Економічний зміст біржі як елементу ринкової інфраструктури

Економічна природа біржі. Класифікація бірж та їх функції. Етапи становлення та розвитку біржової та фондової торгівлі. Особливості розвитку фондової й валютної біржі в Україні, організаційно-правові аспекти діяльності та напрямки підвищення ефективності.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічний зміст біржі як елементу ринкової інфраструктури

1.1 Суть біржі та її економічна природа

1.2 Класифікація бірж та їх функції

1.3 Основні етапи становлення та розвитку біржової та фондової торгівлі

Розділ 2. Особливості розвитку фондової та валютної біржі в Україні

2.1 Організаційно-правові аспекти діяльності фондової та валютної бірж в Україні

2.2 Динаміка функціонування фондових та валютних бірж

Розділ 3. Перспективи розвитку фондової та валютної біржі в Україні

3.1 Стратегія розвитку фінансової та валютної бірж в Україні

3.2 Напрямки підвищення ефективності роботи фондової та валютної біржі в Україні

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Нині в нашій країні йде перехідний період і в політичному, і в економічному, і в соціальному сенсах. Процес цей далеко неоднозначний і ні чисто позитивним, ні виключно негативним його назвати не можна. З одного боку, стали з'являтися нові товари, розширилися економічні зв'язки із зарубіжжям, з'явилися цілий ряд свобод, яких раніше не існувало і підприємницької діяльності, і віросповідання, стала законною купівля нерухомості

Проте, незважаючи на неоднозначний (хоча все ж, на мою думку, швидше негативний, ніж позитивний) характер перехідного періоду, неможливо не визнати його безповоротності (принаймні, на сьогодні). Сам перехід здійснюється від соціалістичного, командно-адміністративного, як його люблять називати апологети ринкової економічної моделі, типу господарювання до ринкової економіки.

Одним з необхідних елементів ринкової економіки є фондовий та валютний ринок. За останнє десятиліття, у зв'язку з переходом до ринкових стосунків, їх роль істотно зросла.

В той же час, в ринковій економіці, в порівнянні з командно-адміністративною, зростає роль фінансової статистики як науки, що дає максимально повну інформацію і що є засобом її аналізу. Особлива роль фінансової статистики полягає, окрім іншого, в тому, що вона дозволяє не лише отримати відомості про стан справ у тій або іншій галузі економіки, але і зробити висновки і зрозуміти, які слід прийняти заходи, щоб положення в цій галузі стабілізувалося або покращало.

Роботу можна умовно розділити на три частини. У першій дано економічне поняття бірж, описаний принцип роботи фондової та валютної біржі, дані основні поняття і визначення. Друга частина менша за об'ємом, але набагато важливіша за значенням втаємничена безпосередньо статистичному аспекту вивчення бірж. А в третій частині розглянемо стратегії розвитку бірж та напрямки вдосконалення їх роботи.

Основною метою своєї роботи я ставлю вивчення суті фондових та валютних бірж, їх ролі в економіці і закономірності поведінки в період фінансових криз. Поставлену мету я знаходжу можливим реалізувати через дослідження функціонування бірж в різні тимчасові періоди, на різних територіях, а так само умови державної політики, регулюючі діяльність бірж в Україні.

Розділ 1. Економічний зміст біржі як елементу ринкової інфраструктури

1.1 Суть біржі та її економічна природа

Найважливішими рисами середньовічної ярмарки, що збереглися й у сучасній комерційній діяльності, були принципи саморегулювання та арбітражу, а також формалізовані торговельні процеси. У середньовічній Англії законодавство визначало стандарти (правила, вимоги) поведінки, що влаштовували місцеву владу. Ці вимоги були мінімальними, але вони становили основу загальноприйнятої практики оформлення угод, торговельних рахунків, фрахтових, складських розписок і квитанцій, акредитивів, актів про передачу та інших торговельних документів.

Усі ці атрибути сприяли організації бірж. Суперечки і конфліктні ситуації розглядав ярмарковий суд або суд “людей із запорошеними ступнями”, так званий арбітраж. З розвитком міст регіональні ярмарки втратили своє значення. Виникли спеціалізовані торговельні центри, своєрідні гуртові магазини, які отримали назву “бурса”. За звичай вони розташовувалися у готелях або чайних закладах, а потім перебазувалися на постійне місце в спеціальні споруди.

Але це не була проста заміна приміщень. Суттєво змінився торговельний процес, тобто метод поєднання попиту та пропозиції, зведення покупця з продавцем. У найпростішій формі ринкової торгівлі, що називалася базаром, процес був організований у елементарний спосіб: продавці з одним або кількома товарами чекають покупців, які обходять ряди і знаходять потрібну річ. Попит таким способом зустрічається з пропозицією. Базар - справді зародкова форма вільної торгівлі, вона вижила навіть у період соціалізму.

Торгові ряди у дореволюційній Росії функціонували як стихійно організований ринок. На гуртових ярмарках торгували великими партіями товарів за взірцями. Багаторазове збільшення операцій перетворило ярмарок на біржові структури, постійні торговельні місця.

Порівняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоплення розгалуженою пропозицією потоку попиту, що рухається, біржа є інтенсивним потоком, своєрідним поєднанням попиту і пропозиції. Вони перебувають у безпосередній близькості і змінюють одне одного. В ідеалі біржа - це ринок, на якому продавець і покупець не залишаються без угод. Придбавши один товар, можна тут же продати інший і так далі.

Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою торгівлею, її створювала особлива організація, яка отримала назву “біржа”. Торговці сировинними товарами, зокрема сільськогосподарськими, не могли вдовольнитися періодичними зібраннями на ярмарках. Підвищена цінова нестабільність впродовж року призводила до масових банкрутств фермерів, плантаторів, землевласників, елеваторників, переробних фірм і гуртових торговців. Саме ці учасники товарних ринків були зацікавлені в організації постійно діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні ціни. Головна причина виникнення бірж - розвиток масового виробництва, для якого потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на регулярній основі, виходячи із реального співвідношення попиту та пропозиції. Від ярмарку біржу відрізняла форма торгівлі: публічні торги, які відбувалися у визначений час, у конкретному приміщенні.

Під час торгів визначалася справедлива ціна, яка підкріплювалася авторитетом біржових зборів. Ціна доводилася до відому всіх учасників ринку через реєстрацію та офіційну публікацію у біржових бюлетенях, пізніше в засобах масової інформації. Процес визначення справедливої ціни назвали котируванням цін, а біржу визначили як ринок чистої конкуренції, на якому присутні багато продавців та покупців, які у будь-який момент можуть мінятися ролями, а торгівля відбувається одним видом товару. Наприклад, у величезній операційній залі Чиказької торговельної палати (СВОТ) торгівля ф’ючерсним контрактом на кукурудзу проводиться лише в одному “піті" (ямі).

Через біржі почали реалізовуватися в основному масові товари, які можна було продавати за взірцями, а згодом, в результаті вироблення стандартів щодо кількості та якісних параметрів і без взірців. Ціни на біржові товари повинні змінюватися впродовж часових періодів, передбачити їх змінність без постійної торгівлі неможливо.

Отже, біржа - це постійно діючий ринок масових замінних цінностей, який функціонує за визначеними правилами, у конкретному місці та призначений час.

Біржа - це ринок, на якому товари продаються у великій кількості, у приміщенні, де відбуваються публічні торги за допо­могою голосу та жестів або через комп’ютерні мережі, створюючи особливу атмосферу ринку чистої конкуренції. Біржа володіє своєю мовою, знання якої означає знайомство із структурою й організаційними елементами, Статутом і Правилами біржової торгівлі та Кодексом честі біржовиків.

Біржа - категорія ринку, явище економічного життя. Біржа - це великий ринок для обороту капіталів, для правильного встановлення цін на товари, цінні папери та валюту; грошовий ринок для держав, підприємств, фірм, асоціацій і корпорацій. Вона виступає посередником між тими, хто шукає куди вкласти капітал і тими, хто потребує його, тобто регулює кредитні, грошові, платіжні відносини як в країні розміщення, так і між державами. Біржа служить для привізної торгівлі страховим закладом, запобігаючи зниженню цін до його прибуття, тобто страхує підприємницький ризик.

Отже, економічна сутність біржі полягає в наступному:

ринок замінних цінностей;

організація;

реалізація власної вигоди учасниками біржової торгівлі;

офіційне котирування цін;

специфічний біржовий товар;

страхування цінових та курсових ризиків;

цифровий вираз попиту і пропозиції;

розміщення товарів у просторі й часі;

встановлення об’єктивних цін та курсів, в основному майбутніх.

Історія показує, що поняття біржі не залишається незмінним, навпаки, впродовж більш як чотирьохсотлітнього періоду еволюційного розвитку змінюється за всіма параметрами, а саме: місце торгівлі, учасники, товар.

Біржова форма торгівлі товарами повністю підійшла для торгівлі цінними паперами, інноваційними фінансовими інструментами і валютою. Впровадження стандартизації розмірів контрактів та уніфікація їх щодо сорту, марки тощо у ХХ-му ст. призвели до переходу до ф’ючерсної торгівлі, а обіг реальним товаром перемістився на позабіржовий ринок, де кожний учасник, у конкретний момент часу, може придбати або продати певну кількість конкретного товару, що поставляється на умовах, які задовольняють даного споживача.

1.2 Класифікація бірж та їх функції

Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991р. визначає фондову біржу як організаційно оформлений, постійно діючий

ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Відповідно до Закону фондова біржа є акціонерним товариством, що в ньому зосереджується попит і пропонування цінних паперів, яке забезпечує формування їхнього біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, власного статуту і правил.

Фондову біржу можуть створити не менше ніж 20 засновників - торговців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінних паперів, за умови внесення ними до статутного фонду 10000 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється не для отримання прибутку, а тільки для організації укладання угод з купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та з доручення клієнтів, а також виконувати функції депозитарію [1, ст.33 згаданого Закону, доповнена частиною 4 згідно із Законом № 523/97-ВР від 10.09.97 р.].

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом.

У статуті фондової біржі визначаються: її найменування і місцезнаходження; найменування і місцезнаходження її засновників; розмір статутного фонду; умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обов'язки членів; організаційна структура; компетенція і порядок створення керівних органів; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок і умови застосування санкцій, установлених фондовою біржею; порядок припинення діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі регламентують: види угод, що укладаються; порядок торгівлі; умови допуску цінних паперів; умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності; систему інформаційного забезпечення; види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; правила ведення розрахунків; інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли кількість її членів стала 10 чи менше, у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі може також бути припиненою відповідно до законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств. [1]

Ознаки класичної фондової біржі:

1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки;

2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стійкість і значні розміри емітента, масовість цінного паперу, як однорідного і стандартного товару, масовість попиту, чітко виражене коливання цін і та ін.);

3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі;

4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур;

5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним;

6) встановлення офіційних (біржових) котувань;

7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку). [7, ст.36]

Також фондова біржа виконує ряд функцій, які можна поділити на основні і допоміжні. Так до основних функцій відносять функції:

а) створення постійно діючого ринку;

б) визначення цін;

Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі.

в) інформаційне забезпечення учасників товарних ринків передбачає надання максимальної за обсягами інформації для учасників біржового та позабіржового ринку про стан попиту, пропозиції, ціни, конкуренції на товари;

г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;

д) вироблення правил;

е) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку;

є) боротьба з монополізмом на товарному ринку виявляється через залучення до біржової торгівлі широкого кола продавців і покупців, що сприяє створенню умов для активізації різноманітних форм конкуренції;

ж) досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, оскільки біржа через хеджування та опціони відпрацьовує свій власний механізм страхування цінового ризику;

з) регулювання оптового товарообігу, оскільки, спираючись на ринкові закони, існує можливість його упорядкування, найбільш ефективними шляхами здійснювати просування товарів від виробника до споживача при мінімізації пов'язаних з цим витрат;

і) прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;

ї) концентрація попиту і пропозиції в одному місці, шляхом залучення до біржових угод максимальної кількості учасників, що сприяє збалансованості біржових товарів, формує реальний інформаційний простір, який регулює оптимальні обсяги як виробництва, так і споживання. Одним із важливих моментів у цьому зв'язку є формування мережі регіональних бірж. [2, ст.50-51]

До допоміжних функцій:

стандартизація біржового товару, для спрощення процесу торгів;

арбітраж між учасниками біржових угод, який забезпечує захист майнових прав та законних інтересів учасників;

розрахункові операції через створення на біржах Розрахункових палат, які здійснюють розрахунки за укладеними угодами, стягнення грошових застав, проведення клірингових операцій;

різноманітні послуги інформаційного та консалтингового характеру, які пов'язані з укладенням угод і прискорюють процес їх формування;

формування прибутку державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків, мита та інших обов'язкових платежів, що формують доходи відповідних бюджетів. [12, ст.53]

В окремої фондовій операції задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель дуже проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. [16, ст.150]

Валютна біржа це організаційно оформлений, регулярно діючий ринок, на якому відбувається торгівля валютою.

Основними функціями валютної біржі є організація торгів і укладання угод з купівлі-продажу іноземної валюти з членами біржі, здійснення котирування поточного ринкового курсу гривні, визначення поточних курсів іноземних валют по відношенню до гривні, організація операцій НБУ щодо регулювання курсу національної валюти, проведення розрахунків в іноземній валюті згідно з укладеними на біржі угодами.

Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом.

Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету.

Члени біржі укладають угоди на біржі лише від свого імені за власний рахунок або за рахунок клієнтів та за їх дорученням. Вони здійснюють операції на біржі через своїх представників - дилерів, які не можуть проводити операції на біржі від свого імені та за свій рахунок. Кожен із членів біржі має право для участі в торгах акредитувати не більше чотирьох представників-дилерів. За кожну укладену угоду з купівлі-продажу валюти учасники торгів сплачують комісійні в гривнях при продажу валюти та у валюті при її купівлі. [2, ст.132-134]

Члени валютної біржі зобов'язані своєчасно виконувати вимоги за угодами, укладеними на біржових торгах, а також надавати необхідну інформацію про свою діяльність на вимогу дирекції біржі. Проведення торгів і визначення поточних курсів валют до гривні здійснює уповноважений співробітник біржі, якого називають курсовим маклером.

Біржові торги проводяться в формі аукціону. Початковий курс на торгах встановлюється на рівні, зафіксованому на попередніх торгах. Заявки на купівлю формують попит, заявки на продаж - пропозицію. Якщо пропозиція валюти перевищує попит, курс знижують, у противному разі - курс валюти підвищують. При цьому можуть прийматись додаткові заявки на купівлю-продаж валюти. Момент, коли досягається рівновага між обсягами заявок на купівлю і на продаж, називається фіксингом. Курс іноземної валюти, який встановлюється при цьому, стає єдиним курсом укладання угод і здійснення розрахунків за угодами на цих торгах. [17, ст. 203-205]

Коливання курсу української грошової одиниці обмежуються валютним коридором і операціями Національного банку України, який з метою стабілізації курсу гривні може проводити валютні інтервенції - пропонувати валюту для продажу або купувати її в учасників торгів. Офіційний курс гривні до долара щодня визначається за результатами торгів на УМВБ. [10, ст. 195]

В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві, який став у другій половині XIX ст. одним із найбільших центрів по продажу зерна, хутра, скла й металовиробів.17 бірж виникли і активно діяли у найбільш розвинених центрах України.

Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту, що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, що могли бути представниками усіх соціальних станів, обирали голову управи й біржовий комітет.

Відповідно до діючих тоді біржових правил вони мали право здійснювати торговельні операції й щорічно вносили до біржового комітету пайові внески, брали участь у колективній розробці планів діяльності на майбутнє і у вирішенні поточних питань фінансово-господарської діяльності біржі. Проте після жовтня 1917 р. угоди з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до політики непу вона спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки. Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками), банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних товариств, благородними металами в злитках. [9, ст.9-13]

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно-фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 - 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992--1995рр. обслужила понад 21 млн. торгових операцій за середнього річного приросту 200--300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Перші торги на УФБ відбулися 6 лютого 1992 р. В даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філій по всієї Україні.13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Валютна біржа була організована в 1992 р. як госпрозрахунковий підрозділ НБУ з метою упорядкування операцій купівлі-продажу іноземної валюти. В 1993 р. після прийняття постанови Правління НБУ "Про Українську міжбанківську валютну біржу" вона була реорганізована в Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ). [15, ст.163-169]

Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування. [19, ст.56]

1.3 Основні етапи становлення та розвитку біржової та фондової торгівлі

Історія формування національного біржового ринку тісно пов’язана з багатовіковим перебуванням України у складі Російської імперії.

Перші біржі в царській Росії були організовані не з ініціативи торговців товаром, як це відбувалося на Заході й в США, а за наказом царя Петра І, який часто бував за кордоном. Він не до кінця розумів економічну сутність цього явища, але боровся за впровадження у тогочасній Росії всього передового, що нагромадила Європа. За розпорядженням Петра І в 1703 р. було відкрито першу біржу в Петербурзі. Для неї було побудовано спеціальне приміщення. Петро І особисто встановив порядок роботи біржових зборів на зразок іноземного. Аналогічні біржові заклади він наказав створити по всій країні. Однак тогочасне ділове життя характеризувалося незначними обсягами угод, примітивними організаційними формами торгівлі, нерозвиненістю кредитування та ін. Тому за наступні сто років було створено лише чотири біржі - Одеську, Варшавську, Московську і Рибінську.

Започаткування біржової торгівлі в Україні пов’язують із відкриттям у 1796 р. товарної біржі у м. Одесі й у 1834 р. - у м. Кременчуку. Загалом можна виділити наступні етапи розвитку біржової торгівлі.

1796-1860 рр. Зародження біржового руху. Характерними особливостями цього періоду є створення та функціонування кількох товарних бірж з незначними обсягами угод, недосконалістю механізмів організації товарів, а також те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

1900 - 1914 рр. Інституалізація біржового ринку. Біржі цього періоду надійно ввійшли у народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на гуртовому товарному ринку. Як правило, це були спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні, фруктові, м’ясні, винні біржі та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, Миколаївська хлібна й Одеська зернова біржі. За цей період відкрилося понад 50 бірж, а загальна їх кількість досягла 115.

Російська дореволюційна біржа мала деякі особливості, які робили її привабливою для Заходу; вона була досить незалежною організацією. Місцева урядова влада, як правило, не втручалась у біржову діяльність. Крім того, на російських біржах, на відміну від західних, була майже відсутня спекуляція.

Загалом біржа в царській Росії стала не тільки організованим оптовим ринком, а й, що було зумовлено певними історичними умовами, органом представництва і захисту інтересів торгівлі та розвитку ринкової інфраструктури.

Біржа займалася питаннями залізничного та водного транспорту, хлібної торгівлі, митниці, податками та іншими проблемами ринкового характеру.

Початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності товарних бірж України.

1920 - 1928 рр. Впровадження радянською державою нової економічної політики, що базувалась на певних елементах ринкової економіки, сприяло

відродженню біржової діяльності. Відновили свою діяльність 11 товарних бірж, що діяли на території України до 1917 р.

Рада праці й оборони СРСР, якій пізніше були підпорядковані біржі, видає постанову „Про біржі”, в якій формулюються принципи їх діяльності. Було рекомендовано всім організаціям вступити в члени біржі, відвідувати біржові торги, всі торгові операції здійснювати переважно через біржу і керуватись біржовими цінами. Жодне державне підприємство не мало права реалізувати свою продукцію за цінами, нижчими за біржові.

У цей час на оптових ринках поряд з кооперативними організаціями з’явилися державна торгівля і промисловість. Вони, як правило, і ставали засновниками бірж.

У 1927 р. на засіданні Раднаркому було прийнято рішення про перегляд функцій бірж і скорочення їх кількості. У результаті з 18 бірж, що діяли на той час в Україні, залишилось лише чотири, а до кінця 1930 р. перестали працювати й вони.

90-ті роки - розвиток біржової торгівлі за умов становлення ринкових відносин. Характерними особливостями становлення біржового ринку цього періоду є:

з’ясування його економічної сутності;

створення правової бази;

формування організаційної структури;

опрацювання функціональної моделі;

опрацювання механізму біржового ціноутворення.

У 1996 р. біржі працювали вже у всіх регіонах України. Через них реалізовувались значні обсяги товарної продукції. Так, обсяги реалізації зерна досягли в 1996 р.3 млн. т, а насіння соняшнику - 450 тис. т. Біржова торгівля сприяла вирівнюванню і стабілізації цін. Питома вага сільськогосподарської продукції і продовольства в торговельному обороті бірж становила 50%.

Серед найбільш активних регіональних бірж можна назвати:

Чорноморську (м. Миколаїв);

Одеську аграрну та Одеську товарну біржі;

Агропромислову біржу „Донбас" (м. Донецьк);

Вінницьку товарно-універсальну біржу;

Київську агропромислову біржу;

Полтавську агропромислову біржу;

Західно-Українську аграрну біржу (м. Львів);

Західну регіональну товарну біржу (м. Львів).

З другої половини 1996 р., у біржовій торгівлі спостерігався спад активності. Обсяги угод, що укладались на товарних біржах, які торгують агропродукцією, зменшились у 3,6 раза. На думку спеціалістів, причини спаду біржової торгівлі продукцією полягають у наступному:

відміна обов’язкового експорту продовольчої продукції через біржовий товарний ринок як тимчасового в умовах економічної кризи явища;

неправомірні адміністративні втручання у переміщення продукції територією країни;

заблокованість рахунків товаровиробників і, як наслідок, велика кількість бартерних операцій за окремими видами продукції, що перевищує 50% -ний бар’єр;

недосконала система оподаткування;

невідповідність продукції європейським стандартам якості;

відсутність гарантій виконання біржових угод, що призвело до залишення зарубіжними покупцями українського ринку та ін.

Уповільнення біржових процесів справило негативний вплив на загальну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни, що призвело до виникнення негативних явищ на ринку сільськогосподарської продукції.

У період 1998-2001 рр. активізувалась діяльність бірж України у різних областях розвитку економіки держави:

агропромисловий ринок;

ринок послуг з реалізації конкурсного продажу майна, що є в податковій заставі;

організація аукціонів і біржових торгів у разі відчуження майна державних підприємств;

участь спеціалістів бірж у реалізації майна підприємств - банкротів;

послуги з експертної оцінки та надання послуг про біржові ціни на товари й послуги;

організація процесу реалізації конфіскованого майна.

За даними статистичних органів на 10 січня 2000 р. в Україні було зареєстровано 386 бірж. Практичну діяльність здійснювали 255 бірж (66%), серед них: універсальних, товарно-сировинних і товарних - 175 бірж (68,6%), бірж нерухомості - 39, агропромислових - 23, фондових - 14, спеціалізованих - 2, валютних - 2.

На кожній біржі в середньому діяло 16 брокерських контор (фірм) та незалежних брокерів.

Біржова торгівля продукцією і товарами в 2000 р. була представлена спотовим ринком (92,2% усіх договорів). На умовах форварду укладено 4,1% договорів. На умовах опціону договори не укладались.

У 2000 р. на біржах України спостерігалось збільшення продажу сільськогосподарської продукції, палива, транспортних засобів та зменшення попиту на операції з нерухомістю. Раніше більше 80% доходу біржі України отримували від операцій з нерухомістю.

Значний вплив на розвиток біржового ринку того періоду мав Указ Президента України від 1999 р. щодо реформування АПК України та розвитку біржового ринку сільгосппродукції.

На початку ХХІ ст. в Україні біржовими механізмами публічного продажу товарів та послуг користується незначний сегмент економіки держави. Так, якщо за процедурою відчуження майна державних підприємств, реалізації майна підприємств-боржників до 80% операцій здійснюється через біржі, то реалізація сільгосппродукції в аграрному секторі не охоплює і 20% загального обсягу виробленої продукції. У структурі доходної частини 95% бірж України доход від реєстрації контрактів на продаж сільгосппродукції складає менше 10%. Проте у 2004 р. спостерігалась позитивна тенденція в організації державних закупок сільгосппродукції через біржовий ринок.

Суттєвим недоліком функціонування вітчизняних бірж є недостатньо відпрацьований механізм торгівлі ф’ючерсними контрактами, що не дає можливості виробникам і споживачам класичних біржових товарів застрахуватись від ризику несприятливої кон’юнктури на ринку реального товару за допомогою операцій, пов’язаних з хеджуванням.

На сьогодні в Україні немає достатньої законодавчої бази для обігу ф’ючерсних контрактів, немає механізму сертифікації зерносховищ, більшість елеваторів не відповідають світовим стандартам. Недоліки в організації біржового ринку викликані, найперше, концептуальною безсистемністю переходу України до ринкових відносин та прогалинами нормативно-законодавчої бази. Вони негативно впливають на ефективність біржових структур і практично роблять неможливою реалізацію основної функції товарної біржі - забезпечення гуртової торгівлі.

Виходячи з реалій становлення ринкових механізмів в Україні, складного й довгого формування законодавчої бази, наявності потужного сектора „тіньової економіки”, більшість бірж змушені у сферу своєї діяльності вводити нові послуги (консалтингові, юридичні, оціночні), які не є класичними функціями бірж. З іншого боку, це досить доходний бізнес, він дозволяє біржовикам розвивати перспективні механізми, на приклад, реалізацію форвардних контрактів, розвитку механізму хеджування.

Розділ 2. Особливості розвитку фондової та валютної біржі в Україні

2.1 Організаційно-правові аспекти діяльності фондової та валютної бірж в Україні

Структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначає Національний банк України (НБУ).

Порядок організації торгівлі іноземною валютою в Україні регламентований законодавчими актами, що надають право уповноваженим банкам, які одержали ліцензію Нацбанку виконувати такі операції:

а) від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за кошти резидентів та нерезидентів;

б) від свого імені і за власні кошти купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Резиденти і нерезиденти - це фізичні особи, які мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, що одержали ліцензію Нацбанку України, або за їх посередництвом іншим фізичним особам - резидентам (Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. зі змінами і доповненнями).

Реалізація угод купівлі-продажу на міжбанківському валютному ринку опосередковується через валютний курс, тобто ціну, за якою можна купити або продати валюту однієї країни, що виражена у валюті іншої країни.

Згідно з чинним законодавством України:

1. Для здійснення валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України (пункт 1 ст.8 змінено згідно із Законом № 3651-12 від 25.11.1993 p.).

2. Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних зі строковими (ф'ючерсними) угодами (Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. зі змінами і доповненнями).

Валютні біржі діють у ряді країн Західної Європи і здійснюють торгівлю валютою у значних обсягах. Курси валют встановлюють маклери бірж за участю представників державних органів і використовують на даній біржі саме цей рівень для розрахунку з клієнтами.

Валютні біржі, беручи до уваги їх специфіку та роль на сучасному етапі, є найбільш контрольованими з боку держави, особливо на етапі становлення ринкових відносин.

Світовий досвід показує, що в майбутньому торгівля валютою не буде відокремленою від торгівлі цінними паперами.

Правову основу діяльності фондової біржі становить Закон України від 18 червня 1991 р. "Про цінні папери і фондову біржу", інші акти законодавства України, статут та правила фондової біржі.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом - зборами акціонерів.

У статуті фондової біржі визначається:

найменування і місцезнаходження фондової біржі;

найменування і місцезнаходження засновників;

розмір статутного фонду;

умови і порядок прийняття і виключення з членів фондової біржі;

права та обов’язки членів фондової біржі;

організаційна структура фондової біржі;

компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі;

порядок і умови відвідування фондової біржі;

порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею;

порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатись інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регламентує діяльність фондової біржі, зв’язану з торгівлею цінними паперами. У зв’язку з цим правила мають передбачати:

види угод, що укладаються на фондовій біржі;

порядок торгівлі на фондовій біржі;

умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

обов’язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Крім названих, серед найважливіших нормативних актів КФБ слід згадати також "Положення про Біржову раду", "Положення про правління біржі", "Положення про котирувальну комісію", "Положення про спеціалістів біржі", "Положення про дисциплінарний суд", "Положення про Центр термінових угод Української фінансової біржі", "Тимчасові правила торгівлі терміновими контрактами в центрі термінових угод УФБ", "Положення про відкриті торги з продажу кредитних ресурсів на УФБ", "Положення про валютні аукціони і торги", примірний статут брокерської (дилерської) контори, "Положення про брокерські місця Української фондової біржі".

Ознайомлення із вищеназваними нормативними актами допоможе суб’єктам ринку при здійсненні операцій з цінними паперами уникнути помилок та застерігатиме їх від дій, що загрожують фінансовим крахом і клієнтам, і брокерам.

Законодавство України передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Її діяльність припиняється у тому разі, коли кількість членів біржі буде меншою 10-ти. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється, коли нових членів не буде прийнято протягом шести місяців.

Оскільки фондова біржа є акціонерним товариством, її діяльність припиняється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства.

2.2 Динаміка функціонування фондових та валютних бірж

Відмітною рисою сучасного світового господарства є “самоорганізація” економічної системи, де перебудова чи рекомбінація притаманних їй організаційних чи інституційних форм поєднується із створенням абсолютно нових. Формується нова архітектура світової системи економіки і політики, який характеризується певними зрушеннями: стирається грань між внутрішнім і зовнішнім середовищем діяльності, між внутрішньою і зовнішньою політикою; при цьому стрімко набирає силу економізація політики, а геофінансовий простір стає основним; традиційні зовнішньо-економічні доктрини втрачають свою силу, події відбуваються вже не просто на світовому ринку, а у глобальному фінансовому середовищі/просторі. Усе це вимагає реформування, реструктуризації принципів, механізмів та методології функціонування міжнародних фінансових інституцій та ін. Глобальна фінансова реформа, з огляду на вищезазначені трансформаційні та структурні перетворення, є одним із пріоритетних та актуальних питань сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. При написання роботи був використаний перелік економічної літератури, зокрема, валютні біржі розглядали Алісов Є.О., Ачкасов А И., Баринов Э.А., Хмыз О.В., Береславська О., Боринець С.Я., Ганзбург А.И., Гордон В., Льовочкін С., Дворніков М. Є., Жваколюк Ю.В., Мусієнко Т., Пебро М., Резнікова О., Санжеревський В., Федоров В.Г. та ін.

Мета статті полягає у визначенні особливостей функціонування валютної біржі.

Виклад основного матеріалу. Валютна біржа - це установа, в якій на підставі чинного законодавства здійснюється регулярна й упорядкована торгівля іноземною валютою відповідно до попиту і пропозиції. Як самостійний елемент інфраструктури валютна біржа збереглася лише в деяких країнах (у ФРН, Франції), в решті цю роль виконують найбільші банки. В Україні валютна біржа є Українська міжбанківська валютна біржа в місті Києві. Члени валютної біржі - комерційні банки (які отримали ліцензію від центрального банку на проведення валютних операцій), інші фінансові інститути, що мають право на здійснення валютних операцій.

Валютна біржа - не лише місце торгівлі валютами, а й важливий організуючий чинник банківської політики. Вона організовує валютні торги й проводить розрахунки в іноземній валюті та грошових одиницях України відповідно до домовленостей, визначає поточний ринковий курс іноземних валют по відношенню до національної грошової одиниці, організовує операції Національного банку з метою регулювання (підтримки) поточного валютного курсу національної грошової одиниці [3, с.25].

В Україні функції валютного ринку виконує Міжбанківська валютна біржа. Торги з основних валют (євро, американський долар, німецька марка та російський рубль) проводяться щоденно. Крім того, торгують фунтами стерлінгів Великої Британії, австрійськими шилінгами, італійськими лірами, канадськими доларами та деякими іншими валютами залежно від наявності попиту і пропозиції на них. Установлення співвідношення грошових одиниць різних країн на валютних, як і на будь-яких інших ринках, відбувається під впливом двох основних чинників - попиту і пропозиції. Особливістю валютного ринку є те, що як товаром, так і платіжним засобом, виступають гроші. Тому зазначені чинники фактично подвоюються: попит і пропозиція відповідної іноземної валюти та національної валюти.

Українська міжбанківська валютна біржа була заснована 21 липня 1993 р. Засновниками біржі стали 40 найпотужніших комерційних банків України. На сьогоднішній день УМВБ відіграє першорядну роль у розвитку біржового ринку в країні. Протягом усього періоду свого розвитку, УМВБ була ключовим організатором торгівлі в самому широкому спектрі біржових інструментів: валютою (у т. ч. валютні ф'ючерсні контракти - USD, DEM, RUR), акціями підприємств, що приватизуються, облігаціями внутрішньої державної позики (у тому числі конверсійні ОВДП), векселями, банківськими (монетарними) металами, енергоресурсами, нафтопродуктами тощо.

На валютних біржах щоденно укладається велика кількість різноманітних валютних угод, операцій по обміну цінних паперів в одній валюті на цінні папери в іншій валюті по договірному курсу на певну дату. Валютні операції поділяються на касові або наявні (угоди "спот"), строкові або форвардні угоди, угоди "своп" та арбітражні.

Міжбанківська валютна біржа як самоврядна організація є правонаступницею Валютної Біржі Національного банку, яка не займається комерційною діяльністю і не має на меті отримання прибутку:

до затвердження власних правил біржової торгівлі;

обмін та документообіг на біржі організується до правил ведення бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України, планом рахунків бухгалтерського обліку та іншими нормативами документами і вказівками Національного банку України;

біржа складає щоденний баланс і подає Національному банку України квартальні та річні звіти, а також звіт за результатом торгів не пізніше як через чотири години після їх закінчення;

у розпорядженні біржі та її членів залишаються рахунки в операційному управлінні Національного банку України та клірингових банках біржі. Для проведення операцій біржі її члени можуть відкривати кореспондентські рахунки у вітчизняних та іноземних банках.

Найбільші валютні центри знаходяться у країнах, де валютні обмеження зведено до мінімального рівня. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюріху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, а також у Гонконгу і Сінгапурі. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть досягати 100 млрд дол. в день і більше.

Найбільша частина валютних операцій припадає на долари США (2/3 загального обсягу), а також на німецькі марки, англійські фунти стерлінгів, японську ієну, французький і швейцарський франки. Останнім часом у валютний оборот включаються і міжнародні засоби платежу - СДР, ЕКЮ, а також інші колективні валюти, що використовуються на регіональних рівнях. Однак частка останніх у структурі міжнародного валютного обігу поки що лишається незначною.

Найбільше всього скоротилася торгівля на ринках “спот”, де середньоденний обсяг торгів скоротився з 568 мільярдів доларів до 387 мільярдів доларів. Обсяг торгівлі свопами скоротився з 734 млрд. до 656 млрд. доларів. І лише торгівля ф’ючерсними контрактами зросла незначним чином до 131 млрд. доларів.

Головними причинами скорочення обсягів міжнародного валютного ринку на думку експертів Банку Міжнародних Розрахунків були:

зростаюча доля електронного брокінгу на міжбанківському спот ринку;

процеси консолідації в банківській галузі;

більш значний рівень неприймання ризиків операторами ринку після фінансової кризи;

консолідація в промислових галузях, що призвело до скорочення кількості клієнтів та зменшенню обсягів операцій.

Валютна пара долар-євро була найбільш торгуємою парою в 2007 році її частка склала 30% світового торгівельного обігу, пара долар/єна складала близько 20% та долар/фунт стерлінгів - 11 %.

Головними подіями на європейському фронті виявилися рішення по ставках Банку Англії та Європейському Центральному Банку. Першими оголосили рішення британці, які залишили головну банківську ставку на рівні 0,5%. Через 45 хвилин ЄЦБ оповістив про зниження ставки на 25 базисних пункти (0,25%) до 1,00%. Фактично, дане рішення збіглося з ринковими очікуваннями. Окрім зниження ставки, Радою було ухвалено рішення здійснювати викуп деномінованих у євро забезпечених облігацій, що були емітовані у Євро зоні. Деталі процедури голова ЄЦБ пообіцяв оголосити 4 червня 2009 року.

Остання торгова сесія першої половини місяця завершилася незначним зниженням. На європейському фронті інвесторів розчарувало ВВП Євро зони. Штати відзначилися 0,0% зміни індексу споживчих цін, 0,5% зниженням рівня промислового виробництва та 69,1% використанням промислових потужностей. Нафта, яка суттєво знижувалася, тягнула донизу й акції нафтових компаній. Лихоманило й фінансовий сектор через прогнози рейтингового агентства Fitсh щодо можливого масового зниження рейтингів цієї індустрії.

Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що світові фондові ринки за першу половину травня зазнавали різновекторного впливу, тобто спостерігалися як сприятливі для росту події, так і негативні. Тим не менш, більшість індексів завершили 10 торгових сесій (два тижні) з позитивною динамікою. Головний бенчмарк американського фондового ринку - індекс S&P 500 - зріс на 0,68%, індекс "блакитних фішок" - Dow Jones Industrial Average - піднявся на 0,61%, зведений індекс технологічних компаній - NASDAQ - скоротився на 2,27%. Зі зростанням у 2,47% завершив тиждень англійський FTSE 100, німецький DAX за результатами десяти торгових сесій продемонстрував від’ємну динаміку у 0,67%, французький CAC 40 збільшився на 0,29%. Японський Nikkei зріс на 3, 20%. Російський РТС додав 12,41%.

Фінансова криза, світовий економічний спад і загроза повномасштабної рецесії - от чим запам'ятаються інвесторам останні два квартали. Однак у 2008 році були і яскраві, позитивні моменти. Так, у червні 2008 р. була досягнута максимальна за останні кілька десятиліть ціна на нафту - 148 доларів за барель марки Brent. Завдяки високим цінам на енергоносії золотовалютні резерви Росії досягли історичного максимуму 597,5 млрд. доларів, що дозволило Росії стати третім за величиною власником золотовалютних резервів у світі.

Однак негативу в 2008-му року, зрозуміло, було більше. Це й катастрофа фондових ринків, що супроводжувалася біржовою панікою, і регулярне закриття торгів. У порівнянні з травневим максимумом значення індексу ММВБ впало майже на 75%, індекс Доу-Джонса знизився на 66% (докладніше див. розділи "Фондовий ринок США" і "Російський та європейські фондові ринки"). Це й банкрутства системоформуючих банків (Lehman Brothers), націоналізація найбільших іпотечних і страхових компаній, непередбачені і масштабні коливання на валютному ринку - от нові антирекорди світової економіки.

Особливе занепокоєння інвесторів викликає перекапіталізація глобальних ринків грошовою масою і державними боргами. Так, державний борг США перевищив рекордні 10,6 трлн. доларів, а обсяг фінансової допомоги наблизився до 3 трлн. доларів. Дефіцит держбюджету США в 2009 році буде збільшений на $750 мільярдів, які додадуться до поточного дефіциту на $450 мільярдів. Разом $1,2 трильйони! Все це змушує учасників ринку нервувати відносно майбутнього основної резервної валюти світу - долара США. Чи залишиться долар глобальною валютою розрахунків і нагромаджень - от яке питання буде вирішуватися в 2009 році (докладніше в розділі "Валютний ринок Forex").

Міжнародний валютний ринок є сукупністю операцій купівлі-продажу іноземної валюти на конкретних умовах, які здійснюються між учасниками валютного ринку. Сама назва FOREX - це термін, який використовується в англійській мові стосовно конверсійних операцій (Foreign Exchange Operations). Ринок FOREX відрізняється від того поняття, що ми зазвичай розуміємо під словом ринок, так як він не має єдиного місця, де відбувається торгівля. Даний ринок характеризується тим, що торгівля тут здійснюється через термінали комп’ютерної мережі або по телефону. Міжнародний валютний ринок має ряд характеристик, які приваблюють велику кількість учасників. FOREX є надзвичайно ліквідним ринком, доступним протягом 24 годин на добу та 5 днів на тиждень, він характеризується зручними умовами організації торгівлі, гнучкою системою оплати за угоду та значним розміром кредитного плеча.

Минулий 2008 рік приніс інвесторам чимало сюрпризів. Так, друге півріччя на міжнародному валютному ринку стало найбільш волатильним періодом за останні роки. Головним тлом "розвитку" ринку FOREX, звичайно ж, стала світова фінансова криза, що трансформувалася в загальний економічний спад. Інвестори масово стали йти з фінансових майданчиків, виводячи свої кошти з усіх без розбору інструментів, тим самим збільшуючи обвал фондових ринків. Учасники віддали перевагу втечі у так звану "якість", в особі американського долара і казначейських облігацій США, як найбільш надійних, на їхній погляд, активів у сучасних умовах.

Також розглянемо міжнародний валютний ринок, на якому вільно продаються і купуються гроші FOREX (FOReign EХchange market). FOREX є найбільшим із фінансових ринків світу. Його обсяги зростають із року в рік і на сьогодні сягає майже 3 трл. дол. Найпопулярнішою валютою залишається долар США, а серед популярних валютних пар слід назвати EUR/USD, USD/JPY, USD/CHF, GBP/USD. Приклад котирування подано в додатку 1. За останні три десятиліття ринок FOREX розвинувся в найкрупніший фінансовий ринок в світі, денний оборот якого складає від 1 до 3 трильйонів доларів США. Основними валютами на цьому ринку є долар США (USD), євро (EUR), японська йена (JPY), швейцарський франк (CHF) і англійський фунт стерлінгів (GPB). Учасниками валютного ринку є банки, міжнародні корпорації і експортно-імпортні фірми, різні фонди, а також індивідуальні інвестори. В даний час мільйони людей по всьому світу проводять торгові операції на валютному ринку і отримують прибуток за рахунок коливання курсів іноземних валют [7].

Операції на ринку FOREX сьогодні є одним з основних джерел доходу банків і фінансових установ у всьому світі. Наприклад, 80% від всього прибутку найбільшого швейцарського банку Union Bank of Switzerland (UBS) в 1994 р. склали конверсійні операції з валютами, і лише 20% від всього прибутку склали доходи від кредитів і торгівлі цінними паперами. Динаміка валютних курсів на ринку FOREX в 2008 р. З цих причин, тільки в період із середини липня до кінця листопада американський долар зміцнився до єдиної європейської валюти на 20%, досягши по парі EUR/USD рівня 1,25 (тоді як у липні пара перебувала на позначці 1,59). Фунт стерлінгів, який ще в березні коштував більше двох доларів (2,01), під кінець року перебуває на рівні 1,5. Таким чином, від рівнів максимального значення британська валюта втратила більш ніж 25%. Також слабшою від американської валюти, за результатами кінця листопада, виявився і швейцарський франк, досягши свого максимуму в березні, коли за один долар давали 0,99 франків, до кінця осені за той же долар вже пропонували 1,22 франка (+23%). На початку грудня 2008 року на міжнародному валютному ринку тенденції змінилися. Учасники нарешті задумалися про те, чи така надійна і безпечна національна валюта США і деноміновані в ній державні боргові папери, як заведено вважати. Особливо в умовах, коли Казначейство і ЦБ Сполучених Штатів безкарно експлуатують на повну потужність друкований верстат.

Ринок ForEx можна розділити на чотири "ешелони" (сегменти).

крупний (margin =10 mm. $);

середній (margin = 0,5 mln. $);

малий (margin = 0,005 mln. $);

"стартовий" (margin = 1 $).

Основні ігрові валюти: USD - долар США; GBP - англійський фунт; JPY - японська ієна; EU - євродолар.

У підсумку менш ніж за місяць Європейській валюті вдалося відіграти в долара більше 12% вартості, втраченої за останній квартал. І в пари EUR/USD є всі шанси закрити рік поблизу позначки 1,40. Не менш стрімке зростання за останні тижні року, що йде, продемонстрував і швейцарський франк. Так, пара USD/CHF за цей період втратила більше 10% і тепер торгується на рівні 1,10.

І тільки японська ієна незмінно протягом останнього півріччя чинила стабільний тиск на американський долар. Пара USD/JPY, торгуючись на початку року на рівні 108,7, а до середини літа досягши максимуму, подолавши позначку 110 ієн за долар, вже через чотири місяці впала до позначки 90 ієн (-17% у річному вирахуванні). Таке зміцнення японської валюти привело до чергової "бульбашки, що луснула" на фінансовому ринку, під назвою yen carry trade. Дана стратегія користувалася великою популярністю y спекулятивно налаштованих інвесторів. Хедж-фонди брали "дешеві" кредити в японських банках (добре, рівень базової ставки в Японії цьому всіляко сприяє), потім конвертували взяті позики, деноміновані в ієнах, в американську валюту, на яку купували державні папери США. Логіка була цілком проста: прибутковість по казначейських облігаціях значно перевищувала вартість відсотків по японських позиках. А з використанням великого кредитного плеча (що властиво багатьом фондам) прибутковість по таких операціях багаторазово збільшувалася. І все б чудово, але рано чи пізно по боргах треба платити, і платити треба в ієнах. А це приводить до ажіотажного попиту на японську валюту, штовхаючи вниз пару USD/JPY, а разом з нею і той спекулятивний прибуток на різниці процентних ставок, заради якого все й було затіяно. При цьому в сукупності зі стрімко падаючою прибутковістю держпаперів США, така стратегія і зовсім стає збитковою, що й привело до великих втрат багатьох інвесторів.

Проведене дослідження показало, що ринок FOREX є достатньо містким, розгалуженим та широким і глибоким. Він фактично об’єднує різних учасників ринку, кожен з яких переслідує власну мету: чи то реальний обмін валюти для власних потреб, а чи здійснення спекуляції з метою отримання спекулятивного прибутку. Кожен з таких учасників отримує те, чого він очікує від ринку. В рефераті висвітлено причини формування ринку, якими послужило вільне плавання валютних курсів. Саме це дозволило здійснювати вільний обмін і наблизило ринок до моделі досконалої конкуренції. FOREX є одним із найбільш волатильних ринків, що спричиняє необхідність постійного відслідковування валютних курсів та здійснення якісних прогнозів, які дозволили б укласти економічно вигідні угоди.

Отже, в 2009 році, як і в 2008, динаміка ринку буде повністю залежати від цін на нафту та економічної і політичної ситуації у світі. З огляду на те, що на даний момент ознак відновлення світової економіки немає, і економічний спад вже досяг такого рівня, що за півроку-рік досягти колишніх показників макроекономічної статистики неможливо, наш прогноз є досить песимістичним і будується, виходячи з передбачуваної вартості нафти. Очевидно, що навіть якщо до середини 2009 року біржові індекси будуть показувати стабільне зростання, досягти максимальних рівнів року, що йде, не вдасться.

Біржові угоди досить численні. Під біржовий операцією розуміється угода купівлі-продажу з допущеними на біржу паперами, ув'язнена між учасниками торгівлі в біржовому поміщенні у встановлений час.

Перш ніж фондові цінності зможуть брати участь у угоді, вони мають пройти спеціальну перевірку. Процедура допуску цінних паперів до торгівлі на біржі називається лістингом. Він забезпечує надійність обертаються на біржі паперів. Допуск фондових цінностей по тому, як вони пройшли перевірку лістингу, здійснює спеціальна комісія.

Щоб фондової біржі могла виконувати поставлені перед нею, вона повинна мати ефективну організаційну структуру, що забезпечує довіру до неї з боку її, тобто вона повинна мати демократично обрані керівні органи. Вони діляться на громадську і стаціонарну структури.

Оскільки збори членів біржі збирається раз на рік, то тут для оперативно керувати біржею вибирається біржовий рада, що є контрольно-розпорядчим органом поточного управління біржею і вирішує все питання діяльності, крім, котрі наважуються лише з загальному зборах членів биржи.

З складу формується правління, яку здійснює оперативне керівництво біржею. Порядок дії біржового ради і правління визначається уставом.

Контроль за фінансово-господарської діяльністю біржі здійснює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами членів разом з біржовим радою. Ревізії проводяться не менше десь у год.

Стаціонарна структура фондової біржі то, можливо представлена наступною схемою.

Стаціонарна структура біржі необхідна для ведення господарської біржовий діяльності. Вона ділиться на виконавчу (функціональні) підрозділи і спеціалізовані.

Виконавчі - це апарат біржі, який готує і проводить уже біржовий торг. Вони дуже різні, проте обов'язкові такі підрозділи, як інформаційний відділ, відділ лістингу, реєстраційне бюро, бюро по програмному забезпеченню, відділ з організації торгів.

Спеціалізовані діляться на комерційні організації, такі, як розрахункова палата, депозитарій і комісії, найважливішими у тому числі є: арбітражна, котування, з прийому до членства біржі, за правилами біржовий торгівлі, і біржовий етиці.

Розділ 3. Перспективи розвитку фондової та валютної біржі в Україні

3.1 Стратегія розвитку фінансової та валютної бірж в Україні

За класифікацією FTSE фінансові ринки за рівнем розвитку діляться на чотири групи. Україна не дотягує навіть до вимог найнижчого рівня - frontier market, відстаючи від Ботсвани, Берега Слонової Кості, В'єтнаму, Маврикію та Нігерії. На думку учасників ринку, без оперативної розробки і затвердження комплексної стратегії розвитку український фондовий ринок ризикує втратити самостійність.

Місяць тому ДК "ТЕКТ" винесла на обговорення громадськості свій варіант стратегії розвитку фондового ринку. Існує також перелік невідкладних заходів із розвитку ринку цінних паперів, узгодженням якого в 2008 р. активно займалися як представники уповноважених держорганів, так і професійні учасники ринку. Був розроблений навіть проект постанови Кабміну, котрий затверджував вищезазначений план дій.

Однак особливого успіху досягти до цих пір не вдалося. Робоча група із розробки стратегії розвитку фондового ринку на 2010-2015 рр., куди увійшли представники регулятора, учасники ринку і члени СРО, поки збиралася лише один раз.

"На сьогоднішній день в ринку відсутнє однакове розуміння стратегії розвитку. Дії органів влади відносно ринку не є системними, а відбуваються за принципом "гасіння пожеж". Без однозначного розуміння загальних цілей неможливо зрозуміти, чи відповідають такі дії потребам ринку", - вважає голова наглядової ради ДК "ТЕКТ" Вадим Гриб.

На його думку, цілями стратегії розвитку ринку є виведення інфраструктури і регулювання на рівень emerging market і збільшення обсягів біржових торгів мінімум в 100 разів в порівнянні з поточним рівнем, аби при цьому не менше 70% обсягу торгів українськими акціями залишалися усередині країни.

Водночас, на думку Вадима Гриба, за відсутності комплексної програми заходів з розвитку регулювання та інфраструктури ринку, держава ризикує втратити активну роль у формуванні ринку українських ЦП, боротьба за який перенесеться в найбільші європейські фінансові центри. "У міру відновлення світової економіки істотна частка ліквідності організованого ринку з українських ЦП може бути перетягнута іноземними біржами - в першу чергу, до Москви, Варшави і Лондона", - вважає він.

За словами голови правління Міжрегіонального фондового союзу (МФС) Миколи Швецова, існує два ключові питання, що безпосередньо стосуються української депозитарної системи: це створення єдиного центрального депозитарію і модернізація клірингової системи. "У необхідності центрального депозитарію в Україні вже ніхто не сумнівається, - говорить він. - А ось в питаннях розвитку ефективної і надійної системи розрахунків ще багато незрозумілого і спірного. Тут важливо, аби ми уникнули винаходження велосипеда і керувалися як напрацьованими директивами Європейського союзу, так і рекомендаціями дослідних закордонних професіоналів фондового ринку. Безумовно, без участі ДКЦПФР ця робота навряд чи буде успішною, тому хотілося б, аби комісія піднялася над поточними проблемами, поглянула в майбутнє і взяла в обговоренні найактивнішу участь". За його словами, позитивний приклад такого підходу стратегія розвитку фондового ринку на 2000-2005 рр., яку розробила ДКЦПФР.

Тим не менше, як зазначив віце-президент компанії "КІНТО" Анатолій Федоренко, дію майбутньої стратегії варто було б обмежити п'ятирічним терміном з розбиттям на два етапи, наприклад, 2010-2011 рр. і 2010-2015 рр., оскільки більш довгострокові горизонти виглядають дуже невизначеними і погано прогнозованими, виходячи зі стану, в якому знаходиться ринок і вся фінансова система країни, а також з хронічно нестабільної політичної ситуації.

Сучасний стан розвитку валютної системи в Україні, забезпечення внутрішньої конвертованості та досягнення стабільності національної валюти створили всі передумови для того, щоб рада директорів Міжнародного валютного фонду 8 травня 1997 року оголосила що наша країна взяла на себе зобов’язання згідно з статтею ХІІІ Статуту МВФ за забезпечення конвертованості національної валюти з поточною конвертованістю, тобто на певні валютні операції чи на окремі категорії власників коштів режим конвертованості не поширюється, запроваджуються певні обмеження. Поточна конвертованість передбачає лібералізацію зовнішньої торгівлі.

Уперше за роки незалежності України фізичні особи та резиденти здобули право переказувати через українські повноважні банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями.

Крім цього, громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продажу, спадщину та належне нерезиденту майно в Україні, прибутки від іноземних інвестицій в Україну, кошти отримані в оплату праці, премії, пенсії, гонорари, нараховані проценти, іноземну валюту. Ввезену в Україну згідно з чинним законодавством.

Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.

Представництва нерезидентів, які функціонують у нашій країні та на чиї поточні рахунки в уповноважених українських банках надходять кошти (в гривнях) від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземної валюти з власного валютного рахунку для утримання представництва, можуть:

отримувати проценти на залишки коштів на цих рахунках;

купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України для її наступного переказування на рахунок юридичної особи - нерезидента.

Формування валютної системи в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні існувала державна монополія на зовнішньоторговельну діяльність і державна валютна монополія. Валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР. Функції регулювання валютних надходжень від реалізації продукції виконували такі державні органи, як Держплан, Держбанк, Міністерство фінансів.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні.

Негативні явища у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні:

організаційна слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів;

криза неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з Росією;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового продажу іноземної валюти;

недосконала система контролю за проведенням валютних операцій та порядком переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої "ерзац"-грошової одиниці - купона;

постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи [7].

У 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку незалежної держави було прийняття Постанови Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 р." від 5 лютого 1992 р. та створення у жовтні 1992 р. валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Головною ознакою розвитку валютного ринку в Україні у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні було створено юридичну основу для подальшого розвитку валютного ринку.

Зокрема, 8 липня 1993 р. була створена Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), головною метою діяльності якої було упорядкування операцій з купівлі-продажу іноземної валюти уповноваженими банками та подання пропозицій щодо курсоутворення.

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутності як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблем, пов'язаних з використанням "тимчасової" валюти - карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії:

1) введення режиму так званих "спецекспортерів";

2) впровадження фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше - 12610 крб. за 1 дол. США).

3) різке зменшення обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

4) впровадження так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через "тендерний комітет";

5) зменшення з 90 до 3О днів терміну повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 % до 1 % пені за кожний день прострочення при порушенні цих термінів. [18]

В результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Отже, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів.

Удосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 - серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;

змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд. дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕРР), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ підписка на ОДВГІ тільки нерезидентами досягла 300 - 370 млн. грн.

Всі ці фактори разом з повним контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи а Україні, яка і була здійснена у вересні 1996 р.

У 2000 р. Національний банк України заявив про намір застосовувати режим плаваючого валютного курсу. НБУ так і не зміг утримати валютний коридор, встановлений останнім разом на 1999 р. у межах 3,4-4,6 грн. /дол. США. Сьогодні, оскільки для підтримки стабільності національної валюти України використовуються валютні інтервенції та інструменти грошово-кредитної політики в поєднанні з методами валютного регулювання і валютного контролю та операціями на відкритих ринках, слід вважати, що валютна політика центрального банку проводиться в режимі регульованого плаваючого валютного курсу.

Основні законодавчі акти, якими регламентувалась діяльність валютного ринку України: Декрет КМУ від 19.02.1993 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 07.05.1996, Указ Президента "Про удосконалення валютного регулювання", від 1995 р. та інші.

3.2 Напрямки підвищення ефективності роботи фондової та валютної біржі в Україні

Технічний прогрес, розвиток біржової справи не змінили основу організації біржової торгівлі. До неї відноситься така основна вимога, як заключення угод лише в визначеному місці - біржовому залі. Тому головним напрямком підвищення ефективності роботи бірж є технічне забезпечення діяльності біржі.

Для виконання своїх функцій біржа повинна забезпечити наявність визначених організаційно-фінансових умов, таких як:

відповідним чином обладнане приміщення для здійснення операцій,

наявність засобів зв'язку й інформації,

розробка такої процедури, що забезпечить швидке й акуратне заключення угод,

ефективна система клірингу та збору депозитів для забезпечення фінансової цілісності ф'ючерсного контракту,

правила, що відповідають законодавству, стосуються всіх учасників ринку.

З метою підвищення ефективності функціонування біржі застосовуються програми автоматизації організації та проведення біржових торгів.

На даний час широке застосування засобів автоматизації дозволяє сформувати міцну технологічну базу для удосконалювання організаційного керування біржею. Але, це дозволяє вирішити тільки частину проблем, пов'язаних з нестримним зростанням обсягів інформації (по оцінках академіка В.М. Глушкова, обсяг інформації з керування зросте в квадраті стосовно росту обсягу виробництва, послуг та ін.).

Для нової інформаційної технології характерні:

робота користувача в режимі маніпулювання (а не програмування) даними. Користувач повинен бачити, вживаючи засоби виводу (дисплей, принтер), і діяти, використовуючи засоби введення (клавіатура, миша, сканер), а не знати та пам'ятати;

інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, що передбачає єдину уніфіковану форму представлення, збереження, пошуку, відображення, відновлення й захисту даних;

безпаперовий процес обробки документів, при якому на папері фіксується тільки залишковий варіант того або іншого документу, а проміжні версії й необхідні дані записуються на машинному носії та доводяться до користувача через екран дисплея персональної ЕОМ;

інтерактивний (діалоговий) режим вирішення задач із широкими можливостями для користувача;

можливості колективного використання документів на основі декількох персональних ЕОМ, об'єднаних в обчислювальну мережу;

можливості адаптивної перебудови форми та способу представлення інформації в процесі вирішення задачі.

Людино-машинні системи на базі персональних ЕОМ дозволяють значно скоротити надмірність інформаційних потоків на всіх ступінях керування біржею (за рахунок визначеного агрегування даних на робочих місцях її співробітників) і істотно підвищити ефективність насамперед оперативного керування. Нова інформаційна технологія на базі персональних ЕОМ є основою децентралізованої системи організаційного керування біржею. При цьому забезпечуються:

прискорення обробки інформації за рахунок максимального наближення засобів обробки даних до об'єктів керування (операційний зал, служба реєстрації угод і т.д.) і забезпечення прийняття оперативних рішень;

зниження витрат на утримання усієї системи організаційного керування біржею;

ріст гнучкості організаційної структури біржі;

підвищення відповідальності співробітників біржі;

можливість поетапного (модульного) нарощування потужності системи автоматизованого керування біржею;

зменшення обсягів документообігу на біржі;

розвиток інформаційної науково обґрунтованої системи організації керування біржею за рахунок збільшення кількості необхідних для керування даних і підвищення їхньої вірогідності та своєчасності.

Децентралізована система керування біржею припускає застосування децентралізованих баз даних, не потребуючих витрат на збір інформації в єдиний центр, створення громіздких і дорогих систем для збереження великих обсягів даних, імовірність помилок у яких мінімізована. Рівень децентралізації може бути різним. Можливий розподіл даних по окремих базах при збереженні централізованого вказівника їхнього розміщення. В іншому випадку при створенні локальних баз даних зберігається загальна їхня база в центрі. Рівень децентралізації баз даних повинен бути визначений виходячи з конкретних функціональних і економічних вимог до реальної локальної або регіональної організаційної структури біржі.

Автоматизована система керування біржею (АСКБ) призначена для централізованого збору, збереження, обробки та надання користувачам інформації, необхідної для функціонування центрального й регіонального відділень біржі та її брокерських фірм, а також проведення одночасних торгів у різних відділеннях біржі. Крім виконання біржових операцій АСКБ повинна забезпечувати проведення торгів з небіржовими товарами. Користувачами системи є співробітники різних служб біржі та брокерські фірми, акредитовані на біржі.

Відповідно до технології проведення торгових операцій на біржах автоматизації підлягають наступні процеси:

діяльність брокерських фірм по обслуговуванню клієнтів й підготовці супровідних документів;

передача заявок від брокерських фірм на біржу;

формування біржової відомості;

коректування біржових відомостей;

підготовка документів для реєстрації угод;

використання електронних табло в процесі торгів;

передача заявок між регіональними відділеннями біржі та біржовим центром;

проведення аукціону протягом одночасних торгів;

узгодження умов пропозицій між брокерами-продавцями та брокерами-покупцями;

підготовка й поширення довільної текстової інформації між відділеннями біржі, біржею та брокерськими фірмами;

внутрішня діяльність біржі, що включає створення АРМ різних служб біржі.

Засоби автоматизації значно спрощують діяльність біржі, підвищують її оперативність, дозволяють збільшити кількість представлених товарів і число брокерських фірм, тобто збільшується оборот біржі. В процесі зростання обсягів торгівлі, відкриття регіональних відділень і збільшення кількості клієнтів біржі стає неможливим проведення багатьох операцій без застосування засобів автоматизації. У той же час у процесі розвитку біржі на основі могутньої обчислювальної бази й стійких каналів зв'язку представляється можливим організовувати якісно нову технологію проведення торгових операцій, при якій брокери, минаючи всі служби біржі, крім контролюючої, безпосередньо зі своїх АРМ вводять заявки в базу даних (БД), знаходять контрагентів, зв'язуються з ними, коректують свої пропозиції й укладають угоди. У такий спосіб організується електронна біржа.

Електронна біржова торгівля існує не так вже багато років. Це принципово новий підхід до процесу ведення біржового торгу, хоча самі ЕОМ стали застосовуватися в біржовій торгівлі задовго до появи першої електронної біржі. У той час вони виконували лише допоміжні функції, тобто сприяли функціонуванню товарних бірж, забезпечуючи швидкий доступ до інформації та визначений порядок роботи.

Комп'ютерна технологія використовувалася біржами тільки для відображення на електронних табло необхідної інформації та передачі по засобах зв'язку біржових цін, що формуються в "колі", й цін на біржові товари найбільших дилерів, а також для обліку біржових угод, контролю та регулювання портфеля активів у рамках самих фірм-членів біржі.

Яскравим прикладом є всесвітньо відома система інформації агентства "Рейтер". Встановивши в своєму офісі спеціальний термінал, що підключений до інформаційного каналу агентства, ви маєте можливість "бути присутнім" на торгах найбільших світових бірж, знати поточні ціни найбільших фірм-дилерів на біржові товари, а також у числі перших дізнаватися про політичні й економічні новини.

Вчасно виявлена тенденція зміни ціни на будь-який товар може зіграти в діяльності підприємства величезну роль, але для виявлення такої тенденції фахівцю необхідне насамперед джерело свіжої інформації. Хоча встановлення та функціонування рейтеровського термінала вимагають визначених фінансових витрат, значенняйого досить важливе.

Традиційно сама біржова торгівля здійснювалася у визначеному біржею місці й у визначений час шляхом безпосереднього спілкування між собою брокерів.

Протягом 1990 - 2001 р. кількість систем електронної торгівлі на товарних біржах різко збільшилося. Більшість нових бірж, торгівля на які почалася після 1990 р., зволіли використовувати винятково електронні системи, відмовивши від традиційного біржового кола.

Предметами електронної біржової торгівлі є в основному фінансові контракти, тобто ф’ючерси й опціони на валюту, фондові індекси, процентні ставки та ін.

З метою підвищення ефективності функціонування біржі застосовуються програми автоматизації організації та проведення біржових торгів. На даний час автоматизованими є наступні функції:

- збір та реєстрація заявок, що поступають на торги;

- контроль за правильністю оформлення заявок, що відповідають правилам біржі;

- збір та реєстрація клієнтських заяв;

- організація зв’язку брокера з клієнтами (продаж клієнтських заяв);

- вибір списку заяв, що задовільняють даному попиту та пропозиції;

- забезпечення можливості проведення торгів брокерами між сесіями (електронні торги);

- інформаційне забезпечення брокерських фірм та служб біржі;

- інформаційне забезпечення торгів.

На даний час широке застосування засобів автоматизації дозволяє сформувати міцну технологічну базу для удосконалювання організаційного керування біржею.

Отже питання технічного забезпечення біржової діяльності постає актуальною проблемою, яка потребує негайного вирішення.

Висновок

Фондова і валютна біржа забезпечують рух капіталу, адже цінні папери - не що інше, як різні форми його еквіваленту. Прискорення руху капіталу сприяє підвищенню ефективності економіки.

Особливість біржі полягає, і в тому, що її метою не є одержання великого прибутку самою біржею, а у створенні таких умов для торгівлі, які дають змогу одержати великі прибутки учасникам біржової торгівлі. Саме тому на біржі є велика кількість різних біржових угод і операцій: реальні, ф'ючерсні і арбітражні, касові і строкові, форвардні, опціонні, а також операції хеджування, які допомагають підприємствам здійснювати діяльність з купівлі-продажу цінних паперів на найбільш вигідних і зручних умовах.

В Україні такими біржами є: Українська фондова біржа, Київська міжнародна фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа, Донецька фондова біржа, Придніпровська фондова біржа та їх філії. Як свідчать статистичні дані за останні три роки на біржах було укладено угод з купівлі продажу цінних паперів на суму 19,16 млрд. грн., а в 2006 році на суму 10,49 млрд. грн. і найбільше в 2007 році - 19,81 млрд. грн. Провідні позиції за обсягами виконаних угод займала УФБ в 2005 році, КМФБ в 2006 році, Фондова біржа ІННЕКС в 2007 році. Найбільше на первинному ринку були виконані угоди серед фінансових інструментів таких як акції, тоді як на вторинному - з облігаціями підприємств. Негативним є збереження тенденції низької біржової активності на вторинному ринку і як наслідок стрімко розвивається позабіржовий неоформлений ринок, що сприяє розвитку криміногенної ситуації на фондовому ринку і практично є продовженням “тіньової" економіки.

На мою думку вирішити дані проблеми можна за допомогою здійснення таких заходів, як: створення умов для виведення в постійний обіг на організованому ринку цінних паперів привабливих для інвесторів фінансових інструментів, здатних забезпечити ліквідність ринку; через ведення стабільної політики держави відносно прав власності не схильної до політичної та економічної кон'юнктури; потрібно прийняти нові закони, вдосконалити вже існуючу законодавчу базу; створити централізований фондовий ринок України; впровадити таку систему розрахунків за угодами з цінними паперами, що відповідає міжнародним стандартам і вимогам щодо касового режиму, особливо надійності; встановити пільги для іноземних інвестицій у цінні папери українських емітентів.

Список використаних джерел

1. Буковинський М.Г. Біржові трансформації ринку. - К., 1997.

2. Калинушкин А.В. Биржи: Краткий курс лекций / А.В. Калинушкин - 2-е изд., стереотип. - Минск: Белорусский гос. экон. ун-т, 2004 - 148с.

3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316 с.

4. Ильин В.В. Биржа на кончиках пальцев: Популярный Интернет-трейдинг / В.В. Ильин, В.В. Титов. - СПБ.: Питер, 2004. - 368с.

5. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятия: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций. - К.: Издательский дом "Максимум", 2001. - 592 с.

6. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О. Фінансовий менеджмент: навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 274 с.

7. Самсонов Н.Ф., Баранникова Н.П., Володин А.А. и др. Финансовый менеджмент: Учебник для вузов. / Под ред. проф. Н.Ф. Самсонова. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999.

8. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств. - К.: КНЕУ, 2000.

9. Финансовый менеджмент. / Под ред. акад. Г.Б. Поляка. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. - 518с.

10. Финансовый менеджмент: Теория и практика / Под ред. чл. - кор. АМИР Е.С. Стояновой, - М.: Перспектива, 1999.

11. Фінанси підприємств: Підручник. / Під ред. проф. А.М. Поддєрьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.

12. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

13. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Финансы предприятий. - М.: ИНФРА-М, 1997.

14. Урядовий кур'єр Мозговий О. Фондовий ринок України: сучасний стан // Уряд, кур'єр. - 2000. - -№ 140.

http://www/megarefs.org.ua

http://www/ finance_libarary.com.ua

http://www/economics.com.ua

http://www/911biznes. at.ua