Смекни!
smekni.com

Правові відносини батьків та дітей (стр. 1 из 8)

Міністерство освіти і науки України

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

Юридичний факультет

Кафедра цивільного та господарського права

Курсова робота

на тему: “Правові відносини батьків та дітей”

Виконала:

Студентка ІІ курсу

Групи ПМ- 005

Шило О.В.

Перевірив:

Самойленко В.М.

Чернігів

2002 р.

Вступ……………………….…………………………………………………3

Розділ 1. Встановлення походження дітей та його правові наслідки.

1.1. Реєстрація дитини та встановлення батьківства…………….…5

1.2. Поняття і види правовідносин між батьками та дітьми. …….12

Розділ 2. Особисті немайнові та майнові права дітей та батьків.

2.1. Суб`єктивні сімейні права і обов`язки. ………………………….17

2.2. Загальна характеристика прав дітей та батьків…………………19

2.3. Характеристика батьківських прав та обов’язків щодо дітей…. 28

Розділ 3. Судова практика…………………………………………………40

Висновок…………………………………………………………………….44

Список літератури………………………………………………………….46

Вступ.

Об'єктом сімейного права є регулювання майнових та особистих немайнових взаємовідносин, проте це не зовсім звичайні майнові та особисті відносини, вони відрізняються за своїм характером та мають ряд особливостей. Сімейно-правові взаємовідносини характерні своїми джерелами, до них відносяться правові відносини батьків та дітей.

Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні відносини виникають зі спорідненості, шлюбу, усиновлення і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.

В першу чергу сімейні правовідносини — це особисті немайнові і лише в другу чергу вони є майновими. Майнові правовідносини випливають з особистих. Є родинність, є шлюб — є майнові відносини. А в цивільному праві 99,9% взаємовідносин — це майнові відносини.

Сімейні права та сімейні обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати. Причому не тільки особисті, але й майнові. Не можна, наприклад, передати право на одержання аліментів або ж на виховання дітей. А в цивільному праві майже всі майнові відносини легко передаються. Наприклад, право на одержання спадщини.

Необхідно пам'ятати, що сімейні правовідносини регулюються окремим Кодексом про шлюб та сім'ю України, що був перший прийнятий в нашій країні.

Процес розгляду сімейних справ відрізняється від цивільних справ, та й виконання рішень також суттєво відрізняється. По справах про передачу дитини на виховання другому з подружжя не можна так легко виконати рішення, як рішення про відібрання годинника.

Сімейно-шлюбні взаємовідносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це характерно тільки для сімейного права.

Все це дає підстави розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на ґрунті шлюбу, родинності та усиновлення, правовідносини між батьками та дітьми. Змінилося положення правовідносин дітей і батьків у зв'язку з прийняттям сімейного законодавства.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:

- дослідити джерела виникнення прав та обов’язків батьків та дітей;

- розглянути правовий статус батьків та дітей ;

- дослідити майнові та немайнові права батьків та дітей, розкрити зміст;

- проаналізувати законодавство України;

Обрана тема дуже цікава.

Основна мета курсової роботи полягає у аналізі правових відносин батьків та дітей.

Перед автором стоять важливі завдання, які полягають в характеристиці правових відносин батьків та дітей, аналізі їх правового статусу .

Об’єктом дослідження є права та обов’язки батьків та дітей, їх детальна характеристика.

Розділ 1. Встановлення походження дітей та його правові наслідки.

1.1. Реєстрація дитини та встановлення батьківства.

Підставами виникнення сімейних правовідносин є юридичні факти. Це положення поширюється і на правовідносини, що виникають між батьками та дітьми. Підставою виникнення прав і обов'язків батьків і дітей є походження дітей від батьків, засвідчене у встановленому законом порядку. Зазначене положення стосується не тільки дітей, народжених у шлюбі, але і дітей, що народилися від осіб, що не знаходяться між собою в зареєстрованих шлюбних відносинах. В останньому випадку діти мають такі ж права, що і діти, що народилися від осіб, що уклали шлюб, якщо їхнє походження було засвідчено у встановленому законом порядку . Таким порядком є державна реєстрація народження дитини в органах запису актів цивільного стану. Лише після реєстрації народження походження дитини стає юридичним фактом і може породжувати правові наслідки.

Отже, встановлення походження дітей є підставою виникнення прав і обов'язків батьків і дітей, підставою може бути кровне споріднення і його державне визнання.(12)

Глава 89 Проекту Сімейного Кодексу України має назву “Встановлення походження дітей і запис батьків у книгах реєстрації актів про народження”.

Відповідно до ст.1337 встановлення походження дітей від батьків, що перебувають між собою в шлюбі, і запис їх у книгах реєстрації актів про народження здійснюється наступним чином:

1. Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків.

2. Батько і мати, які перебувають у шлюбі, записуються батьками дитини в актовій книзі за заявою будь-кого з них.

3. У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини або в якому на цей час дитина перебуває на утриманні.

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання його недійсним, вважається, що вона походить від чоловіка матері, якщо це не спростовано судом.

Якщо дитина народилася до закінчення 10 місяців з моменту припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але вже після укладення матір'ю іншого шлюбу, вважається, що вона походить від чоловіка з другого шлюбу, якщо це не спростовано судом.

Встановлення походження дитини, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі здійснюється на підставі документа лікувального закладу.

Походження дитини від батька встановлюється:

1. За спільною заявою батька і матері дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану;

2. За заявою батька дитини;

3. За рішенням суду про встановлення батьківства.

Встановлення походження дитини можливе, якщо батьки не перебувають між собою у шлюбі, шляхом подання спільної заяви батька і матері та запис їх у книгах реєстрації актів про народження, адже за наявності спільної заяви батька і матері дитини про її походження, поданої до державних органів реєстрації актів цивільного стану, походження дитини встановлюється відповідно до цієї заяви.

Запис про батька і матір здійснюється згідно з їхньою спільною заявою та їхніми документами.

Якщо в одного або в обох батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, відсутня можливість особистого подання спільної заяви до державних органів реєстрації актів цивільного стану, кожен з них може подати окремі заяви, в яких має бути підтверджено походження дитини. Заяви мають бути нотаріально посвідчені.

Запис про батька і матір здійснюється згідно із заявами кожного з них.

Особа, що не перебуває у шлюбі з матір'ю дитини, може подати до державних органів реєстрації актів цивільного стану заяву про своє батьківство лише тоді, якщо мати померла, оголошена такою, що померла, або якщо немає відомостей про її місце проживання, а також якщо мати визнана недієздатною або позбавлена батьківських прав.

У вищезазначених випадках, особа, яка подала таку заяву, реєструється батьком дитини за умови, якщо у книзі реєстрації актів про народження запис про батька раніше був зроблений.

Вагітна жінка, а також особа, яка вважає себе батьком зачатої дитини, можуть подати спільну або окремі заяви про походження дитини до державних органів реєстрації актів цивільного стану у будь-який час до народження дитини. Вагітність жінки має бути підтверджена документом лікувального закладу.

Запис про походження дитини у книзі реєстрації актів про народження здійснюється після її народження на підставі зазначених заяв.

Відповідно до ст. 1343 Сімейного кодексу України встановлення походження дітей, батьки яких не перебувають у шлюбі, можливо судом.

У разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, походження дитини від батька, за відсутності спільної заяви батьків або заяви особи, що вважає себе батьком, батьківство може бути встановлене судом.(13)

При встановленні батьківства суд бере до уваги різні докази, які достовірно підтверджують, що ця особа є батьком дитини.

Батьківство встановлюється судом за заявою одного з батьків, опікуна (піклувальника) дитини, особи, на постійному вихованні та утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини - з досягненням нею повноліття.

Позов про встановлення батьківства може вчинити особа, яка вважає себе батьком. При розгляді заяви особи, яка вважає себе батьком дитини, про встановлення батьківства враховується думка матері та батька дитини, записаного таким у державних органах реєстрації актів цивільного стану, або законного представника дитини, а також самої дитини, якщо їй виповнилося 18 років.

Визнання батьківства щодо повнолітньої особи, визнаної недієздатною, допускається лише за згодою на це її опікуна або органу опіки та піклування.