Пошукова робота
Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти
Сутність націонадьного виховання
Становлення української державності, інтеграція у європейське світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчально-виховного процесу.
Ця концепція, як і концепція гуманітарної освіти, є елементом нової ідеології освіти, яка повинна працювати на процес державотворення, становлення народу України як політичної нації.
Стрижнем усієї системи виховання в Українi є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючогo, консолідуючого фактора у суспільному розвиrкові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її якособистості, як громадянина своєї держави. Національний xapaктep виховання полягаєу формуванні молодої людини як громадянина України, незалежно від її етнічної приналежності.
Інтегруючою основою нaцiональної системи виховання є спільність історико-reoграфічного походження, мови, культури і традицій, усвідодллення своєї приналежності до українського суспільства. Кожен з цих чинників визначає єдність поколінь сучасних, минулих і майбутніх, сприяє формуванню громадянина-патріота. Науково обгрутоване, належним чином організоване виховання відображає духовний поступ нapoду, процес збереження й збагачення його культури.
Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку як українського народу, так і представників інших етносів, що проживають в Україні, передбачає надання Їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.
Сучасне виховання в Україні має забезпечувати прилучення молоді до світової культури й загальнолюдських цінностей. За своїми формами й методами воно спирається на народні традиції, кращі надбання національної та світової педагогіки.
Національне виховання дає суспільний характер. До ньогопричетні сім'я, цайближче соціальце оточення формальні й неформальні об'єднання, громадські організації, засоби масової інформації, заклади культури, релігійні об'єднання та ін: Роль держави полягає у координації виховних зусиль усіх інституцій суспільства, забезпечення його єдності та пріоритет загальнодсржавних (національних) інтересів.
Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук багатством національної й світової культури.
Гуманістичний характер виховання передбачає побудовуйого змісту й форм на основі глибокого розуміння вихователем природи вихованців, їх індивідуальних можливостей, поваги до особистості дитини, турботи про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.
Такий підхід передбачає ставлення до кожного вихованця як до неповторної особистості, суб' єкта вільного розвитку, визнання його прав, виходячи із сукупності знань про людину. У зв'язку з цим першорядного значення набуває дїяльність соціальних і психологічних служб, які здатні на професійному рівні забезпечити диференціацію та індивідуалізацію виховних впливів.
Дана концепція має на меті визначити пріоритетні завдання виховання в національній системі освіти та основні напрями їх реалізації на сучасному етапі розвитку українського суспільства.
Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна і національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовним якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.
Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування, духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування молоді незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої дyxовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Мета національного виховання конкретизуєтся через систему виховних завдань що є загальними не тільки для усіх виховних закладів, а й для всього суспільства в цілому,
Забсзпечення умовдля, самореалізації, особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів; відхід від уніфікації в процесі виховання, від орієнтації та опосередкованого вихованця ;
формування національної свідомості і людської гідності, любовідо рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
виховання правової культури: повага до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів забезпечення, духовної єдності
поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;
формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;
виховання духовної культури особистості та створення умов длявільного формування нею власної світоглядної позиції;
утвердженння принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчиностей;
культивування кращих рис української ментальності працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку зприродою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідноїземлі;
формування почутrя господаря і господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи., підготовка дітей до життя в умовах ринкових відносин;
забезпечення повноціного розвитку дітей і молоді, охорона і зміцнення їх фізичного, психічного та духовногоздоров'я:
формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків:
забезпечення високої художньо-стетичної культури розвиток естетичних потреб і почуттів;
вироблення екологічної культури людини розуміння необхідностігармонії її відносин з природою:
прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадською відповідальністю:
спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадській діяльності.
Виховання дітей і молоді у будь_якому регіоні України в кінцевому рахунку переслідує одні й ті ж стратегічні педагогічні цілі, грунтується на однихІ тих же принципах і теоретико-методичних засадах. Разом з цим, у процесі виховання враховуються регіональні й етнографічні особливості.
Принципи національного виховання
Єдність національного і загальнолюдського - формування національної свідомості, любові до рідної землі і свого народу; оволодівання українською мовою, використаннявсіх її багатств і засобів умовній практиці, прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, традицій і звичаїв народів, що населяють Україну, оволодівання надбанням світової культури;
пpиpoдoвiдnoвiднicть виховання- врахування упроцесі виховання багатоrpанної і цілісної людини, вікових та iнвiдуальних особливостей дітей, учнівської та студeнтcької молоді, їх психологічних, національних і релігійних особливостей;
культуровідnовідність вихованння-органічний зв'язок з історією народу, його мовою, кулыурними та проrpecивними родинно-побутовими і релігійними традиціями з народним миcтeцтвом, традиціями і культурами інших народів світу: забезпечення духовної єдності, нaступнocтi та спадкоємності поколінь, зв' язок виховання з життям;
активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді,
поєднання педагогічного керівництва з ініативою і самодіяльністю учнів, утвердження життєвого оптимізмму, розвиток навичок позитивного мислення;
демократизація виховання- розвиток різних форм співробітництва:- встановлення довір'я між вихователями і вихованцями, повага до суверенітету особистості дитини. розуміння її запитів та інтересів:
гуманізація виховання- пріоритет завдання самореадізації особистості вихованця, створення умов для вияву обдарованості і талантів дітей, формування гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної;
безперервність і наступність вuxовання- досягнення цілісності і наступності у вихованні, перетворення йогоу процесі, що триваєвпродовж усього життя людини; нероздільність навчання і виховання,. що, полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню особистості;
єдність навчання і виховання- розвиroк і формування особистості, опанування нею національної і світової культури, здійснюється якєдиний процес, що передбачає на6уття знань, вироблення ставлень та цінностей, які в кінцевому paxyнкy обумовлюють світогляд та ідеали людини;
диференціація та індивідуалізація виховного процесу-
врахування у виховній роботі рівні фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання активності, розкриття творчої індивідуальностікожного;
гармонізація родинного і суспільного виховання- організація педагопчного всеобучу батьків, об'єднання ікоординація виховних зусиль усіх суспільних інституцій.
Основні напрямки виховання
Реалізація основних завдань і принципів виховання у національній системі освіти здійснюється у рядіпріоритетних напрямів.
Патріотичне виховання - формування патріотичних почуттів означає вироблення високого ідеалу служіння нaродовi, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання української держави, воно покликане формувати громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміннягромадянського обов'язку, готовність убудь-який час стати на захист Батьківщини, оволодівати військовими івійськово-технічними знаннями, спонукати до фізичного вдосконалення, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу йогоЗбройних Сил.