Смекни!
smekni.com

Особливості навчання усного монологічного мовлення ліцеїстів старших класів (стр. 1 из 3)

.

В Україні 90-ті роки стали періодом радикальних змін як в суспільстві, так і в освіті. Виникли оновлені форми освіти, нові типи закладів. З кожним роком посилюється інтернаціоналізація практично всіх аспектів життя в країні, оскільки результати технологічних, економічних, фінансових і політичних змін справляють значний вплив на її розвиток. Тому перед суспільством постала проблема творчих, всебічно розвинутих спеціалістів високої кваліфікації.

На підставі Закону України «Про освіту» з метою забезпечення оптимальних умов для виявлення і розвитку творчих здібностей учнівської молоді, а також цілеспрямованої, професійно орієнтованої підготовки юнаків і дівчат створюються середні загальноосвітні навчально-виховні заклади академічного типу, до яких відносяться гімназії, колегіуми, ліцеї. Вони покликані забезпечити підвищений рівень загальної середньої і професійної освіти учнівської молоді. За їх допомогою частково вирішується проблема інтеграції середньої і вищої освіти, науково-дослідницьких центрів, виробничих об’єднань.

Таким чином ліцеї надають загальну середню освіту за державним стандартом в обсязі загальноосвітньої школи третього ступеню та здійснює поглиблену профільну підготовку учнів, орієнтуючи їх до вступу на відповідні спеціальності вищих закладів освіти.

За 1994-1998 роки на Україні було відкрито понад 200 ліцеїв. Провідні ідеї їх створення — це забезпечення умов для реалізації педагогічних інновацій і технологій, надання учням наукових, техніко-технологічних, інформаційно організаційних знань з основ сучасної трудової діяльності в галузях економіки, інженерії, тощо.

Проаналізувавши нормативні документи кількох ліцеїв України зі спеціальностей математичного профілю, ми можемо зробити висновок, що ці заклади своїм головним завданням визначають розвиток нахилів, здібностей і обдарованості, творчого мислення, потреби і вміння самовдосконалюватися; формування готовності до трудової діяльності, здійснення всебічної кваліфікаційної підготовки учнів до здобуття вищої освіти по спеціальності.

Основною проблемою організації навчання в ліцеях математичного профілю є те, що програми для навчальних закладів даного типу не розроблені, тому основним документом, який регулює навчально-виховний процес, є навчальний план, який складається на основі затверджених Міністерством освіти України базових навчальних планів із конкретизацією шкільного компоненту освіти та профілю поглибленої підготовки учнів. Ліцеї залишають за собою право розробляти і впроваджувати власні програми навчальної та науково-методичної роботи з урахуванням державних стандартів.

Основною проблемою складання навчального плану з іноземної мови в ліцеях математичного профілю є невелика кількість годин, відведених на цей предмет по причині великої навантаженості по профільним дисциплінам математичного циклу. Проаналізувавши календарні плани викладачів ліцеїв Чернігівської області і міста Києва, ми прийшли до висновку, що в закладах даного типу навчання іноземної мови починається з лексичного і граматичного матеріалу 5 класу загальноосвітньої школи. Щодо монологічного мовлення, яке є об’єктом ношого дослідження, то навчання в більшості ліцеїв починається з тематики 5-6 класу при обсязі висловлювання на рівні старших класів. Таким чином обсяг матеріалу семи років навчання загальноосвітньої школи ліцеїсти повинні подолати за 2-4 роки при середній кількості годин іноземної мови — 3 години на тиждень. (Дивись табл. 1)

Таблиця 1., год. на тиждень.

Назва ліцею 8 кл. 9 кл. 10-11 кл.
Природничо-науковий ліцей №145, м.Київ 5 3 2
Фізико-математичний ліцей-інтернат, м.Київ 3 3
Педагогічний ліцей, м.Керч 3 3 3
Педагогічний ліцей, м. Ніжин 4
Педагогічний ліцей, м.Чернігів 4

За програмою ліцеїсти повинні вміти в монологічній формі робити коротке повідомлення про певні події; розповідати про події та факти, передавати зміст прочитаного та прослуханого, використовувати для цього оціночні кліше; описувати явища та об’єкти; характеризувати людей, їх вчинки, обгрунтовувати своє висловлювання.

Метою навчання монологічного мовлення в ліцеях є формування у ліцеїста вмінь вірно, логічно і послідовно, комунікативно вмотивовано користуватися засвоєним мовним матеріалом для вираження своїх думок. До того ж, в певних ситуаціях, пов’язаних з професійною діяльністю (доповідь, тези до конференції та ін.) ліцеїст повинен вміти робити повідомлення, давати описи, роздуми, тобто висловлювати і доказувати свою думку по питанням, пов’язаним з конкретною метою.

В проаналізовних нами навчальних планах виділяється 1-2 години індивідуальних консультативних годин, спрямованих на проблему подалання великого обсягу матеріалу за відносно невеликий період навчання. На наш погляд дана проблема не може бути вирішена екстенсивними методами збільшення навчальних годин. Необхіден пошук внутрішніх резервів навчання монологічного мовлення, яким, на наш погляд, повинен виступати комплексний індивідуальний підхід до навчання іноземної мови.

Ще однією проблемою навчання даного виду мовлення є те, що ліцеїсти приходять з різних шкіл і рівень їхнього володіння мовним матеріалом різниться, і у більшості ліцеїстів не відповідає базовому рівню. Цю проблему відмічають всі викладачі опитаних ліцеїв. Причиною низьного рівня володіння ліцеїстами монологічним мовленням, на наш погляд, є не тільки недостатня кількість годин і низький рівень знань і умінь іншомовного монологічного мовлення, закладених на протязі навчання в середніх класах загальноосвітніх шкіл. Однією з причин є недостатній розвиток психологічних характеристик ліцеїстів, таких як пам`ять, словесно-логічне мислення, абстрактне мислення та інших.

Кафедрою психології Ніжинського державного педагогічного університету було проведене тестування ліцеїстів, метою якого було виявлення рівня розвитку оперативної пам`яті, сформованості абстрактного, логічного мислення, сталості уваги. Результати тестування показали, що достатній рівень обсягу оперативної пам`яті мають 63% ліцеїстів фізико-математичного профілю, абстрактного мислення — 47%, словесно-логічного мислення — 45%, сталості уваги — 49%. Ці дані свідчать про недостатність розвитку психологічних якостей ліцеїстів, необхідних для успішного оволодіння як іноземною мовою, так і рядом інших предметів. За таких умов іноземна мова повинна бути не тільки загальноосвітнім предметом, а й засобом розвитку особистості. Згідно з концепцією Р.П.Мільруда розвиваючі резерви іноземної мови як предмета найповніше розкриваються у умовах діяльнісного підходу. Розвиваюче навчання засобами іноземноі мови може бути реалізовано, якщо глибоко вивчаються і враховуються індивідуально-психологічні особливості усвоєння змісту навчання школярами. Особливе значення мають мовні здібності учнів в поєднанні з іншими психологічними умовами, які впливають на рівень навчаємості школярів з іноземної мови (Мільруд Р.П. 1989: 25).

Для розробки методики індивідуалізованого навчання монологічного мовлення ми взяли за основу особистісно-діяльнісний підхід І.О.Зимньої, де одне з провідних місць в навчанні займає функція формування особистості учня, який знаходиться у центрі навчання як суб`єкт навчальної діяльності (Зимня І.О. 1991: 188). Формування уміння висловлювати свою думку згідно з комунікативною інтенцією пов`язано з пошуком шляхів і засобів використання іноземної мови як засоба спілкування і індивідуалізація, при ведучій ролі її особистісного аспекту, за Ю.І.Пасовим, є одним з принципів навчання мовлення як виду мовленевої діяльності. Мовлення — явище настільки індивідуальне, що навчання мовленню поза індивідуалізацією не становить можливим (Пасов Ю.І. 1991: 38). Навчання ліцеїстів усного монологічного мовлення обумовлено рядом факторів, які можна поділити на зовнішні, тобто лінгвометодичні особливості даного виду мовленевої діяльності, і внутрішні, якими є індивідуально-психологічні особливості учня. За таких умов індивідуальний підхід буде тим резервом підвищення ефективності навчання монологу, який найбільш підходить до закладів середньої освіти даного типу. Слідом за С.Ю.Ніколаєвою, під індивідуальним підходом навчання англомовного монологічного мовлення ми вважаємо навчання учнів даного виду мовлення у гетерогенних групах за єдиною програмою, але з урахуванням їх індивідуально-психологічних особливостей. При цьому головним завдянням навчання монологічного мовлення є оволодіння ліцеїстами базовим рівнем даного виду мовлення, а також вихід за його межі найбільш сильними і зацікавленими ліцеїстами з метою подальшого розвитку і використання даних умінь у процесі професцйної підготовки. До того ж в старших класах ліцеїв необхідна корекція знань, надбаних учнями в середніх класах, автоматизація навичок користування вивченим мовним матеріалом. Одночасно повинні удосконалюватися мовленеві уміння і переборюватися труднощі, пов`язані з психологічним бар`єром (Пахмутова З.І. 1972: 16).

Основними питаннями, які підлягають визначенню при індивідуалізованому навчанні усного монологічного мовлення є вибір одиниці навчання, відбір додаткового мовленнєвого матеріалу для математичного профіля і його організація при навчанні монологу.

В ліцеях проводиться навчання монологічного мовлення двох видів: підготовленого і непідготовленого. Слідом за А.Є.Мельник, П.А.Салтиковою, С.І.Тітовим, В.А.Скалкіним, ми вважаємо, що розвиток монологічного мовлення в ліцеях треба починати з підготовленого мовлення, яку є більш легким і знайомим для учнів ліцеїв, і яку поступово повинно розвиватися в непідготовлене мовлення. Критерієм непідготовленості монологічного мовлення може бути лише форма висловлювання, в той час, коли його зміст передбачається засвоєною тематикою і мовним матеріалом.