Смекни!
smekni.com

Кредит його сутність та форми (стр. 1 из 6)

Міністерство Освіти України

Київський Економічний Інститут Менеджменту

"ЕКОМЕН"

Курсова робота з ринкової економіки на тему:

Кредит, його сутність та форми.

Виконав студент 2 – го курсу

Групи ЕК – 3 – 99

Шандар Дмитро Ігорович

Перевірив:________________

_________________________

Київ 2001


План:

1. Вступ.

2. Основні принципи кредиту:

- Поворотність кредиту;

- Терміновість кредиту;

- Платність кредиту

- Забезпеченість кредиту;

- Цільовий характер кредиту;

- Диференційований характер кредиту.

3. Форми кредиту і його класифікація.

а) Банківський кредит:

- Термін погашення;

- Спосіб погашення;

- Спосіб стягування позикового прцента;

- Наявність забезпечення;

- Цільове призначення;

- Категорії потнційних позичальників.

б) Комерційний кредит.

в) Споживчий кредит.

г) Державний кредит.

д) Міжнародний кредит

є) Лихварський кредит.

е) Міжданківський кредит.

ж) Міжгосподарський кредит

з) Кридитні спілки

4. Базові функції кредиту.

- Перерозподільна функція;

- Економія витрат звертання;

- Прискорення концентрації капіталу;

- Обслуговування товарообороту;

- Прискорення науково-технічного прогресу;

- Нормування кредиту.

5. Значення кредиту у функціюванні сучасного віробництва.

- Необхідність кредиту в ринковій економіці;

- Розвиток кредитної системи в Україні.

6. Висновок.

1. ВСТУП

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства і об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряду, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють вільними ресурсами, тільки завдяки їх передачі позичальнику, мають можливість отримати від нього додаткові грошові кошти. Кредит, що надається в грошовій формі, являє собою нові платіжні кошти.

На поверхні економічних явищ кредит виступає як тимчасове позичення речі або грошових коштів. За допомогою кредиту придбаваються товарно-матеріальні цінності, різного роду машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політикоекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відносини між суб'єктами з приводу речей. У зв'язку з цим кредит як економічну категорію потрібно розглядати як певний вигляд суспільних відносин. Однак кредит - не всяке суспільне відношення, а лише таке, яке відображає економічні зв'язки, рушення вартості. Кредит дозволяє суперечність між необхідністю вільного переходу капіталу з одних галузей виробництва в інші і закріпленістю виробничого капіталу в певній натуральній формі. Він дозволяє також долати обмеженість індивідуального капіталу.

У той же час кредит необхідний для підтримання безперервності кругообігу фондів діючих підприємств, обслуговування процесу реалізації виробничих товарів, що особливо важливо в умовах становлення ринкових відносин.

Кредит здатний надавати активний вплив на об'єм і структуру грошової маси, платіжного обороту, швидкість обігу грошей. Кредит стимулює розвиток продуктивних сил, прискорює формування джерел капіталу для розширення відтворювання на основі досягнень науково-технічного прогресу.

Без кредитної підтримки неможливо забезпечити швидке і цивілізоване становлення фермерських господарств, підприємств малого бізнесу, впровадження інших видів підприємницької діяльності на Внутрішньодержавному і зовнішньому економічному просторі.

Кредит - надання грошей або товарів в борг, як правило, з сплатою процентів; вартісна економічна категорія, невід'ємний елемент товарно-грошових відносин. Виникнення кредиту пов'язане безпосередньо зі сферою обміну, де власники товарів протистоять один одному як власники, готові вступити у економічні відносини.

2. Основні принципи кредиту

Поворотність кредиту. Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових ресурсів після завершення їх використання позичальником. Він знаходить своє практичне вираження в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок її кредитної організації (або іншого кредитора), що надала, що забезпечує відновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його статутної діяльності. У вітчизняній практиці кредитування в умовах централізованої планової економіки існувало неофіційне поняття “безповоротна позика". Ця форма кредитування мала досить широке поширення, особливо в аграрному секторі, і виражалася в наданні державними кредитними установами позик, повернення яких спочатку не планувалося через кризове фінансове становище позичальника. По своїй економічній суті безповоротні позики були швидше додатковою формою бюджетних субсидій, здійснюваних через посередництво державного банку, що традиційно ускладняло кредитне планування і вело до постійної фальсифікації витратної частини бюджету. У умовах ринкової економіки поняття безповоротної позики так же недопустиме, як, наприклад, поняття "планово-збиткове приватне підприємство".

Терміновість кредиту. Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі. Порушення вказаної умови є для кредитора достатньою основою для застосування до позичальника економічних санкцій в формі збільшення процента, що стягується, а при подальшій відстрочці (в нашій країні понад трьох місяців) пред'явлення фінансових вимог в судовому порядку. Частковим виключенням з цього правила є так звані онкольні позики, термін погашення яких в кредитному договорі спочатку не визначається. Ці позики, досить поширені на XIX початку XX ст.. (наприклад, в аграрному комплексі США), в сучасних умовах практично не застосовуються, передусім через складності, що створюються ними в процесі кредитного планування. Крім того, договір про онкольний кредит, не визначаючи фіксований термін його погашення, чітко встановлює час, що є в розпорядженні позичальника з моменту отримання ним повідомлення банку про повернення вилучених раніше коштів, що в якійсь мірі забезпечує дотримання принципу, що розглядається.

Платність кредиту. Позиковий процент. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати права на їх використання. Економічна суть плати за кредит відбивається в фактичному розподілі додатково отриманої за рахунок його використання прибутку між позичальником і кредитором. Практичне вираження принцип, що розглядається знаходить в процесі встановлення величини банківського процента, що виконує три основні функції:

- перерозподіл частки прибутку юридичних і прибутку фізичних осіб;

- регулювання виробництва і звертання шляхом розподілу позикових капіталів на галузевому, міжгалузевому і міжнародному рівнях;

- на кризових етапах розвитку економіки антиінфляційний захист грошових накопичень клієнтів банку.

Ставка (або норма) позикового процента, що визначається як відношення суми річного прибутку, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає як ціна кредитних ресурсів.

Підтверджуючи роль кредиту як одного з товарів, що пропонуються на спеціалізованому ринку, платність кредиту стимулює позичальника до його найбільш продуктивного використання. Саме ця стимулююча функція не в повній мірі використовувалася в умовах планової економіки, коли значна частина кредитних ресурсів надавалася державними банківськими установами за мінімальну плату (1,5 5% річних) або на безпроцентній основі.

Принципово відрізняючись від традиційного механізму ціноутворення на інші види товарів, визначальним елементом якого виступають суспільно необхідні витрати труда на їх виробництво, ціна кредиту відображає загальне співвідношення попиту і пропозиції на ринку позикових капіталів і залежить від цілого ряду чинників, в тому числі чисто кон'юнктурного характеру:

- циклічності розвитку ринкової економіки (на стадії спаду позиковий процент, як правило, збільшується, на стадії швидкого підйому знижується);

- темпів інфляційного процесу (які на практиці навіть дещо відстають від темпів підвищення позикового процента);

- ефективність державного кредитного регулювання, здійснюваного через облікову політику центрального банку в процесі кредитування ним комерційних банків;

- ситуації на міжнародному кредитному ринку (наприклад, що проводилася США в 80-х рр. політика дорожчання кредиту обумовила залучення зарубіжного капіталу в американські банки, що відбилося на стані відповідних національних ринків);

- динаміки грошових накопичень фізичних і юридичних осіб (при тенденції до їх скорочення позиковий процент, як правило, збільшується);

- динаміки виробництва і звертання, визначальної потреби в кредитних ресурсах відповідних категорій потенційних позичальників;

- сезонність виробництва (наприклад, в Росії ставки позикового процента традиційно підвищується в серпні вересні, що пов'язано з необхідністю надання аграрних кредитів і кредитів для завезення товарів на Крайню Північ);