Контрольна робота
Підходи до дослідження правової свідомості підлітків
Ми живемо в епоху, коли в суспільстві та в свідомості українців відбуваютьсярадикальні перетворення. Багато моральних цінностей, що зробили значний вплив на формування правової свідомості декількох поколінь людей, сьогодні піддаються переосмисленню та переоцінці. Зокрема, спостерігається зміна уявлень про етичнуцінність і психологічний зміст правової поведінки. Складна соціально-політична і економічна ситуація 90-х років XX століття породила могутні соціальні і соціально-психологічні чинники дестабілізації правової свідомості. У найбільшій небезпеці опинилися діти підліткового та юнацького віку (Г.В. Акопов, В.Г. Асєєв, В.П. Зінченко, В.В. Знаков, В.М. Миніяров).
У масовій свідомості відбувається зміна уявлень про межі припустимого всоціальній поведінці, про правила і норми поведінки в суспільстві (В.В. Знаков).
Негативна динаміка масової правової свідомості, збільшення правової неписьменності та нігілізму у молоді відбуваються на тлі методологічного і методичного відставання психології і педагогіки в галузі проблем правового виховання (І.А. Невський, М.М. Ярушкин). На сучасному етапі розвитку суспільства його найважливішою метою та умовою подальшого існування є побудова правової держави. Одне з основних завдань, розв’язання якого забезпечує поступальна хода до досягнення цієї стратегічної мети, є підвищення рівня правової свідомості суспільства в цілому та кожного її суб’єкта. Очевидно, що реальне підвищення рівня правової свідомостісуспільства можливо тільки шляхом створення системи правового виховання молоді.
Проблема полягає у відсутності цілісної системи правового виховання в освіті, що є однією з причин низького рівня правової свідомості суспільства (Ю.М. Антонян, С.А. Белічєва, В.А. Васильев, Л.М. Голубева, Ю.А. Клейберг, І.А. Невський, М.М. Ярушкин). Про це свідчить кількісне зростання злочинності взагалі тапротиправної поведінки молоді зокрема. Відмітимо, що гострота ситуації в галузі правової освіти пов’язана з соціальними, економічними, політичними кризовими процесами, коли колишні системні зв’язки зруйновані, а необхідні соціальні механізми, що відповідають вимогам суспільного розвитку, не сформовані (С.В. Болоніна).
Необхідно відзначити, що проблема асоціальної поведінки неповнолітніх і молоді, що суперечить прийнятим у суспільстві правовим і етичним нормам, актуальна не тільки для нашої країни, але й для всіх промислово розвинених країн (L. Kolberg, E. Lehman, S. R. Smith, G. Stewart, D. P. Zarrington). Протев Україні ситуація може бути визнана критичною, зважаючи на катастрофічнезбільшення рівня підліткової злочинності на тлі скорочення чисельності населенняданої вікової категорії. При цьому представляється важливим існування факту статистичних даних, що розкриває приріст злочинності серед неповнолітніх за останнє десятиліття в два рази при кількісному зменшенні підлітково-юнацькогонаселення на 15-20 %. За даними статистики кожен десятий злочин в країніскоюється саме суб’єктом підліткового віку.
Актуальність нашого дослідження підтверджується фактом корінної кількісної та якісної зміни структури й характеру підліткової злочинності. Зсув структури підліткової злочинності убік тяжчих і соціально не безпечніших правопорушень, зростання наркоманії серед молоді, формування кримінальної молодіжної субкультури не тільки утруднюють реалізацію методично і психологічно вірних заходів щодо профілактики й боротьби з правопорушеннями, але спочатку сприяють розповсюдженню правового нігілізму. При цьому дорослі (педагоги, психологи, правоохоронні органи), що працюють з малолітніми правопорушниками, психологічно не готові враховувати стрімку її динаміку, з чого витікають серйозні упущення в профілактичній виховній роботі (М.А. Алемаськин, Б.Н. Алмазов, А.С. Белкин, В.М. Обухов, М.М. Ярушкин).
Проблема формування правової свідомості молоді полягає в тому, що залучення до злочинного світу, його протиправних норм за сучасних умов відбувається на дуже ранньому віковому етапі, що призводить до вельми стійкої закономірності: чим раніше людина стає на злочинний шлях, тим швидше досягає рівня небезпечного рецидивіста. Молодий рецидивіст найбільш небезпечний для суспільства, оскільки, діючи в групі, зорганізовує злочинні співтовариства в молодіжному середовищі, до якого він близький за віком і, відповідно, для якого є психологічно значущим авторитетом, що, у свою чергу, спричиняє за собою збільшення протиправних вчинків і злочинності серед неповнолітніх (Ю.М. Антонян, Г.Г. Бочкарева, А.В. Головченко, І.І. Карпец, В.Т. Кондрашенко, Л.Б. Філонов, В.Ф. Пирижків).
Таким чином, вибір теми нашого дослідження зумовлений суперечністюміж реальним станом правової свідомості молоді та недостатньо дослідженимимеханізмами й закономірностями його формування. Прагнення знайти шляхивирішення вказаного протиріччя визначило проблему нашого дослідження. Утеоретичному плані це проблема комплексного підходу до процесу розвиткуправової свідомості підлітків. У практичному плані це проблема визначеннячинників, що впливають на деформацію правової свідомості підлітків.
У русі дослідження нас цікавили, перш за все, ті чинники розвитку правової свідомості підлітків, які безпосередньо пов’язані з активністю підлітка, що виявляється в мікросередовищах його соціального буття. Об’єкт дослідження: правова свідомість підлітків. Предмет дослідження: вплив психолого-педагогічних чинників на розвиток правової свідомості підлітків.
Метою наукової статті є аналіз підходів до вивчення закономірностей та чинників, що впливають на розвиток правової свідомості підлітків та розробка психологічного інструментарію з виявлення рівня сформованості правової свідомості. Методолого-методичною основою дослідження є принцип єдності свідомості та діяльності; принцип детермінізму; принцип розвитку психіки в діяльності; принцип системності в правовій психології.
Теоретико-методологічною базою для постановки основних дослідницьких проблем є теорія індивідуальної свідомості К.А. Абульханової-Славської; концепція етичного виховання К. Колберга; концепція власного майбутнього С.В. Горбатого та Б.Д. Лиськова; “теорія ярликів” Р. Беккера; теорія особових конструктів Дж. Келлі; концепції навчання А. Бандури, Дж. Роттера; теоріятрансакційного аналізу Е. Берна.
Правосвідомість підлітка залежить від структурно-функціональних особливостейсім’ї, в якій він виховується. Деформація правової свідомості та, відповідно, девіантна (налаштованість на неправомірну) поведінка підлітків (не плутати з девіантною правосвідомістю як типово правоналаштованим феноменом перехідного суспільства!) є показниками їх сімейного неблагополуччя, в основі якого лежить негативна поведінка батьків. Механізмом, що зв’язує те або інше неблагополуччя сім’ї та дефект конкретного елемента правосвідомості, є порушення виховної функції сім’ї, формування негативних стилів виховання, які неминуче призводять до різних варіантів психологічної травматизації дитини, що сприяє її девіантній поведінці.
Відношення до права формується у дитини, перш за все, в сім’ї на основівідношення до дорослих. Особливості дитячо-батьківських відносин формуютьвідношення дитини до дорослого як носія нормативно-правових розпоряджень.
Дизфункційно-правові відносини в сім’ї, а також дисгармонійні стилі сімейного виховання формують у дитини правовий негативізм, відчуття образи, що найістотнішим чином спотворює процес правової соціалізації: правові норми та вимоги поводитися відповідно до цих норм відкидаються підлітком, оскільки така його позиція відношення до дорослих взагалі.
Правослухняність, що виявляється в готовності індивіда поводитися відповідно до норм права, формується якісно, якщо у підлітка немає образи на свою сім’ю та підозрілості по відношенню до дорослих, які його виховують.
Вирішальним чинником, що деформує правосвідомість підлітків, формуючи криміногенну спрямованість особи, є ворожість як форма відношення до світу.
Ворожість як специфічна спрямованість особи неповнолітніх правопорушників формується в системі сімейних відносин, що характеризуються емоційним відкиданням правильної реальності та ригідністю. Збільшення відхилень у поведінці підлітків пов’язане з переходом від переважання вербальної агресії до фізичної на тлі підвищення ворожості. Причина низької ефективності педагогічних дій полягає у випадковому, безсистемному характері виховного процесу, низької психологічної інформованості педагогів, що визначає проблему їх готовності до формування правової свідомості у їх вихованців.
Вплив на правосвідомість підлітка неформальних груп однолітків, схильнихдо асоціальної поведінки, призводить до прогресуючої тенденції дискримінаціїпросоціальних груп з його боку. Засудження таких підлітків суспільством за здійснене правопорушення сприймається підлітком як несправедливе, що підсилює антагонізм підлітка та суспільства, сприяє збільшенню його ідентифікації з асоціальною групою. Ідентифікуючи себе з асоціальною групою, підліток починаєсприймати себе як асоціального суб’єкта. Стабілізація такого самосприйняття є моментом вибору кримінальної кар’єри. Ідентифікація з асоціальною групою є механізмом деформації правової свідомості підлітків. Правова свідомість є вищимрівнем віддзеркалення правової дійсності, але не обов’язково паралельноавтентичним за функцією.
Найбільш істотними психологічними характеристиками правосвідомості є:
1. Здатність рефлексії, тобто готовність правосвідомості до істинного пізнання інших психічних явищ, до самопізнання.
2. Наявне уявлення та уявлення дійсності. При цьому в свідомостівідбиваються не все, не все випадково, а тільки основне, сутнісні характеристикипредметів, подій та явищ.