Реферат на тему:
ВВЕДЕННЯ ДО КУРСУ "СИСТЕМИ СУЧАСНИХ ТЕХНОЛОГІЙ"
Курс "Системи сучасних технологій" - один з важливих у загальному циклі природничо-наукової та загальноекономічної підготовки фахівців-економістів для різних галузей.
Виробництво - це процес створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства.
Технологія - це наука про способи переробки сировини та напівфабрикатів у засоби виробництва і предмети споживання.
Мета вивчення курсу - сформувати у майбутніх спеціалістів поняття про суспільне виробництво, що включає в себе багато галузей, які відрізняються технологічними процесами, матеріально-виробничою базою, знаряддями праці, витратами на виробництво продукції, професійними кадрами, методами та технологіями, техніко-економічними показниками у провідних галузях промисловості.
Завдання курсу - розкрити фізико-хімічну суть явищ, які відбуваються при одержанні та переробці мінеральної сировини, хімічної технології, виготовленні деталей і виробів з металів, сплавів та неметалевих матеріалів за пріоритетними технологіями.
Промислові продукти можуть служити засобами виробництва або предметами народного споживання. В той же час багато готових промислових продуктів можуть використовуватися як сировина для інших виробництв. Так, аміак служить основною сировиною у виробництві азотної кислоти, яка в свою чергу застосовується для одержання мінеральних добрив.
Технологія - наука про способи та процеси виробництва промислових продуктів. Технологічний термін "спосіб виробництва", звичайно, відрізняється від суспільно-економічного поняття про спосіб як єдність продуктивних сил та виробничих відносин. Спосіб виробництва складається з послідовних операцій, які протікають у відповідних машинах і апаратах.
Технологія умовно ділиться на механічну та хімічну. В механічній технології розглядають процеси, при яких змінюється форма або зовнішній вигляд і фізичні властивості матеріалу, а в хімічній - процеси зміни складу, властивостей та внутрішня будова речовини.
Для науково-технічного прогресу важливий тісний зв'язок нової технології з технічними та економічними показниками на будь-якому виробництві в різних галузях промисловості.
Технологія як наука про методи переробки сировини розвивається паралельно з такими галузями, як машинобудування та хімічна промисловість.
Технологія машинобудування - це точна наука, в якій широко використовуються закони фізики, хімії, механіки, теплотехніки, кібернетики, екології, економіки, менеджменту, правила техніки безпеки.
У даному курсі ССТ основними базовими виробництвами в технології машинобудування є виробництво чорних і кольорових металів, обробка металів традиційними технологіями (тиском, різанням, литтям). До міжгалузевих технологій відносяться нові види обробки матеріалів: лазерна, електронно-променева та плазмова технології. До особливої групи технологічних процесів належать технологія тонких плівок, біотехнологія та інші процеси, які використовуються для виготовлення виробів мікроелектроніки.
Розглянемо детальніше поняття про галузі машинобудування. Кожна галузь промисловості - це сукупність підприємств, що об'єднані економічним призначенням продукції, яку вони випускають, і характеризуються спільністю вихідної сировини та матеріалів, технології виробництва, обладнання і професійного складу кадрів. Промисловість у міру розвитку поділяється на комплексні галузі. Комплексними називають галузі, до складу яких входить кілька однорідних, але спеціалізованих всередині даної галузі за більш вузьким призначенням продукції галузей (наприклад, енергетична, машинобудівна, металургійна, хімічна, текстильна, харчова, тощо).
Розглянемо структуру та основні принципи організації виробничого процесу. Основними елементами будь-якого виробничого процесу є: засоби праці, предмети праці, праця людини. Основа виробничого процесу -процес праці як діяльність людини, спрямована на створення споживчої вартості певної кількості та якості. Наприклад, у Черкаській області 17 хімічних підприємств. Хімічні виробництва відносяться до великих машинних виробництв, у яких виробничий процес проходить в умовах розподілу праці та застосування системи машин та апаратів (технічних агрегатів, установок). Виробничі процеси поділяються на основні технологічні (зміна вихідної сировини та матеріалів для отримання готової продукції), допоміжні (ремонт обладнання, будинків, споруд, виготовлення інструменту), обслуговуючі (контроль якості параметрів процесу й продукції, транспортування сировини та матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції) та підсобні (виготовлення тари, упаковка продукції і т. ін.).
Технологічний процес включає стадії та операції.
Стадія - частина процесу, яка включає виготовлення напівфабрикатів чи готової продукції.
Операція - частина технологічної стадії, в якій дія на предмет праці відбувається в одному чи кількох апаратах (машинах), які обслуговують робітники чи бригада. Операції поділяються на основні (технологічні) та допоміжні.
Технологічні операції є об'єктом планування, обліку та контролю, нормування матеріальних ресурсів, витрат праці та ЇЇ оплати.
Допоміжні операції забезпечують безперервне проходження основних операцій. Це контрольно-операційні, по-стадійні (проміжні) операції чи підсумковий контроль за відповідністю сировини, напівфабрикатів та готової продукції затвердженим ДЕСТУ чи ТУ, транспортування-переміщення сировини, напівфабрикатів, готової продукції, збереження та відвантаження тощо.
Технологічне обслуговування - забезпечення нормального режиму та безпеки робітників відповідно до процесів (чищення, огляд, промивання, міжопераційне стеження тощо).
Постійне поєднання всіх стадій та операцій утворює структуру виробничого процесу (рис. 1.)
Залежно від типу апаратів, рівня автоматизації процесів та механізації праці робітників розрізняють ручні, апаратурно-ручні (машинно-ручні), апаратурно-автоматизовані та комплексно-автоматизовані апарати. За характером проходження в часі апаратурні процеси поділяються на безперервні та періодичні. Організація виробничого процесу передбачає правильне визначення його складових стадій, послідовності, співвідношення та взаємозв'язків розміщення в просторі.
Раціональна організація виробничого процесу можлива тільки на базі комплексного системного підходу на основі таких принципів, як:
• спеціалізація - розподіл праці між структурними підрозділами (основними та допоміжними);
• пропорційність - визначення відповідності продуктивності праці з урахуванням кількісного та кваліфікаційного співвідношення;
• паралельність - одночасне виконання та поєднання технологічних операцій;
• прямоточність - мінімальний час переміщення продукції на основі взаємопов'язаного комплектування робочих місць, дільниць, цехів, складів, транспортних служб;
• безперервність, технологічна оснащеність;
• стандартність, яка знаходить відображення в регламенті, затвердженому для кожного тех нелогічного процесу, в паспортах, складених на машину, процес, продукцію;
• надійність, що передбачає певний взаємозв'язок стадій та операцій виробничого процесу, при якому досягається функціонування на основі оперативного керування виробництвом, проведення попереджувальних планових ремонтів тощо;
• економічність - раціональне використання матеріально-сировинних, паливно-енергетичних, трудових, фінансових ресурсів при високій якості виготовлення продукції.
Всі розглянуті принципи взаємопов'язані та взаємообумовлені. Наприклад, спеціалізація робочих місць створює умови для впровадження засобів автоматизації праці, механізація виробничого процесу в цілому впливає на ступінь безперервності та ритмічності випуску продукції, створює передумови для пропорційного та збалансованого функціонування виробництва. Дотримання цих принципів забезпечує ефективне проходження технологічного процесу та якість продукції.
Процес розробки та освоєння нових виробництв, реконструкції та технологічного переозброєння сформувався як самостійна стадія процесу виробництва та отримав назву технічної підготовки виробництва.
Технічна підготовка виробництва - це комплекс наукових, технічних та організаційних робіт, пов'язаних з розробкою і освоєнням нової та вдосконаленням діючої техніки й технології, організації виробництва й праці.
Основні завдання технічної підготовки виробництва -формування прогресивної технічної політики, спрямованої на створення найбільш досконалих видів продукції та технологій їх виготовлення; створення умов для високопродуктивної, ритмічної і рентабельної роботи підприємства; скорочення тривалості технічної підготовки виробництва з одночасним підвищенням якості всіх видів робіт.
За змістом технічна підготовка поділяється на дослідну, конструкторську, технологічну, матеріальну та документальну. Ми розглянемо три останні.
За формою організації технічна підготовка поділяється на централізовану, коли всю роботу виконує апарат заводоуправління; децентралізовану, при якій основний обсяг роботи з технічної підготовки виконують цехові органи; змішану, яка передбачає розподіл підготовчих робіт між цехами та заводськими органами.
Технологічна підготовка забезпечує створення оптимальних матеріально-технічних передумов для випуску в найкоротший строк і з мінімальними витратами нових видів продукції з раніше заданими властивостями та якісними характеристиками. Технологічна підготовка включає вибір вихідної сировини, технічної бази, підбір типового технологічного процесу, технологічного оснащення (технологічне обладнання, засоби механізації та автоматизації виробничих процесів), визначення послідовності операцій, засобів контролю та випробувань, режиму роботи, кваліфікації виконавців.