Смекни!
smekni.com

Аналіз фінансової діяльності комерційних банків (стр. 1 из 5)

Національний Університет

«Києво-Могилянська Академія»

Департамент економічних наук

Курсова робота:

«Аналіз фінансової діяльності

комерційних банків»

Виконав: ст. ДЕН-2 Дубогриз Є.П.

Науковий керівник:

доц. к.е.н. Галицька Е.В.

Київ

1999

Зміст:

1. Вступ до фінансового аналізу діяльності банків

а) Критерії і види фінансового аналізу

б) Аспекти економічного аналізу діяльності

комерційнихбанків.

2. Аналіз балансового звіту

а) Аналіз структури активних операцій

б) Аналіз пасивних операцій

в) Аналіз нормативних показників та ліквідності

г) Коеффіцієнтний аналіз балансового звіту.

3. Аналіз прибутків та збитків

4. Аналіз коеффіцієнтів прибутковості та ефективності

діяльності комерційного банку

5. Загальний висновок.

1. Вступ до фінансового аналізу діяльності банків.

Основи банківської справи загальновідомі. Йдеться про залучення коштів від тих, хто має надлишкові капітали (вкладники) і надання цих коштів у позичку тим, хто хоче і може продуктивно використати надлишкові фонди (позичальники). Передбачається, що позичальники вкладуть їх у виробництво продукції чи надання послуг і отримають від цього кошти, достатні аби повернути основну частину боргу і сплатити досить високу плату за користування кредитом (процент). Доход банку визначається як різниця між процентами за залученими вкладами і виданими позичками.

Ринок банківських послуг в Україні налічує велику кількість банків (на 1.01.98-221, на 1.01.99-214) і всі вони діють з різною ефективністю. Але попереду завжди ті банки, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінити ефективність діяльності банку допомагає аналіз, який, кваліфіковано проведений, є джерелом цінної інформації для самого банку, потенційних клієнтів, НБУ.Для банку він дає змогу оцінити ефективність управління, з"ясувати об"єктивну оцінку результатів діяльності і перспектив розвитку, а також визначити надійність банків-партнерів, клієнтів та кореспондентів. Клієнти, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з банком. НБУ на основі аналізу діяльності банку прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів.

Основним об"єктом аналізу є комерційна діяльність кожного окремого банку.

Мета аналізу діяльності - забезпечити оптимальну структуру активних та пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільність, надійність банку і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності це процес оцінки поточного і минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

а) Критерії та види фінансового аналізу.

За періодичністю проведення аналіз поділяють на:

· Щоденний;

· Щотижневий;

· Місячний;

· Квартальний;

· Річний.

Залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяється на:

· Повний, тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні і внутрішні зв”язки;

· Тематичний, коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності банку розглядається лише вузьке коло питань.

За метою і характером розрізняють:

¨ Попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків, з”ясувати, чи спроможний банк робити ті чи інші операції;

¨ Оперативний аналіз, який проводиться в ході поточної діяльності банку з метою перевірки дотримання нормативів та інших показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи, щоб підтримувати на належному рівні нормативи, а також отримувати достатній прибуток;

¨ Остаточний аналіз, нобхідний для визначення ефективності роботи банку у звітний період, виявлення резервів підвищення дохідності;

¨ Перспективий аналіз, що застосовується для прогнозування очікуваних результатів у майбутньому, вибору нових видів операцій та визначення внутрішньобанківської політики.

Залежно від об”єкту, аналіз поділяється на 6 видів:

1. Функціональний аналіз дає змогу оцінити ефективніст і доцільність функцій, що їх виконує банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів та кредитів, частки міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу - виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їхню ліквідність.Їх досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій.

2. Структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій та базується на відсоткових значенях кожного рядка щодо загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей відображають зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або збитків від окремих операцій банку.

3. Оперативно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити вартість конкретних операцій, їхню прибутковість чи збитковість. Аналіз дає змогу з”ясувати значення кожного виду операції у формуванні прбутку банку, розробити окремі напрямки депозитно-позичкової політики щодо конкретних контрагентів із метою максимізації доходу

4. Рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки фінансового стану комерційних банків і порівняння їх між собою.

5. Факторний аналіз покликаний з”ясувати вплив окремих чинників на показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти ефективну стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу використовують методи ланцюгових підставлянь та пайової участі.

6. Макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень участі комерційног банку чи групи банків у форсуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк.

Етапи проведення аналізу.

Хоча напрями і критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:

à Попередній

à Аналітичний

à Заключний (інтерпретаційний).

На попередньму етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи:оцінюють правильніст її складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті активів та пасивів балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбрають певні показники. Потім на основі первинної інформаціі відбирають абсолютні і відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів дослідження.

На аналітичному етапі визначають вигляд та необхідну кількіст аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджуваних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні коментарі та доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.

б) Аспекти економічного аналізу діяльності комерційного банку.

Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:

Þ Аналізу балансового звіту

Þ Аналізу фінансової форми звітності

Þ Порівняльного аналізу.

Основними завданннями загального аналізу діяльності комерційного банку є:

- Визначення джерел, якості та стійкості банківських доходів

- Дотримання всіх вимог щодо ліквідності

- Підтримання стану адекватності та достатності капіталу

Аналіз фінансової форми звітності - це процес, що має за мету визначити оцінку поточного і минулого фінансового стану банку і основних результатів його діяльності. При цьому використувуються квартальні чи річні дані про прибутки та збитки. При порівняльному аналізі поєднуються форми балансового звіту та звіту профінансові результати для вироблення ключових показників (індикаторів) діяльності, що не залежать від розміру банку; вони можуть порвнюватись із даними інших банків або між собою.

На жаль, ми не маємо змоги провести вичерпний аналіз всієї банківської системи в цілому або навіть окремого банку. Через минулорічну фінансову кризу умови діяльності банків значно погіршились, тобто, погіршились і їхні основні оціночні показники. До того ж банківські форми звітності в більшості випадків є секретною для широкого загалу інформацією. За браком потрібної для повного аналізу інформації, ми змушені обмежитись лише аналізом діяльності за перше півріччя 1998 року, а також матимемо змогу провести порівняльний аналіз доходів та витрат за 1998 рік (1-е та 2-е півріччя) та за допомогою такого аналізу визначити вплив осінньої фінансової кризи на прибутковість банку.

Аналізований банк - це філія одного з найбільших в Україні банків. Через це виникають деякі складнощі, адже методика аналізу, запропонована НБУ, стосується лише банків. Аналізуючи ж діяльність філій (які часом не відрізняються за розміром від невеликих комерційних банків), завжди необхідно пам’ятати про досить велику частку міжфілійних оборотів в їхніх загальних активах. Розглядаючи суто фінансову діяльність, на різниціі між баеком та філіією можна не акцентувати: перший - на міжбанківському, друга - на міжфілійному ринку проводять, по суті, однакові операції. Але залучення міжфілійних ресурсів веде до зростання як сукупних активів, так і пасивів банку, тому може позначитись на величині прибутковості банку - іноді з аналізу діяльності можна дійти висновку, що активами управляють неефективно. Тому деякі аналітики[4], зазначаючи, що сукупні активи не зовсім правильно характеризують розміри банку, пропонують користуватись поняттям ефективних активів, тобто, сумарних активів, зменшених на суму куплених міжфілійних ресурсів (кредитів). Економічний сенс ефективних активів - це «власні» активи (такий розмір активів філії, що дає змогу працювати, не залучаючи міжфілійні ресурси).