Контрольна робота
з дисципліни:
«Операційний менеджмент»
на тему:
«Операційна діяльність підприємства»
План
Вступ
1. Вибір виробничого процесу
2. Проектування процесу виробництва продукції
3. Організаційно –технологічні аспекти розміщення устаткування
3.1.Функціональне (технологічне) розміщення
3.2. Розміщення за видами продуктів (предметне)
3.3. Розміщення за групами операцій (технологій)
4. Гнучкість виробничого процесу
5. Система безупинного поліпшення продуктів і процесів
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Підприємства здійснюють свою діяльність на ринку в умовах жорсткої конкуренції. Ті з них, що програють у цій боротьбі, стають банкрутами. Для того, щоб не збанкрутувати, суб'єкти, що хазяйнують повинні постійно відслідковувати зміни ринкового середовища, напрацьовувати методи протидії негативним моментам для збереження своєї конкурентоспроможності. Одним з інструментів дослідження ринку й збереження конкурентоспроможності є аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства, у тому числі й аналіз його фінансового стану. Порядок і інструментарій аналізу, який здійснюється з метою прийняття фінансових рішень, визначається самою логікою функціонування фінансового механізму підприємства.[10]. Підприємство для здійснення виробничої діяльності повинне мати три головні складові частини: основні фонди, оборотні кошти і персонал, який має ефективно використовувати наявні капітали.
Для чіткої організації процесу виробництва та управління підприємство повинне мати відповідну виробничу структуру. Виробничу структуру визначає виробничий процес, який здійснюється на підприємстві. З урахуванням особливостей виробничого процесу створюються основні цехи, виділяються окремі виробничі дільниці усередині цехів, створюються робочі місця і встановлюються виробничі зв'язки та пропорції між окремими робочими місцями, дільницями та цехами.
Виробнича структура підприємства - це склад виробничих ланок, їх кількість, розміри, співвідношення розмірів площ, численності робітників та потужності. До виробничих ланок відносять основні, допоміжні та обслуговуючі цехи, а на підприємствах з безцеховою структурою - виробничі дільниці. Виробнича структура відображає характер розподілу праці між окремими цехами, тобто виробничу спеціалізацію: і визначає ступінь взаємного зв'язку окремих підрозділів підприємства між собою та рівень їх кооперації.
Головною виробничою ланкою підприємства є цех. Цех - це основний виробничий підрозділ, де здійснюється частина основного, допоміжного або обслуговуючого виробничого процесу. При безцеховій структурі ці завдання виконують виробничі дільниці. Машинобудівні підприємства мають такі виробничі структури:
1.Технологічна.
Передбачає спеціалізацію цехів на виконання певної частини операцій технологічного процесу. Організація виробництва за технологічними ознаками є типовою для одиничного та серійного виробництва з різноманітною та не стійкою номенклатурою виробів. Ця структура недосконала. Вона має значну тривалість виробничого циклу.
2.Предметна.
Цехи спеціалізуються на виробництві певного виробу або комплектуючих. Предметна спеціалізація застосовується у крупносерійному й масовому виробництвах. Вона досконаліша, сприяє організації потокового виробництва, використанню спеціалізованого обладнання та автоматизації виробничих процесів.
3.Змішана.
Цехи класифікують за технологічними предметними ознаками. Застосовується на машинобудівних підприємствах. За технологічними ознаками формують ливарні, пресові та ковальські цехи, а за предметними ознаками - механічні.
Послідовне здійснення спеціалізації та виробничої кооперації є значним резервом прискорення темпів технічного прогресу. Вони спрощують виробничу структуру підприємства та його підрозділів і сприяють підвищенню їх ефективності.
Планування визначає шляхи досягнення визначених стратегічних і тактичних цілей підприємства. Планування здійснюється за такими головними напрямами: фінанси, постачання, виробництво та збут.
Основу планів підприємства становлять угоди з постачальниками та споживачами готової продукції, а також джерела фінансування його діяльності.
Метою організації є формування виробничих і управлінських структур, а також налагодження взаємозв'язків між ними. Організація сприяє створенню кооперативних зв'язків між окремими цехами, їх спеціалізації, при яких їх сумісна діяльність здійснюється з максимальною прибутковістю.
У ринковій економіці головна увага спрямовується на пошук шляхів ефективного використання обмежених фінансових ресурсів та інвестування їх у проекти або активи, які принесуть доходи при мінімальному ризику. Значна увага приділяється визначенню ефективних співвідношень між фінансуванням бізнесу за рахунок позик та емісії цінних паперів, а також проведення оптимальної дивідендної політики.
Головне завдання фінансових менеджерів з урахуванням цих умов полягає в плануванні заходів, спрямованих на підвищення цін на акції, що є стратегічною метою підприємств
При управлінні фінансами потрібно уважно стежити за змінами попиту, пропозиції, цін і визначати їх вплив на діяльність підприємства. Врахування змін мікро - та макроекономічних чинників допомагає визначити, коли слід випускати акції чи облігації та встановлювати або змінювати рівень цін на свій товар. Найголовніше в діяльності сучасного фінансового менеджера - це вчасно передбачити несприятливі фактори та враховувати їх при визначенні фінансової політики фірми [9].
1. Вибір виробничого процесу
Інженерне проектування технологічного процесу включено в число основних фаз створення нової продукції. Це галузь діяльності, безпосередньо пов'язана з плануванням операцій, тобто з регулярним прийняттям тактичних рішень у виробничому процесі. Вибір процесу, навпаки, відноситься до стратегічних рішень, що визначають, які технології варто використовувати на тім чи іншім підприємстві. У самому загальному вигляді виробничі процеси можна розділити на наступні категорії.
Процеси переробки (Convercion Processes). Як приклад можна навести переробку залізної руди в сталевий прокат або об'єднання всіх інгредієнтів, перерахованих на коробці з зубною пастою, у пасту.
Процеси виготовлення (Fabrication Process). Прикладом такого процесу може служити перетворення сировини в яку-небудь специфічну форму (наприклад, штампування листової сталі, у результаті чого виходять крила для автомобілів, чи формування золота в зубну коронку).
Складальні процеси (Assembly Process). Як приклад можна згадати про приєднання крил до автомобіля, вкладання тюбика з зубною пастою в коробку чи процес вставки золотої коронки в щелепу пацієнта.
Процес тестування (Testing Process). Коротше кажучи, цей процес не можна назвати основним, але він настільки часто згадується як окрема операція, що для повноти картини, на думку американських фахівців, (не без основ) правильніше його включити в цей список [І].
Структура виробничого потоку (Process Flow Structure) визначає на підприємстві тип організації руху матеріального потоку з застосуванням одного чи декількох перерахованих вище технологічних процесів.
Виробничим циклом виготовлення тієї чи іншої машини чи її окремого вузла (деталі) називається календарний період часу, протягом якого цей предмет праці проходить усі стадії виробничого процесу — від першої виробничої операції до здачі (приймання) готового продукту включно. Скорочення циклу дає можливість кожному виробничому підрозділу (цеху, ділянці) виконати задану програму з меншим обсягом незавершеного виробництва. Це значить, що підприємство одержує можливість прискорити оборотність коштів, виконати встановлений план з меншими витратами цих засобів, визволити частину оборотних коштів [2].
Виробничий цикл складається з двох частин: з робочого періоду, тобто періоду, протягом якого предмет праці знаходиться безпосередньо в процесі виготовлення, і з часу перерв у цьому процесі.
Робочий період складається з часу виконання технологічних і нетехнологічних процесів. До числа останніх відносяться всі контрольні і транспортні процеси з моменту виконання першої виробничої операції і до моменту здачі закінченої продукції.
Структура виробничого циклу (співвідношення утворюючих його частин) у різних галузях машинобудування і на різних підприємствах неоднакова. Вона визначається характером виробленої продукції, технологічним процесом, рівнем техніки й організації виробництва.
Одним з головних параметрів стає скорочення часу виробничого циклу. Незважаючи на розходження в структурі, можливості скорочення тривалості виробничого циклу закладені як у скороченні робочого часу, так і в скороченні часу перерв. Досвід передових підприємств показує, що на кожній стадії виробництва і на кожній виробничій ділянці можуть бути виявлені можливості подальшого скорочення тривалості виробничого циклу. Воно досягається проведенням різних заходів як технічного (конструкторського, технологічного), так і організаційного порядку.
Основним завданням виробничих технологій стає здатність створювати нові продукти і послуги, а також знаходити нові способи виробництва і доставки їх споживачу швидше конкурентів. Важливим питанням у плануванні виробничих процесів є рішення про закупівлі комплектуючих, про кооперацію і субпідрядників.
У рішенні з виробництва чи закупівель звичайно враховується ряд факторів: