регистрация / вход

Правовий статус слідчого ОВС

Порядок призначення, звільнення і переміщення слідчого з посади. Право на поновлення в посаді працівників органів досудового слідства, переміщення їх по службі, присвоєння спеціальних звань і їх поновлення та ін.

Кафедра організації розслідування злочинів

РЕФЕРАТ

на тему:

Правовий статус слідчого ОВС України

Київ – 200 5


План

Вступ. 3

1. Порядок призначення, звільнення і переміщення слідчого з посади. 5

2. Права і обов’язки слідчого. 7

3. Правовий захист і процесуальна незалежність слідчого. 11

Висновок. 14

Список використаної літератури: 15


Вступ

Конституцією України проголошується, що права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є її головним обов’язком держави[1] . У зв’язку з цим важливого значення набуває не лише позитивне, законодавче закріплення прав і свобод людини і громадянина, а й запровадження ефективних засобів правового захисту таких прав і свобод у зв’язку з їх порушенням. Належне і ефективне забезпечення прав і свобод людини залежить передусім від стану законності й правопорядку в роботі державного апарату. Порушення законності в його діяльності, особливо коли вони набувають сталого характеру, перешкоджають здійсненню функцій держави, порушують упорядкованість, узгодженість роботи. Вони знижують престиж державної влади серед населення, породжують безвідповідальність, можливість безкарного порушення закону, а в деяких випадках мають прямим наслідком порушення прав і законних інтересів громадян. Значну стурбованість викликає порушення прав людини тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, – органів юстиції, суду, прокуратури, міліції, тобто органів, які здійснюють кримінально-процесуальну діяльність.

Важливо зазначити, що одним із важливих напрямків діяльності держави є забезпечення прав і свобод учасників кримінального процесу. Особою, яка на стадії досудового слідства безпосередньо здійснює провадження у кримінальній справі, слідчий. Від нього залежить наскільки повно буде досліджено кримінальну справу, встановлено предмет доказування. Слідчий є тією службовою особою, яка безпосередньо покликана сприяти реалізації прав суб’єктів кримінального судочинства щодо яких ведеться кримінальне провадження та в інтересах яких воно провадиться.

З метою створення ефективних умов для реалізації вищезазначених завдань слідчий має чітко визначений правовий статус, який буде розглянутий у даному рефераті. Виходячи із специфіки навчального закладу, увага буде приділятися слідчому ОВС.

1. Порядок призначення, звільнення і переміщення слідчого з посади

Правову основу діяльності органів досудового слідства складають Конституція України, Кримінальний та Кримінально-процесуальний кодекси України, інші закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, постанови та інші рішення Верховного Суду України, Конституційного Суду України, вказівки Генерального прокурора України з питань досудового слідства, нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, а також цей наказ.

Згідно чинного законодавства під поняттям “слідчий”, слід розуміти керівників органів досудового слідства, їх заступників, керівників структурних підрозділів органів досудового слідства і їх заступників та старших слідчих в особливо важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших слідчих, слідчих

Відповідно до наказу МВС України № 1600 слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, необхідний рівень знань, достатній для здійснення досудового слідства, і прийняв Присягу працівника органів внутрішніх справ України. У свою чергу, як працівники міліції і згідно з законом України “Про міліцію” та наказом № 1600 слідчі не можуть належати до будь-якої політичної партії, руху, займатися підприємницькою та іншою діяльністю, яка має на меті отримання прибутку, крім викладацької, наукової чи іншої оплачуваної творчої діяльності.

Заступника Міністра внутрішніх справ України – начальника ГСУ призначає на посаду за поданням Прем’єр-міністра України і припиняє його повноваження на цій посаді Президент України. Перші заступники, заступники начальника Головного слідчого управління, начальники структурних підрозділів ГСУ, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі ГСУ призначаються на посади і звільняються з посад наказами МВС України в установленому порядку. Заступники начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальники слідчих управлінь (відділів) призначаються на посади і звільняються з посад Міністром внутрішніх справ України за поданням начальників головних управлінь, управлінь внутрішніх справ, погодженим із заступником Міністра – начальником ГСУ. Перші заступники, заступники начальників слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ, начальники відділів (відділень) слідчих управлінь (відділів), їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі слідчих управлінь (відділів) ГУМВС, УМВС, УМВСТ призначаються на посади і звільняються з посад начальниками головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі, на транспорті за поданням заступників начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальників слідчих управлінь (відділів).

Заступники начальників міськрайлінорганів, відділів міліції – начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі міськрайлінорганів призначаються на посади і звільняються з посад начальниками головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві, Київській області, управлінь МВС України в місті Севастополі, областях та на транспорті за поданням начальників міських, районних, лінійних органів внутрішніх справ, відділів міліції, погодженим із заступниками начальників ГУМВС, УМВС, УМВСТ – начальниками слідчих управлінь (відділів).

Право на поновлення в посаді працівників органів досудового слідства, переміщення їх по службі, присвоєння спеціальних звань і їх поновлення, а також пониження в посаді, пониження або позбавлення спеціальних звань та накладення інших дисциплінарних стягнень мають лише начальники, яким надано право призначати їх на посаду.

2. Права і обов’язки слідчого

Слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями у кримінальному судочинстві. Під службовою особою у чинному законодавстві розуміється особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують так і обов'язки за спеціальним повноваженням[2] . Процесуальна діяльність слідчого визначається Конституцією України, Кримінально-процесуальним кодексом України, іншими законами та нормативно-правовими актами України, чинними міжнародними договорами, які регулюють діяльність органів досудового слідства, та цим наказом.

При виконанні своїх службових обов'язків слідчий зобов’язаний:

1. Дотримуватись вимог Конституції та законів України при розслідуванні кримінальних справ, перевірці заяв та повідомлень про злочини.

2. Забезпечувати повне, всебічне та об’єктивне розслідування кримінальних справ у межах встановлених законом строків.

3. Забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального судочинства.

4. Не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу охоронювану законом таємницю, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, здобуті при розслідуванні справ.

5. Не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості.

6. У разі наявності підстав, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України, звертатися до прокурора і начальника слідчого підрозділу із заявою про усунення себе від провадження досудового слідства у справі.

При виконанні службових обов’язків рішення суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані в межах їх компетенції і у встановленій законом формі, є обов’язковими для виконання слідчим.

При незгоді з рішенням керівника слідчого органу, згідно зі ст. 114-1 КПК України, слідчий подає справу зі своїми запереченнями прокурору, який здійснює нагляд за слідством, а при незгоді з рішенням прокурора направляє справу зі своїми запереченнями вищому прокуророві.

Слідчий наділяється владними повноваженнями, необхідними для здійснення досудового слідства, і має право:

1. Вимагати від представників установ, організацій, підприємств (незалежно від форм їх власності і відомчої належності), посадових та фізичних осіб в установленому законом порядку надавати йому необхідні документи, речі та інші предмети, що мають відношення до розгляду заяви чи повідомлення про злочин або розслідування кримінальних справ, які знаходяться в його провадженні.

2. У встановленому законом порядку викликати для участі в проведенні слідчих дій як свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших учасників кримінального судочинства всіх без винятку громадян, у тому числі посадових осіб, незалежно від їх службового стану і статусу.

3. Використовувати допомогу громадськості для розслідування злочинів, встановлення місця перебування обвинувачених, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню злочинів, та їх усунення.

4. На підставі письмового запиту одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, об’єднань і фізичних осіб відомості, необхідні для перевірки заяв і повідомлень про злочини та у кримінальних справах, які знаходяться в його провадженні.

5. Давати органам дізнання доручення і вказівки щодо проведення розшукових і слідчих дій, сприяння у провадженні окремих слідчих дій.

6. Безперешкодно входити в установи, підприємства, організації (незалежно від форм їх власності), міністерства, інші органи виконавчої влади за посвідченням, що підтверджує займану посаду, у відповідно до чинного законодавства мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для перевірки заяв і повідомлень про злочини чи розслідування кримінальних справ, що знаходяться в його провадженні.

7. Користуватися у невідкладних випадках при розслідуванні злочинів безперешкодно і безоплатно засобами зв’язку і автотранспортом, що належать підприємствам, установам, організаціям, незалежно від форми власності, та фізичним особам.

8. У межах та в порядку, визначених законодавчими актами України, збирати необхідні для розслідування кримінальних справ відомості про осіб без попередньої згоди на те останніх.

9. Вносити обов’язкові для розгляду подання відповідним державним органам, громадським об’єднанням, організаціям, підприємствам, установам і посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів.

10. Використовувати засоби масової інформації для інформування населення про скоєний злочин з метою привернення уваги громадськості до його розкриття.

11. У справах, в яких досудове слідство є обов’язковим, у межах визначеної законодавством підслідності у будь-який момент приступити до провадження досудового слідства, не чекаючи виконання в повному обсязі органами дізнання дій, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом.

Слідчий є самостійною особою. При провадженні досудового слідства всі рішення про спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення суду або згоди прокурора, і несе повну відповідальність за їх законне і своєчасне виконання.

З метою ефективного розслідування кримінальних справ слідчий взаємодіє з іншими службами і підрозділами ОВС. Вимоги слідчого, його окремі доручення, дані відповідно до чинного законодавства, в порядку ст. 114 КПК України, є обов’язковими для виконання всіма службовими особами органів та підрозділів, що входять в систему Міністерства внутрішніх справ України. Невиконання ними процесуальних рішень або законних вимог слідчого, вчинення перешкод його діяльності в розслідуванні кримінальних справ тягне за собою відповідальність, передбачену Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України. Письмові доручення слідчих органу дізнання про виконання оперативно-розшукових або слідчих дій є обов’язковими і підлягають виконанню у десятиденний строк.

Слідчі користуються правом невідкладного прийому їх усіма службовими особами органів внутрішніх справ для розгляду питань, віднесених до їх компетенції і пов’язаних із розслідуванням кримінальних справ чи перевіркою заяв і повідомлень про вчинені злочини.

3. Правовий захист і процесуальна незалежність слідчого

Притягнути слідчого до дисциплінарної відповідальності можуть тільки ті начальники органів внутрішніх справ, які наділені повноваженнями призначення його на посаду, а також начальники вищих органів досудового слідства. Дисциплінарні стягнення на слідчого за порушення норм кримінально-процесуального законодавства накладаються тільки на підставі висновку службового розслідування, затвердженого начальником ГСУ МВС, слідчого управління (відділу) ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Прояв неповаги до слідчого з боку осіб, які беруть участь у справі, у провадженні слідчих дій, або причетні до неї, а так само вчинення поза провадженням досудового слідства у справі будь-яких дій, що свідчать про явну неповагу до слідчого у зв'язку з його службовою діяльністю, тягнуть за собою відповідальність згідно із законом. Вчинені у зв’язку зі службовою діяльністю слідчого посягання на його життя і здоров’я, знищення чи пошкодження його майна, погроза вбивством, насильством чи пошкодженням майна, образа чи наклеп на нього, а також посягання на життя і здоров'я близьких родичів слідчого, погроза їм убивством, насильством чи пошкодженням майна тягнуть за собою відповідальність згідно із законом.

Слідчий має право оскаржити до суду прийняте щодо нього рішення службових осіб, якщо вважає, що вони обмежують його професійні та особисті права, принижують його честь і гідність.

Органи досудового слідства здійснюють свої повноваження згідно з чинним кримінально-процесуальним законодавством. Ніхто, крім суду, прокурора, безпосереднього начальника слідчого підрозділу та вищих керівників слідчих управлінь (відділів), їх заступників, які діють у межах повноважень, визначених Кримінально-процесуальним кодексом України, не може витребувати у слідчого кримінальну справу для перевірки стану розслідування, вивчення і дачі у ній вказівок, визначення кваліфікації злочину чи в будь-який інший спосіб втрутитися в його процесуальну діяльність. Слідчий не зобов’язаний давати пояснення щодо суті закінчених ним справ або справ, які знаходились у його провадженні, а також давати їх будь-кому для ознайомлення інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Втручання у процесуальну діяльність слідчих неприпустиме і тягне за собою відповідальність, передбачену законодавством України.

Процесуальна самостійність та незалежність слідчого забезпечується:

1. Встановленим порядком його призначення, притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади.

2. Передбаченою законом процедурою досудового слідства.

3. Забороною під загрозою відповідальності втручання в процесуальну діяльність слідчих осіб, які не мають на те повноважень.

4. Створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчих.

Гарантії процесуальної незалежності слідчого, включаючи заходи його правового захисту, які передбачені кримінально-процесуальним законодавством і цим наказом, поширюються на всіх слідчих органів внутрішніх справ України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими відомчими нормативними актами.

За неналежне виконання службових обов’язків слідчі несуть відповідальність у межах встановлених стягнень.

Дисциплінарними стягненнями є:

а) зауваження;

б) догана;

в) сувора догана;

г) попередження про неповну посадову відповідність;

ґ) пониження в посаді;

д) пониження у спеціальному званні на одну ступінь;

е) призупинення подання про присвоєння чергового спеціального звання на строк до 1 року;

є) звільнення за службовою невідповідністю.

Винесення виправдувального вироку у справі, яку розслідував слідчий, необґрунтоване притягнення особи до кримінальної відповідальності, скасування запобіжного заходу та інших процесуальних рішень тягне за собою дисциплінарну відповідальність слідчих за умови, якщо в процесі слідства ними були порушені норми чинного законодавства або допущена особиста недбалість чи несумлінне ставлення до виконання службових обов’язків.

Притягнути слідчого до дисциплінарної відповідальності можуть тільки начальники органів внутрішніх справ, які мають право призначати їх на посаду, а також керівники вищих слідчих органів.

Висновок

Відповідно до чинного законодавства України слідчий – це службова особа, яка виконує специфічну функцію – розслідування кримінальних справ. З метою охорони прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у крмінальному професі, а також швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний чинним законодавстом України передбачено порядок призначення слідчого на посаду, визначено його правовий статус та передбачено засоби забезпечення процесуальної незалежності. Але, на нашу думку, дані питання повинні регулюватися єдиним нормативно-правовим актом – законом “Про статус слідчого”. На сьогожнішній день немає єдиног закону, який би регулював ці питання. Вони урегюльовються Конституцією України, КПК України та відомчими нормативно-правовими актами.

Список використаної літератури:

1. Конституція України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, с.141.

2. Кримнальний кодекс України Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131.

3. Кримінально-процесуального кодекс України.

4. Про організацію діяльності органів досудового слідства МВС України / Наказ № 1600 від 25 грудня 2003 року

5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2004.


[1] ст. 3 Конституції України. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, № 30, с.141.

[2] Кримнальний кодекс України Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 25-26, с.131, ст. 364

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

Комментариев на модерации: 2.

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий