Смекни!
smekni.com

Модель покрокового навчання писемного мовлення за психолінгвістичною моделлю висловлювання (стр. 6 из 7)

2/ у "розповіді" характеристика ситуації за її локальними та темпоральними ознаками, суб"єктами, умовами, яка вводить сюжет "розповіді»; ретроспективний огляд подій, ви­падків, що розвивають сюжетну лінію, включають "конфлікт", його розвиток та вирішення; висновки з даної ситуації за її результатами та іноді наслідки, до яких привели вказані по­дії;

3/ у "міркування":

а/ "доказ" «- загальні положення, які можуть являти собою вирішення певної проблеми чи питання і вимагають обгрун­тування: факти, приклада, аргументи, які обґрунтовують істинність чи хибність даних положень; висновки про істинність чи хибність положень, що грунтуються на аналізі приведених фактів, аргументів, прикладів;

б/ "умовивід" - характеристика певної проблеми, пи­тання, які' потребують вирішення; факти, аргументи, докази, приклади, організовані за певним причинно-наслідковим зв'яз­ком і призначені для вирішення проблеми; констатація припу­щення у вигляді судження про шляхи вирішення проблеми та його обгрунтування на основі аналізу фактів, прикладів тощо.

Систематизація ідей за критеріями, які співвідносяться зі змістом смислових елементів логіко-структурної організацій окремих КМФ може здійснюватись за прийомами "FRIEDs» і «observing» та їх модифікаціями.

7. Створення плану.

Необхідність застосування цього кроку залежить від того, якими прийомами користувався мовець для організації ідей у відповідності з логіко-структурною організацією КМФ.

Створення плану, як відомо, призначене для структурування змісту твору. Тому при застосуванні логіко-структурних типізованих схем та моделей КМФ, які одночасно організовують семантичний та композиційний аспекти твору, необхідність у складанні плану відпадає, а три-елементний розподід "банку ідей" зумовлює можливість створення вступної, заключної та основної частин висловлювання.

Виділення окремого кроку "створення плану" пов"язане з його традиційним використанням у процесі здійснення ПМ i, відповідно, з тим, що студент може вважати його простішим засобом організації. Крім того, створення плану може відрізнятись високою індивідуальною ефективністю. Тому, якщо студент вибирає саме створення плану, а не схеми КМФ, доцільним є ознайомлювати його ще й з логіко-структурною специфікою КМФ для правильної його організації. Проте, на нашу думку, ефек­тивність застосування моделей та схем є вищою.

8. Розширення частин плану в абзаци.

Даний крок є першим серед кроків етапу письма і харак­теризується роботою не тільки над змістом та струк­турою твору, але й початком його оформлення лінгвістичними засобами. Його сутність полягає в тому, що зібрані раніше ідеї тепер перетворюються у повні речення /за рахунок їх доповнення, комбінації/, а пункти плану чи елементи схеми - в абзаци. При цьому окремими абзацами виділяються перший та останній пункти плану, або перший та третій елементи моделі.

Основна частина твору може налічувати в середньому 2-3 абзаци, кіпькість яких залежить від характеру та логічного розподілу Інформації.

Результатом здійснення даного кроку є отримання неоформле-ного тексту, що складається з певних абзаців, логічно пов"язаних між собою. Центром логічної організації окремих абза­ців е, як правило, ключові речення.

9. Створення або виявлення в абзацах ключових речень.

Ключове речення, як відомо, виражає основну ідею абзацу. Якщо це речення знаходиться на початку абзацу, то в наступ­них реченнях воно розвивається, ілюструється, пояснюється; якщо ж воно знаходиться в кінці абзацу /concluding sentence/, то у ньому резюмуеться все повідомлене в аб­заці, і якщо ж такого речення немає, то інші розташовуються за ступенем наростання їх важливості. Ключове речення може виконувати такі функції: а/ узагальнення змісту абзацу; б/ пропозиції для вирішення проблеми, поставленої в абзаці; в/ прогнозування ситуації, що може виникнути як результат подій, викладених в абзаці; г/ висновків з приводу інформа­ції, викладеної в абзаці i таке iн. Очевидно, що зміст клю­чових речень пов"язаний, в першу чергу, зі змістом конкрет­них абзаців.

Розташування ключових речень обирається мовцем у від­повідності зі специфікою твору та особливостями його твор­чого задуму.

Взагалі, сутність даного кроку полягає у прогнозуванні мовцем відсутності логічного центру у певних абзацах та створенні ключових речень або у встановленні логічної єдно­сті абзаців за рахунок виявлення у них ключових речень.

10. Діагностика та ліквідація порушень логічної єдності абзаців.

Операції, що входять до складу даного кроку, здійсню­ються переважно по відношенню до основної частини твору, ос­кільки саме вона, як правило, містить основні логічні зв'яз­ки твору.

Логічна єдність абзацу виражається у наявності логічного зв"язку між його елементами-реченнями.

Як вже зазначалось, логічний зв'язок між реченнями мо­же мати часовий, просторовий, причинно-наслідковий та кау­зальний характер. В свою черту, мовцем може застосовуватись різна тактика організації речень в абзаці, яка забезпечує чітке викладення ідей. Тактика розміщення матеріапу "від важливішого - до менш важливого", "зліва - направо", "звер­ху - вниз" та iн. вже згадувалась нами. Серед її різновидів виділяються: І/ хронологічний або обернено-хронологічний порядок; 2/ послідовність від відомого до невідомого; З/ від причини до наслідку; 4/ від загального до конкретного чи навпаки; 5/ від проблеми до її розв"язання; 6/ від части­ни до цілого; 7/ від подібності до відмінностей тощо.

Сутність процесу діагностики мовцем логічних порушень в абзаці полягає в усвідомленні ним найадекватніших логіч­них зв"язкiв, які повинен містити в собі певний абзац у від­повідності до його задуму та логіко-структурної організації КМФ, з"ясуванні найраціональнішої тактики /чи їх певної ком­бінації/, порівняння цієї тактики з наявною в абзаці та з"ясування конкретних вад,

В свою чергу, процес виправлення вад логічної організації абзацу може містити зміну послідовності речень, їх певне комбінування, вичленування непотрібних елементів тощо. Засто­сування мовцем на попередніх етапах роботи прийомів створення моделей та схем зумовлює чітку логічну організацію послідовно­сті абзаців твору, тому даний аспект не розглядається нами де­тально.

II. Лінгвістичне формулювання твору.

Даний крок включає в себе операції урізноманітнення син­таксичних структур тексту, змін та доповнення лексики і діаг­ностики браку інформації та її доповнення.

Ці операції об"єднані нами не випадково, оскільки Їх реалізація взаємопов"язана, а послідовність не е детерміно­ваною. Наприклад, брак інформації може проявлятися у відсут­ності певних лексичних одиниць чи цілих речень. Введення таких елементів у текст може зумовити необхідність синтаксичної реорганізації суміжних речень. І навпаки, результатом уріз­номанітнення синтаксичних структур може стати заміна лексики та її доповнення.

Необхідність урізноманітнення синтаксичних структур тек­сту пов"язана, в першу чергу, зі стилістичними недоліками. Серед них можна виділити такі, як відсутність динамізму у висловлюванні /однотипність речень/ /Демиденко 1977, 18/ невиправдано довгі речення, наявність груп речень, які можуть комбінуватись у складі однієї структури тощо. Крім того, необхідно враховувати й специфіку синтаксису КМФ /Див. Табл.І, І розділ, § 2/. Ефективними засобами урізноманітнення синтак­сичних структур можна вважати введення паралельних конструк­цій, чергування простих та складних речень тощо.

Здійснення операцій зміни та доповнення лексики зумовлює­ться діагностикою відхилень від обраного стилю мовлення на рівні окремих лексичних одиниць, невиправданого повтору слів /не ключових/, недоліків лексичного зв"язку між реченнями та їх частинами та iн. Виявлення мовцем таких вад дозволяє їх усунути.

Нарешті, операція діагностики браку інформації та її доповнення передбачає перегляд тексту та введення до нього

прикладів, подій, фактів, які пригадав мовець, які можуть ілюструвати, доповнювати певні його елементи.

Три розглянуті кроки завершують етап письма та розпочина­ють етап редагування. Його метою е всебічна корекція тексту.

Кроки етапу редагування використовуються для усунення вад тексту, які мовець не помітив на попередньому етапі. Ефек­тивне здійснення цих кроків передбачає сформованнсть у студен­та вмінь та навичок ПМ, співвідносних з окремими кроками ПМ,

а також наявність бази знань. Окреслимо коротко зміст окремих кроків етапу редагування.

12. Перевірка відповідності тексту меті та адресату висловлювання.

На даному кроці передбачається, що мовець звіряє текст з поставленою метою: вносить до нього певні корективи, за допомогою яких можна усунути можливу невідповідність. Крім того, переглянувши семантичний зміст тексту та його мовне оформлення, мовець діагностує вплив, який його твір може спричинити на адресата мовлення, співвідносить його з метою твору, i як результат, підсилює його певні сторони чи вида­ляє непотрібні елементи.

ІЗ. Перевірка відповідності змісту речення, що передає основну ідею, змістові тексту.

Здійснення цього кроку передбачає співставлення мовцем

змісту тексту і основного речення, що містить основну його ідею та корегує невідповідності або у самому реченні, або у всьому тексті, в залежності від власного задуму та мети висловлювання.

14. Перевірка відповідності, логіко-структурної організації обраній КМФ та перевірка логічності у послідовності абзаців тексту.

Здійснення даного кроку зумовлюється співвіднесенням тек­сту, зокрема його абзаців, з моделлю i схемою конкретної КМФ та корекцією невідповідності змісту чи форми.