Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів

Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення. Вивчення слідів і подальше їх дослідження, особливості класифікація слідів транспортних засобів. Процедура обслідування місця події, фіксація знайдених слідів. Використання методу лінійної панорами.

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Курсова робота на тему:

Сліди транспортних засобів, їх класифікація. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів

Виконав:

Бацик Олег Романович

Львів – 2010


План

Вступ

1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення

2. Класифікація слідів транспортних засобів

3. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

Трасологія - розділ науки криміналістики, який відноситься до криміналістичної техніки, в якому вивчаються і розробляться методи і прийоми збирання і вивчення слідів, які використовуються для розкриття та попередження злочинів. Наукові дані якими оперує трасологія використовуються при проведенні трасологічних експертиз. Трасологічні експертизи залежно від об’єкту їх вивчення поділяються на 4 види: гомеоскопічні, механоскопічні, транспортні і експертизи тварин.

Криміналістичні вчення про сліди та механізм їх утворення складають основу теорії трасології. Ці вчення зокрема повністю поширюються і на транспортну трасологію. Транспортна трасологія - підрозділ трасології в якому вивчаються закономірності відображення інформації в слідах, способи виявлення слідів транспортних засобів і слідів та транспортних засобах, а також прийоми вилучення, фіксації і вивчення інформації, яка відображена в утворених слідах. Слід - це матеріальне відображення, яке є наслідком взаємодії об’єктів, та будучи зв’язаним з місцем події містить інформацію про неї. Зокрема, люди дії які пов’язані з подією злочину, залишають сліди частин свого тіла на транспортному засобі, які і вивчаються гомеоскопією. В ряді випадків вони використовують транспортні засоби, сліди яких вивчає транспортна трасологія. Такі сліди залишаються на стадії підготовки до злочину ( сліди автомобіля, який був використаний для доставки злочинців чи знарядь вчинення злочину до місця злочину тощо) на стадії безпосереднього вчинення злочину (сліди місця зіткнення автомобілів) і при приховуванні слідів злочину (сліди коліс транспортного засобу на якому був вивезений труп). [16, c. 6] Одним із завдань транспортної трасології є розробка прийомів і способів ідентифікації транспортних механізмів і їх частин, тотожність яких є доказовим фактом. Однак основним завданням є розробка методики вирішення діагностичних питань, пов’язаних з механізмом ДТП. Саме в вирішенні діагностичних завдань (виявлення напрямку руху автомобіля, місця зіткнення транспортних засобів а також їхнього розташування в момент зіткнення і інше) і проявляються особливості транспортної трасології в якій виявляються органічно пов’язані криміналістичні знання, щодо класифікації слідів, способів їх виявлення, фіксації і оцінки, зі знаннями функціональних особливостей транспортного засобу, в першу чергу автомобілів і мотоциклів, які виступають основними об’єктами транспортної трасології. Актуальність теми полягає по-перше в тому, що сучасна ситуація склалась таким чином, що дуже часто злочинці при вчиненні злочинів використовують транспортні засоби, що вимагає ідентифікації слідів залишених на місці вчинення злочину, а також основне питання, відповідь на яке готує транспортна трасологія є вивчення механізму слідоутворення та пов’язані з цим явища та процеси, при таких подіях як ДТП. Об’єктом дослідження є сліди транспортних засобів.

Предметом дослідження є закономірності пов’язані з механізмом утворенням слідів транспортними засобами, а також особливості їх фіксації та вилучення.

Мета дослідження виявити і науково обґрунтувати питання які складають предмет дослідження, а саме механізм утворення слідів транспортними засобами, види слідів які залишають транспортні засоби на місці пригоди, а також особливості їх фіксації та вилучення.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, розділи: 1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення, 2. Класифікація слідів транспортних засобів, 3. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів, висновки, список використаної літератури.

Розділ 1 . Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення

Перш ніж переходити безпосередньо до розкриття слідів транспортних засобів, слід з’ясувати взагалі, як утворюється слід в трасології і які об’єкти беруть в ньому участь. Розрізняють 3 види об’єктів, які беруть участь в утворенні сліду.

Об’єкт (автомобіль, перешкода тощо) ознаки якого відобразилися в сліді, називається слідоутворюючим; об’єкт, який є носієм сліду – слідосприймаючим. І на кінець третій об’єкт – речовини з яких складається слід. Він може утворюватися із речовин об’єкта що сприймає (об’ємний слід), речовин створюючого об’єкта (фарба автомобіля, що нашарувалась на перешкоду) а також суміші цих речовин і речовини, яка випадково потрапила на поверхню одного з них (порох). Властивості речовини сліду визначають адекватністю і можливістю відображення її ознак в слідах.

Транспортні засоби володіють здатністю відносно тривалий час зберігати форму і деталі рельєфу поверхні в звичайному стані та в процесі різних взаємодій з слідосприймаючими об’єктами.

Транспортні засоби, як слідоутворюючі об’єкти відрізняються від знарядь вчинення злочину, які вивчаються в інших розділах трасології.

Транспортні засоби – це пристрої дії яких не пов’язані безпосередньо з діями людини, а залежать від особливостей взаємодії з дорожнім покриттям і іншими об’єктами.

Транспортні засоби залишають сліди взаємодіючи з сприймаючим об’єктом шляхом тиску чи тертя. Зрештою важко уявити умови при яких би механічна взаємодія транспортного засобу з слідосприймаючими об’єктом виявлялась тільки шляхом тиску чи тільки шляхом тертя.

Взаємодія тиску і тертя зазвичай чергуються, але в ряду випадків можна виділити етапи на яких переважає дія сили одного з них.

Якщо тиск і тертя порушують зчеплення і взаємне розташування частин, які складають внутрішню структуру слідосприймаючого об’єкту, то з’являються об’ємні сліди. Якщо порушується зчеплення частин речовини сліду, то з’являються поверхневі сліди – нашарування і відшарування.

Під слідами транспортних засобів маються на увазі сліди контактного впливу як ходових частин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксовані зміни на дорозі, пов'язані з рухом транспорту. Сліди ходової частини колісного, гусеничного транспорту й саней розрізняються по механізму утворення й зовнішній будові слідоутворюючого об'єкта. Сліди коліс, утворені в спокої або при вільному обертанні, ставляться до статичних слідів, а сліди, що виникають при пробуксовуванні або в загальмованому стані (при русі юзом) - до динамічних слідів. На твердому дорожньому покритті за рахунок нашарування або відшарування бруду можуть залишитися поверхневі сліди коліс. На м'якому ґрунті й на снігу колеса залишають об'ємні сліди.

В об’ємних слідах ознаки відображуючого об’єкта та частково ознаки виступаючих та заглиблених деталей рельєфу, отримують тривимірне відображення. При такому відображенні в якості ідентифікаційних ознак можуть бути використані кількісні показники, не тільки довжини і ширини, але й висоти і глибини. В поверхневих слідах виявляється лише площинне, двовимірне відображення однієї із поверхонь транспортних засобів чи його виступаючих деталей. Повнота відображення ознак в поверхневих слідах набагато менша ніж в об’ємних. [16, c. 16]

Слідами коліс можна визначити вид транспортного засобу, його марку й модель. Повнота відображення конструктивних ознак у слідах коліс залежить від характеру руху транспортного засобу. При прямолінійному русі сліди передніх коліс перекриваються слідами задніх коліс, і тому тут відображаються тільки ознаки задніх коліс: ширина колії, кількість коліс на осі, вид і марка шини. При русі на повороті залишаються сліди передньої й задньої осей, сліди коліс причепа або напівпричепа. Перекритими тут виявляються тільки сліди першої задньої осі тривісних автомобілів, тому вивчення слідів краще проводити на місці, де транспортний засіб робив маневр. Для визначення типу й виду транспорту визначаються кількість пар коліс, що залишила сліди, кількість осей і ширина колії для кожної осі, а якщо колеса спарені, то ширина колії для зовнішньої пари й внутрішньої. Ширина колії визначається за допомогою виміру відстані між серединою лівого й правого колеса на кожній осі. При визначенні осей варто мати на увазі, що колеса передньої осі рухаються по більшому радіусі, чим задні, а колеса причепа й напівпричепа - по найменшому. Для колісного транспорту різних видів, марок і моделей призначаються пневматичні шини, що розрізняються по посадковому діаметрі, ширині профілю шини, малюнку протектора. Зовнішній діаметр шини обчислюється по довжині її окружності. Довжина окружності шини визначається шляхом виміру відстані між двома послідовними відбитками в сліді однієї й тої ж особливості бігової частини шини. При обчисленні зовнішнього діаметра необхідно враховувати можливі погрішності, що залежать від внутрішнього тиску, ваги вантажу, швидкості руху й стану дорожнього покриття. Ширина профілю шини може бути визначена по ширині об'ємного сліду, однак і тут необхідно враховувати можливості перекручування справжньої величини залежно від зазначених причин. Малюнок протектора розташований на біговій поверхні шини й тому добре відображається як у поверхневих, так і об'ємних слідах. Тип і модель шини визначаються шляхом порівняння отриманих при огляді на місці події слідів з даними таблиць і каталогів, а також зі зразками колекцій шин. У процесі експлуатації шини зношуються, ушкоджуються й ремонтуються, у результаті чого відбувається нагромадження загальних і часткових ідентифікаційних ознак, що відображаються в слідах. До загальних ознак шин крім, їхніх конструктивних ознак, ставляться: загальний ступінь зношеності шини, що характеризується ступенем виразності малюнка протектора: наявність механічних ушкоджень у вигляді тріщин, розривів, проколів, малюнок відновленого (наварного) протектора. До часткових ознак ставляться особливості зношування шини внаслідок неправильного балансування коліс або її установки, особливості форми, величини й розташування проколів, розривів і тріщин, дефекти рельєфних елементів відновленого протектора. Сліди пневматичних шин мотоциклів, моторолерів, колісних тракторів і гужових візків мають природу, однакову зі слідами коліс автомобіля. Сліди пневматичних шин коліс гужових візків також відображають загальні й часткові ознаки колеса. До загальних ознак ставляться зовнішній діаметр колеса, наявність, вид і спосіб кріплення обіду, шини, ширина колеса й шини. Частковими ознаками є особливості кріплення шини, шви, тріщини й інші дефекти на робочій поверхні колеса. Сліди гусениць утворюються траками, що становлять гусеницю. Вони залишаються у вигляді двох смуг, відстань між центрами яких відповідає ширині колії. Слідами траків можна визначити тип і модель трактора й зробити його ідентифікацію. Загальними ознаками є: кількість траків на гусениці, форма й величина траків, відстань між траками, загальний характер рельєфу траків. До часткових ознак ставляться особливості деформації країв траків, конфігурація й розміри дефектів на їхні поверхні, розходження у відстанях між окремими траками. Сліди полозів залишаються при русі гужових саней або аеросаней. Сліди полозів - це сліди ковзання, утворені площиною, тому їхнє ідентифікаційне значення не так велике, як слідів коліс або гусениць. Як загальні ознаки в них відображаються ширина колії, ширина полозів, ширина напрямного жолоба або планки. Як часткові ознаки іноді можуть відобразитися нерівності рельєфу, розташовані на кінцях полозів. Сліди неходової частини транспортних засобів залишаються при наїздах, зіткненнях і зачіпанні транспортом, що рухається, нерухливих предметів. Своєрідність цих слідів полягає в тім, що їхнє виникнення на слідосприймаючому предметі сполучено з утворенням слідів і на самому транспортному засобі. Утворення слідів дозволяє їх використати для розшуку, що зник з місця події транспортного засобу й для реконструкції обстановки події по розташуванню слідів на об'єктах зіткнення. Ці сліди, будучи утворені різними складовими частинами кузова або, навпаки, на кузові, як і всякі інші сліди-відображення, можуть бути використані для встановлення групової приналежності або ідентифікації їхнього транспортного засобу, що залишило, або того предмета, що залишив сліди на транспортному засобі. Як правило, факт взаємного контакту вірогідно встановлюється на підставі збігу загальних трасологічних ознак характеру й зони деформації, розмірів і загальної форми слідів, кольору, структури або консистенції слідів-нашарувань і т.д. Сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, виникають при відділенні від нього частин і деталей, які можуть бути використані для розшуку й установлення події, транспортного засобу, що зник з місця події. При дорожньо-транспортному випадку відділитися можуть різні комплектуючі транспортного засобу деталі, наприклад склоочисники, дверні ручки, прокладки, ущільнювачі, болти, гайки, шайби. Відділитися можуть і частини єдиного виробу осколки скління кузова, бампера, облицювання й обробки. По зовнішніх ознаках частини, що відділилася, можна встановити, до якої деталі вона належала. Приналежність установленої деталі тій або іншій марці або моделі транспортного засобу визначається на підставі довідкових даних. Підставою для висновку про те, що затриманий транспортний засіб зник з місця події, є відсутність на ньому знайденої на місці події деталі або частини. Для встановлення приналежності частини, що відділилася, транспортному засобу проводиться трасологічні дослідження слідів зламу або слідів-відображень на деталі, що відділилася, і транспортному засобі. При русі транспортних засобів на дорозі відбуваються різні матеріально-фіксовані зміни, по яких можна судити про напрямок руху транспорту. Визначення напрямку руху транспорту виробляється за ознаками в слідах коліс і по інших ознаках на дорозі. Малюнок протектора шин підвищеної прохідності складається із грунтозацепів, що сходяться під кутом посередині бігової доріжки. На правильно встановленій шині цей кут розкритий убік руху. При пробуксовці коліс викид ґрунту з-під них відбувається убік , протилежний руху. Глибина сліду при цьому зменшується убік руху. Убік напрямку руху звернені відбитки коліс при переїзді через калюжі, стебла чагарнику або трави, кінці переламаних при переїзді колісьми гілок, пологі сторони уступів на дні об'ємних слідів, звуження плям від падаючих крапель масла.

Зрештою на підставі наведеного слід зробити висновок, що небуває слідів, які б повністю і адекватно відображали деталі рельєфу ділянки поверхні транспортного засобу, що вступив в процес слідоутворення. Поверхневі точкові і лінійні сліди містять відображення лише виступаючих ділянок рельєфу, та і то не тривимірне, а лише двомірне. Об'ємні лінійні сліди, утворені деталями розташованими не на лінії, а на плоскій поверхні також не містять поглиблених деталей. Відображення цих деталей стираються відображеннями базисної плоскості і виступаючих деталей. Але навіть у випадках, коли контактують деталі розташовані на лінії, і утворюються об'ємні сліди, можна помітити спотворення, що викликане непропорційними змінами трас у зв'язку з змінами зустрічного і фронтального кутів. [16, c. 18]

Розділ 2. Класифікація слідів транспортних засобів

При розслідуванні злочинів часто виникає необхідність встановити транспортний засіб, який побував на місці події. Одним з самих найважливіших джерел є сліди, залишені на місці події. За слідами транспортних засобів в широкому сенсі розуміють:

- сліди, які відображають зовнішню будову окремих частин транспортного засобу;

- частини, які складають єдине ціле з транспортним засобом і відділилися від нього (осколки фарного скла, шматочки фарби);

- сліди речовин, які використовуються при експлуатації транспортних засобів (палива, мастила);

- сліди речовин, пов'язаних з експлуатацією транспорту (ґрунтові і інші забруднення, часточки вантажу, який перевозиться);

- сліди, які характеризують технічний стан деяких механізмів і агрегатів транспортного засобу (сліди гальмування, юза) [15, c. 11].

За даними слідами можна встановити:

- групову належність транспортного засобу (вид, марку, модель);

- які пошкодження нанесені транспортному засобу в результаті події;

- тотожність транспортного засобу або його частини;

- окремі обставини події (наприклад, напрям руху транспортного засобу);

- наявність несправності деяких механізмів (наприклад, за слідами гальмування можна зробити висновок про несправність гальм) [6, c. 73].

Вивчення слідів і подальше їх дослідження допомагає в окремих випадках встановити факти, які мають значення для справи (вид вантажу, який перевозиться, речовини, які можуть потрапити на транспортний засіб.

Крім вищезазначеної існує інша класифікація слідів транспортних засобів, яка дещо подібна з наведеною вище, однак набуває деякої спеціалізації, стосовно дорожньо-транспортних пригод за участю транспортних засобів, а також за участю транспортних засобів та пішоходів. До них належать:

· Сліди на місці пригоди, залишені транспортними засобами чи іншими об’єктами на дорожньому покритті та предметах навколишньої обстановки;

· Сліди і пошкодження на транспортних засобах, як наслідок зіткнень, наїздів, переїздів, перекидань;

· Сліди і пошкодження на одязі, взутті потерпілих, які виникли в результаті наїзду, переміщення по поверхні дороги, переїзду колесами транспортного засобу, чи дії окремих частин транспортного засобу на пасажирів.

1. Сліди на місці пригоди. Вони поділяються на 3 групи

1.1 Сліди залишені транспортними засобами.

1.1.1 Сліди коліс

Точно дозволяють з’ясувати траєкторію руху транспортного засобу та встановити напрямок руху, а при наявності відповідних ознак можна з високою точністю встановити місце зіткнення. До них відносять:

Сліди кочення на м’якому ґрунті, снігу чи вологому піску тощо – об’ємні відбитки малюнку протектора, на асфальті - відбитки малюнка протектора у вигляді нашарувань у випадку виїзду з узбіччя, ґрунтової дороги, вологих ділянок тощо. За слідами можна встановити модель шини, а при наявності часткових ознак можлива і її ідентифікація;

сліди юза на щільних покриттях - змащена в поздовжньому напрямі смуга, на слабких покриттях, ґрунті, дерні - розпушена борозна. По переміщенню центру тяжіння транспортного засобу в процесі утворення сліду юза до зупинки визначається швидкість перед початком гальмування;

сліди заносу незаторможеного транспортного засобу - криволінійні сліди ковзання, на поверхні яких виявляються розташовані під кутом траси, які залишаються виступами малюнка протектора. По відносному розташуванню слідів різних коліс транспортного засобу або по куту відхилення трас на поверхні слідів заносу, визначається кут заносу.

1.1.2. Сліди ковзання різних частин транспортного засобу.

Дозволяють визначити місце завдання удару по транспортному засобі і напрямок його руху після удару (за наявності відповідних ознак). Це:

подряпини, вибоїни, притертості на покритті дороги, що залишаються пошкодженими частинами транспортного засобу (підвіскою, нижніми частинами двигуна, коробки передач і ін.);

траси, залишені ободом колеса, при пошкодженні шини або підвіски колеса;

подряпини, притертості лакофарбного покриття, що залишаються при переміщенні транспортного засобу після перекидання.

1.1.3.Ділянки дрібних часток, що обсипалися:

ділянки землі що обсипалася при ударі у момент наїзду або зіткнення. Ділянки розташування найбільш дрібних часток і пилу з достатньою точністю визначають місце зіткнення;

ділянки розташування шматочків лакофарбних покриттів, що відокремилися. Дозволяють визначити місце, де відбувалося зіткнення транспортного засобу з перешкодою, а також місце розташування транспортного засобу після зіткнення. Частки фарби, що обсипалася, можуть бути часом переміщені під впливом сили потоків повітря від рухомих транспортних засобів і вітру;

ділянки розсіювання осколків фар і інших приладів зовнішнього освітлення і сигналізації. Дозволяють визначити місце, де відбувалося зіткнення транспортного засобу з перешкодою, а також місце розташування транспортного засобу після зіткнення. Частки фарби, що обсипалася, можуть бути часом переміщені під впливом сили потоків повітря від рухомих транспортних засобів і вітру;

ділянки розсіювання осколків фар і інших приладів зовнішнього освітлення і сигналізації. Дозволяють приблизно визначити місце зіткнення або наїзду, а також ідентифікувати транспортний засіб;

місця розташування осколків бічних вікон при перекиданні транспортного засобу. Дозволяють точно визначити місце перекидання;

плями, краплі рідини що витекла з транспортного засобу. В залежності від їх розташування можна визначити траєкторію руху транспортного засобу від місця зіткнення і місце, де він знаходився в нерухомому стані; плями від вихлопних газів. Дозволяють встановити місце де стояв транспортний засіб, і його розташування.

1.2. Сліди, залишені відкинутими об’єктами. Дозволяють визначити переміщення об’єктів, якими вони були залишені, а по місцю пересічення напрямів переміщення декількох об’єктів може бути встановлене і місце удару. До них відносяться:

сліди волочіння, притертості, що залишені на м'якому ґрунті, снігу, вологому піску об’єктами, що не мають гострих країв. На асфальті ці сліди помітні за наявності шару пилу, бруду;

подряпини, вибоїни, інші траси, що залишаються важкими предметами з гострими кутами;

нахил, вигин, злам стебел трави, інших рослин у напрямі зсуву відкинутого об’єкта за межами дорожнього покриття.

1.3. Сліди, залишені потерпілими при наїзді:

сліди зміщення взуття при наїзді. Малопомітні на асфальті, але добре виявляються на снігу, м'яких ґрунтах, проте місце їх розташування може перебувати на великій відстані від місця виявлення інших ознак наїзду, тому вони рідко фіксуються. Точно визначають місце наїзду і напрямок удару;

сліди волочіння тіла потерпілого. На асфальті виявляються слідами крові і при нашаруванні на ньому пилу, бруду;

місця розташування відкинутих речей, що знаходилися в потерпілого, розсипаних продуктів, розлитої рідини. Розташування цих об'єктів на місці події у всіх випадках можливе лише за місцем наїзду.

2. Сліди і пошкодження на транспортних засобах.

На відміну від слідів, що залишаються на місці події, вони зберігають своє інформативне значення практично необмежений час і завжди можуть бути піддані експертному дослідженню.

Сліди, які найбільш часто виявляються на причетних до події транспортних засобах, можна підрозділити на 4 основні групи.

2.1. Сліди та пошкодження, що виникають при зіткненні транспортного засобу і наїзді їх на нерухомі об'єкти (стовпи, дерева, будівлі і т. п.):

великі ділянки деформованих частин транспортного засобу, якими вони увійшли в зіткнення з перешкодою. Такі пошкодження дозволяють орієнтовно судити про взаємне розташування і характер взаємного контакту транспортного засобу і перешкоди у момент зіткнення (наїзду);

відбитки окремих ділянок, деталей одного транспортного засобу наповерхні частин іншого. Дозволяють встановити взаємне розташування транспортних засобів і перешкоди у момент зіткнення (наїзду) і напрям сили удару;

траси (сліди ковзання, тиску, дряпання), що виникають від контакту з іншим транспортними засобами. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, з яким сталося дотичне зіткнення, встановити, чи рухався транспортний засіб в момент удару при перехресному зіткненні, визначити напрямок відносного переміщених транспортних засобів при попутному зіткненні;

траси на деформованих нижніх частинах, які контактували з дорогою. Дозволяють встановити напрям руху транспортного засобу після зіткнення, уточнити місце зіткнення з урахуванням розташування залишених цими частинами слідів на дорозі.

2.2. Сліди та пошкодження, що виникають при наїзді на пішоходів:

деформації частин транспортного засобу, якими було завдано удару (вм’ятини на капоті, облицювання радіатора, крилах та ін., пошкодження стійок кузова, руйнування скла). Дозволяють встановити розташування пішохода по ширині смуги руху транспортного засобу в момент наїзду і уточнити місце наїзду з урахуванням розташування слідів його коліс;

відбитки фактури тканини одягу на частинах транспортного засобу, якими було завдано удару. Дозволяють встановити факт наїзду, ідентифікувати транспортний засіб, що вчинив наїзд;

траси (притертості, сліди ковзання на бічних сторонах транспортного засобу). Дозволяють встановити факт контакту транспортного засобу з пішоходом при дотичному ударі;

сліди крові, волосся, волокон або шматки тканини. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, що вчинив наїзд і уточнити механізм наїзду.

2.3. Сліди та пошкодження, що виникають при перекиданні транспортного засобу: деформації даху, стійок кузова, кабіни, капоту, крил, дверей. Свідчать про факт перекидання і дозволяють судити про його напрям; сліди тертя об поверхню дороги (подряпини, траси, стертості лакофарбового покриття). Найбільш вірогідно дозволяють встановити напрям перекидання і зміна положення транспортного засобу при переміщенні його після перекидання; руйнування скла, пошкодження дверей. Дозволяє уточнити механізм випадання осіб що знаходилися у транспортному засобі.

2.4. Пошкодження, що виникають до події при наїзді на предмети на дорозі і з інших причин:

пошкодження покришки і камери при наїзді на гострі предмети (розрізи, проколи);

пошкодження покришки, камери, обода колеса при ударі об перешкоди на дорозі (сторонні предмети, вибоїни);

пошкодження підвіски при ударі об перешкоди на дорозі.

Всі ці ушкодження дозволяють уточнити механізм події з урахуванням викликаних ними змін стійкості і керованості транспортного засобу, якщо в результаті проведеного експертного дослідження буде встановлено, що вони виникли безпосередньо перед подією.

3. Сліди що виникають на одязі і взутті потерпілих.

На відміну від слідів, що залишаються на місці події, сліди на одязі і взутті при своєчасному вилученні речових доказів зберігаються протягом тривалого часу і тому завжди можуть бути піддані експертному дослідженню. Ці сліди можна підрозділити на 4 основні групи.

3.1. Сліди удару по тілу пішохода, що залишились на одязі:

відбитки ободків фар, облицювання, декоративних та інших деталей передньої частини транспортного засобу у вигляді нашарувань пилу, бруду, прим'ятостей матеріалу відповідної форми. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, встановити взаємне розташування його і пішохода у момент наїзду;

порізи осколками скла фар одягу в місцях нанесення удару у вигляді поверхневих лінійних і точкових ушкоджень матеріалу. Дозволяють визначити взаємне розташування транспортного засобу і пішохода;

вкраплення частинок лакофарбового покриття з місць його відшарування на передніх частинах транспортного засобу, якими було завдано удару, вкраплення дрібних часток (осколків) скла. Дозволяють ідентифікувати транспортний засіб, встановити взаємне розташування його і пішохода.

3.2. Сліди ковзання по поверхні дороги: нашарування пилу, бруду, стертості поверхневого шару і наскрізні ушкодження, які виникли внаслідок стирання матеріалів одягу при переміщенні по рівній поверхні (асфальту, бетону). Дозволяють встановити факт волочіння тіла після падіння на дорогу до напрямку зміщення (дугоподібні складки завжди спрямовані опуклістю в бік, зворотний направленню зміщення); розриви матеріалу одягу під час переміщення тіла по нерівній кам'янистій поверхні. Напрямок переміщення визначається по розташуванню кутових розривів (кутом вперед по руху); сліди тертя на підошвах взуття, металевих деталях (цвяхах, підківках). Дозволяють встановити напрямок зміщення ноги в момент удару по розташуванню стертості на підошві та напрямку трас, задирок (на металевих деталях). При цьому слід враховувати, яка нога була опорною в момент удару.

3.3. Сліди переїзду на одязі - нашарування пилу, бруду у вигляді відбитків малюнка протектора шини, який може бути дещо спотворений внаслідок зміщення тканини в процесі переїзду. Дозволяють провести групову ідентифікацію шини та транспортного засобу, на якому можлива установка шин такого типу.

3.4. Сліди впливу частин транспортного засобу на пасажирів і водія: відбитки малюнка накладок педалей на підошвах взуття водія, відбитки малюнка килимків на підошвах взуття пасажирів і водія. Дозволяють встановити, хто знаходився на місці водія в момент удару, нанесеного по транспортному засобу спереду; пошкодження матеріалу одягу при контактуванні з гострими краями виступаючих частин всередині салону (кабіни) транспортного засобу. Дозволяють встановити місце розташування потерпілого в салоні у момент удару з урахуванням напрямку дії інертних сил; краплі і сліди підтікання крові на одязі потерпілого. Дозволяють судити про місце, яке він займав в транспортному засобі безпосередньо в момент удару, і про положень його тіла виходячи з можливості отримання такої травми на цьому місці і з напрямку стікання крові на одязі. Дослідження слідів на одязі і взутті проводяться в основному для установлення механізму травмування постраждалих, тому їх доцільно проводити комплексно із судово-медичними експертами. [16, c.21-26]

Розділ 3. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів

Основним засобом фіксації слідів транспортних засобів є опис в протоколі огляду місця події, в якому відображаються різні відомості.

При фіксації слідів коліс:

- розташування слідів коліс на місці події і їх вид;

- довжина слідів коліс і їх конфігурація;

- зміна напряму слідів;

- ширина відображення бігової доріжки;

- максимальна глибина об'ємних слідів;

- будова малюнка протектора;

- відображення особливостей поверхні шини, їх форма, розміри, розташування;

- довжина слідів одного обороту колеса (за можливості такого вимірювання);

- колія передніх і задніх коліс;

база транспортного засобу (за можливості такого вимірювання);

ознаки напряму руху транспортного засобу;

спосіб фіксації і вилучення слідів.

При фіксації осколків зовнішніх освітлювальних приладів:

- місцезнаходження осколків;

- розташування ділянки з щонайбільшою концентрацією осколків і площа розсіяння частинок скла;

- напрям розсіяння осколків;

- колір і матеріал частинок, наявність на осколках маркірувальних поміток, частинок ЛФП, інших нашарувань;

- кількість і розмір осколків при невеликій їхній кількості.

При виявленні слідів виступаючих частин:

- вид слідів і характер їх утворення;

- місцезнаходження слідів на об'єкті;

- форма, розміри слідів;

- точне розташування слідів і їх окремих елементів щодо рівня проїжджої частини;

- наявність в слідах частинок ЛФП, деревини, ґрунту і інших частинок;

- спосіб фіксації і вилучення слідів.

При виявленні частинок лакофарбного покриття:

- місце їхнього розташування;

- вид (багатошарові фрагменти, часточки нашарування, поверхневі сліди ковзання);

- колір (по можливості вказується колір ґрунтовки, шпаклівки, фарби);

- форма частинок;

- спосіб вилучення.

При виявленні слідівпаливно-мастильних матеріалів:

- розташування плям паливно-мастильних матеріалів і їх вид;

- форма і розміри плям;

- колір люмінесценції в УФ-променях (за наявності такої можливості);

- характерний запах;

- розташування плям паливно-мастильних матеріалів щодо коліс транспортного засобу, який стоїть;

- спосіб вилучення [14, c. 58].

Прикладом опису слідів транспортних засобів в протоколі огляду місця події може служити такий його фрагмент.

"...На відстані 40 см. від стовпа у напрямку до села Миколаївка на правому узбіччі шосе на вологому ґрунті виявлені об'ємні сліди кочення шин. Сліди відходять від асфальтового покриття під кутом 10 градусів, прямують паралельно асфальту, виходять на асфальт під кутом 15 градусів на відстані 10 м від стовпа. Довжина прямокутної ділянки складає 20 м. Зовнішній слід знаходиться на відстані 2 м від краю асфальту в найбільш віддаленій точці. Загальна кількість слідів на ділянках узбіччя біля асфальту на початку і в кінці слідів - 4. Ширина бігової доріжки кожного сліду, виміряна на декількох ділянках, складає 145 мм, найбільша глибина 80 мм. Ширина колії передніх і задніх коліс 1440 мм. У всіх слідах відобразилися аналогічні рельєфні малюнки протекторів шин, складаються з трьох рядів ромбів, які проходять уздовж слідів. Довжина сторони ромба 60 мм, відстань між ромбами 6 мм.

При детальному огляді в сліді правого заднього колеса виявлено відображення особливості бігової доріжки шини у вигляді опуклості овальної форми розміром 20х12 мм, яке розташоване посеред одного з ромбів в середньому ряді і повторюється через кожні 240,5 см.

Дно слідів на вологому ґрунті рівне, впоперек лівого сліду в середній його частині знаходиться гілка із зламом посередині, вільні її кінці указують у бік села Миколаївка.

Сліди коліс сфотографовані масштабним способом методом лінійної панорами. Із слідів коліс зроблені схематичні зарисовки, складена загальна схема, із сліду правого заднього колеса з ділянки з особливістю у вигляді опуклості овальної форми виготовлений гіпсовий зліпок, упакований в картонну коробку, яка опечатана і посвідчена пояснювальним текстом іпідписами слідчого і понятих.

В тому місці, де сліди коліс лівої сторони транспортного засобу виходять на узбіччя, на відстані 50 см від краю асфальту на ґрунті виявлено багато осколків скла різних розмірів і форми, найбільші з них розміром 4х55 і 4х8 см містять рельєфні малюнки у вигляді паралельних смуг шириною 4 мм кожна, які нагадують рельєф розсіювача.

Серед осколків скла виявлена частинка лакофарбового покриття трикутної форми з розміром сторін 1,7; 2; 1,4 см. Покриття складається з двох шарів - зеленого і коричневого кольору.

Осколки скла і частку лакофарбового покриття сфотографовано, упаковано в пакети 1, 2, які опечатані і посвідчені пояснювальними написами, підписами слідчого і понятих..." [13, c. 56]

Фотографування місця події, на якій виявлені сліди транспортних засобів, здійснюється відповідно до загальних криміналістичних рекомендацій. Разом з тим слід враховувати і деяку специфіку. Так, при фотографуванні необхідно прагнути того, щоб фотознімки, які фіксують загальний вид місця події і його деталі, не тільки служили ілюстраціями до записів в протоколі, але і у разі необхідності були придатні для перевірки тих або інших обставин (положення, взаєморозташування предметів обстановки, різних деталей). Детальні знімки часто стають об'єктами експертного дослідження (сліди шин, сліди виступаючих частин).

Як правило, фіксація слідів транспортних засобів пов'язана з порівняно великою територією, тому при фотографуванні для орієнтування доцільне застосування фішок, укажчиків, номерів. В деяких випадках застосовують обведення окремих ділянок крейдою (сліди гальмування, сліди крові і т.п.). Сліди шин фотографуються з масштабною лінійкою способом лінійної панорами з додаванням номерних укажчиків. Ознаки, які вказують напрям руху транспортного засобу, фотографуються з масштабною лінійкою розміщеною в площині сліду паперовою стрілкою, направленою у бік руху. Труп фотографують в тому положенні, в якому його було знайдено. Пошкодження на трупі, одяг, а також сліди на них фотографують масштабним фотографуванням. Фотографування пошкоджень доцільно повторити в морзі [7, c. 134].

Так зокрема за потрібне слід більш детальніше зупинитися на способах фіксації слідів залишених колесами транспортних засобів, до яких належать сліди кочення, юза, заносу.

Так сліди кочення, представляють собою відбитки протектора колеса, та можуть розташовуватися як в безпосередній близькості від місця наїзду, зіткнення, так і відносно далеко від нього. При виявленні слідів кочення необхідно встановити їх приналежність конкретному автомобілю (або групову приналежність, якщо транспортний засіб зник з місяця пригоди).

Слід зафіксувати довжину, ширину, конфігурацію і колію сліду, вказати характеристику та розміри елементів малюнку протектора. Якщо слід прямолінійний, фіксують його розташування по відношенню до краю дороги на початку і наприкінці сліду, якщо він має іншу конфігурацію, то його ділять на ділянки, вимірюють і задають, на масштабну схему його траєкторію, розміри кожної ділянки, а також відстані від краю дорожнього покриття.

Фотографування слідів кочення здійснюють методом панорамної фотозйомки з масштабом (зазвичай використовують рулетку), при цьому в кадр необхідно включити точку відліку (тобто будь-якої постійний предмет дорожньої обстановки, за яким можна орієнтуватися відносно сліду на місці події). При фіксації слідів способом детальної фотозйомки вибирають найбільш чіткі ділянки з відображенням характерних ознак, якщо такі виявлені. За наявності об'ємних слідів роблять гіпсовий зліпок з ділянок, де відобразилися часткові ознаки, придатні для класифікаційних та ідентифікаційних досліджень. [16, c. 30]

Сліди юза характеризують рух автомобіля в загальмованому стані. Вони являють собою сліди тертя колеса об дорожнє покриття. Ширина кожного сліду свідчить про площу контакту колеса з дорожнім покриттям, відстань між двома паралельними слідами відповідає колії автомобіля, а поздовжні траси, що утворюються деталями елементів малюнка протектора, повинні чергуватися відповідно з виступами утворюючих елементів, що має важливе значення для встановлення належності сліду конкретному автомобілю. Сліди юза можуть розташовуватися як безпосередньо перед місцем зіткнення (наїзду перекидання), так і після нього. Вони можуть бути прямолінійними і дещо дугоподібними. [16, c. 31]

Початок слідів юза зазвичай виражений менш чітко, ніж закінчення. Для визначення точки або лінії початку сліду зручніше оглядати його з деякої відстані під невеликим кутом. При цьому потрібен асистент, котрий відзначить вказану точку.

У деяких випадках можна визначити початок сліду по дрібних ямках і подряпинах, які утворюються при зсуві камінчиків, часток ґрунту піску та інших дрібних об'єктів колесом. Закінчення сліду зазвичай позначається чіткою темною лінією, на якій утворюються скупчення бруду, залишки резини, захоплені при ковзанні поглибленнями протектора

У слідах юза можуть спостерігатися розриви, викликані відривом колеса від поверхні дороги або короткочасним припиненням натискання на педаль гальм.

При відриві колеса від поверхні дороги утворюються короткі і множинні розриви. Вони викликані малим навантаженням на задню вісь, внаслідок чого колеса підстрибують на нерівностях дороги.

У результаті припинення гальмування в кінці сліду може відбутися його зміщення, особливо в тих випадках, коли під час гальмування колеса автомобіля були повернуті. У такому сліді необхідно зафіксувати окремо прямолінійну ділянку і ділянку відхилення (його довжину, ширину, характер кривизни).

Якщо слід юза суцільний або з розривами, зумовленими відривом коліс від дороги (чергуються короткі розриви), то його треба вимірювати повністю, від початку до кінця (без урахування розривів). У разі виявлення сліду юза з розривом в результаті припинення гальмування вимірюється кожна ділянка гальмування, розрив вимірюється окремо.

Прямолінійні сліди фіксують у двох точках від краю дороги (узбіччя): на початку і наприкінці, дугоподібні - як мінімум у трьох точках: на початку, кінці та середині (в найбільш віддаленій точці від краю дороги).

При огляді слідів юза потрібно встановити, якому транспортному засобу вони належать, яке їх розташування по відношенню до інших транспортних засобів і слідами, зафіксованим на місці пригоди.

Сліди бажано зафіксувати за допомогою оглядової фотозйомки, включивши в кадр нерухомий орієнтир.

Сліди заносу незаторможеного транспортного засобу є криволінійні сліди ковзання, на поверхні яких спостерігаються розташовані під кутом траси, утворені виступами малюнка протектора.

Ознакою слідів заносу є вихід слідів задніх коліс за межі колії передніх. Початок і закінчення слідів визначається так само, як і в слідах юза.

При наявності слідів ковзання з занесенням необхідно виміряти довжину сліду кожного колеса з урахуванням кривизни. На схемі і фотознімках слідів потрібно відзначити початок і закінчення кожного обода коліс (заднього лівого, правого заднього, лівого переднього, правого переднього). На схемі відображається конфігурація слідів в масштабі, для чого можна використовувати шаблон або макет автомобіля в масштабі, замість коліс використовується грифель або крейди.

Необхідно зафіксувати відстань між парними слідами (передніх і задніх) коліс в декількох точках. Якщо в слідах вбачаються траси, розташовані під кутом, слід визначити кут нахилу трас і зафіксувати їх за допомогою масштабної фотозйомки. Кожен слід бажано розділити на окремі ділянки і зафіксувати послідовно кожну ділянку по відношенню до краю дороги. Сліди можна фотографувати за допомогою панорамної і орієнтуючої фотозйомки. [16, c. 32]

При фіксації слідів транспортних засобів велике значення мають вимірювання, за допомогоюяких фіксуються точні дані про об'єкти матеріальної обстановки місця події, їх взаєморозташування. Вимірювання слідів транспортних засобів дає можливість отримати початкові дані для визначення типу, виду і моделі транспортного засобу. Недбало проведені вимірювання можуть привести до помилки у встановленні транспортного засобу. Наприклад, якщо в сліді відображення якоїсь особливості повторюється, то треба визначити зовнішній діаметр шини за формулою:

Д=L/3.14

де Д- зовнішній діаметр шини, L - довжина кола шини, яка дорівнює відстані, виміряній між двома відображеннями однієї і тієї ж особливості, яка повторюється.

Зайве говорити, що при допущеній помилці у вимірюванні цієї відстані діаметр шини також буде визначений неправильно, а отже можливе і неправильне визначення типу транспортного засобу. При вимірюванні необхідно прагнути максимальної точності, дотримуючись правил вимірювання конкретних параметрів [18, c. 79]. Так, вимірювання рекомендується проводити під прямим кутом до поздовжньої і поперечної осі проїжджої частини, виконувати їх до однієї базової лінії (наприклад, до краю доріжки), фіксувати точки, між якими проводяться вимірювання. За можливості вимірювання доцільно повторювати на різних ділянках. Матеріальну обстановку, зафіксовану в протоколі огляду місця події, поряд із фотографуванням, допомагає з'ясувати складання схеми, яка є додатком до протоколу (ст. 191 КПК України). Схема в протоколі огляду місця події може містити такі реквізити: найменування; місце вчинення ДТП; дата і час події; дані особи, яка склало схему, її підпис; прізвища і підписи фахівців, понятих; умовні позначення, масштаб.

На схемі графічно фіксуються:

- ділянка доріжки;

- орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів і слідів;

- транспортні засоби, які брали участь в події, координати їх розташування щодо елементів проїжджої частини, орієнтирів;

- труп, його розташування і прив'язка;

- сліди коліс транспортних засобів, їх розташування щодо елементів доріжки, розмірні характеристики;

- інші сліди і предмети, які відносяться до події, - розташування частин, які відділилися від транспортного засобу (уламки кузова, часточки фарби і т. ін.), розміри, форма слідів крові, площа розсіяння осколків, обсипання ґрунтуі ін.;

- характеристика, доріжки, дорожні знаки і т. ін. Для складання схеми найзручніше використати бланки, виготовлені з міліметрівки.

Окрім загальної схеми, при виявленні слідів шин доцільно складати схему малюнка протектора з необхідними розмірними характеристиками. При виявленні слідів виступаючих частин транспортного засобу необхідно також складати схему з вказівкою всіх розмірних характеристик, які мають значення. Всі складені схеми повинні бути підписані слідчим, фахівцями, понятими і іншими учасниками огляду. Проблему вилучення слідів транспортних засобів доцільно розглянути в схематичному плані, умовно поділивши всі сліди на дві групи - сліди коліс і виступаючих частин і частини і інші об'єкти, які відділилися від транспортного засобу. Вилучення слідів другої групи нескладне. Для цього необхідно лише упакувати виявлені об'єкти з дотриманням заходів застереження. А вилучення слідів першої групи має деякі особливості. Так, при виявленні об'ємних слідів шин виготовляються гіпсові зліпки. Іноді виникає необхідність отримання об'ємних копій з великих за довжиною слідів. Для цього слід ділиться на ділянки по 40-50 см перекладаються тонкими перетинками з скла, пластмаси і т. ін. при цьому неприпустимо, щоб поділ ділянок відбувався в місцезнаходженні відображення особливостей шини. До отримання зліпків зі сліду їх треба пронумерувати, вказати напрям руху транспортного засобу. Документовані дані розміщуються на ярликах, прикріплених до зліпків.

Поверхневі сліди вилучаються на слідокопіюючі матеріали. Сліди протектора, залишені на предметах, розташованих на шляху руху колеса, необхідно вилучати після фотографування по можливості разом з предметом-носієм [4, c. 105]. Слід також звернути увагу на вилучення одягу потерпілого. Навіть якщо в процесі огляду на одягу не виявлено ніяких слідів, його треба направити до лабораторії на дослідження. На всіх вилучених речових доказах необхідно робити відповідні пояснюючі написи з підписами слідчого і понятих.


Висновок

Підводячи підсумки викладеного у роботі матеріалу, можна зробити наступні висновки. Під слідами транспортних засобів маються на увазі сліди контактної взаємодії як ходових частин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксовані зміни на дорозі, пов'язані з рухом транспорту. Особливості роботи з вказаними слідами полягають у наступному. Сліди, знайдені на місці події, фіксуються в протоколі дорожньо-транспортної події. При їхньому описі вказується характер дорожнього покриття, вид сліду, ширина колії і взаємне розташування слідів, малюнок протектора, наявність, форма і розміри дефектів шин, що відобразилися, а також розташування слідів, неходової частини і їхні ознаки. Протокол дорожньо-транспортної події обов'язково доповнюється планом-схемою, на якому вказується розташування знайдених слідів. Фотографування слідів транспортних засобів є складовою частиною фотографування місця події або транспортного засобу. На вузлових знімках необхідно відобразити ознаки, що дозволяють судити про маневр і інші особливості руху. На детальних фотознімках фіксуються окремі сліди, що відображають загальні та окремі ідентифікаційні ознаки.

При детальній зйомці слідів коліс необхідно вибирати такі ділянки, де найбільш повно і чітко відобразилася бігова частина при повному обороті колеса.

В цілях уникнення перспективних спотворень зйомку слід здійснювати методом лінійної панорами. Для вилучення в цілях експертного дослідження вибираються ділянки слідів коліс, де найбільш повно і чітко відобразилися окремі ідентифікаційні ознаки. Поверхневі сліди фіксуються методом фотографування, з об'ємних слідів після їхнього фотографування виготовляються гіпсові зліпки.

Своє значення має також наведена в даній роботі класифікація слідів транспортних засобів. Значення цієї, як і класифікацій взагалі в будь-якій галузі знань полягає в тому, що вона формуючи певний порядок, конкретизуючи загальне, таким чином дає можливість слідчому, спеціалісту чи експерту з’ясувати питання що потрібно робити в певній ситуації і зрештою як потрібно діяти, які сліди слід виявляти першими, на що потрібно звертати увагу, щоб виявити ті чи інші сліди, зважаю на класифікацію слідів і знаючи які можуть сліди. Вказана в даній роботі класифікація наводить конкретний перелік слідів, що можуть бути залишені транспортними засобами, що допомагає слідчому виробити певний порядок виявлення, фіксації і вилучення цих слідів.

Зрештою висвітлена в даній роботі тема в наш час набуває дедалі більшої актуальності. Це пов’язано з великим збільшенням кількості транспортних засобів і у зв’язку з цим збільшення випадків негативних наслідків їх експлуатації, які потрібно розслідувати. Тому напрацювані наукові знання в цій галузі, які частково викладені і в цій роботі, поєднані з практичним вмінням та досвідом допоможуть працівникам до обов’язків яких входить розслідування випадків дорожньо-транспортних пригод, з’ясувати істину у справі.


Список використаної літератури

1. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. М., 1988.- 236 с.

2. Белкин Р.С. Курс криминалистики. М ., 2001.- 984 с.

3. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики.- М., 1979.- 478 с.

4. Криміналістика: Підруч. для слухачів, викладачів вузів системи МВС України / П.Д. Біленчук, О.П. Дубовий, М.В. Салтевський, П.Ю. Тимошенко. За заг. ред. акад. П.Д. Біленчука. К.: АТІКА, 1998. 416 с.

5. Криминалистика /под ред. Н.П.Образцова. М., 1995.- 631 с.

6. Криминалистика /под ред. Н.П.Яблокова. М., 1995.- 567 с.

7. Криміналістика /під ред. В.Ю.Шепітька.К., 2001.- 684 с.

8. Образцов В.А. Криминалистика (курс лекций). М., 1996.- 672 с.

9. Руководство для следователей /под ред. Н.А.Селиванова, В.А.Слеткова. М., 1997.- 318 с.

10. Салтевский М.В. Криміналістика. Харків, 2000.- 342 с.

11. Фиксация результатов осмотра места происшествия.- М., 1984.- 208с.

12. Васильев А.Н. Осмотр места происшествия.- М., 1960.- 124 с.

13. Колмаков В.П. Следственный осмотр.- М., 1969.- 96 с.

14. Попов В.И. Осмотр места происшествия.- Алма-Ата, 1957.- 86с.

15. Специализированный курс криминалистики: Учеб-- К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР. 1987.-384 с.

16. Информационный сборник. Методы экспертного исследования. Транспортно – трасологические исследования. Под ред. С.И. Перлина – Харкьов. 2006.- 332 с.

17. Фиксация результатов осмотра места происшествия: Справочное пособие для следователей,-К.: РИО МВД УССР, 1981.-208 с.

18. Использование современных физических методов исследования в криминалистической практике,- К., 1989.- 106 с.

19. Расследование дорожно-транспортных происшествий.- К.: РИО МВД УССР, 1989.- 240 с.

20. Современная криминалистика: использование достижений науки и техники в расследовании и раскрытии преступлений.- К.: РИО МВД УССР, 1989. - 32 с.

21. Применение современных физических методов исследования для решения поисковых задач в криминалистической практике: Учеб. посо­бие.-К.: УАВД, 1993.-75 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ