Національним банком України за період 1992-1996 року проводилась робота, направлена на врегулювання та забезпечення контролю за зовнішньоекономічними операціями суб¢єктів господарської діяльності, що пов¢язані з валютними операціями, використанням іноземної валюти на території України, виконанням комерційними банками та підприємствами і організаціями різних форм власності валютного законодавства.
Приділялася значна увага ліцензуванню та контролю за отриманням та використанням резидентами кредитів з-за меж України. За 1993-96 р.р. проліцензовано та отримано резидентами України 75 кредитів на загальну суму 1 млрд. 390 млн.дол. США. В той же час, дуже ретельно вивчалися можливості здійснення резидентами України інвестицій за кордон. Індивідуальних ліцензій на проведення таких інвестицій надано на суму 34.4 млн.дол. США.
Велика увага приділялася ліцензуванню комерційних банків України на право роботи з валютними цінностями. За станом на 01.01.97р. таких банків на Україні 113. Постійно здійснювався контроль за дотриманням вказаними банками вимог чинного валютного законодавства, а при виявленні порушень до них застосовувались штрафні санкції.
На постійному контролі знаходяться питання повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами, виконання підприємствами та організаціями законодавчо-встановлених строків розрахунків. Тільки за 1996р. Нараховано пені за такі порушення 48.9 млн.грн.
Приймалися необхідні заходи до впорядкування готівкового та безготівкового обігу іноземної валюти на території України. Особлива увага приділялася цьому питанню в період грошової реформи. Були прийняті деякі заходи по попередженню та припиненню спроб окремих комерційних структур провести спекулятивні операції, спрямовані на підрив курсу національної валюти (розірвано агентські угоди та анульовані дозволи на право здійснення валютообмінних операцій 71 юридичній особі, відкликано відповідні пункти ліцензії у 4 банківських установ).
БАНКІВСЬКИЙ НАГЛЯД
Безумовно, індикатором економічного розвитку країни є стан банківської системи. У державі, яка переживає загальну фінансову кризу, насамперед комерційні банки потрапляютьу скрутне фінансове становище. Враховуючи кризове становище банківської системи України, в яке вона потрапила внаслідок гіперінфляції 1993 року, Національний банк України на початку 1994 року вжив невідкладних заходів для фінансового оздоровлення комерційних банків та відновлення їхньої ліквідності й платоспроможності.
Національний банк як центральний банк держави постійно здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків. Для сприяння підвищення рівня їхньої ліквідності та надійності Національний банк України не раз підвищував вимоги щодо збільшення статутного фонду комерційних банків.
Станом на 1 січня 1997р. В Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ значиться 229 банків, в тому числі два ¾ державні (Ощадбанк України і Укрексімбанк) та 14 банків ¾ за участю іноземного капіталу. Протягом 1992-1996 років з цієї книги було виключено 32 комерційних банків.
Фактично в Україні функціонують 188 банків та 2284 філії комерційних банків.
До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому, належать:
незадовільний стан економіки держави в цілому, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати в умоваг стагнації інших сфер економіки. Негативно позначилося на стані банківської системи те, що протягом 1994-1996 років відповідно до Указів Президента України та Постанов Кабінету Міністрів України Правлінням Національного банку України прийнято 13 постанов щодо встановлення індивідуальних економічних нормативів для комерційних банків;
недосконалість, а в окремих випадках відсутність законодавчої бази, що регулює банківську діяльність, зокрема законодавчо не врегульовано питання захисту вкладів населення. На даний час розмір депозитів фізичних осіб, які залишились у банках, що ліквідовуються, визнані банкрутами або прийняті рішення про припинення їх діяльності, становить 166 млн.грн.;
затримка з створенням системи страхування від можливих втрат за позиками комерційних банків. На сьогоднішній день такий страховий фонд створено, але сформований він лише на 5,2%;
відсутність в комерційних банках підготовлених кадрів;
занадто ризикова кредитна політика керівників банків з метою отримання високих прибутків;
недостатність власного капіталу, який є ключовим фактором надійності і конкурентноздатності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди яких повністю формуються в грошовій формі, несуть найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, в період масового створення нових комерційних банків (1992-1993 роки) сумарний статутний капітал банківської системи України номінально зріс майже в 350 разів, тоді як в доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за цих два роки він фактично зменшився: з 42 млн.дол. на початок 1992 року до 36,5 млн.дол. ¾ на кінець 1993 року, при цьому на кінець 1992 року він становив 75 млн.дол. Лише в кінці 1994 року цей показник досяг рівня початку 1993 року, а за останні два роки статутні фонди комерційних банків в доларовому обчисленні зросли в 5,5 рази. Як свідчать наведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втрата банківського капіталу і поступове його відновлення та значний приріст по мірі стабілізації національної валюти. Адекватно проходили процеси наростання кризи платоспроможності банківської ситеми з поступовим відновленням і зміцненням її загальної ліквідності;
несвоєчасність повернення позик у зв¢язку з погіршенням платоспроможності позичальників і, в наслідок цього, збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної до повернення кредитної заборгованості. Крім того, за період 1995-1996 років Національним банком України відповідно до розпорядження Президента України та на енергоносії було надано на цільових аукціонах кредитів на суму 66 млн.грн. і всі вони були пролонговані. Із загальної суми кредитів, проданих Національним банком України на цільових кредитних аукціонах в 1995 році комерційним банками для наступного кредитування ними санаційних програм відповідно до Указу Президента України від 09.03.95р. № 194\95 у розмірі 110 млн.грн. строком на один рік, майже половина не погашені у встановлені строки і пролонговано ще на 1 рік. Аналогічна ситуація з поверненням кредитів, проданих комерційним банкам для забезпечення розрахунків за енергоносії та для кредитування підприємств Держвуглепрому. Без вжиття кардинальних заходів по виправленню ситуації з поверненням кредитів посилюється загроза втрати ліквідності банківською системою України в цілому;
значне погіршення ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантії клієнтам комерційних банків здійснювати своєчасно розрахунки за їх дорученням та по виконанню інших зобов¢язань банків;
відсутність законодавчої бази та розуміння незалежними аудиторськими організаціями необхідності налагодження ефективної спільної роботи щодо здійснення нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на зазначену проблему і неодноразово виходив з відповідними пропозиціями до владних структур.
З метою підтримки стабілізації і поступового нарощування темпів виробництва при стриманні інфляційних процесів, впровадження ринкових механізмів на грошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконалення взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, які мають грунтуватися переважно на економічній основі, розроблено проект Концепції реформування та розвитку банківської системи України. Вона передбачає вдосконалення структури і функцій Національного банку України, впорядкування діяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.
МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ
Важливу роль у здійсненні вважливих перетворень у банківській системі відіграло запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків, початком якого стала розроблена у кінці 1992 року Концепція електронного грошового обігу в Україні. Першочерговим її завданням визначалось створення та впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків, а в подальшому ¾ системи масових електронних розрахунків.
Нині цю ідею вже втілено у життя ¾ створена національна платіжна система. Поступові кроки ¾ від запровадження нового порядку міжбанківських розрахунків ¾ через кореспондентські рахунки комерційних банків, створення та функціонування з червня 1993 року Центрально розрахункової палати, Центра міждержавних розрахунків та Національної платіжної ради наблизили до основної мети ¾ запровадження з 3 січня 1994 року Система електронних платежів (СЕП).
Вже третій рік працює СЕП, що дало змогу досягти світового рівня обробки інформації у сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити надійність, обмежити ризик обігу фальшивих грошей та скоротити до мінімуму термін проходження платежів. Ця система виключає необхідність паперової технології та дозволяє за лічені години проводити розрахунки як між окремими банками, так і в народному господарстві в цілому. Скорочення терміну проходження платежів надало умови для зменшення готівки в обігу, дало змогу банкам еффективніше використовувати свої ресурси, клієнтам ¾ свої кошти, а Національний банк України отримав інструмент контролю та регулювання грошового обігу. Інформація, яка проходить через СЕП, надійно захищена від несанкціонованого втручання, має багаторівневий захист, що постійно вдосконалюється і розвивається. Сьогодні можна констатувати, що за ступенем захисту наша система є кращою серед подібних у країнах СНД, а унікальність програмного забезпечення ставить її на одне з перших місць у Європі.