Овочівництво найбільше розвинене в індустріальних районах та у передмістях великих населених пунктів, зокрема навколо Парижа. Товарне овочівництво характерне також і для узбережжя Бретані, долини Луари, Паронни і Рони. Садівництво найбільш розвинене у помірних широтах, де вирощують високоврожайні сорти яблук, груш, персиків. У Середземномор'ї Франції — оливкові.
Транспорт. У Франції успішно розвиваються усі види транспорту. Однак у внутрішніх перевезеннях переважає автомобільний транспорт. На його частку припадає більше половини перевезень пасажирів і понад дві п'ятих вантажів. Автопарк за станом на 01.01.1997 р. нараховував майже 26 млн. автомобілів, з яких понад 85% — легкові.
Франція характеризується досить високою насиченістю автомобілів. Так, на 1000 жителів тут припадає майже 442 легкові автомобілі, що є п'ятим показником у Європі.
Вантажними автомобілями, яких у Франції 3,7 млн. одиниць, щорічно перевозиться величезний обсяг вантажів. Він становить 120-130 млрд. тонно/км.
Розвиток автомобільного транспорту залежить від стану і протяжності автомобільних доріг. Протяжність доріг з твердим покриттям становить 974 тис. км, в т. ч. на відстані понад 7 тис. км прокладені сучасні автостради (1997 p.).
Друге місце у внутрішніх вантажоперевезеннях займає залізничний транспорт (8,2%). Правда, його частка в останні десятиріччя зменшується. Якщо в 1960 р. залізницями було перевезено 56,9 млрд. тонно/км вантажів, то в середині 1990-х роках — приблизно 50. Зате перевезення пасажирів за відповідний період зросло майже удвічі і досягло приблизно 65,0 млрд. пас./км, причому не за рахунок прокладення нових залізниць, а у результаті значного підвищення швидкості — до 180-250 км/год. Швидкість залізниці Париж-Ліон сягає 400 км/год. За таких умов залізничний транспорт стає конкурентноспроможним на ринку транспортних послуг.
Протяжність залізничного полотна Франції значно скоротилась. Якщо у 1940 р. вона становила 45 тис. км, то в 1998 — всього 32,0 тис. км. У цілому Франція відноситься до країн Європи із середньою густотою залізниць 5,8 км/100 км2 території. Це майже вдвічі більше, ніж у Іспанії чи в Греції, але менше, ніж у Німеччині, Чехії, Угорщині, Бельгії, Швейцарії, Великобританії, Австрії. Найбільшою густотою залізниць відрізняються Північний, Паризький і Східний промислові райони. Важливою залізницею є Лариж-Ліон-Тулуза. У Франції ведеться будівництво швидкісних залізниць, що з'єднують окраїни держави зі столицею. Через протоку Ла-Манш прокладено тунель, який теж забезпечує швидкісний залізничний зв'язок.
Трубопровідний транспорт у Франції досить розвинений. Головними нафтопроводами є Марсель-Ліон-Страсбурґ і Гавр-Париж. Мережа газопроводів з'єднує райони видобутку газу у Франції (в Ланке) і морські порти, що приймають газ із Північної Африки. Природний газ надходить також з Нідерландів та Російської Федерації.
Франція відома у Західноєвропейському регіоні за рівнем розвитку річкового транспорту. В останні роки модернізуються канали. Головні водні артерії: Сена, Рона та ряд каналів, що з'єднують Сену з Марною та Рейном. Найбільшими річковими портами Франції є Париж, Страсбурґ і Руан.
Для зовнішніх торговельних і пасажирських перевезень важливе значення мають морський і авіаційний транспорт. Загальна тоннажність морського торгового флоту становить приблизно 4,7 млн. брутто реєстрових тонн. Понад 90% вантажообігу забезпечують такі морські порти, як Марсель, Гавр, Дюнкерк, Бордо, Нант, Руан. Найбільшим морським портом вважається Марсель, вантажообіг якого становить майже 90 мли т. Щорічно порти Франції ввозять понад 62 млн т вантажів і вивозять 180 млн т.
У цілому транспортна система Франції має виражену радіальну конфігурацію, її головні транспортні артерії (залізниці, автостради, водні і повітряні шляхи) сходяться у Парижі.
Сфера послуг відіграє важливе місце в економіці Франції. Про це свідчить її частка у ВНП країни — 7,6%.
Серед галузей сфери послуг вагоме місце займає фінансово-кредитна сфера і страхування, становлячи одну четверту вартості послуг усієї сфери. Серед перших 25 банків світу 4 французьких.
Важливою галуззю сфери послуг, що підтримується державою, є освіта. Серед особливостей французької освіти є тривалість навчання. Близько 30% випускників шкіл отримують бакалаврат, який дає право продовжувати навчання в університеті. Але значна кількість дітей здобувають освіту після 16 років за допомогою різних форм фахового навчання, що практично позбавляє їх права на отримання вищої освіти.
Світовою славою користуються вищі навчальні заклади, зокрема університет Сорбонна у Парижі, де готуються висококваліфіковані спеціалісти з різних галузей знань. Серед гуманітарних вищих навчальних закладів відомими є Школа хартій, Національна школа сучасних східних мов, Паризька вища нормальна школа. Серед вищих технічних шкіл великою популярністю користується Політехнічна школа, яка забезпечує дворічну підготовку з технічних дисциплін. Особливе місце у системі освіти Франції займає Коллеж де Франс. Тут доступ до лекцій вільний, і для вступу не потрібно документів про отриману раніше освіту.
Франція здавна відома як популярний центр науки в Європі. Крім вказаних навчальних закладів своєрідним науковим центром є Інститут Франції, що об'єднує п'ять академій — Французьку академію, Академію надписів і вишуканої словесності, Академію фізико-математичних наук, Академію мистецтв і Академію моральних і політичних наук.
Серед учених, що прославили французьку науку — математики Де-карт, Ферма, Паскаль, фізик Ампер, астрономо-геодезист Лаплас. Значний вклад у розвиток географічної науки внесли учасники кругосвітньої експедиції Буґенвіля (1766-1769), Лаперуза (1785-1788), а також праці Е.Реклю, Демантона, Мартонна. Значний вклад у розвиток біологічної науки і медицини вніс Пастер, з Іменем якого пов'язано становлення мікробіології та ін.
Французька культура найбільш повно проявила себе у живописі. Французька романтична школа, французький імпресіонізм були новим етапом у розвитку світового мистецтва.
Франція — країна високої музикальної культури. Оперні театри "Ґранд-Опера", "Опера Комік", консерваторія заслужено користуються міжнародною славою.
У світовій художній культурі особливе місце займає французький театр. Драматургія Мольєра, комедії Бомарше є помітними в історії світового театру.
Французи залишили глибокий слід у створенні кіно і кіномистецтва. Так, брати Люм'єр вперше продемонстрували кіно, що тривало одну хвилину, у 1895 р. Суто французьким жанром вважаються пародійні фільми. Щорічно французькі кіностудії випускають понад півтори сотні кінофільмів.
Величезною спадщиною духовної культури є французька література. Найбільшого розквіту вона досягнула в XIX ст., коли В.Гюго, Стендаль, О. де Бальзак, П.Меріме, Е.Золя, Гі де Мопассан, А.Франс, Р.Роллан та інші піднесли національну літературу на світовий рівень.
Важливим елементом французької культури є характер поселень, житло і національна кухня.
Для рівнинної і горбистої північно-східної Франції найбільш характерними є села вуличного плану, до яких примикають відкриті не огороджені поля і сади. У Центральному масиві переважають хутори і невеликі поселення.
Будівлі найчастіше бувають кам'яні або з глини на дерев'яному каркасі. Великі ферми, що розміщуються у північно-східній Франції, Паризькому районі, в Пікардії і Фландрії нагадують фортеці, будівлі яких огороджені зі всіх сторін.
Особливістю національної кухні є те, що французи багато споживають овочів, але менше — молока, ніж у сусідніх європейських країнах. Серед молочних продуктів найпопулярнішим є сир. Особливою рисою французького столу є щоденне споживання місцевих вин.
Серед інших галузей сфери послуг особливого розвитку досягнув туризм. У французів найпопулярнішим є автотуризм, завдяки якому місцеві туристи щонайменше двічі на рік відпочивають раз у горах, а раз — на березі теплого Середземного моря.
Більшість туристсько-рекреаційних об'єктів розміщається на узбережжі Середземного моря й Атлантики (44%) і в горах (26%), переважно в Альпах. Туристсько-рекреаційні місцевості мають розвинуту інфраструктуру, необхідну для обслуговування і створення комфортних умов для найрізноманітнішого контингенту відпочиваючих.
Усе більшого значення і популярності набуває відпочинок у гірській місцевості. У післявоєнний період кількість спортивних гірськолижних баз, які приймають любителів лижного катання, зросла у 15 разів. Більшість нових спортивно-оздоровчих баз сьогодні відкриваються у французьких Альпах на висоті понад 1500 м над р.м.
На світовому ринку рекреаційних послуг Франція характеризується значною концентрацією міжнародного туризму. Щорічно її відвідує не менше 60 млн. туристів, що становить понад 15-16% кількості міжнародних туристів Європи. Понад чотири п'ятих іноземних туристів — це люди сусідніх європейських країн (з Німеччини приїжджає 25%, з країн Бенілюксу — 20%, Великобританії — 17% і Швейцарії — 10%), з Північної Америки — 6%, в т.ч. зі США — 5% і з Африки — 3%. Значна кількість іноземних туристів (понад дві п'ятих) відвідують столицю Франції — Париж.
Щодо завантаження туристичних об'єктів, то максимум відпочиваючих припадає на літні місяці (липень-серпень) — 32% і на другу половину весни і початок літа (квітень-червень) — 30% та ранню весну (березень) — 20%. У зимовий сезон приїжджає іноземних туристів найменше — 5%.
Популярним у Франції є конгресовий туризм. Так, у Конгресовому палаці Парижа щорічно відбувається 500 конгресів. Іншими центрами конгресового туризму є Каннес, Ніцца і Ліон. В цілому у Франції відбувається близько 15% міжнародних конгресів світу.
Чимало французів відпочивають за межами своєї країни. Щорічно понад 10 млн. жителів Франції поповнюють потоки іноземних туристів, які спрямовуються у Середземноморські країни, зокрема до Іспанії і Португалії — 35%, в Італію — 13, у країни Близького Сходу — 5%. Деяка частина відпочиває в Австрії — 4%.