Особливості збирання анамнезу у батьків хворої дитини
План:
1. План збирання анамнезу………………………………………..
2. Об’єктивне обстеження………………………………………….
3. Соматоскопія……………………………………………………...
4. Антропометрія…………………………………………………….
5. Використана література…………………………………………
ЗАГАЛЬНАМЕТОДИКАОБСТЕЖЕННЯ ДИТИНИ
Методика обстеження дитини має свої особливості, вона вимагає від лікаря або фельдшера не тільки міцних знань, а й уміння знайти підхід до дитини і викликати у неї та її батьків довір'я до себе. Розмову з матір'ю маленького пацієнта та з самим пацієнтом не можна замінити ніякою найдосконалішою технікою, ніякими лабораторними обстеженнями. Саме з розмови повинно починатися обстеження дитини. Воно складається з анамнезу (розпитування матері або рідних, а також самої дитини) і об'єктивного обстеження.
План збирання анамнезу. Спочатку доцільно зібрати анамнез у матері або батька, а потім доповнити його розмовою з хворою дитиною, у разі потреби — віч-на-віч. Бажано, щоб у кабінеті, в якому ведеться прийом дітей, були іграшки для дітей різного віку. З'ясувавши ім'я, прізвище і вік дитини, найкраще починати збирання анамнезу з розпитування матері, терпляче вислухати все, що вона вважає за потрібне розповісти лікарю про хворобу своєї дитини. Після цього слід додатково розпитати, коли і як почалося захворювання, як воно проявлялося і розвивалося, яке проводилося лікування і якою була його ефективність. Дуже важливо зібрати функціональний анамнез: уточнити можливі порушення функції центральної нервової системи, ендокринної системи, органів дихання і серцево-судинної системи, органів травлення та інших органів і систем, що розвинулися через захворювання дитини до моменту її обстеження.
Зібравши анамнез (історію) захворювання (anamnesis morbi), з приводу якого дитина та її батьки звертаються за допомогою, лікар або фельдшер, починає збирання анамнезу життя (anamnesis vitae). При цьому уточнюють такі моменти: кількість попередніх вагітностей та пологів у матері, число викиднів, а також причини - передчасного переривання вагітності, яким був перебіг цієї вагітності.
Якщо мати хворіла під час вагітності, то чим і яким був перебіг захворювання; яку вона виконувала роботу на виробництві, чи стикалася з шкідливими речовинами та факторами (наприклад, радіацією, рентгенівським випромінюванням, електромагнітними коливаннями ультрависокої частоти), чи закінчилася вагітність в строк, якими були пологи.
Особливої уваги заслуговує перебіг періоду новонародженості стан дитини після народження, антропометричні показники маси тіла і зросту, наявність родової травми, асфіксії, перенесені захворювання періоду новонародженості, стан пупкової ранки, вигодовування. Розпитують, як вигодовували дитину — по годинах чи безладно, з нічною перервою чи без неї, коли введено прикорм . та догодовування, який прикорм мала дитина, коли її відлучено від грудей, з якого часу немовля одержувало соки, вітаміни, зокрема вітамін D, якою була дієта протягом першого року життя і в наступні роки, як годували дитину перед початком захворювання ї під час нього.
Далі розпитують про фізичний і психічний розвиток дитинні коли почала тримати голову, самостійно сидіти, стояти, ходити, як розвивалася мова, а також збирають відомості про різні навички і вміння. З'ясовують, які захворювання перенесла дитина, який їхній перебіг і як вони піддавалися лікуванню; чи немає венеричних захворювань у сім'ї, які матеріально-побутові умови сім'ї, де росте дитина. Необхідно вивчити культурні та гігієнічні навички в сім'ї, умови виховання, поведінку дитини в сім'ї та в дитячому колективі.
Дуже важливо зібрати епідеміологічний, імунулогічний та алергологічний анамнез: перенесені інфекційні захворювання і контакти з інфекційними хворими протягом останніх двадцяти одного дня, які профілактичні щеплення було зроблено дитині, чи вводилися імунні сироватки, чи не було у неї проявів алергії, реакції на харчові продукти, лікарські засоби тощо.
Генетичний анамнез включає відомості про спадкові хвороби у дитини і родичів, стан здоров'я батьків. Зібравши анамнез життя, приступають до об'єктивного обстеження.
Об'єктивне обстеження дитини завжди починають з оцінки її загального стану і положення тіла. Далі вимірюють масу тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота. Оглядають шкіру, слизові оболонки, грудну клітку, живіт, кінцівки. Огляд дитини починається з того моменту, як вона з'являється в полі зору медичного працівника. Для огляду дитину краще покласти на сповивальний столик або на канапу. Рекомендується повністю роздягати пацієнта для огляду.
Медичний працівник повинен дбати про те, щоб не злякати дитину. Не потрібно негайно роздягати її, спочатку слід провести попередній загальний огляд і завоювати довір'я дитини, після чого роздягти її і провести детальний огляд усього тіла. Всі фізичні дослідження, які можуть спричинити біль або зумовити неприємні відчуття, краще проводити наприкінці огляду (визначення симптомів Ортнера, Пастернацького, огляд порожнини рота і глотки за допомогою шпателя).
Далі здійснюється обмацування (пальпація) шкіри, підшкірної основи, м'язів, лімфатичних вузлів. Досліджують органи дихання, серцево-судинної системи, органи травлення, сечовиділення, нервову та ендокринну системи, органи чуттів (огляд, пальпація, перкусія, аускультація), проводять функціональні і додаткові обстеження.
Потрібні велика майстерність і уміння, щоб зацікавити маля, викликати його довір'я і успішно провести об'єктивне обстеження. Це вдається тільки тим, хто любить і розуміє дітей, серйозно ставиться до будь-яких проявів їхньої поведінки (протестів, страхів, плачу), враховує особливості дитячої психіки, у кого лагідні і теплі руки. Необхідно враховувати дитячі капризи, навчитися поділяти їхню зацікавленість, увійти в чарівний світ дитини і дати їй можливість відчути, що ви друг, повірити, що ви добра, своя людина. Дуже важливо вміти подолати протест дитини, заспокоїти її, зігріти теплом любові в хвилини відчаю і зробити менш болісною розлуку з батьками, з домівкою тоді, коли її кладуть у лікарню.
СОМАТОСКОПІЯ, АНТРОПОМЕТРІЯ
Соматоскопія означає огляд тіла дитини, антропометрія — вимірювання тіла, тобто зважування, вимірювання зросту, окружностей, розмірів тім'ячок.
Перед обстеженням необхідно увійти в контакт з дитиною. Починаючи огляд дитини раннього та дошкільного віку, рекомендується показати їй іграшку, добитися встановлення у неї доброго настрою. Руки того, хто обстежує, та його інструменти повинні бути теплими, треба намагатися своїми діями не злякати дитину. З дітьми дошкільного та шкільного віку слід встановити дружні стосунки ще під час збирання анамнезу. Страх, неспокій, плач, крик, прояви опору значно утруднюють обстеження. Проте, маючи певний досвід, можна досить повно обстежити дитину, що плаче.
Насамперед звертають увагу на положення тіла. Здорове немовля спить звичайно на спині з дещо зігнутими в ліктях руками, затисненими в кулачки. В старшому віці діти набувають уві сні різноманітного положення. При ексудативному плевриті дитина переважно лежить на хворому боці, якщо перекласти її на другий бік, часто посилюється задишка. При явищах недостатності серця діти віддають перевагу напівсидячому положенню. Під час приступів бронхіальної астми старші діти намагаються сидіти. Під час сильного болю в животі, пов'язаного з подразненням очеревини, діти лежать на спині з підтягнутими до живота колінами. Коли біль менш інтенсивний, немовлята часто сукають ногами. Положення на боці із зведеними до живота стегнами і закинутою назад головою характерне для менінгіту (анталгічна поза). При менінгіті, а також при захворюванні правцем може спостерігатися о п і с т о т о н у с: дитина вигинається дугою так, що в яскраво виражених випадках (при захворюванні на правець) торкається підстилки тільки потилицею і п'ятками.
Слід звернути увагу на вираз обличчя дитини. При багатьох тяжких захворюваннях з'являється страждальницький вираз обличчя. У стані токсикозу буває маскоподібне, байдуже обличчя, нерухомий погляд, спрямований удалечінь. При правці може з'являтися вимушена сардонічна усмішка.
Діагностичне значення можуть мати також риси обличчя. Добродушний вираз обличчя, скісний монголоїдний розріз очей, великий язик, що не вміщується в порожнині рота, характерні для хвороби Дауна. Грубі риси, тупий вираз обличчя, великий язик — симптоми гіпотиреозу (зниження функції щитовидної залози). Слід звернути увагу на наявність стигм — аномалій розвитку. Це гіпертелоризм — збільшена відстань між очними яблуками, зміна форми вушної раковини, синдактилія, полідактилія, тобто зрощення пальців або збільшення їхньої кількості.
Закінчивши загальний огляд, треба повністю роздягти дитину і почати системне обстеження тіла. Передусім оглядають шкіру, найкраще при природному розсіяному освітленні. Відзначають вираженість волосяного покриву, колір шкіри. Звичайно він блідо-рожевий, але при різних захворюваннях може змінюватися. Шкіра стає блідою, наприклад, при анемії або спазмі периферичних судин, жовтуватою, яскраво-червоною, може набувати синюватого відтінку. Синюватий відтінок (ціаноз) є наслідком кисневого голодування або недостатності серця чи змішування венозної та артеріальної крові при вроджених пороках серця. Рідше ціаноз виникає в результаті переохолодження. Жовте забарвлення найчастіше пов'язане а підвищенням рівня білірубіну в крові.
Слід звернути увагу на наявність висипань на шкірі, висипання можуть складатися з різних елементів: плями, підвищення різної будови (папули, вузлики, горбики), пухирі, гнійники (пустули), кірочки, виразки. Оцінюють характер і локалізацію шкірних висипань. Висипання на шкірі часто бувають однією з ознак інфекційного захворювання, тому, коли виявляють його, дитину ізолюють від інших дітей до остаточного з'ясування характеру висипання і виключення інфекційного процесу. Крім інфекційних захворювань, причиною висипань можуть бути алергічні захворювання, перегрівання (пітниця). При багатьох захворюваннях, а також при порушенні правил догляду за дітьми у них можуть з'являтися попрілості в ділянці шкірних складок. Слід звернути увагу на наявність крововиливів, рубців, подряпин на шкірі. Поверхневі шкірні вени, ледь помітні у здорових дітей, можуть розширюватися і впадати у вічі при деяких захворюваннях. В ділянці голови вони розширюються при водянці головного мозку та інших станах, які супроводжуються підвищенням внутрішньочерепного тиску; при запаленні пупкової ранки розширюється венозна сітка передньої черевної стінки. Розширення цих вен особливо виражене при портальній гіпертензії («голова медузи»).