Смекни!
smekni.com

Чинники підвищення життєдіяльності (стр. 1 из 5)

1.Ризик-чинники токсичної безпеки життєдіяльності

Науково-технічний прогрес призвів до інтенсивного розвитку хімічної, нафтохімічної та інших споріднених видів промисловості. На підприємствах цих галузей промисловості використовуються, зберігаються та переробляються и великих кількостях різноманітні хімічні речовини, серед яких є небезпечні та шкідливі для здоров'я та життя людини.

Так, наприклад, для отримання паралону, пінопласту, поліуретанів, які застосовуються в різних галузях народного господарства використовують фосген. Для виготовлення оргскла, спеціальних синтетичних каучуків, штучного хутра використовують синильну кислоту. Обидві ці сполуки, як відомо, в роки першої світової війни використовувалися як бойові отруйні речовини. Дуже отруйними хлор, аміак, фтористий водень, формальдегід та інші речовини, які у великих кількостях використовуються в хімічному синтезі та багатьох технологічних процесах.

Хімічна речовина, яка використовується з народногосподарською метою і є токсичною та здатною викликати масове ураження людей, тварин та рослин, називається сильнодіючою отруйною речовиною (СДОР).

В сучасних народногосподарських системах використовується понад 100 СДОР. До найбільш розповсюджених СДОР відносяться: аміак, хлор, сірчаний ангідрид фосген, ціаністий водень, бензол та інші. Вони можуть бути елементами технологічного процесу. СДОР можуть утворювати при пожежах на, об'єктах народного господарства ( оксид вуглецю, оксид азоту, хлористий водень, сірчаний газ).

Деякі з цих речовин в звичайному стані с газами, інші - рідинами, які утворюються при випаровуванні отруйних парів. Як одні так і другі діють на людину в основному через органи дихання, травлення, подразнюють слизові оболонки носа та горла, діють на очі. Деякі СДОР при відповідних концентраціях подразнюють шкіру. Тому при роботі з ними необхідно використовувати відповідні засоби захисту.

Вагову кількість СДОР в одиниці об'єму повітря називають І концентрацією, що виражається в міліграмах на кубічний метр) чи літр повітря (мг/м чи мг/л).

Коли визначають ступінь дії СДОР на людину, концентрацію речовини в повітрі поєднують з тривалістю перебування людей в зараженій атмосфері. Відношення концентрації речовини в повітрі до часу називають експозицією. Одна і та ж концентрація СДОР при різних експозиціях по-різному діє на організм людини. Розрізняють гранично допустимі, вражаючі та смертельні концентрації.

В даний час на складах різних підприємств зберігаються сотні тон потенційно токсичних продуктів. Велика кількість їх транспортується всіма видами транспортних засобів. Нерідко внаслідок порушення правил зберігання, транспортування чи використання виникають надзвичайні ситуації, які супроводжуються викидами в атмосферу і ґрунту отруйних парів та рідин.

Аварії з витіканням чи викидом СДОР та зараженням навколишнього природного середовища і середовища проживання виникають на підприємствах хімічної, нафтопереробної, целюлозо паперової, м’ясо-молочної та харчової промисловості, водопровідних та очисних спорудах при їх транспортуванні всіма видами транспортних засобів.

Наслідки аварій, що супроводжуються витіканням СДОР та утворенням вогнищ хімічного забруднення за своїми характеристиками аналогічні наслідкам від вогнищ зараження, які виникають при використанні зброї масового ураження у вигляді отруйних речовин.

Територію, що підпала внаслідок аварії під дію хімічної речовини здатної викликати ураження людей, тварин та рослин, називають вогнищем хімічного забруднення.

Причинами аварій з витіканням чи викидами СДОР є порушення правил зберігання та їх транспортування, помилкові дії обслуговуючого персоналу, недотримання правил техніки безпеки в технологічних процесах, вихід з ладу агрегатів, механізмів, трубопроводів, пошкодження ємкостей і та ін.

безпека життєдіяльність отруйний токсичний

2. Характерні властивості деяких СДОР та їх дія на організм людини

Сильно діючі отруйні речовини характеризуються різноманітними фізичними властивостями (температура кипіння, пружність пари, леткість і та ін.), які визначають їх поведінку в зовнішньому середовищі та обумовлюють порушення нормальної життєдіяльності організму.

Поводження хімічних речовин в середовищі буває різноманітним і визначається їх фізичними властивостями. Сполуки,які мають добру леткість, здатні створювати в середовищі високі концентрації. Хімічні речовини з високою леткістю (бензол, сірковуглець, дихлоретан) збільшують щільність повітря понад 25%, швидко осідають (0,2 м/с) і мають властивість накопичуватися переважно в нижніх зонах виробничого середовища чи середовища проживання. Речовини, які мають низьку легкість (ртуть, нітробензол, анілін) не обтяжують газоповітряну суміш, тому розподілення їх відбувається рівномірно по всьому об'єму оточуючого середовища. Хімічні речовини газоподібного та пароподібного стану відносно швидко розповсюджуються в повітряному середовищі внаслідок дифузії та повітряних течій.

Отруйні речовини, які попали в оточуюче середовище та середовище проживання, можуть призвести до будь-яких порушень нормальної життєдіяльності людини, спричинити гострі інтоксикації, а в деяких випадках призвести до смерті.

Для забезпечення безпеки життєдіяльності необхідно знати дію деяких СДОР на організм людини та основні симптоми отруєнь. СДОР частіше всього потрапляє в організм через дихальні шляхи (гази, пари, пил) і рідше через шкіряні покрови. Можливо заковтування пилу через шлунково-кишковий тракт. Добре розчинні гази та пари СДОР затримуються і всмоктуються верхніми вдихальними шляхами; погано розчинні проникають з повітрям в легені.

Отрута, яка потрапила в організм залежно від хімічної будови, може швидко виводитися чи тривало задержуватися в ньому. В деяких випадках СДОР мають як місцеву так і загальну дію на організм.

Уява про механізм токсичної дії деяких СДОР на організм людини ще остаточно не відома. Можливість попадання отрути в клітину, ступінь та швидкість проникнення їх через мембрани є визначальним чинником при взаємодії отрути з різноманітними біокаталітичними системами клітини і визначає зміну в процесах обміну речовини та ферментних системах організму.

Отрута може порушувати процес надходження в клітину субстрату, змінювати проникненість клітинних і серединно-клітинних мембран. Однак, частіше всього має місце політропний характер дії отрути і на організм людини пов'язаний з ураженням сукупності всіх хімічних реакцій.

Поряд з прямою дією на тканини, можуть виникати рефлекторні зміни, обумовлені дією отрути на рецептори.

Деякі хімічні речовини переважно мають отруйну дію на ті чи інші органи чи системи організму. В інших випадках виникає дія, коли уражуються багато органів та систем (так звані протоплазматичні отрути) Не дивлячись на велику різноманітність отруйних речовин,вони можуть призводити до однакових патологічних процесів. ^Внаслідок цього по своїй дії воші поділяються нa:

а)речовини, що викликають запалення;

б)речовини, що викликають алергічні стани;

в)речовини, що викликають лихоманку;

г) речовини, що викликають дистрофічні процеси:

д) речовини, що викликають отрути крові;

є) речовини бластомогенні;

ж) речовини мутагенні.

Під час техногенних аварій проявляється дія не однієї хімічної речовини, а сумісний вплив декількох хімічних речовин. Комбінована дія декількох отруйних ! речовин може носити різноманітний характер. При аваріях часто виникає сумарна дія, такий ефект чинить сумарна дія окису вуглецю з бензолом, бензином, сірководнем. Такі речовини як бензол, бензин, фреон дуже швидко насичують кров, тканини, клітини. Внаслідок цього в організмі за відносно короткий проміжок часу створюється біологічно діюча концентрація, яка обумовлює швидкий розвиток інтоксикації.

Нижче приводиться характеристика вражаючих властивостей деяких СДОР та деякі ознаки інтоксикації ними організму.

Бензол- це рідина без кольору з характерним запахом, пари якої важчі за повітря. Він використовується для виробництва фенолу, аніліну, хлорбензолу і багатьох інших речовин, для синтезу фарбників пестицидів, полімерів, вибухових речовин, фармацевтичних препаратів, розчинників лаків, добавок до моторного палива для підвищення октанового числа.

Бензол шкідливо діє на органи дихання. Дихання спочатку стає частим, а потім уповільнюється. Отруєння невеликими концентраціями проявляється у вигляді збудження, яке нагадує алкогольне сп'яніння. З часом виникає загальна слабкість, сонливість, запаморочення, нудота, рвота, головний біль та втрата свідомості. При більш сильних концентраціях можливі м'язові скорочення, які переходять в судоми. Зіниці часто розширені, не реагують на світло, різко падає температура тіла, шкіра та слизові оболонки стають блідими. Пульс частий з малим наповненням. Кров'яний тиск падає. Відомі випадки сильної серцевої аритмії, яка закінчується дуже швидко повною зупинкою серця.

При нетривалій експозиції гостра легка інтоксикація може виникати при концентраціях бензолу 1000-5000 мг/м3

Аміак- це газ легший за повітря, без кольору з характерним запахом нашатирного с парту. Використовується для виробництва нітрату. сульфати, амоній, рідких добрив (аміаків), мочевин, соди Має широке застосування холодильних машинах харчової та будь-якої іншої промисловості, при фарбуванні тканин, нікелюванні, посрібленні дзеркал і т.ін.

Аміак подразнює переважно верхні дихальні шляхи. Ознаками його дії < кашель, важке дихання, ядуха, головокружіння, розладнання системи кровообігу (серцебиття). Пари аміаку сильно подразнюють слизові оболонки та шкіряні покрови, викликають почервоніння, свербіння шкіри, різку біль в очах, сльозотечу. Попадання аміаку на шкіру викликає опіки різного ступеню . Середня вражаюча токсикодоза для аміаку складає - 15 мг.хв/л.