Правове регулювання безпеки особового складу розроблено досить широко і дозволяє забезпечити надійний правовий захист життя, здоров'я, майнових і особистих інтересів працівника податкової служби та його близьких, якщо цими нормами законодавства керуватись юридичне грамотно і вміло.
Правовий захист працівників податкової служби неможливий без законодавчої правової бази, нормативних актів, реалізації організаційно-профілактичних заходів та засобів, програм, планів, наказів та інших управлінських рішень.
Заходи забезпечення правового захисту працівників податкової служби здійснюються на основі Конституції України та Законів України, зокрема таких, як Закон "Про державну податкову службу", "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про внутрішні війська", "Про надзвичайний стан", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про державну службу" та ряду інших нормативних актів.
Згідно зі ст. 4 Конституції України держава через відповідні органи забезпечує охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян, у тому числі, зрозуміло, й працівників податкової служби, оскільки вони є носіями усіх прав і свобод громадян України.
Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" (ч. З ст.12) передбачає, що при наявності даних про загрозу життю, здоров'ю або майну працівника та його близьких родичів у зв'язку із здійсненням ним оперативно-розшукової діяльності в інтересах безпеки України або розкриття тяжкого злочину чи викриття організованої злочинної групи оперативний підрозділ зобов'язаний вжити спеціальних заходів щодо забезпечення їх безпеки, якими є зміна даних про особу, зміна місця проживання, роботи, навчання та інших даних у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Спеціальні заходи щодо правового захисту, умови і порядок їх застосування відповідними посадовими особами передбачені Законом України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23 грудня 1993 р. Цей закон поширюється на всі правоохоронні органи, тобто на тих, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, на тих, які проводять розслідування кримінальних справ, здійснюють провадження у справах про адміністративні правопорушення, охорону громадського порядку і громадської безпеки, беруть участь у виконанні вироків, а також на їх близьких родичів.
Ст. 5 названого Закону передбачає наступні види спеціальних заходів щодо гарантування безпеки:
а) особиста охорона, охорона житла й майна;
б) видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
в) встановлення телефону за місцем проживання;
г) використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження;
д) тимчасове розміщення у місцях, що гарантують безпеку;
ж) переведення на іншу роботу, направлення на навчання, заміна документів, зміна зовнішності, переселення в інше місце проживання.
Особами, які приймають рішення про вживання спеціальних заходів безпеки щодо державної податкової служби та їх близьких родичів, є керівники органів внутрішніх справ (ст. 14 Закону). Здійснення заходів безпеки покладається на спецпідрозділи в структурі органів внутрішніх справ (ст. 15).
Вказаний Закон встановлює відповідальність за невжиття заходів безпеки (ст. 21), а також за розголошення відомостей про заходи безпеки (ст. 22). Ст. 21 передбачає, що неприйняття рішень, несвоєчасне прийняття або прийняття недостатньо обґрунтованих рішень, невжиття відповідних заходів безпеки працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів відповідними посадовими особами органів, зазначених у ст.ст. 14, 15 цього Закону, тягне за собою дисциплінарну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
Ст. 22 передбачає відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки, а саме:
1) розголошення відомостей про заходи безпеки особами, які прийняли рішення про застосування відповідних заходів безпеки або безпосередньо їх здійснюють, тягне за собою дисциплінарну відповідальність, а у випадках, коли розголошення таких відомостей спричинило тяжкі наслідки, — кримінальну відиовідачьність згідно з чинним законодавством;
2) розголошення таких відомостей особою, взятою під захист, тягне за собою адміністративну відповідальність, а у випадках, коли розголошення відомостей про заходи безпеки спричинило тяжкі наслідки, - кримінальну відповідальність, передбачену чинним законодавством.
Але ні в Кодексі України про адміністративні правопорушення (КпАП), ані в Кримінальному кодексі (КК) України немає статей, які передбачали б відповідальність за такі дії.
Можливі два шляхи усунення цієї прогалини. По-перше, доповнення КпАП, КК спеціальними нормами про відповідальність за розголошення відомостей про заходи безпеки; по-друге, віднесення відомостей про заходи безпеки до державної таємниці (ст. 6 Закоігу України "Про державну таємницю") для того, щоб відповідальність за їх розголошення наступала за ст. 67 КК України.
Особливою формою захисту працівника податкової міліції, яка знаходиться в складі податкової служби, є, як крайній захід, його право застосовувати вогнепальну зброю для відбиття збройного нападу на працівника особисто або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека (ст.151 Закону України "Про міліцію", він розповсюджується на працівників податкової служби).
Правовий захист працівників податкової міліції передбачений також ст. 21 Закону України "Про міліцію". Відповідно до цієї норми працівник податкової міліції перебуває під захистом закону.
Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівників податкової міліції та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.
Образа працівника податкової міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника податкової міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Правовий захист відповідно до ст. 21 Закону "Про міліцію" поширюється і на пенсіонерів податкової міліції, членів їх сімей, якщо правопорушення вчинені у зв'язку з попередньою їх діяльністю.
Ст. 185 КпАП України передбачає відповідальність за злісне непідкорення законному розпорядженню чи вимозі працівника податкової міліції при виконанні ним службових обов'язків або його образу.
Ст. 185 КпАП України встановлює відповідаїьність за публічні заклики до невиконання вимог працівника податкової міліції у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків або за розповсюдження неправдивих відомостей з метою провокації непідкорення законній вимозі працівника податкової міліції.
Низка статей КК України передбачає відповідальність за протиправні дії щодо працівників державної податкової служби у таких випадках:
- за захоплення працівника правоохоронного органу як заручника;
- за організацію та активну участь у групових діях, які грубо порушують громадський порядок або пов'язані з явним непідкоренням законним вимогам представників влади (згідно зі ст. 20 Закону "Про міліцію" працівник податкової служби є представником державного органу виконавчої влади);
- за опір працівникові державної податкової служби як працівникові правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків по охороні громадського порядку;
- за погрозу вбивством, насильством або знищенням майна щодо працівника державної податкової служби як працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;
- за втручання в діяльність працівника державної податкової служби як працівника правоохоронного органу;
- за нанесення тілесних ушкоджень працівникові державної податкової служби як працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;
- за навмисне знищення або пошкодження майна, яке належить працівнику державної податкової служби як працівнику правоохоронного органу, а також його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків;
- за погрозу або насильство щодо посадової особи (в т. ч. Державної податкової служби) з метою припинення службової діяльності або зміни її характеру в інтересах того, хто загрожує.
Захист життя, здоров'я, честі й гідності працівника державної податкової служби передбачено й іншими нормами КК України. Гак, наприклад, відповідальність за організацію масових без порядків, що супроводжувалися опором представникам влади (працівникам податкової служби) із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя (ст. 294).
Практика застосування статей КК вказує на послаблений кримінально-правовий захист працівників правоохоронних органів. Яксвідчить практика щодо органів внутрішніх справ, лише 33% засуджених за заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим позбавлено волі, а 17 % справ за фактом тілесних ушкоджень, завданих працівникам у 2000 році, було припинено.
Усе це вимагає від керівників державної податкової служби чіткого аналізу причин і умов, що сприяють злочинним посяганням на працівників податкової служби у зв'язку з їх службовою діяльністю, досконалого знання відповідного законодавства й особистої наполегливості в розв'язанні конкретних ситуацій, що тягнуть за собою необхідність правового захисту підлеглого.