Смекни!
smekni.com

Прецеденти суду як джерела права Європейського Союзу (стр. 2 из 2)

Що стосується другого аспекту питання доктрини прецеденту в праві ЄС, тобто чи зобов’язані національні суди слідувати практиці Суду ЄС, то у справі Manzoni Генеральний адвокат Ворнер вказав на необхідність розрізнення, у контексті преюдиціального висновку, між дією res judicata та stare decisis. Визнаючи, що в силу першого принципу дія рішення обмежена конкретною справою, в рамках якої воно приймається, він, тим не менше, вказав на можливість застосування доктрини stare decisis, яка, на його думку, в праві ЄС означає, що «всі суди в Співтоваристві, за винятком Суду ЄС, пов’язані ratio decidendi рішення Суду ЄС. …Якщо відкинути такий висновок, то необхідно визнати, що нижчі суди та трибунали в держава-членах можуть розглядати рішення Суду ЄС тільки як переконливий авторитет і ігнорувати їх, якщо вважатимуть за потрібне, в той час як вищі суди… цього не можуть. Прийняття такого висновку, з іншого боку, означає, що всі суди в державах-членах у цьому аспекті знаходяться в однаковому становищі. На думку Генерального адвоката, юридичну силу рішень Суду ЄС слід порівнювати з рішенням Палати лордів, адже «рішення Палати лордів пов’язує, згідно з доктриною stare decisis, всі інші суди в Сполученому Королівстві, які повинні йому слідувати… але сама Палата лордів, і тільки вона одна, може переглянути та відійти від такого рішення в наступній справі». Такі ж міркування, на думку Генерального адвоката, повинні стосуватись і рішень Суду ЄС. [ 4 ]

Отже, незважаючи на той факт, що в установчих договорах ЄС прямо не вказується на обов’язковість для ЄС своїх попередніх рішень та за умов відсутності доктрини stare decisis, практика суду ЄС розвивається відверто за прецедентним принципом, рішення Суду ЄС є джерелом права та частиною правової системи ЄС, тобто Суд ЄС займається правотворчістю. Особливо це стосується актів тлумачення та судового контролю за правовими актами держав-членів ЄС на предмет відповідності загальноєвропейському законодавству.

Звичайно, судова правотворчість, що здійснюється Судом ЄС, відрізняється від «класичного» прецедентного права, але залишається такою, що пов’язано з юридичною природою судової влади у будь-якій країні, а також зі специфікою діяльності міжнародних судових органів (Суд ООН, Європейський Суд з прав людини тощо), а також відображує загальноєвропейську тенденцію. Вона, на думку дослідників діяльності Суду ЄС, полягає у тому, що судді не можутьподолати свої попередні правові позиції без вагомих на те причин, й тому важко провести розрізнення між суддями та законодавцем, оскільки будь-яке застосування передбачаєтлумачення, що означатиме взосконелення та конкретизацію норм права. [ 1 ]

Я думаю, що ця специфіка дії прецедентного права Суду ЄС повинна враховуватися і у правовій системі України.


Список використаної літератури

1. Шевчук С. В. Судовий прецедент у праві ЄС. // Бюлетень Міністерства юстиції України. — 2007. — № 6 . — с. 78-85

2. Кононенко В. Рішення Європейського Суду з прав людини як прецедент тлумачення Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Право України. — 2008. — № 3. — с. 131-134

3. Анакіна Т. М. Співвідношення прецедентної практики Судів Європейського Союзу та Європейського Суду з прав людини // Підприємство, господарство, право. — 2008. — № 8. — с. 145-148

4. Шевчук С. Судовий прецедент як джерело міжнародного права // Вісник Академії правових наук України. — 2007. — № 1 (48). — Х.: Право, 2007. — с. 42-55

5. Абдрашитова В. З. Прецедентный характер решений Европейского Суда по правам человека // Российская Юстиція. — 2006. — № 11.— с. 62-63