регистрация / вход

Права і обов'язки, що впливають з патентів та інших охоронних документів на об'єкти промислової власності. Дії які не визначаються порушенням прав на об'єкти промислової власності

Інтелектуальна власність як право на результати розумової діяльності людини та її поділ на авторське право та промислову власність. Характеристики винаходу, моделі, промислового зразку та товарного знаку. Права власника патенту та їх примусове відчуження.

Міністерство науки і освіти України

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

Реферат

з дисципліни "Інтелектуальна власність"

на тему:

"Права і обов’язки, що впливають з патентів та інших охоронних документів на об’єкти промислової власності. Дії які не визначаються порушенням прав на об’єкти промислової власності"

Виконала: ст. гр.ТЕ-04-1

Лебідь І. О.

Дніпропетровськ ― 2008.


План

Вступ

1.Поняття і структура інтелектуальної власності

2.Промислова власність. Патентне право

3.Об'єкти права промислової власності

3.1Винахід

3.2Корисна модель

3.3Промисловий зразок

3.4Товарний знак

3.5Фірмове найменування

3.6Зазначення походження товару

3.7Недобросовісна конкуренція

3.8Топографія інтегральної мікросхеми

3.9Сорти рослин

4.Права та обов’язки, що впливають з патенту

4.1Права, що впливають з патенту

4.2Примусовевідчуження прав

4.3Дії, що не визначаються порушенням прав

4.4Обов'язки, що впливають з патенту

4.5Порушення прав власника патенту


Вступ

У сучасному світі інтелектуальна діяльність набуває дедалі більшого значення в найрізноманітніших сферах людської діяльності. Від того, наскільки значним є інтелектуальний потенціал суспільства і рівень його культурного розвитку, залежить успіх розв'язання посталих перед ним економічних проблем. Нині намітились два основних підходи до поняття, що розглядається. Одні вченні вітають закріплення в законі цього поняття і не вбачають у використанні законодавцем терміну "інтелектуальна власність" жодних елементів ненаукового підходу. На думку інших, цей термін є по суті неточним і ненауковим, у зв'язку з чим і не повинен застосовуватися в пайових нормах, що мають практичну спрямованість.

Найважливішою характеристикою власності є те, що її власник може використати свою власність так, як він бажає, і ніхто інший не може законним чином використати його власність без цього дозволу. Законодавче врегулювання таких економічних відносин утворює "право власності", яке авторитетом держави гарантує відповідне привласнення речей.


1. Поняття інтелектуальної власності

У широкому розумінні інтелектуальна власність означає закріплені законом права, які є результатом інтелектуальної діяльності в науковій, літературній, художній і промисловій сферах.

Інтелектуальна власність як право на результати розумової діяльності людини ― благо нематеріальне, зберігається за його творцями і може використовуватись іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, зазначених у законодавстві.

Інтелектуальну власність за встановленою традицією поділяють на авторське право і промислову власність.

Авторське право закріплює за авторами та іншими творцями інтелектуальної власності певні права, які надають їм можливість дозволяти або забороняти протягом обмеженого періоду часу ті або інші види використання їхніх творів.


Промислова власність охоплює права на такі об’єкти інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг (товарні знаки й знаки обслуговування), фірмові найменування та зазначення про походження товарів чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції. При цьому промислову власність розуміють в найширшому значенні і поширюють не лише на промисловість, але й на сільське господарство, торгівлю, на всі продукти промислового або природного походження.


2. Промислова власність. Патентне право

Промислова власність нерозривно пов’язана з економічними процесами будь-якої держави і є важливим інструментом наукового, технічного, технологічного й економічного розвитку суспільства. Цей термін використовують через те, що її об’єкти оцінюють передусім з позиції промислової значущості, економічної ефективності, одержання прибутку під час її використання у виробничій діяльності. Право на об’єкти промислової власності (патентне право) регулює майнові і пов’язані з ними немайнові відносини, які виникають у зв’язку зі створенням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків, які, як і твори науки, літератури, мистецтва, є результатами інтелектуальної діяльності людини. В об’єктах патентного права цінність полягає в змісті технічних рішень.

Основні принципи патентного права такі:

1) Надання правової охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнано патентоспроможними винаходами, корисними моделями й промисловими зразками.

2) Визнання за власником патенту виняткового права на використання запатентованого об’єкта. Тільки власник патенту може виготовляти, застосовувати, ввозити, продавати або іншим чином вводити в обіг запатентований об’єкт промислової власності.

3) Надання охорони передусім справжнім авторам об’єктів промислової власності. Можливість отримати патент і стати його власником надається, в першу чергу, саме авторам технічного рішення. Якщо треба подати заявку на видачу патенту особі, яка не є автором об’єкта промислової власності, ця особа має надати докази, які підтверджують її право на подання заявки. При цьому за авторами в кожному разі визначають безстрокові і невідчужувані особисті немайнові права на створені ними об’єкти промислової власності.


3.Об’єкти права промислової власності

3.1Винахід

Винахід ― це вирішення утилітарного завдання в будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності людини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони й визнане як винахід компетентним державним органом. Згідно з Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій ,речовина, штам мікроорганізмів, культура клітин рослин і тварин тощо), спосіб, а також застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням, а сам винахід розглядається як технологічне вирішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню й промисловій придатності).

В Україні не можуть отримати правову охорону як винахід відкриття наукової теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп’ютерні програми; результати художнього конструювання; топографії ІМС; сорти рослин і породи тварин тощо.

Правову охорону надають винаходу, який, крім відповідності умовам патентоспроможності, не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі.

3.2Корисні моделі

Корисні моделі ― це нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою. Об’єктом корисної моделі може бути таке конструктивне виконання пристрою, яке має явно виражені просторові форми, тобто характеризується не лише наявністю елементів і зв’язками між ними, але й формою виконання цих елементів. Не можуть отримати правову охорону ті ж самі об’єкти, як і винахід.

3.3Промисловий зразок

Промисловий зразок ― це результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування та їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу та призначені для задоволення естетичних і ергономічних потреб. Промислові зразки можуть бути об’ємними (моделі), площинними (малюнки) або комбінованими. Об’ємні являють собою композицію, в основу якої покладено розвинуту об’ємно-просторову структуру, наприклад, зовнішній вигляд пляшки для напоїв. Площинні ― композицію, в основу якої покладено лінійно-графічне співвідношення елементів, наприклад, зовнішній вигляд етикетки. Комбіновані промислові зразки характеризуються загальними ознаками, властивими об’ємним і площинним зразкам, наприклад, зовнішній вигляд пачки для сигарет. Промисловими зразками можуть бути: окремий виріб, його частина, комплект (набір) виробів, варіанти виробів. Не можуть одержати правову охорону об’єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди і друкована продукція як така, об’єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин.

3.4Товарний знак

Знак для товарів та послуг (товарний знак) ― це знак, яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів та послуг інших осіб. Товарний знак виконує функції індивідуалізації товарів та послуг через їх виділення з маси однорідних і подібних товарів і послуг, вказівки на певну якість, на джерело їх походження, а також реклами.

Зазвичай товарним знаком є позначення, розміщене на продукції, її пакуванні або супровідній документації. Таке позначення розглядають як товарний знак лише тоді, коли його зареєстровано встановленим законом порядком.

Товарні знаки бувають словесні, образотворчі, об’ємні і комбіновані.

Як товарний знак не розглядають позначення, що не мають розрізняльної здатності; є загальновживані як позначення товарів і послуг певного виду; є оманливі або такі, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги чи особи, яка виробляє товар або надає послугу; є загальновживані символи і терміни.

3.5Фірмові найменування

Фірмові найменування ― це стійкі позначення підприємств або окремих осіб, під іменем яких здійснюють їх виробничу або іншу діяльність.

Фірмове найменування ― це засіб ідентифікації підприємства серед суб’єктів господарської діяльності, а товарний знак призначений для розрізнення товарів і послуг, які виготовляються цим підприємством або надаються ним. Кожне підприємство може мати лише одне фірмове найменування, тоді як товарних знаків може бути декілька.

3.6Зазначення походження товарів

Зазначення походження товарів ―це позначення на товарах, які походять з певної місцевості. Застосовується для виділення в масі товарів таких, які мають особливі (специфічні) властивості, зумовлені винятково або переважно географічним середовищем певної місцевості, її природними людськими чинниками (наприклад, "Золота балка"). Буває просте і кваліфіковане зазначення походження товару.

Правову охорону простого зазначення походження товару надають на підставі його використання і не реєструють. Порядком, встановленим законом, реєструють тільки кваліфіковане зазначення походження товару. Право використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару засвідчує свідоцтво.

3.7Недобросовісна конкуренція

Недобросовісна конкуренція ― це будь-які дії в конкуренції, які суперечать правилам, торговим чи іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією вважають:

1) неправомірне використання ділової репутації суб’єктів господарської діяльності (неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, пакування і т. ін.)

2)створення перешкод суб’єкту господарської діяльності у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація, купівля-продаж товарів, схилення до бойкоту суб’єкта господарської діяльності.)

3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.

3.8 Топографія інтегральної мікросхеми

Топографія інтегральної мікросхеми ― це зафіксоване на матеріальному носієві просторово-геометричне розміщення сукупності елементів ІМС та з’єднань між ними.

Згідно з законодавством, топографії ІМС можна надати охорону, якщо ІМС оригінальна.

3.9Сорти рослин

Сорт ― це штучно відібрана сукупність рослин у межах одного й того ж самого ботанічного таксона з властивими їм біологічними ознаками й властивостями, що характеризують їх спадковість, яка має хоча б одну відмінність ввід відомих сукупностей рослин того ж ботанічного таксона і може вважатися єдиною з погляду придатності для відтворювання сорту.

В Україні право на сорт охороняється державою й засвідчується патентом.


4. Права та обов’язки, що випливають з патенту

4.1 Права, що випливають з патенту

Права, що випливають з патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні винаходу, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник патенту може використовувати винахід за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу та передавати право власності на нього іншій особі без згоди решти власників патенту.

Використанням винаходу визнається:

― виготовлення, пропонування для продажу, застосування або ввезення, зберігання, інше введення в господарський обігу зазначених цілях виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу;

― застосування способу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні;

― пропонування для продажу, введення в господарський обіг, застосування або введення чи зберігання в зазначених цілях продукту, виготовленого способом, що охороняється патентом.

Власник патенту може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номеру патенту на продукті чи пакуванні продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

Патент надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати винахід без його дозволу (за винятком випадків, якщо таке використання не визнається порушенням прав, що надає патент).

Власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід будь-якій особі, яка стає його правонаступником.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання сплачувати ліцензіару обумовлені договором платежі та здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

Власник патенту має сплачувати відповідні збори за підтримання чинності патенту і добросовісно користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

4.2 Примусове відчуження прав

Виходячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки Кабінет Міністрів України має право дозволити використання запатентованого винаходу без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації. Це правило не суперечить положенням міжнародних договорів стосовно охорони прав інтелектуальної власності.

4.3 Дії, які не визнаються порушенням прав

Не відноситься до порушення прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу:

― в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід використовується виключно для потреб зазначеного засобу.

― без комерційної мети;

― з науковою метою або в порядку експерименту;

― за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо);

― для разового виготовлення ліків в аптеках за рецептом лікаря.

4.4 Обов’язки, що випливають з патенту

Головним обов’язком власника патенту на винахід є добросовісне користуватися виключним правом, що випливає з патенту.

Будь-яка особа може звернутися до суду із заявою про надання їй дозволу на використання винаходу. Підставою для такого звернення є відмова власника патенту від укладання ліцензійного договору. Зазначена заява може бути подана до суду тільки за умови, якщо винахід не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту на цей винахід.

Суд може винести рішення про надання дозволу заінтересованій особі на використання винаходу, якщо власник патенту не доведе поважних причин фактів його невикористання. В рішенні суду визначаються обсяги використання винаходу, строк дії дозволу, розмір та порядок виплати винагороди власнику патенту.

В деяких випадках власник патенту також зобов’язаний дати дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу. Такими випадками є можливість порушення прав першого власника при використанні винаходу, призначеного для досягнення іншої мети або який має значні техніко-економічні переваги. Такий дозвіл дається в обсязі, необхідному для використання винаходу власником патенту.


4.5 Порушення прав власника патенту

Посягання на права власника патенту вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка придбала ліцензію, якщо інше не передбачено ліцензійним договором.

Стаття 137 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Кримінально-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності передбачений в випадках злочинних посягань на суб’єктивні права автора.

Такий злочин може бути вчинено в наступній формі:

1) присвоювання авторства на чужий винахід;

2) розголос без згоди автора змісту винаходу до його офіційного опублікування.

Порушенням прав на об’єкти права інтелектуальної власності вважається злочином, якщо його скоєно умисно. Суб’єктом злочину може бути як посадова особа, так і приватна особа, в тому числі сам автор, якщо він приховав співавторство іншої особи.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий

Другие видео на эту тему