Значення об єктивної сторони злочину для його кваліфікації (стр. 1 из 3)

Реферат на тему:

Значення об’єктивної сторони злочину

для його кваліфікації

ВСТУП

1. ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ_______________________________________ ст. 3

2. СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНЕ ДІЯННЯ (ДІЯ АБО БЕЗДІЯЛІНІСТЬ ЇХ ФОРМИ Й ОЗНАКИ _____________ ст . 5

3. СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ НАСЛІДКИ. ПОНЯТТЯ І ВИДИ

___________________________________________________ ст. 8

4. ПРИЧИННИЙ ЗВ’ЯЗОК МІЖ ДІЄЮ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЮ ___________________________________________________ ст.9

5. ФАКУЛЬТАТИВНІ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ_________________________________________ ст.10

ЗАКІНЧЕННЯ______________________________________ ст.12

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ______________________________ ст.14


ВСТУП

У даній роботі розглядається тільки об'єктивна сторона злочину. Як-от ознаки, що характеризують зовнішній прояв злочину, зміни в навколишньому соціальному середовищі, до яких призводить учинення злочину, а також саме діяння, подія вчинення злочину. Можна визначити:

-дія - активна поведінка. Суспільно значиме поводженняособи, що складається з власних фізичних зусиль особи, використання іншої особи, а також використання машин, механізмів, сил природи або тварин.

-бездіяльність – пасивна поведінка. Невиконання особою своїх професіональних та інших обов'язків.

Об'єктивна сторона злочину - це зовнішній акт суспільно небезпечного зазіхання на об'єкт, що охороняється кримінальним правом. Об'єктивну сторонускладають:

-суспільно небезпечне діяння;

-злочинні наслідки;

-причинний зв'язок між діянням і злочинними наслідками;

-засіб, місце, час, знаряддя й обстановка вчинення злочину.

Всі ці елементи об'єктивної сторони злочину мають значення:

¨ для встановлення наявності складу злочину як підстави кримінальної відповідальності;

¨ для правильної кваліфікації вчиненого;

¨ для призначення справедливого покарання.

Об'єктивна сторона злочину - важлива передумова кримінальної відповідальності, це своєрідний фундамент кримінальної відповідальності, без якого вона взагалі не існує. Це головний критерій в оцінці намірів і цілей злочинця, в оцінці його суб'єктивної сторони.

ПОНЯТТЯ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ ЗЛОЧИНУ

І ЇЇ ЗНАЧЕННЯ

Об'єктивну сторону злочину утворюють:

1. Ознаки, що є компонентами самої злочинної діяльності і безпосередньо характеризують її зовнішній прояв:

-суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність);

-суспільно небезпечні наслідки (злочинний результат);

-причинний зв'язок між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками;

-спосіб, знаряддя і засоби, місце, час і обстановка вчинення злочину.

2. Ознаки, що характеризують сукупність умов, за яких вчиняється діяння:

-місце, час, обстановка вчинення злочину або їх своєрідне поєднання – ситуація.

Об'єктивна сторона злочину - важлива передумова кримінальної відповідальності. Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, товариства і держави, а лише суспільно небезпечне діяння, що порушує кримінально-правові норми (ст.1,3,7 і ін. ст. КК України). Об'єктивна сторона злочину - своєрідна основа кримінальної відповідальності, без якої вона взагалі не існує.

Об'єктивна сторона злочину є тому головним критерієм в оцінці намірів і цілей злочинця, в оцінці його суб'єктивної сторони. Відповідно до цього при розслідуванні або судовому розгляді кримінальної справи в першу чергу встановлюється об'єктивна сторона злочину, робиться висновок про наміри, мотиви і цілі особи, що учинила суспільно-небезпечне діяння, яке заборонено кримінальним законом. Без ознак об'єктивної сторонипитання про суб'єктивну сторону не виникає, тому що остання існує тільки в зв'язку з першою. Таким чином, створюється бар'єр для проникнення сваволі і суб'єктивізму в діяльність суду і прокурорсько-слідчих органів. Це служить серйозною гарантією дотримання законності при відправленні правосуддя по кримінальних справах.

Важливість об'єктивної сторони злочину для кримінальної відповідальності, у тому, що саме цей елемент складу злочину є фундаментом усієї конструкції складу злочину і кримінальної відповідальності, свідчить той факт, що в диспозиціях статей Особливої частини КК України частіше всього вказуються самеознаки об'єктивної сторони злочину. Наприклад, у кримінальному законі завжди вказуються ознаки суспільно небезпечного діяння, без них неможлива жодна диспозиція якийсь статті Особливої частини, часто вказуються в кримінальному законі й інші ознаки об'єктивної сторони. Важливо відзначити, що не усі вони мають однакове кримінально-правове значення. Обов'язковим для всіхскладів злочинів є суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність).

Між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечним наслідком існує причинний зв'язок.


СУСПІЛЬНЕ НЕБЕЗПЕЧНЕ ДІЯННЯ

(ДІЯ АБО БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ) ЇХ ФОРМИ Й ОЗНАКИ .

Злочинне діяння (дія або бездіяльність ) є найважливішою ознакою об'єктивної сторони, тому що саме воно виступає стрижнем об'єктивної сторони в цілому і її окремих ознаках. Діяння може мати форму дії або бездіяльності (ст. 7. КК України ).

З фізичної сторони дія характеризується активним поводженням людини. Воно завжди виявляється в фізичних зусиллях , але не зводиться лише до них, тому що звичайно включає не одне а декілька фізичних рухів (наприклад, постріл вбивці з пістолета включає ряд рухів, пов'язаних із прицілюванням і натисканням на спусковий гачок пістолета). Але головною для злочинної дії є не фізична, а соціальна характеристика, у якості якої виступає його суспільна небезпека. Суспільно небезпечною є дія, яка заподіює шкоду об'єктам, що охороняються законом, або ставить їх під безпосередню погрозу заподіяння шкоди. Якщо дія не є суспільно небезпечною, то вона не може бути визнана злочинною і не може спричиняти кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 7 КК України "н е є злочином дія або бездіяльність , що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки".

Щоб мати кримінально-правовий характер, дія повинна бути обов'язково вольовою . Не має кримінально-правового характеру активне поводження людини, допущене їм під впливом непереборного фізичного примуса з боку іншоїособи або іншихосіб. Під ним розуміється фізичний вплив на людину (наприклад, нанесення йому побоїв) з метою змусити його учинити суспільно небезпечну дію. Для того щоб фізичний примус виключав кримінальну відповідальність, необхідно, щоб діяння відбувалося усупереч волі особи, що діє по примусу. Не може, наприклад, відповідати за ушкодження чужої речі особа, яку зумисне штовхнули, щоб вона ушкодила цю річ.

Якщо фізичний примус не виключав для особи можливість діяти по своїй волі, то вона не звільняється від кримінальної відповідальності, проте застосоване до неї насильство при цьому розглядається як обставина, що пом'якшує відповідальність при призначенні покарання.

Визначене кримінально-правове значення має і психічний примус . Під ним розуміється погроза заподіяння якоїсь шкоди (у тому числі і фізичної) з метою змусити людину учинити суспільно небезпечне діяння. Психічний примус (насильство ) звичайно не виключає вольового характеру дії, і тому він по загальному правилу не виключає кримінальної відповідальності особи, що здійснила під його впливом передбачене законом суспільно небезпечне діяння. Водночас, як і фізичний, психічний примус признається обставиною, що пом'якшує кримінальну відповідальність. Психічний примус може виключати кримінальну відповідальність особи, що діяла під його впливом, лише тоді, коли ця особа діяла в стані крайньої необхідності. Наприклад, касир, що під погрозою негайного позбавлення його життя передає злочинцям гроші, звільняється від кримінальної відповідальності, тому що життя людини дорожче будь-яких матеріальних цінностей .

Таким чином, кримінально-правова дія являє собою суспільно небезпечне, вольове й активне поводження людини.

Як було уже відзначено, злочин з об'єктивної сторони може бути зроблено не тільки шляхом дії, але і шляхом бездіяльності.

Під кримінально-правовою бездіяльністю розуміється суспільно небезпечне, вольове і пасивне поводження. Воно полягає в не вчиненні особою тих дій, що вона повинна була і могла учинити в силу лежачих на неї обов'язків. Пасивність поводженняособи - це не фізична його (поводження) характеристика, а соціальна. У фізичному змістіособа може поводитися дуже активно, але якщо вона при цьому не виконала визначеногообов'язку, порушив кримінально-правову заборону, у наявності кримінально-правова бездіяльність. Наприклад, особа відмовляється від дачі показань, у якості свідка, ухиляючись від явки в суд (ст. 179 КК України), і при цьому працює на своєму городі. У фізичному змісті вона діє (прибирає. Наприклад , овочі), у кримінально-правовому - не діє (ухиляється від дачі показань у якості свідка).

Обов'язокособи діяти може виникати по різноманітним підставам.

По-перше, із указівки закону. Так, закон зобов'язує повнолітніх дітей допомагати матеріально непрацездатним батькам, а батьків – утримувати неповнолітніх дітей. Злісне порушення цього обов'язкунаказується в кримінальному порядку (ст.116, ст. 114 КК України).

По-друге обов'язок діяти може виникнути в силу обраної професії. Наприклад, лікар у відповідності зі своєю професією зобов'язаний допомагати хворим, і невиконання цього обов'язку без поважних причин спричиняє за собою кримінальну відповідальність (ст.113 КК України).


Видео

Copyright © MirZnanii.com 2015-2018. All rigths reserved.