на тему:
“Побутове замовлення як вид підрядних правовідносин”
1. Поняття та значення договору підряду.
2. Особливості договору підряду
3. Права та обов’язки сторін:
а) обов’язки підрядчика;
б) обов’язки замовника;
в) правові наслідки недотримання умов договору підряду;
4. Договір побутового замовлення:
а) характеристики договору побутового замовлення;
б) правове регулювання відносин із побутового обслуговування населення.
Висновок.
Список використаної літератури.
Служба побутового обслуговування населення – порівняно молода галузь народного господарства, яка стрімко розвивається. Питання підвищення державного рівня народу, покращення побуту займають важливе місце в державі та суспільстві.
Звичайно, чим краще розвивається економіка країни, тим ширшими й реальнішими стають умови та можливості кращої організації побутового обслуговування населення, тим більше можливостей для підвищення продуктивності праці і, взагалі, підвищення життєвого рівня населення.
Не малу роль для підвищення росту цієї галузі відіграє культурний рівень населення. Адже від рівня культури залежить якість робіт, термін їх виконання т інше.
Правильна організація й здійснення замовлення залежить від комплексу юридичних інститутів, за допомогою яких регулюються відносини, пов’язані з даною галуззю господарства.
Для того, щоб максимально сприяти задоволенню матеріальних і культурних потреб населення, підрядні відносини у сфері побутового обслуговування населення безпосередньо врегульовані відповідними статтями Цивільного Кодексу України.
Розвиток і вдосконалення сфери побутового обслуговування сприяють покращенню умов життя, звільнення людей від непродуктивної домашньої роботи, покращення умов праці та збільшення часу для відпочинку.
Держава забезпечує чітке, своєчасне та культурне обслуговування замовників. Розроблені також заходи по розширенню сітки побутових підприємств, забезпеченню їх обладнаннями й матеріалами, а також підвищенню якості роботи, скороченню строків виконання замовлень, покращенню культури обслуговування та інше.
За договором підряду, одна сторона (підрядчик) зобов’язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх матеріалів, а замовник зобов’язується прийняти й оплатити виконану роботу [3, c. 332].
Аналіз наведеного визначення договору підряду дає достатні підстави для висновку про те, що це консесуальний, двосторонній та оплатний договір.
Результати роботи підрядних відносин, особливості цих відносин в різних сферах економіки, економічні й соціальні цілі договорів визначають існування окремих видів договорів підряду:
· Побутовий підряд;
· Будівельний підряд;
· Підряд на виконання проектних чи пошукових робіт;
· Підрядні роботи для державних потреб [2, Ст. 895].
Економічна мета договору для підрядника – знайти застосування для своєї професійної діяльності, виконати певну роботу й отримати за неї оплату, для замовника – знайти спеціаліста для виконання необхідної йому роботи по його замовленню [8, с. 146].
Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є факт, що предметом договору підряду є індивідуалізований результат роботи підрядника, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої форми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається у вигляді, придатному для оцінки.
Буквальне тлумачення статті 332 Цивільного кодексу України виключає можливість віднесення до предмета договору підряду робіт, які виконуються без використання матеріалів (наприклад, ремонт годинника, телевізора) без використання запасних деталей чи інструментів. Правда, деякі автори радянського періоду визнавали за можливе розглядати як матеріал річ, яку надавали для ремонту [7, с. 28].
Відомі також випадки виконання робіт без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без них (риття траншей, переміщення вантажу, тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядниками, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об’єктів.
В юридичній літературі договір підряду розглядається як один із багатьох так званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві така категорія договорів не виділяється. При цьому необхідно договір підряду відмежовувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг населенню (договорів зберігання доручення та ін.), оскільки в останніх результат роботи не має подібного речового відтворення і використовується в процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак, на практиці, відносини, які виникають у зв’язку з наданням послуг, настільки різноманітні, що такі рекомендації щодо розуміння предмета договорів про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг з навчання іноземних мов чи музики (репетиторство), з відправлення обрядів, а також послуг, пов’язаних із театральною, кіноконцертною діяльністю тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б регулювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можна застосувати (за аналогією) відповідні норми, що регулюють договір підряду [4, с. 218].
Отже. За Цивільним кодексом України, предметом договору підряду є матеріалізовані результати створення, оновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У змісті цієї стаття не враховано особливості численних послуг, для яких характерна відсутність матеріалізованого результату. У зв’язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так, цивільний кодекс Франції передбачає договір найму робіт і послуг як єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Республіки Німеччини окремо регулює договір найму послуг та договір підряду. При цьому предметом договору послуг можуть бути будь-які послуги, а предметом договору підряду – виготовлення чи переробка речей, інший результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, в кожній країні є свої особливості законодавства щодо договору підряду.
Сторонами в договорі є підрядчик і замовник. Підрядчик – це особа, яка бере на себе обов’язок виконати певну замовлену роботу (послуги), а замовник – особа, яка замовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов’язок прийняти й оплатити її результат [5, с. 192].
Договірними сторонами можуть виступати як юридичні особи, так і фізичні. Підрядні роботи виконують спеціально створені для цього підприємства (будівельні, монтажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також інші підприємства, що займаються виробничо-госпродарською діяльністю. Звичайно, спеціалізовані підприємства виступають як підрядчики. Підрядчик має право доручити виконання певної роботи третім особам – субпідрядникам.
Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особливо як підрядчиків), то вона істотно обмежувалася законодавчими актами. Так, відповідно до статті 333 Цивільного Кодексу України, громадянин міг виконувати роботи за договором підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт (послуг), які не могли виконуватися на підрядних умовах, визначалися, наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 року. Цим положення заборонялося виготовлення й ремонт зброї, тиражування платівок, кінофільмів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів, перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами.
Із прийняттям в Україні законодавства ринкового спрямування потреба у застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Основоположними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян, вільне підприємництво. Так, згідно закону України “Про власність” [1, Ст. 12], громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні дотримуватися правил, визначених законом України “Про підприємництво” [1, Ст. 4]. Для цього їм необхідно набути статус підприємця, або утворити підприємство з правами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію підприємства у державній адміністрації.
Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Такі види діяльності, як виготовлення й реалізація наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, можуть виконувати лише державні підприємства та організації [1, Ст. 4].
Підрядні відносини безпосередньо врегульовані статтями 332-356 Цивільного Кодексу України. Норми цих статей мають загальний характер. Тому, щодо окремих видів договору підряду, можуть прийматися спеціальні нормативні акти. У ЦК України враховано особливості договору підряду з обслуговування побутових потреб населення, - договір побутового замовлення, про який більш детально буде йти мова пізніше. Окремими статтями регулюється договір підряду на капітальне будівництво [3, Ст. 353-357], що зумовлене особливим порядком укладання й виконання цього договору.
В період ринкових реформ поширились підрядні договори на так званих давальницьких умовах, що зумовило необхідність їх спеціалізованого правового регулювання. Верховна Рада України прийняла закон “Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах” від 15 березня 1995 року [10, №32, Ст. 255].