Безробіття його макроекономічний зміст та наслідки (стр. 3 из 4)

*2

Встановлення високого мінімуму ставки заробітної плати – насамперед під впливом профспілок – обмежує можливості рівноваги ринку праці. Зокрема в США до 1992р. мінімальна заробітна плата становила 3,35 дол. за годину (50% від середньої заробітної плати), а в 1992р. цей мінімум зріс до 4,55 дол. за годину. Даний рівень заробітної плати є значно вищим від рівноважного.

*3

Якби не існувало профспілок, що намагають підвищувати ставку заробітної плати, можна було б очікувати, що незайняті працівники згодились би на нижчу заробітну плату W_0, що характерно для ринку праці, на якому ніхто не контролює ціну праці. Успіх будь-якої галузевої профспілки у встановленні ставок заробітної платні вище рівноважної супроводжується скороченням кількості зайнятих. Чим вища ставка заробітної плати, тим більше безробітних

*4

Існують різні трактування форм безробіття. Частина дослідників розмежовує фрикційне і добровільне безробіття, вважаючи перше лише формою структурного безробіття; при цьому грунтують на аналізі безробіття, зробленого ще К.Марксом.

*5

Термін “фрикційне” (від латинського frictio – “тертя”) точно характеризує суть явища – ринок праці функціонує неповоротно, із запізненням приводячи у відповідність кількість працівників і робочих місць. Фрикційне безробіття насамперед пов’язане насамперед з недостатньою інформацією про наявність вільних робочих місць.

*6

У різних країнах вік працездатності неоднаковий. Зокрема у Великобританії і Німеччині – це 18 років, у Франції –19, у Бельгії –21, а Нідерландах –23 роки. В Україні повнолітніми працівниками вважаються громадяни, що досягнули 18 років. Працездатний вік починається раніше ( з 16 років), але при цьому встановлюється менша тривалість дня і нижча заробітна плата.

*7

Таких осіб нараховується багато. Лише в США, Німеччині та Великобританії їх кількість оцінюється в 1-3 млн. у кожній з цих країн.

2.Напрями основних потоків праці та їх зв’язок із видами безробіття

Безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано далі, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції.

По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем. Щоб зрозуміти природність певної норми безробіття, слід розглянути основні потоки на ринку праці:

Пояснення до схеми:

1. Ця досить спрощена схема потоків на ринку робочої сили ілюструє пряме та опосередковане (непрацездатними) перетворення працюючих на безробітних, і навпаки.

2. Загальна кількість безробітних формується чотирма потоками:

а) працівниками, що втратили роботу внаслідок структурної перебудови виробництва або його скорочення у період кризи;

б) працівниками, що залишили роботу добровільно;

в) тими, що раніше не працювали і вперше з’являються на ринку праці у пошуках роботи;

г) тими, що колись мали роботу і з’являються на ринку праці повторно.

3.Причини безробіття

Економічна наука неодноразова зробила спроби з’ясувати причини безробіття. Одну з таких перших спроб було зроблено французьким економістом Ж.Б.Сеєм. Ринок праці він розглядав на основі попиту та пропозиції. Графічно ринок праці Ж.Б.Сея можна побачити на графіку №1, який ми розглядали в питанні “Неповна зайнятість”

Закон Сея викликав полеміку, яка продовжується вже півтора століття. Ідея автоматичної рівноваги попиту та пропозиції на ринку праці була піддана критиці англійським економістом, священиком Томасом Мальтусом (1766-1834). На його думку і капітал, і населення на протязі значного періоду часу можуть бути надлишковими по відношенню до попиту на продукцію. Причиною падіння попиту є скорочення особистих доходів, а зменшення цих доходів викликається демографічними причинами: темпи зростання населення перевищують темпи зростання виробництва. Відповідно, причину безробіття треба шукати в надмірно швидкому зростанні населення. Сучасний досвід соціального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих країнах спостерігається дуже низька народжуваність і навіть абсолютне скорочення населення, однак безробіття існує. Отже причина безробіття – у іншому.

Принципово інакше пояснення безробіття дав Карл Маркс. На його думку причиною безробіття є не зростання заробітної плати, не швидкі темпи зростання населення, а нагромадження капіталу в умовах зростання технічної надбудови промислового виробництва. Змінний капітал авансований на купівлю робочої сили, зростає повільнішими темпами в порівнянні з постійним капіталом, авансованим на купівлю засобів виробництва. Іншою причиною є банкрутство підприємств в умовах ринку. Факторами, які підсилюють безробіття, є кризи і спади, міграції сільського населення.

Через 100 років після Ж.Б.Сея концепція автоматичної рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції на ринку праці була піддана критиці Дж.М.Кейнсом. він стверджував, що при капіталізмі не існує механізму, який гарантував би повну зайнятість, яка швидше за все випадкова ніж закономірна. Причини безробіття – у відсутності синхронності споживання, заощадження та інвестицій. Суб’єкти заощаджень та інвестори – це різні соціальні групи. Щоб перетворити заощадження у інвестиції, необхідно мати ефективний попит – як споживчий, так і інвестиційний. Зменшення стимулів до інвестування призводить до безробіття.

Англійський економіст Артур Пігу (1877-1959) причину безробіття вбачав у недосконалій конкуренції, яка діє на ринку праці і веде до завищення ринку праці. Він намагався стверджувати, що всезагальне скорочення грошової заробітної плати стимулює зайнятість. Варто вказати і на те, що і в умовах досконалої конкуренції на ринку праці безробіття також існувало, а теза про високу зарплату як причину безробіття висувались Ж.Б.Сеєм

Принципово нові підходи до даної проблеми були представлені у відомій роботі англійського економіста Олбані Філіпса (1914-1975) “TheRelationsBetweenUnemploymentandtheRateofChangeofMoneyWageintheU.K., 1861- 1957”, яка вийшла в 1958 році. Узагальнюючи статистичні дані по Великобританії за 1861-1957 роки, автор вибудував криву, яка характеризує взаємозв’язок між середньорічним зростанням заробітної плати і безробіттям . Цей взаємозв’язок виявився зворотнім: якщо заробітна плати швидко зростала, безробіття було невеликим і навпаки. Крива О.Філіпса виявилась ввігнутою відносно осі ординат : одному і тому ж приросту заробітної плати відповідало порівняно невелике скорочення безробіття при низькому його рівні і значне – при високому: