Смекни!
smekni.com

Світовий ринок озброєнь (стр. 1 из 6)

РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: „СВІТОВИЙ РИНОК ОЗБРОЄНЬ”

Сучасний світовий ринок озброєнь - один з найбільш складних секторів

світового господарства. Суперництво окремих країн та угруповань тут є

дуже гострим: боротьба точиться не тільки за окремі прибутки, а й за

військово-технічну перевагу, тривалу прив’язку покупця до свого

технологічного комплексу. Придбані кораблі, літаки, системи

протиповітряної оборони, танки, артилерійські комплекси служать, як

правило, багато років, однак з часом потребують модернізації та

ремонту. Тому зв’язки у цій сфері надто вигідні виробнику, оскільки

перша угода тягне за собою необхідні чергові контракти. На рубежі 1980-

1990-х років на світовому ринку озброєння та військової техніки

відбулися суттєві зміни, які визначили його розвиток у наступні роки

[40].

По закінченні “холодної війни” ринок зброї почав звужуватися, однак

локальні конфлікти, навіть на зразок югославського, погрожують

наслідками, що виходять далеко за межі того чи іншого регіону та які

поповнюють втрати, обумовлені вже наступом “холодного” миру. Зараз

перед країнами - основними експортерами озброєнь та військової техніки

постає завдання максимально розширити власну частку на ринку, який

звужується, а отже, хоч би протягом кількох найближчих років зберегти

попередній середньорічний рівень виручки від продажу зброї.

Особливістю світової торгівлі зброєю у 90-х роках є те, що вона, на

відміну від попереднього десятиріччя, характеризується не

стратегічною, а переважно комерційною конкуренцією. Політичні чинники,

які домінували на ринку озброєння в останні роки, поволі поступаються

місцем ринковим, унаслідок чого змінюються традиційні уявлення про

торгівлю зброєю як про міждержавний імпорт (експорт) в основному

крупних систем озброєння та військової техніки. Ця форма торгівлі вже

не домінує, як у 70-і роки, а дедалі частіше витісняється новими.

Почалося інтенсивне суперництво між головними виробниками озброєння,

які змагаються за ринки збуту та власну частку військових бюджетів

країн усього світу. Тиск економічних чинників за таких умов набагато

збільшився. Такому стану речей певною мірою сприяла криза, в якій

опинилася оборонна промисловість практично всіх провідних держав. А

викликана вона загальним скороченням ємності світового ринку

озброєння.

Основною характеристикою сьогоднішньої ситуації на ринку озброєння є

його депресивний стан. Упродовж останніх п`яти років відчутно

скорочуються трансфери озброєння в світі. У 1993-1994 рр. обсяг

продажу стабілізувався, проте збільшення попиту на найближчу

перспективу за умов збереження нинішньої міжнародної ситуації

(відсутності великих міжнародних конфліктів) не передбачається.

За даними Стокгольмського інституту вивчення проблем світу (SIPRI)

[47], світовий обсяг торгівлі звичайними озброєннями склав у 1990 р.

22 млрд дол., що на 35% менше, ніж у 1989 р. (35 млрд дол.) та на 55%

- ніж у 1987 р., коли зброї було продано на рекордну суму - 46,5 млрд

дол. США. Світовий рівень воєнних витрат, який оцінюється в 1 трлн

дол. (5,3% сукупного валового продукту), починаючи з 1987 р. практично

перестав зростати. Це неминуче матиме вплив на функціонування ринку

озброєння та військової техніки, де намітився ряд процесів, які багато

в чому визначатимуть характер і структуру торгівлі зброєю в наступному

десятиріччі.

Вартість угод щодо постачань озброєння у всьому світі в 1995 р.

становила 28,8 млрд дол. США. Це найменший показник за період,

починаючи з 1988 р. А протягом трьох останніх років вона щодалі

скорочується (нагадаємо, що відразу після закінчення війни у Перській

затоці ця вартість становила 40 млрд дол. США).

Таким чином, за останні десять років сукупний обсяг світового продажу

озброєння скоротився більш ніж удвоє - з 46,5 млрд дол. у 1987 р. до

20,6 млрд дол. США в 1996 р.

У 1988-1991 рр. СССР посідав друге місце за обсягами угод (56,4 млрд

дол., або 21% всіх світових угод). Через значні скорочення російського

військово-промислового комплексу на початку 90-х років, у 1992-1995

рр. частка Росії скоротилася до 17,2 млрд дол. (12,3% світових угод).

У 1995 р. Росія знову вийшла на перше місце в світі за вартістю

укладених угод щодо продажу зброї. Укладені Російською Федерацією

угоди на 1998 р. оцінюються в 9,1 млрд дол. і становлять 31,6%,

вартості решти світових угод. США залишилися на другому місці – 8,9

млрд дол. (28,6%). Для порівняння: в недалекому 1994 р. обсяги угод,

укладених цими країнами, становили відповідно 3,8 та 12,8 млрд дол. А

справа полягає в тому, що вже третій рік поспіль цей показник для США

знижується.

Обсяг угод Франції у вартісному виразі також значно зменшився: з 8,9

до 2,7 млрд дол. США. Загальна вартість угод цих трьох країн -

найбільших постачальників зброї в світі - склала понад 20 млрд дол.,

на них прийшлося 69,5 % усіх угод такого типу. Скорочення обсягів угод

у 1992-1995 рр. становило близько 35% порівняно з 1988-1991 рр. (140,5

млрд та 216 млрд дол. США, відповідно).

За обсягом постачань озброєння США вже п`ятий рік займають перше місце

у світі. В 1995 р. вартість американських поставок становила 12,5 млрд

дол. Великобританія зайняла друге (4,9 млрд дол.), а Росія - третє

місце з 3,1 млрд дол. США. На цих трьох найбільших постачальників

зброї прийшлося понад 20,5 млрд дол. США, або 72,7% обсягу всіх

постачань. Зазначимо, що в 1995 р. (вперше за розглянутий період)

відбулося деяке збільшення обсягу постачань порівняно з попереднім

роком. Якщо розглядати два періоди - 1988-1991 та 1991-1995 рр., то

обсяг постачань у другому знизився на 46% - з 201,8 до 109 млрд дол.

США [22].

За цими загальними тенденціями приховується досить суперечлива

ситуація в різних регіонах світу. Трансфери озброєнь в Європу

продовжують скорочуватися головним чином через різке зменшення витрат

на оборону, в тому числі на закупівлю озброєння та військової техніки.

Це пояснюється зміною стратегічної ситуації після закінчення “холодної

війни”, що унеможливило масовану та безпосередню загрозу для

європейських держав, а також необхідністю фінансової стабілізації в

умовах жорстких монетарних вимог, які мають виконати країни

Європейського Союзу в процесі переходу до єдиної європейської валюти.

Тому зменшення військових бюджетів європейськими урядами розглядається

як один з головних заходів зниження бюджетних дефіцитів.

Скорочення військових бюджетів як країн-виробників, так і країн-

імпортерів озброєння та військової техніки стало важливим чинником

зменшення трансферів та посилення конкуренції на ринку озброєння. Так,

скажімо, лише власні витрати США на закупівлю озброєння в період між

1985 та 1993 р. зменшилися на 60 млрд дол., а уряд ФРН у рамках

будівництва бундесверу до 2000 р. скоротив свій військовий бюджет у

1997 р. порівняно з 1996 р. на 1,7 млрд марок [46].

Скорочення військових замовлень у країнах НАТО змусило виробників

зброї шукати вихід в експорті продукції, що вироблена національним

військово-промисловим комплексом. Найбільшим експортером зброї за

підсумками 1996 р., згідно з даними Стокгольмського інституту

досліджень проблем світу (SIPRI) та інших міжнародних організацій, є

США, які продали на світовому ринку військової продукції на 10,7 млрд

дол. (52% загальносвітового рівня). Друге місце зайняла Російська

Федерація - 3,5 млрд дол. США (17% світового експорту). До четвірки

найбільших експортерів озброєння та військової техніки входять також

Франція і Великобританія.

Тенденція до зниження військових витрат у країнах - основних

виробників зброї, що запанувала наприкінці 80-х - на початку 90-х

років, триває і досі. Це зниження позначилося на закупівлі нових

зразків озброєння відчутніше, ніж інші види військових витрат.

Відповідно й світове виробництво озброєння та військової техніки

продовжує зазнавати серйозних труднощів [48].

Скорочення державних асигнувань на оборонні галузі особливо стало

помітним у країнах Центральної та Східної Європи, включаючи і

пострадянські держави. Виникнення нових форм співробітництва на зразок

"Партнерство заради миру", розчинення "дверей" НАТО для ряду держав

стало однією з причин першочергового переоснащення збройних сил в

країнах Центральної Європи, в арсеналі яких домінують радянські

системи зброї. Таке переоснащення можна здійснити протягом тривалого

проміжку часу шляхом значних фінансових витрат. В умовах постійного

економічного зростання цей процес майже безперервно гарантувався б

збільшенням державних замовлень для вітчизняної промисловості. Та

шанси на подібний розвиток подій у більшості країн в найближчому

майбутньому практично дорівнюють нулю.

Ще одним чинником згортання ринків озброєння більшості країн -

імпортерів озброєння та військової техніки є курс на активний розвиток

власної промисловості (Бразилія, Південно-Африканська Республіка,

Індія, Індонезія). Так, в Ізраїлі розробляється танк нового покоління

“Меркава-4”, створення якого, на думку багатьох фахівців, дасть

можливість зменшити закупівлю подібної бойової техніки за рубежем. За

заявою індійського керівництва, до 2005 р. країна планує на 80%

задовольнити потреби власних Збройних сил в озброєнні та військовій

техніці за рахунок національної промисловості.

На зменшення обсягів ринків озброєння суттєво впливає збільшення

потоку озброєння та військової техніки, що надходить на світовий ринок

в результаті скорочення збройних сил країн НАТО та колишніх учасників

Організації Варшавського договору. Через це зменшився загальний обсяг

замовлень на придбання нової зброї. Так, Туреччині тільки в 1992-1993

рр. було поставлено 1509 основних бойових танків М60А1 та А3 та 489