З ”Економічної теорії ”
Форми власності
ПЛАН:
ВСТУП.
1.Необхiднiсть, мета та шляхи реформування вiдносин власностi в Українi;
2.Роздержавлення та приватизацiя,як засiб реформування вiдносин власностi.
ВИСНОВОК.
ВСТУП.
Головний засiб за допомогою якого можна поступово повернутися до нормального життя,-це радикальнi змiни вiдносин власностi та формування в нашiй економiчнiй системi незалежної фiгури приватного власника-людини, яка б працювала для забеспечення власних iнтересiв через задоволення потреб суспiльства. Без врахування вiдносин власностi не можна глибоко з'ясувати суть любого економiчного явища.
НЕОБХIДНIСТЬ,МЕТА ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ ВIДНОСИН ВЛАСНОСТI
В УКРАIНI.
Соцiально-економiчною основою функцiонування економiчної системи є вiдносини власностi. Вони виникають мiж людьми з приводу привласнення матерiальних i духовних благ. Власнiсть не iснує без виробництва,як i виробництво неможливе без власностi i тут вiдбувається проникнення одного в iнше. Основними функцiями вiдносин власностi є визначення цiльової спрямованостi виробництва;характеру розподiлу обмiну i споживання його результатiв i доходiв;формування суспiльної форми працi;реалiзацiї i
узгодження системи економiчних iнтересiв рiзних господарських суб'єктiв; визначення всього суспiльного устрою виробництва соцiальної iєрархiї, становища людини в суспiльствi,системи iї соцiальних i моральних цiнностей.
Для того,щоб продовжити вивчення проблеми власностi,треба,насамперед дати вiдповiдi на питання про те,а чому саме власностi придiляється така велика увага,чому вона вважається економiчною основою процесiв,що вiдбуваються в сферi матерiального життя суспiльства. Кожна людина,кожний учасник виробництва керується в своїй дiяльностi власними уявленнями про те,що йому треба робити,своїми iнтересами, потребами. Останнi являють собою основу рушiйних сил матерiального виробництва. Саме завдяки цим силам економiка або розвивається, рухається в напрямку до бiльших обсягiв виробництва,вищої якостi,або перебуває в станi стагнацiї. I саме вiдносини власностi врештi-решт визначають рiвень зацiкавленностi суб'єктiв економiчного життя.
Не залишається непомiченою необхiднiсть у реформуваннi вiдносин власностi на Українi в зв'язку з iї переходом до ринкової економiки. Тобто виникла потреба докоринної змiни вiдносин власностi. В одному ж i тому суспiльствi iснує багатоформеннiсть власностi;в кожнiй країнi iснує своя структура вiдносин власностi i це цiлком вiрно. В Українi потрiбно було створити такi форми i структуру власностi якi б забезпечували ринковi умови господарювання на противагу,пануючiй ранiше в СРСР,адмiнiстративно - команднiй структурi,що основувалася на суцiльному одержавленнi власностi. За тих часiв вважалося,що соцiалiстична власнiсть виступає в двох основних формах-державнiй i колгоспно-кооперативнiй,де роль провiдної форми надавалася
державнiй,а друга мала "влитися"в першу. Державна власнiсть охоплює значну частину майна ? держава виступає могутнiм власником,що продовжує утримувати в своїх руках всi основнi пiдойми економiчного життя. Це безпосередньо означало, що реальним суб'єктом привласнення поступово ставала держава. Одержавлення ж процесiв привласнення неминуче вело до одержавлення процесу управлiння: управляв той,хто мав у своєму розпорядженнi ресурси.
Треба визнати,що власнiсть,яку ми називали суспiльною,нiколи такою не була. Формально вона,згiдно з Конституцiєю,належала юнародовi, а за характером розпорядження,використання була державно-партiйною. Реальним же власником засобiв виробництва виступає пануючий партiйно-бюрократичний клас,що вико- ристовував iї,перш за все,у власних iнтересах. Так роками не розв'язувалися проблеми пiдвищення життєвого рiвня людей,задоволення їх потреб,що проголошувалось як головна мета функцiонування соцiалiстичної економiки.
Одержавлення власностi,що здiйснювалося в нашiй країнi,не мало наукового пiдгрунтя i суперечило потребам суспiльного розвитку. Соцiальнi перетворення в Українi за часiв СРСР грунтувалися на помилкових та догматичних уявленнях про суть суспiльної власностi. Як раз те,що ця власнiсть має лише одну(дер- жавну) форму реалiзацiї,суперечить загальним законам економiчного розвитку. Об'єктивною необхiднiстю є iснування рiзноманiтних форм господарювання, а отже i форм привласнення. Сучасна система власностi характеризується не унiфiкацiєю,а ускладненням структури,багатоманiтнiстю форм власностi i господарювання.
Ось як характеризує вiдносини власностi економiчна енциклопедiя. "Власнiсть-акт iсторично змiнних об'єктивних вiдносин мiж людьми в процесi виробництва,розподiлу,обмiну,споживання,що характеризують привласнення засобiв виробництва та предметiв споживання. У будь-якому суспiльствi вiдносинам власностi на засоби виробництва належить провiдна роль,зумовлена тим, що основу економiчного життя суспiльства утворює процес виробництва, який вiдбувається у визначенiй iсторичнiй формi,неможливий без вiдповiдних матерiальних факторiв."1
1. Економiчна енциклопедiя.-Т.3.-С.570.
Вiдносини власностi в нашiй країнi мають бути докорiнно перебудованi. Принципово нових рис вони набувають у зв'язку з розвитком сучасної технологiчної революцiї та становленням постiндустрiальної структури виробництва. Економiчна наука виходить з того,що основою вiдносин власностi є власнiсть на засоби виробництва. Власнiсть же на засоби виробництва показує, який в суспiльствi соцiально-економiчний спосiб. За умов демократизацiї економiки i формування ринку вiдбуваються змiни у вiдносинах власностi. Цi змiни грунтуються на прийнятих Верховною Радою України законах "Про власнiсть", "Про приватизацiю майна державних пiдприємств","Про приватизацiю невеликих державних пiдприємств (малу приватизацiю)", "Про приватизацiйнi папери". Цi закони передбачають конкретнi заходи для здiйснення переходу вiд монополiї держави на привласнення засобiв i результатiв виробництва,а також на управлiння ним до рiзноманiтних форм власностi,передусiм йдеться про широке роздержавлення власностi i приватизацiю пiдприємств.
РОЗДЕРЖАВЛЕННЯ ТА ПРИВАТИЗАЦIЯ,ЯК ЗАСIБ РЕФОРМУВАННЯ
ВIДНОСИН ВЛАСНОСТI.
Як вже було зазначено,в нашiй краiнї в ходi вiдносин власностi змiнюється характер державної власностi,вона починає функцiонувати в умовах ринку,а отже в умовах конкуренцiї. Ринкова система предявляє до економiчної дiяльностi держави доволi жорсткi вимоги. В жоднiй країнi ще не вдавалося їх реалiзувати. Отже,Україна в умовах ринку.
Головним шляхом перетворення вiдносин власностi стало роздержавлення. Воно є загальносвiтовою тенденцiєю. Досвiд, накопичений розвинутими країнами,свiдчить,що роздержавлення не тотожнє виходу держави з економiки. Проблема роздержавлення особливо актуальна для країн,якi здiйснюють перехiд вiд тотального одержавлення до ринку.
Роздержавлення-це перетворення державних пiдприємств у такi,що заснованi на iнших (недержавних) формах власностi. Воно означає iстотне скорочення державного сектора економiки i масш- табiв державного втручання в економiку. Роздержавлення-це загальноекономiчний процес.
Форми i методи роздержавлення.
роздержавлення
в межах державної власностi
поза межами державної власностi
демонополiзацiя
децентралiзацiя
новi види державної власностi(мунiципальна, комунальна)
форми приватизацiї: продаж (аукцiон,конкурс тощо), безплатне передавання,пiльгова приватизацiя.
оренда з правом наступного викупу
створення спiльних i змiшаних пiдприємств
дерегуляцiя державних пiд- приємств (розукруплення, спрощення взаємовiдносин з державою,менш жорсткий контроль з боку держави)
ровиток кооперативної та колективної власностi на основi державної власностi
комерцiалiзацiя державних пiдприємств
акцiонування за участю державних пiдприємств
оренда,договiрнi,контрактнi
вiдносини,франчайзинг
трастовi компанiї, довiрча власнiсть
концесiя
корпоратизацiя державних
пiдприємств
пiдвищення конкурентоспроможностi, мобiльностi,гнучкостi, ефективностi та самостiйностi державних пiдприємств
розвиток конкурентного сере-
довища,поява недержавних форм
власностi та суб'єктiв господа-
рювання,пiдвищення ефективнос-
тi всiєї економiчної системи
МЕТА МЕТА
Зi свiтового досвiду бачимо,що досить гарно i суттєво продемонстрували себе такi чотири способи роздержавлення.
1) Приватизацiя власностi. Зауважемо,що приватизацiя не обов'язково повинна здiйснюватись стовiдсодково,влучно,коли за державою залишається частина акцiонерного капiталу вiд належавших їй пiдприємств.
2) Лiбералiзацiя ринкiв. В цьому випадку державне пiдприємство втрачає владу над ринком,який перетворюється з монопольного на конкурентний.
3) Оздоровлення державного сектора. Тобто,поступова лiквiдацiя неринкової сфери.
Ї
4) Утворення змiшаних пiдприємств. Для стимуляцiї їх виникнення та розширення сфери дiяльностi використовують пiльгове оподаткування, особливий режим кредитування.
На практицi можливi комбiнацiї рiзних способiв роздержавлення та головними вважаються приватизацiя та лiбералiзацiя.
Роздержавлення i приватизацiя дають можливiсть створити нову структуру власностi таку,яка складає економiчну базу ринкової економiки.
Пiд приватизацiєю розумiють створення нових недержавних форм власностi зокрема перехiд власностi в iндивiдуальне i колективне володiння. Та не слiд стверджувати, що державна власнiсть лiквiдується,зникае повнiстю. У свiтi немає жодної країни де б держава не була власником. В процесi приватизацiї значна частина державного майна буде вилучена з державної власностi. Способами приватизацiї є продаж державного майна на аукцiонi та за конкурсом, купiвля-продаж часток держави i капiталу пiдприємств за конкурсом та на аукцiонi,викуп майна трудових колективiв, перетворення державних пiдприємств в акцiонернi товариства з приватним володiнням акцiй i т.д. Iснуе таке поняття, як комерцiалiзацiя-це шлях,яким здiйснюється роздержавлення. Комер- цiалiзацiя державних пiдприємств означає позбавлення невластивих державi функцiй господарської дiяльностi i перетворення їх у самостiйнi господарськi одиницi,якi беруть повну вiдповiдальнiсть за результати господарської дiяльностi. Приватизацiя державних пiдприємств має вирiшальне значення для рiзних форм власностi. За останнi роки питома вага державної власностi на Українi iстотно зменшилася,як в основних фондах,так i у валовому суспiльному продуктi. Водночас держава визначила цiлий ряд об'єктiв, якi приватизацiї не пiдлягають. Це унiкальнi природнi об'єкти (лiси,парки, водоймища), вони мають загальнонацiональне значення. Також не приватизується єдина транспортна система,майно органiв управлiння,державної влади i правопорядку,золотий i валютний фонд i т.д. Всенародним надбанням є земля.