Смекни!
smekni.com

Основні напрями реалізації науково-методичної роботи в навчальних закладах (стр. 10 из 12)

Основна перевага іспиту-бесіди полягає у тому, що у даному випадку надається можливість отримати достатньо повне уявлення про якість підго­товки студента з даного курсу і з'ясувати його потенційні можливості у вивченні науки. Випадковість оцінки при такій формі іспиту, як правило, неможлива. Але такий іспит потребує високої кваліфікації екзаменатора і повної довіри до нього студентів. Іспит-бесіда потребує від екзаменатора достатньо великої напруги сил і великих затрат часу. Ця форма не застосо­вується у тих випадках, коли ставиться за мету перевірка засвоєння практичної частини курсу і тому, хто складає іспит, необхідно запропонувати для вирішення визначену кількість завдань. Екзамени у формі бесіди краще проводити на старших курсах, причому з деяких спеціально відібраних для цієї мети дисциплін.

Другий основний тип іспиту - за іспитовими білетами - є загально­відомим. У цьому разі особливої уваги потребує складання іспитових білетів. Рівномірне розподілення матеріалу у білетах, різноманітність запи­тань, повнота охоплення прочитаного курсу, вдалий підбір завдань - усе це значною мірою полегшує хід іспиту і сприяє об’єктивності оцінки. Іспит за білетами ніяк не включає бесіди з тим, хто складає іспит. Мета її полягає у послабленні випадкового фактора, який проявляється при такій формі іспи­ту. Додаткові запитання при цьому, як правило, задаються з того матеріа­лу, який висвітлює або побічно торкається у своїй відповіді студент. Але можливі випадки, коли для уточнення оцінки знань доводиться торкатись і інших розділів курсу.

Відома загальноприйнята рекомендація: не перебивати студента до тих пір, поки він не закінчить відповіді. Але якщо студент відповідає явно не по суті запитання або невірно, то тут потрібне втручання екзаменатора.


При будь-якій формі іспиту (без білетів або з білетами) екзаменатору, який веде бесіду зі студентом, треба керуватись деякими правилами, пору­шення яких може призвести до небажаних наслідків:

1. Не можна допускати, щоб запитання до студента, який екзаме­нується, ставились одне за одним. Це позбавляє студента можливості зосе­редитись, а іноді і можливості міркувати.

2. Не можна надто відверто висловлювати свій обурення з приводу неправильної відповіді. Це може передчасно збентежити студента, що знач­но знизить якість відповідей на наступні запитання.

3. Не можна виявляти перед студентом свої вагання з приводу оцінки його відповіді і змінювати вже прийняте рішення.

Потрібно заздалегідь психологічно готувати студентів до екзаменів, навівати їм, що відповідь потрібно шукати, потрібно мобілізувати усі свої внутрішні сили, взяти себе в руки і змусити інтенсивно працювати свій мо­зок. Необхідно мотивувати оцінку, щоб студент був переконаний у її спра­ведливості і йшов з іспиту без образи на екзаменатора.

ІІ. Рівні і форми контролю якості викладання

Ті, у кого ми вчимося,

правильно називаються нашими вчителями,

але не всякий, хто вчить нас, заслуговує на це ім'я.

І.Гете

Контроль на рівні викладача проводиться з метою вивчення досвіду своїх колег (взаємовідвідування) і виявлення причин низького рівня засво­єння студентами конкретних знань по результатах вхідного контролю. Періодичність відвідування викладачів раніше вивчених дисциплін залежить від претензій до знань студентів по цим дисциплінам.

Результати взаємовідвідувань обговорюються на засіданні циклової комісії і фіксуються в журналах циклової комісії.

Контроль на рівні циклової комісії здійснюється для виявлення передового досвіду викладача, обліку досвіду, зв'язку якості викладання з результатами навчання, оцінки рівня виконання робочої програми і методичних вказівок по організації окремих занять.

Контроль здійснюється шляхом проведення показових і відкритих занять, контрольних відвідувань голов ц/к. Періодичність цих заходів залежить від рівня педагогічної майстерності викладачів ц/к. За дорученням зав. ц/к контрольне відвідування занять поручають провідним викладачам.

Директорський контроль якості викладання проводиться з метою виявлення зв'язку якості викладання з результатами навчання у різних викладачів і в різних ц/к, а також передового досвіду викладання і його поширенню.

Відкриті заняття як форма контролю сприяють вдосконаленню педагогічної майстер­ності викладацького складу. На них повинні бути присутні всі викладачі ц/к.

Показові заняття (різновидність відкритих) проводяться досвідченими викладачами-методистами, головами ц/к. Мета - виявити і обговорити нові методичні прийоми прове­дення занять в конкретній аудиторії, малодосвідченим викладачам важко виявити ці прийоми самостійно, і знання більш досвідчених колег полягає в тому, щоб показати суть використаних прийомів в конкретній ситуації. В цьому полягає роль відкритих занять як школи педагогічної майстерності.

На відкритих заняттях викладачі вчаться виділяти передові прийомі і методи організації навчального процесу.

Взаємовідвідування одна із найбільш розповсюджених форм взаємоконтролю і взаємонавчання, ефективна форма вивчення досвіду колег і вдосконалення педагогічної майстерності. Виділяють 2 випадки:

1. Більш досвідчений викладач відвідує заняття менш досвідченого для надання йому методичної допомоги;

2. Молодий, починаючий викладач відвідує заняття більш досвідченого, щоб виявити і розкрити для себе нові прийомі і методи удосконалення навчального процесу.

Контрольні відвідування проводяться за дорученням адміністрації без попереднього попередження і поєднується з контролем результатів навчання в групі студентів.

Анкетування як один із методів оцінки якості навчального процесу на різних рівнях; викладач, ц/к, адміністрація, міністерство.

1. Анкетування на рівні викладача здійснюється для оцінки ефективності методики навчання, оцінки рівня засвоєння складної інформації, одержані відомості про організацію самостійної роботи студентів і індивідуальних факторів, що впливають на засвоєння навчального матеріалу. організує, проводить анкетування, аналізує, використовує одержану інформацію безпосередньо викладач, який веде заняття.

2. Анкетування на рівні циклової комісії, відділення проводиться для оцінки ступеня задоволеності студентів якістю викладання. Одержані дані у значній мірі залежать від якості груп і умов контролю. Форми анкет залежать від мети контролю і враховують такі вимоги:

¨ анкета повинна бути простою для відповідей (до 20 хв.);

¨ не допускати неоднозначності тлумачення запитань анкети;

¨ багато передбачити відповідей подвійному коді (так, ні);

¨ для складного запитання можна давати можливі варіанти відповідей (не більше 3-х);

¨ слід враховувати, що студенти не завжди можуть оцінити професійну значущість інформації;

¨ для дотримання педагогічного такту не рекомендується ставити прямі запитання про якість викладання;

¨ запитання повинні сприяти виясненню ролі викладача при формуванні особистості студента.

3. Анкетування на рівні ц/к, відділення вимагає великої підготовчої роботи: розробки анкет, інформування студентів і викладачів про планування анкетування, інструктажу студентів по складанню відповідей , інструктажу для тих, хто проводить анкетування.

Переважно контроль викладача методом анкетування повинен поєднуватись з іншими видами контролю. Анкетне опитування по якості викладання рекомендують проводити раз у рік.

Система навчального процесу вимагає не тільки злагодженої роботи її складових елементів, але і оптимального функціонування, тобто необхідний відповідний контроль її стану і оцінки як знань студентів, якості викладання, так і системи навчання в цілому.

Аналіз результатів контролю по вказаним методикам дозволяє достовірно і об'єктиви судити про організацію вузівського навчання і виробити шляхи покрашення управління цим процесом, оцінити ефективність системи навчання в цілому і відповідно скоректу­вати методичну роботу на різних рівнях.

ІІІ. Критерії оцінки якості викладання

Викладачу слово дане не для того,

щоб присипати свою думку, а щоб

пробуджувати думку інших.

В. Ключевський.

Оцінка якості навчального заняття, семінарського, практичного, лабораторного, лекції - одна із найбільш складних проблем в педагогічній науці і практиці. Успішне її вирішення залежить від наявності і правильного використання чітких якісних і кількісних критеріїв для кожного виду навчального заняття. Рекомендуються такі основні критерії оцінки якості лекції.

1. Зміст лекції: науковий рівень, відповідність новітнім досягненням науки і практики, наявність узагальнень, наукова переконливість, відображення дискусійних питань, постановка наукових проблем, відповідність змісту лекції програмі і навчальному плану, виховна роль.

2. Професійне спрямування: формування професійного світогляду студентів на лекції, розширення їх соціальних знань, виховання любові до обраної професії, тобто зв'язок викладеного матеріалу з професійними інтересами підготовки спеціаліста.

3. Методичний рівень: застосування прийомів і методів активізації пізнавальної діяльності студентів на лекції, наступність змісту лекції в матеріалі вивчених і наступних навчальних дисциплін, врахування вимог суміжних курсів.

4. Структура лекції: наявність в лекції вступу з чітким формуванням теми і поста­новкою мети, логічна побудова (послідовність) взаємозв'язок окремих частин лекції, виділення кожного питання плану при послідовному викладанні змісту лекції, наявність в лекції плану, списку літератури, вступ і підсумок, які дозволяють осмислити лекцію в цілому, виділити її головну ідею і завдання для самостійної роботи.