План
1. Виникнення і розвиток служби дільничних інспекторів міліції.................... 2
2. Організація служби дільничних інспекторів міліції. Основні завдання дільничних інспекторів міліції....................................................................... 4
3. Права дільничних інспекторів міліції............................................................ 8
4. Організація роботи на дільниці................................................................... 11
5. Організація роботи позаштатних дільничних інспекторів міліції.............. 14
Висновок............................................................................................................ 19
Використані джерела........................................................................................ 20
1. Виникнення і розвиток служби дільничних інспекторів міліції
Необхідність посилення зв'язку міліції з трудящими вже в перші роки Радянської влади спонукала до створення в міліції нових служб, однієюз яких стала служба дільничних інспекторів. Особливістю її створення стало те, що вона виникла як результат пошуку нових організаційних форм діяльності міліції. Початокпроцесу створення цієї служби був розпочатий в Криму, коли «у всіх містах Криму були встановлені дільничні наглядачі міліції, а райони в округах розбиті на дільницізі старшими дільничними міліціонерами».
Наказом по міліції Кримської Радянської Соціалістичної Республіки № 108 від 26 квітня 1922 р. були введені в дію Положення і Інструкція про старших дільничних міліціонерів РКМ Кр. РСР. В п. 4 частині 1 Інструкції вказувалося, що з усіма громадянами, що звертаються до службі, старший дільничний міліціонер повинен бути ввічливий, уважно вислухувати їх прохання, особливо з пролетаріатом і найбіднішим селянством. Незважаючи на ряд декларативних положень, що містяться в даних актах, в них досить чітко визначався правовий статус дільничних міліціонерів. У пункті 3 Інструкції головними обов'язками старшого дільничного міліціонера визначалися охорона порядку і громадянської безпеки і захист всіх і кожних від всяких насильств, а також охорона інтересів державного майна і приватної власності.[1]
Обумовлені в цих документах і інші положення. Так, призверненністаршого дільничного міліціонера до громадян з вимогами про виконання закону, декрету або обов'язкового поселення він повинен пред'являти вимогу спокійно і ввічливо, але настирливо і твердо. Якщопри виконанні службових обов'язків йому була нанесена образа словами, то, не допускаючи особистої розправи з винними, він повинендоповісти про те начальству для притягнення образників до суворої законної відповідальності. При образі дією дільничний повинен керуватися положенням про застосування зброї.
У підпорядкуванні дільничного міліціонера були молодші міліціонери, якщо такі дані йому, дотримуючи всі його розпорядження, а в містах, крім того, двірники або особи, що виконують їх обов'язки. У прямому підпорядкуванні старшого дільничного міліціонера знаходилися уповноважені сільської міліції сіл та сіл, що знаходяться в межах його дільниці. При виконанні службових обов'язків міліціонер повинен бути завжди при зброї і одягнутий за встановленою формою. При звільненні зі служби обмундирування і взагалі все казенне майно повинне бути здано в цілості і справності.
Цікаво вирішене питання і про правову захищеність дільничного. Пункт 9 Інструкції передбачає, що як службовець міліції він не може бути підданий арешту або затриманню без відома свого прямого начальника.
Старшому дільничному міліціонеру заборонялося: «1) приймати під час виконання службових обов'язків які-небудь приватні доручення, що не відносяться до прямих його обов'язків; 2) займатися клопотанням у справах приватних осіб і брати на поруки підсудних; 3) займатися яким-небудь приватним промислом».
Відповідно до вказаних документів старший дільничний міліціонер мав свою канцелярію, яка знаходилася в центрі його дільниці, де повинні бути відповідна вивіска з вказівкою номера дільниці і відділення. Він повинен був обходити не менше за раз в день і вночі всю свою дільницю, знати розташування і назву вулиць, перехресть, номера квартир, стан дворів, кількість мешканців, стежити за притонами і підозрілими місцями, де міг ховатися явно злочинний елемент; перевіряти будинкові книги не менше за один раз в місяць з метою встановлення правильності запису прибуваючих та від'їжджаючих; знати кількість постів міліції в своєму районі, а також особливості несення служби на кожному посту; мати письмові відомості про кількість озброєних сторожів, несучих охорону складів і установ на його дільниці; перевіряти у торговців право на торгівлю, а також стежити за продажем недоброякісних продуктів; щоб торгівля проводилася на вказаних місцях, а також щоб накази і розпорядження, обов'язкові постанови, що віддаються місцевою владою і що опубліковані, точно і своєчасно виконувалися населенням, та ін.
Старший дільничний міліціонер складав протоколи і проводив попереднє дізнання за завданнях начальника відділення і за своєю ініціативою і направляв їх начальнику відділення.
17 листопада 1923 р. наказом Центрального адмінуправлінняНКВСРРФСР була введена в дію Інструкція дільничному наглядачеві. В ній передбачалося, що зоною діяльності дільничних наглядачів єпідрайони в містах з числом жителів 4-5 тис. чоловік.
Дільничним наглядачам були надані права на проведення дізнання, застосування заходів адміністративного примусу, керівництво роботою постових міліціонерів, а також на них покладалися обов'язки по наданню сприяння агентам карного розшуку.
В охороні громадського порядку і безпеки, в профілактиці правопорушень важлива роль належить дільничним інспекторам міліції. Це пояснюється, по-перше, тим, що на території адміністративної дільниці, яка обслуговується в місті або сільській місцевості, вони виконують основний обсяг профілактичних та правоохоронних функцій, покладених законом на міліцію. По-друге, дільничні інспектори в своїй діяльності повсякчасно підтримують зв'язок з населенням, трудовими колективами, громадськими організаціями, оскільки громадяни і представники зазначених організацій з усіх питань охорони громадського порядку і профілактики правопорушень звертаються безпосередньо в громадські пункти охорони порядку або до дільничних інспекторів, які покликані надійно захищати їх права та інтереси від злочинних посягань.[2]
Основні завдання дільничного інспектора на адміністративній дільниці:
- надійний захист прав та законних інтересів громадян від злочинних посягань;
- проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до скоєння злочинів та інших правопорушень;
- забезпечення охорони громадського порядку;
- запобігання, припинення та розкриття злочинів;
- здійснення адміністративного нагляду за особами, до яких він встановлений;
- боротьба з пияцтвом, алкоголізмом та наркоманією. Залучення дільничних інспекторів до роботи, не пов'язаної безпосередньо з обслуговуванням закріпленої за ним дільниці, допускається у виняткових випадках для виконання разових доручень під час ускладнення оперативної обстановки і тільки за наказом начальника міськрайоргану.
Дільничний інспектор призначається на посаду і звільнюється з неї за наказом начальника управління (головного управління) МВС України в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві і Севастополі і затверджується виконавчим комітетом відповідної місцевої Ради. Закріплення дільничного інспектора за адміністративною дільницею та переведення з однієї дільниці на іншу здійснюється за наказом начальника органу внутрішніх справ.
Дільничний інспектор закріплюється за адміністративною дільницею, як правило, на строк не менше трьох років. Для організації роботи та прийому населення він забезпечується службовим приміщенням. Біля входу в службове приміщення дільничного інспектора на видному місці повинна бути вивіска, на якій зазначаються години прийому громадян.
В своїй діяльності дільничний інспектор керується Конституцією України, Законом України "Про міліцію", іншими законодавчими актами України, указами і розпорядженнями Президента, постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями місцевих органів влади, прийнятими в межах їх компетенції, нормативними актами МВС України, а також Інструкцією по роботі дільничного інспектора міліції.
Дільничний інспектор підпорядкований начальнику міськрайоргану та його заступнику по керівництву дільничними інспекторами. Безпосереднє керівництво його роботою здійснює начальник відділу по керівництву дільничними інспекторами міліції, а також старший дільничний інспектор. Дільничні інспектори входять до складу служби дільничних інспекторів міліції. Організаційне та методичне керівництво їх діяльністю здійснюють відповідні підрозділи (управління, відділи) по організації роботи дільничних інспекторів міліції.[3]
В органах внутрішніх справ на кожні три-чотири посади дільничних інспекторів вводиться посада старшого дільничного інспектора, яка заміщається особою, що має вищу юридичну освіту і пропрацювала не менше трьох років на посаді дільничного інспектора. На старшого дільничного інспектора покладається безпосереднє керівництво групою дільничних інспекторів, які працюють з ним в одному мікрорайоні.
Забезпечуючи адміністративно-правову охорону громадського порядку, дільничний інспектор разом з іншими працівниками міліції підтримує порядок в парках, скверах, на пляжах та в інших місцях масового відпочинку, сприяє патрульно-постовим нарядам міліції, добровільним народним дружинам, а також контролює їх роботу, регулярно здійснює з ними спільне патрулювання. Під час виконання намічених заходів він навчає міліціонерів та народних дружинників передовим формам та методам роботи, інформує їх про оперативну обстановку на маршруті, про осіб з антигромадською поведінкою, а також тих, які перебувають під адміністративним наглядом, про прикмети злочинців, які розшукуються, крадені речі та місця їх збуту тощо. Дільничний інспектор організує і веде боротьбу з пияцтвом, хуліганством, самогоноварінням, наркоманією, сприяє й допомагає в рамках своїх повноважень народним депутатам, представникам державних органів та об'єднань громадян в здійсненні законної діяльності, якщо їм чиниться опір або загрожує небезпека з боку правопорушників.