Смекни!
smekni.com

Пищевая промышленность Украины. Проблемы и перспективы развития

Підгалузіхарчовоїпромисловості є важливоюланкою АПКУкраїни, поєднуючихвиробництвоі промисловупереробкусировиннихресурсів рослинногопоходженняз реалізацієюготової продукціїі основніобслуговуючіланки комплексупідприємстваі організації.Рослиннісільськогосподарськіресурси можнаподілити надві групи. Першаоб’єднує виробництва,що займаютьсявирощуваннямсировини дляхарчовоїпромисловості,інша —для легкої.

Найбільшхарактернітакі спеціалізованірослинно-промисловікомплекси:зерно промисловий,бурякоцукровий,плодоовочеконцервний,маслобойно-жировий,виноградарсько-виноробний,льнопромисловийі ефирномасличний.

Ведучемісце в складіАПКУкраїни займаєзерно-промисловийкомплекс. Віноб’єднує галузі,що займаютьсявиробництвомзернових,їхньою заготівлею,переробкою,обслуговуваннямсільськогосподарськогоі що переробляєланок. Сільськогосподарськаланка уявленавирощуваннямзерновихкультур. Хлібоприймальніпідприємстваздійснюютьзаготівлю ізберіганнязерна. В складланки ,що переробляєвходятьмукомольно-круп*яні,комбікормовіі хлібопекарнівиробництва.

Основукомплексускладаєзерновегосподарство. Зерновимкультурамналежить важливароль в усіхобластях України,особливо вобластях Степовоїі Лісостеповоїзон. Навіть вЗакарпатськійі Івано-франківськійобластях, дечастка зерновихкультур є самоюнизькою в Україні,вони займаютьбіля 40%посівних площ.

Головназерновакультура вУкраїні— озимапшениця. Найбільшсприятливігрунтово-кліматичніумови для їївирощуваннясклалися вобластях Степовійі ЛісостеповійЗон, де ця культуразаймає половинуплощ, відведенихпід зернові.В областяхПолісскоїзони питомавага посевівозимої пшеницізначно нижче.

Важливоюзерновоюкультурою єозиме жито. Цякультура займаєдруге місце(після пшениці)за розмірамипосівних площпід озимі. Основнірайони вирощуванняозимого жита знаходятьсяна Полісся ів західнихобластях ЛісостеповоїЗони.

Великепродовольчезначення маютьгречиха,просо і рис,хоча в структуріпосівних площзерновихкультур вонизаймають лишебіля 5%.

Гречихає однією знайціннійшихкруп*янихкультур. На їїрозміщеннявпливає підвищенапотреба цієїрослини в волозі.Тому основніплощі посевовгречихизосередженіна Полісся ів Лісостепіі зовсім зникаютьв південномуСтепі.

Просов Україні єоднією з страховихкультур завдякипізнім рядкамсева.Воно відноситьсядо посухостійкимкруп*янимі дасть відносновисокі урожаї,особливо взасушливі роки.Основні посівийого розміщенів Лісостеповій,а також в північнихі центральнихобластях Степовийзони.

Новоюдля Українизерновойкультурою єрис. В Українійого вирощуютьтільки на поливнихземлях,де він дастьвисокі і стабільніурожаї. ЗрошувальнаМеліораціяв південнійчастині Українисприяла розширеннюйого посівов.

Зерновегосподарствомає важливезначення і длярозвиткутваринництва.Фуражнезерно складаєбільш 40%валового зборузерновихкультур. Основнимизернофуражнимикультурамив Україні єячмінь, овес,кукурудза ізерно бобові— горох,віка,люпін.Такі культури,як ячмінь, кукурудзаі горох, використовуютьсяі для продовольчихмети. Яровийячмінь вирощуютьв усіх областяхУкраїни. Зерноячміня маєвисокі кормовіякості, використовуєтьсятакож як сировинав пивоваренійпромисловості,фармацевтичній,хлібопекарній,спиртовійі кондитерськійгалузях.

Кукурудзіналежить важливароль в забезпеченнітваринництвакормами ,щоконцентрувалися.Найбільшіпосівні площіпід цією культуроюрозміщені вобластях Лісостеповоїі Степової зон.Вирощуютькукурудзу такожна Закарпаттіі Прикарпатті.

Промисловаланка зернопромисловогокомплексузабезпечуєзберіганняі переробкузерна. Основнимигалузями зернопромисловості,що переробляєє мукомольно-крупяная,комбікормоваі хлібопекарна.Продукціязерновогогосподарстватранспортабельна.Тому підприємства,що виробляютьхлібопродукти,містяться вмісцях їхньогоспоживання.Потужні підприємствапо виробництвуборошна і хлібирозміщені вКиєві, Одесі,Харкові,Дніпропетровськові,Донецьку, Львовіі інших більшихмістах (рис.46). Хлібозаводиє в усіх середніхі малих містах,селищах міськоготипу і більшихселі. Розвитокмукомольноїі хлібопекарноїпромисловостізалежить відпотреб в хлібопродуктах.

В основіформуваннябурякоцукровогокомплексулежать сприятливіприродні умовидля вирощуванняцукровогобуряка, забезпеченістьтрудовимиресурсами інавики населення. Найважливимийого ланкамиє сільськогосподарське(вирощуванняцукровогобуряка) і (виробництво,що переробляєцукру).

Значенняцукровогобуряка передусімв тому, що вонає основнимджерелом виробництвацукру, а такожважливим чинникомзміцненнякормовий базиі підвищеннякультурихліборобства.

ВЛісостепірозміщене більшѕ посевовцукровогобуряка. Часткаїх в посівнихплощах досягає9-II%. Середняурожайністьв останні рокиколиваєтьсяв кордонах300 — 320 ц/га.Найбільшимивиробникамицукровогобуряка є Вінницька,Черкаська іПолтавськаобласті, щодадуть біля25% загальногопроведенняцієї культури.

Розвитокбурякосіянняв Україні спираєтьсяна потужнутехнічну базуцукровоїпромисловості.Всього в Українідіє 194цукрові заводи,що переробляютьв середньомуза рік біля44.0 млн тбуряка. В середньомуза добу одинцукровий заводпереробляє2.3 тис тцукровогобуряка. Обсягвипуску цукру-піскускладає біля3.5 млн т.

Найбільшимив Україні виробникамицукру-піскує Вінницька,Хмельницька,Черкаська,Полтавська,Одеська іКіровоградськаобласті. Виробництвоцукру-рафинадазосередженев основномув Одесі, Черкасах,Бердичеві,Ходоровеі Вінниці. Деякіцукрові заводисуміщаютьвиробництвоцукру з виробництвоммолочних консервів,спирту, лимонноїкислоти і кормовихдріжджів. Такіпідприємстваназиваютьсяцукровимикомбінатами.

ВскладплодоовочеконцервногокомплексуУкраїни входитьвирощуванняовочів, фруктіві ягод, підприємстваконцервноїі плодоовочеконцервноїпромисловості,а також обслуговуючіі допоміжніпідприємства.

Овочеводстворозповсюдженепо всій територіїУкраїни, алерівень йогоконцентраціїі спеціалізаціїв різних регіонахрізний. На Полісся,наприклад,вирощуютьздебільшогоогірки, морква,столовий бурякі капусту, вЛісостепі— огірки,помідори, цибуля,в Степі —помідори, перець,баклажани.Самаябільша концентраціяпосівововочевих культурв тих господарствах,що входять всклад сировиннийзони концервногозаводу, а такожрозміщенінавколо більшихміст.

Важливароль в постачаннінаселення містсвіжими овочямив міжсезоннийперіод належитьпарниково-тепличнимгосподарствам.Найбільші площізакритогоґрунту відводятьсяпід овочі вКриму, навколоКиєва, Харкова,Донецька, Одеси,Львова.

Садівництворозвиваєтьсяпо всій територіїУкраїни. Тутрозповсюдженітакі плодово-ягіднікультури: яюлука,груші, сливи,вишні, черешні,полиниця, малина.В південнихрайонах вирощуютьабрикоси,персики,инжир.Особливо сприятливіумови для садівництвасклалися вКриму, Переднестровье,в південномуСтепі і Закарпатті.

Більшачастина овочів,фруктів і ягодспоживаєтьсяв свіжому вигляді,а інша надходитьна що переробляютьпідприємствадля виробництваконсервів.Найбільш розвинутаплодоовочеконцервнаяпромисловістьв Криму, Херсонськійі Одеськійобластях, щовиробляютьбіля 40Ёо всіх плодоовочевихконсервів. ВУкраїні склаласяпевна спеціалізаціяв виробництвіплодоовочевихконсервів. ЩопереробляютьпідприємстваЦентру і Заходувиробляютьв основномуфруктові консерви,а Південнийрайон спеціалізуєтьсяна виробництвітоматних консервів.

Всклад виноградно-виноробногокомплексувходить виноградарство,промисловапереробкавинограда,а також підприємства,обслуговуючіці галузі. Кінцевоюпродукцієюкомплексу єсвіжий виноград,винограднівина, винограднийсік, коньяки,що виготовляютьз технічнихсортів винограда.З відходівпереробкиодержують різнікислоти, чинбарніречовини, спирт.

Загальнаплоща винограднихнасаджень в1990 р. Склала176 тис. га.Основні їхнімасиви розміщенів Степовійзоні. Найбільшоюконцентрацієювиноградниківхарактеризуєтьсязона передгорнихі гірськихрайонів Криму,де створенівеликі спеціалізованігосподарства.Основнимивиноробнимиобластями єКримська, Одеська,Херсонська,Миколаївськаі Закарпатська.Тут зосередженебільш 90%винограднихнасадженьУкраїни.

Виноградмалотранспортабельнийпродукт, томувиробництвапервинної йогопереробкирозміщеніпоблизу відсировиннихбаз. Промисловупереробкувиноградаздійснюютьв основномурадгоспи-заводи.Підприємствапо виробництвуконьячногоспирту розміщеніпоруч з заводамипервинноговиноробства,т. .В районах вирощуваннявинограда.Заводи вторинноговиноробстваі шампанскихвин розміщенів основномув районі споживанняготової продукції(Одеса, Київ,Донецьк).Маслобойно-жировойкомплексУкраїни спеціалізуєтьсяв основномуна виробництвіі переробцінасіння соняшника.Посівні площісоняшника в1990 г.Займали1636 тис. Га,що склало більш20% всіх посівнихплощ масличнихкультур. Окрімсоняшника, вмаслобойно-жировойпромисловостівикористовуєтьсянасіння льна-довгунца,клещевини,коноплі, рапса,а також відходидеяких сільськогосподарськихпродуктів.

Основніпосівисоняшника яктеплолюбивоїкультури зосередженів основномув південнихобластях України(рис. 48).Більше всьогосоняшникрозповсюдженийв північнихі центральнихрайонах Степу.Декілька меншіплощі займаєвін в Лісостепіі південногоСтепу і зовсімнезначні— на Поліссяі в передгорнихрайонах Карпат.

Маслобойно-жироваяпромисловістьпредставленамаслоекстракционними,маслопрессовими,маргариновимиі миловаренимизаводами, атакож маслобойно-жировимиі жировимикомбінатами.Виробництвопостногомасла належитьдо матеріалоемкого,тому маслоекстракціонізаводи розміщенів районах вирощуваннясоняшника. Білятретини всьоговиробленогопостногомасла використовуєтьсяпри виготовленнімаргаринаі мила. В Українімаргариновізаводи розміщенів Києві, Донецьку,Ужгороді.

Значнерозповсюдженняв маслобойно-жировойпромисловостіотрималокомбінування.Тепер на маслобойно-жировихі жировихкомбінатахвиробляється50% постногомасла, основначастина маргарина,мила, що мостятьзасобів. Потужнімаслобойно-жировиеі жировікомбінатирозміщені вДніпропетровськові,Полтаве,Харкові, Одесі,Запорожье,Чернівцях,Вінниці і Львові.

ЛьнопромисловийкомплексУкраїни об’єднуєльноводство,промисловістьпервинноїпереробки льнаі виробництвольняних тканин.

Посівнаплоща льна-довгунцав 1990 г.Досягла172 тис. Га.Основні посівильна-долгунцарозміщені наПолісся, децьому сприяютьгрунтово-кліматичніумови. Окрімцього льон-довгунецсіють в районахЛісостепу,прилягати доПолісся, впередгорнихі гірськихрайонах Карпат.

Первиннупереробкульна-долгунцаздійснюютьдержавні льнозаводи,кооперативніі державнільнопункти.В Україні налічуєтьсябільш 30льнозаводів,що виробляютьосновну частинульноволокна.Більше всьоготаких підприємствв Чернігівській,Житомирській,Рівненськійі Волинськійобластях. Втаких областях,як Львівська,Верба-але-франківськаі Чернівецька,ленпереробляютьв основномуна кооперативнихі державнихпунктах. Отриманев результатіпервинноїпереробкильноволокнонадходить нальнозаготівельніпункти, а звідти— на Житомирськийі Рівненськийльнокомбінати.Льноволокноє також предметомзовнішньоїторгівлі.

Знасіння льна-довгунцаодержуютьпостнемасло з високимивкусовимиі технологічнимиякостями, атакож макуху.Широко використовуютьсявідходи первинноїпереробки.Пакля— при виробництвімотузки, шпагатакостра— папери,технічногоспирту, ацетону.

ЕфиромасличнийкомплексУкраїни займаєтьсявирощуваннямі переробкоюефиромасличнихкультур. Кінцевапродукціякомплексу— ефірнаолія —використовуєтьсяпри виробництвіпарфумно-косметическихвиробів, медичноїі харчосмаковоїпромисловості.

Ефиромасличниекультури займаютьлише 0.1%всіх посівнихплощ України.Серед них важливезначення мають:кориандр,мята,тмин,лаванда,троянда, шалфей,фенхельі ін. Посевикореандрарозміщені восновному взоні Степу, ам*яти,тминаі фенхеля— в зоніЛісостепу.Троянду, лаванду,шалфейвирощують вКриму. Ефиромасличнікультури швидкопсуються, томуїхн переробляютьна місці. Великіпідприємства,що виробляютьефірна оліявисокої якості,розміщені вБахчисарае,Алуштіі Сімферополі.

Спеціалізованітваринницько-промисловікомплексиє важливоюланкою агропромисловогокомплексуУкраїни. Вонисуміщаютьвиробництвоі промисловупереробкусировиннихресурсівтваринницькогопоходження,реалізаціюготової продукції підприємстваі організації.В межах тваринницько-промисловихкомплексіввиникають, якправило, прямівиробничізв’язки міжсільськогосподарськимипідприємствами,що виробляютьпродукціютваринництва,і промисловимипідприємствами,що її переробляють.В результатіагропромисловоїінтеграціїтваринництваз іншими галузямив Українісформувалисятакі спеціалізованітваринницько-промисловікомплекси:мясопромисловий,молокопромисловийі птахопромисловий.

Мясопромисловийкомплекс Українидіє на основірозвитку тваринництвам’ясного ім*ясомолочногонапрямків іпереробки йогосировини. Вйого складвходять такожобслуговуючігалузі: виробництвообладнаннядля тваринницькихферм і м’ясноїпромисловості,комбікормовапромисловість,кормовиробництвоі виробництвотари.

Основоюформуванням*ясопромисловогокомплексуУкраїни є м’яснескотарство,птахівництво,вівчарство.

Значенняскотарства— ведучоїгалузі тваринництвав усіх природнихзонах Українине обмежуєтьсявиробництвомяловичини. Воноє основнимпостачальникомкожевенногосировини длялегкойпромисловостіі органічнихдобрив длярільництва.

Найбільшащільністьвеликої рогатоїхудоби на100 гасільськогосподарськихугідь в передгірськихі гірськихрайонах Карпат,в Лісостепіі на Полісся,т.Е. Взонах, добрезабезпеченихприроднимикормовимиугіддями івисокою щільністюсільськогонаселення. ЩостосуєтьсяЛісостепу, тепідвищеннющільностіпоголівя’великої рогатоїхудоби сприяєрозвиток бурякосіянняі цукровоїпромисловостіз її відходами(жом,меласса)

СкотарствоУкраїни, в залежностівід природно-економічнихумов, характеризуєтьсяпевними територіальнимивідзнакамив виробничійспеціалізації.На Полісся ів Лісостепірозвиваєтьсямолочно-м’яснеі м’ясо-молочнескотарство.В Степі переважає- м’ясне і м*ясомолочне.В приміськихзонах, особливонайбільшихі більших міст,— молочно-м’ясне.Розводять вУкраїні здебільшогосиментальську,червону степову,сіру українську,чорно-пегуюі інші породи.

Свинарствояк скороспілагалузь тваринництварозвиваєтьсяв усіх природно-економічнихзонах України.Відмінностів рівні йогорозвитку визначаютьсяпередусімхарактеромкормових ресурсіві наявністюдостатньоїкількостікормів ,щоконцентрувалися.Найбільш розвинутесвинарствов Лісостепіі Степу. Здебільшогорозводять білуукраїнськупороду.

ВУкраїні найбільшрозповсюдженісвиноводческіферми замкнутогоциклу, в яксочетаютсястадії відтворення,дорощуванняі відкормасвиней. Заглибленняспеціалізаціїпризвело доствореннюоткормочнихкомплексів.

Вівчарствув Україні належитьдопоміжна роль.За 1981-1991гг.Поголівя’вівців зменшилосяз 8.8 млнголов до7.9 млн голов.Особливо інтенсивновівчарстворозвиваєтьсяв Степі і в Карпатах.Воно забезпечуєсировиноютекстильну,смушковохутрянуюі кожевенупромисловість.М’ясо вівцівхарактеризуєтьсявисокою калорійністю.Крім Того, вівчарствовідрізняєтьсяприскоренимоборотом череди,що створюєсприятливіумови для збільшеннявовни і баранини.Однакв Україні йогорозвитку приділяютьмало уваги.

Виробництвом’яса в убойнійвазі склало4.4 млн т,а промисловевиробництво(включаючисубпродукти1 категорії(1990 г.)— 2.8 млн т.В структурівиробництвам’яса і мясоизделийведуче місцезаймає яловичина.Далі ідутьсвинина, м’ясоптаху і баранина.

Найбільшім*ясокомбінатиУкраїни розміщенів більших містах.Нові потужнімясокомбинати,що орієнтувалисяна місцевісировинніресурси, побудованітакож в Вінницькій,Черкаській,Полтавській,Хмельницкійі Тернопольськійобластях.

Молокопромисловийкомплекс— один знайважливішихагропромисловихкомплексівУкраїни. Основоюйого формуванняє сприятливіприродні іекономічніумови.

Приблизнотретина поголів’явеликої рогатоїхудоби Українипотрібно напоголівя’ коров(в 1991 г.— 8.4 млн голов,з них 60%тваринні молочногонапряму).Найбільшрозповсюдженічервона степоваі чорно-пегаяпороди. Вонидадуть найвисокінадої молока.В 1991 г.Середньорічнінадої молокав цілому поУкраїні склали2941 кг.В Україні2/3 молокавиробляютьспеціалізованігосподарства.В зоні більшихміст, наприклад,на них потрібнобільш 4/5всього виробленогомолока.Вмолочнійпромисловостівиділяють такігалузі: маслобойню,цельно-молочну,сироварнуі консервную.Особливістюмолочноїпромисловостіє те, що на більшостіпідприємстввиробляютьдекілька виглядівмолочної продукції,хоча в ціломумолокопромисловукомплекс Українимає маслобойнуюспеціалізацію.

Масловиробляєтьсяв усіх областяхУкраїни, алебільше всього— в Чернігівській,Вінницькоїі Київської(біля 30тис. Тв рік).

Молокопромишленнийкомплекс Донецької,Закарпатської,Кримської іЛьвівськоїобластейспеціалізуєтьсяв основномуна випускуцельноймолочної продукції.

Птахопромисловийкомплекссеред тваринницькихкомплексівменш всьогозалежить відземлі. Важливимчинником йогорозміщенняє райони споживанняпродукції, восновному білябільших міст,в промисловихі курортнихзонах. Промисловептахівництворозвиваєтьсяв усіх природно-економічнихзонах. Великимивиробникамипташиного м’ясаі яєцьє Степові області,серед якихвиділяєтьсяКрим (першемісце в Україні).

Поспеціалізаціїптахопромисловіпідприємстваподіляють наяєчніі м’ясні. Основнимивиробникамипташиного м’ясаі яєцьє птахофабрики.В Усіх природноекономічнихзонах в структуріпоголівя’птаства преобладаюткури.На птахофбрикахм’ясний спеціалізації,окрім бройлерів,вирощуютьиндеек,качок і гусей.


Харчовапромисловість—одна з провіднихструктуроформуючихгалузей не лишеагропромисловогой промисловогокомплексів,а й усього народногогосподарстваУкраїни.

Питомавага цієї галузів структурівиробництвапред­метівспоживаннясягає52,8 %,у загальномуобсязі промис­ловоїпродукції—16,3,а продукціїагропромисловогоком­плексу— 33,5 %.Продовольчітовари становлять68,1 %за­гальноговиробництватоварів народногоспоживанняу відпускнихцінах,63 %загальногообсягу роздрібноготова­рооборотута61,5 %у структуріособистогоспоживанняматеріальнихблаг населеннямкраїни.

Середінших країнсвіту Українамає найбільшсприятли­вийприродний,людський,геополітичнийі ресурснийпо­тенціалдля розвиткухарчовоїпромисловості,раціональневикористанняякого забезпечилоб їй провіднемісце на світовомуй регіональнихпродовольчихринках. Уже2000року в світовомутериторіальномуподілі праціщодо вироб­ництваосновних харчовихпродуктів урозрахункуна душу населенняУкраїна посідалапровідні місця:перше по ви­робництвуна душу населенняцукру, картоплі,яєць; друге-молока,овочевих табаштаннихкультур, четверте—зерна та риби;п'яте—по виробництвум'яса.

Останнімчасом розвитокхарчовоїпромисловостів Ук­раїніхарактеризуєтьсярізким зниженнямтехнологічногорівня виробництва,спрацюваннямзнарядь праці,скорочен­нямобсягів і асортиментупродукції,погіршеннямїї якості, затуханнямінвестиційногота інноваційногопроцесів, витісненнямвітчизняниххарчових продуктівз внутрішньо­гой зовнішньогоринків продовольчихтоварів, зменшен­нямобсягів надходженнядо бюджету тавалютних надход­женьу країну відекспортнихоперацій галузітощо.

Унаслідокструктурноїпе­ребудовив агропромис­ловомукомплексіколишнє об'єднання"Укрм'ясомолтехпром"йде шляхомреформуванняокремих ремонтно-механічнихпідприємствна підприємницькийлад, задовольняючитехнічні потре­биспоживачівУкраїни.

ІснуючітехнологічніПроцеси виробництвахарчових продуктівне можуть обійтисябез використаннярозгалуженоїсистеми технологічнихтрубопроводів з відповідноюзапірною тарегулювальноюарматурою.Враховуючиспецифікувироб­ництвахарчової галузі,нержавіючаарматура (кранипрохідні йТрихо­дові,запірні ручніклапани, з'єдну­вальні елементи тощо) має відповідатиумовам санітарнихнорм та правилвиготовленняй експлуа­тації.Раніше ці виробина територіїУкраїни серійноне випускали,а при реконструкції,розширенніта мо­дернізаціїпідприємствавикористо­вувализдебільшогоімпортнутехно­логічнуарматуру.

1990 року фахівціоб'єднання"Укрм'ясомолтехпром",вивчившийнайдосконалішіконструкції,що над­ходилипереважно зЮгославії,укла­ли з югославськоюфірмою "Про­гресінжиніринг"угоду щодоство­рення у Києві СпільногоПідприємства"Сигма-Київ".Заснов­никамивід українськоїсторони ста­лиоб'єднання"Укрм'ясомолтех­пром"та Нікопольськийпівденнотрубнийзавод, останнійяк основнийпостачальниксировини длявиробництваарматури.

Дляорганізаціївиробництвавказаної арматуриорганізувалидва ви­робничіцентри в Києвіта Дніпропе­тровськузагальноюплощею майжеЗ тисячі квадратнихметрів, придба­лисучасне металообробнеустаткування.Разом з югославськимифахівцямипоступово,відпрацьовувализа конструкторською-документацієююгославськоїфірми "Прогресінжиніринг"технологічніпроцеси, якімогли б забеспечитиякість готовихвиробі рівнікращих світовихтехнологій.

Такимчином, із серпня1991року СП "Сигма-Київ"почало виробляблятинержавіючуарматуру відповідноїдо стандартівСІМ (Німеччина)та ЗМЗ (Швеція).До речі, виробнича потужністьцього підприємствадає змогузадовольнитепотребу галу­зейагропромисловогокомплексуУкраїни таздійснитипостійні по­ставкизакордон до20відсотків відзагальнихобсягів виробництва.

Основноюноменклатуроюцього підприємствапередбачаєтьсявиготовленнятакого обладнання:

кранипрохідні татриходові зрегульованимсекторнимтефлоновим(фторопластовим),затвором зрозмірамиумовного проходу—Ду 25,35, 50;55, визначенідля пере­криття,регулюваннята розподілен­няпотокорідинив технологічнихтрубопроводахі обладнанні.На відміну відкранів іншихконструкцій, вонизабезпечуютьповну сте­рильністьпродукту, виключаютьйого втратипри переробці.Надійні тадовговічнів експлуатаціїклапаниручні запірні,їх виготовляютьДу35, 50,і5,80;

різьбовітрубні - з'єднання(муф­ти), виготойляютьДу25, 35, 50, 65, 80.До комплектувходять ніпель,різьбовийштуцер, гайканакидна таущільнювальнекільце.

Цінина вказанівироби договірні/,

Монтажта демонтажарматури натрубопроводах—за допомогоюзакручування(відкручування),з'єд­нувальнихгайок спвціайьмимклю­чем.

Вироби виготовляютьз нержавіючихмароксталі 08Х18НЮТ —12Х10,які маютьантикорозійніта зносостійківластивостій дозволеніМіністерствомохорони здоров'яУкраїни доконтактів зхарчовимипродуктами.

Обладнання—довговічнена­дійне вексплуатаціїдає змогу уникнутивтрат продуктівпри переробці,відповідаєусім вимогамтехнологічнихрежимів, гігієнита стерильності.

Зокрема,арматурувикористовуютьу гф(іфлогічнихпроцесах зтиском до 0,6 МПа(6бар) і температуроюробочого середовищадо 95°С постійноі до 120°Снакороткочасне(до ЗО хвилин).

Крімсерійного,підприємствовиготовляена замовленняспеціальнівироби різнихрозмірів, щоберуті участьу технологічнихпроцесах. Ценаприклад,вентилі дляотримання пробпродукту, оглядовівікна, вентилі-покажчмкирівня, кулі длямиття місткостей,проточні сита,перехідники,з'єднувальніхомути трубопроводів,відводи тощо.

Такаарматура знайшлашироке застосуванняна багатьохпідприємстваххарчової, хімічноїта фарма­цевтичноїпромисловості,її успішневикористовуютьна КиївськомуАТ "Росинка",Чернігівськомупивзаводі"Десна", підприємствахагропро-мисловогокомплексупри виготов'Денні джеро-горілчанихвиробів, ви-,на»пива, безалкогольнихнапоїв соків,молока, медпрепаратівтощо.

Назамовленняспоживачівпід­приємствонадає консультації,про­ектні,монтажні таінші технічніабс технологічніпослуги, враховуючірозробку комплектнихтехнологічнихпроектів та"ноу-хау".

Привиготовленніарматури дієгнучка системазнижок і посередницькихпослуг. Можливеукладаннюдовгостроковихдоговорів,поетапн поставкий бартерніоперації.


За станомвиробничо-технічноїбази, структурою,техніко-економічнимипоказникамий розвиткомінфраструктурихарчова про­мисловістьУкраїни значновідстає відекономічнорозвиненихкраїн, особливощодо комплексноїпереробкисировини, механізаціїі автоматизаціївиробничихпроцесів, атакож фасуваннята упаковкипродукції.

Незважаючина винятковосприятливігрунтово-кліматичніумови, насе­ленняще не повністюзабезпеченевисокоякіснимипродовольчимитовара­ми.Останнім часомУкраїна втрачаєзовнішні ринкизбуту продовольчихто­варів, авнутрішнійзаповненийзарубіжнимипродуктами(нерідко низькоїякості), тимчасомяк для їх виробництває всі необхіднісировинніресурси й виробничіпотужності.

Загальнаекономічнакриза, значнийспад виробництвасільськогоспо­дарськоїпродукції,заборгованістьпо заробітнійплаті та пенсіях,бартери-заціяекономічнихвідносин, нестачафінансовихі матеріальнихресурсів, їхподорожчаннянегативновпливають нарезультатироботи підприємствхарчовоїпромисловості.Зокрема, торікв Україні харчовоїпродукціївироб­ленона 14,6 %менше, ніжпопередньогороку. Обсягивиробництваско­ротилисяв усіх областях,крім Сумської.Значно зменшилосявиробництвоцукру, олії,маргариновоїпродукції,хліба, хлібобулочнихі макароннихви­робів, борошна,крупів, а такожпродуктів длядитячого харчування.Внаслідок цьогозменшилосяспоживанняосновних харчовихпродуктів врозрахункуна душу населення.

Зменшуєтьсявиробництвом’ясної і молочноїпродукції.Торік виробництвопродукції знезбираногомолока порівня­ноз 1996роком скоротилосяна 31,8 %,масла тваринногона 29,8,м’яса й субпродуктівІ категорії— на29,5, сирівжирних— на21,4 %. Це пояснюєтьсязменшеннямпо­голів’яхудоби і птиціне лише в суспільному,а й у приватномусекторі (завинятком поголів’якорів).

Аналізтакого спадувиробництвасвідчить, щона 60 % вінспричиненийскороченнямобсягів переробкисільськогосподарськоїсировини.

Лише20% худоби,птиці й

молока,вироблениху всіх категоріяхгосподарств,надійшло напромисловупереробку,решту ре­алізованобез поперед­ньоїобробки наринках, комерційнимструктурамабо переробленов цехах, які незабезпечуютьком­плексноговикористаннясировини тависокої якостіпродукції.Потужностім’я­со- тамолокопереробнихпідприємстввикористанолише на18—20 %, що не­гативновплинуло насобі­вартістьта ціни.

На 23%порівняно з1996 рокомзменшилисяпоставки цукровихбуряків. Впродовжостанніх роківзнижуєтьсявиробництвоцукру. Торікйого виробленолише 2мільйони тонн(у 1990 році— 5,4 мільйонатонн). Усе цезумовленоскороченнямченнямпосівних площ,зниженнямврожайностібуряків та їхцукристості,а також відсутністюєдиної державноїполітики щодорозвитку галузі.

Важливийнапрямок виходуцукрової галузіз кризи— вирішенняпитання кредитуваннята створенняумов для їїІефективногофункціонування.Виникає потребав законодавчомуврегулюваннюврегулюваннівсіх цих проблем,прийнятті Закону “Прорегулюваннявиробництвай реалізаціїцукру”.

Складнічаси переживаєі олійножировагалузь, напідприємтва якої надійшлолише 25%насіння соняшникупоточноговрожаю, рештувивезено замежі держави.цього рокуможе повторитисяситуація, количерез дефіцитсировини всіолійні заводидостроковоприпинятьроботу, а цінина олію різкозростуть, щопризведе дозбільшенняекспорту цієїпродукції. Слідзазначити, щопри вивезеннісировини замістьпродукціїдержава втрачаєзначні кошти.Переробка 1тонни насіннясоняшнику наолію забезпечуєна 100грн. Прибутокбільший, ніжекспорт такоїкількостінасіння. Рафінуванняі розфасуванняолії —це ще додат­ково320 грн. Відпереробкинасіння соняшникуприбуток втричібільший, ніжвід його продажуза кордон. Отже,від експорту1,3 млн. тонннасіння держававтратила35 млн. грн.і понад570 тис. тоннцінних кормівдля тварин­ництва.

Для використанняцих резервівнеобхідно вжититерміновихзаходів щодотарифного йнетарифногорегу­люванняекспорту насіннясоняшнику.

На скороченнявиробництвахарчових продуктіввпли­нулозвуження внутрішньогоринку продовольствачерез низькукупівельнуспроможністьнаселення, атакож втратазовнішніхринків. На роботіпідприємствнегативнопозна­чаєтьсяімпорт продукціїз консервантами,що подовжуєтермін її зберігання.Тим часом зторговельноїмережі витісняєтьсяякісна вітчизнянапродукція.

Актуальноюзалишаєтьсяпроблема збутус'пирту ети­ловогохарчового. Урезультатіпереорієнтаціїекспорту зтрадиційнихкраїн лише наРосійськуФедерацію ізапро­вадженнямнею 1997року митнихобмежень наввезен­няукраїнськогоспирту, а такожускладненняумов тран­зитуйого черезтериторіюРосії, обсягекспорту протягомминулого рокускоротивсяв 6разів, а виробництвоста­новилолише 37 %від рівня1996 року.

Внутрішняпотреба в спиртістановитьблизько20 млн. далпри загальнійпотужностізаводів68 млн. дал.Враховуючите, що спиртовапромисловістьтрадиційномала високийекспортнийпотенціал ізалишаєтьсяоднією з бюджетоформуючихгалузей, нагальноговирішенняпотребує питанняпошуку новихзовнішніхринків збутуцієї продукціїабо частковогоперепрофілю-ванняпідприємствна випуск паливногоетанолу, техно­логіюякого розробленов УкрНДІспиртбіопроді.Посилен­нядержавногоконтролю завиробництвомлікеро-горілчанихвиробів далозмогу минулогороку збільшитивипуск алкогольнихнапоїв майжена 13 %.Про­текціоністськаполітика щодовітчизняноготоваровироб­ника,яка здійснюєтьсяв Україні протягомостанніх років,дала змогувідчутно скоротитиімпорт продовольствай створилаумови для нарощуваннявипуску тихпродуктів, якіможна в достатніхобсягах вироблятив Україні. За­вдякицьому імпорткондитерськихвиробів з цукруторік зменшивсяв 9разів, мінеральнихвод —у 4,безалко­гольнихнапоїв— у3, пива таконсервівплодоовочевих— в1,3, м'яса ім'ясопродуктів— в1,6, молокаі молоко-продуктів— в1,5 раза тощо.Відповіднозросли обсягивиробництвавітчизнянихкондитерськихвиробів на11 %, консервівплодоовочевихта мінеральнихвод —на 21, безалкогольнихнапоїв— на10 %. Зріс такожвипуск горілкита лікеро-горілчанихвиробів, пива,коньяку, шам­панського,цигарок тасигарет тощо.

Політикапідтримкивітчизняноготоваровиробникамає діяти і внаступні роки.

У рибнійгалузі спадвиробництвабув меншим, ніжв цілому в харчовійпромисловості.Торік випускхарчової рибноїпродукції,включаючиконсерви, зменшеласяпорівняно з1996 рокомна 5,2 %.Оскільки рибнапромисловістьУкраїни не взмозі повністюзабезпечитипопит населення,на українськийринок з країнБалтії і Росіїнадходитьвелика кількістьімпортноїпродукції.Враховуючи те, що рівеньспоживаннярибної продукціїстанівить лишечверть рекомендованоїнорми(20 кг), нашаполітика щодоекспорту рибноїпродукціїнеобгрунтована.Починаючи з1992 року, тількитретина продукції,виробленоїпідприємствамиокеанічногопромислу, надходитьна ринок України,решта експортуєтьсядля покриттяексплуатаційнихвитрат, платиза право лову,а також для погашеннязовнішньоговалютного боргупідприємств.Одна із основнихпричин такогостану підприємств— відсутністьвласнихобігових коштів,а також валютнихкредитів. Зарозрахункамиспеціалістів,за умови наданнярибопромиловійкомпанії "Антарктика"кредиту в розмірі13,1 млн дол.США за ставкою15 % річних,на ринок Україниза ра­хунокзменшенняекспорту додатковонадійде55 тисячтонн рибноїпродукції, адержава отримаєблизько13 млн. грн.у виглядіобов'язковихплатежів таподатків. Отже,рибна галузьмає значнірезерви як дляпоповненнябюд­жету, такі для насиченняукраїнськогоринку вітчизняноюпродукцією.

Внаслідокзвуження ринківзбуту незадовільновико­ристовуютьсявиробничіпотужностів ряді галузейхарчо­воїпромисловості.Частину потужностейокремих підприємствдоводитьсяконсервувати,а деякі з нихвза­галі припиниливиробництво.Зокрема, законсервованопотужностіптахозабійнихцехів у Криму,чотири рокине працює ВАТ"Сімферопольськийптахокомбінат",з жовт­ня минулогороку зупиненоВАТ "Євпаторійськийм'ясо­комбінат",Городоцькийзавод продтоваріві цикоросу-шильнийзавод, заводмінеральнихвод у Славутськомурайоні Хмельницькоїобласті.

Тимчасом ряд підприємствнарощують темпивипуску продукції.Так, ВАТ "Феодосійськийм'ясокомбінат"збільшив виробництвом'ясних консервіввтричі, АТ"Він-ницям'ясо"консервів— на35,1 % і ковбаснихвиробів— на17,8 %. Стабільновпродовж останніхроків працюютьЗАТ "Оболонь"(М.Київ), львівськіпідприємства— м'ясопе-реробне"Прикарпаття",кондитерськафірма "Світоч","Кока-КолаАматіл-Колос";у Сумськійобласті— акціонернітовариства"Крафт ЯкобзСушард "Україна","Сумськийм'ясокомбінат",завод продтоварівта лікеро-горілчанийзавод, "Роменськийзавод ЗНМ";Кам'янець-Подільськийі Шепетівськийм'ясокомбінати,Хмельницькікондитерськай макароннафабрики таінші, які змоглизнайти своємісце на товарномуринку, підтримуютьрівень виробництва,за­лучаютьінвесторівдля модернізаціївиробництвай онов­ленняасортиментупродукції.

Зарахунок іноземнихінвесторіву Дніпропетровськійобласті реконструйованотехнологічнілінії на пив-комбінаті"Дніпро",олієекстракційномузаводі, молочно­мукомбінаті"Придніпровський",макароннійфабриці,крохмале-патоковомукомбінаті. Уряді областейзросло виробництвопродовольчихтоварів: ковбаснихвиробів— у Вінницькій,Волинській,Луганській,Тернопільській,Хмельницькійі Чернігівській;макароннихвиробів— в Іва­но-Франківській,Сумській,Хмельницькійі Чернігівській;

маргариновоїпродукції— у Львівській,Одеській іХарківськійобластях.

Дляпідвищенняякості таконкурентоспроможностіпродукції напідприємстваххарчовоїпромисловостіос­воєно значнукількість новихвидів продуктів.Так, на Вінниччинірозробленой впроваджено149 новихви­робів, наВолині— 209, у Дніпропетровськійі Сумськійобластях— майжепо 100,в Одеській— 50. КолективОдеського НВО"Консервпромкомплекс"розробив тех­нологію10 найменуваньконсервівлікувально-профілак­тичногопризначеннядля дітей ранньоговіку.

Дляздешевленняпродукції таприскоренняобігу коштіврозширеномережу фірмовоїторгівлі. Лишев Сумськійобласті створено152 фірмовихмагазини йкіос­ки, з них— 23 торгуютьм'ясопродуктами,49 — молоко-продуктами,25 — хлібомі хлібопродуктами,22 — кон­сервноюпродукцією.

Фінансоваскрута, недосконалістьподатково-кредит­ноїсистеми, нестачаобігових коштівзмушують деякіпідприємствавдаватись допереробкисільськогоспо­дарськоїсировини надавальницькихумовах, використо­вуватибартерну формутоварообміну.Завдяки виділен­нюкредитнихресурсів длязакупівліцукрових буряківі насіння соняшнику,торік зменшилосявиробництвона давальницькихумовах цукру,;—з 93до 59 %,олії —з 80 до70 %. Водночасвипуск'-^борошнана давальницькихумовах зрісз 25до 44 %,крупів— з46 до83, маслатва­ринного— з20 до23, м'яса— з17 до19 %. Питомава­га бартернихоперацій ухарчовійпромисловостіторік становила21,8 %, що майжевдвічі менше,ніж у промис­ловостікраїни в цілому.Проте в деякихгалузях воназа­лишаєтьсяще основноюформою розрахунків:у цукровій —67,5 %, рибній— 61,3, плодоовочеконсервній— 43,3, масло-сироробній— 31,6, олійножировій— 25,9 %.

Давальницькасхема переробкисировини табартер­нийобмін товарівстворюють умовидля порушенняпо­датковогозаконодавства,пов'язаногоз несплатоюпо­датку надодану вартість,акцизногозбору, реалізацієюпродукції зацінами, нижчимивід№собівартості,що по­глиблюєпроцеси тіньовоїекономіки. Уцих умовахне­обхіднозаконодавчеобмежити виробництвопродукції надавальницькихумовах, а такожчастку товарообмінниоперацій узагальномуобсязі реалізаціїта запровадитсанкції за їїперевищення.

Непростовідбуваєтьсяструктурнаперебудовагалузі хлібопродук­тів.Аби відчутице, досить пог­лянутина показникироботи заготівель­нихта зернопереробнихпідприємств.Приміром, за1990-1995 рокивиробниц­твоборошна зменшилосяз 7671тисяч тон: до4551, крупів— з962,4 до389 тисіч,макароннихвиробів— з360,3 до214,2 тисяч,хліба й хлібобулочноїпродукції— з6701 до3848 тисячтонн. Отже,потенційніможливостіпідпприємстввикористовуютьсядалеко не повністю.

Значнескороченняобсягів виробниц­тва,лібералізаціяцін на сировину,ма­теріально-технічніресурси й послугипризвели допідвищеннясобівартості,а відтак і цінна зерновупродукцію.Особ­ливо зрослиоптові цінипідприємствборошномельно-круп'яноїпромисло­вості.Водночас калорійністьхарчуван­няЗаселеннязменшиласяна 26,4від­сотка. Значнозбіднів раціонбілково- йвітаміновміснихпродуктів,овочів, фрук­тівтощо. Натомістьпонад фізіологічнінорми людиспоживаютьхлібопродук­ти,питома вагаяких у структуріхар­чуваннясягає44 відсотків.

У структуріагропромисловогокомп­лексугалузь хлібопродуктів— пріори­тетна,особливо зогляду на забезпечення населенняпродовольством,а тваринництва— комбікормами:

Томуважлива науково-технічнапередумоваподальшогорозвит­ку галузі— сертифікаціясіль­ськогосподарськоїсировини тахарчових продуктівз борошна. Такимчином можнабуде ефек­тивновизначитиякість продук­ції,забезпечитиретельнийкон­троль задотриманнямекономіч­нихвимог, підвищитиконку­рентоспроможністьвиробів.

Алематеріально-технічнабаза галузіхлібопродуктівне відповідаєсучасним вимогам,характеризуєтьсязначною спрацьованістюобладнання.Це негативнопозначаєтьсяі на економічнихпоказниках.При­міром,спрацьованістьоснов­нихвиробничихфондів у га­лузісягає48 відсотків,а тем­пи оновленняїх основноїчас­тини значновідстають відпот­реби. Стосовноосновної части­нивони становлятьменше56 відсотківна рік. Рівеньмеха­нізаціїпраці на підприємствахне перевищує50—60 відсотків.Продуктивністьпраці в галузів 2—3рази нижча, ніжна спо­рідненихпідприємстваху за­рубіжнихкраїнах з розвине­ноюекономікою.

Длястворенняміцної мате­ріально-технічноїбази на часі—активне формуванняі наг­ромадженняінвестиційногопотенціалу,перетворенняамортизаційу найважливішийреноваційнийресурс, впровад­женнясучасних технологійто­що. Нинінайголовнішезавдан­няпідприємствгалузі— поліп­шенняїх фінансовогостану. Визначальнийчинник платосп­роможностітут —стан обіговихкоштів, якірозпорошуютьсяче­рез постійнезростаннядебітор­ськоїзаборгованості.отже, ефективневикорисганнякоштів— пріоритетнийнапрямок фінансо­воїдіяльностіпідприємств.Ре­алізуватийого можна задопо­могоюстабілізаціївиробництва.При зменшенніобсягів випускупродукціїефективністьвико­ристанняобігових коштівнеми­нучепогіршується.Це зумовле­нотим, що обсягисировини,ма­теріалів,інших ресурсіві пали­ва зменшуютьсяшвидшими темпами,ніж обсяг випущеноїпродукції.

Нині керівникизаготівель­нихі зернопереробнихпідп­риємствособливу увагумають звернутина нормативвласних обіговихкоштів. Він маєбути орієнтиромдля підтриманняфі­нансовогостану виробництвана рівні, щозабезпечитьнормаль­нийреалізаційнийі відтворю-вальнийцикли. А ще потрібнаструктурнаперебудоваз ураху­ваннямнаявногоінвестиційно­гота інноваційногопотенціалів.

Питомавага будівельі спо­руд уструктуріосновних фон­дівна підприємствахгалузі хлібопродуктівстановить75-80 відсотків.Особливо високавона на хлібозаготівельнихпідприємствах— близько60 відсотків.Дещо нижча назер­нопереробнихвиробництвах.Водночас вінших галузяхна­родногогосподарствавона ста­новитьлише ЗО відсотківвар­тостіосновних фондів.Це зу­мовленоспецифікоюгалузі хлібопродуктів,де значно нижчапитома вагаобладнан­ня.Торік йогочастка в загаль­нійвартості виробничихфон­дів дещоперевищувала17 від­сотків.

Особливаувага сьогодні— вміломувикористаннюкапіта­лу. Аджепостійно відчуваєтьсягостра нестачаінвестиційпри зростаннівартості капітальногобудівництва,техніки, створен­нікапітале- танауковоємкихвиробництв.Звісно, модернізу­ватидіючі підприємствапотріб­но. Алеробити цеширокомас­штабнедоцільно лишетоді, ко­липрибутки підприємствбудуть достатнімидля створенняфон­дів нагромадженняі споживан­ня,а банки кредитуватимутьдовгостроковіінвестиційніпро­екти. Альтернативитут не існує.Які ж джерелафінансуванняможна залучитидля технічно­гопереоснащеннягалузі?

Передусімприбуток, щоза­лишаєтьсяна підприємствах,спрямовуєтьсяна реконструк­ціюі технічнепереоснащеннявиробництва.Потім— аморти­заційнівідрахування.Адже під­вищенняінвестиційноїактив­ностібезпосередньопов'язане ізставленнямдо амортизаціїяк основногоресурсу тафінансово­годжерела капіталовкладень.Уповільнитистаріння основнихфондів можнай завдякиприс­коренійамортизації— головно­мунапрямку відновленняоснов-нихвиробничихфондів. Однеджерело фінансування— коштивід приватизаціїпід­приємствгалузі хлібопродук­тів,які можна спрямуватина технічней технологічнеонов­леннявиробництва.І, нареш­ті,доцільно залучитигроші ко­мерційнихбанків, а такожна­селеннята приватизаційнісер­тифікати.Це підвищитьприваб­ливістьпідприємствгалузі дляпотенційнихінвесторів.

Важливийнапрямок струк­турноїперебудовипідприємствгалузі та необхіднийзасіб змен­шеннянегативноговпливу на економіку— відновленняна ви­робництвахвипуску споживчихтоварів черезмодернізаціювід­повіднихцехів.

Одне слово,в умовах ринко­воїекономікигосподарникамрозраховуватислід передусімна власні сили,кмітливість,пра­цьовитість.

У розв'язанніпродовольчоїпроблеми значнемісце займаєхарчова промисловість,яка е заключнимланцюгом увиробництвіпро­довольчоїпродукції. Вонамає розгалуженуструктуру,потужний виробничийпотенціал іможе практичноповністю забезпечитипотре­би населенняу високоякіснихпродуктаххар­чуванняв широкомуасортименті.Її підп­риємстваздатні переробитипонад50 млнт цукровихбуряків,2,6 — насінняолійних куль­тур,2,5 — овочіві фруктів,18 — молока,4млн т— худобита птиці.

Протевнаслідокзагостренняекономічноїкризи виробничийпотенціалхарчовоїпромис­ловостіповністю невикористовується.Вона зазнаєвеликих труднощіву своєму дальшо­мурозвитку тавдосконаленні.По відношен­нюдо 1990р. індекс спадувиробництвапро­дукціїхарчовоїпромисл'овостів 1996р. (у порівняннихцінах) становив50% засеред­ньорічногоспаду14%. Виробництвом'яса першоїкатегоріїзнизилося в3,7 раза,ковбас­нихвиробів— у4,2, товарногомасла— у2,7, сирівжирних—у3,1, продукціїіз незбираногомолока— у7, цукру-піску— у2,1, олії— у 2,4,кондитерськихвиробів— у3,9 раза.Слід зазначити,що в минулийперіод(1986— 1990 рр.)розвиток харчовоїпромисловостіхарактеризувавсявідносно високимрівнем зростання(118%). Цьогобуло досягнутопе­реважнозавдяки м'ясо-молочнійгалузі, якавиробляє найбільшцінні у фізіологічномувід­ношенніпродукти харчування.

Основноюпричиною спадустало в ос­танніроки скороченняобсягів виробництвасільськогосподарськоїпродукції. Так,поголі­в'явеликої рогатоїхудоби в1996 р. проти1990р. зменшилосяв 1,6раза, свиней— в 1,7,овець і кіз—у2,7 раза.Це стало факто­ромзниження обсягівпродажу худобита пти­ці всімакатегоріямигосподарствзаготівель­ниморганізаціяму 5,3,а молока— у4,5 раза.

Останнімироками здійсненнязаходів що­додальшого реформуванняекономікипри­звело додеякого уповільненнятемпів спадувиробництвапродукціїсільськогогосподар­ства.

На1 січня1997 р. вусіх категоріяхгос­подарствналічувалося15,3 млнголів вели­коїрогатої худоби,або на13% менше,ніж на 1січня1996 р., свиней—на11,2 млнголів (або на15%), овецьі кіз—на3 млнголів (або на26%), птицівсіх видів— на130,6 млнголів (або на13% менше).Господарствамивсіх категорійу 1996р. одержано2,1 млнт м'яса в забійніймасі, що на8% менше,ніж у1995 р., 15,8млн т молока,або на8,4% менше.Знач­ний спадкількостіхудоби й виробництвапро­дукціїтваринництвадопустилигосподарствагромадськогосектора, в якихпоголів'я вели­коїрогатої худобискоротилосяна 15,6%,сви­ней— на22,6, овецьі кіз— на36, птицівсіх видів— на36,7%. Натой час у господарствахприватногосектора м'ясай молока одержа­новідповіднона 3,4та 4,2%більше. Низькоюзалишаєтьсяпродуктивністьтварин.

Негативнатенденціяскороченнявироб­ництвапродукціїсільськогогосподарствав громадськомусекторі впливаєна роботупід­приємствхарчовоїпромисловості.Заготівель­нимі переробнимпідприємствампродано 0,9млн т живоїмаси худобиі птиці, що на23%менше, ніж у1995 р.,4 млнт молока й молочнихпродуктів, абона 34%менше. У той жечас збільшилисьобсяги реалізаціїтварин­ницькоїпродукції поінших каналах.Через власніторговельніпідприємствапродано29% загальноїкількостіхудоби та птиці,16% мо­локай молочнихпродуктів. Забартернимиугодами реалізовано13% загальногочисла худобита птиці, експортованоблизько1 млнт насіння соняшнику.

Значнозбільшилисяціни на продукціюсільськогогосподарства,що впливає назро­станнявідпускнихцін продуктівхарчування.За 1996р. ціни на продукціюрослинництвапідвищилисяв 1,7,а тваринництва—в1,5 раза.

Слідзазначити, щокриза призвеладо скороченнявипуску насампереднайнеобхід­нішиху фізіологічномувідношенніпродуктівхарчування— м'яса,молока та продуктівїх переробки.Кількістьбілків у харчовомураці­оні населеннязменшиласяв середньомумай­же на20% протимінімальноїфізіологічноїнорми. Порівняноз 1990р. споживанням'я­са і м'ясопродуктів,включаючи салой субпро­дукти,знизилося з68 до36 кг,молока й мо-локопродуктіву перерахункуна молоко— із373до 230,овочів —із102 до86, фруктіві ягід— із47 до37 кг.Одночаснозбільшила­сяпитома вагапродуктіввуглеводноїгрупи, яка длясімей із низькимрівнем доходівпе­ревищує70%. Зменшилосятакож споживанння

продуктів—із141 до121, картоплі131 до 126кг. Отже, продовжуєтьсяспад структурихарчуваннянайширшихверств населення.

В зарубіжнихкраїнах показникспоживанняна душу населеннязначно вищий.Якщо враховуватисало, жир, субпродуктивідношеннявживання м'ясав США становить1:3, а нахліб і картоплюприпадає46% денногораціону, нам'ясо в - США— відповідно20 і25%. Різнаекономічнадоступністьйого купівлі.Щоб 1кг м'яса, українськомугромадянинупотрібно працюватив 10—12разів аніжамериканцю.

Зниженнярівня виробництвапродовольчоїпродукції іїї споживанняпризвела наце й недосконалаподатковасистема, кількістьподатків, яківизначаютьнарахуваннязначущостіпродукції для господарстваі споживачів,і великі такзвані торговінакрутки викликалипідвищенняцін, підірвалирозвиток продольчоїбази, штучнознизили попитна кількістьпродуктів.Харчова промисловістьзминилася ускладномустановищі. Вбільшості країніз розвинутоюекономікоюна продовольчіпродукти першоїнеобхідностіставки податкуна додану вартістьзначно зменшеніабо відсутні.Наприклад, увиробникатоварів і послугпершої необхідностіі продовольства,ліків використовуєтьсяставкаподатку - 5,5%,далі в мірупідвищення7, 18,6і 33,3%(предмети розкоші).Ставки запроваджуютьнижчі або вищі'у в'язку із цимКомісія країнчленів ЄвропейськоїЕкономічноїСпівдружностізапропонувалаувести системуіз двох ставок— стандартної(14—20%) ізниженої(4—8%). ВУкраїні такождоцільно увестидиференційований податок надодану вартість.При цьому ставкийого в харчовійпромисловостіповинні бутизнижені. Це— одиніз факторівдержавноїпідтримкипереробноїпромисловості.Скороченняреалізаціїпродукціївпливає такожвтрата зовнішніхі внутрішніхринків

Не сприяєнарощуваннювиробництваневизначенністьдіючої системифінансовогорегулюваннявзаеморозрахунківпідприємствхарчовоїпромисловостіз виробникамисировини,енергоносіїв,інших матеріально-технічнихзасобів і сфероюреалізації.Розширеннядебіторсько-кредиторськоїзаборованностіпризводитьдо зростаннякількості їхпідприємств.

Нестачакоштів дляформуванняфондів соціальногорозвитку підприємтсвне дає можливостіпроводитироботи конструкціїі технічногопереозброєняобладнання.Розрахункипоказують, шоякби в харчовійпромисловостіподаток надодану вартістьбув на рівні10%, тобалансовийприбуток у 1996р. підвищивсяб за того ж обсягувипус­ку продукціїмайже в2 рази.

Настав часдокоріннопереглянутивсю податковусистему, знизитиставки та змен­шитикількістьподатків. Цедасть змогувідно­витироботу промисловості,а підприємствамзбільшитиобсяги оборотнихзасобів і прибут­ку,який потрібнийдля виробничогой соціаль­ногорозвитку.

За останніп'ять роківзміниласяситуація наринку продовольстваУкраїни— різкоскоротилисядійсний попиті пропонування.При цьо­му темпизниження попитузначно перевищилизменшенняпропону­вання.По багатьохпродуктах ринокз дефіцитногостав перенасиче­ним.У нашій країнізникли чергипокупців, алевиникли певнітрудно­щі зпродажем продуктів.Хоча збільшиласяреалізаціяїх на колгосп­нихринках, безпосередньонаселенню врахунок оплатипраці, шляхомбартерних угод,проте значнакількістьвирощеноїсільсько­господарськоїпродукції щене знаходитьзбуту, томузгодовуєтьсяху­добі абопсується, асільськогосподарськіпідприємствазазнають збитків.Тільки в торговельнихорганізаціяхвтрати овочів,наприклад,становлятьщороку11—13%. Водночасвисокими темпамизростає імпортпродуктів. Цепозбавляє нашихселян засобівдо існування.

Спад попитуна продуктиспричине­ний,перш за все,зниженнямреальних доходівнаселення, атакож зростаннямрозміру податківта інших необхіднихплатежів, обмеженістюекспортнихможливостейсільськогосподарськоїпродукції.Зниження реальнихдоходів населеннязумовленеполітичними,економічнимий соціальнимичинника­ми,зокрема високимиподатками напредмети першоїнеобхідності(податок надобавленувартість), спадомвироб­ництва,збільшеннямнепрацюючихлюдей, низькимрівнем заробітноїпла­ти, якийнині не забезпечуєнавіть простоговідтворенняробочої сили.Крім того, ниніна підприємствахі в ор­ганізаціяхзатримуютьвиплату заро­бітноїплати на5—6 ібільше місяців.Виплачуютьїї без відповідноїіндексаціївтрат, спричиненихінфляцією.Масово практикуютьсябезоплатнівідпустки заініціативоюадміністрації.Тому біль­шістьпрацівниківпозбавленамож­ливостіжити на результатисвоєї праці.Різке здешевленняробочої сили— ос­новнийчинник диспропорціїміж попи­томта пропонуваннямна ринку про­дуктівхарчування.Самі тількизатрим­ки звиплатою заробітноїплати знижу­ють,за нашимирозрахунками,купі­вельнуспроможністьнаселення на25—ЗОвідсотків.

Пропонуванняпродуктівзменши­лосячерез скороченнявітчизняноговиробництвата недолікив системі маркетингу— малузацікавленістьпра­цівниківу ефективномувикористанніресурсів таполіпшенністану реалізаціїпродуктівхарчування,дуже слабкума­теріально-технічнубазу переробнихпідприємстві торговельнихорганіза­цій,недостатньорозвиненуінфраст­руктуруринку, споживчукооперацію,яка майже припинилароботу. У1995 роціобсяг виробництвасільськогоспо­дарськоїпродукції вусіх категоріяхгосподарствУкраїни скоротився(по­рівно з1990 р.) на34,9%. Скороченовиробництвомайже всіхвидів сільсь­когосподарськоїпродукції, утому числізерна— на33,5%, цукровихбуряків— на33,0%, картоплі— на12%, овочів— на1 1,9%, молока— на29,8%, яєць— на42,3% і м'яса— на47,7% .


Вирбництвосільскогосподарськоїпродукції вусіх катугоріяхгосподарств,млн т

Продукція Роки 1996 % до1990
1990 1992 1993 1994 1995 1996
Зерно 51,0 38,7 38,5 45,6 38,5 33,9 66,5
Цукровібуряки 44,3 36,2 28,8 33,7 28,1 29,7 67,0
Овочі 6,7 5,9 5,3 6,1 5,1 5,9 98,1
Фруктиі ягоди 2,9 1,5 2,1 2,8 1,2 1,9 65,5
М”ясо 4,4 4,0 3,4 2,8 2,7 2,3 52,3
Молоко 24,5 22,4 19,1 18,4 18,1 17,2 72,2
Яйцямлрд шт 16,3 15,2 13,5 11,8 10,2 9,4 57,7

Головноюпричиною зменшенняоб­сягів виробництває підвищеннявар­тостіресурсів ікредитнихставок, збільшенняподатків, атакож раптовевідкриттявнутрішньогоринку длякон­куренціїз іноземнимитоваровиробни­ками.До спаду виробництвапризвело такожскороченняресурсів, зниженняефективностіїх використання,ослаб­леннявиконавчоїі технологічноїдис­ципліни,зменшеннястимулів іможли­востейщодо інвестуванняі приско­реннянауково-технічногопрогресу. Майжеприпиненооновленнямашин­но-тракторногопарку господарств,не забезпечуєтьсянавіть простевідтво­реннявиробництва,відсутнє нагромадження капіталу:більше того,вста­новиласячітка тенденціязменшенняпоголів'я худобиі птиці(6—10% щоро­ку),скороченнябагаторічнихнасад­жень,тобто господарстваіснують пе­реважноза рахунок"проїдання"запа­сів іштучного зниженнясправжньоївартості робочоїсили.

На внутрішньомуринку продовольс­тваУкраїни триваєзростання цін.Проте темпипідвищенняїх на окреміпродукти істотновідрізняються:зокрема, запері­од з серпня1995 р. посерпень1996 р.найнижчимивони були наолію, яблука,цибулю, цукорі картоплю, анайвищими —на хліб і хлібопродукти,молоко, конди­терськівироби і м'ясопродукти.Якщо за вказанийперіод цінив державнійі коо­перативнійторгівлі підвищилисяна олію на6,8%, яблука— на9,3, цибулю— на12,7,цукор— на16,7, картоплю— на17,3%,то на хліб іхлібопродукти— на44—103%,молоко і молокопродукти— на65—96%,кондитерськівироби на 70—80,м'ясо і м'ясопродукти— на59—72і рибу— на38—54%. Наміських ринкахпідвищенняцін на продуктихар­чуваннявідбуваєтьсяповільнішимитемпами, ніжу державнійі кооператив­нійторгівлі. Вцілому цінина продуктихарчуваннязбільшилисяза вказанийперіод на44,7%, а нанепродовольчіто­вари— на87,6%.


Алематеріально-технічнабаза галузі не відповідаєсучасним вимогам,характеризуєтьсязначною спрацьованістюобладнання.Це негативнопозначаєтьсяі на економічнихпоказниках.При­міром,спрацьованістьоснов­нихвиробничихфондів у га­лузісягає48 відсотків,а тем­пи оновленняїх основноїчас­тини значновідстають відпот­реби. Стосовноосновної части­нивони становлятьменше56 відсотківна рік. Рівеньмеха­нізаціїпраці на підприємствахне перевищує50—60 відсотків.Продуктивністьпраці в галузів 2—3рази нижча, ніжна спо­рідненихпідприємстваху за­рубіжнихкраїнах з розвине­ноюекономікою.

Длястворенняміцної мате­ріально-технічноїбази на часі—активне формуванняі наг­ромадженняінвестиційногопотенціалу,перетворенняамортизаційу найважливішийреноваційнийресурс, впровад­женнясучасних технологійто­що. Нинінайголовнішезавдан­няпідприємствгалузі— поліп­шенняїх фінансовогостану. Визначальнийчинник платосп­роможностітут —стан обіговихкоштів, якірозпорошуютьсяче­рез постійнезростаннядебітор­ськоїзаборгованості.отже, ефективневикорисганнякоштів— пріоритетнийнапрямок фінансо­воїдіяльностіпідприємств.Ре­алізуватийого можна задопо­могоюстабілізаціївиробництва.При зменшенніобсягів випускупродукціїефективністьвико­ристанняобігових коштівнеми­нучепогіршується.Це зумовле­нотим, що обсягисировини,ма­теріалів,інших ресурсіві пали­ва зменшуютьсяшвидшими темпами,ніж обсяг випущеноїпродукції.


На ринкупродовольстваУкраїни продовжуєзменшуватисяпопит у зв'язкуз погіршеннямкупівельноїздатностінаселення ірізко збільшуєтьсяпропозиціяімпортнихпродуктів. Томузначна частинавирощеноїсільськигоспо-дарськоїпродукції незнаходитьзбуту, згодо­вуєтьсяхудобі абопсується асіпьськогоспо-дарськіпідприємствазазнають збитків

Ринок— цесистема товарногообороту, девиробництвой переміщеннятоварів доспопоживачів.Основнимикатегоріямиє попит і пропозиція,які реалізуютьсячерез купівлю-продажтоварів черезоптово-роздрібнуторгівлю . Самезначення попитуі пропозиціїзумовлює ізміни виробництва,впливає надинаміку цін,викликає переливаннята переміщенняресурсів виробництваміж галузямиі регіонами.Попит формуєтьсяпід пливомдемографічнихякісних і вартіснихфакторів, тобтовін залежитьвід кількостінаселення,розміру йогодоходів, якостітоварів, рекламитощо. Пропозиціяі вартістьтоварів, поданихдо реалізаціїзалежить відприродних,організаційний і технологічнихфакторів. Основнимисегментамисистеми пропозиціїє: вітчизнянесільськогосподарськевиробництво,імпорт, переробка,зберігання,товарна обробкай па­куванняпродукції,транспорт ізв'язок. Цент­ральнемісце в ринкуналежить оптовійі роздрібнійторгівлі, ринковійінфраструктурі.Саме ці елементиринку здійснюютьтоварний оборотпродуктів.

НиніУкраїна переходитьвід державної(централізованої)до багатоукладної(ринко­вої)економіки.Перша грунтуваласяна дер­жавнійформі власностіна основнізасоби ви­робництва.Друга— переважнона трьох фор­махвласності(приватній,колективній,дер­жавній).Модель ринкуцентралізованоїеконо­мікихарактеризуваласятакими особливостя­ми:первинним булапропозиціяі вважалося,що головне— цевиробити продукт,а він знайдеспоживача;регулювавсяринок пере­важноадміністративнимиметодами черезціновий механізмі планово-цільовийрозподіл ресурсів;господарямиринку булидержавні чиновникиі партійнаноменклатура;інвестиціїу сільськегосподарствоздійснювалисябез достатньоговрахуванняекономічноїефектив­ностівиробництва,мінімізаціїсобівартості,співвідношенняпопиту і пропозиціїна внут­рішньомуі зовнішньомуринках. Зовсімінша модельринкової економіки.Ринкові відноси­ниповинні формуватисяза так званоюзбу­товоюконцепцією.Вона виходитьіз необхід­ностімаксимізаціїдоходів череззбут товарів,пріоритетнезначення відводитьсяпопиту, «королем»ринку стаєспоживач.Підприєм­ствавироблятимутьтовари тількив тому разі,якщо їх можнавигідно продати.Регулювати­мутьсяринкові відносинипереважноеконо­мічнимиметодами. Оскількикапітал будепе­рерозподіленийпо різних формахвласності, топлани і проективласниківкапіталунаправ­лятимутьі регулюватимутьринкові відносини.Адже хоч би якучастину своїхзапасів люди­навитратила яккапітал, воназавжди чекає,що їй не тількибуде повністюповернена їїсума, а ще й надійдез прибутком.Кожний власниккапіталунамагатиметьсямаксимізу-ватидоход шляхомвкладання своїхресурсів у тітехнологічніпроцеси, де віночікує най­вищийсумарний доход,і ні в якомуразі не будепродовжувативкладати їхв ті галузі,які більше незабезпечуютьотриманняприбутку. Однакпровідна рольу регулюванніринкових відносинусе ж таки маєналежати державі,яка може цездійснюватичерез ціновута кре­дитно-податковуполітику іствореннявідпо­віднихумов для зміцненняматеріально-тех­нічноїбази господарств,удосконалюючиподатковусистему й системуінших аспектівре­гулюванняринку такимчином, щоб посилитистимули доінвестуванняй прискореннянау­ково-технічногопрогресу.

Чомуж потрібнедержавне регулюванняринку? Перш завсе це требадля ліквідаціїсуперечностейв інтересахтоваровиробниківі споживачів.Товаровиробникизаінтересованів тому, щоб кількістьтовару, яканадходить наринок, не перевищуваласправжнійпопит, тобтощоб можна буловиробити якнайменшетовару і продатиякнайдорожче.Споживачі,навпаки, заінтересованів тому, щоб кількістьтовару, яканадходить наринок, перевищува­ласправжнійпопит, щоб можнабуло купитиякнайбільшетовару й якнайдешевше.Не­обхідністьдержавногорегулюванняринку продуктівхарчуваннязумовлюєтьсятакож порушеннямпаритету обміну,що склався міжмістом і селом.Нині міновавартістьсільсько­господарськоїпродукції у1,5—2 разинижча від міновоївартості промисловихтоварів.

Потребадержавногорегулюванняринку зумовлюєтьсяй характеромперерозподілукапіталу. Убільшостівипадків нинівеликі цінностінаживаютьсяне працею, априходять доїх власниківніби самі пособі (завдякислужбовомуположенню,родинним ідружнім зв'язкамтощо) і незалежновід яких-небудьх планів. Цебездіяльнежиттяробить людейчасто не тількинедосвідченими,але й нездатнимидо тієї розумовоїдіяльності,яка необхіднадля того, щобпередбачити тих або іншихзаходів регулюванняих відносин.

Перехіддо ринковоїекономікидокоріннозмінює метуй завданнявиробництва.Якщо головноюметою виробництваза часівадміністративно-командноїбуло виконаннянняплану, то в умовахфункціонуванняринкових відносин— одержаннямаксимальногоприбутку накапітал. Основоювиробництватвастає пріоритетспоживачів ринку. Виробництвопродукції слідоріентуватина ринок — нанайповнішезадовільненняпотреб споживачівта одержаннямаксимальногоприбутку. Основнимипринципамифункціонуванняцих відносинмають бути:ощадливість,конкуренція,захист споживачіві товаровиробників

Ощадливістьзберігає йнагромаджуєкапітал Усете, що зберігаєтьсяз одержаного, додається досвого капіталу.Потім ці збереженнявитрачаютьсяна розширеннявиробництва,переробкупродукції чина розвитокторгівлі, атакож створюютьможливостіі іншим господарямдати позичкипід процентитобто за певнучастину прибутку.Отже, ощадливістьприводить урух додатковукількістьпраці, яка створюєдодатковувартість.

Коннкуренція— це вільнесуперництвотовароивиробників.Конкуренціяспонукає кожногоспрямуватизусилля напідвищенняпевного рівнявиробництва,родючості таефективностівиробництва,інтенсивленнягосподарствав інтересахсамозахистута збільшенняприбутку навкладенийкапітал. Аджеринкова система— це жорстокиймеханізмперерозподілудоходів. Навпілмонополія,яка переважаєдо цього часу,є великим ворогомтакого господарства.Усі нові джереладоходу: заробітнаплата, рентаі прибуток накапітал, завдякимоноополіїстають менші,ніж це було бза конкуренції,зазначав АдамСміт. Конкуренціявигідна основніймасі народуще й тому,щосприяє насиченнюринку товарамиі примушуєпродавати їхдешевше. Формуванняринку продовольствавідбуватиметься коли в конкурентнійборотьбі за«продовольчігроші» замовниківі споживачівбуде впровадженатехнологічнадисципліна,якість, асортиментпродукції,тобто технологічнудісцплінубудуть диктуватизамовник іспоживач продукції.Побоюваннявтратити замовникастримуватимевиробниківвід обману істимупюватимевиробництвой надходженнядо споживачіввисокоякісноїпродукції.

Захистспоживачіві виробниківпродукціїповинен здійснюватисяу результатірозроб­ки йреалізаціїсистеми антимонопольнихза­конодавчихактів. Середостанніх вирішальнезначення маютьроздержавлення,правовий захист,оборот капіталу,приватизаціята опо­даткуванняприбутківмонополістів.Слід на­датичинностізаконодавству,що регулюєпи­тання власності,продажу, орендий закладан­няземлі, стимулюєрозвиток конкуренції,регулює контрактина закупівлюта продаж продуктів,затверджуєнеобхіднінормативифункціонуванняринкових відносин.Захист сільськогосподарськихтоваровиробниківпро­дукціївід імпортуй монополіїу переробцій торгівліздійснюватиметьсяяк державою,так і черезоб'єднаннявиробників,створеннявласних переробнихі торговельнихкоо­перативів.Захист споживачівпродукціїза­безпечуєтьсятакож системоюконтролю заякістю продукції,встановленнямобов'язковихстандартівякості. Спеціалісти-контролериза два тижнідо початкузбирання врожаюзобо­в'язанівідбирати намісці вирощуваннякуль­тур пробипродукції длялабораторногоана­лізу нарівень забрудненостірадіонуклідами,нітратами іпестицидами.Повторномуконтро­лю повиннапіддаватисякожна партіяпро­дукціїбезпосередньопри надходженніна ри­нок.

Одниміз важливихзаходів захистуспо­живачівє регулюваннярівня цін напродукти, якеможе здійснюватидержава, нагромаджу­ючиїх запас ідоставляючипотім на ринокпри зростанніпопиту.

Перехіддо ринковоїекономікиможливий затаких умов:свобода підприємництвай тор­гівлі,свобода переміщенняпраці й капіталувід однієїгалузі до іншої,наявністьрізних формвласності(приватна,колективна,дер­жавна) наосновні засобивиробництва,лікві­даціяземельної ібанківськоїмонополії,роз­ширенняправ успадкування,розвиток коопе­рації(збутової,постачальної,обслуговуючої),використаннянайманої праці,пробудженняв населенняпідприємницькогомислення йза­безпеченняйого широкоюінформацією,на­явністьміцної влади,правове забезпеченнявиконаннядоговорів ізобов'язань,надійний захиствласності.Останнє зумовлюєтьсятим, що розвитокринкової економікинеминуче призведедо розшаруваннясуспільства,появ­лятьсяне тільки багатілюди, але й великамаса бідняків.А як відомо,розкіш багачазав­жди збуджуєобурення бідняків,котрі, гнанінуждою, намагатимутьсязаволодітицим ба­гатством.Тому власникивеликих цінностей,придбанихпрацею багатьохроків, а можли­вой поколінь,можуть спатиспокійно лишетоді, коли їхнадійно охороняєдержава.

Ринковаекономіка —це не простовели­ка кількістьізольованихі відокремленихрин­ків. Вонає туго сплетеноюсіткою цін, дезмі­ни на одномуринку викликаютьбагаточи-сельній значні змінина інших ринках.Особливо великийвплив на формуваннярин­ку продовольствасправляє розвитокринку землі,робочої силий капіталів.

За останніп'ять роківзначно зміниласяситуація наринку продовольстваУкраїни — різкоскоротилисясправжній попиті пропози­ція.При цьому темпизниження попитунаба­гатоперевищилизменшенняпропозиції.По багатьохпродуктах ринокіз дефіцитногостав перенасиченим.У нашій країнізникли чергипокупців, алевиникли певнітруднощі зпро-дажею продуктів.Хоч збільшиласяїх реаліза­ціяна міськихринках безпосередньонасе­леннюв рахунок оплатипраці шляхомбар­тернихугод, проте щезначна кількістьвиро­щеноїсільськогосподарськоїпродукції незна­ходитьзбуту, згодовуєтьсяхудобі абопсуєть­ся. Тількив торговельнихорганізаціяхвтра­ти, наприкладовочів, становлятьщорічно 11—13%. Утой же час високимитемпами розширюєтьсяімпорт продуктів.Це позбавляєнаших селянроботи й засобівдо існування.Спад попитуна продуктизумовлений,перш за все,зниженнямреальних доходівнаселен­ня,а також зростаннямрозміру податківта інших необхіднихплатежів, обмеженістюекс­портнихможливостейсільськогосподарськоїпродукції.Пропозиціяпродуктівзменшиласячерез скороченняїх вітчизняноговиробницт­вата недолікив системі маркетингу:мала за­інтересованістьпрацівниківв ефективномувикористанніресурсів іполіпшенністану реа­лізаціїпродуктівхарчування,дуже низькама­теріально-технічнабаза переробнихпідпри­ємстві торговельнихорганізацій,недостатньорозвинутаінфраструктураринку, майжеприпинилароботу споживчакооперація.У 1995 р. організаціямспоживчоїкоопераціїбуло проданолише 7,6% усіхреалізованиховочів і 18,2% фруктівта ягід. Диспропорціїпопиту і пропозиціїпродуктівзумовлені такожвпровадженнямпринципівсаморегульованогоринку, яке сприялороз­виткуінфляційнихпроцесів ізниженню міно­воївартостісільськогосподарськоїпродукції,зменшило можливістьдля розширеноговід­твореннявиробництвата економічногозміц­неннягосподарств,сприяло значномускоро­ченнюмісткостівнутрішньогоринку череззниження купівельноїздатностінаселення.

Навнутрішньомуринку продовольстваУкраїни продовжуєтьсязростання цін.Проте темпипідвищенняїх істотнорізняться поок­ремих продуктах,зокрема: заперіод із серп­ня1995 р. по серпень1996 р. найнижчівони були наолію, яблука,цибулю, цукорі картоп­лю,а найвищі — нахліб і хлібопродукти,мо­локо, кондитерськівироби. Якщоіндекс пари­тетуцін у державнійі кооперативнійторгівлі (порівняноіз хлібом пшеничниміз борошна Ісорту) становивпо олії 7,9%, яблуках— 8,9, цибулі — 14,9,цукру — 19,6, картоплі— 20,3%, то по хлібужитньому —100,8%, мо­локу — 92,кондитерськихвиробах — 82—94,м'ясу і м'ясопродуктах— 52—84%. На міськихринках підвищенняцін на продуктихарчуван­нявідбуваєтьсяменшими темпами,ніж у дер­жавнійі кооперативнійторгівлі. Уцілому цінина продуктихарчуваннязбільшилисяза вка­занийперіод на 44,7%, ана непродовольчітовари — на87,6%.

Аналіз еластичностіпопиту за доходамипоказує, що ізскороченнямсвоїх доходівспо­живачірозширюватимутькупівлю продуктівнизької категорії(коефіцієнтеластичностіста­новить0,3—0,35) — картоплі,капусти, столо­вихбуряків тощо.Тому виробництвоцих про­дуктівмає більшішанси на розширення.А на тваринництво,садівництво,виноградарство,навпаки, заумов самоухиленнядержави відрегулюванняринкових відносинчекають застійі скороченнявиробництва.

Прогнозованенасиченнявнутрішньогоринку продовольствомй необхідністьвико­нанняекспортнихторгових зобов'язаньзу­мовлюютьпотребу нетільки стабілізувати,а й збільшитиу найближчійперспективівироб­ництвосільськогосподарськоїпродукції на5— 10%. Проте наявністьпотрібноїкількостіпро­дукціїбуде лише першоюпередумовоюдля формуванняринку продуктівхарчування.Низькі, конкурентоздатнізатрати навироб­ництво— друга передумова.І нарешті,вирі­шальнезначення матимепостійнезабезпе­ченнявисокої якостізапропонованихна рин­ку продуктів,розширенняїх асортиментутг поліпшеннязовнішньогооформленнятовару Щобподолати негативнітенденції уроз витку ринкупродовольства,слід, насампередпосилити державнерегулюванняринкови; відносин,підвищитиефективністьвикорис танняресурсів, розширитидержавну допомогу господарствам.Держава можездійснюва тирегулюванняринку черезцінову й кредитно-податковуполітику. Ціноваполітик. державитільки тодібуде ефективною,коп ціни насільськогосподарськупродукцію забезпечатьнеобхідні темпирозширеноговіл твореннявиробництва,а прибуток навкладе нийкапітал будене нижчим, ніжза інших непрямів йоговикористання.Це є можливимз умов прийняттяЗакону Українипро використаннямінімальнихцін на сільськогоспода;ську продукцію,надання державнихдотаційсільськогосподарськомувиробництву,розшірення,у першу чергу,експортнихсубсидій іскасуванняПДВ. А щодо кредитноїполітики, тотепер доцільновидавати безпроцентнікре­дити назакладаннябагаторічнихнасаджень ідогляд за нимидо вступу їхв експлуатацій­нийперіод, а такожу 8—10разів зменшитиіснуючі кредитніставки і в2—3 разипродов­житистроки поверненнякредитних сум.Ни­нішні надтовисокі податкита процентина по­зичковийкапітал буквальнорозоряютьсіль­ськогосподарськіпідприємства.

Поліпшитиекономічнестановищегоспо­дарствмогло б впровадженнятакого заходу,як поверненняз бюджету сумиПДВ, випла­ченоїпостачальникамза виконаніроботи, на­даніпослуги, придбаніматеріальніресурси, пальне,основні засобивиробництвай нема­теріальніактиви.

У періодпереходу доринкової економіки(поряд із розвиткомнових, конкурентоздатнихджерел поставокзасобів виробництва,а та­кож новихканалів збуту,зберігання,перероб­киі розподілупродукції) слідполіпшитидер­жавніпоставки, відновитидержзамовленняна всі видисільськогосподарськоїпродукції,роз­ширитиінтервенційнізаготівлі.

Доцільнопрактикуватиукладанняф'ючерснихконтрактів,пільгове кредитуваннясільськогосподарськихпідприємств,забезпе­ченнязустрічногопродажу їмнеобхіднихре­сурсів запільговимицінами.

Слідрозширитизахист вітчизнянихтова­ровиробників,1 зокрема:

збільшитимитний податокна імпорт про­дуктів;

скасуватипопереднюоплату та податок(акциз на спирт)на експортпродуктів;

увестиграничну торговельнунадбавку (небільшу20%) навітчизнянусільськогоспо­дарськупродукцію;

створитисприятливіумови для увезенняресурсів, необхіднихдля впровадженняпрог­ресивнихтехнологійвирощуванняй перероб­кипродукції,звільнившигосподарствавід сплатимитного податкута ПДВ;

реалізуватикомплекс заходівщодо роз­ширеннязовнішньогоринку сільськогоспо­дарськоїпродукції іпродуктів їїпереробки.

Державнадопомога вітчизнянимтоваро­виробникамповинна матий непрямийхарак­тер— цеприйняттязаконодавчихактів щодорозвитку конкуренціїта захистутоваровироб­никіві споживачів,забезпеченняринковою Істатистичноюінформацією,встановленняі контроль задотриманнямстандартівякості, митнийпротекціонізмтощо.

Головнимрезервом насиченнявнутріш­ньогоринку продуктамий розширенняїх екс­портує поліпшеннявикористаннянаявних ресурсівгосподарстві біокліматичногопотен­ціалуУкраїни завдякивпровадженнюінтен­сивнихресурсозберігаючихтехнологій,по­глибленнюспеціалізаціївиробництва,удоско­наленнюрозміщеннякультур, поліпшеннюструктурипосівних площ,розширеннюпере­робкиі зберіганняпродукції вмісцях їївиро­щування,а також у результатіперебудовиструктуривиробництвана ресурсоекономний,особливоенергоекономнийтип відтворення.

Розвитокринку продовольствазалежить нетільки відпідвищенняефективностісіль­ськогосподарськоговиробництвата вдоскона­леннясистеми маркетингу,а й ще більшоюмірою від добробутуі багатствасамих праців­никівсела. Чим біднішимивони стають,тим менше вонивиробляютьпродукції, аце, у свою чергу,посилює бідність,призводитьдо того, що населенняпостачаєтьсяпереважно неза рахунокмісцевоговиробництва,а зов­нішньогоринку. Особливовелике зубожінняселян спостерігаєтьсяпісля «лібералізації»цін за умовфункціонуванняв країні нерегу­льованогоринку. Основніпричини погіршен­няжиття народуУкраїни— цевисокі подат­кина предметипершої необхідності(податок надобавленувартість), спадвиробництва,збільшеннянепрацюючихлюдей, самоухи­леннядержави відрегулюванняринку, пере­ливаннядержавногокапіталу Україниу при­ватнийкапітал зарубіжнихкраїн, низькийрі­вень заробітноїплати, якийнині не забез­печуєнавіть простоговідтворенняробочої сили,несвоєчаснавиплата заробітноїплати та відпусткибез оплати.Існуючі затримкиз виплатоюзаробітноїплати, за нашимипідра­хунками,знижують купівельнуздатністьнасе­ленняна25—30%. Щебільшими темпамивідбуваєтьсяпроцес зубожінняміського насе­лення.Останнє змушуєйого в боротьбіза виживаннятимчасовозайматисявирощува-нямкартоплі таовочів на невеликихділянках (громадськігороди), розміщенихна значнійвідстані відміста. Це виробництвогрунтуєть­сяпереважно наручній праціі ведеться убільшостівипадків ізпорушеннямагротехні­чнихвимог, а томунеефективне,продукціянеконкурентоздатна.Така організаціявироб­ництвацих продуктівспричиняємарнотрат­ствоземельних ітрудових ресурсів.

Такимчином, стратегіяформуваннярин­ку продовольстваповинна грунтуватисяна врахуваннікупівельноїздатностінаселення, наможливостяхзміцненнявітчизняногосіль­ськогосподарськоговиробництва,розвитку системимаркетингу,всебічне стимулюванняекспорту таобмеженняімпорту продуктів,розширеннядержавногорегулюванняринко­вихвідносин.


Екологічніпроблеми


Поручіз вище перерахованимипроблемамихарчовоїпромисловостіважливе місцепосідає екологічніпроблеми. Цяпроблема маєдві сторони:

  • по-першепідприємствахарчовоїпромисловостіутворюютьскладну екологічнуситуацію, томущо вони знаходяться,як праило, тамають низькіступені захисту,перероробки,очистки стічнихвод, шкідливихвикидів у повітря(харчова промисловістьпотребує великоїкількостітепла дляпереробки);

  • таз другого боку від харчовоїпромисловостічекають високоякіснихекологічночистихпродуктів, длявиготовленняяких потрібнаекологічночистасировина – щоє великою проблемоюдля вітчизняногосільскогосподарськоговиробництва.

Тожвиходить, щопо-перше підприємствастворюють важкуекологічнуситуацію викидамишкідливихречовин у повітря,а також забрудненашкідливимиречовинамивода попадаєна поля та длязрошення ірозчинені уній речовининагромаджуютьсяу почві.

Тому необхіднествореннядосконалоїдосконалихсистм екологічногозахисту є нетільки екологічною,але й економічноюнеобхідністютому що безствореннянадійних системекологічнихсистем захистувиробництвапродуктівхарчовоїпромисловостінеможливевирощуванняекологічночистої сировинидля виробництвапродуктівхарчовоїпромисловості.Ми маємо замкнутеколо, вирватисяз якого можливелише черезствореннянадійних екологінихсистем захуистувід шкідливихвикидів у повітрята очищеннястічних вод.


Питанняінвестуванняналежать доодних з найважливіших,від яких залежитьфункціону­ванняй розвитокхарчовоїпромисловостів умовах ринковоїекономіки.Завдяки інвестиціямрозширюютьсяй удосконалюютьсявиробничіпотужностіта основніфонди, забезпечуютьсянеобхідніпропор­ції.Інвестиціїу виробничусферу маютьзабезпечитипідвищеннятехнічногорівня й поліпшеннярозміщен­нядіючих виробництв,а також необхіднийприріст по­тужностей.

Інвестиційнірішення приймаютьз питань оп-тимізаціїструктуриактивів, визначенняпотреби в їхзаміні чи ліквідації;розробки методіві засобів ре­алізаціїінвестиційноїполітики; визначенняпотреби в фінансовихкоштах; розробкий затвердженняінвести­ційнихпроектів; управлінняпакетом ціннихпаперів. Вониможуть бутикороткотерміновимий довготер­міновими.Перші спрямованіна визначенняструктурикапіталу напоточний період,їх прийняттяпотребує знаннянинішніх тенденційрозвитку ринку.Довго­терміновірішення маютьзабезпечитиуспішне фун­кціонуваннявиробництвав майбутньому.Вони потре­буютьвикористаннясучасних методіваналізу дляви­бору оптимальнихнапрямків ішляхів розвиткувиробництва на перспективуз урахуванням об'єктивнихзаконокономірностей

По винніпередбачатирозробку йреалізаціюполітикиоп­тимальногопоєднаннявикористаннявласних і пози­ченихкоштів длязабезпеченняоптимальногофунк­ціонуваннявиробництва;залученнякапіталу нанай-вигіднішихумовах; дивіденднуполітику тощо.

Фінансуванняй державнекредитуваннякапіталь­ногобудівництвав харчовійпромисловостірегла­ментуютьЗакони України"Про інвестиційнудіяльність","Про банки ібанківськудіяльність",а та­кож іншізаконодавчій нормативно-правовіакти країни,зокрема Положенняпро фінансуваннята дер­жавнекредитуваннякапітальногобудівництвав країні, затвердженеМіністерствомекономіки,Мініс­терствомфінансів, Державнимкомітетом усправах містобудуваннята архітектури.Це Положенняобов'язковедля підприємстві організаційусіх форм власностіпри фінансуванніта кредитуванніза раху­нокдержавних ізмішаних капітальнихвкладень ново­гобудівництва,розширення,реконструкції,технічно­гопереоснащеннядіючих підприємств,проектнихробіт, консервації(розконсервації)об'єктів, а такожпри придбанніобладнання,що не потребуємонтажу й невходить докошторисубудов. Прибудівництві,яке здійснюєтьсяза рахунокнедержавнихкапіталь­нихвкладень, зазначенеПоложення маєрекомен­даційнийхарактер.

Практикасвідчить: найбільшефективніна­прямкикапіталовкладеньу харчовійпромисло­вості— реконструкціяй технічнепереоснащен­нявиробництва.Це дає змогув коротші строки,з меншими затратами,ніж при новомубудівництві,оновлюватиматеріально-технічнубазу, освоюватинові потужності.

Технічнепереоснащеннядіючих підприємствпе­редбачаєвстановленнянових машині устаткуванняна діючих площах,впровадженняавтоматизованихсистем управлінняі контролю,сучасних методівуп­равліннявиробництвом,модернізаціюі технічнепе­реоснащенняприродоохороннихоб'єктів, опалю­вальнихі вентиляційнихсистем, підключеннядо цен­тралізованихджерел тепло-й електропостачання.Його слід здійснюватиза проектамий кошторисамина окремі об'єктиабо види робіт,які розробляютьна основі єдиноготехніко-економічногообгрунтуванняі згідно з планомпідвищеннятехніко-економічногорівня галузі.

Щодорозширеннядіючих підприємств,то воно передбачаєбудівництвонових і збільшенняпотуж­ностейдіючих об'єктівна існуючихабо прилеглихдо них територіях.Реконструкціядіючих підприємствзу­мовлюєперебудову,пов'язану зудосконаленнямви­робництваі підвищеннямйого техніко-економічногорівня на основінауково-технічногопрогресу.Ре­конструкціяпотребуєком­плексногопроекту, якийпередбачаєрозширеннявиробничихпотужностей,поліпшенняякості таасор­тиментупродукції (вос­новномубез збільшеннячисельностіпрацюючих),поліпшенняумов праці таохорони навколишньогосередовища.

При реконструкціїмо­жливі перебудоваокре­мих спорудосновного йдопоміжногопризначен­ня,будівництвонових і розширення існуючих об'єктівз метою ліквідаціїдиспропорційу техно­логічнихланцюгах. Слідтакож передбачитивпро­вадженнямало- й без­відхіднихтехнологійта гнучкихвиробництв;ско­роченняробочих місць;

підвищення продуктив­ностіпраці; зниженняматеріаломісткостівироб­ництвай собівартостіпродукції;зростанняфон­довіддачіта іншихтехніко-економічнихпоказниківдіючого підприємства.

Новебудівництвослід розпочинатилише за умо­ви,якщо реконструкція,технічнепереоснащеннята розширеннядіючих підприємствне можутьзабезпе­читинеобхідногоприросту виробничихпотужностей,поліпшенняякості продукції,підвищенняефектив­ностівиробництва.

Останнімчасом в Українізначно зменшилисяобсяги капіталовкладеньі будівельно-монтаж­нихробіт на підприємствахусіх форм власності

Отже, загальнікапіталовкладенняв економікуУк­раїни в1996 порівняноз 1990 рокомстановили22,7 відсотка,в тому числів промисловість— 26,4, в сільськегосподарство— лише 8відсотків.

Такимчином, капіталовкладенняв харчосмаковупромисловістьзменшилисяна 57,3 відсотка,в м'яс­ну і молочну— на 68,7, урибну — на94 відсотки.

За цихумов капіталовкладенняспрямовуютьсяна пускові таважливішіоб'єкти, будівельнаготовністьяких перевищує70 відсотків.Запровадженокартки з відповіднимипоказникамина кожну будовуй по­тужність,а також титулибудов. Часткадержавноївласності умайні підприємства-забудовникавизна­чаєтьсяна час заповненнятитулу.

Капітальнівкладення зарахунок бюджетнихкоштів та коштівпозабюджетнихфондів виділяютьсяна безповоротнійоснові лишепідприємствам,100 відсотківвласності якихналежать державі,усім іншимсуб'єктамгосподарювання— лише на зво­ротнійта платнійоснові.

Підприємствамнедержавноїформи власностікапіталовкладеннявиділяютьсяна умовах кредитуз виплатоювідсотків нарівн обліковоїставки Націо­нальногобанку Україниіз застосуваннямкоефіцієнта1,2 абоза умови передачів державнувласністьчаст­ки (паю,акцій) у статутномуфонді підприємства,еквівалентноїодержанимкоштам.

Заостанні рокив харчовійпромисловостісклало­ся вкрайважке становищез реконструкцієюта технічнимпереоснащеннямдіючих підприємств.Ос­новна причина— недостатнєвиділеннялімітів цент­ралізованихкапіталовкладеньта коштів дляїх фінан­сування,що призвелодо постійногопорушеннястроків введенняв дію потужностейдля виробництвахарчової продукції.

Так.протягом минулогороку з державногобюд­жету буловиділено лише1740 тис. грн.,або 18,9 відсоткадо ліміту. Цепризвело дозначного знижен­нятемпів будівництвай невиконаннязавдань повве­денню вдію виробничихпотужностей.

Динамікувведення основнихвиробничихпотуж­ностейподано в таблиці

Незважаючина спад виробництва,торік під­приємствавиділили228,4 млн. гривеньдля фінансуваннябудівництва.За рахунок цихкоштів буловведено потужностіпо розливуоцту, випускукондитерськихта лікеро-горілчанихвиробів, майо­незу,соусів типу"Кетчуп" напідприємствахЧер­каськоїобласті; лініюпо розливубезалкогольнихнапоїв у ПЕТ-пляшкив Запорізькійобласті; збудовані12 тис.метрівжитла, школуна 442 прокладено 58,5кілометрагазопроводнихмереж тощо.

Враховуючиумови, що сталисяв країні зфінансуваннякапітальногобудівництвата з метоюзабезпеченнярозвитку вітчизняноїекономікиПрезидент таУряд Українизаохочуюютьіноземнихінвесторів.За даними Державногокомітету постатистиціУкраїни загальнийобсяг прямихіноземнихінвестиційна початокквітня цьогороку становив217,8 млн доларів.Найбільшіобсяги іноземнихінвестиційнадійшли зНідерландів,Німеччини, США,Росії. Значнийінтерес інвесторипроявляютьдо підприє мствхарчовоїпромисловості,тогрівлі, хімічноїпромисловості,машинобудуваннятощо. Ноземнікошти вкладенов 6,4тисячі українськихпідприємств.У І кварталінинішньогороку прямііноземні інвестиціїв українськуекономікустановили181,1 млн. доларів,що на 15,5відсотка більше,ніж за відповіднийперіод минулогороку. В основномуце грошовівнески(114,8 млн. доларів),а також рухомей нерухомемайно.

Визначаючишляхи підвищенняефективностіінве­стиційноїполітики вхарчовійпромисловості,слід ма­ти наувазі таке:одна з основнихособливостейкапітальногобудівництваполягає в тому,що вироб­ничийцикл має відноснотривалий період.Залежно відхарактеру йпризначенняоб'єктів строкибудівництваможуть бутивід кількохмісяців докількох років,внаслідок цьогона незавершенебудівництвовідволікаютьсязначні кошти.

Чим коротшістроки будівництва,тим менше коштівпотрібно длязведення однієїй тієїж кількостіоб'єктів, тимраніше новіпотужностірозпочнутьви­пуск продукціїй скоротитьсятермін окупностікапіта­ловкладень.

розподілкапітальнихвкладень міжоб'єктами будівництва(з урахуваннямнормативнихстроків спорудження)та концентраціяїх на пусковихбудовах - важливіумови підвищенняїхньої ефективності.Тим часом подовженнястроку будівництванарївнї зуповільненнямобороту капіталовкладеньпризводитьдо подорожчаннябудівництва.

Важливийфактор ефективностікапіталовкладень— удосконаленнявідтворювальноїструктуриоснов­них фондівзавдяки підвищеннючастки реконструкціїта технічномупереоснащеннюдіючих основнихфондів.

Ефективністькапіталовкладеньзначною міроювизначаютьрозвитокматеріально-технічноїбази будівництва,рівень заводської'готовностібудівель­нихконструкційі деталей, темпипереоснащеннябудівельнихорганізаційна основі новоїтехніки і підвищеннярівня механізаціїосоновних ідопоміжнихробіт.Зростаннячастки типовихпроектів убу­дівництвізнижує кошториснувартість об'єктів,скорочує строкиспорудженняїх, підвищує продуктивністьпраці.

Важливийнапрямок підвищеіййяефективностіінвестиційє удосконаленняорганйіацйнихформ будівництва,збільшеннярівня концентрації виробництвоу будіндустрії.Удосканаленняструктурибудівництвапередбачаєпоєднанняпроетуванняі будівельніроботи в одинтехнологічнийланцюжок якийдасть змогув коротші строкивводити в дію виробничіпотужностій об'єкти.

При визначеннінапрямківйвестйційноїполітики слідвраховуватитакий факторпідвищенняефективностікапіталовкладень,як збійьшемнячастки витрат на устаткування,тобто на активнучастину основнихфондів. Тож вінвестиційнійполітиці харчовоїпро­мисловостіпріоритетоммає бути технічнеоснащеннядіючих підприємств.

Особливаувага сьогодні— вміломувикористаннюкапіта­лу. Аджепостійно відчуваєтьсягостра нестачаінвестиційпри зростаннівартості капітальногобудівництва,техніки, створен­нікапітале- танауковоємкихвиробництв.Звісно, модернізу­ватидіючі підприємствапотріб­но. Алеробити цеширокомас­штабнедоцільно лишетоді, ко­липрибутки підприємствбудуть достатнімидля створенняфон­дів нагромадженняі споживан­ня,а банки кредитуватимутьдовгостроковіінвестиційніпро­екти. Альтернативитут не існує.Які ж джерелафінансуванняможна залучитидля технічно­гопереоснащеннягалузі?

Передусімприбуток, щоза­лишаєтьсяна підприємствах,спрямовуєтьсяна реконструк­ціюі технічнепереоснащеннявиробництва.Потім —аморти­заційнівідрахування.Адже під­вищенняінвестиційноїактив­ностібезпосередньопов'язане ізставленнямдо амортизаціїяк основногоресурсу тафінансово­годжерела капіталовкладень.Уповільнитистаріння основнихфондів можнай завдякиприс­коренійамортизації— головно­мунапрямку відновленняоснов-нихвиробничихфондів. Однеджерело фінансування— кошти відприватизаціїпід­приємствгалузі хлібопродук­тів,які можна спрямуватина технічней технологічнеонов­леннявиробництва.І, нареш­ті,доцільно залучитигроші ко­мерційнихбанків, а такожна­селеннята приватизаційнісер­тифікати.Це підвищитьприваб­ливістьпідприємствгалузі дляпотенційнихінвесторів.


Аналіз попитуза доходамипоказує, що ізскороченнямсвоїх доходівспо­живачірозширюватимутькупівлю про­дуктівнизької категорії(коефіцієнтеластичностіпопиту на картоплю,ка­пусту, столовібуряки тощостановить0,3—0,35). Томувиробництвоцих про­дуктівмає більшішанси на розширен­ня.А тваринництво,садівництво,ви­ноградарство,навпаки, чекаютьзастій і скорочення.

Щоб подолатинегативнітенденції урозвитку ринкупродовольства,необ­хідно,насамперед,посилити державнерегулюванняринкових відносин,підви­щитиефективністьвикористанняре­сурсів,розширитидержавну допомогугосподарствам.Держава можездійс­нюватирегулюванняринку черезціно­ву ікредитно-податковуполітику, ата­кож черезствореннявідповіднихумов для зміцненняматеріально-технічноїбази господарств,удосконалюючипо­датковусистему і системуінших ас­пектіврегулюванняринку, з тимщоб посилитистимули доінвестиційі роз­виткуНТП.

Цінова політикадержави тількитоді зуде ефективною,коли ціни насільсь­когосподарськупродукціюзабезпе­чатьнеобхідні темпирозширеноговідтвореннявиробництва,а прибуток навкладенийкапітал будене нижчим, ніжза інших можливихнапрямків йоговикористання.

Поліпшитиекономічнестановищегосподарствмогло б впровадженнятакого заходу,як відшкодуванняз бюджету сумиПДВ, виплаченоїпоста­чальникамза виконаніроботи, наданіпослуги, придбаніматеріальніресурси, пальне,основні засобивиробництваі нематеріальніактиви.

У період переходудо ринковоїеко­номіки,поряд із розвиткомнових, кон­курентоспроможнихджерел поставокзасобів виробництва,а також новихканалів збуту,зберігання,переробки ірозподілупродукції,необхіднополіп­шитидержавні поставкита відновитидержзамовленняна всі видисільсько­господарськоїпродукції,розширитиін­тервенційнізаготівлі.

Доцільно практикуватиукладанняф'ючерськихконтрактів,пільговекре­дитуваннясільськогосподарськихпід­приємств,забезпеченнязустрічногопродажу необхіднихїм ресурсівза пільговимицінами.

Слід розширитизахист вітчизнянихтоваровиробників,зокрема:

збільшитимитний податокна імпорт продуктів:

скасуватипопереднюоплату та по­даткина експортпродуктів:

ввестиграничну торговельнунад­бавку [небільшу 20%)на вітчизнянусільськогосподарськупродукцію:

створити сприятливіумови для вве­зенняресурсів, необхіднихдля впрова­дженняпрогресивнихтехнологійвиро­щуванняі переробкипродукції,звіль­нившигосподарствавід сплатимитно­го податкута ПДВ;

— реалізуватикомплекс заходівщо­до розширеннязовнішньогоринку сільскогосподарськоїпродукціі, продуктів їїпереробки.

Економічнуполітику державинеоб­хідноспрямуватина підвищенняефек­тивностівикористаннявиробничогопотенціалусільськогосподарськихпід­приємств,зміцнення ОПГнаселення іселянських(фермерських)госпо­дарств,забезпеченняпрогресивнихструктурнихзрушень у виробництвісільськогосподарськоїпродукції,реалі­заціюефективнихшляхів і засобіврозв'язаннясоціальнихпроблем насе­лі. Вирішальнезначення тутматиме удосконаленнятериторіальногорозмі­щеннявиробництвапродукції. Йогора­ціональнерозміщеннясприятимеприскореннютемпів зростанняпродук­тивностіпраці, підвищеннюконкурен­тоспроможностіпродукції,збільшеннюмаси прибуткуна капітал.Найефектив­нішоговикористанняресурсів можнадомогтися лишетоді, коли кожнийпро­дуктвироблятиметьсяв регіонах знай­сприятливішимиприродно-економіч­нимиумовами, оскількив сільськомугосподарствіпродукціявирощуєтьсяпрацею не тількилюдини, а й— приро­ди.На її долю припадаєблизько ЗО—40% загальноївартості створеногов сільськомугосподарствіпродукту.

А якщо державай надалі самоухи-лятиметьсявід регулюванняринку, то зростанняцін на промисловітовари, що триває,і відповіднезменшеннямінової вартостісільськогосподарськоїпродук­ції,скороченнянаповненостівнутріш­ньогоринку череззниження купівельноїспроможностінаселеннянеминуче призведутьдо ще більшогоспаду ви­робництвай банкрутствагосподарств.

Отже, стратегіяформуванняринку продовольствабазується,насамперед,на врахуваннікупівельноїспромож­ностінаселення, атакож на можли­востяхзміцненнявітчизняногосільсь­когосподарськоговиробництва,роз­витку системимаркетингу,усілякогостимулюванняекспорту йобмеженняімпорту продуктів,розширеннядержавногорегулюванняринкових відно­син.Збалансованістьпопиту і пропо­нуваннязабезпечитьощадливість,конкуренціюта захист споживачіві то­варовиробників.

Основнанадія покладаєтьсяна дер­жавневтручання векономічнівідноси­ни,державну допомогу(дотації тасубсидії). Метою,яку ставилипри цьому урядовічиновники, булозалучення добюджету "тіньових"грошей. "Тіньовики"на те й є "тіньовиками",щоб діяти впідпіллі— вони простопроігнорувалицю черговуурядову дурницю.А от для законослух­нянихпідприємцівце "вилізлобоком" —ці патентиобернулисьдля них додатко­вимивтратами, якімайже не можнакомпенсувати:ціна товаріві так досяглазахмарнихвисот. Другаурядова дур­ниця— забороназ 1 січня1997 р. про­дажутоварів, наяких немаєвідповідноїінформаціїукраїнськоюмовою. Багатотоварів булопридбано задовгодо цьо­го заходуіз "захистуспоживача"— що ж теперіз ними робититоргівлі? Мож­налегко передбачити,що з початкунового рокуторговельнізаклади ви­глядатимутьспустошеними.Звісно, що"тіньовиків"це може тількипорадувати.Тому продовжуватизакликати допо­дальшоговтручаннядержави в еконо­міку— це простозакликати досуттєво­гопогіршенняситуації.

Що ж стосуєтьсядержавноїдопомо­гисільськомугосподарству,то це —ли­ше солодкімрії. Про якудержавну допо­могуможе йти мова,коли до цьогочасу державане повертаєборгів селянамза продукцію,здану ще1995 року?Неві­домо, які коли вонарозрахуєтьсяза зерно, зданеза держзамовленням1996 року?Де держававізьме грошіна купівлюсільгоспродукції1997 року?

Вихід - якразу протилежному:у суттєвомускоро­ченніролі державив нашому житті.


Однієюз умов ефективноїдіяльностіпідприємствхарчовоїпромисловостів процесі перетвореньвідносин власностіповинна бутисвобода виборурізних формгосподарювання.Кожна з них маєяк свої переваги,так і певнінедоліки. Останніе результатомдії підприємствірізних суб'єктивнихта об'єктивнихфакторів: рівнярозвитку підприємствстану основнихфондів, матеріально-технічноїбази та соціальноїінфраструктури,екологічногоклімату в колективі,наявностіпотенційнихвласників— членівтрудово­гоколективу,співвідношеннясил формальноїта неформальноївлади і т.д. Алевсі організаційніформи підприємництвамають правона існуванняі повинні довестисвої перевагина практиці.Тільки присвободі їхвибору вониможуть знайтиналежне їммісце в ринковійекономіці.

формуваннярізних ринковихформ господарюванняу харчовійпромисловостіпов'яза­не впершу чергуз певнимиособливостямита специфікоюцієї галузіпорівняно зіншими, томущо задоволенняпотреб населенняпродуктамихарчування— доситьскладна, багатоплановаі незміннапроблема, якастоїть передсуспільствомна всіх ступеняхйого розвитку.Це зумовлюєтьсярядом обставин:дефіцитомбагатьох сиро­виннихресурсів, різнимступенем розвиткугалузей, якібезпосередньовиробляютьпродукти харчування,і пов'язанихз ними іншихгалузей, організацієюнадходженьпродуктівхарчуваннядо споживачата багатьмаіншими причинами.

Причому,якщо сьогодніпроблема забезпеченняпродуктамихарчуваннянаселення, всилу їх недостатньоговиробництва,вирішуєтьсяв напрямі кількісногозбільшенняпродуктів, тов майбутньомувона будевидозмінюватисяв напрямімаксимізаціїосо­бистогоспоживання.Це знаходитьсвій вияв урозробці раціональнихнорм харчуваннядля різних групнаселення. Прицьому характерноюрисою тут є нетільки забезпеченнярізноманітностіпродуктів приспоживанні,але й стабільністьспоживаннядеяких з нихпротягом всьогороку (фрукти,овочі тощо).

Напрактиці цеозначає перехідвід сезонногоспоживанняокремих продуктівхарчу­ваннядо цілорічногоїх споживання.Така постановкапитання породжуєпроблему тривалогозберігання,що в ряді випадківнеможливозробити побагатьох продуктах.Виходом з цьогостановища сталапромисловапереробкапервиннихпродуктівхарчу­вання,яка дає змогуне тільки зберігатиїх протягомтривалого часу(без втратипожив­ної'цінності), алей значно розширюватиїх асортимент,що дуже важливодля організа­ціїраціональногохарчування,а також забезпечуєїх зберіганняпри транспортуванніна великі відстані.Вирішення цихпитань передбачаєвідповіднуорганізаційнуструктуругалузі, а саме— певнепоєднаннявеликих, середніхта малих підприємств.У найза­гальнішомувигляді привирішенні цієїпроблеми необхідновиходити зособливостейсировинногозабезпеченняпідприємствхарчовоїпромисловостіта специфікиспожи­ванняокремих продуктівхарчування(масовість,щоденне споживанняв поєднанніз іншими).

Справав тому, що побагатьох продуктаххарчуваннясклалися великісировинні зони(овочі, соняшник,пшениця, цукровібуряки, картоплятощо), на базіяких були створенівеликі промисловіпідприємства.

Вумовах централізовано-плановоїсистеми господарювання,яка забезпечуваларо­боту сировинноїзони для підприємства,ефект від масштабувиробництвапевноюмірою досягався.З переходомдо ринковихвідносин уроботі великихпідприємствз'явився рядтруднощів, якізнижують ефективністьїх діяльності— вони слабореагують назміни в споживацькомупопиті, нечутливідо новацій.

Вцих умовах маліпідприємствастають тієюнеобхідноюланкою, яка, зодного боку,робить системузабезпеченнянаселенняпродуктамихарчуваннябільш ефектив­ною(швидко реагуютьна зміну попиту,менші витратисировини, більшефективнодоводять доспоживачаПродукти харчування — підвищуютьзагальну ефективністьвиробництвапродуктів наоснові поглибленняспеціалізаціїта кооперуванняз великими ісереднімипідприствами.

Алерезультативністьроботи малихпідприємству виробництвіпродуктівхарчуваннябуде досягнутатільки тоді,коли вони займутьналежне місцеі становищев системі переробнихпідприємств.А цього досягтидосить складно.Справа в тому,що харчовапромисловістьявляє собоюконгломератпідгалузей,кожна з якихсама собі маєрізні видивиробництв.Усі вони різнятьсяміж собою нетільки щодовиробництвапродуктів, алей умовамивиробництва.Найбільш специфічніособливостіхарчовоїпромисловостітакі:

  • практичнохарчова промисловістьхарактеризуєтьсяяк не одна галузь,матеріалом продукції, щовиробляється,та її величезноюрізноманітністю;

  • дляряду її підгалузей(цукрова, консервна,виноробна,олійно-жироваїй характернесезонне виробництво,яке призводитьдо нерівномірноговикористаннявиробничихпотужностей:

  • необхідністьрозміщеннявиробництвазначного видупродуктівхарчуванніі організацій їх споживання, і на невеликійвідстані відсировинноїбази ;

  • значназалежністьякості рядупродуктів відтривалостіпереробкисировини;

  • строкизберіганнябільшостіпродуктів, якправило, обмежені;

  • великазалежністьвід тари таупаковки продуктів;

  • високівимоги до якостіпродукції(свіжість, наявністьвітамінів,смакові естетичністьта ін.);

  • частазмінністьасортиментуз багатьохпродуктів;

  • великазалежністьякості продукціївід якісниххарактеристиксировини;

  • по рядупродуктів їхвиробництвовимагає великоїкількостісировини Усівищевказаніособливостівизначаютьспецифікуорганізаціїі технологійвиробництвапродуктівхарчування,пошук новихформ господарюванняв період ринковихвідносин.

В умовахадміністративно-командноїсистеми господарюваннякожне підприємствознало, що виробляти,кому, скількиі коли поставлятипродукцію, хтоє постачальникомсировини, обладнаннята за якимицінами.

Приринкових відносинахрішення цихпитань є справоюкожного підприємства.Це в свою чергузмушує підприємствосамому формуватисвою господарську,і збутову політику.В цих умовахвеликі підприємстваповинні самостійноформуватираціональнівиробничі тазбутові зв'язки.Світовий досвідрозвитку виробництвапродуктівхарчуванняпоказує, що ціпроблеми ефективнішевирішуютьсяз розвитком малих підприємств.Особливістюфункціонуваннямалих підприємствє спрямуваннядіяльностіна конкретневиробництвоякого-небудьтовару чи наданняпослуг. разіми маємо справуз різко виявленоюспеціалізацією,яка забезпечуєзі затратвиробництва. '

Найбільшіможливостіповсюдногорозвитку малихпідприємствв Україні маєхлібо-круп”яна галузь. За багатодесятилітьпостачаннянаселенняхлібобулочнимивироба­миздійснювалосьголовним чиномхлібозаводамипотужністю100-150 т за добу.Такі дроди-велетні,особливо увеликих містах(Київ, Харків,Донецьк, Дніпропетровськ,Львів та інші)до цього часупрацюють восновному натехнічно відсталомуустаткуванні,яке потребуєзаміни абомодернізації.В умовах економічноїкризи здійснитице досить важко.Виходом з цьогостановища можебути створеннярозгалуженоїсітки малихпідприємствз виробничоюпотужністювід 0,5до 25 тза добу і з невеликоючисельніс­тюпрацівників.

Наоснові аналізутехнологічнихзв'язків таорганізаціївиробництварізноманітнихпродуктівхарчуванняможна виділитикілька способівстворення малихпідприємству харчовійпромисловості.По-перше, цеорганізаціявиробництвана базі недостатньо цілком невикористовуванихсировиннихресурсів. Наприклад,у консервнійпромис­ловостіблизько25% становлятьвідходи тавторинні продукти.У цьому випадкумалі підприємстваможуть створюватисядержавнимиабо іншимивиробничимиструктурами,місцевимиорганами влади,акціонернимитовариствами,колективамигромадян зме­тою комплексноговикористаннясировини.

Другимнапрямом створеннямалих підприємствє розукрупненнявеликих вироб­ництв.В такому разірозділеннявеликого підприємствабуде раціональнимпри відсут­ностіміж окремимиланками жорсткихвиробничихзв'язків. Тутможливе використаннятехнологічногопринципу— розділєдиного технологічногоциклу на окреміосновні стадіїіз створеннямна їх базі малихпідприємств.Прикладом цьогоможе бутивироб­ництворізних видівпродукції зкартоплі,різноманітнихнапівфабрикатів,чіпсів, суше­ноїкартоплі тощо.Для ряду галузейтехнологічнийпринцип розукрупненняпідприємс­тванеприйнятний,оскільки ланкиосновноготехнологічногопроцесу маютьжорсткі виробничізв'язки. За прикладможна взятихлібопекарнута в ряді випадківкондитер­ськупромисловість.Створення малихпідприємствтут доцільнона базі організаціїви­робництваокремих технологічнонескладнихвидів продукції:національнихласощів, різнихвидів хлібобулочнихвиробів та ін.

Середусіх формгосподарюванняу харчовійпромисловостінайбільшогопоширен­нянабуваютьакціонернітовариства.Нині АПК потребуєзначних капіталовкладень,які, однак, притеперішнійекономічнійкризі державайому надатине в змозі. Самечерез акціонернівідносиниможливе активнезалученнявільних коштівз інших галузейеко­номіки,участь іноземнихінвесторіву фінансуванніАПК.

Пропереваги акціонерноїформи господарюваннянад іншимисвідчить, наприклад,такий факт. Заданими Укрцукру,серед 194підприємствцукровоїпромисловостікраї­ни, станомна 1травня 1996р. 101перетворенев акціонернетовариство,24 підприєм­ствапрацюють наоренді, 69 —державніпідприємства,з них 62перебуваютьу стадії Реформуваннявласності. Крімтого, необхіднозазначити, щочастка акціонернихпідп­риємству валовомувиробництвіцукру становитьбільш як65%, причомунадалі цейпоказник зростатиме.

Специфічноюособливістюокремих галузейпромисловостіє необхідністьрозміщеннявиробництвазначного видупродуктівхарчуванняу місцях розташуваннясировиннихзон. У процесіприватизаціїпідприємствцих галузейважливо забезпечитизбереженняїх спеціалізаціїта виробничихзв'язків, щосклалися протягомтривалогоперіода їхдіяльності.Тому виправданимє надання правапрацівникамгосподарствсировиннихзон брати участьу приватизаціїтаких державнихпідприємствна тих же умовах, й членам зайнятихна них трудовихколективів.При такомупорядку приватизаціїгасникамиакціонернихтовариств,створених набазі державнихпідприємств,будуть такожпрацівникипідприємств-суміжників(партнерів).Так, приватизаціяцукрових заводівздійснюється,як правило, заучастю сільськогосподарськихтоваровиробників,яким належитьвід 10 до 40% акційчастка акційу статутномуфонді акціонерноготовариства

Приприватизаціїпідприємств,які переробляютьсільськогосподарськусировину, алене мають договірнихзв'язків на їїпоставкубезпосередньоз господарствами,% акцій передбачаютьсяв плані приватизаціївідповідногопідприємстваз урахуваннямпропозиційпідприємствата відповіднихсільськогосподарськихорганів. Цестосуєтьсянасампередолійно-жировихпідприємств,підприємствпо випускупива, солоду,цукруПереважнукількістьнасіння соняшникута ячменю одержуютьз хлібоприймальнихпідприємств.

Слідзазначити, щоакціонуванняв переробнихгалузях харчовоїпромисловостігальмуєтьсячерез відсутністьчіткого законодавстваз цього питання.Верховна РадаУкраїни, яквідомо, прийнялаЗакон України"Про особливостіприватизаціїмайна в агропромисловомукомплексі»Ряд положеньцього законусуперечитьабо не узгоджуєтьсяз рядом діючихзаконодавчихактів. ТомуПрезидентУкраїни наклаввето на цейЗакон до приведенняокремих йогоположень увідповідністьз чинним законодавством.

Тривалийчас у харчовійпромисловостішироко застосовуваласьяк одна з формгосподарюванняоренда ціліснихмайнових комплексів.В умовах переходудо ринку проблемастановленняорендних відносиннабула найбільшдраматичногохарактеру. Занетривалийперіод приватизаціївже кількаразів змінювались оцінки орендованогомайна та розрахункуорендної плати.При цьому кожнінові методикине тількиускладнювалидіючий порядокрозрахункуцих показниківдедалі меншезаінтересовуваливиробничіколективи впереході наоренду. Відідо нормативнихдокументівв оренду передаютьсятільки основнізасоби, нематеріальніактиви, невстановленеустаткуваннята незакінченебудівництво.Матеріальніїповинні викупатисьорендаремпротягом ЗОкалендарнихднів з моментуукладеннядоговору, акошти та цінніпапери передаютьсяорендарю вкредит на термін договору оренди.За користуваннякредитом орендарповинен сплатитипроцентніставок рефінансуванняНаціональногобанку. Такийпорядок розрахунківза матеріальнізасоби ще більшеускладнює умовипереходу наоренду, оскількипідприємстващо мають значніматеріальнізасоби, не зможутьу визначенийтермін розраховуватисяз орендодавцем.Це свідчитьпро те, що орендацілісних майновихкомплексів знецінена іце негативнопозначаєтьсяна використанніцієї формигосподарюванняв харчовійпромисловості.

У1995 р. в умовахоренди ваграрно-промисловомукомплексікраїни примайже 150підприємств.Серед них близьку40% договорівукладено зправої орендованогомайна трудовимиколективами.З урахуваннямостанніх змінпереходу наоренду можнапередбачити,що надалі матимемісце розторгненнняних договорівта скороченнячисла підприємств,які 6виявили бажанняпеі оренду зподальшимвикупом. І

Порівняновелике поширенняоренди у минуломупояснюєтьсятим, що цей спосібвийти з підпорядкуванняміністерств,відомств таінших державноївлади. Нині,коли є можливістьперетвореннядержавнихпідприємству будь-якійформи господарювання,оренда з наступнимвикупом втрачаєсвоє значенняумовах проблемастановленнята подальшогорозвитку оренднихвідносин поглибленогоекономічноговивчення, осмисленняїї доцільностіта науковогопідтримування.

Вищепідкреслювалося,що у розвиткупереробнихгалузей є проблеми,якії створюютьз характерноїїм специфікивиробництва.Вони пов'язаніз такими особливостямицих галузей,як сезонність,можливістьбагатоваріантноговипуску різнихпродуктів зоднієї сировини,специфічністьпротіканнябіохімічнихпроцесів, високівимоги до сировиниі обладнання.

Взагаломці проблеминабуваютьнового змісту.Справа в тому,що в умовахцентралізованоїсистеми плануваннявсі ці проблемивирішувалисяв межах директивнихрішень. З переходомдо ринку вониу своїй більшостіповинні вирішуватисякерівникамипідприємств, багато з нихчасто ні психологічно,ні професійноне готові. Томуразом з тим, цене означає, щодержава в умовахринкових відносинне бере участі

Відбуваєтьсязміна самоїучасті. За державоюзалишаєтьсявідповідальністьза розробкураціональнихнорм харчування,стимулюваннярозвитку найновішихнапрямів виробництвапродуктівхарчування,створення умов

взаємовигідногоспівробітництвапромисловостіі сільськогогосподарства,встановлення дійових зв'язківміж ними імаксимальневикористанняпереваг територіальногоподілу праціз урахуваннямприродно-кліматичнихумов.

Водночасфункції державине обмежуютьсялише розв'язаннямпереліченихпроблем. Забезпеченняпродовольствомнаселення вумовах ринковихвідносин передбачаєвизначеннятих галузейаграрно-промисловогокомплексу, заякими повинензберігати­сяконтроль державиІ які особливовпливають наформуваннядоходної частинибюд­жету.

Згідноз законодавчимиактами Україниу харчовійпромисловостіє об'єкти, якіне підлягаютьприватизації.Серед нихпідприємстваспиртової,лікеро-горілчаної,соляної промисловостіта деякі інші.Крім того, требазауважити, що,залишаючисьнепривати­зованими,ці підприємстваможуть переходитина оренду іпрацювати, якорендні підп­риємства,оскільки засобивиробництває власністюдержави. В цьомувипадку орендавиступає нетільки однимз проміжнихшляхів дороздержавленнята приватизації,а й важливоюорганізаційноюформою господарюваннядля підприємствтих галузей,які І не підлягаютьприватизації.

Узагальнюючивикладене,можна зробитивисновок, щорозвитокакціонування,ма­лого підприємництвата оренднихвідносин увідповіднихпереробнихгалузях АПКє і важливимнапрямом підвищенняїх ефективностів сучаснихумовах.


Аналізінвестиційноїполітики свідчить:для залученняв Україну інвестиційнеобхідні чіткій прозорі діїв оподаткуванні,у системі мита,в ліцензуванніокремих видівдіяльності.

ХарчовапромисловістьУкраїни —один з найбільшихреципієнтівінвестицій.Питома вагаїї в загальномуобсязі іноземнихінвестиційперевищує 11відсотків.Іноземні інвесторивже вклаликошти у розвитоктютюнової(120 млн. доларів)та конди­терськоїгалузей. У системіхарчовоїпромисловостістворено20 спільнихпідприємств.Серед них— акціонернітовариства:"Дніпропетровськийолійноек-стракційнийзавод", "РосиБуковини","Крафт ЯкобсСушард Україна"(Тростянецькашоколаднафабри­ка), "РеємтсмаКиїв-тютюновафабрика", "Рейнолдстобакко-Львів","Цукринка-2"(на базі Коровинецько-гоцукровогозаводу), "Чумак"(на базі Каховськоїхарчосмаковоїфабрики), "Бен'єУкраїна" (набазі Ми­колаївськогомолкомбінату).

Діловістосунки харчовихпідприємствУкраїни на­лагодженоз фірмами США,Англії', Італії,Австрії, Данії.Особливе місценалежить німецькимфірмам:

"ХІПП"— співпрацяз підприємствамиЗакарпатської,Тернопільськоїобластей, містКиєва та Ужгородащо­до створенняспільних підприємствпо виробництвупродуктівдитячого харчування;"БАСФ" —щодо по­ставкипестицидіві гербіцидівв обмін на патоку;

фірми"КРОНЕС", "ШТАЙНЕКЕР","ЗЕНТУ", "ХУПП-МАНН"постійно співпрацюютьз українськимипиво­варами.

Фірма"ВІЛЬД" на умовахтоварноголізингу пода­ладопомогу Київськомузаводу безалкогольнихна­поїв "Росинка"в придбанніліній розливута фасуваннябезалкогольнихнапоїв і мінеральноїводи. Фірма"КН8" поставиласучасне технологічнеобладнанняна 11 млн. марок,з них на 3млн. марок полізингу на32 місяці Миргородськомузаводу мінеральнихвод. Фірма"Вальтер-Рау"разом з Ужгородськиммарга­риновимзаводом створиласпільне підприємство— німецькасторона вклала1,5 млн. мароку придбанняобладнаннядля виробництваналивногомаргарину.

У харчовійпромисловостірозробленобізнес-плани,які задовольняютьвимоги ЮНІДО,виз­наченопідприємства,найбільш привабливідля інвесторів.У травні цьогороку в рамкахщорічних зборівЄБРР проведенокруглий стілщодо презен­таціїінвестиційнихможливостейу харчовупромис­ловість.Було представленоЗО інвестиційнихпро­ектів. Це— початоквеликої творчоїроботи, якуслід проводитидля залученняінвестицій.

Як свідчитьаналіз діяльностіпідприємствхарчовоїпро­мисловості,уповільненнята невпорядкованістьінвес­тиційногота інноваційногопроцесів— головнапричина су­часнихкризових явищу розвиткугалузі, стримуванняак­тивногореформуванняй забезпеченнясталого їїфункціону­ванняв перехіднийперіод до розвиненоїсоціальнеорієнто­ваноїринкової системигосподарювання.

Динамікакапітальнихвкладень урозвиток харчовоїпромисловості(в Порівнянихцінах, грн.).

Показник

1986-1990 усередньомуза рік

1990

1991-1995 усередньомуза рік

1995

Харчова промисловістьу тому числі

Харчосмакова

М”ясо-молочна

Рибна


14432

8866

3788

1778


17920

11010

4950

1960


19136

11454

7064

618


16270

12260

3830

180


Динамікукапіталовкладень-урозвиток харчовоїпромис сті таіі окремихгалузей характеризуютьдані табл1 загальнийобсяг капіталовкладеньу харчовупромисловісттьу1991-1995 рокахзріс порівняноз попереднімрічним періодомлише на13,5 % , утому числі вхарчо-смакову— на29.2, м”яснуй молочну— на33,7, а вборошномельно-круп”янута комбікормовупромисло­вістьзменшивсявідповіднона65,2 і28,5 % ачерез обмеженостьвнутрішніхджерел фінансування промисловості,повязану іззагальнимкризовим станомекономікиУкраїни, важливеджерело їхпоповненнязалученняіноземнихінвестиційУ першому півріччіроку прямііноземні інвестиціїв харчовупромисловістььстановили майже6 мільйонівдоларів США,їх питома вагав загальномуобсязі прямихіноземнихінвестицій 12,6 % Уцей періодіноземні інвестиціїбули вкладеніу 248підприємствгалузі, причому47% цих інвестиційприпадало наті підприємства,створення якихє основноюформою залученняіноземногокапіталу Найбільшіінвестиціїв харчовупромисловістьУкраїни здійснилаНімеччина(25 % загальних надходжень),Великобританіята Кіпр(14%)) про стагнаціюінвестиційнихпроцесів стверджуютьдані про зменшенняабсолютногой відносногоприросту потужностейпо виробництвуосновних харчовихпродуктів (табл2) повільненняінвестиційнихта інновацінихпроцесів призвелодо різкогостарінняматеріально-технічноїбази підприємств,підвищеннярівня спрацьованостіосновних фондів,зниження коецієнтавикористаннявиробничихпотужностей,зростаннясобівартостіта зниженнярентабельностівироб­а Спрацюванняпромислово-виробничихфондів загалому харчовійпромисловості досягло39,6 %, окремо– у м”ясній імолочній— 39,8,рибній 49%,а на окремихпідприємствах— навіть60- 80 %)в середньомуза рік у1986- 1990 ррвибуття за­тихпромислово-виробничихосновних фондіву харвій промисчовостістановило2,5 °/гто в1991 1995 ррзменшилосядо1,7 %. тобтона32 % Увідтворюючійструктурікапітальнихвкладень набудівництвонових підприємствта розширеннядіючих у середньомуза 1995роки направлялосьлише близько18 % їхзагальногозбсягу, тодіяк у попередніроки вони сягали30-50 %. Коефіцієнтвикористаннявиробничихпотужностейпри оптимальномурівні85-90 % убільшостігалузей становитьнині 30-50% що зумовленонедостатньоюзабезпеченісьтюсировиноюпаливно-енергетичнимиресурсами,неплатоспроможністюнаселення,витісненнямна внутрішньомуй зовнішньомуринках продовольчихтоварів вітчизнянихпідприємств

Дефективнаінвестиційна,інноваційнаі в цілому екомічнаполітика щодорозвитку вітчизняноїхарчовоїпромисловостіпризвела дозначного зменшеннявиробництвапродукції,обсяги якоїзнизилися всередньомуза 1991-1995 рокина12 %, а1996 рокупорівняно з1995—на7,2%

Одинз головнихстратегічнихнапрямківвиходу харчовоїпромисловостіз кризовогостану, ста­білізаціїта прискоренняїі розвитку— знаходженняджерел залученняінвестиційз урахуваннямгалузе­вихособливостей,прийняттяефективнихуп­равлінськихрішень щодорозробки йреалізаціїінвестиційнихпроектів, бовід масштабівта спря­муванняінвестиційзалежить ефективністьдіяль­ностіхарчових підприємств

Інтенсифікаціяінвестиційнихпроцесів,спрямо­ванихна оновленнявиробництваз метою підвище­нняякості, конкурентоспроможностіпродукції йприбутко­востіпідприємствне лише важливийфактор забезпеченняпродовольчоїнезалежностіУкраїни, виходуїї на світовийі регіональніпродовольчіринки, а й формуванняефективноїструктуринародногосподарського,агропромисловогота промисловогокомплексів,зростанняекономічногой соці­альногорозвитку тапідвищенняжиттєвої орівня населення

Основнінапрямки стимулюваннявітчизнянихта інозем­нихінвестиційу харчовупромисловістьрозробкарегіо­нальнихпрограм стимулюванняприватнихінвестицій,розвиток ринкуцінних паперів,створеннявільних економічнихзон, придбанняіноземнимиінвесторамиакцій вітчизнянихпідприємствхарчовоїпромисловості,страхуванняінвес­тиційвід некомерщйнихризиків, концентраціявнутрішніхресурсів прицентралізованійпідтримці зметою реалізаціїпріоритетнихінвестиційнихпроектів тощо

Розрахункипоказують дляствореннясучасноївисоко-розвиненоїіндустріїхарчуванняв країні необхідно20-25 мільярдівгривень капіталовкладеньФінансуванняможе здійснюватисьза рахунокіноземних тавнутрішніхінвес­торів,амортизаційнихвідрахуваньна відтвореннявиробни­чогопотенціалу,банківськихі податковихкредитів таінших джерелКапітальнівкладення требаспрямовуватипере­дусіму стратегічнігалузі, зокрема,в цукрову,олійножирову,плодоовочеконсервну,лікеро-горілчану,виноробну,соляну та інші,які можутьвироблятиконкурентоспроможнупро­дукціюдля внутрішньогой зовнішньогоринків3 метоюстворенняекономічноїзаінтересованостів інвестуванніхар­човоїпромисловостіУкраїни доцільнона два-три рокивпровадитисистему пільговогооподаткуваннянових рест­руктурованихпідприємствгалузі, що сприятимеприскоре­номузростаннюобсягів виробництвависокоякісниххарчо­вихпродуктів.


ПЛАН


Вступ


І. Умови, фактори,розвиток розміщенняпідприємствхарчовоїпромисловості

    1. Спеціалізаціяхарчовоїпромисловості

    2. Технічнаоснащеністьхарчовоїпромисловості

    3. Сучаснийстан розвиткугалузей харчовоїпромисловості


ІІ. Проблемихарчовоїпромисловості

2.1 Застарілеобладнання

2.2 Економічніпроблеми галузі

2.3 Екологічніпроблеми

2.4 Проблемиз експортупродукції

2.5 Соціальніпроблеми


ІІІ. Подальшийрозвиток галузейхарчовоїпромисловості

3.1 Модернізаціяобладнання

3.2 Основнішляхи у вирішенніпроблем харчовоїпромисловості

    1. Зміниу форм власності

    2. Інвестиційнаполітика істворенняспільнихпідприємств

    3. Експортніможливостіпідгалузей


Висновок


Додаток


Список використаноїлітератури


ВИСНОВОК


Проте,незважаючина складнуфінансовуситуацію, набагатьохпідприємствахведуть реконструкціюй технічнепереоснащеннявиробництва,впроваджуютьнові вид високоякісноїпродукції всучасній упаковці.Торік післяреконструкціїна Немирівськомумолокозаводістав до ладусироробнийцех, на Гніванському— встановленотехнологічнулінію виготовленняйогурту з фруктовиминаповнювачами;на Шосткинськомумолокозаводівведені в діюобладнаннядля виробництвайогурту, майонезезгущеногомолока з цукром,на Сумському— морозивавафельнихстаканчиках.ТехнічнепереоснащенняОдеськогодріжджовогозаводу далозмогу збільшитивипуск хлібопекарськихдріжджів на10 %.

Ухарчовійпромисловостізавершуєтьсяпроцес ре формуванняформ власності.Станом на1 січня1998 року всистемі Мінагропромуповністюприватизованаолійножирова,миловарна,тютюнова,кондитерська,пивобезалкогольна,молочноконсервна,парфумерно-косметична,макароннагалузі, зернопереробніпідприємства(без хлібоприймальноїдіяльності),підприємствакорпорації- "Дитяче харчування".Змінили такожформу власності98 % підприємствмолочної галузі,93 -цукровоїта 86 %бурякорадгоспів,88 — м'ясноїгалузі 78%підприємствДержкомрибгоспу.

Формуваннясоціальнеорієнтованоїекономікивимагає вирішеннястратегічногозавдання— створенняв Україні потужноїхарчової індустріїдля забезпеченнянормальноїжиттєдіяльностінаселення,відновленняй збереженняйого здоров'я,вдосконаленнясільськогосподарськоговиробництва,соціальноїпереорієнтаціїбазових галузейпромисловостікраїни, наповненняфінансамидержавногобюджету. Виходячиз цього, розвитоїхарчовоїпромисловостімає бути пріоритетнимнапрямкомекономічноїполітики держави.Необхіднізорієнтуватицю галузь наодержаннякінцевогорезультатудіяльностівсього АПК, щобзабезпечитизначне підвищенняйого ефективності,стане на дійнимджерелом поповненнядержавногобюджету і значнихвалютних надходжень.

Длястабілізаціїстановища вряді галузейхарчове промисловостінеобхідно:

оновитиматеріально-технічнубазу, модернізувативиробництво,збільшитиобсяги випускуконкурентоспроможноїпродукції йрозширити їїасортимент,активізуватироботу щодозалученняіноземнихінвестиціїта кредитів;

забезпечити пріоритетність розвитку галузейздійсненнямдержавноїфінансово-кредитноїпідтримкипідприємствза рахунокрозширеннявидів їх кредитування,а також відновленняпрактики передбаченняв державномубюджеті коштівдля кредитуванняміжсезонних

витратпідприємствцукрової,олійножирової,плодоовочеконсервної,виноробноїта інших галузей;

продовжуватипротекціоністськуполітику щодовітчизняноготоваровиробника;

створитиоптові ринкипродовольчихтоварів, розширитимережу фірмовоїторгівлі, аотже, зменшивкількістьпосередниківпри реалізаціїпродукції,завдяки чомубуде зниженоціни й збільшенообсяги її продажу;

запровадитирегулюванняринків зерна,цукру, оліїалкогольнихнапоїв;

відновититрадиційній освоїти новізовнішні ринкузбуту, зокрема,створити закордоном постійнодіючі представництваокремих галузей,підприємств,регіонів;

активізуватироботу щодостворенняінтегрованих

структур,до складу якихповинні увійтипереробні ісільськогосподарськіпідприємства,фірмові магазиниорганізаціїз матеріально-технічногозабезпеченняй збуту продукції.


ВСТУП


На сучасномуетапі розвиткусклалося важкеекономічнестановище длявсього народногогосподарстваУкраїни і особливодля – харчовоїпромисловості,так як ця галузьдуже залежитьвід інших галузей– машинобудівної,хімічної,нафтопереробної,і особливоплатоспроможностінаселення. Вцей скрутнийчас більшостігромадян країнвимушені економитикожну копійкувласного заробітку,а так як нашахарчова промисловістьвимушена конкуруватиіз сусіднімикраїнами – депродукти харчуваннядешевші, алев своїй більшостіщоб зекономитив Українипоставляютьсянеякісні продукти,або взагаліті в яких вийшовстрок реалізації,нерідко товарипідробляються,а через несовершеннуі невідпрацьованезаконодавстводуже важковідсліжуватитакі товари,і тому покупцікупують цюпродукціюставлячи власнухарчову промисловістьу глухий кут.Тому харчовапромисловість – немаючи можливостічерез те, щопродуктинерозкуповуються,розплатитисяз постачальниками,а також закупити,нову сировину.Беручи кредити для розрахунків,вона такожставить себе в залежність,а той навітьвтрати правовласності навласне підприємство.

Також великіпроблеми маєсировинна базахарчовоїпромисловості– сільськогосподарськевиробництво.В кожногосільгоспвиробникавелика заборгованістьу держбюджет,через що їхрахунки у банкахзакриваються,вони не маютьзмоги розплатитисяз постачальниками– запчастин,нової техніки,паливно-мастильнихматеріалів– також попадаютьу залежність,від бізнесменів,і вимушенівіддаватипродукцію помінімальнійціні, ледвепокриваючивласні витрати.І навіть цініза якими закупаєтьсяпродуктисільгоспвиробництвадержавою –також далеківід світових.

Але й у такійскрутній обстановціхарчова промисловістьфункціонує– шукаючи шляхиподоланняпроблем – інвесторів,із-за кордонуі у власнійдержаві, запроваджуючінові технологіїі устаткуваннятощо.