Смекни!
smekni.com

Хронічна недостатність кровообігу (стр. 1 из 2)

1. Визначення. Етіологія.

2. Основні клінічні стадії і проблеми хворих.

3. Принципи лікування.

4. Догляд за хворими з ХНК.

1. Хронічна недостатність кровообігу – патологічний стан при якому робота серця не забезпечує потребу організму в кисні спочатку при фізичному навантаженні а пізніше і в стані спокою.

Етіологія.

1. Міокардити.

2. Гіпертонічна хвороба

3. Вади серця

4. Кардіосклероз

5. Ішемічна хвороба серця

6. Перикардит

2. Класифікація ХНК по Стражеско-Василенко

І стадія початкова, недостатність кровообігу проявляється тільки при фізичному навантаження.

ІІ стадія виражена, тривала недостатність кровообігу.

ІІА – порушення геодинаміки виражені помірно, спостерігається право або лівошлуночкова недостатність.

ІІБ – важкі порушення геодинаміки в малому і великому колі кровообігу.

ІІІ стадія – кінцева, стійкі зміни обміну речовин і функцій органів, незворотні зміни структури органів і тканин.

Проблеми хворих:

Задишка, тахікардія, серцебиття, сухий кашель, напади задухи, набряки на ногах, важкість і біль правому підребір'ї. В пізніх стадіях асцит, гідроторакс, різко виражена задишка в спокої, можливе виникнення пролежнів та гострої серцевої недостатності.

3. Принципи лікування.

І. Лікування основного захворювання.

ІІ. Дієтотерапія – стіл №10 (обмеження вживання солі до 3г на добу, рідини, легкозасвоювана їжа, включити продукти багаті на солі калію (картопля, курага, родзинки, печені яблука, петрушка, кріп).

ІІІ. Посилення скоротливої здатності міокарду:

- серцеві глікозиди: дігоксин, дігітоксин, леланід, лантозид.

- неглікозидні ізотропні засоби: допа мін, добута мін, інокор.

ІV. Усунення набряків: сечогінні фуросемід, гіпотіазид, веромпірон.

V. Препарати калію: пан ангін, ас паркам.

VІ. Покращення обміну речовин в міокарді: рибоксин, кокарбоксилаза, АТФ, нектон, фосфаден.

VІІ. ЛФК, масаж, санаторно-курортне лікування.

4. Догляд за хворими з ХНК.

- надати хворому напівсидячого положення

- своєчасно виконувати всі призначення лікаря

- проводити часте провітрювання палати, давати зволожений кисень

- пояснити хворому, що він не повинен вживати багато рідини, оскільки надмірне вживання збільшує навантаження на серце, збільшує набряки

- стежити за дотриманням пацієнтом рекомендованої дієти

- вимірювати добовий діурез, періодично хворого зважувати

- стежити за фізіологічними випорожненнями, у азі затримки ставити очисну клізму

- при порушенні сну створити спокійну атмосферу, доступ свіжого повітря, дати заспокійливі засоби

- проводити профілактику пролежнів

- спілкуватися з хворими відволікаючи від сумних думок, вселяти надію на поліпшення стану, навести приклад пацієнта з позитивною динамікою.


Міокардити, ендокардити, перикардити неревматичного походження

1. Міокардити. Визначення. Етіологія.

2. Проблеми хворих з міокардитами. Принципи лікування.

3. Ендокардит. Визначення. Етіологія.

4. Проблеми хворих. Принципи лікування.

5. Перикардити. Визначення. Етіологія. Класифікація.

6. Проблеми хворих. Принципи лікування.

1. Міокардит неревматичний – запалення міокарду будь-якої етіології не зв’язане з -гемоклітичним стрептококом групи А, захворюваннями сполучної тканини або іншими системними захворюваннями.

Етіологія.

1. Бактерії. 2. Віруси. 3. Гриби. 4. Спірохети 5. Рикетсії. 6. Найпростіші

7. Вплив фізичних, токсичних, хімічних факторів.

8. Алергія

9. Ідіопатичні.

2. Проблеми хворих.

Загальна слабкість, біль в ділянці серця, стискаючого або колючого характеру, задишка в спокої і при фізичному навантаженні, серцебиття і перебої в ділянці серця, субфербрильна температура тіла. При важкому перебігу ортопное, виражений акроціаноз, набухання шийних вен, набряки на ногах, можливе виникнення асциту.

Принципи лікування:

І. Госпіталізація. Дієта №10.

ІІ. Етіологія лікування: антибіотики, сульфаніламіди, противірусні.

ІІІ. Протизапальне лікування: нестероїдні протизапальні засоби – вольт арен, індометацин, глюкокортикостероїди-преднізолон.

ІV. Покращення метаболізму міокарду: рибоксин, кокарбосилаза, АТФ.

V. Симптоматичне лікування: сечогінні, антиаретмічні, неглікозидні, ізотропні засоби.

V. Санаторно-курортне лікування.

3. Серед ендокардитів найбільшої уваги заслуговує інфекційний ендокардит (ІЕ) – це запальне інфекційне захворювання ендокарду, що характеризується локалізацією збудника на клапанах серця, і яке супроводжується бактеріемією і ураженням різних органів і систем.

Етіологія

1. Стрептокок.

2. Стафілокок.

3. Ентерокок.

4. Синьогнійна палочка

5. Кишкова палочка

6. Рикетсії

7. Віруси. 8. Клебсіела.

Сприяючі фактори: вади серця, атеросклероз, інфаркт міокарду, пролаж мітрального клапану, протезування клапанів серця.

4. Проблеми хворих: тривала лихоманка невизначеного типу з ознобами, питлі вістю, загальна слабкість, зниження апетиту, похудання, головний біль, біль в м’язах, суглобах. Можливий розвиток тромбоемболічного синдрому, дифузного гломерулонефриту, мінінгоенцефаліту.

Принципи лікування:

1. Госпіталізація. Стіл №10.

2. Антибактеріальне лікування: антибіотики, сульфаніламіди.

3. Корекція згортання крові: гепарин з свіжозамороженою плазмою.

4. Пригнічення протеолітичних ферментів: контрікал, гордокс.

5. Дезінтоксикаційна терапія: реополіглюкін, 5% глюкоза, 0,9% NaCl.

6. Гемосорбція, плазмаферез.

7. Симптоматичне лікування.

5. Перикардити – запалення зовнішньої оболонки серця.

Етіологія.

1. Ревматизм. 2. Туберкульоз. 3. Бактерії.

4. Гриби. 5. Віруси (грип). 6. Рикетсії.

7. Пухлини. 8. Алергія. 9. Дифузні захворювання сполучної тканини.

10. Травми. 11. Конізуюче випромінювання. 12. Порушення обміну речовин (уремія, подагра).

13. Перенесений інфаркт міокарду.

Класифікація: гострий і хронічний

сухий і ексудативний

6. Проблеми хворих з сухим перикардитом

- біль в ділянці серця різної інтенсивності не знімається нітрогліцерином, посилюється при дихання, кашлі

- субфебрильна температура, підвищення пітливість

- можливе ікота, блювання в результаті подразнення діафрагмального нерва

- при аускультації шум тертя перикарду.

Проблеми хворих з ексудативним перикардитом

- постійна виражена задишка

- вимушене положення хворого – сидяче з нахилом вперед

- вирячування вен шиї, набряк і ціаноз обличчя

- болючість в правому підребір’ї, набряки на ногах, асцит

- вирячування грудної клітки в ділянці серця і етгастрії.

- пульс малий, частий, АТ знижений.

Принципи лікування:

І. Етіологічне лікування.

ІІ. Протизапальне лікування: метіндол, вольтарен, преднізолон.

ІІІ. Пункція порожнини перикарду.

ІV. Лікування набрякові-асцитичного синдрому: фуросемід, верошпірон.

V. Хірургічне лікування.

Догляд за хворими з міокардитами, ендокардитами і перикардиктами неревматичного походження здійснюється аналогічно догляду за хворими з ревмокардитом.


Емфізема. Пневмосклероз.

1. Емфізема легень. Визначення. Етіологія.

2. Проблеми хворих з емфіземою.

3. Пневмосклероз. Визначення. Етіологія.

4. Проблеми хворих з пневмосклерозом.

5. Принципи лікування та догляд за хворими з емфіземою легень та пневмосклерозом.

1. Емфізема легень – захворювання, що характеризується патологічним розширенням стінок альвеол і утворенням великих повітряних порожнин.

Розрізняють емфізему первинну і вторинну.

Причинами первинної є вдихання токсичних аерозолів, тютюнового диму, порушення легеневої мікроциркуляції, генетичний дефект еластину і колагену в легенях.

Причинами вторинної емфіземи є хронічний обструктивний бронхіт, бронхіальна астма, пневмоконіози.

2. Проблеми хворих з емфіземою легень.

Основними проблемами є задишка, яка спочатку виникає під час незначного фізичного навантаження, а пізніше в стані спокою; кашель з виділенням незначної кількості харкотиння. При огляді відмічається ціаноз, одутловатість обличчя, бочкоподібна грудна клітка, випячування надключичних ямок, хворий видихає при зімкнутих губах, надуваючи щоки. В крові відмічається еритроцитом, збільшення вмісту гемоглобіну.

3. Пневмосклероз – розростання сполучної тканини в легенях, як наслідок різних патологічних процесів.

Залежно від ступеня розростання сполучної тканини розрізняють склероз, фіброз, цироз печінки.

Пневмосклероз є симптомом ряду захворювань або їх кінцевою стадією:

Етіологія:

1. Хронічні неспецифічні захворювання легень: хронічний бронхіт, хронічна пневмонія, бронхоектатична пневмонія.

2. Пневмоконіози.

3. Туберкульоз легень.

4. Застій крові в легенях при хронічній недостатності кровообігу.

5. Травми грудної клітки і легені.

6. Іонізуюче випромінювання.

7. Системні захворювання сполучної тканини.

8. Тривалий прийом апресіну, кордарону.

4. Проблеми хворих.

Основними проблемами хворих є кашель з виділенням слизистогнійного харкотиння, задишка, яка спочатку виникає під час фізичного навантаження, а пізніше в спокої. Спостерігаються також проблеми характерні для основного захворювання в пізніх стадіях з розвитком цирозу легень відмічається різка деформація грудної клітки, різко ослаблене дихання.

5. Принципи лікування.

Лікування емфіземи легень та пневмосклерозу включає в першу чергу лікування основного захворювання. Використовують бронхолітики, відхаркуючи засоби, при загостренні запального процесу антибіотики та сульфаніламіди. При хронічній недостатності кровообігу призначають серцеві глюкозиди, сечогінні препарати, метаболічні засоби, оксигенотерапію.

Догляд за хворими:

- забезпечити комплексне виконання всіх призначень лікаря

- давати відхаркуючи засоби, бронхолітики