Смекни!
smekni.com

Інституційна система Європейського союзу (стр. 1 из 2)

План

Вступ. 2

1.Порядок прийняття рішень Радою Євросоюзу. 4

2. Прийняття рішень Радою Євросоюзу після ратифікації Лісабонського договору 8

Висновки. 11

Список використаної літератури. 12


Вступ

Актуальність дослідження порядку прийняття рішень, як одного з правових основ функціонування Європейського союзу, обумовлена сучасним етапом розвитку міжнародних відносин, для яких характерне ускладнення форм взаємодії суверенних держав в економіці, політиці, культурі і інших сферах життєдіяльності. У зв'язку з цим вельми показовий досвід Європейського союзу, історико-правова динаміка якого виявляє, з одного боку, єдині демократичні тенденції міжнародних організацій, таких, наприклад, як ООН, а з іншого свідчить про особливості і специфічні риси, що показують його перспективи як наддержавного об'єднання. Така організація на просторі Європи є віддзеркаленням процесу міжнародної інтеграції.

Ступінь дослідженості питань європейської міжнародної інтеграції в українській науці міжнародного права в даний час представляється недостатньою, що зв'язане, перш за все, з великою динамікою і складністю інтеграційних процесів, що відбуваються в Співтовариствах і Союзі.

Питання європейської інтеграції висвітлювалися в працях: В.Н.Денисова, М.О.Баймуратова, М.В.Буроменського, О.Ф.Висоцького, В.І.Євінтова, О.В.Задорожнього, Ю.В.Зайчука, Ю.М.Капіци та ін.

Об'єктом дослідження при висвітленні теми контрольної роботи є інституційна система Європейського союзу, що є основою правового забезпечення роботи в його органах.

Предмет дослідження - система ухвалення рішень в Європейському союзі, її правова модифікація в структурі методів, у тому числі метод ухвалення рішень кваліфікованою більшістю при використанні зваженого голосування, а також вплив цієї системи на правоздатність держав-членів ЄС.

Метою роботи є розкриття сучасної системи ухвалення рішень в Європейському союзі, а також виявлення тенденцій і перспектив її розвитку.

Для реалізації вищезгаданої мети були поставлені наступні основні завдання:

- визначити правовий статус інститутів Європейського союзу і механізму їх взаємодії як основи для системи ухвалення рішень і реалізації правоздатності окремих держав-членів;

- виявити правові механізми взаємодії джерел, форм, методів і процедур ухвалення рішень в рамках ЄС і сформулювати тенденції розвитку загальної системи.

Як аналітична база використовувалися міжнародно-правові документи (тексти міжнародних угод, рішення і рекомендації міжнародних організацій), нормативно-правові акти Європейського союзу, а також матеріали різних конференцій і форумів, що стосуються міжрегіональної співпраці.

В ході дослідження використовувався системний підхід, що включає історичний аналіз генезису правових механізмів взаємодії держав в рамках Євросоюзу; синтез різних підходів у визначенні системи ухвалення рішень.

Система джерел, використаних в контрольній роботі, була підпорядкована загальній меті і завданням, які зумовили їх склад: засновницькі договори, акти вторинного права, офіційні видання Європейського союзу, навчальні і методичні посібники, наукові дослідження, а також періодичні видання, присвячені проблемам європейського права.


1.Порядок прийняття рішень Радою Євросоюзу

Діяльність Європейського Союзу заснована на принципі, за яким жодна держава-учасниця не може бути примушена до будь-яких дій без згоди цієї держави. Якщо рішення ЄС приймаються більшістю, то вони мають декларативний характер. Для того щоб рішення мали обов'язковий характер, необхідно їх схвалення кожною державою.

Прийняття рішень у ЄС має таку послідовність: Європейська Комісія починає розробку законопроектів за своєю ініціативою або на прохання Європарламенту чи Ради Міністрів. Пропозиції ЄК надходять до Ради Міністрів, а потім передаються до Європарламенту, де розглядаються відповідним комітетом [1].

Рис.1 Графік голосів у Раді Європейського Союзу.

Рада переважно засідає за зачиненими дверима, рішення тут приймаються шляхом голосування звичайною більшістю, більшістю кваліфікованою і одноголосно. Звичайною більшістю приймаються акти, які не мають правової сили, або рішення з технічних питань. Кваліфікована більшість і одноголосність є необхідними при прийнятті юридично зобов`язальних актів. Кворум становить половина плюс один член Ради. Під час голосування кваліфікованою більшістю прийнято так звану систему зважених голосів, які повинні забезпечити рівновагу між великими та малими країнами. Рис.1 показує кількість голосів, які належать окремим країнам по відношенню до кількості мешканців.

Більші країни мають більше голосів, аніж менші, однак це не є пропорційний розподіл до кількості мешканців, як це є в Європейському Парламенті. Щоб прийняти ухвалу кваліфікованою більшістю необхідно набрати щонайменше 62 голоси, коли Рада приймає правовий акт за поданням Комісії. У решті ситуацій необхідно мати 62 голоси принаймні з 10 країн. Такий розподіл голосів у Раді не дозволяє більшим країнам прийняти рішення, яке не відповідає решті членам Ради. Одночасно 3 найбільших країни, які мають найбільшу кількість голосів, можуть заблокувати прийняття некорисного для себе акту, оскільки блокувальною меншістю є 26 голосів. Якщо ж Рада прийме рішення одноголосно, то утримання від голосування представником якоїсь із країн-членів не блокує прийняття акту. Водночас, у Раді діє т.зв. уявне вето, тобто, якщо хтось із міністрів відсутній, то вважається, що він виступає проти. Тому коли потрібна одноголосність, рішення не може бути прийняте за відсутності когось із міністрів.

Таблиця 1

Кількість голосів окремих країн в Раді Європейського Союзу.

Держава Кількість голосів у Раді Європейського Союзу Кількість мешканців, млн.
Франція 10 57,5
Німеччина 10 80
Великобританія 10 58
Італія 10 57
Іспанія 8 38
Бельгія 5 10
Греція 5 10,3
Голландія 5 15
Португалія 5 9,8
Австрія 4 7,9
Швеція 4 8,5
Данія 3 5,2
Фінляндія 3 5
Ірландія 3 3,5
Люксембург 2 0,4
87

Комітет Європарламенту вносить поправки до проектів, і вони проходять попереднє обговорення перед тим, як їх буде винесено на чергове засідання Європарламенту у Страсбурзі. Одночасно проекти передаються до Комітету з економіки та соціальних питань.

Висновки Європарламенту і Комітету з економіки та соціальних питань надходять до Європейської комісії (ЄК), яка з їх урахуванням вносить проект до Ради Міністрів і Європарламенту на друге читання. Пропозиції знову розглядаються на рівні комітетів, голосуються на щомісячній пленарній сесії Європарламенту і повертаються до Ради Міністрів, яка приймає остаточне рішення [3].

Для забезпечення роботи ЄК у тісному контакті з урядами держав-членів ЄС, їй підпорядковані комітети, до складу яких входять представники урядів. Це комітети трьох видів: консультативні, адміністративні та регулюючі. Консультативний комітет доводить до ЄК точку зору представників держав-членів щодо питання, яке розглядається.

Незважаючи на те, що ЄК повинна всебічно розглянути зауваження консультативного комітету, вони не обмежують її при прийнятті рішення і тому консультативний комітет не може безпосередньо вплинути на результати розгляду питання в ЄК. Процедуру консультативного комітету використовують в основному при розгляді заходів, що стосуються формування внутрішнього ринку.

Адміністративні комітети створені для вирішення проблем аграрного ринку. Кожний такий комітет розглядає питання відповідної категорії продуктів. Процедура полягає в тому, що та пропозиція, якій ЄК передбачає надати правовий статус, подається на розгляд відповідного адміністративного комітету. Останній приймає рішення кваліфікованою більшістю, причому вагомість кожного голосу така ж, як у Раді Міністрів.

І в цьому випадку ЄК приймає рішення незалежно від висновків комітету - лише враховуючи їх, тому Комісія залишається абсолютно вільною у виборі. Проте, якщо висновки комітету і ЄК не збігаються, справа передається у Раду Міністрів, яка може переглянути рішення ЄК протягом місяця. Якщо ж рішення ЄК співпадає з висновками комітету або ж останній не зміг визначитись (не набрав кваліфікованої більшості голосів ні "за", ні "проти"), то рішення Комісії є остаточним і не підлягає оскарженню у Раді.

Регулюючі комітети працюють на тих же засадах, що й адміністративні, але в інших галузях. Це питання розробки спільних митних тарифів, єдиних стандартів на продовольчі товари, ветеринарний контроль, законодавство щодо охорони навколишнього середовища тощо. У регулюючого комітету більш широке коло питань, які можуть бути оскаржені в Раді Міністрів. Якщо заходи, що плануються ЄК, суперечать думці комітету або якщо комітет не визначив свою позицію, Комісія виходить до Ради Міністрів зі своїми пропозиціями. У цьому випадку Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю.

Якщо рішення не вдається прийняти протягом відповідно визначеного терміну після надходження матеріалів (як правило - три місяці), Комісія приймає рішення на свій розсуд. Винятком є ті випадки, коли Рада Міністрів чітко висловила своє ставлення та відхилила пропозиції ЄК простою більшістю. У таких випадках ЄК не може приймати рішення з цього питання, а повинна надати нову пропозицію.

Існує також спеціальна процедура прийняття рішень при розгляді заходів торговельної політики. Ця процедура дозволяє ЄК приймати рішення прямої дії після того, як вона була ознайомлена з висновками консультативного комітету. Проте ці рішення мають бути схвалені Радою Міністрів у тримісячний термін. У протилежному випадку вони анулюються.