Нова Зеландія розташована у південно-західній частині Океанії, на схід від Австралійського континенту. Саме Австралійський Союз є найближчим сусідом Нової Зеландії (від Сіднея до головного новозеландського порту Окленд – близько 2000 км через бурне Тасманове море). А Україну та Нову Зеландію розділяє майже 18 тис. км.
Нова Зеландія займає 271 тис. км2 (клас середніх країн), це більше ніж площа Великобританії, а чисельність населення при цьому ледве перевищує 3,5 млн. осіб (клас середніх країн). Густота населення таким чином становить лише 13 осіб/км2. Поєднання доглянутості і безлюддя – ось чим вражає країна. А ще мандрівники кажуть: «Найважче у Новій Зеландії не втратити мову від краси».
Основу території країни становлять два великих острови – Північний і Південний, що витягнулися у напрямку з північного сходу на південний захід майже на 1600 км, розділені вони протокою Кука завширшки 26 км. На березі цієї протоки практично в центрі країни у зручній та глибоководній бухті розташована столиця держави місто Веллінгтон. Безпосередньо до складу території країни входять такі острови як Кермадек, Чатем, Стьюарт, Баунті та інші, а ще Нова Зеландія як метрополія володіє в Океанії островами Токелау, Ніуе, Кука.
Нова Зеландія за формою правління є державою в складі британської Співдружності Націй. Британську королеву представляє генерал-губернатор, що призначається нею за пропозицією новозеландського уряду. В країні немає власного гімну (виконується «Боже, бережи королеву»), немає власних орденів (за поданням уряду королева нагороджує новозеландців англійськими відзнаками) тощо.
Нову Зеландію інколи називають тричі відкритою країною. Першим побував на цих островах напівлегендарний полінезійський мореплавець Купе. Потім дісталися сюди його сородичі, Нова Зеландія стала їхньою батьківщиною, саме вони сформували автохтонний (корінний) етнос – маорі.
Другий раз Нова Зеландія була відкрита Абелем Тасманом у 1642 році, саме голландці й дали їй сучасну назву (на честь однієї із своїх провінцій). Але голландцям не вистачило людських ресурсів на освоєння цих земель, до того ж і маорі виявилися дуже войовничими.
Було потрібне трете відкриття – Джеймсом Куком у 1769 році, щоб ці острови стали відомі світу та зайняли своє місце на картах (до речі, саме моряки експедиції Кука стали першими європейцями, що навчилися у маорі наносити татуювання на тіло). Через деякий час до Нової Зеландії відправилися перші переселенці. На початку ХІХ століття з’явилися постійні європейські поселення на землях, що «купувалися» в маорійських вождів інколи за пару пляшок віскі.
Природні умови і ресурси
В геологічному відношенні територія Нової Зеландії дуже молода, вона є частиною знаменитого «тихоокеанського вогняного кільця». Прояви вулканізму зустрічаються лише на Північному острові (Вулканічне плато являє собою заповідник сучасного вулканізму – з гейзерами, грязьовими вулканами та ін.), сейсмічна ж активність висока на всій території країни.
Геологічна молодість території пояснює порівняну бідність мінеральних ресурсів. Економічне значення мають лише окремі родовища кам’яного вугілля, природного газу і золота.
Нова Зеландія – гірська країна, особливо Південний острів. Рівнини й низовини займають лише ¼ території. Головний гірський хребет – Новозеландські Альпи, його найвища точка – гора Кука (3764 метрів н.р.м.). Вершини гір мають численні сніжники й льодовики, найвідоміший серед яких – льодовик Тасман (довжиною 29 км при ширині 2 км).
Головними природними ресурсами Нової Зеландії є її земля і клімат.
Клімат – переважно помірний, на півночі – субтропічний. Морський вплив робить його дещо прохолоднішим, натомість м’якішим. На рівнинах цілий рік температури додатні.
Пануючі західні вітри пояснюють диференціацію кількості опадів: від 5000 мм на західних схилах – до 500 мм на східних. На Північному острові різниця не така значна. Типове явище для Нової Зеландії – вітри-фени.
Новозеландські ґрунти досить родючі: бурі, червоно-коричневі, місцями – чорноземоподібні, але часто пошкоджені ерозією через кроликів. Сільськогосподарські угіддя займають 55% території (переважно це пасовища).
Лісистість становить 25%. Рослинний і тваринний світ країни – унікальні. ¾ рослин – ендемічні. Багатоярусні ліси Нової Зеландії з великою кількістю ліан, епіфітів, папороті зовсім не схожі на ліси помірного поясу північної півкулі. Фауна настільки своєрідна, що доводиться виділяти особливу новозеландську фауністичну область (відсутність копитних та хижаків). Символом країни став нелітаючий птах ківі. Не менш дивовижна тварина – гаттерія, яка жила на Землі ще до появи мамонтів.
Населення і культура
90% населення становлять представники європеоїдної раси (англоновозеландці та сучасні іммігранти), 9% – австралоїди (маорі), 1% – монголоїди (переважно китайці) та перехідні міжрасові форми.
Англоновозеландська нація почала складатися ще наприкінці ХІХ століття в результаті етнічної консолідації нащадків вихідців з Англії, Шотландії, Ірландії тощо. Англоновозеландці так себе не називають (мовляв, це довго, складно і незручно), вони називають себе «ківі».
Державною мовою є англійська, точніше її діалект з включенням деяких маорійських слів. Всі маорі та китайці є двомовними. Становище маорі вважається найкращим серед доєвропейського населення усіх колишніх британських переселенських колоній, оскільки їм вдалося зберегти свою мову і культуру.
Серед конфесій найбільшого поширення набули англіканство і католицизм.
Демографічна формула країни: 16 – 8 = 8‰ (перший тип природного відтворення населення). Сальдо міграцій додатне, але з другої половини ХХ століття міграції суттєво обмежені. Зростає населення переважно за рахунок природного відтворення. Більш високий природний приріст у маорі веде до повільного збільшення їх частки в етнічній структурі населення. Середня тривалість життя перевищує 75 років (у маорі показник дещо нижчий).
¾ населення мешкає на Північному острові, тут і густота вище від середньої – 25 осіб/км2, на Південному показник падає до 6 осіб/км2, на островах Стьюарт, Чатем, Баунті та інших – 1 особа/км2.
Рівень урбанізації – 86%. Але у Новій Зеландії немає надвеликих міст з їх сліпучою рекламою й галасливими розвагами. Найбільше місто країни Окленд має 800 тис. населення, а столиця Веллінгтон – 350 тис. В країні цілковитий спокій – ніби зупинився час. У розкішні краєвиди вплітаються невеликі містечка і селища. Архітектура їхніх будинків і церков немов перенесена із середньовічної Англії. Великий британський натураліст Джеральд Даррел навіть назвав свого часу Нову Зеландію «другим виданням Англії».
Враження українських емігрантів: «Тут тихо, спокійно. У новозеландців від комфорту життя зник характер. Вони користуються благами своєї країни і не рвуть жили, аби заробити більше. Вибирають собі прості професії, аби не мати зайвих клопотів. Освіта у них слабка і до неї не прагнуть. Тому місцеві «програють» новоспеченим іммігрантам, які не шкодують сил, аби чогось досягти». Але всі визнають: Нова Зеландія – найкраща країна для життя. За багатьма прогресивними перетвореннями вона була першою: 1877 року тут запроваджена система обов’язкової безкоштовної шкільної освіти; 1893 року жінки вперше у світі отримали право виборчого голосу; 1898 року країна першою у світі встановила мінімальну заробітну плату і запровадила виплату пенсій. Електричне освітлення в новозеландських містах з’явилося раніше, ніж в Лондоні.
Цікаво, що коли 1901 року створювався Австралійський Союз (ще як британський домініон), то Новій Зеландії пропонувалося стати одним із штатів новостворюваної країни. Але з погляду на різне походження населення цих двох колоній, новозеландські «аристократи» не забажали об’єднуватися з австралійськими «каторжниками». Відтоді жителі двох країн не припиняють кпинити одне з одного з будь-якого приводу.
Галузева структура господарства
Нова Зеландія – індустріальнависокорозвинена країна. ВНП на душу населення становить 12060 $ на рік.
В структурі промисловості абсолютно переважає обробна. Її фундаментом виступає енергетика, що базується на власному вугіллі й купованій нафті. В електроенергетиці важливими є ГЕС. А ще Нова Зеландія відноситься до світових лідерів у використанні геотермальної енергії (Північний острів).
Металургія має невеликі масштаби через відсутність власної сировини: працюють сталеливарні підприємства на австралійському чавуні та низка алюмінієвих комбінатів на австралійських бокситах.
Машинобудування зростає найшвидшими темпами, але досі лишається другою галуззю після харчової промисловості. Транспортне машинобудування представлене автоскладальними підприємствами – філіями відомих японських і британських компаній. Провідні позиції в структурі машинобудування залишаються за виробництвом різноманітної сільськогосподарської техніки.
Хімічна промисловість виробляє мінеральні добрива, пестициди, вітамінні добавки, харчові барвники та інше.
Стрімко розвивається лісова й деревообробна промисловість. З її продукцією Нова Зеландія зуміла навіть вийти на світовий ринок. Цікавою особливістю є те, що лісозаготівля ведеться переважно в «штучних лісах» із каліфорнійської сосни. В природних лісах ведуться лише санітарні рубки.
Серед підгалузей легкої промисловості лідирує текстильна. Нова Зеландія чудово забезпечена власною натуральною сировиною – вовною і льоном. Хімічна промисловість додає також деякі синтетичні волокна. Значний експортний потенціал має шкіряно-взуттєва промисловість. Вичинка і дублення шкір налагоджені ще з ХІХ століття.
Але 1-е місце у вартості виробленої промислової продукції займає харчова промисловість. В її структурі стійке лідерство має м’ясна промисловість. За експортом баранини Нова Зеландія є першою в світі. Молочна промисловість Нової Зеландії також є надзвичайно конкурентоспроможною: 90% виробленого сиру та 80% вершкового масла експортуються.