Особливе місце в роботі вчителя фізичної культури займає дослідницька діяльність. Адже цілеспрямований педагогічний вплив на організм і особистість учня загалом можливий лише за умови вивчення його потенційних можливостей. Тому ефективна праця спортивного педагога вимагає:
• дослідження фізичного розвитку, фізичної підготовленості і функціонального стану школярів;
• вивчення класу, групи учнів;
• спостереження й аналізу уроків;
• підбору адекватних засобів і методів навчання;
• аналізу власної діяльності і досвіду роботи колег;
• апробації ефективності різних режимів м'язової діяльності;
• планування уроків і спортивного тренування в секціях;
• визначення доступних навантажень для учнів під час виконання різних за характером та Інтенсивністю фізичних вправ;
• оцінки динаміки показників фізіологічних функцій, оперативних і кумулятивних ефектів, досягнутих унаслідок фізичних навантажень. Отже, дослідження — це детальний науковий аналіз будь-яких педагогічних явищ з метою пізнання їх механізмів, причин і наслідків (Як відбуваються? Чому відбуваються? Що дають?) для узагальнення і визначення ефективних засобів, методів і форм педагогічного впливу.
Розрізняють три різновидності педагогічних досліджень у фізичному вихованні:
• методичні роботи, які не ставлять за мету виявлення законів. До таких робіт можна віднести, наприклад, вивчення досвіду роботи педагогів;
• науково-методичні, які ставлять за мету пошук нових шляхів реалізації завдань фізичного виховання (методів, засобів, форм) і відтворення в експерименті відомих закономірностей;
• науково-дослідні роботи, які присвячуються вивченню широкого кола питань, що виходять за межі методики навчання та виховання і можуть вирішувати проблеми техніки виконання фізичних вправ, управління процесом фізичного виховання, економіки фізичного виховання та спорту тощо.
Для проведення дослідження формується методика, яка є його своєрідною програмою (планом), що народжується в процесі попереднього опрацювання досліджуваної проблеми. Вона включає:
• вибір теми і формулювання назви. Вибір теми переважно продиктований практикою і повинен віддзеркалювати потреби суспільства та розвиток галузі, а формулювання назви має чітко відображати сенс дослідження і бути лаконічним;
• розробку гіпотези і визначення завдань дослідження. Гіпотеза (передбачення результату) розробляється на основі узагальнення досвіду, інтущії та аналізу існуючих наукових фактів, описаних у літературі.
Завдання конкретизують дослідження, і кожне з них представляє сторону проблеми, що підлягає вивченню. Кількість завдань залежить від тривалості дослідження і його складності;
• підбір досліджуваних. Характерною рисою педагогічних досліджень є те, що вони порівняльні. При цьому порівнювати можна: експериментальні і контрольні групи, те, що є сьогодні з тим, що було раніше, зі стандартами.
Порівняльність дослідження ставить певні вимоги до обстежуваних, а саме: вони повинні добровільно брати участь у дослідженні і бути, за можливості, зрівнені (ідентичні) за віком, статтю, фізичним розвитком і підготовленістю, професійною діяльністю, тощо; з ними повинні працювати одні й ті ж особи.
Проте абсолютне зрівняння неможливе. Важко зрівняти учасників дослідження за інтелектуальними можливостями, характерами, настроєм. Тому, підбираючи їх, керуються законом великих чисел, який твердить, що сукупна дія великого числа випадкових факторів приводить до результату, майже незалежного від випадку. Отже, вибіркова сукупність (група учнів) повинна бути репрезентативною, тобто максимально віддзеркалювати риси генеральної сукупності. Такою сукупністю в досліджуваних групах є 20-40 осіб, а в масових дослідженнях — сотні;
• вибір методів дослідження. Визначаючи методи дослідження, до них висувають такі вимоги: методи повинні відповідати завданням дослідження, вони повинні бути інформативними, стійкими до впливу несприятливих факторів, адекватними явищу, що вивчається, та надійними (тобто дослідження може бути повторене тим же, або Іншим експериментатором з тими ж або Іншими учнями). Обраний метод може бути поєднаний з фізіологічними методами та методами психологічного аналізу, зберігши за собою провідну функцію, ним має досконало володіти експериментатор.
Педагогічні методи дослідження у фізичному вихованні поділяють на чотири групи.
1. Методи одержання ретроспективної інформації, які полягають в аналізі літературних джерел, документальних матеріалів, опитування.
2. Методи організації навчально-виховного процесу в дослідних групах: експериментальний, контрольний, індивідуальний. За їх допомогою вирішують педагогічні завдання.
3. Методи збору поточної інформації: педагогічний аналіз і оцінка, хронометрування, контрольні дослідження (тестування), аналіз поточної документації, опитування (анкета, бесіда, інтерв'ю), реєстрація техніки виконання вправ, стенографування. За допомогою цих методів одержується інформація про результати педагогічної діяльності до її початку, в ході та по закінченні повного циклу педагогічного процесу.
4. Методи математичної обробки одержаних внаслідок дослідження даних, за допомогою яких виявляють наявність зрушень, їхню величину та достовірність.
Названі групи методів тісно пов'язані між собою, тому не застосовуються ізольовано, а лише в сукупності. Тут головною є група методів організації навчально-виховного процесу, інші обслуговують дослідження.
Стисло охарактеризуємо методи дослідження,
Явище є науковим фактом лише тоді, якщо воно може бути багаторазово відтворене в практичній діяльності. Таку можливість дає педагогічний експеримент, визначального характерною рисою якого є заплановане втручання експериментатора протягом певного часу в явище, що вивчається. Суть втручання полягає у вичлененні певної сторони педагогічного процесу задля детального вивчення й аналізу її зв'язків для характеристики явища загалом. Об'єктом вивчення в педагогічному експерименті можуть бути певні педагогічні положення або теоретичні передбачення для одержання наукових фактів і встановлення об'єктивних законів розвитку фізичного виховання. За допомогою педагогічного експерименту можна вирішити такі завдання: ^ виявляти або підтверджувати та доповнювати факти наявності або відсутності залежності між вибраним педагогічним впливом І очікуваним результатом;
• визначати кількісну міру залежності;
• відкривати механізми цих залежностей.
Педагогічний експеримент не повинен нанести шкоди педагогічному процесові, знизити рівень знань, умінь та навичок, фізичну підготовленість учнів, або негативно позначитись на їх здоров'ї.
Тривалість експерименту, який відбувається за схемою: початкове дослідження проведення занять проміжне дослідження проведення занять кінцеве дослідження, може змінюватись залежно від кількості проміжних досліджень та його завдань. Якщо, наприклад, ми хочемо простежити динаміку змін, то тривалість дослідження може бути більшою від того, в якому лише хочуть зафіксувати наявність зрушень.
Відповідно до мети розрізняють два види педагогічного експерименту:
• перетворюючий (формуючий), коли втручаються в педагогічний процес, чи вносять у нього нові елементи (методи, засоби, форми);
• констатуючий (контрольний), коли ставлять за мету перевірити стан
навчально-виховного процесу, його природний хід. Відповідно до умов проведення розрізняють такі види педагогічного експерименту:
• природний, якщо, наприклад, треба перевірити ефективність нової навчальної програми на великій сукупності. Під час його проведення може бути два способи комплектування експериментальних груп (класів): або всі учні беруть участь (дослідні уроки), або вибірково (експериментальні заняття). При цьому дослідні уроки можуть бути відкритими, якщо учням пояснюють умови експерименту, або закритими, якщо учнів не інформують про дослідження;
• модельний експеримент, якщо значно змінюються умови фізичного виховання з метою його ізоляції від побічних (і особливо несприятливих) факторів;
• лабораторний експеримент, у якому строго стандартизуються умови навчання і тренування. і за спрямуванням педагогічний експеримент може бути:
• абсолютним, якщо вивчається стан лише до і після експерименту;
• порівняльним, якщо вивчається динаміка змін у знаннях, уміннях, фізичному розвиткові та підготовленості учнів, їх здоров'ї. При цьому він може бути послідовним, коли не формуються контрольні групи, а досліджується один контингент учнів до і після експерименту, та паралельним, коли формуються контрольні групи.
Педагогічне спостереження — це планомірний аналіз і оцінка індивідуальної організації навчально-виховного процесу без втручання дослідника в його хід. Педагогічні спостереження використовують у комплексі з іншими методами дослідження для:
• одержання інформації про реальний стан практики фізичного виховання, його процесу "в чистому вигляді;
• збору первинної інформації для визначення напряму дослідження, формування його гіпотези та методики;
• педагогічної оцінки фактів, одержаних іншими методами (хронометрування, анкетування, тестування, тощо);
• підготовки рекомендацій Із певних питань методики фізичного виховання.
Педагогічні спостереження є одним з найскладніших методів дослідження, оскільки у процесі їх проведення створюється реальна можливість для висновків, що не відповідають дійсності (суб'єктивізм, прагнення одержати позитивний результат) Водночас дослідник повинен глибоко розуміти педагогічний процес, мати педагогічне мислення та інтуїцію. Щоби не припуститися помилкових висновків, необхідно: