При аваріях на газових мережах окремі ділянки на газорозподільних станціях відключають за допомогою замочних пристроїв, спеціальних клинових засувок. Пошкоджені газові труби низького тиску закладають пробками і замазують сирою глиною або обмотують листовою гумою. Якщо газ запалав, то полум'я гаситься піском, землею і глиною. Роботи по усуненню газових аварій ведуться в ізолюючих протигазах і без використання вибухонебезпечних ламп.
Усунення аварій на електромережах починається після їх знеструмлення. Ділянка електроробіт на мережі заземляється з двох сторін. На каналізаційних мережах аварії усуваються відключенням пошкоджених ділянок і відведенням стічних вод.
Рятувальні роботи при радіаційному і хімічному зараженні
У організації і проведенні рятувальних робіт в НС особливе місце займають дії сил ГО при радіаційному (хімічному) зараженні. 7
У проведенні рятувальних робіт при радіаційному (хімічному) зараженні сили ГО керуються наступними принципами: завчасне планування і проведення заходів щодо всієї території країни; постійне збалансоване керівництво; взаємодія зі| ВС.
Основними способами захисту населення є: протирадіаційний і протихімічний захист (ПР і ПХЗ); укриття в захисних спорудах; своєчасне сповіщення населення; використання засобів індивідуального захисту; проведення евакоміроприємств|.
Особливе місце серед заходів щодо захисту населення займає організація своєчасного сповіщення про НС. Сповіщення організовується через радіо і телебачення. Щоб населення вчасно включило ці засоби, використовуються сигнали транспортних засобів, гудки підприємств, вуличні гучномовці. Через засоби сповіщення населення отримує інструкції від сил ГО, як йому діяти.
Найважливішим комплексом заходів, направлених на порятунок людей, є протирадіаційний і протихімічний захист. Вона включає заходи, такі як розробка режимів радіаційного захисту, виявлення і оцінка і радіаційної і хімічної обстановки, проведення дозиметричного і хімічного контролю, забезпечення населення засобами ПР і ПХЗ, ліквідація наслідків радіоактивного і хімічного зараження.
Зараз розроблено 8 режимів захисту для населення. Основний режим — евакуація населення із зон зараження. Кожен типовий режим ділиться на три етапи:
1) час перебування в захисних спорудах;
2) чергування часу перебування в захисних спорудах і будівлях;
3) чергування часу перебування в будівлях з обмеженим знаходженням на відкритій зараженій місцевості до 1 – 2 годин на добу.
Тривалість кожного етапу залежить від ступеня ослаблення радіації захисними спорудами, а також рівня радіації:
1) режим № 1 для населення, що проживає в дерев'яних будинках (коефіцієнт ослаблення 2) і використовує ПРУ з коефіцієнтом ослаблення 50 (підвали, перекриті щілини);
2) режим № 2 для населення, що проживає в кам'яних одноповерхових будинках, До = 10, з ПРУ До = 50;
3) режим № 3 для городян, що живуть в багатоповерхових кам'яних будинках з До = 20 – 30 і з ПРУ До = 200 – 400 (підвали багатоповерхових кам'яних будівель;
4) режим № 4 для населення в робочих приміщеннях (дерев'яних будинках) з До = 2 і з|із| ПРУ До = 20 – 50;
5) режим № 5 для населення в робочих приміщеннях (кам'яні одноповерхові будинки) з До = 10 і з ПРУ До = 50 – 100;
6) режим № 6 той же, що і № 5, але ПРУ з До = 100 – 200;
7) режим № 7 той же, що і № 5, але ПРУ з До = 1000 і більш.
Чим менше коефіцієнт ослаблення радіації захисними спорудами, тим швидше проводиться евакуація людей з| них.
Дозиметричний і хімічний контроль є чинником, без якого неможливе проведення рятувальних робіт в зонах ураження. Його проводять з метою оцінки працездатності особового складу формувань ГО, робочих і службовців, щоб визначити порядок їх використання, об'єм санітарної обробки людей (дезактивації і дегазації устаткування, техніки, транспорту, одягу, засобів індивідуального захисту), можливості використання продуктів харчування, води і фуражу із зон радіоактивного забруднення.
Організовується дозиметричний (хімічний) контроль штабом і службами ГО об'єкту (району), проводиться командирами формувань і силами розвідувальних підрозділів (розвідниками-хіміками і розвідниками-дозиметристами формувань ГО).
Ступінь забруднення продуктів, води і фуражу визначається хімічними і радіометричними лабораторіями ГО.
Дозиметричний контроль буває груповим і індивідуальним. Груповою проводиться в колективах для оцінки і визначення категорій працездатності. Дозиметри (ДКП-50А) і вимірники дози (ІД-1) розподіляються по 1 –2 на ланку або на захисну споруду ГО. Для первинної діагностики ступеня|міри| тяжкості променевої хвороби що опромінився необхідний індивідуальний контроль, для чого людям видають індивідуальних вимірників доз (ІД-11). У кожному формуванні, групі, команді ведеться журнал контролю опромінювання, куди вносять періодичну сумарну дозу. Все це робиться для визначення ступеня працездатності людей і часу, до якого вони можуть знаходитися в зоні радіоактивного зараження без ризику для життя.
Ступінь радіоактивного зараження людей, техніки, одягу контролюється шляхом вимірювання потужності дози випромінювання (рівня радіації, мр/г) за допомогою приладів типу ДП-5. Радіоактивне забруднення продовольства, води, фуражу визначається в радіометричних лабораторіях (одиниці питомої активності — кюрі на кілограм, літр). Якщо після порівняння з допустимою нормою виявляється зараження, то проводять спеціальну обробку.
Щоб| визначити ступінь зараження засобів індивідуального захисту, техніки, продовольства, води, фуражу, проводять хімічний контроль. З даних хімічного контролю визначають можливість дії людей без засобів індивідуального захисту, повноту дегазації техніки і будівель, знезараження продовольства. Для проведення хімічного контролю використовують прилади хімічної розвідки (ВПХР, ПХР-МВ, ППХР).
Без своєчасного організованого і правильно проведеного дозиметричного (хімічного) контролю неможливе успішне проведення рятувальних робіт.
Основними способами проведення рятувальних робіт при радіоактивному забрудненні (зараженні) є:
· сповіщення про небезпеку радіоактивного забруднення;
· використання індивідуальних засобів захисту, укриття в захисних спорудах;
· використання профілактичних протирадіаційних препаратів з АЇ-2;
· дотримання правил поведінки людей на забруднених територіях;
· виключення споживання забруднених продуктів і води;
· евакуація населення (якщо це необхідно) із забруднених територій.
При хімічному зараженні рятувальні роботи включають:
· сповіщення про небезпеку хімічного зараження;
· використання індивідуальних засобів захисту;
· застосування антидотів і ІПП;
· укриття в захисних спорудах;
· дотримання режимів поведінки на зараженій території;
· евакуацію людей із зони зараження;
· санітарну обробку людей, дегазацію територій, споруд, техніки, майна, транспорту, одягу.
При радіаційному і хімічному зараженні порятунок людей безпосередньо залежить від правильного, своєчасного забезпечення засобами ПР і ПХЗ. Для забезпечення населення засобами ПР і ПХЗ штаб ГО району (об'єкту) організовує накопичення, зберігання і підтримка в постійній технічній готовності засобів індивідуального захисту шкіри, органів дихання і медичних засобів. Зберігаються засоби індивідуального захисту ближче до робочих місць і місць мешкання населення, їх періодично піддають лабораторному контролю. 10
В першу чергу забезпечується особовий склад сил ГО, робочі, що продовжують роботу в умовах НС. Непрацююче населення (хоча і забезпечується протигазами) повинне ще мати ватяно-марлеві пов'язки. СИЗИЙ отримують за місцем проживання.
Проведення евакуаційних заходів, мабуть, головна функція ГО при проведенні рятувальних робіт в НС, пов'язаних з радіаційним і хімічним зараженням, оскільки території, схильні до цих негативних чинників, стають непридатними для життя.
Евакуаційні заходи (розосередження населення в заміській зоні, евакуація із заражених районів) проводяться і організовуються відповідно до плану ГО району.
Розосередження і евакуація населення здійснюються за виробничо-територіальним принципом (вивіз в заміську зону робочих, службовців, членів їх сімей, студентів, шкіл, що вчаться, організовується через підприємства, установи і учбові заклади). Для керівництва розосередженням і евакуацією населення створюються міські, районні і об'єктові евакуаційні комісії. Обов'язки цих комісій:
· облік робочих і службовців, що підлягають розосередженню, членів їх сімей, що підлягають евакуації;
· визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх руху;
· вирішення питань транспортного забезпечення;
· підготовка проміжних пунктів евакуації (ППЕ), районів розосередження і евакуації, пунктів посадки на транспортні засоби і висадки з них;
· організація зв'язку і взаємодії з районною евакуаційною комісією і збірним евакуаційним пунктом.
Для розміщення евакуйованого населення в сільських районах створюються евакоприймальні| комісії. Поряд з пунктами висадки населення евакоприймальні комісії розгортають приймальні евакопункти (ПЕП).
Населення можуть завчасно евакуювати з крупних міст по спеціальній вказівці керівництва ГО. Можуть бути частково евакуйовані студенти, школярі, пенсіонери, інваліди.
Евакуювали населення комбінованим способом (одночасно проводиться вивіз населення всіма наявними транспортними засобами і вивід пішки). Транспортом евакуювали населення, яке не може пересуватися пішим порядком (жінки з дітьми до 10 років, хворих і т. д.), формування підвищеної готовності.
Піша евакуація планується на відстань одного добового переходу, що здійснюється за 10 – 12 годин руху, враховуючи вихід із зони можливих руйнувань. Для забезпечення організованого руху і управління їм формуються колони чисельністю від 500 до 1000 чоловік за виробничо-територіальною ознакою, начальника колони призначають з числа керівників підприємств. Середня швидкість руху колони — 4 – 5 км. в годину. Відстань між колонами до 500 м. По ходу руху організовуються привали: малі — через 1 – 1,5 г. руху (на 10 – 15 хв.) і великі — в другій половині добового переходу (на 1 – 2 г).