Смекни!
smekni.com

Відображення питань автоматизації формування фондів (стр. 2 из 7)

1993 – 1995 рр. для бібліотек стали часом стабілізації. Вони почали адаптуватись, освоювати нові взаємовідносини з суспільством, грати все більшу роль в культурній політиці. В 44 регіонах Росії відзначається рост кількості читачів, перш за все у Володимирській, Архангельській, Кемеровській, Свердловській областях. Особливо міцний интерес до суспільних фондів у молоді, учнів. Книговидача зросла в загальнодоступних державних бібліотеках всіх типів и склалала в 1994 р. коло 1,2 млрд. Причин багато: потреба населення у підвищенні кваліфікації та перекваліфікації, у освоєнні нових учбових програм; невідповідність зросту цін на книжкову продукцію та доходів населення та ін.

В ЦБ регионів відмічаеться збільшення основних показників, котре особливо помітно при глибокому хронологічному порівнянні. Так, в 1994 р. на 10 % більше, ніж в 1980 р. стала кількість абонентів і на 13 % - кількість відвідин. Звісно, другий показник відобразив добре відоме фахівцям зниження зафіксованих відвідин,що позначилися після 1985 р. й викликане тим, що послаблення вимог «згори» привело до змін в обліку. В совокупності обидва показники знаменують достатньо високий рівень збільшення читацького контингенту ЦБ регіонів. Цей відрадний факт викликає на практиці певні.труднощі Традиційно приоритетні для регіональних УНБ категорії – фахівці і вчені в наш час стали посилено цікавитися документальними ресурсами головної бібліотеки регіону. Аналогічні дані досліджень й по іншим типам бібліотек. За результатами опитування, проведеного Російською книжковою палатою у академічних центрах країни, у 1993 р. серед співробітників, що постійно користуються науковими виданнями, зверталися до послуг бібліотек 61 % (у 1991 р. – лише 11 %). Однак небачений до того наплив учнівської молоді робить проблематичним якісне й оперативне обслуговування читачів як одної, так і іншої категорії. Це змушує по-новому осмислити перспективи функціонування ОУНБ, зважуючи на місцях реальні можливості забезпечення різноманітних учбових запитів. Тенденція к приведенню обсягів і складу книжкових зібрань у відповідність з потребами населення, що все більш посилюється – основний позитивний підсумок першої половини 90-х рр.

Зараз на шляху вдосконалення бібліотечних фондів стоїть ряд, хоча й тимчасових, але достатньо потужних перешкод. Це недостатнє фінансування комплектування; непідготовленість внутрішньої технологічної та нормативної бази бібліотек до зменьшення розмірів надходжень й збільшення трудомісткості процесів комплектування; разпад національної системи депозитарного зберігання; неповнота нових надходжень у основні фонди найбільших національних бібліотек країни у звязку з запізнілою розробкою законодавства про обов’язкові примірники. Деякі спеціалісти вважають негативним фактором реструктуризацію видавничого потоку у змістовному, видовому та інших відношеннях. Ми з цим не згодні. Реструктуризація слугує явному покращенню її складу з точки зору масового споживача. Надходження літератури, що мало використовується у державні бібліотеки практично закінчилося, розширилися потенційні можливості вибору книжок, з’явилися альтернативні джерела комплектування.

Розглянемо всі вказані аспекти, по можливості, у технологічній послідовності процесів на шляху книги від видавництва до бібліотеки.

загальновідомо, що тільки належним чином сформований фонд в змозі забезпечити реальний доступ до книги, задовольнити інформаційні потреби різних соціальних прошарків суспільства. При цьому мова йде не тільки і не стільки про національні та інші великі бібліотеки, скільки про загальнодоступні регіональні, міські, районні й сільські. Нижче ми приводимо деякі дані аналізу тієї частини книжкового потоку, який є основою комплектування масових бібліотек (анализ проведений за скороченим комплектом друкованої картки РКП на книжки).

В загальному потоці галузевих та художніх видань середньорічний їх обсяг складає відповідно 49,2 % та 50,8 %, що в цілому корелює зі структурою книговидачі у загальнодоступних бібліотеках. По комплексу художньої літератури щорічно фіксується більше 1000 найменувань, що видані накладом до 100 тис. пр., та більше 1400 найменувань – накладом вище 100 тис. пр. Переоважає (56 %) наклад в інтервалі від 50 тис. до 100 тис. Лідирують тут недержавні видавництва. Їх частка складає 75 % репертуару літературно-художніх творів, а на державні – тільки 24 %. Це сприяє, на наш погляд, великій жанровій, тематичній й ідейній різноманітності репертуару. Однак тільки п’яту частину з видаваємої художньої літератури можна віднести до розряду ядерної; при цьому російська література та література народів Росії складає лише 30 %. В той же час значно збільшилась кількість перекладних книжок (70 % річного об’єму художньої літератури). Немає жодної промислово розвинутої країни, де б зарубіжна белитристика переважала над вітчизняною. Перекладають в основному з французької та англійської мов, перевага надається не класиці, а низькопробним романам та детективам. Часто-густо книжки характеризують низьке поліграфічне виконання й погану якість перекладів.

Що ж стосується самої зарубіжної літератури, то закономірно розширення кола бібліотек, що її придбають, збагачення репертуару закордонних видань, що поступають у регіональні УНБ. В середньому у 1994 р. питома вага літератури на іноземних мовах зросла на 13 % у порівнянні з 1980 р. Комплектування іноземної літератури у ЦБ регіонів стає різноманітнішим за тематикою та мовами. Але придбання закордонних журналів залишається проблематичним, подарунки культурних центрів окремих країн (Франція, Німеччина) завдання не вирішують.

Погалузевий аналіз книжкової продукції, співставлення відомостей про сукупні й середні тиражі, фактичний й бажаний склад фонду виявили, що з точки зору потреб масових бібліотек можна говорити про більш чи меньш благополучне положення справ з виданнями з таких галузей знання:

· мовознавство, літературознавство, філософські науки – 31,6 %;

· суспільні науки – 26,6 %;

· техника – 16 %;

· охорона здоров’я та медицина – 7,3 %.

Як показує практика, на окремі видання економічної й медицинської тематики, необхідні масовим бібліотекам, а також юридичну літературу слід було б збільшити тиражі за рахунок книжок, без яких масові бібліотеки не можуть обійтися. Занепокоєння викликають видання і розповсюдження словників, особливо науково-технічних та спеціальних.

Непоганий стан справ з науково-популярною літературою (30 %), виданнями для відпочинку (15 %), які користуються великим попитом у масових бібліотеках. Достатньо високий відсоток приходиться на виробничу літературу (14 %), учбові та програмно–методичні посібники (11 – 12 %). В цілому збільшується питома вага по-справжньому актуальних, змістовних творів.

Зміни в репертуарі простежуються на прикладі більшості видавничих організацій, в тому числі багатьох видавництв університетів та учбових інститутів. У минулі роки вони випускали переважно учбові посібники, лекції, програми та ін. Сьогодні багато вузів, пожертвувавши відносно великими для них накладами, розпочали випуск малотиражної наукової книги, монографій. Аналогичну видавничу діяльність ведуть наукові інститути, особливо академічні.

По комплексу галузевої літератури в середньому за рік фіксується біля 2200 найменувань, виданих накладом до 100 тис. пр. Переважає наклад у інтервалі від 15 тис. до 50 тис. (49,7 %). Таким чином, з кількісного боку книжковий потік уявляється цілком задовільним. Але час від часу бібліотеки вимушені комплектуватись не тією продукцією, яка їм необхідна, а тією, що в межах їх можливостей. Сьогодні невелика масова бібліотека, маючи певні фінансові засоби, могла б придбати за рік від 100 до 300 найнеобхідніших їй книг. Однак вірогідність попадання у фонд видань, що мають високі цінностні характеристики, дуже низька (для деяких сільських бібліотек – с десяток на рік). Й справа не тільки у фінансах. Розмаїття сірих, низькопробних творів друку, поряд з дорожнечею добрих книжок, відсутність сучасної інформації про необхідні видання, зміна безпретензійних читацьких запитів на зростаючу багатоманітність інформаційних потреб викликають часом розгубленість бібліотекарів. Тому знову актуалізується проблема відбору найбільш цінних творів для формування ядра бібліотечного фонду, особливо у масових бібліотеках.

Традиційна система бібліотечного книгозабезпечення, що базувалася на трьох китах: мережі колекторів, системі попередніх замовлень за тематичними планами видавництв; зборі, виконанні і доставці замовлень через державну системи книжкової торгівлі, отримання самостійності кожною з її структурних ланок призвели до кризи книгоросповсюдження, коли старі канали зруйновані, а нові не створені або орієнтовані на «комерційну» книгу, що ніяк не може задовольнити бібліотеки. Бібліотечні колектори (БК), ставши самостійними й будучи висмикнутими з загального ланцюга, у більшості виявилися неспроможними виконувати свої основні функції. В них немає власного транспорту, вони не користуються якими б то не було податковими пільгами, традиційні технології в умовах ринкового оточення «не працюють». Тому нині необхідно говорити не про окремі проблеми функціонування БК, а про проблему самого інституту цих організацій.

Порівняння місцевих БК (як джерел комплектування регіональних УНБ) з іншими джерелами доводить, що література з’являється в БК або одночасно, або значно пізніше, ніж у книжкових магазинах. За тематикою вона одноманітніша, ніж в ЦКНБ, за ціною – дешевша чи така ж, як і в книжкових магазинах, але дорожча, ніж в ЦКНБ та інших джерелах комплектування.

Незадовільна робота БК здебільшого пояснюється відсутністю у бібліотеках стабільного і достатнього фінансування, що не дозволяє мати настільки необхідні в умовах ринку оборотні засоби. Тим не меньш, ряд специалістів відмічає, що саме колектор опиняється сьогодні основним джерелом комплектування[ii]. Тільки БК надають такі пільги, без яких поповнення фондів взагалі було б неможливим. Ні одна інша книготоргівельна фірма не стала б зберігати несплачені замовлення бібліотек по два – три місяці, відпускати літературу в кредит і т. п. Але й бібліотечні колектори, не дивлячись на те, що як і будь-якій книготоргівельній фірмі, їм невигідно працювати з бібліотеками, відмовитись від цієї клієнтури не можуть, так як тоді втратять свій статус.