У ряді регіонів через відсутність коштів на комплектування бібліотек колектори знаходились на межі закриття. Особливо тяжке становище склалося на Далекому Сході (Сахалінська область, Хабаровський та Приморський краї). Пасивна позиція колекторів (очикування пропозицій від посередників замість виходу на прямі зв’язки з видавництвами; відсутність маркетингових служб; поведінка як монополіста у книгозабезпеченні, яка все меньш відповідає дійсності) змушує бібліотеки шукати більш раціональні і економічно вигідні моделі комплектування, більш активно налагоджувати відносини з іншими організаціями, що займаються книгозабезпеченням. Бібліотеки встановили контакти з 69 видавництвами та книготоргівельними фірмами Москви, 9 видавництвами Санкт-Петербурга, 24 видавництвами та книготоргівельними фірмами різних міст Росії. У такі контакти охоче вступають видавництва, що випускають галузеву і некомерційну літературу. Однак в цілому проблема книгозабеспечення не може бути вирішена таким шляхом.
Якість потоку літератури, що поступає з даних джерел комплектування, не задовольняє головним для провідних бібліотек регіону вимогам – повноти репертуару й видової різноманітності документів. Через місцеві бібліотечні колектори купуються художня література та шкільні підручники, через ЦКНБ – лише невелика частина необхідних наукових, довідкових та науково-популярних видань. Безсумнівно, більш солідним джерелом комплектування галузевої літератури для регіональних УНБ стають книжкові магазини, а також безпосередньо видавництва. Якщо бібліотеки розташовані близько до центрів видання та розповсюдження, саме покупка у магазинах та прямі договори з видавництвами забезпечують поповнення фондів регіональних ЦБ тими документами, котрих в першу чергу чекають споживачі (і реальні, і потенційні). Правда, цей шлях пов’язаний з великими затратами часу й сил працівників відділів комплектування. Частково проблема вирішується за допомогою послуг дрібних посередницьких фірм.
Втрата бібліотечними колекторами позиції надійних джерел комплектування більш болісно дається взнаки у регіонах, віддалених від центрів видання: відповідні регіональні УНБ стикаються з реальною небезпекою утворення у фондах невідтворних лакун з багатьох галузей знання.
Намагаючись вирішувати проблеми комплектування самостійно, ряд регіональних УНБ прийшли до необхідності надавати ЦБС допомогу у постачанні галузевої літератури, оскільки більш вигідно замовляти її дрібним оптом. Таким чином, ці ЦБ перетворилися на посередників між книготоргівельними фірмами, видавництвами, з одного боку, і державними бібліотеками – з іншого.
У деяких регіонах справу було доведено до логічного кінця: бібліотеки відмовились від послуг колектора, так як він їх повністю не задовольняв (наприклад, в Мурманській області, де БК став структурним підрозділом АО “Мурмансккнига”, а бібліотеки віддають перевагу комплектуванню через сектор альтернативного комплектування Мурманської ОУНБ).
Книготоргівельні центри при УНБ дозволили бібліотекам регіонів здешевити комплектування, розширити репертуар галузевої і спеціальної літератури, що придбається, більш глибоко використовувати як різні ціни й засоби оплати, так і різні канали отримання книг (за прямими договорами з видавництвами, через великі оптові книготоргові фірми, книгу – поштою, на книжкових виставках та ін.). До початку 1995 р. подібні центри, крім Мурманська, були створені при національній бібліотеці Республіки Саха (Якутія) – відділ постачання і маркетингу; Національній бібліотеці Республіки Башкортостан – відділ комплектування бібліотек регіону; Архангельської, Брянської, Алтайської, Кемеровської УНБ (сектори альтернативного комплектування при ОК); в в Тюменській УНБ – БК увійшов у структуру бібліотеки. При порівнянні товарообігів БК й центрів УНБ стало зрозуміло, що ці новоутворення поки грають роль допоміжних джерел комплектування. Тим не меньш ефективність відбору видань з поточного книжкового потоку в них значно вище, ніж у колекторів.
Наші спостереження виявили хаотичність у визначенні обсягів фінансування поточного комплектування державних бібліотек. Фінансування носить випадковий й нестабільний характер, ніяк не зв’язано а ні з чисельністю населення, а ні з кількістю читачів, а ні з обсягом книговидачі. Так відсоток коштів, що виділяються на комплектування регіональних УНБ, склав від 6,4 до 24,7 % від загальної суми їх фінансування. Цікаво, що місцеві органи влади проводять політику державного протекціонізму по відношенню до УНБ як центральних книгосховищ регіонів. У деяких регіонах обсяг фінансування всієї діяльності УНБ відповідає середнім показникам по Росії, а відсоток коштів, що виділяються на поточне комплектування, значно їх перевищує (Івановська область, Тува, Карачаєво-Черкесія).
У важких умовах комплектатори УНБ вимушені виділяти у якості пріоритетного напряму комплектування літератури для спеціалістів. Перш за все це опис винаходів, інші спецвиди науково-технічної документації. У деяких УНБ (Орловська, Брянська) такі види видань склали до 65 % нових надходжень. В той же час Тамбовська УНБ з другої половини 1994 р., за відсутністю грошей, не підписалися на описи винаходів, фонд яких вона, бувши єдиним його власником у регіоні, створювала з 1961 р.
Багато коштів (у процентному співвідношенні) витрачається на підписку: у окремих випадках до 93 %. В цілому на підписку виділялося приблизно у 15 разів більше грошей, ніж на поточне комплектування.
Фінансування є найгострішою проблемою. Якщо у 1992 р. практики говорили про нестабільне, нерегулярне фінансування, то сьогодні з більшості регіонів нам повідомляють про його відсутність. Потреби регіонів забезпечуються на 20 – 30 %. Всі інші проблеми, про які говорили ще рік тому, відійшли на другий план і багато в чому визначаються першою. Криза збуту комерційної літератури змусила видавництва більше уваги приділяти галузевій та некомерційній літературі, а відповідно, бібліотекам як її цільовому споживачу, що володіє великим потенціалом, але бібліотеки настільки обмежені у коштах, що не можуть придбавати новинки.
Констатуючи в цілому перевищення пропозиції книжкового ринку над бібліотечним попитом, зазначемо, однак, що бібліотеки недостатньо використовують свої внутрішні можливості. Це виявляється у консервативності засобів і методів комплектування, нераціональній організації праці, необгрунтованому обмеженні штатної чисельності відділів комплектування та ін.
Негативний вплив об’єктивних факторів можна пом’якшити, на наш погляд, якщо:
- створити умови дляефективного використання бібліотеками системи “Книги у наявності та друку” (“Books in print”);
- ввести пільгове оподаткування й банківський кредит для фірм, що спеціалізуються на книгопостачанні бібліотек; забезпечити фінансову підтримку інформаційних технологій, мета яких – створити вітчизняний аналог системи “Books in print”;
- на базі науково обгрунтованих методик розраховувати необхідний обсяг коштів на комплектування для систематичного представлення відповідних відомостей органам управління бібліотечною справою на місцях;
- використовувати науково обгрунтовані методи оптимального розподілу коштів;
- розробити й застосовувати методики оцінки ефективності використання різноманітних джерел і моделей організації комплектування;
- впровадити такі форми організації комплектування, як агентський договор, комплектування в рахунок оренди, спеціалізовані бібліотечні ярмарки та ін.
Становлення російської національної системи, що аналогічна діючій в США, Німеччіні, Франції, Англії та інших західних країнах системі “Books in print”, внесло би організуючий початок у книжковий ринок, спонукало до створення єдиних стандартів у підготовці каталогів “Books in print” та національної бібліографії як взаємодоповнюючих систем. Національна бібліографія отримає у такому разі нову якість – актуалізацію інформації про книги. У Великобританії, Франції, інших країнах на книжковому ринку одночасно рухається від 300 тис. до 900 тис. доповнень. Жодна з національних бібліографій не в змозі забезпечити таку кількість доповнень традиційним способом. Для цього необхідний тісний контакт з видавництвами, книгорозповсюджувачами, постійний збір інформації, її перевірка, корегування.
Робота по створенню перших варіантів вітчизняного каталогу “Books in print” показала, що повинна бути в корні змінена розповсюджена в Росії технологія випуску видань фіксованими тиражами. Впровадження нових методів затримується через загальне відставання вітчизняної поліграфії від світового рівня. Інша проблема – незацікавленість видавництв, що має в основі економічний характер. Для них це додаткова праця (заповнення спеціальних форм на кожне видання, їх відправка). В результаті інформація про книжки, що продаються не надсилається й до каталогу потрапляють лише залишки нерозпроданих накладів.
Головне у системі – надійність бази даних про видання, що виходять у світ. Використовуючи місцевий обов’язковий примірник (ОП) як основу й отримавши від РКП функції офіційних регіональних представників системи “Книги у наявності і друку”, УНБ могли б суттєво покращити якість, оперативність інформації на місцях, розширити географію системи. Вони також могли б взяти на себе роз’яснення видавцям суті системи, допомогти у розповсюдженні друкованих та електронних каталогів. Розширення кількості учасників системи повинно привести к здешевленню каталогів. Регіональні УНБ, вносячи суттєвий внесок у республіканських бібліотек України, наскільки нам відомо, володіють персональними комп’ютерами, яки доки не підключені до бази даних ІНІСН АН СРСР та ВІНІТІ, що робить їх роботу малоефективною.