регистрация / вход

Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів

Ухилення від сплати податків та платежів як категорія фінансової злочинності. Особливості конкретних схем ухилення від сплати податків, характеристика відносин, які складаються у платників податків з контрагентами в умовах діючої системи оподаткування.

Курсова робота

з кримінального права

На тему

Кримінально-правова характеристика ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів


План

Вступ

1. Сутність оподаткування

2. Ухилення від сплати податків в Україні

2.1 Ухилення від сплати ПДВ в Україні

2.2 Варіанти заміни ПДВ іншими податками

3. Застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

Висновок

Задача № 1

Задача № 2

Список використаної літератури


Вступ

Становлення ринкових відносин в Україні зумовлює необхідність проведення низки соціально-економічних, політичних, правових та інших реформ, для яких характерною рисою є реорганізація механізму господарювання в цілому й окремих його ланок.

Ці процеси супроводжуються загостренням криміногенної обстановки, значним зростанням окремих груп злочинів - як загальнокримінальної спрямованості, так і в сфері економіки. Недовершене врегулювання питань власності, відсутність дійового контролю за законністю надходжень грошових коштів, що використовуються під час приватизації, незбалансованість кредитно-фінансової системи, високий ступінь монополізації деяких галузей народного господарства, незавершеність проблеми оподаткування та інші чинники не лише ускладнюють економічну ситуацію у країні, а й сприяють значному поширенню кримінальних проявів у цій сфері. За своєю структурою фінансова злочинність охоплює злочинні діяння, передбачені, зокрема, статтями 207, 209 - 212, 222, 223 Кримінального кодексу України. У роботі акцентовано увагу на вивченні й аналізі таких із них, як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст.212 КК України). Такий вибір пояснюється значною питомою вагою цих видів злочинів у структурі злочинних посягань економічної спрямованості та їх тенденцією до зростання. Зазначені протиправні діяння є найбільш типовими серед сучасних податкових і кредитно-фінансових злочинів в Україні. Слід зауважити, що шахрайство з фінансовими ресурсами й ухилення від сплати податків – це злочини з досить високим ступенем латентності, що характерно для всього масиву злочинів фінансового спрямування. Удосконалюються засоби їх учинення, з’являються нові, витончені “винаходи” в галузі фінансових зловживань. Різноманітні способи вчинення названих злочинів викликають нагальну потребу їх наукового аналізу й узагальнення, систематизації раніше накопиченого досвіду.

Дослідження сучасної податкової і кредитно-фінансової злочинності вимагає інтегративного підходу до проблеми загальних положень її попередження, визначення її сутності й поняття фінансової злочинності в цілому та податкової і кредитно-фінансової злочинності, зокрема, класифікації розглядуваних злочинів.

Кримінально-правовим і кримінологічним проблемам ухилення від сплати податків і шахрайства з фінансовими ресурсами присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних вчених, як: П.П. Андрушка, В.І. Антипова, Л.П. Брич, М.Б. Бучко, В.Н. Вересова, Б.В. Волженкіна, П.Т. Геги, Д.І. Голосниченка, А.Є. Гутника, Н.О. Гуторової, І.М. Даньшина, В.Є. Еминова та ін. Проте з часом істотно змінюється соціальний зміст податкової і кредитно-фінансової злочинності. До того ж, останнє десятиріччя проблематика фінансової злочинності вивчалася в основному в рамках наук кримінального права та криміналістики. Усе це свідчить про необхідність проведення комплексного кримінологічного дослідження сучасної податкової та кредитно-фінансової злочинності в Україні та розробки пропозицій щодо шляхів вдосконалення заходів попередження як зазначених видів злочинних діянь, так і фінансової злочинності в цілому. Метою даної роботи є співставлення діючих схем ухилення від сплати податків з новими реаліями економічного життя, яке наступило з приходом нової влади і відповідно очікування підприємців від неї. Об’єктом дослідження є діяльність платників податків в умовах діючої системи оподаткування виступають. Предметом дослідження є конкретні схеми ухилення від сплати податків а токож відносини які складаються у платників податків з їхніми контрагентами.


1. Сутність оподаткування

В умовах розвиненої ринкової економіки податки досягають найбільшого розвитку і стають об’єктивними елементами фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. На цьому рівні розвитку суспільних відносин формується завершена модель податкової системи кожної країни, яка включає в себе методи і об’єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням. Податки стають ефективним знаряддям реалізації державної фінансової політики. Податки, приймаючи участь у процесі перерозподілу нової вартості, виступають частиною загального процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин, що і формує їх суспільний зміст. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують привласнення державою частини нової вартості в грошовій формі. Ця частина національного доходу, мобілізована примусово в формі податків з усього населення країни і суб’єктів господарювання, перетворюється в централізований фонд фінансових ресурсів держави. Цей розподіл згладжує недоліки ринкового саморегулювання, створює додаткові стимули для ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, підтримання рівня зайнятості. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат. Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування. Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу. Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту. Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави. З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків.Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (за стягнення податку на прибуток); собівартість (відрахування в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів);

частина виручки від реалізації продукції (сплата мита, акцизного збору, податку на додану вартість).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Розмір ставок податків є дуже складною проблемою оподаткування, що істотно впливає на здійснення фіскальної і регулюючої функцій податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування або у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків вони різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання тимчасовій іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків. 5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на здійснення регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

5. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати. У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, прибуток підприємства, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг залучення кредитів. Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону України "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку. Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону України "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р. В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів. Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом України "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обгрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

Нажаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків. У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб. Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

- непрямі податки (податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито);

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. Принципово новим для фінансового законодавства України є введення інституту податкового кредиту, який регламентує порядок надання відстрочки по податкових платежах. Отже, основний зміст податкового правовідношення полягає в обов’язку відповідного суб’єкта оподаткування (платника) внести в бюджет певну грошову суму в чітко встановлені законом строки. Гарантією додержання законності в сфері платежів підприємств, установ, організацій в бюджет є своєчасне та повне виконання всіма платника своїх грошових зобов’язань перед державою. Невиконання або несвоєчасне виконання цих зобов’язань завдає шкоди інтересам держави та суспільства. Тому держава встановлює чіткий порядок розрахунків підприємств, установ, організацій і громадян з бюджетом по окремих платежах і визначає, що при необхідності виконання цих зобов’язань платника може бути здійснено і в примусовому порядку. За порушення податкового законодавства винні в невиконанні або в несвоєчасному виконанні його вимог несуть відповідальність, передбачену Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1992, Декретом КМ України “Про стягнення невнесених в строк податків і неоподаткованих платежів” від 21.01.1993, та іншими законодавчими актами України. Винні особи можуть бути притягненні до дисциплінарної, майнової, адміністративної та кримінальної відповідальності.


2. Ухилення від сплати податків в Україні

Ухилення вiд сплати податкiв стало своєрiдним каналом нелегального збагачення. Окремi суб’єкти пiдприємництва у своїй дiяльностi використовують складнi фiнансовi схеми, що дають змогу зменшити або повнiстю виключити сплату податкiв, зборiв (обов’язкових платежiв).Злочиннi фiнансовi схеми ухилення вiд оподаткування, способи злочинної дiяльностi постiйно змiнюються та удосконалюються. Для пiдготовки до злочину та приховування його слiдiв злочинцями застосовуються рiзноманiтнi заходи, що полегшують скоєння ухилень вiд сплати податкiв та унеможливлюють їх виявлення податковими органами. З метою протидiї негативним процесам Указом Президента України вiд 30 жовтня 1996 року у складi органiв державної податкової служби створено податкову мiлiцiю. Законом України “Про державну податкову службу в Українi” їй надано права виконувати оперативно-розшукову, кримiнально-процесуальну та охоронну функцiї.Основними податками в Україні при ухилення від сплати яких використовувались найрізноманітніші тіньові схеми є ПДВ та акцизний збір.Проблема детінізації української економіки в умовах її трансформації від адміністративно-планової до ринкової системи відносин і досі лишається актуальною. Адже левову частку тіньових економічних процесів сьогодні становить ухилення від сплати податків, зборів і обов'язкових платежів. Наприклад, у результаті контрольної роботи окремих підрозділів Державної податкової служби України у 2003 р. порушено майже 10 тис. кримінальних справ про злочини у сфері оподаткування. З них близько 5 тис. - про ухилення від сплати податків, серед яких 89,4% припадає на ухилення в особливо великих розмірах. Проблема створення економічних умов, які б унеможливлювали ухилення від сплати податків, і пошук шляхів легалізації тіньових капіталів, обсяг яких уже перевищує Державний бюджет країни, потребує якнайшвидшого розв'язання. Згідно з оцінками українських експертів, за роки незалежності з України було вивезено понад $40 млрд. Окрім того, сьогодні в позабанківському грошовому обігу перебуває більш як 44% неконтрольованої грошової маси (близько 9 млрд. грн.). Вжиття таких оперативних заходів щодо реформування системи оподаткування спричинено зниженням за останні роки фіскальної функції податків. Відзначається значне відставання темпів податкових надходжень до Державного бюджету від темпів росту валового внутрішнього продукту країни, а в структурі справляння податків - зниження рік у рік питомої ваги ПДВ, особливо його відшкодування з бюджету. Проте, як показує вертикальний розтин діалектики історичних змін форм суспільно-економічних формацій, тіньова економіка і, зокрема, ухилення від сплати податків, притаманні кожній з цих формацій. Н. Кремер і Ф. Гахварі сформували модель ухилень від сплати податків суб'єктами підприємництва під впливом таких факторів, як ставка податку, ймовірність виявлення факту ухилення та розмір штрафних санкцій. Але зазначена модель виявилася занадто ідеалізованою і не знайшла практичного застосування. Пізніше Р. Боадваї, М. Мачшанд, П. Пестіо, Ж. Слемрад, С. Їітзакіс намагалися розширити цю модель, враховуючи особливості дії різних видів податків, характер штрафних санкцій та ін. Однак їх спроби детермінувати тіньові процеси у сфері оподаткування виявилися марними, оскільки вони мають стохастичний характер.Аналізу проблеми ухилень від сплати податків присвячені роботи вітчизняних учених, як: Н. Азарова, А. Баделюка, В. Білоуса, А. Бодюка, П. Гайдуцького, Н. Ксерози, П. Мельника, Д. Муляка, С. Павленка, В. Поповича, А. Савченко, О. Турчинова, Т. Ютминой, І. Якушика, Ф. Ярошенка та ін. Їх дослідження сфокусовані на виявленні детермінантів, що спричиняють тінізацію оподаткування, та розробці засобів боротьби з цим негативним явищем. Наприклад, В. Попович і Д. Шолудько вважають, що навантаження у тіньовому секторі менше, ніж у легальних умовах підприємництва, тому останнє програє. Вихід із цієї ситуації вони бачать у докорінній та динамічній трансформації чинної системи оподаткування. На думку О. Сторожука, ухилення від сплати податків в Україні процвітає завдяки аморалізму, що породжується бажанням отримати високі доходи будь-яким шляхом. Неналежна сплата податків необов'язково викликає автоматичну реакцію податкової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання. Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки: повідомити правду в податковій декларації чи неправду, точніше напівправду. В. Антіпов вважає, що головною причиною негативного впливу податків на процеси тінізації економіки є не абсолютна їхня вага, а деформація податкової політики, а саме:

- структура податкових вилучень не відповідає структурі доходів суб'єктів господарювання, податкове навантаження розподілене нерівномірно;

- надання податкових пільг за рахунок бюджету різним групам спеціальних інтересів .

Останнім часом в Україні з'явилося таке явище, як ухилення від сплати податків без порушення чинного законодавства, що дістало назву податкового планування.З цього приводу Р. Ребізант пише, що, на відміну від ухилення від сплати податків, податкове планування є абсолютно законним способом зберегти свої кошти. Його застосування дозволяє оптимально поєднати правові форми відносин та можливі варіанти їх інтерпретації. А. Науменко констатує, що лише недавно в українській науковій літературі виникли нові терміни: податкове планування, податковий менеджмент, оптимізація оподаткування. При цьому податкові органи і платники податків зайняли практично діаметральні позиції щодо визначення сутності зазначених термінів. Податківці поєднали їх з поняттям ухилення від сплати податків, а певні платники - з будь-якими діями (законними та незаконними), спрямованими на скорочення платежів до бюджету. Основним критерієм для поділу цих термінів є законність дій платників податків. Слід зазначити, що проблеми відмінності законності й незаконності мінімізації податкових платежів досліджують вітчизняні та іноземні вчені, такі як З. Будько, А. Єлисеєв, М. Підлушкін, А. Загородній, С. Жестков, А. Бризгалін, Д. Тихонов та ін. Їх узагальнена думка схиляється до того, що під податковим правопорушенням потрібно розуміти діяння, що порушують норми податкового законодавства, а відтак передбачають фінансово-правову відповідальність. В Україні ведеться активна боротьба з ухиленням від сплати податків. Проте, на думку В. Білоуса, ситуація вимагає значного посилення державного регулювання як у законодавчій, так і практичній царинах. До протилежних висновків дійшов В. Вишневський, який вважає, що кількість перевірок та обсяги накладених штрафів свідчать не про ефективність діяльності податкових адміністрацій, а радше про те, що в умовах "непрозорого" податкового законодавства можна оподатковувати будь-кого. Здебільшого штрафи накладаються тільки за дрібні порушення. Зростання штрафів має своїм наслідком перерозподіл прихованих доходів від платників податку до корумпованих чиновників. Фундаментальні причини, які уможливлюють ухилення від сплати податків, слід шукати на макрорівні. По-перше, під час формування податкової системи України не використовувалася методологія жодної економічної теорії. Концепцію теорії трудової вартості, розроблену в дослідженнях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, було відкинуто, а натомість нічого не запропоновано.По-друге, модернізація Державної податкової служби України відстала від прогресивного розвитку її продуктивних сил і таким чином послабила свій регулюючий вплив на економічні відносини.По-третє, система оподаткування до останнього часу ще не охоплена Проектом модернізації ДПС України. Як наслідок, виник дисбаланс між модернізацією Державної податкової служби (суб'єктом управління) і реформуванням податкової системи (об'єкт управління). Ці процеси поки що йдуть паралельним шляхом.

2. 1 У хилення від сплати ПДВ в У країні

Основні причини, з яких ПДВ у нашій країні не працює на належному рівні:

1. значна орієнтація економіки на експорт (звільнений від ПДВ),

2. велика кількість пільг,

3. помилки в адмініструванні податку, котрі дозволяють створювати схеми зменшення нарахувань ПДВ і збільшення його повернення.

Структурно–логічна схема махінацій з відшкодуванням вхідного ПДВ

Умовні позначення

1. Відвантаження продукції та надання податкової накладної постачальника

2. Оплата продукції

3. Експорт продукції

4. Оплата продукції

5. Подання розрахунку експортного відшкодування та податкової накладної постачальника

6. Рішення ДПІ про відшкодування податку

7. Відшкодування вхідного ПДВ за продукцію від постачальників

Якщо підприємство працює чесно і має всі підстави для відшкодування ПДВ то відшкодування проходить заключною 7-ою операцією (Світлий квадрат діяльності).Тіньова схема реалізується через Чорний квадрат діяльності коли підприємство фактично або ж взагалі не придбаває продукції для формування вхідного ПДВ яке потім вимагає відшкодувати на основі псевдоекспорту , або ж розрахунку експортного відшкодування вказують завищені ціни за оплату продукції і відповідно суми ПДВ. На практиці найчастіше реалізовується схема (Чорний квадрат діяльності) за якої підприємство не має жодних контактів типу 1-4, а тільки подає підроблені розрахунки експортного відшкодування та податкових накладних постачальників до ДПІ і вимагає відшкодування вхідного ПДВ. Звичайно такі схеми діють не без допомоги органів державної влади.Типовим прикладом дії даної схеми є факт попередження незаконного відшкодування ПДВ з державного бюджету на суму 22 млн. гривень що стався у Дніпропетровській області у серпні 2004 року в результаті проведення оперативно-розшукових заходів в рамках операції “псевдоекспорт” підрозділу по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом .Так, встановлено, що директор одного з товариств з обмеженою відповідальністю організовував експортні поставки товарів за завищеними цінами. Вказані дії проводились з метою створення “віртуального” податкового кредиту з ПДВ та в подальшому – розкрадання бюджетних коштів під виглядом відшкодування податку на додану вартість.Зазначена особа виконувала роль комісіонера та здійснювала митне оформлення злитків високолегованої сталі, які підлягали експорту. Виробником зазначеної продукції було одне з підприємств Донецької області, яке через низку буферних підприємств реалізувало її іншим фірмам- комітентам, які в подальшому реалізовували злитки через зазначене товариство з обмеженою відповідальністю на адресу компанії-нерезидента. Вказані операції проводились з метою відшкодування ПДВ підприємствами-комітентами, для яких експорт вказаної продукції є нехарактерним для їх основної діяльності. Також, встановлено, що з метою незаконного відшкодування з бюджету податку на додану вартість при митному оформленні в митних документах під назвою продукції вказувались “злитки” високолегованої сталі за завищеними у десятки разів цінами. Фактично ж за кордон відправлялись відходи ливарного виробництва (шлам), які не мають практично ніякої цінності.Середнє по ЄС значення фіскальної ефективності ПДВ становить 7% (у ряді розвинених країн — 8—9%), у Росії вона також наближається до цього рівня. Близькі до українського значення частки ПДВ у ВВП(5%) спостерігаються лише в країнах Африки й Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Навіть в Україні частка у ВВП податку на прибуток підприємств становила 2004 року 5%, а прибуткового податку з громадян — 4%. І це попри значні темпи економічного зростання, збільшення ВВП і вироблену підприємствами додану вартість.Як відомо, що більш високотехнічною є галузь економіки, що вищий ступінь переробки, рівень використання інтелектуальної праці, то більша частка доданої вартості в ній створюється. І навпаки: наприклад, у видобувній промисловості частка доданої вартості низька, і доходи її підприємств пояснюються в основному величезними обсягами поставок.Так, 2004 року в середньому по економіці України питома вага доданої вартості у випуску товарів і послуг сягала 37,7%. Водночас по окремих галузях цей показник мав такі значення: в обробній промисловості — 24%, видобувній — 31,3, сільському господарстві — 44, галузях високотехнологічного виробництва — 59, сфері освіти — майже 70%. Однак саме у видобувній і переробних галузях промисловості, що характеризуються досить невисокою часткою створюваної доданої вартості, в Україні і спостерігається найбільше економічне зростання! У цій ситуації навіть значне абсолютне збільшення ВВП не призводить до настільки ж помітного зростання бази оподаткування з ПДВ.

Однак головні спотворення в систему ПДВ вносять пільги. 2004 року обсяг пільг з ПДВ становив 62 млрд. грн. (для порівняння, 1997-го — 15,9 млрд. грн.). За сім років він зріс майже вчетверо. Кількість підприємств, які користуються пільгами, збільшилася не так сильно — із 53,4 тис. 1997 року до 58,6 тис. торік (останні три роки вона була практично стабільною).Статистики розподілу цих пільг по галузях немає. Але оскільки ВВП за ці роки зріс у 2,8 разу, а надходження від ПДВ — усього на 65%, можна зробити висновок, що пільгами користуються переважно ті підприємства, що створюють основний обсяг доданої вартості в країні. Тобто все та ж обробна і видобувна промисловість. Виходить, що продуктивно працюючі галузі поповнюють бюджет країни дуже скромно. Таким чином, пільги з ПДВ виконують функцію субсидування тих чи інших галузей економіки з держбюджету. Можливо, на початку 90-х це і було б виправдано...

Поряд із застосовуваним у нашій країні при нарахуванні ПДВ «принципом призначення», відповідно до якого експорт обкладається цим податком за нульовою ставкою, а імпорт — за повною, існує ще й «принцип походження», коли усе відбувається з точністю до навпаки. У першому разі податком обкладають усю додану вартість, спожиту в країні (у т.ч. імпорт), а в другому — усю вироблену (у т.ч. експорт). В умовах настільки значних утрат ПДВ у результаті переважання експорту, може, варто було б подумати про зміну моделі? Ряд експертів пропонує змішані моделі — коли нульова ставка на експорт поширюється не на всі групи товарів. Однак це може призвести до зловживань і лобіювання таких пільг представниками тих чи інших бізнес-структур. Подібне вже мало місце при введенні пільг з ПДВ на товари критичного імпорту.

2.2 Варіанти заміни ПДВ іншими податками

Найрадикальнішим із них є скасування ПДВ, точніше, заміна його іншим податком. Так, Рахункова палата України пропонувала замінити його податком на роздрібні продажі, схожим на застосовуваний у США (одній з небагатьох країн у світі, де не використовують ПДВ). Адже для споживачів, які є кінцевими платниками ПДВ у країні, він таким, по суті, і є.

Звісно, в роздрібній торгівлі існують свої схеми заниження обсягу продажів, наприклад, «піднесення товару», однак усі вони досить кустарні, легко виявляються раптовими перевірками, та й обсяг їх не буде настільки катастрофічний для економіки країни. На 2005 рік уряд прогнозував роздрібний товарообіг у 80 млрд. грн. Запровадження замість ПДВ навіть 10-відсотковго податку на роздріб призвело б до надходження в бюджет майже 8 млрд. грн. — більше, ніж реальне (не номінальне!) наповнення бюджету ПДВ. Не кажучи вже про зниження роздрібних цін на 10%, що різко збільшило б купівельну спроможність населення, а також про скорочення витрат на адміністрування і штату податківців.

Заміну ПДВ податком із обороту — теж досить прозорим і простим в адмініструванні. Податок з обороту — податок майбутнього. В міру становлення цивілізованого капіталізму горезвісна «неконтрольована готівка» (що сьогодні буцімто перешкоджає оподаткуванню обороту) досить швидкими темпами з обороту зникатиме, поступаючись місцем пластиковим карткам, чекам, безготівковим авансам тощо. Ну, можливо, на якийсь час вона ще затримається в дрібному роздробі і на базарах, де податок сплачуватимуть не з обороту, а фіксований — як сьогодні вищезгадані підприємці. Але крім як на той же базар чи на кишенькові потреби, готівку нікуди не можна буде й витратити; а банківський контроль за безготівкою зробить приховування виручки

Розвиток стабільних господарських зв’язків неминуче призведе до об’єднання в рамках єдиної юрособи різних етапів того чи іншого виробництва (наприклад, усіх «переділів» на шляху від руди й електроенергії до найбільш наукомістких і високотехнологічних продуктів). Вони стануть інтегруватися не лише «ушир» (зі схожими конкурентами), а й «униз» (із постачальниками і юридичними особами — покупцями), через що кількість податкових накруток кожного етапу мінімізується разом із кількістю самих етапів. Що зумовить уже не просто прийнятність податку з обороту, а й навіть певне зближення ставок, які різнитимуться залежно лише від матеріаломісткості.Більше того, досвід ліцензування (з одного боку) і «безвитратного» обкладення податком на прибуток і ПДВ (з іншого) свідчить однозначно: показати не ту діяльність значно складніше, ніж придумати липові витрати.Однак експерти відзначали ряд пов’язаних із ним проблем. Так, в умовах значної кількості контрагентів або розгалужених ланцюжків постачальників і покупців, такий податок накопичуватиметься. Кожен такий контрагент сплачуватиме більше, аніж попередній. В міру зростання в економіці частки виробництва товарів із тривалим виробничим циклом — машинобудування, високотехнологічних галузей — кількість контрагентів, підрядчиків, посередників зростатиме, а з ним — і загальний податковий прес. Одним із виходів із такої ситуації є вертикальна інтеграція виробничих процесів, щоб мінімізувати посередницькі операції. А вона далеко не завжди стимулює ефективність виробництва.Власне, Німеччина, де такий податок вважали досить ефективним і він приносив великі доходи бюджету, 1968 року однією з перших у світі запровадила замість нього ПДВ. Саме щоб максимально розподілити податковий прес.Свого часу ПДВ в Україні вводили винятково з метою євроінтеграції. У 70—80-ті роки минулого століття його, попри протести, ледь не примусово запровадили в більшості європейських країн як умову вступу в ЄС. І, скасувавши ПДВ, Україна просто випаде з інтеграційних процесів не лише в Європі, а й у СНД. Об’єднатися зі США, погодьтеся, буде складно.За даними ДПАУ органи податкової служби припинила незаконне відшкодування ПДВ на 3 млрд. грн., і цей факт, серед іншого, примушує податківців проводити ретельні перевірки висунутих вимог із компенсації. Згідно з прогнозами податковій службі не вдасться досягти перевищення плану податкових надходжень до бюджету 2005 року, травні буде невеликий спад, але за підсумками року усе збалансується. Перевищення плану не слід очікувати, бо податкові органи планують радикальну кількість компенсації з ПДВ, і це вплине на загальну суму надходжень. Зниження надходжень податків у травні пов’язане зі сплатою підприємцями й компаніями в попередні періоди значних обсягів податків авансом. Звісно, в цьому світі немає нічого ідеального, але ПДВ сьогодні вважають одним із найефективніших податків. І не його провина, що в Україні він перетворився на жорстоку пародію на досягнення світової економічної думки. Головна причина наших ПДВ - бід — до нас цей податок прийшов в епоху первинного накопичення капіталу. Тоді як європейські країни запровадили його на етапі вже значно розвинених і урегульованих ринкових відносин.На практиці використання ПДВ у нашій країні скидається на забивання цвяхів дорогим хронометром. Тому реальна прозорість в адмініструванні ПДВ, як і реальна ефективність цього податку, стануть своєрідними критеріями того, що нове керівництво країни нарешті переключилося з набивання кишень фінансово-промислових груп на оздоровлення економіки.


3. Застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

З метою однакового і правильного застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід дотримуватися наступного: Судам необхідно виходити з того, що кримінальна відповідальність за ст. 212 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК) настає за умисне ухилення від сплати лише тих податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які встановлені Законом від 25 червня 1991 р. N 1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII) і введені в установленому законом порядку. Оскільки Законом N 1251-XII передбачено загальнодержавні та місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі, які підлягають сплаті до відповідних бюджетів та державних цільових фондів, кримінально караним визнається ухилення від сплати як загальнодержавних, так і місцевих податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Звернути увагу судів на те, що згідно із Законом N 1251-XII ставки, механізм справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть установлюватись або змінюватися іншими законами, крім тих, які стосуються оподаткування. Також слід враховувати й те, що ч. 2 ст. 1 цього Закону органам місцевої влади та самоврядування надано право встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів. Зміни щодо пільг, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та механізму їх сплати, внесені до законів про оподаткування в установленому порядку, тобто не пізніше ніж за шість місяців до нового бюджетного року, набирають чинності з його початку. Відповідальність за ст. 212 КК може наставати лише за сукупності обов'язкових умов, коли: не сплачені податки, збори, інші обов'язкові платежі входять у систему оподаткування і введені в установленому законом порядку; об'єкт оподаткування передбачений відповідним законом; платник податку, збору, іншого обов'язкового платежу визначений як такий відповідним законом; механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), їх ставки та пільги щодо оподаткування визначені законами про оподаткування. За змістом ст. 212 КК відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, настає лише в разі, коли це діяння вчинено умисно. Мотив для кваліфікації останнього значення не має. Зазначеною статтею передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а за умисне ухилення від їх сплати. У зв'язку з цим суд має встановити, що особа мала намір не сплачувати належні до сплати податки, збори, інші обов'язкові платежі в повному обсязі чи певну їх частину. Про наявність умислу на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів можуть свідчити, наприклад: відсутність податкового обліку чи ведення його з порушенням установленого порядку; перекручування в обліковій або звітній документації; неоприбуткування готівкових коштів, одержаних за виконання робіт чи надання послуг; ведення подвійного (офіційного та неофіційного) обліку; використання банківських рахунків, про які не повідомлено органи державної податкової служби; завищення фактичних затрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції, тощо. Особа, яка не мала наміру ухилитися від сплати зазначених платежів, а не сплатила їх з інших причин, може бути притягнута лише до встановленої законом відповідальності за порушення податкового законодавства, пов'язані з обчисленням і сплатою цих платежів. Відповідно до законодавства з питань оподаткування зазначене діяння є фінансовим (податковим) правопорушенням, відповідальність за яке може наставати, зокрема, за підпунктом 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181-III) - у разі, коли несплата пов'язана з неподанням платником податкової декларації у визначені законом строки, або ж за п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону від 4 грудня 1990 р. N 509-XII ( 509-12 ) "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-XII) - якщо несплата зумовлена відсутністю податкового обліку, веденням його з порушенням установленого порядку, неподанням чи несвоєчасним поданням платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та іншими порушеннями податкового законодавства, відповідальність за які передбачена цим пунктом зазначеної статті Закону N 509-XII. Якщо податкова декларація була подана, а податки не сплачені своєчасно через відсутність коштів на рахунку платника, то ці обов'язкові платежі вважаються податковим боргом (недоїмкою) і стягуються з нарахуванням штрафних санкцій (штрафу) та пені згідно із Законом N 2181-III ( 2181-14 ). Судам потрібно мати на увазі, що платник податку, активи якого не перебувають у податковій заставі, не несе кримінальної відповідальності за умисне несвоєчасне виконання податкових зобов'язань за відсутності умислу на ухилення від сплати податку, оскільки згідно з підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) платники податків самостійно визначають черговість і форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. При цьому слід враховувати, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. Кримінальна відповідальність за ст. 212 КК за умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів настає в разі, коли ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних, великих чи особливо великих розмірах (які відповідно в 1000, 3000, 5000 і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян). Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене у зв'язку з одержанням пільг щодо них шляхом надання державним органам завідомо неправдивої інформації, якщо розмір несплачених податків дорівнює чи перевищує 500, але менше 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має кваліфікуватися лише за ч. 2 ст. 222 КК, а якщо він у 5000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, дії винного мають кваліфікуватися за ч. 3 ст. 212 КК та ч. 1 ст. 222 КК (якщо пільги щодо податків одержані шляхом надання податковим органам зазначеними у ст. 222 КК особами завідомо недостовірної інформації). Потрібно мати на увазі, що передбачений ст. 212 КК злочин слід кваліфікувати як вчинений у значних, великих чи особливо великих розмірах, коли сума, що фактично не надійшла до бюджетів чи державних цільових фондів, утворилася внаслідок несплати як одного податку, збору, іншого обов'язкового платежу, так і різних їх видів у розмірах, передбачених приміткою до зазначеної статті. При кваліфікації такого злочину, вчиненого починаючи з 1 січня 2004 р., необхідно виходити з того, що сума неоподатковуваного мінімуму доходів громадян згідно з п. 22.5 ст. 22 Закону N 889-IV ( 889-15 ) дорівнює розміру податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 цього Закону для відповідного року з урахуванням положень п. 22.4 ст. 22 того ж Закону. При визначенні розміру коштів, що не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів внаслідок ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не потрібно враховувати нараховані чи сплачені у зв'язку з цим штрафи й пеню. Чинним законодавством передбачена можливість надання платникам податків ряду пільг. Надання платником податків завідомо неправдивої інформації про наявність пільг з оподаткування чи з метою їх одержання за відсутності відповідних підстав слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 222 КК ( 2341-14 ). У тому ж разі, коли такі пільги були надані платнику на законних підставах, але на час подання декларації право на них було втрачено, дії особи, яка це приховала, необхідно кваліфікувати за відповідною частиною _оз. 212 КК ( 2341-14 ) як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.


Задачи

Задача № 1

Бузунов вимагав від свого знайомого Рогова значну суму грошей, які останній одержав від нього в борг. Рогов систематично вживав спиртні напої, не працював. Бузунов кілька разів попереджав про необхідність віддати борг, погрожуючи вбити Рогова, але він на це не реагував. Після чергової сварки з цього приводу Бузунов зайшов до гаража, де Рогов ремонтував автомобіль, облив його зі склянки бензином і запалив. Від отриманих опіків потерпілий помер на місці пригоди. Охарактеризуйте дії Бузунова.

Дії Бузунова слід кваліфікувати за ч. 1 ст.129 КК України (погроза вбивством, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози) та ч. 2 ст. 121 КК України (умисне ТТУ, що спричинило смерть потерпілого).

Необхідною умовою караності і погрози вбивством є її реальність, що пов’язана із здатністю викликати побоювання про приведення її у виконання. Про реальність погрози можуть свідчити обставини, що випливають з попередніх стосунків винного і потерпілого.

Об’єктивна сторона даного злочину включає діяння, що потягло два наслідки, а саме: ТТУ і викликану ним смерть потерпілого. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується подвійною формою вини – умислом, щодо ТТУ і необережністю, щодо смерті.

Задача № 2

Косяк на грунті поганих стосунків із сусідом Пащенком побив його, від чого останій втратив здатність бачити одним оком. Кваліфікуйте дії Косяка.

Згідно наказу Міністерства охорони здоровя України №255/791 від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» та п. 2.1.4 «Незагрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого органу чи втарата органом його функції – втрата зору, слуху, язика, руки, ноги і репродуктивної здатності», пункту а) – під втратою зору треба розуміти пону стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше (гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче).

Тому дії Косяка слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України «Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження».

Об’єктом злочину є здоровя Пащенка.

Об’єктивна сторона:

- діяння;

- наслідки у вигляді середньої тяжкості тілесного ушкодження;

- причинний зв'язок між зазначеними діяннями та наслідками.

Як випливає із ч. 1 ст. 122, умисним середньої тяжкості тілесним ушкодженням визначається умисне тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121, але при цьому є таким, що спричинило тривалий розлад ждоровя або значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-ти річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.


Висновок

Дослідження кримінально-правової характеристики ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, його об’єктивних, суб’єктивних та кваліфікованих ознак, кримінально-правового та процесуального аспекту звільнення від кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків дає можливість зробити наступні висновки:

1. Сплачувати податки та збори – конституційний обов'язок кожного. Зазначений конституційний обов'язок виконується в порядку і розмірах, установлених законом. За його порушення згідно із законами України «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» настає юридична відповідальність.

2. Оскільки податкове законодавство нестабільне, то при розслідуванні і судовому розгляді справ про ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) необхідно точно встановлювати, який закон діяв у період, коли мало місце ухилення від сплати податків. Діяння, вчинені в різний час, повинні кваліфікуватися залежно від наявності чи відсутності в них ознак єдиного продовжуваного злочину.

3. Об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері державного регулювання оподаткування і формування прибуткової частини державного бюджету. Предметом цього злочину є податки, збори, інші обов’язкові платежі, що сплачуються як юридичними, так і фізичними особами.

4. Правильне встановлення об’єкта і _озмірах злочину має важливе практична значення для кваліфікації діянь щодо ухилення від оподаткування. Це дасть змогу уникнути як безпідставного покарання невиновних, так і непритягнення до відповідальності осіб, що вчинили злочини.

5. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних _озмірах, у великих розмірах або в особливо великих розмірах. Ухилення як ознака об'єктивної сторони цього злочину виражене в дії чи бездіяльності.

6. Суб'єктивною стороною злочину є прямий або непрямий умисел. Суб'єкт злочину – службові особи підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, на які покладено обов'язки щодо ведення і подання документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою обов'язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також фізичні особи, якщо вони мають ознаку платника податків, у тому числі ті, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

7. Кваліфікованими ознаками злочину є вчинення його за попередньою змовою групою осіб; фактичне ненадходження коштів у великих розмірах, а особливо кваліфікованими – вчинення його особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів; фактичне ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.

8. Від кримінальної відповідальності звільняється особа, яка вперше вчинила умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, за умови, що вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі) та відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою у вигляді фінансових санкцій, пені. Формулювання даної норми далеке від досконалості, а тому потребує вдосконалення у законодавчому порядку.

На сьогоднішній день кількість злочинів у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем України залишається на досить високому рівні. На мою думку, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, як і вчинення будь-яких інших злочинів залежить від тих поглядів, моральних настанов, правосвідомості, традицій, звичок тощо, які існують у суспільній свідомості у цілому, окремих груп населення та у конкретної людини. Роль психологічного фактора у системі причин та умов злочинності, окремих її видів і конкретних злочинів досить значна, хоча у переважній більшості випадків не виступає єдиною причиною злочинності, окремих її видів та конкретного злочину, а взаємодіє із зовнішніми обставинами, зокрема тими, що зосереджуються у економічній, соціальній та інших сферах. Психологічна сфера формується під впливом соціальної дійсності. У сучасних умовах у психологічній сфері наявна криза моралі, яка проявляється у занепаді загальнолюдських цінностей. Виховання моральності – складова виховної роботи з населенням взагалі, що містить й одержання соціальних установок, прищеплення культури, моральних цінностей і установок, вироблених людством за всю історію його розвитку. Крім того, складовою суспільної свідомості є правосвідомість, що представляє собою систему поглядів, переконань, оцінок, уявлень, які відбивають ставлення суспільства, деяких прошарків і груп населення, окремих громадян до нормативно-правових актів взагалі і правил необережності, зокрема. Відомо, що рівень правосвідомості населення визначається знанням права, його розумінням і готовністю додержуватися вимог законів. Правосвідомість, як і суспільна свідомість, чинить на злочинність подвійний вплив: високий рівень правосвідомості запобігає злочинності, а низький її рівень, дефекти сприяють вчиненню злочинів. Таким чином, основним кроком для зниження рівня злочинності є виховання у населення моральності, прищеплення культури, моральних цінностей і установок, а також основної складової суспільної свідомості – правосвідомості, що полягає у знанні права, його розумінні і готовності додержуватися вимог закону.


Список використаної літератури

1. Закон України № 1251-ХІІ від 25.06.91 р. «Про систему оподаткування» (у редакції Закону України від 18.02.97 р. № 77/97-ВР, зі змінами та доповненнями)

2. Кримінальний кодекс України № 2341-III від 05.04.2001 р. (зі змінами та доповненнями)

3. Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 25.04.2003 р. «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» № 15 від 08.10.2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

4. Аналіз практики застосування судами України законодавства, яке передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших платежів. — К., 1998.

5. Білоус В., Попович В. Про державну програму детінізації економіки. — Ірпінь, 2000.

6. Брич Л.П. Кваліфікація ухилення від сплати обов’язкових внесків державі. — Львів: ЛДУ, 1998.

7. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

8. Гуторова Н.О. Кримінально-правова охорона державних фінансів України. — Х.:НУВС., 2001.

9. Дудоров О.О., Мельник М.I., Хавронюк М.I. Злочини у сфері підприємництва. Навч. посібн. / За ред. Хавронюка М.I. — К.: Атіка, 2001. — С. 608.

10. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - К.: Юридична думка, 2004. - 656 с.

11. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Інтер—Право, 2001. — 416 с.

12. Кримінальний кодекс України»: Наук.-практ. комент. / Ю.В. Баулін, В.I. Борисов, С.Б. Гавриш та ін. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — 2-ге вид., переробл. та доповн. — Х.: ТОВ «Одісей», 2004. — С. 1152.

13. Кримінальне право України. Загал. частина: Підручн. для студентів юрид. вузів i фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін. За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 512

14. Кураш Я. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Автореф. — Х., 1998.

15. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

16. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

17. Ляпунов Ю.И. Коментарий к статье 158 УК РФ. Особенная часть. — М., 1996.

18. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. — 2-ге вид., переробл. та доповн. / Відп. ред. С.С. Яценко. — К.: А.С. К., 2002. — С. 968.

19. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник для вузів. – к., Хрінком Інтер, 2006. – 704 ст.

20. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. — К., 1998.

21. Податковий кодекс України: Проект Кабінету Міністрів України від 16.06.00 № 34-2222/4.

22. Стрельцов Є.Л. Кримінальне право. Особлива частина: Підруч. — К.: Правові джерела, 1999.

23. Сухов Ю.М. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів: Проблеми відмежування від суміжних злочинів та кваліфікації за сукупністю: Автореф. дис. канд. юрид. наук. — К., 2000.

24. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в Кримінальному праві України. Навч. посіб. — Х., 1994.

25. Фесенко Е.В. Цінності як об’єкт злочину // Право України. — 1999. — № 6.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий