Смекни!
smekni.com

Суть закономірності та етапи розвитку світового господарства (стр. 1 из 6)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВНЗ „ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ „УКРАЇНА”

Хмельницький регіональний центр дистанційного навчання

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: „Політична економіка”

на тему: „Суть, закономірності та етапи розвитку світового господарства”

ВИКОНАВЕЦЬ: Студентка 1 курсу Новоушицького ЛЦДН спеціальність „Фінанси” ________________ __________________ „_____”______________ 2006р. Керівник: _______________ „_____”______________ 2006р.

2006

Зміст

Вступ

1. Світове господарство та його структура

1.1. Сутність світового господарства та закони його розвитку

1.2. Етапність формування світового господарства

1.3. Закономірності розвитку світового господарства

2. Міжнародні економічні відносини в системі світового господарства

2.1. Умови та основні фактори розвитку міжнародних економічних відносин

2.2. Форми міжнародних економічних відносин

2.3. Основні групи країн у світовому господарстві

3. Глобалізація світогосподарських зв’язків та загально цивілізаційні проблеми людства

Висновки

Перелік літератури та інших інформаційних джерел

Додатки

Під світовим господарством розуміють сукупність національних господарств та економічних взаємозв'язків між ними, або сукупність виробничих відносин, які функціонують на національному та міжнародному рівнях. Цей процес об'єктивно зумовлений дією кількох факторів.

По-перше, прагненням народів світу вижити за умов надмірного нарощування військових потенціалів і загрози людству можливих глобальних війн, політики мирного співіснування різних економічних систем.

По-друге, розгортанням науково-технічної революції. Жодна з країн світу не може самостійно використати всі досягнення сучасної науки і техніки, тому вони повинні об'єднувати свої зусилля у цій сфері.

По-третє, інтернаціоналізацією господарського життя, міжнародним 0оділом праці. За сучасних умов країни світового співтовариства можуть ефективно розвивати виробничі процеси лише шляхом спеціалізації та кооперування виробництва на міжнародному рівні. Завдяки цьому можна значно знизити собівартість продукції, підвищити її якість, надійність, зекономити паливно-енергетичні, сировинні ресурси, підвищити продук­тивність праці, раціонально використовувати робочу силу.

По-четверте, необхідністю об'єднання зусиль країн при розв'язанні глобальних проблем (екологічних, продовольчих), зростаючою потребою у взаємній допомозі в екстремальних ситуаціях (землетрусах, ядерних аваріях тощо), доцільністю поєднання господарських зусиль країн-партнерів для спільного освоєння багатств світового океану та космосу, у збереженні як уже напрацьованих людством знань, ідей, так і переробці і використанні все більш складних інформаційних систем, створенні міжнародного інформаційного банку даних, яким могла б користуватися відповідно до своїх потреб кожна країна світового співтовариства.

Ці фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства, поступовому утворенню органічного цілісного економічного явища, яке є істотною ознакою його системності. Характерною ознакою такого господарства є інтегративність, тобто процес зближення між його струк­турними елементами. Цей процес відбивається у функціонуванні прямих зв'язків між підприємствами, об'єднаннями, у поглибленні процесів спе­ціалізації та кооперування виробництва, створенні міжнародних господарських організацій, товариств, спільних підприємств тощо.

Формування світового господарства — процес тривалий і безперервний. Він розпочався відносно давно, триває зараз і буде продовжуватися в неосяжній перспективі. І хоча мета його, визначена об'єктивними тенденціями розвитку людства, залишається незмінною, окремі етапи цього історичного процесу досить суттєво відрізняються один від одного своїм конкретним змістом.

1. Світове господарство та його структура.

На процес відтворення у кожній країні впливають діючі у межах націо­нальних господарств закони. Міжнародний поділ праці, розвиток світової тор­гівлі, міграція робочої сили тощо зростаючою мірою залежать від зовнішніх (щодо окремої країни) факторів. Крім того, розгортання НТР стимулювало процеси інтернаціоналізації продуктивних сил, капіталу, поглиблення міжна­родного поділу праці, усього процесу суспільного відтворення. Тому дія загаль­них законів та закономірностей у межах світового господарства, його сут­ність, основні елементи, найважливіші закони та закономірності розвитку, їх соціально-економічні наслідки є предметом дослідження економічної теорії.

1.1. Сутність світового господарства та закони його розвитку.

Населення на нашій пла­неті сягнуло 6,3 млрд. осіб і щорічно зростає приблизно на 80 млн. осіб. Людс­тво розмовляє 2796 мовами (за деякими даними — 5000), в Україні — 73 мовами. На Землі існує майже 210 держав, які перебувають на різних щаб­лях суспільного розвитку. Більшість функціонують в умовах докапіталістич­них формацій, поєднуючи елементи первісного, рабовласницького та феодаль­ного способів виробництва. Капіталістичний спосіб виробництва поступово поширюється, але ще не став визначальним. За загальноприйнятою класифіка­цією більшість людства проживає у слаборозвинутих країнах (майже 140 кра­їн). За економічним потенціалом лідирують розвинуті капіталістичні країни: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада, які створюють до 50 % ВНП планети. Приблизно 35 держав належать до типу роз­винутих, серед них понад 10 — високорозвинуті. У кожній країні сформував­ся певний тип технологічного способу виробництва, відносини економічної власності і господарський механізм, науковий, промисловий, фінансовий, ре­сурсний, трудовий та інший потенціал.

Економісти пропонують різні визначення, в яких, з одного боку, при з’ясуванні сутності світового господарства наголошується на зв’язках між різними країнами, а з іншого — на наявності національних господарств і лиш після цього на взаємозв’язках між ними. З методологічної точки зору другий підхід логічніший, оскільки відповідає вимогам системного аналізу. Його вимогами є такі ознаки цілісності, як організованість, наявність інтегративних властивостей і функцій, а також загальна мета. Цілісність і організованість світового господарства забезпечує його господарський механізм та міжнарод­ні поділ праці, який теж належить до сфери міжнародних економічних відносин, оскільки до них відносять техніко-економічні відносини між різними раїнами, а отже, відносини міжнародної спеціалізації, кооперації, комбінування та інші (як сфера міжнародного поділу праці).

До складу світової економічної системи відносять світові продуктивні сиди та світовий господарський механізм. На їх основі утворюються такі міжнародні економічні метасистеми:

1) міжнародний технологічний спосіб виробництва, сформований у наслідок діалектичної взаємодії процесів інтернаціоналізації продуктивних сил та техніко-економічних відносин. Основою сучасного світового господарства є передусім процес інтернаціоналізації продуктивних сил, а у ширшому кон­тексті — процес інтернаціоналізації технологічного способу виробництва;

2) міжнародний суспільний спосіб виробництва, який поступово формується у процесі діалектичної взаємодії процесів інтернаціоналізації продук­тивних сил та відносин економічної власності у всіх сферах суспільного від­творення. Формами вияву процесу інтернаціоналізації відносин економічної власності у сфері безпосереднього виробництва є формування інтернаціональ­них витрат суспільно-необхідної праці, інтернаціональна вартість; у сфері об­міну — інтернаціональна ціна, інтернаціоналізація грошей та інших форм ін­тернаціональних товарно-грошових відносин;

3) міжнародний економічний спосіб виробництва, який поступово утво­рюється внаслідок діалектичної взаємодії інтернаціоналізації технологічного способу виробництва, організаційно-економічних та відносин економічної власності.

Сучасне світове господарство складна економічна система, що виникає в процесі діалектичної взаємодії національних господарств, інтеграційних економічних угрупо­вань та наднаціональних економічних організацій світу і розвивається на основі зрос­таючої інтернаціоналізації продуктивних сил у формі міжнародних економічних відно­син, цілісність якому (господарству) надає наднаціональний господарський механізм.

До світових економічних організацій належать окремі спеціалізовані об’єднання ООН (наприклад, Комісія ООН з питань народонаселення, що займається проблемами демографії та демографічної статистики в міжнародному масштабі; Міжнародна організація праці, яка спрямовує свої зусилля на поліпшення умов праці, регламентацію робочого часу, боротьбу з безробіттям та ін.) та галузеві економічні об'єднання в межах ООН (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Всесвітня організація охорони здоров’я та ін.), Світова організація торгівлі тощо.

Закон інтернаціоналізації виробництва. Якщо дотримуватись принципу примату виробництва, то вирішальну роль у формуванні цілісності сучасного світового господарства мають закони сфери безпосереднього виробництва і пе­редусім закон його інтернаціоналізації.

Закон інтернаціоналізації виробництва — закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві зв'язки між процесом переростання економічним способом виробництва меж національних країн, з одного боку, і поступовим формуванням механізму поєднан­ня особистісних і речових факторів виробництва, взаємодії людини з природою та ство­рення при цьому необхідних матеріальних і духовних благ, відтворення самої людини на інтернаціональному рівні — з іншого.