регистрация /  вход

Інформаційні ресурси України (стр. 1 из 15)

Інформаційні ресурси України


Зміст

Перелік умовних позначень, скорочень і термінів

Вступ

Документографічний огляд

1. Особливості та основи правового режиму інформаційних ресурсів

1.1 Поняття і класифікація інформаційних ресурсів

1.2 Нормативно-правове забезпечення використання інформаційних ресурсів

2. Державна політика в сфері інформаційних ресурсів

2.1 Державне управління інформаційними ресурсами

2.2 Створення системи національних інформаційних ресурсів

2.3 Інформаційна безпека

3. Міжнародний аспект використання інформаційних ресурсів. Значення інформаційних ресурсів для економіки України

3.1 Інтеграція України в світовий інформаційний простір

3.2 Застосування інформаційних ресурсів в економіці

Висновки

Перелік посилань


Перелік умовних позначень, скорочень і термінів

БД – бази даних

ЕЦП – електронний цифровий підпис

ІАС – інформаційно-аналітична система

ІБ – інформаційна безпека

ІІАС – інтегрована інформаційно-аналітична система

ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології

ІР – інформаційні ресурси

ІС – інформаційні системи

ІТ – інформаційні технології

НРІР – Національний реєстр інформаційних ресурсів

НТІ – науково-технічна інформація

СІРО – система інформаційних ресурсів органу державної влади

СНІР – система національних інформаційних ресурсів


Вступ

Одне з визначень суспільства, яке йде на зміну існуючому (поряд з такими, як постіндустріальне, інфраструктурне, глобальне) – інформаційне суспільство. В інформаційному суспільстві інформація починає відігравати роль одного з основних економічних ресурсів, під впливом котрого змінюються форми економічної діяльності, види й типи підприємств та установ, соціальні стосунки; він стає таким же національним ресурсом, як надра, вода, ліси тощо. Збереження, розвиток та раціональне використання цього стратегічного ресурсу майбутнього є завданням величезної ваги для будь-якого суспільства. Зростаюча залежність від наявності інформації, рівня розвитку та ефективності використання засобів її обробки та передачі призвела до виникнення такого поняття як інформаційні ресурси. Потужність і сила сучасних суспільств визначається об’ємом і інтенсивністю використання інформаційних ресурсів, а доступ до них являється важливим фактором соціально-економічного розвитку. Поступово основною цінністю для суспільства і людини стають інформаційні ресурси. А такі специфічні властивості як можливість багатократного використання, а також набуті ними властивості ресурсів економічних, роблять інформаційні ресурси ефективним фактором економії інших видів ресурсів (матеріальних, фінансових та інших). Інформаційні ресурси становлять велику цінність для держави і тому її обов’язком є забезпечення широких можливостей для того щоб потенціал інформаційних ресурсів працював на досягнення сталого економічного розвитку, зміцнення демократії, збереження власної соціально-культурної ідентичності.

Актуальність даної роботи заключається в тому, що ІР відіграють велику роль практично в усіх сферах життєдіяльності нашої держави і суспільства. Адже в процесі своєї діяльності різні організації, установи створюють і використовують ІР. На основі вчасно наданої, достовірної і повної інформації приймаються управлінські рішення, конкурентоспроможність будь-якої організаційної структури на ринку прямо залежить від кількості та якості інформації, якою вона володіє. Без інформаційних ресурсів неможливе існування не тільки науки але й функціонування системи освіти, котра повертає суттєві елементи наукового знання, визнані науковим співтовариством достовірним, окремим індивідуумам. Оскільки певний рівень освіченості необхідний кожній людині, система освіти дає можливість кожній людині стати споживачем ІР, що постачаються цією системою. Тому, на даний момент перед нашою державою стоїть вкрай важливе завдання – удосконалення процесу використання наявних і виробництва нових ІР, розробка дієвих методик управління ІР і забезпечення інформаційної безпеки.

З розвитком інформаційного суспільства в Україні все більше фахівців звертають увагу на вдосконалення формування і використання ІР. З’являються все більше публікацій у цій сфері, на державному рівні розробляються проекти законів щодо вдосконалення державної системи ІР та їх більш ефективного використання. Але безумовно багато питань залишаються невирішеними і якщо розробка теоретичного рівня є більш-менш задовільною, то практична реалізація задекларованих програм залишає бажати кращого.

Ціль роботи – проаналізувати сучасний стан та розвиток національних інформаційних ресурсів України, охарактеризувати систему державного управління ІР, розглянути питання щодо удосконалення функціональної структури організаційно-правової системи державного управління національними ІР України.

Об’єктом даної роботи виступають національні інформаційні ресурси та їх складові.

Предметом – формування і використання інформаційних ресурсів в межах України, що надає їм статусу національних та інтеграція України в глобальний інформаційний простір.

Задачі – виявити сутність і особливості поняття інформаційних ресурсів, провести їх класифікацію та визначити етапи створення; розкрити основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні; проаналізувати нормативно-правову базу формування і використання ІР; подати характеристику сучасного стану державного управління ІР, виявити актуальні проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення; розглянути деякі аспекти інформаційної безпеки; виявити проблеми і механізми реалізації основних засад інтеграції України у світовий інформаційний простір; показати значимість ІР для економіки України.

Методи дослідження – для розкриття теми використовувались історичний та системний підходи, системний, порівняльний та структурно-функціональний аналіз, що дало змогу проаналізувати загальні та особливі тенденції розвитку досліджуваних явищ та процесів.

Нормативно-правову базу складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України та інших органів державної влади.

Хронологічні рамки – обмежуються сучасним періодом розвитку української держави, починаючи зі здобуття Україною незалежності.

Робота складається з трьох розділів, переліку умовних позначень, вступу, аналізу літератури, висновків, переліку посилань.

В першому розділі розкривається поняття інформаційних ресурсів, їх особливості та нормативно-правове забезпечення.

В другому розділі розкриваються основи державного управління інформаційними ресурсами та шляхи його удосконалення.

В третьому – розглядається інтеграція України в світовий інформаційний простір і застосування інформаційних ресурсів в економіці.


Документографічний огляд

Інформаційною базою даної роботи є навчально-довідкова література, монографії,аналітичні матеріали, ряд періодичних видань, матеріали конференцій, науково-практичні коментарі, інформаційні ресурси Інтернет.

Використання навчально-методичних посібників дало змогу отримати загальне уявлення по досліджуваній проблемі і виділити основні структурні елементи роботи тим самим забезпечивши її цілісність. Так наприклад, в посібнику Яковенко В.Я.[39] дається визначення поняття інформаційного ресурсу, що представляє собою система національних інформаційних ресурсів, інформаційна інфраструктура, інформаційний ринок, інформаційні ресурси органів державної влади та викладені основні завдання управління цими ресурсами. Розглядається питання інформаційної нерівності, державної політики у сфері забезпечення інформаційної безпеки України, виділені основні загрози інформаційній безпеці та етапи, послідовність кроків у побудові системи захисту інформації. В цілому автор достатньо повно освітив теоретичні питання інформаційних ресурсів, даючи визначення основним поняттям і термінам, складовим частинам інформаційних ресурсів, їх класифікації та ефективному функціонуванню в суспільстві. У навчальному посібнику Боднара І.Р.[4] розглядаються завдання і структура міжнародної інформації, висвітлюються основні напрями вивчення міжнародної інформації та інформаційних ресурсів, досліджується проблема інформатизації, взаємовідносин промислово розвинутих країн та країн, що розвиваються. Розглядається державна інформаційна політика країн, вивчаються проблеми розвитку національної електронної промисловості країн, що розвиваються. Детально розглядається національна програма інформатизації.

В посібнику Хромченко Л.Г.[36] розглядаються питання теорії, методики і організації інформаційної діяльності, становлення інформаційної діяльності як самостійної професіональної сфери, феномен інформації і його сучасні трактовки, в тому числі в якості економічної категорії, документи як основні джерела інформації, їх традиційні і сучасні форми, інформаційні характеристики і місце в системі документально-інформаційних комунікацій, інформаційно-пошукові системи і їх компоненти, мови представлення інформації і проблеми формалізації вводу, обробки і пошуку семантичної інформації в автоматизованих системах, питання організації інформаційної діяльності в Україні і за кордоном, включаючи діяльність міжнародних урядових і неурядових інформаційних центрів.

Партико З.В.[32] в своєму посібнику велику увагу приділяє історії інформаційного розвитку людства. Сучасний етап інформаційного розвитку суспільства охарактеризований як особливий: набула розповсюдження створена на основі Інтернету всесвітня мережа і це відкрило нові, небачені досі можливості, трансформаційні процеси охопили всі сфери суспільного життя. Багато корисного матеріалу знаходиться в розділі "Масова комунікація в державі". У ньому розповідається про органи керування інформаційним простором, про інформаційну політику держави та її типові задачі. Автор не оминув питання інформаційної безпеки і навіть присвятив окремий підрозділ таким поняттям як інформаційна війна, інформаційна зброя, методи інформаційного захисту. Загалом в посібнику весь матеріал викладений простою і зрозумілою мовою, помітним є намагання охопити максимальну кількість аспектів.