Смекни!
smekni.com

Заробітна плата як основне джерело доходів працівників (стр. 1 из 5)

Зміст

Вступ 3

1.Заробітня плата як соціально-економічна категорія 3

2.Визначення рівноважної заробітної плати у різних моделях ринку праці 7

3.Мінімальна заробітна плата 10

4.Визначення заробітної плати і фундаментальні економічні

закони 13

5.Функції управління політики оплати праці 14

6.Заробітна плата в Україні 16

Висновки 27

Література 28

Вступ.

Ефективність праці певною мірою визначається діючою си­стемою заробітної плати. Заробітна плата як соціально-економічна категорія, з одного боку, є основним джерелом грошо­вих доходів працівників, тому її величина значною мірою ха­рактеризує рівень добробуту всіх членів суспільства. З Іншого боку, її правильна організація заінтересовує працівників під­вищувати ефективність виробництва, а відтак безпосередньо впливає на темпи й масштаби соціально-економічного розвит­ку країни.

1.Заробітня плата як соціально-економічна категорія

Заробітна плата як елемент ринку праці є ціною робочої си­ли, а також статтею витрат на виробництво, що включається до собівартості продукції, робіт (послуг) на окремому підприємстві.

Під час визначення заробітної плати як ціни робочої сили не­обхідно враховувати єдину міру оплати праці, критерієм якої є реальна вартість життя працівника та його сім'ї. Як ціна робочої сили заробітна плата формується на ринку праці і с зовнішньою відносно підприємства.

Як елемент ціни виробництва заробітна плата має визначатися часткою у створеній підприємством вартості. Під час формуван­ня частки заробітної плати необхідно не допускати відшкодуван­ня надлишкових затрат праці і забезпечувати її підвищення тіль­ки у зв'язку зі збільшенням кількості випущеної продукції, ефективнішим використанням ресурсів, зростанням продуктив­ності праці.

Заробітна плата є найбільш дійовим інструментом активіза­ції людського фактору і використання трудового потенціалу. При цьому використання Існуючого кваліфікаційного і творчо­го потенціалу працівників має повністю залежати від наукової обґрунтованості і вибору методів ув'язки заробітної плати з кваліфікацією, змістом виконуваної роботи, результатами пра­ці й умовами, в яких вона здійснюється.

Як свідчить зарубіжний досвід, кардинальні зрушення у тех­нічному оснащенні виробництва, структурі праці та функціях працівників, упровадження нових форм організації праці привели до того, що головною метою економічної стратегії і системи ма­теріального стимулювання сучасних компаній І фірм стало дося­гнення не кількісних показників випуску продукції, а якісних па­раметрів виробництва, таких як поліпшення використання устат­кування, робочого часу, удосконалення складу робочої сили, під­вищення якості продукції та ефективності виробництва.

Це означає перехід від екстенсивних методів господарювання до інтенсивних. При цьому підвищення ефективності виробницт­ва, збільшення прибутку досягаються не шляхом збільшення об­сягів виробництва із залученням додаткових ресурсів, а на основі ефективного використання всіх наявних ресурсів і всебічного зниження витрат виробництва. Матеріальне стимулювання в су­часних умовах застосовується здебільшого в комплексі з організаційно-технічними заходами, пов'язаними з підвищенням зміс­товності праці, поліпшенням її умов.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому ви­разі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір за­робітної плати залежить від складності та умов виконуваної ро­боти, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Як важлива соціально-економічна категорія заробітна плата в ринковій економіці мас виконувати такі функції:

— відтворювальну — як джерела відтворення робочої сили і
засобу залучення людей до праці;

— стимулюючу — встановлення залежності рівня заробітної
плати від кількості, якості і результатів праці;

— регулюючу — як засіб розподілу і перерозподілу кадрів по
регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової
кон'юнктури;

— соціальну — забезпечення соціальної справедливості,

однакової винагороди за однакову працю.

Сьогодні заробітна плата виконує інші функції, а саме:

· збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

· забезпечення соціальних гарантій;

· збереження попереднього статусу, пов'язаного з попереднім робочим місцем;

· стримування інфляції (через затримку виплати заробітної плати);

· перерозподіл зайнятих по галузях і сферах економіки;

· поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

· посилення мобільності робочої сили.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номіналь­на заробітна тата (грошова) — це сума коштів, яку одержують працівники за виконання обсягу робіт відповідно до кількості І якості затраченої ними праці, результатів праці.

У зв'язку з тим, що предмети споживання надходять трудів­никам через обмін заробітної плати на товари, заробітна плата має грошову форму.

У ринкових умовах у будь-які періоди і в різних районах країни ціни на товари різні, тому на однакову заробітну плату можна придбати різну кількість товарів. Точнішою характерис­тикою доходів працівників ареальна заробітна плата. Вона ві­дображає сукупність матеріальних і культурних благ, а також послуг, які може придбати трудівник на номінальну заробітну плату.

Якщо ціни на товари зростають швидше, ніж номінальна за­робітна плата, то реальна заробітна плата знижується.

Підвищення рівня реальної заробітної плати та забезпечення стабільних темпів її зростання, а отже і підвищення купівельної спроможності населення, може бути досягнуто лише двома спо­собами:

— суттєвим підвищенням номінальної заробітної плати;

— стримуванням зростання цін на споживчі товари та по­слуги, запровадженням ефективного механізму індексації за­робітної плати з метою підтримання її купівельної спроможно­сті, а також грошових доходів і збережень громадян.

Залежно від часу проведення розрізняють індексацію попере­джувальну і ретроспективну.

Попереджувальна індексація має на меті випередити інфляцію і передбачає підвищення заробітної плати з урахуванням прогно­зованого зростання споживчих цін.

При ретроспективній індексації заробітна плата підвищується відповідно до зростання споживчих цін за минулий період.

Досвід України і зарубіжних країн свідчить про те, що найчас­тіше використовується ретроспективна індексація, за якої збіль­шення тарифних ставок, окладів, проводиться через заздалегідь визначені відрізки часу або за умови досягнення завчасно уста­новленого відсотка зростання споживчих цін. За високої інфляції проведення ретроспективної індексації не забезпечує повної ком­пенсації подорожчання вартості життя. Тому більш прийнятною є попереджувальна індексація.

У системі індексації важливим елементом є поріг, що являє со­бою індекс споживчих цін, у разі досягнення якого заробітна плата підвищується. Наприклад, порогом Індексації, коли вона проводи­лася автоматично, в Італії було визначено 1 %, в Бельгії — 2 %. В Україні цей поріг був установлений на рівні 5 %. З урахуванням досвіду розвинутих країн поріг індексації у міру фінансової стабі­лізації необхідно установлювати на більш низькому рівні.

За своєю структурою заробітна плата неоднорідна, кожний її елемент виконує властиву їй функцію матеріального стимулю­вання І має певну економічну самостійність за необхідного взає­мозв'язку і взаємообумовленості всіх її частин.

Заробітна плата працівників складається з основної (постійної) і додаткової (змінної) частин, а також заохочувальних виплат.

Згідно із Законом України «Про оплату праці» основна заробітна плата — цс винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для фахів­ців і службовців. Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона містить доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати — це винагоро­да за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними система­ми і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.

2.Визначення рівноважної заробітної плати у різних моделях ринку праці

В умовах вільної конкуренції рівноважна ставка заробітної плати і рівноважний рівень зайнятості даного виду праці ви­значаються в точці перетину ринкових кривих попиту та пропозиції праці . На рисунку рівноважною ставкою заробітної плати є Pl1, а кількість найнятих працівників – Q1.

В умовах, коли на ринку праці починають проявляти себе монопольні сили, шо обмежують дію конкуренції, ставка за­робітної плати може відхилятися від рівноважного рівня в той чи інший бік.

Монопольною силою може володіти покупець робочої сили даного вида Так. економіка деяких міст майже цілком залежить від однієї фірми. Наприклад, паперовий комбінат у м. Жидачеві, що на Львівщині, є єдиним наймачем багатьох конкретних видів праці. За таких обставин виробник не може наймати необмежену кількість працівників. Він має можливість "запроваджувати заробітну плату" (такої можливості він не мас на ринку праці з чистою конкуренцією),"тобто ставка заробітної плати, яку виробник повинен виплачува­ти працівникам, безпосередньо зале­жить від тієї їх кількості, яку він найме.