Смекни!
smekni.com

Регіональний ринок праці (стр. 1 из 3)

Зміст

1. Перебування ринку праці на Україні................................................ 2

2. Особливості ринку праці Чернівецької області................................ 5

2.1 Тенденції ринку праці...................................................................... 6

2.1 Особливістю буковинського ринку................................................. 7


1. Перебування ринку праці на Україні

Регіональна політика, об'єднуючи різні по пріоритетності напрями, повинна ґрунтуватися на чіткому розділенні повноважень центральних і місцевих виконавських органів влади, діяльність яких забезпечила б підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, ефективне використання його трудового потенціалу і збалансованість територіального ринку праці.

За даними підприємств, установ і організацій, кількість вільних робочих місць і вакантних посад на початок поточного року склала 166,5 тис., що на 20,0% більше, ніж в 2003 році. Але ситуація на регіональних ринках праці залишається досить напруженою. У ряді регіонів вона наближається до кризисного стану, для якого характерна відсутність механізму «саморегулювання», поява тенденцією до стихійного «самовідтворення», низька сприйнятливість до зовнішніх впливів і антикризових заходів. Оздоровленню таких регіональних ринків праці перешкоджають інерційні процеси: повільна ротація безробітних; обмежена пропозиція робочих місць, збільшення тривалості безробіття.

Група регіонів з найбільш високим фіксованим рівнем безробіття залишається досить стабільною: у неї входить Тернопільська, Чернівецька, Рівненська, Черкаська області. Так, в Тернопільської області ситуацію на ринку праці можна охарактеризувати як загрозливу: потреба підприємств в працівниках постійно знижується, кількість безробітних у відсотках до працездатного населення найбільша в Україні - 7,9%, а рівень працевлаштування один з найнижчих в Україні - 2,3%. Не набагато краще виглядає ситуація в Чернівецькій і Рівненській областях.

Близький до середньому по країні рівень безробіття наголошується в Київській, Дніпропетровській, Хмельницькій, Миколаївській областях. Найнижчий рівень безробіття мають Одеська, Донецька і Луганська області.

Про посилення регіональної диференціації на ринку праці свідчить вагання кількості безробітних на 1000 населення від 12,96 осіб в Одеської області до 42,86 в Тернопільській. Навантаження на одне вільне робоче місце в Тернопільської області в 15,5 разів перевищує цей показник по Донецької області. У 2004 році доля працюючого населення у віці 15-70 років по відношенню до населення відповідного віку в середньому по Україні склала 56,9%. У регіональному ж розрізі цей показник вимірюється від 47,98% на Тернопільщині до 60,44% на Полтаві.

Таким чином, на загальному фоні поліпшення ситуації на ринку праці в цілому по Україні зберігаються негативні тенденції посилення диференціації регіонів. По узагальненому показнику саме краще перебування на ринку праці після міст Києва і Севастополя в таких промислових областях, як Донецька і Луганська. На останніх місцях з величезним відривом від лідерів знаходяться Тернопільська, Сумська і івано-франківська області.

Однією з можливих доріг подолання цієї тенденції є об'єднання зусиль регіональних органів влади з профспілками і працедавцями для створення властивою розвиненим країнам так званої системи «трипартизму», тобто системи взаємодії працедавців, профспілок і держави для узгодження інтересів всіх сторін. Проте в Україні переважна більшість профспілкових об'єднань недооцінюють важливість своїх функцій як соціальних партнерів. Тому система колективних переговорів як спосіб вирішення назрілих проблем у сфері трудових стосунків все ще не знаходить адекватної реалізації. Профспілки не виконують своєї основної функції - запобігання страйкам шляхом проведення переговорів на належному професійному рівні з метою врегулювання конфліктних ситуацій між працедавцями і що працюють. У розвинених країнах соціальне партнерство є необхідним елементом колективно-договірного регулювання соціально-трудових стосунків, при цьому держава грає активну роль в створенні сприятливих умов для соціальної співпраці і представляє інтереси всіх членів суспільства. Власне цим пояснюється ефективне функціонування і подальше вдосконалення механізму регулювання соціально-трудових стосунків в розвинених країнах світу.

Малюнок 1. - Рейтинг регіонів України за станом на ринку праці

У таблиці 1 приведені загальні результати рейтингової оцінки регіонів України по рівню життя. Згідно загальній інтегральній оцінці, яка враховує показники демографічного розвитку, рівня доходів і стану ринку праці, регіони України можна розділити на три групи. У першу групу з найвищим рейтингом увійшли Київська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька і Одеська області. У найгіршому положенні знаходяться Тернопільська, Черкаська, Херсонська і Житомирська області.

Таблиця 1. - Рейтинг регіонів України по рівню життя

Місце Загальний рейтинг регіонів за якістю життя Рейтинг по рівню демографічного розвитку Рейтинг по ситуації на ринку праці Рейтинг по рівню доходів населення
1 м. Київ Закарпатська м. Київ м. Київ
2 м. Севастополь Рівненська м. Севастополь Дніпропетровська
3 Дніпропетровська м. Київ Донецька Запорізька
4 Донецька Івано-франківська Луганська Донецька
5 Київська Волинська Дніпропетровська Київська
6 Запорізька Чернівецька Одеська м. Севастополь
7 Одеська Львівська Київська Полтавська
8 Закарпатська Тернопільська Харківська Харківська
9 Харківська м. Севастополь Запорізька Одеська
10 Луганська Республіка Крим Республіка Крим Миколаївська
11 Республіка Крим Одеська Миколаївська Луганська
12 Миколаївська Херсонська Хмельницька Рівненська
13 Львівська Хмельницька Полтавська Черкаська
14 Полтавська Вінницька Чернігівська Чернігівська
15 Волинська Миколаївська Закарпатська Івано-франківська
16 Рівненська Житомирська Сумська Львівська
17 Чернігівська Запорізька Львівська Республіка Крим
18 Хмельницька Дніпропетровська Кіровоградська Кіровоградська
19 Кіровоградська Київська Вінницька Сумська
20 Сумська Харківська Волинська Волинська
21 Чернівецька Кіровоградська Житомирська Закарпатська
22 Івано-франківська Черкаська Херсонська Чернівецька
23 Вінницька Донецька Чернівецька Житомирська
24 Житомирська Полтавська Рівненська Вінницька
25 Херсонська Луганська Івано-франківська Херсонська
26 Черкаська Сумська Черкаська Тернопільська
27 Тернопільська Чернігівська Тернопільська Хмельницька

2. Особливості ринку праці Чернівецької області

Проаналізуємо, наприклад, особливості ринку праці Чернівецької області.

Сучасний ринок праці диктує свої, нестримно змінні вимоги відносно кваліфікації працівників. Тому правильно викладена і актуальна інформація дає уявлення про перспективи працевлаштування по конкретній професії або спеціальності. Дізнайтеся про ринок праці Чернівецької області.

Черновецкая область вважається найменшою в Україні за площею і населенням. Проте історія і розвиток Буковини (традиційна і древня назва Чернівецької області) вказує на інтенсивність і швидкість підйому економічного стану цього краю.

Зайнятість населення за станом на січень-березень 2008 року складає 147,7 тис. чоловік. По видах економічної діяльності кількість працівників:

· у освіті - 32,5 тис. чоловік (22,0%)

· у промисловості - 25,3 тис. чоловік (17,1%)

· у охороні здоров'я - 22,5 тис. чоловік (15,2%)

· у торгівлі, ремонті автомобілів, побутових пристроїв і предметів особистого користування - 11,2 тис. чоловік (7,6%)

· у державному управлінні - 11,2 тис. чоловік (7,6%)

· у транспорті і зв'язку - 10,1 тис. чоловік (6,8%)

· у сільському господарстві - 7,8 тис. чоловік (людина 5,3%).

2.1 Тенденції ринку праці

1. Ринок праці Чернівецької області значною мірою страждає від територіальної розбалансованості попиту і пропозиції робочої сили. 75% безробітних з числа жителів сільської місцевості, а більшість вакансій — це робочі місця в обласному центрі.

2. Останні дослідження засвідчили, що до 2011 року в краю будуть створено 29 тисяч нових робочих місць. Серед майбутніх 29 тисяч вакансій: 63% — це робочі професії, 12% — посади для службовців, 25% — робочі місця, що не потребують спеціальної кваліфікації.

3. У Чернівцях відчувається дефіцит робочої сили, в першу чергу — робітників високої кваліфікації і навіть юристів, економістів і бухгалтерів, але з досвідом роботи.