Львівський державний університет
внутрішніх справ
Кафедра адміністративного права та
адміністративного процесу
КУРСОВА РОБОТА
з адміністративного права
на тему :
„ Державні службовці та корупція ”
Виконала :
Керницька І.І.
Науковий керівник :
Ковалів М.В.
Львів 2007
Зміст
Вступ........................................................................................................3
Розділ 1. Державна служба в Україні ..................................................5
1.1. Поняття і види державної служби
1.2. Принципи державної служби
Розділ 2. Державні службовці :..............................................................8
2.1. Категорії та види державних сдужбовців
2.2. Вимоги до державних службовців :
2.2.1. Права і обов’язки
2.2.2. Порядок проходження державної служби
2.2.3. Обмеження пов’язані з походженням державної служби
2.3. Юридична відповідальність
2.4. Підстави припинення державної служби
Розділ 3. Корупція як соціальне явище :...............................................18
3.1. Природа і причини виникнення корупції
3.2. Основні фактори існування корупції
3.3. Перспективи розвитку корупції
3.4. Методи боротьби з корупцією
3.5. Антикорупційна діяльність уряду
Закінчення..............................................................................................33
Список використаної літератури.......................................................36
Вступ
Проблема корупції є однією з найбільш актуальних проблем функціонування української держави і розвитку нашого суспільства. За сучасних умов корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці і конституційному ладу України. Це явище негативно впливає на різні сфери суспільного життя нашої країни : економіку, політику, управління, соціальні та правові відносини, суспільну свідомість, міжнародні зв’язки.[11,с.67]
Коли йдеться про поняття “державна служба”, важливо мати на увазі й виборних державних службовців, і державних чиновників, яких призначають на посади, оскільки як перші, так і другі є однаково підзвітними. Проте, політикам легко стверджувати, що зазначеним службовцям треба звітувати на тих самих умовах, що й громадським службовцям, тільки тому, що вони пов’язані з періодичними виборами, які передбачають більшу безпосередню підзвітність суспільству. З іншого боку, ця підзвітність може бути серйозно підірваною, якщо суспільство не усвідомлює зловживання владою чи протизаконні дії і залишається необізнаним стосовно засобів виконання державних обов’язків виборними чиновниками. Тому гласність для виборних державних чиновників не менш важлива, ніж для державних службовців, яких призначають на посади.[10, с. 5-19]
Державний чиновник частіше за інших громадян в змозі опинитися в ситуації, де конфлікт інтересів є реальним і значимим, в результаті чого може постраждати неупередженість думок і з’являється спокуса або мотив забезпечити власні, а не державні інтереси.
Відповідальність за підтримку стандартів і зниження рівня корупції на державній службі покладається на державну адміністрацію. Кримінальне право – занадто “грубий інструмент” для боротьби з корупцією на державній службі, тому що:
а) спирається на мінімум стандартів;
б) керується переважно примусом, ніж запобіганням;
в) тягар доказів лежить “на плечах” уряду.
За правильного розуміння правила напряму, що регулюють конфлікт інтересів у сфері державної служби, існує можливість створення системи захисту процесу ухвалення державних рішень. Подібна система спрямована, в першу чергу, не на розслідування дій: покарання правопорушника після того, як факт відбувся, а на зменшення ризику виникнення корупції в майбутньому. Для того, щоб система була ефективною, відповідальність щодо запобігання корупції не повинна бути внутрішнім централізованим завданням уряду, а загальною управлінською функцією, яка охоплює всі рівні керівників на державній службі.
Система корупції наявна лише там, де вона стає частиною системи управління – у багатьох випадках настільки невід’ємною, що система не функціонує без неї. Система корупції – найбільш слабке місце реформаторів, оскільки новий уряд, що зобов’язується боротися з корупцією, виявляється нездатним реформувати систему, якою він править.
Розділ 1. Державна служба в Україні
1.1. Поняття і види державної служби
Державна служба, як юридичний інститут, розглядається в такій галузі права, як адміністративне право. Розвитку законодавства про державну службу в даний час надається особливе значення. Це обумовлено, насамперед, тими змінами, що відбулися і відбуваються в нашому суспільстві і державі. У грудні 1993 року була прийнята нова Конституція - основний закон країни. Кардинально змінилася структура, функції органів державної влади, як в центральних органах, так і в регіонах. Проведені реформи привели до зміни ролі і самого державного апарата, і державних службовців. Постала необхідність підвищення ефективності функцій державного апарата, забезпечення професіоналізму державних службовців, вивчення нових аспектів і проблем державної служби в цілому. Задача законодавців, учених, фахівців ускладнена тим, що в радянський період спеціального законодавства про державну службу не було, а правове положення працівників державного апарата не відрізнялося від правового положення службовців інших державних і суспільних установ, підприємств і організацій. Статус усіх службовців визначався одноманітно і в трудовому законодавстві. Однак, зміна ситуації призвела до виділення служби в органах державної влади і управління - як особливого роду державної діяльності.
Державна служба в Україні - “це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження”.[1,Ст.1]
Актуальність даної теми обумовлена тим, що саме державний механізм є основною ланкою у структурі влади. Цей механізм приводиться в дію людьми, а його функції залежать від кадрового складу. Отже питання комплектування організованої діяльності державного механізму здобувають одне з першорядних значень.
Служба в державних органах, державних і громадських організаціях є одним із видів соціальної діяльності людей. Служба державі нерозривно зв'язана з самою державою, її роллю в житті суспільства. Це одна з сторін діяльності держави щодо організації і правовому регулюванні особового складу державних органів, інших державних організацій. Державна служба - це насамперед служіння державі, тобто виконання за її дорученням визначеної діяльності щодо реалізації задач і функцій держави в державних органах і установах, яке грунтується на принципах гуманізму і соціальної справедливості, демократизму і законності в інтересах народу України. Таке визначення державної служби дозволяє відмежувати державно-управлінську діяльність від діяльності фахівців у народному господарстві, у соціально-культурній сфері, а також відмежувати державну службу й інші види служби. [4,с.317]
1.2. Принципидежавної служби
Державна служба будується відповідно до визначених принципів, тобто за основними началами, що визначають її характер. Принципи:
- верховенство Конституції і Законів над іншими нормативними правовими актами, посадовими інструкціями (принцип законності);
- пріоритет прав і волі людини і громадянина й обов'язок державного службовця дотримувати і захищати їх (служіння народу України);
- єдність системи державної влади, принцип поділу влади на виконавчу, законодавчу і судову, обовязковість державних рішень для органів і керівників (демократизм і соціальна справедливість),
- рівний доступ до служби (тобто незалежно від національності, соціальної приналежності, переконань і так далі);
- принцип єдності основних вимог до державної служби: професіоналізм, компетентність, чесність, відданість справі, гласність у її здійсненні; персональна відповідальність за виконання службових обовязків і дисципліни, дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, обєднань громадян. [1,Ст.3]
Державна служба зобов'язана своїм виникненням державі. З її виникненням і розвитком стала розвиватися і служба, маючи своїм призначенням реалізацію задач і функцій держави в різноманітних областях життєдіяльності суспільства, будучи необхідним елементом управління. Організуюча діяльність держави охоплює різноманітні сфери діяльності суспільства, тому державна служба регулюється нормами не тільки адміністративного права, але і нормами інших галузей права.
Особливості праці державного службовця, а саме те, що він не робить матеріальних цінностей безпосередньо, але допомагає державі реалізовувати власні функції і задачі ставить за обов'язок державі забезпечувати службовця матеріально. Тому покладені на нього обов'язки державний службовець виконує на оплатній основі. У такий спосіб рисами державної служби, які відрізняють її від роботи в будь-яких інших сферах матеріального виробництва чи громадських організаціях є: здійснення її на професійній основі за винагороду від держави, спеціально підготовленими для цього працівниками, урегульованість нормами цілого комплексу галузей права. Державна служба є однією зі сторін організаційної діяльності держави і зміст її складає практична реалізація функцій і задач держави. [14, с. 80-85]
Розділ 2. Державні службовці