Пошукова робота
ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ.
Основною рисою технологій навчання є орієнтація на чітко окреслену мету, визначення принципів і розробка прийомів оптимізації освітнього процесу, а також оцінювання методів, які застосовуються.
На даний час існує чимало технологій навчання, кожна з яких має право на існування, вивчення і впровадження. Скромний досвід автора доповіді дозволяє виокремити серед них слідуючі:
• Педагогічна технологія критичного мислення
• Технологія навчання як дослідження
• Інтегральна педагогічна технологія
• Технології формування творчої особистості
• Технологія розвивального навчання
• Педагогічна технологія " Довкілля "
• Інформаційні технології навчання
• Технологія особистісно орієнтованого уроку
• Проектна технологія
З середини 50-х років появився новий технологічний підхід до будови самого навчального процесу.
Структура всіх педагогічних технологій єдина:
1. концептуальна основа;
2. змістова частина навчання: цілі навчання, зміст навчального матеріалу;
3. процесуальна частина - технологічний процес: організація навчального процесу, методи і форми роботи вчителів, діяльність учителя з управління процесом засвоєння матеріалу;
4. діагностика навчального процесу.
Відмінність технологій полягає в особливостях змісту елементів їх структури.
Критеріями технологічності за М.Чошановим являються :
- концептуальність (опора на певну наукову концепцію)
- системність (логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин)
- ефективність (забезпечення високого результату)
- відтворюваність (можливість застосування в інших навчальних закладах)
Мислення - це нове створення світу.
Альберт Камю.
Дана технологія - спільний міжнародний проект освітян - методична система "Розвиток критичного мислення при викладанні різних предметів", в розрізі проекту "Читання та письмо для критичного мислення" (ЧПКМ). Технологія розвиває в учнів здатність мислити критично та раціонально, використовувати та оцінювати знання.
Ефективна стратегія розвиває в учнів готовність і вміння роздумувати над прочитаним, бути учасником текстової дії, вчитися користуватися текстом, бути текстовим аналітиком. Технологія критичного-мислення передбачає формування в учнів соціально-критичної грамотності.
Серед невпинного потоку інформації дуже важливо вибрати головне, необхідне саме тепер. Уміння вибрати найголовніше - запорука успіху. Майбутнє відкриється тільки для того, хто зуміє критично осмислити отриману інформацію і виробити власний план щодо її реалізації. Це можуть зробити ті люди, які здатні критично мислити.
Стратегія критичного мислення сприймається сьогодні як перспектива самореалізації особистості в умовах демократичного суспільства.
Мета технології - формування власної точки зору, впевнено вести дискусії та приймати виважені рішення, самостійно здобувати знання, вчитись відкрито спілкуватись, логічно мислити та аргументувати.
Серед методик, які допомагають сформувати і розвинути критичне мислення можна назвати такі (див. додаток № 1):
• мозкова атака
• читання з передбаченням
• сенкан
• 5-хвилинне ессе
• кутки
• кубування
• гронування
• стратегія позначок-поміток
• стратегія подвійних нотаток
• стратегія "Порушена послідовність"
Застосування цих методик викликає інтерес до читання, творчості, поштовх до вільного мислення, дає можливість показати себе в колективі, відбувається розкріпачення особистості - дитина почувається вільно, спокійно, впевнено.
Так, модельний урок із використанням інтерактивних стратегій - це активна пошуково-пізнавальна діяльність школяра, в процесі якої він вчиться мислити критично, виважуючи значимість прочитаного, а значить - концептуально. Такий урок досить ефективний, хоча вимагає багато часу, концентрації уваги, чітко фіксованої мети.
ТЕХНОЛОГІЯ НАВЧАННЯ ЯК ДОСЛІДЖЕННЯ.
У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті, проект якої був схвалений II Всеукраїнським з'їздом працівників освіти, наголошується на формуванні в дітей та молоді цілісної картини світу, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. А це неможливо без дослідницької діяльності.
Пізнавальні конфлікти, які виникають в процесі дослідження, підводять учнів до необхідності збору, аналізу і узагальнення даних, до висунення і перевірки гіпотез. Застосування дослідницького підходу в навчанні спрямоване на становлення в школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості.
Метою дослідницької технології є набуття учнями навиків дослідницької роботи, формування активної, творчої особистості. Роль учителя в процесі дослідницьких методів навчання полягає в :
а) спрямуванні учнів на осмислення проблеми в цілому;
b) створенні умов для пошукової творчої діяльності;
c) організації самостійної пошукової діяльності.
Дослідницька технологія вимагає від учителя чітко визначити ті теми програмного матеріалу, розкриття яких саме через постановку дослідів матиме найвищий результат. Найціннішим моментом на уроках з застосуванням дослідницької технології є самостійне виведення учнями правильних, наукових висновків на основі отриманих результатів.
ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО СТВОРЕННЯ МОДЕЛЕЙ РОЗВИВАЛЬНОЇ ДОСЛІДНИЦЬКО-ПОШУКОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ У СИСТЕМІ ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ
(з досвіду зарубіжних колег)
1. Визначення проблеми.
1.1. Усвідомлення існування проблеми.
1.2. Усвідомлення її значення.
1.3. Приведення проблеми у такий вигляд, в якому можна її розв'язати.
2. Вироблення ймовірних відповідей.
2.1. Вивчення і класифікація доступних даних.
2.2. Пошук взаємозв'язків і побудова логічних умовиводів.
2.3. Висунення гіпотез.
3. Перевірка передбачуваної відповіді.
3.1. Збирання даних.
3.2. Організація даних.
3.3. Аналіз даних.
3.4. Вироблення заключного висновку.
3.5. Застосування висновку.
ФАЗА 1.
1. Зіткнення з проблемою і відгук.
2. Організація дослідження.
3. Операція.
4. Рефлексія і оцінювання.
4. Висновки.
ФАЗА 2.
повторний цикл (повторення кроків 1-5).
1. Бачення проблеми на основі даних.
2. Формування гіпотез.
3. Розуміння логічних наслідків.
4. Збирання даних з метою перевірки гіпотез.
5. Аналіз, оцінювання та інтерпретація даних.
6. Оцінювання гіпотез крізь призму існуючих даних.
7. Формування узагальнення або висновку.
1. Визначення і формування суті проблеми.
2. Висунення гіпотез.
3. Збирання і оцінювання даних.
4. Перевірка гіпотези.
5. Передбачуваний висновок і прийняття рішення.
Матеріал підготувала:
О.Я.Мариновська, канд.пед.наук, доцент кафедри педагогіки ІППО
(за О.Мариновською)
Інтегральний підхід до навчання нині не тільки актуальний, але й перспективний. Побудова предметного навчання за інтегрованим типом відповідає завданням особистісно-орієнтованого навчання, бо дає можливість виявити ставлення учня до навколишнього світу, що є для нього цілісним і багатогранним.
Традиційний предметний підхід до навчання передбачає поділ знань на гуманітарні, природничі та технічні галузі. У наш час стоїть питання не просто про набуття наукових знань учнями з окремих навчальних предметів, а про створення цілісної картини дійсності,. "образу світу".
Тому принципами інтегративної педагогічної технології є :
• Подача навчального матеріалу на інтегрованій основі;
• Формування цілісних знань школярів;
• Розвиток особистісного потенціалу школяра.
Створити оптимальні умови для розвитку та самореалізації школяра шляхом формування цілісних знань про виучуваний об'єкт, які служать основою творення "образу світу”. Завдання:
• Розкрити особистісний потенціал учня;
• Формувати інтерес, реальні мотиви уміння;
• Стимулювати механізм самоактуалізації та самореалізації учня;
• Формувати особистість школяра , який зуміє провести у життя свою вільну і незалежну думку.
ЗМІСТ ТЕХНОЛОГІЇ
Інтеграція як зміст-технології передбачає пошук спільних платформ для зближення предметних знань та отримання нових на стику традиційних.
Бінарні навчальні заняття та інтегровані уроки нетрадиційні за формою про ведення. У їхній назві відображена сутнісна характеристика кожного з них, що полягає в " об'єднанні " зусиль учителів різних предметів (або інших фахівців), в інтеграції знань про певний об’єкт вивчення, здобутих засобами різних навчальних дисциплін.
Фахівці з інших предметів залучаються тоді, коли реалізація мети уроку учителем утруднена: "...вчителеві доводиться розкривати ті сторони виучуваного об’єкту, які не входять у зміст його предмета, але без яких цілісне уявлення про об'єкт вивчення сформувати не можна".
Учитель основного предмета та вчитель-асистент (чи асистенти) формують модель-проект інтегрованого уроку, узгоджують навчальну діяльність навколо спільної освітньої мети. Добираються оптимальні методи та прийоми, форми роботи. Картина сприйняття дійсності постає перед школярами цілісною, твориться "образ світу". Навчальні заняття на інтегрованій основі можуть бути проведені у формі усною журналу, екскурсії, змагання, театралізації тощо.