ЗАКОН УКРАЇНИ Про боротьбу з корупцією (стр. 1 из 3)
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про боротьбу з корупцією
Закон введено в дію з дня опублікування - 16 листопада 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 5 жовтня 1995 року N 357/95-ВР)
Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 3 квітня 1997 року N 171/97-ВР,
від 5 лютого 1998 року N 85/98-ВР,
від 2 березня 1999 року N 460-XIV,
від 5 травня 1999 року N 622-XIV,
від 23 березня 2000 року N 1594-III,
від 11 липня 2002 року N 90-IV,
від 12 вересня 2002 року N 148-IV,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 3 березня 2005 року N 2459-IV,
від 23 лютого 2006 року N 3490-IV,
від 1 грудня 2006 року N 424-V
| (З 1 січня 2010 року цей Закон втратить чинність згідно із Законом України від 11 червня 2009 року N 1506-VI) |
Цей Закон визначає правові та організаційні засади запобігання корупції, виявлення та припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.
Боротьба з корупцією здійснюється на основі чіткої правової регламентації діяльності державних органів, служб і осіб, уповноважених на виконання функцій держави, забезпечення гарантій прав та інтересів фізичних і юридичних осіб.
Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Поняття корупції та корупційних діянь
Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;
б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.
Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин, передбачених пунктом "а" частини другої цієї статті, у тому числі такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.
Примітка. Під діяльністю осіб, уповноважених на виконання функцій держави, слід розуміти і діяльність посадових осіб місцевого самоврядування, що спрямована на здійснення повноважень місцевого самоврядування.
(статтю 1 доповнено приміткою згідно із
Законом України від 11.07.2002 р. N 90-IV)
Стаття 2. Суб'єкти корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією
За корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, на підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи, уповноважені на виконання функцій держави:
б) Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри;
в) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад;
г) посадові особи місцевого самоврядування;
ґ) військові посадові особи Збройних Сил України та інших військових формувань (крім військовослужбовців строкової служби).
(стаття 2 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 03.04.97 р. N 171/97-ВР,
від 11.07.2002 р. N 90-IV,
у редакції Закону України від 23.02.2006 р. N 3490-IV)
Стаття 3. Межі дії Закону
Суб'єкти, зазначені у статті 2 цього Закону, за вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть адміністративну відповідальність на підставі цього Закону. Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов'язані з корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства.
(частина перша статті 3 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2459-IV)
Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, несуть відповідальність, передбачену цим Законом.
Стаття 4. Органи, які ведуть боротьбу з корупцією
Боротьбу з корупцією ведуть відповідні підрозділи:
а) Міністерства внутрішніх справ України;
(статтю 4 доповнено пунктом "а-1" згідно із
Законом України від 05.02.98 р. N 85/98-ВР)
в) органів прокуратури України;
г) Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;
(статтю 4 доповнено пунктом "г" згідно із
Законом України від 15.05.2003 р. N 743-IV)
інші органи та підрозділи, що створюються для боротьби з корупцією згідно з чинним законодавством.
Розділ II
ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОРУПЦІЇ
Стаття 5. Спеціальні обмеження щодо державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовані на попередження корупції
Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, не має права:
а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства (спостережній раді) або ревізійній комісії господарського товариства), через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
(пункт "в" частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 05.05.99 р. N 622-XIV)
г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати недостовірну чи неповну інформацію;
ґ) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам - учасникам процедур закупівель у досягненні перемоги всупереч вимогам Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
(частину першу статті 5 доповнено пунктом "ґ" згідно із
Законом України від 01.12.2006 р. N 424-V)
Обмеження, передбачені у пунктах "б" і "в" частини першої цієї статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження, не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.
(статтю 5 доповнено новою частиною другою згідно із
Законом України N 171/97-ВР від 03.04.97 р.,
у зв'язку з цим частини другу і третю вважати
відповідно частинами третьою та четвертою,
частина друга статті 5 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 23.02.2006 р. N 3490-IV)
Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:
а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повноважень;
в) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність якого він контролює;
г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.
Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо них обмеження.
Стаття 6. Фінансовий контроль
Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13 Закону України "Про державну службу".
В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов'язана у десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження іноземного банку.