Смекни!
smekni.com

Поняття гіпотези Її структура і види

КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ:

“Поняття гіпотези.

ЇЇ структура і види”

Виконала студентка групи Ю-21

Якубовська Альона

Викладач: Ганущак М. В.

КОЛОМИЯ”99

Гіпотезою називається спосіб мислення, котрий поля­гає в побудові припущення про те, що таке досліджува­не явище, та в доведенні цього припущення.

Термін «гіпотеза» Вживається з подвійним значен­ням. Під гіпотезою розуміють і саме припущення, котре пояснює спостережуване явище, і спосіб мислення в ці­лому, який включає висовуване припущення, його розвиток і доведення. Гіпотеза є методом пізнання предметів і явищ навколишнього світу.

Гіпотеза створюється для того, щоб дати пояснення не поясненим явищам, фактам, подіям. Пізнання будь-якого явища в дійсності, як відомо, розпочинають зі збирання і нагромадження окремих фактів, що відносяться до цього явища. Фактів, наявних на початку пізнання явища, завжди недостатньо, щоб повністю й відразу пояснити це явище, дати достовірний висновок про те, що воно таке, які причини його виникнення, за­кони розвитку тощо. Тому пізнання явищ і подій зовніш­нього світу відбувається у формі гіпотези: не очікуючи, доки накопичуться факти для кінцевого, достовірного висновку про характер і причину досліджуваного яви­ща, роблять на початку здогадане пояснення спостережу­ваного явища, а потім цей здогад розвивають і доводять.

Гіпотеза — це форма розвитку наших знань. Мис­лення людини не знає інших способів логічного опра­цювання емпіричного матеріалу і проникнення в сут­ність речей, окрім гіпотези. Побудова гіпотез у науці дає змогу переходити від окремих фактів, що стосуються явищ, до пізнання закону розвитку цього явища. Ф. Ен­гельс, даючи оцінку ролі гіпотези в пізнанні, зазначав:

«Формою розвитку природознавства, оскільки воно мис­лить, є гіпотеза. Спостереження відкриває який-небудь новий факт, що робить неможливим старий спосіб по­яснення фактів, належних до тієї самої групи. З цього моменту виникає потреба в нових способах пояснення, яка спирається спершу тільки на обмежену кількість фактів і спостережень. Подальший дослідний матеріал приводить до очищення цих гіпотез, усуває одні з них, виправляє другі, поки, нарешті, не буде встановлений у чистому вигляді закон. Коли б ми захотіли чекати, поки матеріал буде готовий у чистому вигляді для закону, то це означало б припинити доти мисляче дослідженні, і вже через одне це ми ніколи не дістали б закону» .

Побудова гіпотез — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів; якесь одне окре­мо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.

Гіпотеза може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за анало­гією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у фор­мі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути ви­сунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно висловлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у фор­мі індукції або дедукції тощо.

Гіпотеза — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:

1) висування гіпотези

2) доведення гіпотези.

Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п'ять стадій:

1) вивчення обставин дослі­джуваного явища (збирання фактів),

2) формування гіпо­тези

3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпо­тези),

4) перевірка цих наслідків на практиці

5) ви­сновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.

Висування гіпотези. Гіпотеза будується не на голо­му місці. Щоб ЇЇ висунути необхідно мати певну сукуп­ність фактів, що відносяться до спостережуваного яви­ща, котрі б обгрунтовували імовірність якогось припу­щення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побу­дова гіпотези завжди пов'язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснює­мо. На підставі зібраних фактів висловлюється припу­щення про те, що таке досліджуване явище, тобто фор­мулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень), його ви­словлюють внаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.

Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за ана­логією, в інших — вони є висновком індуктивного чи де­дуктивного умовиводу.

Висування припущення, тобто формулювання гіпоте­зи, становить основний зміст гіпотези.

Припущення — головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв'язки спостережуваного явища. При­пущення містить те знання, до якого доходять внаслідок узагальнення фактів. Припущення—та серцевина гіпо­тези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і прак­тична діяльність. Припущення в гіпотезі — це, з одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактів; з другого боку — це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, який має відбуватися все дослідження.