регистрация / вход

Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Система органів прокуратури

Конституційні функції прокуратури України. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру. Система органів прокуратури.

Тема: Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також застосуванні інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Система органів прокуратури.

План

1. Конституційні функції прокуратури України.

2. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

3. Система органів прокуратури.

3.1. Генеральна прокуратура України.

3.2. Прокуратура Республіки Крим та прокуратури обласного рівня.

3.3. Прокуратури районного рівня.

3.4. Військові і транспортні прокуратури.

4. Висновок.

1. Конституційні функції прокуратури України

Конституція України визначила прокуратуру України як єдину систему. Викладення основних положень про прокуратуру в окремому розділі (VII) Основного Закону України зумовлено тим, що виконання покладених на органи прокуратури функцій і повноважень є самостійним видом державної діяльності. Такий висновок підтверджують також як специфічні функції та характер діяльності прокуратури, так і принципи їх організації, єдність завдань цього незалежного централізованого державного органу.

Відповідно до положень ст. 121 Конституції на прокуратуру України покладено:

- підтримання державного обвинувачення в суді;

- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У п. 9 розділу XV Перехідних положень Конституції вказується, що прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства — до введення в дію законів, які регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування.

Ці ж самі функції прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру» у редакції від 12 липня 2001 р. На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом. Це свідчить про зміщення пріоритетів діяльності прокуратури на користь захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Наведені функції прокуратури відповідають передусім позиції формування правової держави.

2. Нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру,

пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян

Важливим напрямом діяльності прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Головним завданням у цьому напрямі його діяльності – не припустити порушення прав і законних інтересів засуджених та інших осіб, тимчасово обмежених у свободі і, внаслідок цього, нездатних повною мірою самостійно захищати свої права. Чинне законодавство наділяє прокурора широкими повноваженнями у цій галузі нагляду, і вони мають дістати своє закріплення і в новому Законі “про прокуратуру”.

Предметом нагляду є додержання законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах. Прокурорський нагляд здійснюється систематично з тим, щоб:

- своєчасно і правильно звертались до виконання і виконувались відповідно до

вимог закону судові рішення у кримінальних справах;

- на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих

попереднього ув’язнення, виправно-трудових та інших органах та установах, що виконують кримінальні покарання;

- забезпечувалось дотримання встановлених законом прав осіб, взятих під варту,

засуджених, виконання ними обов’язків, а також дотримання порядку, умов тримання та відбування кримінального покарання;

- виконувалося законодавство про звільнення засуджених від відбування

покарання, відстрочку виконання вироку та з інших питань, пов’язаних з виконанням вироку.

Прокурор має право:

- відвідувати безперешкодно в будь-який час органи, установи, що виконують

покарання, а також місце тримання затриманих та місце попереднього ув’язнення;

- опитувати затриманих, заарештованих і засуджених; знайомитися з документами,

на підставі яких ці особи тримаються в місцях позбавлення волі або затримані чи взяті під варту;

- у встановлених законом випадках санкціонувати акти адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання; перевіряти законність наказів, розпоряджень, постанов, інструкцій, інших актів адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання;

- вимагати від посадових осіб органів, виправно - трудових та інших установ, що виконують покарання, пояснень з приводу допущених порушень, а також проведення перевірок;

- звільняти негайно своєю мотивованою постановою осіб які без законних підстав тримаються в місцях затримання, попереднього ув’язнення, виправно-трудових та інших установах, що виконують покарання, у штрафних, дисциплінарних ізоляторах, карцерах, приміщеннях камерного типу та в інших місцях тримання під вартою;

- вимагати скасування незаконних і необґрунтованих наказів, розпоряджень, інструкцій, постанов та інших актів органів виправно-трудових та інших установ, що виконує покарання.

Постанови, вимоги і вказівки прокурора, щодо додержання встановлених законодавством порядку і умов тримання затриманих, заарештованих, засуджених до позбавлення волі та інших покарань підлягають обов’язковому покаранню адміністрацією місць позбавлення волі, а також органами, що виконують інші покарання.

Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори в межах своїх повноважень беруть участь у здійсненні помилування та амністії відповідно до закону.

Предметом нагляду є стан додержання законів при застосуванні примусових заходів медичного та виховного характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи, при адміністративному затриманні, арешті та нагляді, а також при триманні громадян у приймальниках-розподільниках і застосуванні спеціальних заходів примусу.

Прокурорський нагляд здійснюється систематично з тим щоб:

- не допускалися незаконні і безпідставні будь-які обмеження особистої свободи громадян, гарантованою Конституцією України;

- поновлювалися порушені права громадян, усувалися допущені незаконні і безпідставні обмеження особистої свободи громадян; обмеження особистої свободи громадян застосовувалися тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи будуть визнані недостатніми або малоефективними;

- примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися до осіб лише суспільно небезпечних за наявності достатніх медичних, психіатричних підстав.

3. Система органів прокуратури

3.1. Генеральна прокуратура України

Генеральна прокуратура України є найвищою ланкою системи органів прокуратури. Очолює Генеральну прокуратуру Генеральний прокурор. Він призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Строк повноважень Генерального прокурора – 5 років. Верховна Рада може висловити недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади. Висловлена недовіра зобов’язує Генерального прокурора України подати заяву Президенту про відставку, який приймає остаточне рішення про його звільнення з посади.

Генеральний прокурор має першого заступника і заступників, які здійснюють керівництво певними структурами Генеральної прокуратури та нижчестоящими ланками прокуратури, контролюють їх діяльність.

Заступники Генерального прокурора України спрямовують та контролюють роботу Головних управлінь, управлінь (відділів) згідно з встановленим Генеральним прокурором України розподілом обов'язків, приймають рішення управлінського та процесуального характеру з питань, віднесених до їх компетенції.

Для забезпечення колегіальності при розгляді найбільш важливих проблем прокурорсько-слідчої діяльності в Генеральній прокуратурі створюється колегія. До її складу входять: Генеральний прокурор (голова), його перший заступник, заступники, прокурор АРК, інші керівні працівники органів прокуратури. Персональний склад колегії затверджується Верховною Радою за поданням Генерального прокурора.

Засідання колегії скликаються за вказівкою Генерального прокурора. На її розгляд виносяться найбільш важливі питання, що стосуються стану законності та правопорядку, діяльності органів прокуратури та інші після їх глибокого і всебічного вивчення при наявності підготовлених документів. У разі необхідності проводяться виїзні або розширені засідання.

Головує на засіданнях Генеральний прокурор України, а при його відсутності виконуючий обов'язки, в роботі колегії бере участь начальник або інший призначений для цього працівник організаційно-контрольного відділу.

Рішення колегії впроваджуються в життя наказами Генерального прокурора.

Структура Генеральної прокуратури затверджується Верховною Радою за поданням Генерального прокурора. Положення про її структурні підрозділи затверджує Генеральний прокурор. До складу Генеральної прокуратури входять: Генеральний прокурор, перший заступник, заступники Генерального прокурора, заступник – він же начальник слідчого управління, старші помічники і помічники Генерального прокурора по особливих дорученнях. В Генеральній прокуратурі є управління, в складі яких є відділи, а також самостійні відділи. Генеральним прокурором України затверджуються положення про Головні управління, управління (відділи), якими визначаються їх завдання і функції, а також обов'язки працівників підрозділів.

3.2. Прокуратура Республіки Крим та прокуратури обласного рівня

Прокурор Автономної Республіки Крим, прокурори областей і прирівняні до них, прокурори міст Києва і Севастополя очолюють відповідні прокуратури, здійснюють керівництво ними і контроль за діяльністю підпорядкованих прокуратур.

Штатна чисельність співробітників прокуратури Автономної Республіки Крим, прокуратур областей і прирівняних до них, прокуратур міст Києва і Севастополя затверджується Генеральним прокурором.

Колегії прокуратури Автономної Республіки Крим, областей і прирівняних до них, прокуратур міст Києва і Севастополя мають такий склад: прокурор (голова), його заступники, прокурори великих міст та інші керівні працівники прокуратури. Склад колегій затверджується за поданням відповідних прокурорів Генеральним прокурором.

Прокуратура Автономної Республіки Крим, прокуратури областей і прирівняних до них, прокуратури міст Києва і Севастополя підпорядковані Генеральному прокуророві і керують нижчестоящими прокуратурами. Вони здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами, установами, підприємствами, організаціями відповідно АРК, обласного підпорядкування, об’єктів, на які поширюється їхня компетенція, міст Києва і Севастополя.

3.3. Прокуратури районного рівня

Міські, районні, міжрайонні і прирівняні до них прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів міськими, районними органами, установами, підприємствами, організаціями.

В Україні існують також спеціалізовані прокуратури. В межах своєї компетенції вони здійснюють нагляд за дотриманням законності в тій сфері, яка є об’єктом нагляду. Зокрема, це прокуратури по нагляду за дотриманням кримінально-виконавчого законодавства. Вони діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. Ці прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів в установах виконання покарань.

До спеціалізованих прокуратур належать також природоохоронні прокуратури. Вони діють на правах міжрайонних з підпорядкуванням прокурорам областей. До їх компетенції входить здійснення нагляду за дотриманням і правильним застосуванням законів про охорону навколишнього природного середовища органами, підприємствами, установами, організаціями, розслідують кримінальні справи про порушення природоохоронного законодавства.

3.4. Військові і транспортні прокуратури

Структура органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах побудована із врахуванням організації Збройних Сил України. До органів прокуратури по нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах належить Управління нагляду за дотриманням законів у Збройних Силах і оборонній промисловості Генеральної прокуратури, військові прокуратури округів, флоту, гарнізонів. Ці органи прокуратури здійснюють нагляд за дотриманням і правильним використанням законів у Збройних Силах, прикордонних військах, військах внутрішньої та конвойної охорони, цивільної оборони, військових формуваннях, які створюються Верховною Радою.

Військові прокуратури провадять попереднє слідство у справах про злочини, вчинені:

- військовослужбовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України, військ внутрішньої та конвойної охорони Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Чорноморського флоту та інших військових формувань, дислокованих на Україні, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;

- службовцями Збройних Сил і інших військових формувань у зв'язку з виконанням службових обов'язків або скоєні в розташуванні військових частин, установ, навчальних закладів, підприємств чи організацій Збройних Сил та інших військових формувань;

- групою осіб, якщо один із злочинців є військовим або скоєний за участю військовослужбовця на території військової частини.

Транспортні прокуратури діють на правах обласних і районних прокуратур. Вони здійснюють нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами, підприємствами, установами, організаціями залізничного, повітряного, морського, річкового транспорту, рибопромислового флоту та інших об’єктів, органами внутрішніх справ на транспорті, а також здійснюють розслідування злочинів, вчинених на транспорті.

Транспортні прокуратури здійснюють нагляд за додержанням законів спрямованих на попередження порушень правил безпеки і експлуатації залізничного рухомого складу на під’їзних коліях промислових підприємств, установ і організацій, а також плаваючих транспортних засобів риболовецьких підприємств і господарств, а також нагляд за додержанням законів при проведенні дізнання, попереднього слідства по кримінальних справах і застосуванні норм про адміністративні правопорушення на транспорті.

Транспортні прокурори беруть участь в судовому розгляді кримінальних справ, направлених транспортною прокуратурою, про крадіжки в особливо великих розмірах, порушення правил безпеки руху і експлуатації транспорту, правил охорони праці і техніки безпеки, умисні вбивства, зґвалтування, посадові злочини працівників транспорту і органів внутрішніх справ на транспорті і справ, які мають суттєве значення для забезпечення законності на транспорті; приймають участь в розгляді кримінальних і цивільних справ у касаційному порядку у випадках, коли вони підтримували обвинувачення або брали участь у суді першої інстанції, а також справ, по яких внесені касаційні чи окремі подання.

4. Висновок

Контрольно-наглядові органи державної влади у Конституції України, законах України та у більшості науково-правової літератури не розглядається як система органів, що утворюють самостійну гілку державної влади. Особливості формування і функціонування цих державних органів не дозволяють їх віднести повною мірою до будь-якої з конституційно визначених гілок державної влади. До контрольно-наглядових органів влади України можна віднести:

- Конституційний Суд України;

- Прокуратуру України;

- державні інспекції (податкова, пожежна, екологічна і т.ін.).

Крім цього, контрольно-наглядові функції властиві таким державним органам як Антимонопольний комітет України, Національний Рада по телебаченню і радіомовленню і деякі інші органи державної влади. Значимість даних органів надзвичайно велика. Вони сприяють процесу формування і функціонування системи “стримувачів і противаг”, як елемента принципу “розподілу влад”. У такий спосіб ця структура державних органів сприяє усуненню узурпації влади. Визначення контрольно-наглядових функцій держави не тільки як самостійної гілки влади, але і встановлення місця і ролі цієї гілки влади в структурі функціонування законодавчої, виконавчої і судової влади.

Характерною рисою даних понять є подібність змісту цих визначень. Так, поняття “нагляд” визначається як спостереження або спостереження з метою перевірки , а поняття “контроль” - як перевірка , спостереження з метою перевірки .

Що стосується сфер суспільних відносин стосовно котрих контроль і нагляд не повинні бути застосовані і не застосовується як форма примусового впливу, то серед них можна виділити такі: особисте життя людини; мирна діяльність партій, і інших об'єднань громадян; мирні збори громадян; відношення з приводу листування, телефонних розмов, телеграфної або іншої кореспонденції; свободи пересування людини.

Конституційний Суд є контролюючим органом влади, але не наглядовим так, як у його функції входить рішення питань про відповідність Конституції України законів і інших нормативних актів держави, що розглядаються тільки по зверненнях суб’єктів означених Конституцією України. За Конституцією України прокуратурі приділяється окремий розділ сьомий, а це означає, що прокуратура не входить у будь-яку гілку влади і становить систему державних органів, діяльність яких створює самостійну форму державних функцій.

Найбільш ефективним було б об’єднання усіх контрольно-наглядових органів влади в єдину структуру. Така гілка влади має бути незалежною від інших гілок влади, а якщо і залежною, то лише у питанні формування цієї структури.

Необхідним вбачається внести нові зміни до чинного законодавства щодо забезпечення економічних прав засуджених до позбавлення волі, а забезпечення прокурорського нагляду за їх втіленням в сучасних економічних умовах стане дієвою гарантією додержання прав та законних інтересів цієї категорії громадян України.

Важливим досягненням в питанні скорочення обмежень, щодо засуджених до позбавлення волі є законодавче закріплення і подальше реалізація можливості здійснювати ними деяких громадянських прав, наприклад, участь у виборах.

Розмовляючи про місце та призначення прокуратури у системі державних органів, слід підкреслити необхідність збереження наглядової функції прокуратури, у тому числі, загального нагляду.

В країні числяться більше 40 різних контролюючих органів. Але багато численні податкові адміністрації, цінові інспекції, регіональні управління Національного банку і Фонду державного майна, Контрольно-ревізійної служби та інші, покладений на них нагляд за дотриманням закону, м’яко кажучи не відповідає Конституції. Навряд чи можна досягти цього, відмовившись від прокурорського нагляду, мета якого – забезпечення верховенства Закону, зміцнення законності, захист прав і свобод громадян.

Список використаної літератури:

1. Конституція України;

2. Закон України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-XII ;

3. Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про прокуратуру” від 26.11.1993 № 3663- XII;

4 . Генеральна прокуратура України Н А К А З N 7 від 28.10.2002 “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян”;

5. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 28.12.1960 № 1001-V із змінами та доповненнями;

6. Генеральна прокуратура України - Наказ № 28.10.2002 N 3/3 “Про сферу та особливості діяльності транспортних прокуратур і розмежування їх компетенції з територіальними прокуратурами”;

7. Давиденко Л. Функції прокуратури України згідно з новою Конституцією України: пропозиції до законодавства - Право України – 1997 р.;

8. Грошевой Ю.М. Прокурорський нагляд в Україні. уч. Посібник – К –1993 р.;

9. Давиденко Л., Черв'якова О., Марочкін І. Загальний нагляд прокуратури: минуле, сучасне, майбутнє //Право України – 1996 р.;

10. Шумський П. Прокуратура – її місце та роль в державі. Право України - 1997 р.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий