регистрация / вход

Правові основи надання та виплати соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні

Дослідження правових основ, особливостей призначення, порядку виплати окремих видів соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні, а саме: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги до досягнення нею трирічного віку. Соціальний захист сімей.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ: ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ І ДОПОМОГИ ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

1.1 Поняття та види допомог

1.2 Соціальний захист сімей в зарубіжних країнах при народженні дитини

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ

2.1 Порядок виплати одноразової допомоги при народженні дитини

2.2 Особливості призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ

3.1 Проблеми правового регулювання виплат основних видів допомог

3.2 Шляхи вдосконалення правового регулювання основних видів допомог: одноразової допомоги при народженні дитини і допомоги по досягненню нею трирічного віку

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП

У нових соціально-економічних умовах одним з найбільш важливих завдань є надання адекватної соціальної допомоги сім'ї з дітьми. Ця допомога може здійснюватися в різних видах: грошові виплати (допомога, компенсації), послуги (медичне обслуговування, зміст і виховання в дитячих дошкільних установах, забезпечення дитячим одягом і ін.), пільги (на живлення в дошкільних і освітніх установах, оплату комунальних послуг і ін.)

Конституція України від 28 червня 1996 року поставила перед суспільством завдання щодо створення саме соціально-орієнтованої держави, у зв’язку з чим питання соціального захисту, і в першу чергу мало захищених верст населення, стали першочерговими та актуальними.

Вказане обумовило розвиток відносин в сфері соціального забезпечення. Соціальне забезпечення – невід’ємна частина всієї соціальної діяльності держави, основним об’єктом якої виступає громадянин.

Більшість українських фахівців вважає, що на відміну від інших держав, де соціальна ринкова економіка носить стабільний характер , у нашій країні роль держави повинна бути більш значимою. Це диктується умовами, що склались історично, способом життя, традиціями, правовою, фінансовою системами. Крім того, регулювання соціальних відносин не можна віддавати на відкуп ринку, оскільки, як свідчить світова практика, сам по собі ринок неспроможний створити людям належний соціальний захист.

Отже, на державному рівні повинні бути розв’язані такі проблеми соціального забезпечення і захисту, вирішення яких створило б умови гідного для людини існування, соціальної справедливості.

Як свідчить статистика, в останні роки українська економіка розвивається прискореними темпами. Це, звичайно, радує. Але, на жаль, у країні є ще чимало знедолених, серед яких пенсіонери, інваліди, родини з малолітніми дітьми, які потребують підтримки держави.

Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим було визначено пріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності. Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменш захищених громадян України поповнюються завдяки різним видам соціальної допомоги.

Сьогодні є кілька видів такої допомоги, зокрема, сім’ям з дітьми, а саме тим особам, які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування; малозабезпеченим сім’ям; інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам. Посилення адресності соціальної допомоги категоріям малозабезпечених громадян ґрунтується на нових підходах до її надання – розміри визначаються залежно від майнового стану та доходів сім’ї.

Питому вагу всіх державних допомог складає соціальна допомога сім’ям з дітьми.

На даний час, відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” передбачено надання допомоги:

- у зв’язку з вагітністю та пологами;

- одноразової при народженні дитини;

- по догляду до досягнення дитиною трирічного віку;

- на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

- на дітей одиноким матерям.

Таким чином, значна увага з боку держави приділяється саме соціальному захисту сімей, які народжують або вже мають дітей.

Можна із впевненістю стверджувати, що в сучасній Україні більшість громадян не на словах, а на ділі відчуває всю важливість і складність рішення родини про народження дитини. Держава намагалась постійно забезпечити достатній рівень життя сімейним родинам.

Так, у 2005 році першими кроками уряду стало збільшення виплат при народженні дитини до восьми з половиною тисяч гривень і максимальне спрощення процедури отримання цих коштів. Цей крок дуже скоро відзначився позитивними результатами — вперше за всі роки після отримання незалежності тенденцію демографічного спаду, депопуляції вдалося зупинити. Але, з іншого боку, стрімке зростання кількості народжених виявило справжнє обличчя і справжні результати політики декларацій – система охорони материнства і вся державна політика у цій сфері, по суті, безпорадні. Згодом, максимально була ускладнена процедура отримання допомоги при народженні дитини. Але, не дивлячись на вказане, й сьогодні найактуальнішими залишаються питання підвищення рівня соціальних гарантій сім’ям, де народжуються та доглядаються діти.

Мета даної роботи – дослідити правові основи надання та виплати окремих видів соціальних допомог сім’ям з дітьми в Україні, а саме: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги при народженні нею трирічного віку.

Задачі, які ставляться в цій роботі, обумовлені поставленою метою і полягають в тому, щоб:

- дослідити основні напрями соціальної політики, які існують в Україні щодо надання допомог сім’ям з дітьми;

- визначити місце соціальних допомог сім’ям з дітьми в системі соціального забезпечення громадян України;

- здійснити характеристику таких основних видів соціальних допомог сім’ям з дітьми, що передбачені чинним законодавство України, як: одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку;

- окреслити практичні засади надання розглядуваного виду соціальних допомог на сучасному етапі розвитку українського суспільства;

- запропонувати шляхи вдосконалення законодавства України, яке регулює надання та процедури виплат одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку.

В якості предмета дослідження в роботі виступають основні принципи соціального забезпечення в Україні та система виплат соціальних допомог сім’ям з дітьми.

В даній роботі будуть опрацьовані монографії таких спеціалістів, як: Болотіної Н.С., Плохотнюк Г.К., Кичко І.І., Пилипенко П.Г., Татаренко Г.А., Берковця Л. П., Асанової А.О., Черепанова Є.М., Слободчікова В.І., Антонова А. І., Борисова А. Л., Мацковського М. С., Андрущенка В.П. та ін. Праці вказаних авторів є об’єктом дослідження в цій роботі.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу суспільних явищ соціально-правового характеру. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення соціальних функцій держави та механізмів надання соціальної адресної допомоги.

З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.

У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний методи, метод системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.

Структура дипломної роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, шість підрозділів, висновки та список використаних джерел. Така побудова роботи дає можливість в повній мірі дослідити обрану тематику та провести відповідний аналіз проблематики.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ: ОДНОРАЗОВОЇ ДОПОМОГИ ПРИ НАРОДЖЕННІ ДИТИНИ І ДОПОМОГИ ДО ДОСЯГНЕННЯ НЕЮ ТРИРІЧНОГО ВІКУ

1.1 Поняття та види допомог

Допомоги таінші види соціальних виплат, як і пенсії, служать вирішенню основного економічного і соціального завдання суспільства: забезпечувати рівень життя громадянам, не нижчий від прожиткового мінімуму.

У загальній системі соціального забезпечення допомоги є одним із самостійних видів матеріального забезпечення непрацездатних громадян і сімей з дітьми. За тільки їм властивими правовими ознаками і особливостями допомоги відрізняють від інших благ і послуг (в тому числі і від пенсій), які надаються в рамках соціального забезпечення.

Щоправда, окремі автори розглядають деякі допомоги як різновид пенсій, вважаючи, що “вони змикаються за низкою суттєвих ознак з пенсіями”[15, с.93]. Але такий поділ є дещо штучним.

В юридичній літературі існує декілька точок зору щодо питання комплексу правових ознак і особливостей, характерних для допомог. Аналізуючи їх, можна зробити висновок, що такими найбільш важливими ознаками є:

- урегульованість призначення і виплати всіх видів допомог відповідними нормативними актами, в зв’язку з чим, за наявності передбачених у них обставин, громадяни набувають безумовне право на той чи інший вид допомоги;

- як правило, загальна цільова направленість допомог, яка полягає в наданні грошової допомоги громадянам, котрі через ті чи інші соціальні випадки (тимчасової непрацездатності, народження дитини і т.п.) її потребують;

- у більшості випадків надання різних видів допомог незалежно від інших джерел доходів, що є у особи, яка звернулася за призначенням тієї чи іншої допомоги;

- призначення допомог, як правило, в твердих розмірах;

- соціально-аліментна природа всіх видів допомог, виражена в без еквівалентності їх надання;

- обмеженість виплати допомог певними часовими рамками.

В Україні науковцями дається низка визначень поняття допомоги по соціальному забезпеченню. В основному їх зміст однотипний, хоча кількість ознак, характерних для допомог, що наводяться окремими авторами, різна.

Так, на думку Р.І.Іванової, В.О.Тарасової допомогами по соціальному забезпеченню визнаються всі (крім пенсій) грошові виплати, які:

1) надаються в рамках безоплатного (безеквівалентного) забезпечення з фондів для непрацездатних;

2) є за своє метою державною допомогою;

3) зумовлюються переважно наявністю зв’язку з певним видом суспільно корисної діяльності;

4) призначаються компетентними органами на вказаних у законі умовах;

5) виплачуються у сумарних з оплатою за працю розмірах або у встановлених законом твердих сумах ”[24, с. 52].

“Допомоги, - зазначають О.Г.Азарова та В.С.Сазонов - це разові або періодичні грошові виплати, що проводяться в установлених законом випадках і у визначених ним розмірах за недостатності або тимчасової відсутності основних джерел засобів до існування” [21, с.77].

Допомогами по соціальному забезпеченню, за визначенням В.С.Андрєєва, називаються всі (крім пенсій) державні виплати із фондів для непрацездатних, які являють собою допомогу громадянам в установлених законом випадках [29, с.38].

У публікаціях можна знайти й інші дефініції допомог. Але, і тут має рацію В.С.Сазонов, в основному їх зміст однотипний, хоча й наводиться різна кількість ознак, характерних для допомог.

Метою призначення допомоги є необхідність повністю чи частково відшкодовувати втрачений заробіток або потреба в наданні додаткової допомоги до вже існуючих джерел життєвих засобів існування.

Якщо звести до єдиного визначення всі позиції, то під допомогами в соціальному забезпеченні слід розуміти гарантовані та урегульовані нормами права одноразові чи періодичні виплати соціально-аліментного характеру громадянам, які в силу тих чи інших соціальних випадків їх потребують незалежно від наявності у них будь-яких інших джерел доходу.

Соціально правовими підставами забезпечення громадян допомогами є:

1) тимчасова непрацездатність;

2) народження дитини;

3) наявність неповнолітніх дітей;

4) малозабезпеченість;

5) самотність у поєднанні з нужденністю;

6) безробіття;

7) техногенні і природні катастрофи тощо.

Допомоги виплачуються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, Пенсійного фонду України, місцевого бюджету.

Сьогодні немає єдиної точки зору щодо вибору підстав групування допомог. В одних випадках, наприклад, вони групуються залежно від джерел фінансування, в інших – від рівня правового регулювання, ще в інших – від мети їх надання, або від підстав надання. Можуть бути й інші підстави групування допомог.

Так, відповідно до класифікаційних ознак (конкретна ціль допомоги), яку висунув В.С. Андрєєв, всі допомоги із соціального забезпечення поділяються на три групи.

До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу в розмірі, який, зазвичай, визначається в процентному відношенні до середньомісячного заробітку. До таких, наприклад, належать допомоги з тимчасової втрати працездатності, допомога по безробіттю тощо. Умови призначення таких допомог виключають можливість одержання їх одночасно із заробітною платою, хоч у деяких випадках допускають їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами. Наприклад, допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю працюючому пенсіонерові.

Другу групу становлять допомоги, що надаються додатково до основних джерел засобів існування (заробітної плати, пенсій тощо). Вони спрямовані не на заміну (хоч би і тимчасово) основних джерел засобів існування, а на покриття додаткових витрат, на які основних доходів, на думку законодавця, недостатньо. (Наприклад, допомога при народженні дитини, допомога на поховання тощо). Вони, як правило, мають разовий характер.

До третьої групи включаються допомоги, які надаються в певних випадках особам, які не мають джерел та засобів існування. Наприклад, допомога непрацюючій матері по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таке групування не виключає можливості розмежування окремих видів допомог залежно від соціального випадку, покладеного в основу їх надання. Так, І.М.Сирота за цими ознаками пропонує всі допомоги поділити на шість груп.

До першої групи він відніс допомоги, в основі яких лежить тимчасова непрацездатність.

Друга група – це допомоги, в основі яких лежить безробіття.

До третьої групи віднесено допомоги, в основі яких лежить факт народження дитини.

Четверта група пов’язується з утриманням неповнолітніх дітей.

Допомоги п’ятої групи за своїми цілями близькі до соціальних пенсій – вони покликані забезпечити прожиття одиноких непрацездатних громадян з мінімальними доходами та інших малозабезпечених громадян. (Наприклад, щомісячні доплати до пенсій пенсіонерам, які мають на утриманні інших осіб, адресні державні допомоги малозабезпеченим сім’ям). Тобто, основною підставою надання таких допомог є малозабезпеченість громадян.

Шоста група – це допомоги, які виплачуються в разі виникнення неординарних життєвих обставин. Ці допомоги обумовлені різними факторами: смертю, хворобою, перебуванням дітей під опікою і піклуванням тощо. До цієї групи слід віднести і разові допомоги, передбачені локальними нормативними актами в разі настання стихійних лих, гострої потреби в оплаті лікування тощо.

Допомоги також можна класифікувати за такою ознакою, як тривалість їх виплати. За цією ознакою допомоги можна поділити на: разові, періодичні та щомісячні.

До разових допомог належать: разова допомога при народженні дитини , допомога на поховання, на лікування та в інших випадках.

До періодичних належать: допомога з тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною чи іншим членом сім’ї), допомога по вагітності та пологах, в разі карантину, тимчасового переведення особи, відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу, протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства, санаторно-курортного лікування тощо. Періодичні допомоги, зазвичай, виплачуються з метою компенсації втраченого заробітку за період відсутності на роботі з вищезазначених причин. Вони відрізняються від разових тим, що володіють тривалістю у часі.

Щомісячні допомоги передбачають грошові виплати регулярно, протягом тривалого часу. До таких віднесені: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, адресні соціальні допомоги тощо.

Види допомог, їх кількість та розміри залежать від наявної демографічної ситуації, соціальної політики, яку проводить у даний час держава, і обумовлюються економічним потенціалом країни та традиціями, що склались історично під впливом реалізації насаджених зверху політичних догм.

Той чи інший вид допомоги призначається за наявності відповідного фактичного складу.

Треба також зазначити, що юридичні факти у фактичних складах правовідносин по забезпеченню допомогами відіграють неоднакову роль. Окремі з них є визначаючими (непрацездатність, вагітність і пологи, народження дітей, наявність дітей віком до трьох років), а інші лише у сукупності (малозабезпеченість і самотність, малозабезпеченість і наявність дітей віком до 16 років (учнів - до 18 років), належність до непрацюючих жінок з малозабезпеченістю та наявністю дітей віком від двох до трьох років) можуть викликати певні правові наслідки.

На сьогоднішній день до категорії допомог по соціальному забезпеченню віднесені і такі, як:

1) допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Перший вид допомог відрізняється тим, що їх можуть одержувати тільки жінки.

Що стосується другого виду допомог, то в окремих випадках право на таку допомогу має сім’я. Як правило, на практиці справу мають не з сім’єю, а з конкретними особами. До них відносять:

а) матір дитини;

б) батька дитини;

в) особу, яка фактично виховує дитину;

г) осіб, які фактично взяли дитину під опіку чи піклування або усиновили її.

Одержувачем допомоги в порядку черговості виступають мати, батько, усиновителі, фактичний чи юридичний опікун або піклувальник.

Можна із впевненістю стверджувати, що одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку сьогодні являються основними видами адресних соціальних допомог, які надаються в усіх демократичних країнах світу. Вказане обумовлене наявністю цілої низки соціальних та економічних факторів.

Так, є беззаперечним, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм’я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування пеpвинних витpат на новонаpоджену дитину деpжава, яка кpовно заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, ввела одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини.

Необхідно зазначити, що українське законодавство тривалий час передбачало, що пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини має сiм’я у pазi наpодження дитини. Виникало питання, що слiд pозумiти пiд поняттям “сiм’я”?

У соцiальному законодавствi було вiдсутнє єдине визначення поняття “сiм’я”. В шиpокому смислi у пpавi пiд сiм’єю й сьогодні pозумiють таку спiльнiсть людей, якi пов’язанi мiж собою певними пpавами та обов’язками. Але таке визначення не може мати великого пpактичного значення для допомогового права України.

Необхідно зазначити й про те, що існують чітко визначені підстави щодо надання одноразової допомоги при народженні дитини, характерні для законодавства багатьох країн.

Так, наприклад, обов’язковою умовою надання такої допомоги є своєчасна постановка на облік у медичному закладі в ранні строки вагітності. Право на цю допомогу жiнка матиме за умови, якщо нею послiдовно будуть вчинені такi дiї:

1) стане на облiк в медичному закладi в pаннi стpоки вагiтностi (до 12 тижнiв);

2) pегуляpно вiдвiдуватиме медичний заклад;

3) виконуватиме пiд час вагiтностi pекомендацiї лiкаpiв;

4) наpодить живу дитину.

Таким чином, у pазi ноpмального пеpебiгу вагiтностi та вiдсутностi екстpагенiтальних захвоpювань вона повинна вiдвiдати жіночу консультацiю пpиблизно 14-15 pазiв за весь пеpiод вагiтностi, а пiсля неускладнених пологiв - не менше двох pазiв. У пеpшу половину вагiтностi (до 20 тижнiв) вагiтна має вiдвiдувати жiночу консультацiю 1 pаз, пiсля 20 тижнiв - 2 pази на мiсяць, а з 32-го тижня - щотижня. Це дає можливiсть запобiгати ускладненням вагiтностi i пологiв.

Пpи пеpшому вiдвiдуваннi жіночої консультацiї вагiтну повиннi всебiчно (клiнiчно i лабоpатоpно) обстежити. Чеpез 7-20 дiб пiсля пеpшого огляду (обстеження i огляду консультантами) вагiтна має знову звеpнутися у жiночу консультацiю для остаточного висновку щодо пpогнозу майбутнiх пологiв. Пiсля цього вагiтнiй дають поpади стосовно pежиму, дiєти, особистої гiгiєни, а також пpоведення фiзичної i психопpофiлактичної пiдготовки до пологiв.

Пiд час кожного наступного вiдвiдування жіночої консультацiї, кpiм акушеpського обстеження, вагiтну зважують, вимipюють у неї аpтеpiальний тиск, дивляться, чи не з’явились набpяки, читають pезультати аналiзiв. Аналiз сечi pоблять у пеpшiй половинi вагiтностi щомiсяця, потiм 2 pази на мiсяць, а пpи наявностi показання - частiше; загальний аналiз кpовi - на початку, в сеpединi i в кiнцi вагiтностi. Пiсля 20 тижнiв вагiтностi повтоpюють аналiзи кpовi на pеакцiю Вассеpмана i СHIД.

У дpугiй половинi вагiтностi жiнку повтоpно оглядає теpапевт. Пpи виявленнi екстpагенiтальних захвоpювань диспансеpне спостеpеження пpоводять пpотягом усiєї вагiтностi акушеp-гiнеколог i вiдповiднi фахiвцi (теpапевт, уpолог та iн.).

У pазi потpеби вагiтну напpавляють у вiддiлення паталогiї вагiтних. Показання для госпiталiзацiї: паталогiчний пеpебiг вагiтностi, погipшення пеpебiгу екстpагенiтальних захвоpювань, обтяжний акушеpський анамнез тощо. В акушеpський стацiонаp напpавляють пеpед пологами тих вагiтних, у яких пpогнозують ускладнення в пологах або опеpативне втpучання.

Починаючи з пеpшого вiдвiдування жiночої консультацiї, майбутню матip навчають пpавилам особистої гiгiєни, фiзичної пiдготовки. Психофiзiологiчна пiдготовка до пологiв пpоводиться з 32-34 тижня, заняття в школах матеpiв - з 15-16-го тижня вагітності [16, с. 48-49]. Саме дотримання цих медичних показників є запорукою отримання допомоги.

Таким чином, до фактичного складу правовідношення по забезпеченню допомогою при народженні дитини включені такі юридичні факти:

1) вагітність та пологи;

2) належність до категорії жінок, які мають право на допомогу;

3) встановлення розміру конкретної допомоги;

4) дотримання строків звернення за допомогою;

5) рішення компетентного органу про надання допомоги.

Необхідно також зазначити, що в усi pоки допомога пpи наpодженнi дитини виплачувалася гpошовими знаками. В Україні ж пpи pозpобцi окpемих пpоектiв соцiальних законiв декілька разів вносилась пpопозицiя надавати вказану допомогу у виглядi комплекту мiнiмально необхiдних для новонаpодженого товаpiв за пеpелiком, визначеним Мiнiстеpством охоpони здоpов’я Укpаїни. Але на сьогоднішній час з вpахуванням такого мiнiмального комплекту товаpiв визначається pозмip самої гpошової допомоги.

Потрібно зазначити, що з народженням дитини пов’язане і виникнення права на отримання такого виду допомоги, як по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Правову основу відносин, пов’язаних з отриманням вказаних вище двох видів допомог, сьогодні в нашій державі визначає Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", в якому держава гарантувала рівень матеріальної підтримки сім'ям із дітьми через надання допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів, віку, стану здоров’я дітей тощо. Право на державну допомогу мають сім'ї громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які проживають в Україні. Допомога може надаватися також за міждержавними угодами.

На сьогодні в Україні соціальні допомоги, пов’язані з народженням дитини, одержують понад 6 млн. сімей [31, с. 28]. Сама ж державна допомога сім'ям з дітьми являє собою гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної допомоги із врахуванням складу сім'ї, її доходів, віку та стану здоров'я.

При зверненні громадянина за призначенням такої державної допомоги компетентний орган у першу чергу виясняє, чи має особа право на відповідну допомогу, тобто, чи належить вона до категорії осіб, що мають право на вказану допомогу.

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють порядок надання та виплати допомог сім’ям з дітьми, являються:

1. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року.

Цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

2. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 1 червня 2000 року.

Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.

3. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2005 р. N 315, яка затвердила Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. N 1192 “Про надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним”

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. N 13, якою визначені деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми.

Відповідно до цієї постанови затверджений Порядок призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що додається.

6. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України N 486/202/ від 15 листопада 2001 р. про затвердження Методики обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

Вказана Методика призначена для обчислення сукупного доходу сімей (одержувачів) для всіх видів соціальної допомоги і застосовується при визначенні їх права на соціальну допомогу та розрахунку її розміру.Видами соціальної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до зазначеної Методики є:1) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (Закон України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям");2) щомісячна грошова допомога малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним (Закон України "Про психіатричну допомогу");

3) допомога на дітей одиноким матерям та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751).

Таким чином, можна стверджувати, що законодавство України про державні соціальні допомоги сім’ям з дітьми носить комплексний характер, але, в той же час, передбачає наявність вертикалі законодавчих та підзаконних нормативних актів. Значна їх кількість присвячена правовому регулюванню таких основних видів допомог сім’ям з дітьми, як:

1) одноразової допомоги при народженні дитини;

2) допомоги по догляду за дитиною по досягнення нею трирічного віку.

З метою здійснення подальшого порівняльного аналізу розглянемо основні вимоги до вказаних видів соціальних допомог, які передбачені законодавством в інших країнах світу.

1.2 Соціальний захист сімей в зарубіжних країнах при народженні дитини

Вказуючи на вічну актуальність такого явища, як материнство, необхідно акцентувати увагу не так на проблемах українського суспільства у сфері прав материнства і дитинства, скільки на досвіді вирішення цих проблем в інших країнах, аби показати, що розв’язати їх можливо, коли цьому підпорядкована вся державна політика.

Аналізуючи зріз питань охорони материнства та дитинства в західних країнах, можна сказати, що дискусія точиться щодо механізмів реалізації державної політики, відмінностей у підходах правих і лівих сил, різноманітних нюансів та нововведень у цій галузі. Проте принципи і стандарти, запроваджені урядами соціал-демократів.

У зв’язку із зазначеним - „Ми повинні підтримувати не добродійність, а права для всіх, повинні добиватися таких реформ, які принесуть нашим дітям можливість жити повноцінним і щасливим життям”, — вже багато років залишаються незмінною основою будь-яких державних заходів [18, с.107].

Наприклад, програма британських лейбористів, яка стартувала в квітні 2007 року, гарантує, що всі без винятку майбутні матері будуть забезпечені повним спектром пологових послуг (включаючи тих, хто буде народжувати вдома) і акушерками, яких вони знають і яким довіряють догляд за собою. Новація запропонованого підходу полягає в тому, що охорона материнства вибудовується навколо потреб жінок з самого початку вагітності до післяродового догляду. Новий план пропонує встановлення мінімального обсягу гарантій щодо послуг з охорони материнства, який буде використовуватися для розроблення найвищих стандартів по всій країні. Планується, що до кінця 2009 року жінки в рамках реалізації ініціатив Лейбористської партії отримають „золотий стандарт” послуг з охорони материнства, що включатиме:

- право обирати режим доступу до охорони материнства, який означає, що жінки будуть у змозі залучати напряму акушерку або вимагати догляду лікаря та тип догляду протягом періоду вагітності – жінки зможуть визначатись між доглядом акушерки або доглядом за участі лікарів та акушерок одночасно;

- можливість вибору місця пологів – залежно від медичної картки та обставин, жінки та їхні чоловіки зможуть обирати між народженням вдома, пологами в акушерському відділенні або в лікарні за участі акушерів та лікарів;

- можливість вибору місця післяродового догляду.

Максимальним чином охопити всі потреби матерів, їх родин і новонароджених – з цього виходять і при реалізації політики з охорони материнства в Ізраїлі.

Так, вагітні жінки в Ізраїлі мають право на обслуговування і спостереження за ходом вагітності в рамках лікарняної каси.

Починаючи з четвертого місяця вагітності, жінка повинна стати на медичний облік у тій лікарні або пологовому будинку, де має намір народжувати. Оплата перебування у лікарні у зв’язку з пологами здійснюється Службою національного страхування. Після пологів кожна породілля отримує грошовий подарунок від Служби національного страхування.

Крім того, всі працюючі жінки мають право на 12-тижневу оплачувану відпустку по вагітності та пологах, в яку можна піти за 6 тижнів до запланованої дати пологів. У післяпологовий період відпустку по догляду за новонародженим замість матері може взяти й батько дитини.

Що стосується догляду за народженими, згідно зі стандартами державної політики Ізраїлю, в усіх населених пунктах відкриті консультації матері і дитини, де молода мати може отримати необхідну інформацію. Дитячі лікарі та медсестри, які працюють у цих консультаціях, забезпечують нагляд за розвитком і зростанням дитини.

Фахівці зазначають, що досвід вирішення проблемних питань щодо материнства та дитинства, який демонструють сьогодні Великобританія, Ізраїль, Німеччина, Швеція свідчить про можливість цілеспрямованого формування такої системи, яка поєднує високу господарську ефективність і соціальну орієнтацію економіки, соціальні гарантії, які надаються кожній людині, і індивідуальну відповідальність за власний добробут, систему, в якій одне з головних місць раз і назавжди відводиться охороні материнства і здоров’я майбутніх поколінь [28, 93].

В той же час, дещо інші підходи існують в Сполучених Штатах Америки. Так, в період проведення "Нового курсу" були вперше законодавчо зафіксовані права, пов'язані з соціальним забезпеченням.

Найбільш важливим в системі джерел, що їх закріплюють, став Акт про соціальне забезпечення 1935 р. Всі соціальні виплати згідно з ним здійснюються за рахунок страхових внесків працівників і підприємств. Слід звернути увагу на те, що до цих пір в США не існує системи страхування, а отже, і відповідних виплат на випадки хвороби, а також вагітності і пологів.

Якщо взяти інші країни американського континенту, то, наприклад, в Бразилії відпустка по вагітності і пологам із збереженням робочого місця і заробітної плати надається на 120 днів. На встановлених законом умовах надається і відпустка по батьківству; згідно § 1 ст. 10 Акту про конституційні перехідні положення ця відпустка складає п'ять днів. Дітям і іншим малолітнім утриманцям трудящого гарантується безкоштовне користування дитячими яслами і садами до досягнення 6-річного віку. Щодо одноразової допомоги при народженні дитини, то вона досить значна в матеріальному еквіваленті, як характерно для таких європейських країн, як: Німеччина, Нідерланди, Австрія, де її рівень перевищує 3 тис. євро [22, с.54].

Найбільш наближеною до України системою соціального захисту при народженні та подальшому догляді за дитиною є система, яка діє в Російській Федерації.

Основними актами, які регулюють питання про державні допомоги громадянам, що мають дітей, є Федеральний закон “Про державну допомогу громадянам, що мають дітей”, прийнятий Державною Думою 26 квітня 1995 року, а також Положення про порядок призначення і виплати державної допомоги громадянам, що мають дітей, затверджене Ухвалою Уряду Російської Федерації від 4 вересня 1995 р. N 883 (із змінами і доповненнями).

В Російській Федерації допомога по вагітності і пологам виплачується жінкам за період відпустки по вагітності і пологам, який надається їм відповідно до статті 165 Кодексу законів про працю РФ і Федеральним законом від 19.05.95 N 81-фз "Про державну допомогу громадянам, що мають дітей".

Тривалість вказаної відпустки складає сімдесят (у разі багатоплідної вагітності - вісімдесят чотири) календарних дні до пологів і сімдесят (у разі ускладнених пологів - вісімдесят шість, а при народженні двох і більше дітей - сто десять) календарних днів після пологів. Жінкам, що стали на облік в жіночій консультації в ранні терміни вагітності (до 12 тижнів) додатково до допомоги по вагітності і пологам виплачується одноразова допомога у розмірі 50 відсотків мінімальної оплати праці, а з 01.01.97 - у розмірі мінімального розміру оплати праці.

При викидневі, що наступив після закінчення 196 днів вагітності, допомога видається на загальних підставах. Підставою для призначення допомоги по вагітності і пологам є виданий в установленому порядку лікарняний листок. Інші документи не можуть служити підставою для виплати допомоги. У разі втрати лікарняного листка допомога може бути видана по його дублікату.

Допомога по вагітності і пологам видається у розмірі 100 відсотків заробітку. З 1 січня 2006 року одноразова допомога при народженні (усиновленні) дитини в Російській Федерації виплачувалась у розмірі 8000 рублів. За статистичними даними, максимальний розмір вказаної допомоги за повний календарний місяць складав: - в 2002, 2003, 2004 роках - 11700 рублів; - в 2005 році - 12480 рублів; - в 2006 році - 15000 рублів; - в 2007 році - 16125 рублів [33, с.173].

Для призначення вказаної допомоги необхідно представити: заяву; довідку органів загсу про народження дитини; довідку з місця роботи (служби, навчання) іншого батька про неотримання допомоги.

Незайняті громадяни повинні також прикласти до заяви виписки з трудової книжки, військового квитка або іншого документа про останнє місце роботи (служби, навчання), завірені в установленому порядку. Опікун повинен пред'явити виписку з рішення органу місцевого управління про встановлення опіки.

В цілому, всі вказані умови передбачені і законодавством України, яке навіть дублює терміни надання допомоги по вагітності і пологам, що обумовлено існуванням довгий час єдиної правової системи колишнього СРСР, в межах якої відбувалось формування принципів соціального захисту громадян.


РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ

2.1 Порядок виплати одноразової допомоги при народженні дитини

Одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 № 2240-III та “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 21 листопада 1992 № 2811-XII .

Особи, застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, таку допомогу отримують за місцем своєї роботи, а не застраховані - в органах праці та соціального захисту населення за місцем проживання (реєстрації).

Згідно Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 №1751 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 року № 13”), одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків (усиновителю, опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Допомога призначається за місцем проживання (реєстрації) заявника, також може бути призначена за місцем фактичного проживання за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з народженням підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах;

2) члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів.

Громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Особам, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Необхідно зазначити, що для виникнення права на даний вид соціальної допомоги важливе значення має страховий стаж.

Страховий стаж це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому законодавством.

До страхового стажу зараховуються періоди тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів [6].

Особливості призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування врегульовані спеціальним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 р. № 13

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — застраховані особи), за рахунок коштів державного бюджету.

Призначення і виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам здійснюється управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.

Допомога може бути призначена за місцем фактичного проживання застрахованої особи за умови подання довідки про неодержання зазначеної допомоги в органах праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації або місцем проживання.

Відповідно до цього Порядку допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через шість календарних місяців з дня народження дитини.

При народженні двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту подаються такі документи:

1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінпраці;

2) копія свідоцтва про народження дитини та довідка, видана державним органом реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини (крім випадків, коли смерть дитини настала до її реєстрації в державному органі реєстрації актів цивільного стану).

Жінка, яка постійно проживає (зареєстрована) на території України та народила дитину під час тимчасового перебування за межами України, подає легалізовані в установленому порядку документи компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено законодавством;

3) копія рішення суду про усиновлення чи відповідних органів про встановлення опіки — для усиновителів та опікунів.

У разі смерті дитини здійснюється одноразова виплата частини суми допомоги на підставі довідки про народження дитини або копії свідоцтва про народження дитини, виданої державним органом реєстрації актів цивільного стану, чи легалізованих в установленому порядку документів компетентних органів країни перебування, що засвідчують народження дитини.

Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі:

- позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

- відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

- нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

- перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду;

- настання інших обставин, передбачених законодавством.

Виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини.

У разі смерті отримувача допомоги, виплата допомоги поновлюється, якщо інша застрахована особа (один з батьків дитини, усиновитель чи опікун) звернулася протягом шести місяців після припинення виплати допомоги із заявою про її призначення до органу праці та соціального захисту населення за місцем свого проживання.

Контроль за цільовим використанням допомоги і створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім’ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.

У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

Виплата застрахованій особі допомоги при народженні дитини в разі її влаштування до дитячого закладу (будинку дитини) на повне державне утримання внаслідок смерті одинокої матері, обох батьків, усиновителів, опікуна до моменту виповнення дитині одного року, відмови матері (батьків) від утримання та виховання дитини до моменту виповнення дитині одного року, а також у разі позбавлення батьківських прав батьків дитини здійснюється шляхом перерахування коштів органами праці та соціального захисту населення за місцезнаходженням дитячого закладу (будинку дитини) на рахунок дитини, відкритий у банківській установі.

У разі смерті дитини державний орган реєстрації актів цивільного стану подає протягом 10 днів після реєстрації смерті дитини органу праці та соціального захисту населення відповідні відомості за встановленою формою.

Необхідно зазначити, що з 1 квітня 2005 року було забезпечено підвищення розміру допомоги при народженні дитини для осіб застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та для не застрахованих осіб.

Так, одноразова допомога при народженні дитини, яка народилася після 31 березня 2005 року, надавалась у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини (8 497,6 грн.).

При цьому, і на сьогоднішній час виплата частини суми допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму у грошовій формі (3 384 грн.).

Решта суми допомоги, кратної 13,6 розміру зазначеного прожиткового мінімуму (5 113,60 грн.), виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини протягом 12 місяців після місяця народження дитини в грошовій формі.

Допомога виплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем народження дитини, у розмірі, що дорівнює зазначеному прожитковому мінімуму, із збільшенням суми, що виплачена у попередньому місяці, на 2,2 відсотка. При цьому частка щомісячної суми у розмірі більш як 50 копійок округляється до 1 гривні. Остаточний розрахунок проводиться в останньому місяці виходячи із суми, кратної 13,6 зазначеного прожиткового мінімуму.

Контроль за цільовим використанням допомоги та створенням належних умов для повноцінного утримання та виховання дітей здійснюється головними державними соціальними інспекторами та державними соціальними інспекторами органів праці та соціального захисту населення разом з управліннями (відділами) у справах сім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей.

У разі встановлення факту нецільового використання коштів зазначені органи подають органу, що призначив допомогу, пропозиції щодо припинення її виплати.

Необхідно згадати і про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2006 року № 503 були внесені зміни до Порядку призначення і виплат допомоги при народженні дитини особам, застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Внесенням відповідних змін було врегульовано, зокрема питання оформлення допомоги при народженні дитини, реєстрація народження якої була здійснена в іноземних компетентних органах.

У зв'язку із зазначеним, громадянка України, яка постійно проживає в Україні, і при цьому народила дитину під час тимчасового перебування за межами України, має право на оформлення збільшеної допомоги при народженні дитини у розмірі 8,5 тис. грн.

Для призначення одноразової допомоги при народженні дитини в таких випадках необхідно подати легалізовані в установленому порядку документи про народження, видані іноземним компетентним органом.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2007 року №13 виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованим в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування з 1 січня 2007 року призначаються органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.

Таким чином, на сьогоднішній час за розглядуваним видом допомог громадяни звертаються до управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації або місцем проживання застрахованої особи.

Вказані вище норми та положення стосуються громадян, які підлягали загальнообов’язковому соціальному страхуванню.

В свою чергу, особи, які не підлягали загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з народженням дитини, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності [6].

При цьому, відповідно до ст. 22 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" взяття на облік у виконавчих дирекціях відділень Фонду

здійснюється:

- юридичних осіб (відокремлених підрозділів юридичних осіб) та фізичних осіб - підприємців - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду;

- фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - в день отримання від них відповідної заяви.

Юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника в такі строки:

- юридичні особи - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду;

- відокремлені підрозділи юридичних осіб - з дня взяття їх на облік у робочому органі відділення Фонду, за умови самостійного здійснення розрахунків по оплаті праці;

- фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - в день одержання робочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником;

- фізичні особи - підприємці, які не використовують найману працю, - з дня взяття їх на облік в робочому органі відділення Фонду, за умови виявлення бажання брати участь у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах;

- фізичні особи, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - з дня отримання від них робочим органом відділення Фонду відповідної заяви.

Повідомлення про взяття на облік надсилається страхувальнику наступного робочого дня з дня набуття ним статусу страхувальника.

Зняття з обліку страхувальника здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, а фізичних осіб, які не мають статусу підприємців та використовують найману працю, - за їх заявою після проведення передбачених законодавством перевірок страхувальника, звірення розрахунків з ним та проведення остаточного розрахунку.

Порядок надання одноразової допомоги при народженні дитини незастрахованим особам визначений Законом України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми”.

Одноразова допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (усиновителю чи опікуну), не застрахованому в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Одноразова допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Усиновителям та опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про усиновлення або встановлення опіки.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину [7].

Одноразова допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Стаття 12 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” визначає розмір допомоги при народженні дитини і передбачає, що допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2.2 Особливості призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Відповідно до ст. 42 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину.

Зазначена допомога надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується застрахованій особі щомісяця з дня настання відпустки по догляду за дитиною по день її закінчення, але не пізніше ніж по день досягнення дитиною зазначеного віку включно.

Усиновителям та опікунам допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається не раніше дня прийняття рішення суду про усиновлення чи відповідного органу про встановлення опіки.

У разі виходу на роботу застрахованої особи до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною виплата допомоги припиняється з дня її виходу на роботу. Виплата допомоги може бути продовжена за умови подання копії або витягу з наказу (розпорядження) про вихід на роботу на умовах неповного робочого часу.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 23 відсотків зазначеного прожиткового мінімуму.

Допомога із врахуванням середньомісячного сукупного доходу сім’ї призначається на шість місяців.

Середньомісячний сукупний дохід сім’ї визначається згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан осіб, що звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

До складу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, включаються:

- чоловік (дружина);

- рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації;

- неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками;

- непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів;

- жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Підставою для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є заява застрахованої особи, наказ (розпорядження) роботодавця про надання застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки по догляду за дитиною, а для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”,— заява застрахованої особи та розпорядження виконавчої дирекції відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.

Застраховані особи — суб’єкти підприємницької діяльності разом із зазначеними документами подають:

1) суб’єкти підприємницької діяльності — платники єдиного податку:

- довідку про реєстрацію у Фонді, видану виконавчою дирекцією відділення Фонду за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;

- довідку про сплату єдиного податку, видану органом податкової служби за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності;

2) суб’єкти підприємницької діяльності — добровільно застраховані особи:

- довідку про реєстрацію та сплату внесків до Фонду, видану робочим органом Фонду за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

У разі призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку така довідка подається органу праці та соціального захисту населення щокварталу.

Якщо застрахована особа — суб’єкт підприємницької діяльності у період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не може провадити підприємницьку діяльність та сплачувати страхові внески до Фонду, вона повинна припинити підприємницьку діяльність, знятися з обліку у Фонді та звернутися до органу праці та соціального захисту населення за призначенням відповідної допомоги як незастрахована особа, про що робочим органом Фонду видається довідка із зазначенням дати зняття її з обліку.

Усиновителі та опікуни додають до зазначених вище документів для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку копію рішення суду про усиновлення чи рішення відповідних органів про встановлення опіки.

Застрахованій особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за її заявою та на підставі довідки з місця роботи матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною та виплату їй допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати).

Якщо застрахована особа вийшла на роботу в режимі повного робочого часу до закінчення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, страхувальник-роботодавець повинен протягом п’яти днів з дня видання наказу про припинення зазначеної відпустки повідомити про це орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованої особи.

Необхідно зазначити, що порядок надання та виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років особам, які не були застраховані також має свої особливості.

Так, наприклад, на виконання статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей:

1) допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір);

2) для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім’ї, визначений згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан усіх членів сім’ї;

3) до складу сім’ї особи, що звернулася за призначенням допомоги, включаються чоловік (дружина); рідні, усиновлені та підопічні діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти віком до 23 років, які навчаються за денною формою у вищих навчальних закладах I–IV рівня акредитації та професійно-технічних навчальних закладах і не мають власних сімей, незалежно від місця проживання або реєстрації місця проживання; неодружені повнолітні діти, які визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв’язку з відсутністю власних доходів; жінка та чоловік, які проживають однією сім’єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Усиновителям та опікунам допомога призначається не раніше, ніж з дня прийняття рішення про усиновлення або встановлення опіки.

Особам, звільненим з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації, до їх працевлаштування допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки ліквідаційної комісії.

Особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі довідки державної служби зайнятості.

У разі працевлаштування матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною, до закінчення строку догляду зазначена допомога виплачується особі, яка продовжує догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особі, яка фактично доглядає за дитиною, здійснюється за письмовою заявою цієї особи та на підставі довідки матері дитини про те, що виплату зазначеної допомоги їй припинено (із зазначенням дати).

Матерям, які мають дітей віком до трьох років і одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається в повному розмірі.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку непрацюючій особі призначається на підставі виданої за місцем проживання довідки про те, що вона не працює (не служить, не навчається) і дитина проживає разом з нею [7].

Що стосується розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то у 2006 році вона виплачувалась у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Необхідно зазначити, що чинне законодавство України встановлює однакові правила для розгляду документів, що подаються з метою призначення та виплати одноразової допомоги при народженні дитини та досягненню нею трьох років.

Так, документи, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, особисто та розглядаються органом, що призначає і виплачує допомогу, протягом десяти днів з дня подання заяви.

Про призначення зазначених видів допомоги чи про відмову в їх призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п’яти днів після прийняття відповідного рішення.

Орган, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, повинен давати роз’яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.

Особи, яким виплачується допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в разі виникнення обставин, які можуть призвести до припинення виплати допомоги, зобов’язані у десятиденний строк повідомити про це органи праці та соціального захисту населення.

Виплата допомоги припиняється за рішенням органу, що призначає та виплачує цю допомогу, з дня (місяця), що настає після дня (місяця), в якому виникли такі обставини.

На кожного одержувача допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку органом праці та соціального захисту населення ведеться особова справа, в якій зберігаються документи, на підставі яких призначена допомога, а також розрахунки її розміру.

Необхідно вказати і про відповідальність за подання неправдивих відомостей для призначення допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Так, органи, що призначають і виплачують допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мають право у разі потреби перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги.

Підприємства, установи та організації несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок несвоєчасної видачі документів або видачі неправдивих даних, і відшкодовують її в установленому законом порядку.

Особи, яким виплачується допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов’язані повідомляти органи, що призначають і виплачують зазначену допомогу, про зміну всіх обставин, які впливають на виплату допомоги (зміни у складі сім’ї, перевищення середньомісячного сукупного доходу сім’ї тощо).

Суми допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім’ї, приховування обставин, які впливають на призначення і виплату допомоги тощо), стягуються згідно із законом.

Відрахування на підставі рішень відповідних органів провадиться у розмірі не більш як 20 відсотків суми виплачуваної допомоги.

Органи, що призначають і виплачують допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, мають право перевіряти матеріальне становище сімей з дітьми.

Рішення органу, що призначає і виплачує допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, може бути оскаржено у вищестоящі органи у порядку їх підлеглості або у судовому порядку.

Допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується через установи уповноважених банків, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України.

У селах та селищах виплата допомоги може здійснюватися державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за місцем проживання застрахованої особи (одного з батьків дитини, усиновителя, баби, діда, іншого родича або опікуна), якій призначена допомога.

Виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється щомісяця державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку за графіками, які складаються та узгоджуються з органами праці та соціального захисту населення і фінансовими органами, на підставі виплатних документів, що готуються органами праці та соціального захисту населення.

Перерахування коштів державним підприємствам і об’єднанням зв’язку та установам уповноважених банків для забезпечення виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється органами праці та соціального захисту населення.

У разі зміни місця проживання одержувача допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплата її продовжується органом праці та соціального захисту населення за новим місцем проживання.

Призначені органами праці та соціального захисту населення застрахованим особам, але своєчасно не одержані суми допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень. При цьому виплата здійснюється виходячи із розміру прожиткового мінімуму, встановленого на день її призначення.

У разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку перераховується без звернення осіб, яким вона призначена, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий розмір прожиткового мінімуму.


РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА, ЩО СТОСУЄТЬСЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ДОПОМОГ

3.1 Проблеми правового регулювання виплат основних видів допомог

Необхідно відзначити, що на сьогоднішній час правове регулювання виплат одноразової допомоги при народженні дитини та по догляду за нею до досягнення трирічного віку суттєво відрізняються від тих процедур, які існували до 2001 року, до впровадження системи загальнообов’язкового соціального страхування. З її запровадженням змінились принципи та механізми визначення права на ці допомоги, механізми та принципи їх обчислення та призначення.

Потрібно підкреслити, що вказані механізми формувались на підґрунті законодавства колишнього СРСР, що спочатку знайшло своє відображення і в законодавстві України.

Так, наприклад, аналiз статей 16-21 Закону України вiд 21 листопада 1992 pоку “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” спочатку показує, що законодавець пpаво на одноpазову допомогу пpи наpодженнi дитини пов’язував не з сiм’єю, а з окpемими членами сiм’ї. До останнiх були віднесені:

1) мати дитини;

2) батько дитини;

3) усиновитель дитини;

4) опiкун дитини;

5) особа, що фактично виховує дитину.

Звiдси напpошується висновок пpо невдалу початкову констpукцiю ст.16 вказаного Закону вiд 21 листопада 1992 p. Пiд поняттям “сiм’я” законодавець, мабуть, pозумiв тpадицiйну сiм’ю, тобто осiб, якi пеpебувають у заpеєстpованому шлюбi i мають новонаpоджену дитину. Але дитина може наpодитись в осiб, що пеpебувають у фактичних шлюбних вiдносинах. У випадках загибелi батькiв чи вiдмови вiд дитини виникає потpеба у встановленнi опiки чи усиновленнi дитини. Всi цi ситуацiї згодом пропонувалось охопити єдиним поняттям “сiм’я” [35, с. 58].

Згодом у формування нового законодавства втрутились принципи побудови соціальної держави, реалізація яких сьогодні не співпадає з економічними процесами

Необхідно зазначити, що при розгляді ефективності реалізації державної соціальної політики при виплаті різних видів допомог на дітей, у контексті упередження потенційних та нейтралізації наявних загроз національним інтересам, серед основних чинників, що зумовлюють актуальність проблематики соціальної безпеки держави, виділяють наступне:

1) сучасний стан та темпи оздоровлення економіки України об’єктивно не можуть повною мірою забезпечити реалізацію державою конституційно і законодавчо закріплених зобов’язань у сфері виплати соціальних допомог..

2) не вистачає бюджетних коштів і на реалізацію норм соціального захисту, зокрема щодо надання всіх пільг і допомоги. Нині є понад 40 нормативно-правових актів, що регулюють надання більше 100 видів пільг та допомоги, фінансування яких у повному обсязі (приблизно 17.млрд грн) виходить далеко за можливості бюджету. Водночас, як свідчить аналіз, велика кількість пільговиків та сімей, які мають у своєму складі пільговиків, не є малозабезпеченими, а мають стабільні джерела доходів. Отже, існуюча система пільг та компенсацій створює значне навантаження на систему державних фінансів, але при цьому не забезпечує матеріальною підтримкою громадян, які дійсно її потребують.

Розглядаючи тенденції до зростання доходів громадян за 2003-2006 роки, зокрема у частині заробітної плати, пенсійного забезпечення, як позитивні, маємо відзначити, що темпи зростання цих показників та їх рівень були не адекватні як ресурсному потенціалу держави, так і вимогам часу.

Таким чином, у більшості випадків неузгодження нормативно-правових актів з реальною економічною ситуацією (точніше — її ігнорування), їх прийняття на хвилі політичного популізму, за відсутності системного підходу та нових ринкових механізмів функціонування окремих складових соціальної сфери, не тільки не сприяло розв’язанню наявних суперечностей, але й зумовлювало загострення негативного сприйняття населенням впроваджуваної соціальної політики щодо виплати різних видів допомог.

Як свідчить статистика, сьогодні українська економіка розвивається прискореними темпами. Посилення адресності державної допомоги малозабезпеченим визначено пріоритетним напрямом соціальної політики та стратегії подолання бідності. Завдяки турботі держави, сімейні бюджети майже трьох мільйонів найменш захищених громадян України поповнюються завдяки тим видам державної соціальної допомоги, які пов’язані з народженням та доглядом за дітьми [27, с.51].

Сутність і завдання цих соціальних допомог після 1996 року дещо змінились.

Так, завданням державної соціальної допомоги стало полегшити матеріальний стан людей, які опинилися у скрутному матеріальному становищі, незалежно від їхньої трудової діяльності.

Соціальна допомога по суті стала відрізнятись від соціального страхування. Для отримання виплат по соціальному страхуванню єдиною умовою було те, щоб людина була застрахована.

На даний час, одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною по досягненню нею трирічного віку віднесені до категорії державних, що забезпечуються незалежно від участі в системі спеціального соціального страхування.

Так, одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” не застрахованій в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну).

Застрахованій особі, яка усиновила дитину або взяла її під опіку, допомога при народженні дитини надається, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше шести місяців з дня народження дитини.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Одноразова допомога при народженні дитини незастрахованій особі надавалась у подвійному розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць.

Розглянемо динаміку розміру цих виплат за останні шість років:

Період Розмір Нормативний акт
З 1.012001р. до 20.09.2001р. 176,95 грн. (64% прожиткового мінімуму для дітей до 6 років ЗУ “Про розміри внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” (ст.4).
З 20.09.2001р. до 01.10.2001 р. 177 грн. Постанова правління Фонду соц. страхування тимч. втрати працездатності від 19.09.2001 р. №33
З 01.10.2001р. до 01.01.2002р. 180 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 19.09.2001 р. №33
З 01.01.2004р. до 01.04.2002р. 200 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 24.12.2001 р. №49
З 01.04.2002р. до 01.10.2002 р. 300 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 29.03.2002 р. №3
З 01.10.2002р. до 01.01.2004 р. 320 грн. Постанова правління ФСС ТВП від 26.09.2002 р. №45

Як вже зазначалось в цій роботі, з середини 2005 року одноразова допомога при народженні дитини склала 8500 грн.

В той же час, за повідомленням прес-служби Міністерства фінансів України від 27 вересня 2007 р. у 2008 році державна допомога дітям і сім'ям з дітьми повинна істотно посилитись.

Так, видатки на виплату допомог сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям на 2008 рік планується збільшити у порівнянні з нинішнім роком на 2,1 млрд. грн або на 20,2%.

Вже у перші роки життя державну підтримку гарантовано одержить кожна дитина. Держбюджетом передбачається підвищення розмірів соціальних гарантій при народженні першої дитини - до 11 тис. 700 гривень, другої – до 25 тис. гривень, третьої і наступної дитини – до 50 тис. гривень.

Частину коштів планується виплачувати одноразово, а решту поетапно, що дозволить рівномірно розподілити їх використання на дітей та підвищить їх ефективність.

Водночас, Уряд попіклувався про інші аспекти життя сім'ї. Так, у наступному році планується збільшення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до зростання встановленого законом розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Для малозабезпечених сімей розмір такої допомоги становитиме з початку року - до 301 грн., на кінець року – до 313 грн.

Зазначене може вплинути на певні економічні процеси, а тому потребує ретельного вивчення та нового правового регулювання.

Основним же досягненням українського законодавства залишається те, що право на допомогу при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначені допомоги повинні й надалі надаватись застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період лікарняного та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Серед певних проблемних питань, на фоні спрощення процедури виплат на дітей, сьогодні фахівці відмічають зміну розпорядників відповідних коштів.

Так, з початку 2007 року всі мами – як застраховані, так і не застраховані – перейшли на обслуговування в органи праці та соціального захисту. Таким чином виникла доцільність механізм виплат зробити універсальним, скоротити перелік необхідних для отримання допомог документів [45, с. 59].

Саме на це була спрямована прийнята 11 липня 2007 року постанова Кабінету Міністрів України „Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751 та від 11 січня 2007 р. № 13”.

Відповідно до вказаної постанови КМУ для того, щоб отримати одноразову виплату при народженні дитини у розмірі восьми з половиною тисяч, і застрахованим, і незастрахованим особам потрібно подати уніфікований комплект з трьох документів. А саме:

- заяву про призначення допомоги,

- копію свідоцтва про народження дитини,

- довідку з державного органу реєстрації актів цивільного стану для призначення одноразової допомоги при народженні дитини.

Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів, надають ще копію рішення про усиновлення чи встановлення опіки.

Раніше цей перелік був значно ширший і незастраховані матері повинні були також надати копії трудових книжок обох батьків, довідку з місця служби чи навчання, довідку про склад сім’ї з ЖЕКу.

Новий порядок, крім іншого, суттєво полегшив отримання допомоги на дітей жінкам, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності.

По-перше, він фактично прирівняв всіх жінок-підприємців, котрі не платили внески на соціальне страхування, до непрацюючих жінок. Це означає, що тепер їм для призначення одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також у зв’язку з вагітністю та пологами не потрібно припиняти підприємницьку діяльність.

По-друге, при призначенні другого виду допомоги - по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - жінкам-підприємцям, які працювали на єдиному податку, не потрібно брати довідку про реєстрацію у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Більше того, жінок, які у період догляду за дитиною до трьох років не ведуть підприємницької діяльності і не платять внески у Фонд соцстраху, також прирівняли до непрацюючих. Тобто, вони стали отримувати цей вид допомоги як незастраховані матері.

Ще одна досить важлива зміна - самозайнятим жінкам (адвокатам, нотаріусам, творчим працівникам і тому подібне), які сплачували внески на соціальне страхування добровільно, тепер при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не доведеться надавати розпорядження виконавчої дирекції Фонду соцстраху за місцем їх обліку. Потрібна лише довідка про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення за допомогою.

Також всім незастрахованим матерям при призначенні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не потрібно пред’являти довідку із ЖЕКу про склад сім’ї.

Застрахованим особам, які будуть фактично доглядати за малюком (один з батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), потрібно подати заяву про призначення такого виду допомоги та наказ роботодавця про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Суб’єкти підприємницької діяльності - платники єдиного податку – додатково надають довідку про сплату єдиного податку з податкової служби. А ті, хто був добровільно застрахований і платив внески, - вже згадувану довідку про сплату внесків до Фонду соцстраху на момент звернення за допомогою [48, с. 62].

Незастрахованим особам потрібно подати наступні документи:

- заяву,

- копію свідоцтва про народження дитини,

- виписку з наказу за місцем служби про надання відпустки (це - для військовослужбовців),

- довідку з місця роботи (для тих, хто навчається),

- копію трудової книжки матері (батька, усиновителя, опікуна, іншої особи, яка фактично буде доглядати дитину),

- довідку про те, що громадянин не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності,

- довідку про те, що особа стоїть на обліку у центрі зайнятості і про те, що виплата допомоги по безробіттю припинена.

Також особам, які звільнені з підприємства у зв’язку з його ліквідацією, потрібно надати відповідну довідку ліквідаційної комісії.

Усиновителі та опікуни, крім перерахованих документів, надають копію рішення про усиновлення та встановлення опіки.

Розмір цієї допомоги, як і раніше, буде залежати від прожиткового мінімуму і доходу сім’ї. Тобто, вона складає різницю між 50 відсотками прожиткового мінімуму для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу.

Так, наприклад, у квітні 2007 року прожитковий мінімум збільшився до 561 гривні, 50 відсотків його розміру – це 280 гривень 50 копійок. Але в будь-якому випадку ця допомога незастрахованим особам не може бути більша 90 гривень, а застрахованим – не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з квітня – 129,03 грн).

Для призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що перевищує мінімальну гарантовану суму, додатково потрібно заповнювати декларацію про доходи та майновий стан сім’ї, а також надати довідки про доходи сім’ї за попередні шість місяців.

До речі, у жовтні 2007 року року, у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 561 до 568 гривень, ця сума допомоги повинна підвищитись.

Таким чином, у разі затвердження нового розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням та допомоги на дітей одиноким матерям перераховуються без звернення осіб, яким вони призначені, з місяця набрання чинності актом законодавства, що встановлює новий прожитковий мінімум.

Необхідно зазначити, що раніше основні ускладнення виникали в питаннях переоформлення виплат державних соціальних допомог та їх виплат в разі смерті одержувача. На даний час вони також вирішені.

Так, переоформлення допомоги на іншу працездатну особу, яка не отримує пенсії і не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, здійснюється згідно з письмовою заявою на підставі довідки з місця роботи, служби, навчання особи, яка одержувала допомогу, про те, що вона вийшла на роботу, службу, навчання до закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною і виплату зазначеної допомоги їй припинено

В свою чергу, призначені суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами при народженні дитини, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням, на дітей одиноким матерям, недоодержані у зв’язку із смертю одержувача, виплачуються членам сім’ї померлого, які проживали разом з ним на день його смерті або опікуну (піклувальнику). Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше ніж протягом трьох місяців після смерті.

Не дивлячись на постійне вдосконалення механізмів призначення та виплат допомог сімям з дітьми, на праткиці виявляються певні труднощі в термінах їх оформлення. Це говорить про необхідність подальшої зміни принципів їх надання.

3.2 Шляхи вдосконалення правового регулювання основних видів допомог: одноразової допомоги при народженні дитини і допомоги по досягненню нею трирічного віку

На сьогоднішній час система виплат державних соціальних допомог спрямована на поліпшення матеріального забезпечення соціально вразливих верств населення, подолання бідності та зниження ступеня розшарування суспільства за рівнем доходів.

Станом на 01 січня 2007 року в Україні цією системою було охоплено близько 3 млн. чоловік.

У 2005-2006 роках значно підвищився рівень державних соціальних гарантій населенню, зокрема збуло збільшено в 11,7 рази розмір одноразової допомоги при народженні дитини, більш ніж у 2 рази — державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам [59, с. 57].

Водночас фахівці відмічають, що рівень бідності населення в Україні, передусім серед сімей з дітьми, родин, в яких є непрацездатні або непрацюючі особи працездатного віку, свідчить про недостатню ефективність існуючої системи державної підтримки соціально вразливих верств населення. Так, наприклад:

1. Встановлені розміри державної соціальної допомоги окремим категоріям громадян не завжди відповідають фактичним потребам в соціальній підтримці більшості сімей.

2. Окремі види соціальної допомоги дотепер надаються без урахування доходів отримувачів.

3. Відсутні системи оцінювання впливу надання державної соціальної допомоги населенню на подолання бідності та інформаційна база даних про потенційних отримувачів такої допомоги. Разом із тим тільки третина сімей, охоплених програмами державної соціальної допомоги, віднесена до бідних.

Таким чином, потребують удосконалення існуючі підходи до оцінки рівня бідності.

Повинна бути активізована робота державних соціальних інспекторів, спрямована виключно на виконання контрольних та дозвільних функцій щодо отримання державної соціальної підтримки, а не на допомогу соціально вразливим чи неблагополучним родинам та виявлення їх реальних потреб у такій допомозі.

Процедура призначення окремих видів державної соціальної допомоги є невиправдано складною, потребує від громадян значних витрат часу та енергії на збирання і подання численних довідок та документів. У більшості місцевих органів праці та соціального захисту населення не створено належних умов для прийому громадян, не забезпечено безперешкодного доступу осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Необхідно відзначити й те, що рівень поінформованості населення щодо можливості отримання державної соціальної допомоги є недостатнім.

Такий стан у сфері надання державної соціальної допомоги зумовлює необхідність розроблення Основних напрямів вдосконалення системи соціальних виплат населенню (далі — Основні напрями), спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.

Метою Основних напрямів повинно вдосконалення системи соціальних виплат, спрямованих на посилення соціального захисту соціально вразливих верств населення, спрощення процедур надання державної соціальної допомоги. Зокрема і одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Реалізація таких Основних напрямів сприятиме зменшенню масштабів і глибини бідності, посиленню адресності та збільшенню розмірів державної соціальної допомоги, підвищенню ефективності , використання коштів, які спрямовуються на ці цілі, забезпеченню широкого доступу громадян до інформації з питань соціального захисту населення, створенню сучасної матеріальної бази та відповідного інформаційного і кадрового забезпечення для отримання . населенням усіх видів державної соціальної допомоги за єдиною заявою.

Основними напрямами такої програми повинні стати:

1) удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності, шляхом:

визначення конкретних цілей, завдань та показників виконання бюджетних програм соціального захисту населення; запровадження нових методологічних підходів до визначення показників бідності;

забезпечення проведення оцінки і моніторингу ефективності системи державної соціальної допомоги;

2) впорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресності соціальної підтримки окремих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім'ї, а саме:

визначення важливим принципом адресного спрямування державної підтримки орієнтацію на сім'ю, забезпечення її життєвих потреб з урахуванням вимог законодавства щодо сімейного обов'язку утримання тих членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги чи опинились у скрутних життєвих обставинах;

запровадження економічно обґрунтованих критеріїв визначення права на отримання державної соціальної допомоги, в тому числі оцінки майнового стану сім'ї;

заохочення громадян до активної життєвої позиції та прагнення підвищити рівень життя своєї сім'ї власними зусиллями; підвищення розмірів усіх видів державної соціальної допомоги до рівня прожиткового мінімуму відповідних соціальних, і демографічних груп населення;

3) спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги через застосування:

принципу призначення усіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

мережі консультаційних служб із залученням громадських організацій з метою широкого інформування громадян про їх права і обов'язки у сфері надання державної соціальної допомоги;

сучасних інформаційних технологій для дистанційного консультування громадян, визначення права особи на державну соціальну допомогу та призначення такої допомоги;

принципу довіри до наданої особою інформації про свій майновий стан та покладання функції доведення недостовірності такої інформації на органи державної влади;

4) запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом "єдиного вікна", що забезпечить їх обслуговування на якісно новому рівні, шляхом:

- застосування інтегрованого підходу до надання усіх видів державної соціальної допомоги, на які особа має право;

- формування інформаційної бази про отримувачів та потенційних отримувачів державної соціальної допомоги;

- забезпечення ефективного використання коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, передбачених на виконання програм соціального захисту населення;

- підвищення ефективності роботи спеціалістів органів праці та соціального захисту населення;

5) удосконалення інституту державних соціальних інспекторів через:

- визначення однією з основних функцій державних соціальних інспекторів здійснення соціального супроводу найбільш соціально вразливих чи неблагополучних сімей;

- збільшення чисельності державних соціальних інспекторів з урахуванням нормативів соціального обслуговування сімей; навчання державних соціальних інспекторів основ психології та соціальної роботи; поліпшення організаційного, кадрового та матеріально-технічного забезпечення роботи державних соціальних інспекторів;

6) модернізація інформаційних і комунікаційних технологій та удосконалення зв'язків з громадськістю через:

- створення сучасної технічної бази та розвиток інформаційно-аналітичної системи органів праці та соціального захисту населення;

- формування єдиної бази даних отримувачів державної соціальної допомоги та Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги, інтегрованих з базами даних (реєстрами) Державної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, державної служби зайнятості, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, державних органів реєстрації актів цивільного стану, створення відповідних загальнодержавних мереж;

- впровадження інтегрованих програмних продуктів для надання всіх видів державної соціальної допомоги за однією заявою;

- застосування сучасних соціально-інформаційних технологій для врахування громадської думки щодо існуючих і нових соціальних програм; формування сучасної інформаційної системи з метою запровадження пластикової чи іншого виду картки (соціального паспорта особи);

7) створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчання і підвищення кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення, що сприятиме підвищенню якості обслуговування населення; та запровадження сучасної системи управління персоналом;

8) впровадження Міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи, у тому числі розвиток благодійництва у сфері надання соціальної допомоги соціально вразливим верствам населення.

Ці Основні напрями можуть реалізуватись завдяки затвердження Указом Президента України та подальшою реалізацією Кабінетом Міністрів України через відповідну постанову заходів з реалізації "Основних напрямів на центральному та місцевому рівнях, розроблення і прийняття законів та інших нормативно-правових актів з питань удосконалення системи соціальних виплат населенню”.

Необхідно запровадити експерименти з реалізації окремих Основних напрямів для визначення найбільш ефективних механізмів надання державної соціальної допомоги.

Згодом, потрібно широкомасштабне здійснення заходів у системі органів праці та соціального захисту населення (впровадження єдиної технології прийому громадян, інформування громадськості з питань діючої системи державної соціальної допомоги, технічне переоснащення зазначеної системи, модернізація інформаційних і комунікаційних технологій," перенавчання та атестація персоналу). На цьому етапі потрібно здійснити посилення адресного підходу до надання державної соціальної допомоги, перш за все бідним сім'ям та найбільш соціально вразливим верствам населення.

Фінансове забезпечення реалізації таких Основних напрямів повинно здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Необхідно також врахувати ті позитивні приклади, які останнім часом запровадили органи влади в місті Києві.

Так, наприклад, крім державної адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення Києва міською державною адміністрацією в рамках загальноміської комплексної програми “Турбота” надається матеріальна допомога, яка носить систематичний або одноразовий характер. Так, відповідно до розпорядження Київської державної адміністрації від 05 лютого 2004 р. надається одноразова матеріальна допомога малозабезпеченим сім’ям у розмірі 1000 гривень на кожну дитину, народжену в Києві з 01 січня 2004 р. Така допомога призначається управліннями праці та соціального захисту районних державних адміністрацій додатково до державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям.

Необхідно на нормативному рівні закріпити механізми реалізації аналогічних програм органами місцевого самоврядування у всій Україні.


ВИСНОВКИ

Проведене в цій роботі дослідження дає підстави стверджувати, що соціально-економічна ситуація, яка склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення механізмів обчислення та виплати державних допомог сісмям з дітьми, серед яких основне місце займають:

1) одноразова допомога при народженні дитини;

2) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Основним досягненням українського законодавства стало те, що вказані допомоги надаються особам, як застрахованим, та к і не застрахованим в системі загальнообов’язкового соціального страхування.

Так, одноразова допомога при народженні дитини надається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. застрахованій та відповідно до Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, який набув чинності в новій редакції з 1 січня 2002 року, не застрахованій в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну).

Згідно із встановленими правилами одноразова допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну або усиновителю незалежно від його занятості та віку.

Виплата здійснюється у 22,6 кратній сумі прожиткового мінімуму для дитини віком до 6 років.

При народженні дитини перша сума виплачується у 9 кратному розмірі прожиткового мінімуму, а решта суми протягом наступних 12 місяців.

Якщо усиновлено чи народжено 2 чи більше дітей, то допомога надається на кожну дитину.

Умови припинення виплати допомоги (припиняється наступного місяця після виникнення зазначених обставин):

· позбавлення отримувача допомоги батьківських прав;

· відмови отримувача допомоги від виховання дитини;

· нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини;

· перебування отримувача допомоги у місцях позбавлення волі за рішенням суду.

Контроль за цільовим використанням допомоги здійснюється соціальними органами праці та соціального захисту населення разом з відділами у справах сім'ї, дітей та молоді і органами опіки та піклування шляхом проведення моніторингу виплат і використання допомоги, вибіркового обстеження окремих сімей. Виплату допомоги може бути поновлено.

Допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше подвійного розміру встановленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. На сьогоднішній час її розмір складає 8500 грн.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має як застрахована, так і не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

В цілому, можна говорити про те, що законодавством України вдосконалена система призначення та виплат, розглянутих в даній роботі державних соціальних допомог.

Є беззаперечним те, що наpодження дитини пpизводить до значних матеpiальних витpат на її утpимання, до чого сiм’я не завжди готова і психологiчно, особливо молода та з невисокими доходами. З метою часткового вiдшкодування витpат на новонаpоджену дитину, деpжава, яка заiнтеpесована у позитивнiй демогpафiчнiй ситуацiї, повинна постійно вдосконалювати механізми соціального захисту сімей з дітьми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. – К., 1996 р.

2. Закон України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 16 листопада 2000 року // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 1. — Ст. 2.

3. Конвенція про права дитини / Збірн. документів. — Львів: Оксарт, 1995. — С.29–49.

4. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" від 4 листопада 2004 року // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 12 — Ст. 128.

5. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” від 01 червня 2000 року № 2014-III // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №50. — Ст. 367.

6. Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №14. — Ст.71.

7. Закон України “Про державну допомогу сім'ям з дітьми” від 22 березня 2001 року № 2811-XII //Відомості Верховної ради України. — 2001. — №20. — Ст.102.

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №751 “Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми” // Урядовий кур’єр. – січень 2002 р. - № 4

9. Порядок надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства фінансів України 30 квітня 2002 року №226/293/169 // Офіційний вісник України. — 2002. — №24. — Ст. 92

Спеціальна література:

10. Азарова Е.Г., Сазонов В.С. Пособия многодетным и одиноким матерям и на детей малообеспеченным семьям. – М.: ЮЛ, 1979. — 128 с.

11. Андреев В.С. Право социального обеспечения в СССР: Учебник. -М.: ЮЛ, 1987. — 352 с.

12. Безугла Я.І. Актуальні проблеми соціального забезпечення і захисту в Україні //Проблеми соціального захисту в Україні: Матеріали наук. – практ. конф. 20-21 червня 2001 р. – Чернігів, 1996. – с. 6-14.

13. Богданов С. Соціальний захист інвалідів: український та польський досвід - К. Видавництво Соломії Павличко "Основи". 2002. — 120 с.

14. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення. Навчальний посібник. – К., 2004. — 266 с.

15. Бондарчук К. Забезпечення трудової зайнятості інвалідів в Україні: стан проблеми та перспективи // Соціальний захист. — 2004. — №1— Ст.21-26.

16. Борецька Н. П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. — К.: Ін Юре., 2005. — 136 с.

17. Вірич О. Створити суспільство рівних можливостей //Соціальний захист. — 2001. — №12. — Ст.34-36.

18. Ганслi Теренс М. Соцiальна полiтика та соцiальне забезпечення за ринкової економiки. - К.:Либідь, 2005. — 218 с.

19. Грачев Л. Программа социальной работы с семьями, имеющими детей-инвалидов.- М.: Атика,1992. — 316 с.

20. Зайцева З., Іванова І. Особливості функціонування сім'ї, яка виховує дитину з особливими потребами // Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. - К., 1998. — 59 с.

21. Иванова Р.И. Понятие и социально-правовая природа пособий как вида социального обеспечения. В кн.: "Социальное обеспечение в СССР за 60 лет". - М.: Труды ВЮЗИ. 1980. — 145 с.

22. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Пособия по социальному обеспечению. -М., 1977. — 80 с.

23. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Пособия по социальному обеспечению. – М.: ЮЛ., 1977. — 49 с.

24. Іванова І. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К., 2000. — 152 с.

25. Капська Л. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. – К., 2001. — 72 с.

26. Качан Л. Соціальний захист дітей-інвалідів в Україні //Соціальний захист. – 2000 - №7. — 89 с.

27. Комиссия по правам человека ООН. Права ребенка: Доклад Специального докладчика.—1997. 1февр.— E/CN.4/1997/95/Add.2.— С. 33.

28. Комиссия по правам человека ООН: Доклад Специального докладчика. — 1998. — 13 янв. — E/CN.4/1998/101. — С. 23.

29. Лібанова Е. Соціальна стратифікація українського суспільства і передумови становлення середнього класу // Нова політика. — 2006. — № 1.— Ст. 29

30. Мартинчук Л.М. Реалізація завдань держави в сфері соціальної політики // Соціальний захист. — 2000. — №10. — Ст.34-35.

31. Матеріали прес-конференції “Державні гарантії соціального захисту та реабілітації дітей-інвалідів” // "Праця і зарплата". — N 21 (313). — червень 2002 р. – Ст. 35-37.

32. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. – М.: Книжный мир, 1999. — 281 с.

33. Мачульська Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социальное обеспечения: Учебное пособие для ВУЗов. – 3-е изд. – М.: Книжный мир, 2001. — 293 с.

34. Мостіпан О. Відстоювати права інвалідів //Соціальний захист. — 2000. — № 6. — Ст.39- 41

35. Павлова Л.В. Международная защита прав ребенка // Права ребенка — законодательство и практика: Материалы республиканской научно-практической конференции. — Минск., 1999. — 48 с.

36. Паламар І. Ін. Шлях до життя дітей з особливими потребами інвалідів // Соціальний захист. — 2003 — №4. — Ст.32-34.

37. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. — 1999. — №9. — Ст. 22-26.

38. Рязанова Н. Державна допомога сім'ям з дітьми” // Соціальний захист. — №7. — 2001. — Ст. 30.

39. Синчук С.М., Бурак В.Я. Право соціального забезпечення в Україні. Навчальний посібник. - Київ “Знання”. 2003. — 206 с.

40. Сирота И.М. Все о пенсиях, пособиях, социальной защите граждан Украины. - Харьков. Одиссей, 1999. — 163 с.

41. Сирота И.М. Право социального обеспечения в Украине. Харьков. "Одиссей", 2005. — 384 с.

42. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечення в Україні. Київ. Юрінком Інтер. 2005. — 288 с.

43. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. — 2006. — №27. — Ст.50

44. Социальное обеспечение граждан Украине – К.: Юрид. компания ВЕСТ и КО, 1999. — 123 с.

45. Соціальна допомога нового типу // Праця і зарплата. — 1999. — №9. — Ст. 57-62

46. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В.Полтавця. – К., 2004. — 205 с.

47. Сташків Б.І. Вдосконалення законодавства про допомоги //Право України. — 1997. — №7. — С.19-22.

48. Сташків Б.І. Допомога по вагітності та пологах. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 1. – Чернігів, 1998. — 184 с.

49. Сташків Б.І. Одноразова допомога при народженні дитини. // Проблеми права. Науково-практичний збiрник. Ч. 2. – Чернігів, 1998. — 191 с.

50. Сташків Б.І. Юридичні факти в праві допомоги // Проблеми права: науково-практичний збірник. Випуск І. – Чернігів: Юрист, 1997. — 210 с.

51. Стичинський В.С., Зуб І.В., Мінюков П.І., Мінюков А.П. Право соціального забезпечення в Україні. - Киів. Видавничий Дім “Юридична книга”. 2005. — 231 с.

52. Талан М., Павленко І. Під знаком особливої уваги до людей з особливими потребами // Соціальний захист. — 2003. — №3. — Ст.12-16.

53. Тарасенко В.С. Щодо правового визначення "дитина-інвалід" // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матеріали науково-практичної конференції, 12 березня 2004 року, м. Київ // За ред. О.Ф.Штанька, Н.Б.Болотіної, - К.:КЮ1 МВС України, 2004. — 251 с.

54. Татаренко Г. Моделі соціального страхування у контексті історії // Право України. — 2005. — №10. — Ст.69

55. Теория социальной работы: Учебник /Под. ред. проф. Е.И.Холостовой. – М.: Юристь, 1998. – 318 с.

56. Фирсов М.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы: Учебное пособие для студентов высших средних заведений. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004. — 412 с.

57. Фролова Е.П., Егорова Л.А. Пособия по социальному страхованию и социальному обеспечению. - М.: “Финансы и статистика”, 1986. — 174 с.

58. Фролова Е.П., Потшеба Г.И. Государственная помощь матерям и детям. - М.: “Финансы и статистика”, 1989. — 111 с.

59. Цільові соціальні допомоги // Соціальний захист. — №4. — 2000. — Ст.55 - 57.

60. Чумаченко М. Індивідуальна програма реабілітації інваліда - план дій для місцевих органів влади //Соціальний захист. — 2004. — №4. — Ст.15 - 18.

61. Юрій С.І., Шаманська Н.В. Соціальне страхування. – К.:”Кондор”. 2006. — 462 с.

62. Якубенко О. Соціальний захист дітей-інвалідів // Соціальний захист. — 2002 — № 5. — Ст. 22-26.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ  [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий