Робота за сумісництвом. Тимчасове виконання обов'язків на посаді. Переведення на іншу роботу. Переміщення працівника на інше робоче місце. Відсторонення від роботи: поняття та значення.
ПРО РОБОТУ ЗА СУМІСНИЦТВОМ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ, УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ
(Постанова Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р. № 245 — ЗП № 9 (1993), ст. 184, Бюлетень Мінпраці № 5 (1993) із доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996р. № 1033 - Бюлетень Мінпраці №9-10 (1996))
Опубліковано: "Урядовий кур'єр", № 54, 1993 рік.
Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про оплату праці" Кабінет Міністрів України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Установити, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.
Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
2. Установити, що тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу
Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу.
(У редакції ПКМ № 103.3 від 31.08.96)
3. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
4. Установити, що окрім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники) за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
5. Доручити Міністерству праці разом з Міністерством юстиції та Міністерством фінансів розробити і затвердити положення про умови роботи за сумісництвом, передбачивши в ньому особливості застосування цієї постанови для окремих категорій працівників (наукових, медичних і фармацевтичних працівників, професорсько-викладацького складу та інших), а також визначити перелік робіт, що не вважаються сумісництвом.
6. Визнати такими, то втратили чинність, розпорядження Ради Міністрів УРСР від 29 вересня 1988 р. № 433 та від 8 жовтня 1990 р. № 458.
(Накат Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну від 28.06.93р. № 43 — Бюлетені, Мінпраці № 8 (1993)) Зареєстровано н Міністерстві юстиції ЗО червня 1993р. № 76
Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" Міністерство праці. Міністерство юстиції і Міністерство фінансів України НАКАЗУЮТЬ:
1. Затвердити Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, що додається.
2. З прийняттям нього наказу не застосовується постанова Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань, Міністерства фінансів СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 9 березня 1989 р. № 81/604-К-3/6-84 "Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом".
1. Сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний під основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Для роботи за сумісництвом згоди власника або уповноваженого ним органу за місцем основної роботи не потрібно.
Не є сумісництвом робота, яка визначена Переліком робіт, що додається до цього Положення.
2. Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.
3. Працівник, якою приймають на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію, повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.
При прийнятті на роботу, що потребує спеціальних знань, власник або уповноважений ним орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплома або іншого документа про набуту освіту або професійну підготовку.
4. Керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).
Трудові договори, укладені з вищезазначеними працівниками про роботу за сумісництвом до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993р. № 245 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій", припиняються відповідно /Іо пункту 4 зазначеної постанови.
5. Оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу.
При встановленні сумісникам з погодинною оплатою праці нормованих завдань на основі технічно обґрунтованих норм оплата провадиться за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт.
Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку за основною роботою не враховується, крім випадків, передбачених пунктом 10 цього Положення.
6. Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Оплата відпустки чи виплата компенсації за невикористану відпустку провадиться сумісникам відповідно до чинного законодавства.
7. Особам, які працюють за сумісництвом у районах, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, надбавки до заробітної плати виплачуються в порядку та розмірах, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
8. Звільнення з роботи за сумісництвом провадиться на підставах, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці, без виплати вихідної допомоги.
9. Запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним Органом за місцем основної роботи.
10. Заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку:
вчителям га викладачам, які працюють у декількох середніх загальноосвітніх, професійних га інших навчально освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох);
медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров'я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей сиріт, а також дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста та Чертюного Півмісяця України.
Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не е сумісництвом (пункт 8 Переліку робіт, які не г сумісництвом).
11. Висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах та навчальних закладах (підрозділах) підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів за сумісництвом у робочий час до 4 годин на тиждень із збереженням за ними заробітної плати за місцем основної роботи.
12. Відповідальність за порушення порядку прийняття на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93р. № 245 та цього Положення покладається на власника або уповноважений ним орган державного підприємства, установи, організації, що приймає працівника на роботу за сумісництвом.
При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу: осіб, які не досягай вісімнадцяти років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.