На підставі аналізу економічної літератури автори пропонують такі концептуальні положення формування й дослідження організаційно-економічних механізмів антикризового управління банком.
1. Розвиток організаційно-економічного механізму антикризового управління як складова частина теорії управління стратегічним розвитком банку має базуватися на міждисциплінарному підході, що відображає різні аспекти багатофункціональних зв'язків банку із зовнішнім і внутрішнім середовищами. Для врахування різних аспектів впливу зовнішнього і внутрішнього середовищ на процеси функціонування й розвитку банку потрібно залучити працівників кредитного відділу, відділу роботи з цінними паперами, валютного, юридичного відділів, відділу аналітичної роботи банку, маркетингового відділу та інших структурних підрозділів банку. Побудову й аналіз функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком слід здійснювати на основі системного підходу із застосуванням системного аналізу, сучасних методів теорії управління економічними системами і методів, орієнтованих на прийняття рішень.
Урахування цього положення дає змогу підійти до створення організаційно-економічного механізму антикризового управління з цілісних позицій та розглядати цей процес як організаційне проектування. У зв'язку з цим виникає необхідність побудови структурно-функціональної моделі організаційно-економічного механізму антикризового управління з подальшою розробкою методів синтезу окремих його складових.
2. Побудова й дослідження організаційно-економічних механізмів антикризового управління банком мають здійснюватися на основі обґрунтованої цілісної системи принципів антикризового управління, якими є комплексність, ефективність, гнучкість, реалістичність, адаптивність й оперативність.
3. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має розглядатися як інструмент керівників вищої ланки управління банком, які працюють зі слабо формалізованими знаннями й даними. Ефективність антикризового управління оцінюється суб'єктивною шкалою переваг реалізації певної стратегії антикризового управління, яка існує в системі менеджменту банку й визначається системою ціннісних настанов і інтересів зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів у процесі подолання кризи та забезпечення функціонування й розвитку банку на тому самому або вищому рівні.
4. У процесі функціонування організаційно - економічного механізму антикризового управління банком стратегія антикризового управління, з одного боку, розглядається як система, що складається з інших підсистем, які характеризуються низкою системних властивостей, з другого — з позицій ситуаційного підходу. Іншими словами, стратегія антикризового управління визначає поведінку банку в мінливому зовнішньому середовищі, що характеризується протиріччями, проблемами й негативними імпульсами, задає параметри щодо альтернативи дій для усунення протиріч у рамках заданих обмежень, а також відіграє роль координуючого засобу підсистем і процесів банку, що перебувають на різних стадіях свого життєвого циклу. При цьому стратегія розвитку банку повинна мати упереджу вальний, антикризовий характер, тобто забезпечувати стійке функціонування й розвиток банку у довгостроковій перспективі.
5. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має передбачати розробку великої кількості стратегій антикризового управління банком, що впорядковуються відповідно до заданого класифікатора і формуються як банк стратегій. Усі стратегії є відкритими для поповнення. Нові стратегії можуть формуватися й реалізовуватися внаслідок діагностики нових видів криз у процесах функціонування і розвитку банку або визначення нових цілей у процесі подолання кризи.
6. Організаційно-економічний механізм антикризового управління повинен допускати відкритість процесу розробки стратегії антикризового управління банком, тобто враховувати інтереси вкладників, позичальників, інших клієнтів, банків-кореспондентів, Національного банку України, держави тощо.
7. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має забезпечувати узгодження інтересів усіх зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів під час виходу банку з кризи, що виникла у процесах його функціонування й розвитку. Оскільки банк є відкритою соціально-економічною системою, то цілі антикризового управління мають відбивати сукупність інтересів не лише власників і керівництва, а й інших зацікавлених у стійкому функціонуванні банку суб'єктів (працівників, кредиторів, клієнтів, банків-кореспондентів, Національного банку України тощо), тобто потрібно досягти балансу інтересів усіх учасників при формуванні й реалізації стратегії антикризового управління. Остаточне рішення у процесі виведення банку з кризи ухвалює керівний склад. Водночас кожен член управлінської команди банку має певний обсяг повноважень, у межах яких здійснює управлінський вплив на процеси формування й реалізації стратегії антикризового управління відповідно до системи власних цінностей і інтересів.
8. У процесі функціонування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком вибір стратегії антикризового управління, її коригування й адаптація до існуючих умов зовнішнього і внутрішнього середовищ, що змінюються, має розглядатися як узагальнена задача ухвалення управлінських рішень.
9. Процес антикризового управління банком характеризується послідовністю дій, спрямованих на зміни параметрів і показників відповідних технологій, послуг і продуктів у кожній функціональній підсистемі банку з метою подолання кризи, що являють собою певні інновації (нововведення). Усі процеси антикризового управління банком згруповано в окрему підсистему, для якої в загальній системі стратегічного управління банком виділяється власна підсистема — антикризове управління. Це положення ґрунтується на ідеї поділу всіх процесів банку як відкритої соціально-економічної системи на функціонування й керований розвиток, запропонований у праці 0.І. Пушкаря.
10. Методики формування стратегії антикризового управління в організаційно-економічному механізмі антикризового управління повинні реалізувати можливість неостаточних рішень. Один із можливих способів полягає у формуванні стратегій (програм)- максимумів і стратегій (програм)-мінімумів.
11. При розробці організаційно-економічного механізму антикризового управління потрібно враховувати властивості банку як багатоаспектної соціально-економічної системи. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має будуватися як гетерогенний, тобто такий, що повинен забезпечувати взаємодію банку з допомогою стратегій з гетерогенним середовищем, яке включає в себе ринкове, економічне, соціальне, політичне й ментальне середовища.
Застосування цього положення ґрунтується на використанні поняття "коеволюція" — здатність системи залучити конкурентів, споживачів і постачальників до участі в розробці перспективних напрямів діяльності, до освоєння нових ринків збуту й виробництва. Коеволюція дає змогу пов'язати динаміку носіїв розвитку (технології, продукти, персонал) з факторами середовища і тим самим знизити рівень невизначеності очікуваних результатів у процесі виходу банку з кризи.
12. У структуру організаційно-економічного механізму антикризового управління мають бути закладені механізми циклічної самопідтримки процесів формування й адаптації стратегій антикризового управління. Організаційно-економічний механізм антикризового управління має будуватися як гетерархічний (такий, що має структуру з поліцентричним розподілом повноважень, де кожний керується певним набором правил і ситуацією). Гетерархічна мережа, в якій кожен елемент бере участь у прийнятті рішень, створює тимчасові ієрархічні структури для розв'язання проблем, що виникають у процесі функціонування й розвитку банку. Для банку стратегії антикризового управління можуть бути параметрами порядку, на які мають орієнтуватися загальні ділові й функціональні стратегії банку — фінансова, маркетингова стратегія, стратегія ризик-менеджменту тощо. Використання ідеї параметрів порядку дає змогу подолати недоліки (або базове протиріччя) редукціоністських підходів до організації антикризового управління на функціональному рівні. Таким чином, досягаються взаємозв'язок і взаємооборотність редукціоністських і холістичних (глобальних) підходів у побудові систем антикризового управління банком як відкритою соціально-економічною системою.
13. Ефективність процесів антикризового управління визначається здатністю банку як соціально-економічної системи до самоорганізації. Формуючи механізми самоорганізації, головну увагу слід приділяти соціальному аспекту управління: "менеджмент має бути спрямованим на людину, на те, щоб зробити людей спроможними до спільних дій, а їхні зусилля — більш ефективними". У процесі реалізації антикризового управління основну увагу слід приділяти формуванню такої кадрової політики, яка б забезпечувала розкриття й реалізацію потенціалу банку для досягнення поставлених цілей у процесі антикризового управління.