Результати 1997 року виявилися значно гірше попереднього року. Крім того, що з'явилися нові борги перед газотрейдерами, що, у свою чергу, привели до росту боргів перед виробниками добрив, уперше програма постачань добрив селу була катастрофічно провалена. Стало ясно, що "косметичним ремонтом" схеми постачань ситуацію не виправити. І дійсно, наступні виправлення значно змінили систему робіт із забезпечення села мінеральними добривами. Усі зусилля, безумовно, були спрямовані на її лібералізацію, при цьому суть централізованого розподілу залишилася незмінною.
Внісши такі зміни, передбачалося забезпечити постачання хімічним підприємствам на давальницьких умовах 2,25 млрд. куб. м природним газом на загальну суму 186,7 млн. USD (за ціною 83 USD за 1 тис. куб. м). Хімічні підприємства повинні були зробити 440 тис. тонн живильних речовин для потреб сільського господарства, у тому числі: азотних – 270, фосфорних – 126, калійних – 44 тис. тонн і передати їх Міністерству сільського господарства і продовольства.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 1997 року №977 був проведений конкурс, на якому були визначені оптові постачальники мінеральних добрив товаровиробникам. Серед претендентів були як українські, так і іноземні компанії. Переможців виявилося троє: "Українська газова компанія", "Укргаззбут", " і "Ітера Україна".
Переможці на договірних умовах забезпечували хімічні підприємства природним газом, електроенергією і сировинними ресурсами, необхідними для виробництва мінеральних добрив, і через систему "Украгрохім" повинні були поставити сільськогосподарським товаровиробникам 1,2 млн. тонн живильних речовин у мінеральних добривах (вартістю 242 млн. USD), з них 856 тис. тонн – азотних, 260 тис. тонн – фосфорних і 84 тис. тонн – калійних. В обмін на поставлені добрива постачальники добрив одержували векселі, випущені ДАК "Хліб України" на загальну суму 780 млн. грн. Відповідно до договору між ДАК "Хліб України", головним керівництвом Державного казначейства України і постачальниками мінеральних добрив ДАК "Хліб України" забезпечував зворотний викуп векселів до кінця 1998 року. Міністерство фінансів до кінця бюджетного року повинне було надати відстрочку постачальникам добрив по платежах у державний бюджет (у розмірі поставлених сільськогосподарським товаровиробникам добрив).
Постачанням і розподілом міндобрив з доручення ДП "Украгрохім" і ДАК "Хліб України" займалося ВАТ "Агрохімцентр".
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 грудня 1998 року №1953 організацією постачань газу хімічним підприємствам займалася НАК "Нафтогаз України", що укладала з підприємствами хімічної промисловості і "Укрзовнішхімпром" договори по постачанню природного газу в обсязі 1275 млн. куб. м для виробництва 0,5 млн. тонн добрив у живильних речовинах, з яких 420 тис. тонн повинні були бути поставлені сільськогосподарським товаровиробникам, а 80 тис. тонн – реалізовані на зовнішньому ринку з метою одержання засобів для закупки сировини, необхідної для виробництва фосфорних добрив.
Підводячи підсумки аналізу систем постачань минулих років, необхідно відзначити їх аналогічність. Зміни кожного року були найчастіше продиктовані не стільки бажанням поліпшення, скільки кадровими перестановками в уряді і політичній кон'юнктурі. І хоча централізований порядок забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами має деяку уявну привабливість для сільськогосподарських підприємств (можливість одержати авансом мінеральні добрива), він не тільки не рятує, а губить українське сільське господарство. Підтвердженням тому можуть служити наступні факти.
По-перше, через низьку платоспроможність господарства не можуть вчасно і цілком розрахуватися за мінеральні добрива. Вони з кожним роком "обростають" боргами й усе більше залежать від держави, що заважає розвитку вільного ринку в сільськогосподарській галузі. Крім того, сільськогосподарські товаровиробники просто звикають до ролі пасивного учасника ринку: продукцію забере той, хто виділив матеріально-технічні ресурси, і не ведуть маркетингових досліджень.
По-друге, для райагрохімів виконання таких постанов теж економічно невигідне, оскільки їхні витрати компенсувалися сільськогосподарськими товаровиробниками по залишковому принципу (якщо було чим).
По-третє, виконання такої схеми вимагає оформлення великої кількості документів (договорів, актів, відомостей, реєстрів і т.д.), що веде до додаткових витрат і втрати оперативності.
По-четверте, невиконання зобов'язань по розрахунках з хімічними підприємствами змушує їх відмовлятися від постачань мінеральних добрив на внутрішній ринок і шукати ринки збуту за рубежем.
Реформування сільгосппідприємств, що відбувається 2000-2001 року, відбилося й у схемі постачань мінеральних добрив. Забезпечення сільськогосподарських виробників мінеральними добривами відбувається за новою схемою. Наскільки ефективною вона буде можна говорити восени – після збирання врожаю. Відзначимо тільки, що по постанові №340 від 17 лютого 2000 року "Про механізм забезпечення сільськогосподарських товаровиробників мінеральними добривами в 2000 році" передбачалося поставити 300 тис. живильних речовин, інші будуть поставлятися по прямих і регіональних контрактах.
орієнтація ВИРОБНИЦТВА МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ на внутрішній ринок
За підсумками 2000 року обсяг виробництва продукції мінеральних добрив склав 2304 тис. тонн., причому в порівнянні з 1999 р. виробництво скоротилося на 0,6%. У цілому ж по хімічній галузі зростання виробництва в 2000р. склало 5%.
У середині 2001 р. відставання у виробництві добрив у порівнянні з аналогічними періодами минулих років стає вже боле помітним. Змінюється і структура виробництва. В Україні абсолютно домінує виробництво азотних добрив, причому їхня частка має тенденцію до збільшення. У 2000 році виробництво азотних добрив збільшилося на 6,9% у порівнянні з 1999 роком — до 2 201,9 тис. тонн.
Причина «відставання» виробництва міндобрив від зростання виробництва в Україні й у хімії зокрема, складається в поступовій «переорієнтації» виробництва міндобрив із зовнішнього ринку на внутрішній. Причому переорієнтація ця відбувається «не від гарного життя». Справа в тому, що проти українських виробників мінеральних добрив порушений цілий ряд антидемпінгових розслідувань і зовнішні ринки для них поступово закриваються.
Євросоюз уже ввів антидемпінгові мита на постачання з України аміачної селітри і карбамідно-аміачної суміші. Торік Європейська Комісія також почала антидемпінгове розслідування по імпорту в країни Європейського Союзу українського карбаміду. Таким чином, на зовнішніх ринках українські добрива особливо ніхто не чекає. Зате відбулося збільшення можливостей для постачань добрив на внутрішній ринок завдяки більш активному фінансуванню українського села з боку банків, у результаті чого в аграріїв з'явився платоспроможний попит на міндобрива.
Українські хімічні підприємства протягом лютого-червня поточного року поставили на внутрішній ринок більш 600 тис. тонн азотних добрив у перерахунку на 100% живильних речовин, що більш ніж у два рази перевищує рівень аналогічного періоду 1999 року (близько 250 тис. тонн). Збільшення обсягів постачань азотних добрив на внутрішній ринок і зниження частки їхнього експорту здійснювалися з метою виконання державної програми «Зерно-2001» і пріоритетного забезпечення міндобривами внутрішнього ринку. Найбільшим попитом у вітчизняних сільгоспвиробників користалася і продовжує користатися аміачна селітра, тому в її виробництві мав місце значний ріст. В Україні аміачну селітру на сьогоднішній день роблять ВАТ «Концерн «Стірол», ВАТ «Рівнеазот», Сєвєродонецкий «Азот», Черкаське ВАТ «Азот», «Дніпроазот» і Одеський припортовий завод.
У цілому, рекордний за останні 4 роки врожай в Україні в 2001 році був вирощений саме завдяки кращій, ніж у 1998-2000 р. забезпеченості міндобривами. Якщо подібна тенденція буде продовжуватися, українські виробники міндобрив остаточно переорієнтуються на внутрішній ринок.
Таблиця 1. Обсяг виробництва міндобрив в Україні в 1998–2001 р. по місяцях, тис. тонн
| Місяць | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 |
| Січень | 167,4 | 195,1 | 216,8 | 205,9 |
| Лютий | 133,4 | 200,1 | 204,9 | 182,5 |
| Березень | 156,1 | 245,4 | 216,1 | 208,2 |
| Квітень | 171,8 | 195,0 | 204,7 | 223,5 |
| Травень | 199,3 | 212,5 | 197,1 | 191,5 |
| Червень | 151,5 | 157,9 | 149,9 | 149,0 |
| Липень | 151,4 | 153,2 | 157,4 | Немає даних |
| Серпень | 152,6 | 164,0 | 203,3 | Немає даних |
| Вересень | 143,6 | 177,0 | 191,0 | Немає даних |
| Жовтень | 178,3 | 192,3 | 199,6 | Немає даних |
| Листопад | 161,7 | 201,8 | 166,1 | Немає даних |
| Грудень | 168,8 | 225,0 | 197,5 | Немає даних |
| Усього за рік | 1935,9 | 2319,3 | 2304,4 |
Таблиця 2. Найбільші виробники азотних мінеральних
добрив в Україні в 2000 р.
| № | Підприємства | Обсяг виробництва, тис. тонн |
| 1 | Концерн «Стірол» | 578,2 |
| 2 | ВАТ з іноземними інвестиціями «Азот» (Черкаси) | 461,1 |
| 3 | Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство «Об'єднання «Азот» | 288,1 |
| 4 | Одеський припортовий завод | 319,5 |
| 5 | «Дніпроазот» | 305,5 |
| 6 | «Укрзовніштрейдінвест» (Северодонецк) | 89,5 |
| 7 | «Рівнеазот» | 90,0 |
| 8 | Інші | 70,0 |
| Всього : | 2201,9 |
НАЙБІЛЬШІ ВИРОБНИКИ МІНДОБРИВ