регистрация / вход

Правила біржових торгів та технологія їх проведення

Ретроспектива розвитку біржі. Правила біржової торгівлі та специфіка їх дотримання в Україні та правове регулювання. Порядок виставлення товарів на торги та їх зняття, організація торгівельного процесу. Державний контроль ф'ючерсного ринку за кордоном.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ЗАКОНОДАВЧО–ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Ретроспектива розвитку біржової торгівлі

1.2 Зміст правового регулювання біржових торгів

1.3 Поняття та види біржових угод

РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВИЛ І ТЕХНОЛОГІЇ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Правила біржової торгівлі та специфіка їх дотримання

2.2 Організація торгівельного процесу в біржовій операційній залі

2.3 Порядок виставлення товарів на торги та їх зняття

2.4 Особливості біржової мови жестів та жаргону

РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКОРДОНОМ

3.1 Регулювання ф’ючерсної торгівлі в США

3.2 Державне регулювання ф'ючерсного ринку у Європі та Азії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


ВСТУП

Актуальність теми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку України та світової ринкової економіки, одне із важливих мість у торгівлі займають біржі. Перехід економіки України на ринкові засади обумовив необхідність створення і спеціальних його інструментів, до яких відносяться і біржі.

Мета даної курсової роби – дослідити основні поняття і засади правового регулювання біржової діяльності та торгівлі в Україні та проаналізувати міжнародний досвід у сфері біржових торгів і ф’ючерсний ринок.

Завдання роботи – опрацювати інформативні джерела по даній темі та зробити загальний висновок про доцільність дослідження цієї галузі в майбутньому.

Об’єктом дослідження курсової роботи є суспільні правовідносини, які пов’язані з біржовою діяльністю як такою та правовим регулюванням біржових торгів.

Дана курсова робота містить перелік питань, які всебічно досліджують біржову діяльність та біржові торги (наприклад, поняття законодавчо-правового регулювання, історія розвитку біржової торгівлі, угоди, які укладаються на біржі, характеристика правил і технології біржової торгівлі, регулювання ф’ючерсного ринку закордоном.

Питання біржового регулювання та біржових торгів вивчали такі представники сучасної науки як Бердникова Т.П., Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р., Сохацька О.М., Кононенко І.В., Дудяк Р., Бігуль С.О., Улибин К.А., Андрюшина И.С., Харисова Н.Л., Іванов К.А. та ін..

В Україні присутнє досить непогане законодавче регулювання даної проблематики : ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу», ЗУ «Про товарну біржу», «Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією» та ін.

Проблематика даної роботи полягає в дослідженні недосконалості законодавства України в сфері регулювання біржової діяльності, колізіях в нормативно-правових актах, невеликій кількості наукових праць по даній темі. Отже, необхідно дослідити законодавство про біржову діяльність, охарактеризувати ретроспективу розвитку існування біржі, проаналізувати правила біржових торгів і технологію їх проведення в Україні і закордоном, а також зробити загальні висновки по результатам дослідження та проблемним питанням.


РОЗДІЛ 1 ЗАКОНОДАВЧО – ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Ретроспектива розвитку біржової торгівлі

Започаткування біржової торгівлі в Україні пов'язують із відкриттям у 1796 р, товарної біржі у м. Одесі та у 1834 р. - у м. Кременчук. Загалом, можна виділити наступні етапи розвитку біржової торгівлі.

1796- 1860 рр. Зародження біржового руху Характерними особливостями цього періоду є створення та функціонування кількох товарних бірж з незначними обсягами угод, недосконалістю механізмів організації товарів, а також те, що не всі товари були предметом біржового обороту.

Функціонування, товарних бірж цього часу не відігравало суттєвої ролі і на гуртовому ринку сільськогосподарської продукції. Торгівля здійснювалася в основному зерновими і, як правило, невеликими партіями.1861 - 1900рр. Активізація і спеціалізація біржової торгівлі. Характерним для цього періоду є економічне піднесення і розвиток товарно-грошових відносин. Товарні біржі створюються у всіх торгових центрах України, будуються елеватори, з'являються комерційні банки, починає працювати так званий підтоварний кредит, в основному для торгівлі хлібом, розширюються мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, що суттєво впливає на інтенсивність розвитку біржової торгівлі. [ 9, с. 76 ]

1900- 1914 рр. Інституалізація біржового ринку. Біржі цього періоду надійно увійшли у народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на гуртовому товарному ринку. Як правило, це були спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі.

Але початок Першої світової війни, а потім події 1917 р. призвели до повного припинення діяльності всіх товарних бірж України.

1920 - 1928 рр. Відродження біржової торгівлі в умовах нової економічної політики. Внутрішня економічна політика держави дозволила відновити роботу усіх товарних бірж, що діяли до 1917 р. Основними завданнями товарної біржі були:

1) виконання посередницької діяльності;

2) амостійне регулювання товарних ринків.

Товарна біржа формувалася як корпорація, мала статут, її членами могли бути всі форми підприємств (державні, приватні, змішані), що сплатили вступний внесок. [ 9, с.76 ]

Товарна біржа була універсальною, через її канали проходили сировина, паливо, устаткування та інша продукція. Проте заборонялися спекулятивні операції, суворо дотримувався принцип збереження контрольних позицій державних та змішаних підприємств на загальних зборах і в біржових комітетах біржі.990 рр. Розвиток біржової торгівлі за умов становлення ринкових відносин.

Характерними особливостями становлення біржового ринку цього періоду є:

-з’ясування його економічної сутності;

-створення правової бази;

- формування організаційної структури;

-опрацювання функціональної моделі;

-опрацювання механізму біржового ціноутворення. [ 10, с.43 ]

У процесі організації та активізації діяльності товарних бірж вирішальна роль належить Закону України "Про товарну біржу ", введеного в дію з січня 1992 р. Так, станом уже на квітень 1992 р., в Україні починає функціонувати біля 70 товарних бірж. їхній біржовий оборот становить біля 10 млрд. крб. (1,81 млн. дол. США).

Частка сільськогосподарської продукції у структурі біржового обороту була незначна і складала близько 6%.

Упродовж 1992 - 1994 рр, спостерігався спад біржової активності, поступово скорочувалися обсяги біржових угод, кількість діючих товарних бірж, у тому числі й таких, що торгували агропродукцією і зерном.

Цей процес частково обумовлено тим, що торгівля на товарних біржах організовувалась не за всіма представленими товарами, а продавались виключно біржові товари, вся інша продукція проходила через позабіржовий гуртовий ринок.

Також негативно вплинув на діяльність біржового ринку введений в дію 28.02.1992 р. Закон "Про оподаткування доходів підприємств і організацій", згідно з яким посередницька діяльність, а саме податок на прибуток від аукціонів, біржових торгів, закупівельно-торгівельної діяльності був визначений у межах 75%. Тільки Закон України "Про оподаткування доходів підприємств " від 28.12.1994 р., дає законодавчу основу для відродження біржової діяльності в Україні, оскільки податок на посередницьку діяльність знижено до 45%. Це і обумовило в 1995 р., значну активізацію біржового ринку. [11, с.87 ]

Виробники продукції почали самостійно реалізовувати її за контрактами (в тому числі державними) через торговельні біржі та контрактні доми, заготівельні посередницькі організації.

У 1996 р. біржі працювали вже у всіх регіонах України. Через них реалізовувались значні обсяги товарної продукції. Так, обсяги реалізації зерна досягли в 1996 р. З млн. т., а насіння соняшнику - 450 тис. т. Біржова торгівля сприяла вирівнюванню і стабілізації цін. Питома вага сільськогосподарської продукції і продовольства в торговельному обороті бірж становить 50%.

Серед найбільш активних регіональних бірж можна назвати:

- Чорноморську (м. Миколаїв);

- Одеську аграрну та Одеську товарну біржі;

- Агропромислову біржу "Донбас" (м. Донецьк); • -Вінницьку товарно-універсальну біржу;

- Київську агропромислову біржу;

- Полтавську агропромислову біржу;

- Західно-Українську аграрну біржу (м. Львів);

- Західну регіональну товарну біржу (м. Львів). [10,с.45 ]

З другої половини 1996 р., у біржовій торгівлі спостерігався спад активності. Обсяги угод, які укладались на товарних біржах, що торгують агропродукцією, зменшились у 3,6 раза. На думку спеціалістів, причини спаду біржової торгівлі продукцією полягають у наступному:

-відміна обов'язкового експорту продовольчої продукції через біржовий товарний ринок, як тимчасового в умовах економічної кризи явища;

-неправомірні адміністративні втручання у переміщення продукції територією країни;

-заблокованість рахунків товаровиробників і, як наслідок, велика кількість бартерних операцій за окремими видами продукції, яка перевищує 50%-ний бар'єр;

-недосконала системи оподаткування;

-невідповідність продукції європейським стандартам якості;

-відсутність гарантій виконання біржових угод, що призвело до залишення зарубіжними покупцями українського ринку та ін. [9, 76 ]

Головною причиною великого розмаху бартерних угод, став неефективний, законодавчо не підтверджений біржовий механізм, невиконання брокерами та клієнтами взятих усних та законтрактованих зобов'язань. Саме тому товаровиробники віддають перевагу бартерним угодам та використовують розрахунки готівкою.

Затухання біржових процесів справило негативний вплив на загальну ситуацію у формуванні ринкового середовища країни, що призвело до виникнення негативних явищ на ринку сільськогосподарської продукції:

-уповільнилось подолання диспаритету в цінах на продукцію сільського господарства та спожиті ним промислові товари і послуги;

- послабився процес формування гуртового ринку та його інфраструктури;

-зросли тіньовий сегмент ринку і обсяги бартерного обміну, що зумовлює негативні наслідки не лише для товаровиробників, а й для бюджету держави;Ґ

-розширилися обсяги продажу за демпінговими цінами неплатежів.

Починаючи з 1999 року спостерігається значна активізація біржової торгівлі взагалі, та біржової торгівлі агропродовольчою продукцією зокрема. Новими тенденціями на біржовому ринку є укладання форвардних угод подальшого експорту продовольства асортимент якого значно розширюється. [ 9, с.78]

У сучасному розумінні товарні і фондові біржі - це науково, інформаційно і технічно організований ринок товарів та цінних паперів, які діють за принципами: перевірка якості і надійності товарів і цінних паперів; встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиної ціни на товари та єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента; ▪гласність біржових операцій.

Діяльність біржового ринку передбачає:

-взаємозв 'язок бірж, інформаційний обмін і координацію торгів у режимі реального часу з урахуванням регіональних особливостей та спеціалізації товаровиробництва;

-створення гарантійного товарного і фінансового механізму заінтересованості учасників біржового ринку;

-часть держави у створенні, функціонуванні та розвитку біржового ринку через відповідні структурні підрозділи Міністерства аграрної політики. Вплив на ринкові процеси при цьому забезпечується, насамперед, через спостережні ради та біржові комітети бірж, а також через спостерігачів районних управлінь.

Як приклад, операції з купівлі-продажу сільгосппродукції Міністерство здійснює через спеціальні брокерські контори - державних агентів, які діють на Українській аграрній біржі, а в разі необхідності - на регіональних біржах і в торгових домах. [11, с.87 ]

Суттєвим недоліком функціонування вітчизняних бірж є недостатньо відпрацьований механізм торгівлі ф'ючерсними контрактами, що не дає можливості виробникам та споживачам класичних біржових товарів застрахуватись від ризику несприятливої кон'юнктури на ринку реального товару за допомогою операцій пов'язаних з хеджуванням. Ці операції є вагомим регулюючим чинником цінової збалансованості товарів та гальмівним механізмом інфляційних процесів у країнах з розвинутою ринковою економікою. [11, с.90 ]

Недоліки в організації біржового ринку викликані, найперше, концептуальною безсистемністю переходу України до ринкових відносин та прогалинами нормативно-законодавчої бази. Вони негативно впливають на ефективність біржових структур та практично роблять неможливою реалізацію основної функції товарної біржі - забезпечення гуртової торгівлі

Для активізації біржової діяльності в економіці України потрібно:

-стимулювати учасників та потенційних клієнтів у здійсненні біржових операцій;

-здійснювати укладання компенсаційних контрактів на біржових торгах;

-впорядкувати через державні органи влади систему митних і позачергових зборів па експортні товари;

-встановлювати і коригувати державні закупівельні ціни з врахуванням цін біржових товарів ярмарків, аукціонів.

Для виходу України на світові біржові ринки необхідно проведення наступних операцій:

-купівля товарних сировинних активів на внутрішніх ринках;

- продаж цих активів на зовнішніх ринках;

- купівля на зовнішніх ринках базових активів для потреб держави;

- купівля-продаж ф’ючерсних контрактів на міжнародних ринках з метою хеджування (гарантія стабільності цінових факторів.

Але окрім запровадження елементів реальної біржової діяльності в Україні стоїть низка нагальних проблем і перед самими біржами: консолідація бірж (скорочення їх чисельності), підготовка кадрів, залучення потужних фінансових структур і страхового бізнесу (в тому числі іноземних), визначення товарів, стандартизація контрактів, домагання змін податкового законодавства. А також, домагання заборони адміністративного втручання в підприємницьку діяльність. Інакше всі укази, закони, постанови про сприяння розвитку біржової діяльності так і залишаться пустими гаслами, покликаними cтворити імітацію бурхливої діяльності. [11, с.95 ]

1.2 Зміст правового регулювання біржових торгів

Протягом тривалого часу правове регулювання біржових торгів в Україні істотно відставало від потреб біржової торгівлі. Тому позитивним є введення в національне законодавство поняття „біржові торги", що відображає загальні підходи, які склалися в теорії й на практиці.

Біржові торги — це торги, які привселюдно й гласно проводяться в торгівельних залах біржі за участю членів біржі по товарах, допущеними до реалізації на біржі, у порядку встановленому Правилами біржової торгівлі (ст. 281 ГК України).

Дане поняття багато в чому враховує також і закордонний досвід. Так, законодавство Республіки Молдова закріплює загальне положення, відповідно до якого біржова торгівля організовується у вигляді публічного голосного торгу, проведеного з метою надання послуг покупцям і продавцям у процесі купівлі– продажу (обміну) біржових товарів. Закон Російської Федерації «Про товарні біржі й біржову торгівлю» у ст. 2, розкриваючи поняття товарної біржі, вказує на те, що біржова торгівля здійснюється у формі голосних публічних торгів, проведених у заздалегідь визначеному місці й у певний час за встановленими правилами. Відповідно Указ Президента Республіки Казахстан «Про товарні біржі» визначає, що організаційна й регулююча діяльність товарної біржі з оптової торгівлі біржовими товарами здійснюється шляхом регулярного проведення публічних торгів у певному місці й у визначений час за встановленими правилами біржової торгівлі. [ 7, с.65 ]

Разом з тим у науковій літературі є кілька думок щодо змісту поняття «біржові торги». Так, В.В. Масленніков указує, що біржовими торгами є торги, які проводяться гласно й привселюдно в торгівельному залі біржі, за участю членів біржі по товарах, допущеними до реалізації через біржу, під час, у місці й порядку встановленому Правилами біржової торгівлі [7, с.113]. Автор підкреслює, що біржові торги можна визначити як єдиний у часі й просторі процес, у межах якого проводиться біржова торгівля за технологією, установленою Правилами організації й приведення біржових торгів.

У ряді досліджень біржові торги визначаються як укладання цивільно– правових угод, що регламентується правилами й положеннями біржі. У свою чергу, Е.А. Беляневич указує, що в широкому розумінні торги є способом укладання договорів різного виду в умовах конкуренції, за допомогою яких здійснюється встановлення договірних відносин між організатором торгів і тим учасником, що запропонував найбільш вигідні для організатора торгів умови договору й у встановленому порядку визнаний переможцем. Із правової точки зору досить важливим є також висновок автора про те, що по своїй юридичній природі торги — це сукупність дій (юридичних фактів), які послідовно здійснюються організатором й учасниками торгів [ 12, с. 76 ].

Отже, біржові торги мають ряд характеристик, що відображають їхні особливості, і потребуючого додаткового правового регулювання. Насамперед, це стосується принципів проведення біржових торгів, серед яких принцип публічності й принцип гласності. При цьому слід зазначити, що принцип гласності біржових торгів уперше одержав нормативне закріплення в ГК України.

Голосним можна назвати таке проведення біржових торгів, при якому біржова інформація є доступною для всіх осіб, які мають статус учасника біржової торгівлі, відповідно до законодавства й Правилам біржової торгівлі. У більш широкому розумінні, інформація про біржові торги, є гласною для всіх зацікавлених осіб, на підставі обов'язку товарних бірж на розкриття інформації, згідно ч. 2 ст. 280 ГК України. [ 2, 64 ]

Існує також й інше тлумачення поняття „гласний", а саме, що подача біржових доручень проходить із голосу, тобто гласно. У цьому випадку, дане поняття функціонально наближається до поняття «публічний». У свою чергу, термін „публічний" може вживатися у двох значеннях. По– перше, публічними є біржові торги, право участі, у яких мають не тільки члени біржі, а також інші особи (наприклад, постійні й разові відвідувачі). Але в цьому значенні, принцип публічності не може бути застосований щодо товарних бірж України, оскільки це суперечить положенню, відповідно до якого учасниками біржових торгів, що мають право укладання біржових угод, є тільки члени біржі. У другому значенні, публічними називають біржові торги, коли волевиявлення на укладання угоди виражається особою, безпосередньо присутній в біржовому залі. Аналіз положень ГК України й норм Закону дозволяє стверджувати, що саме такий підхід до тлумачення принципу публічності, відповідає загальним вимогам законодавства й визначенню біржових торгів [12, с.77 ]Біржові торги, як форма організації біржової торгівлі, мають свої особливості щодо суб'єктного складу, місця й часу проведення торгів.

Характеризуючи суб'єктний склад біржових торгів на товарних біржах, доцільно вказати, що до цієї категорії варто віднести як суб'єктів, які безпосередньо укладають біржові угоди (члени товарної біржі й брокери), так й осіб, які забезпечують організацію й проведення біржових торгів (маклери, що працюють на біржі й ін.). При цьому кожний з учасників наділяється певними правами й обов'язками, що є реалізацією принципу рівноправності учасників торгів закріпленого в ГК України й Законі.

Згідно ст. 17 Закону в Правилах біржової торгівлі повинні бути визначені місце й час проведення біржових операцій. Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією (п. 7.1) визначають, що місцем проведення торгів є торгівельний (операційний) зал біржі. Наявність спеціально обладнаного торгівельного залу є обов'язковою умовою для проведення біржової торгівлі в Україні. Так, згідно Порядку надання товарній біржі рішення про її відповідність вимогам, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 259 від 1 серпня 2003 року, передбачено, що закупівля сільськогосподарської продукції й продовольства для державних потреб і реалізація з державних ресурсів, у т.ч. з державного резерву, може здійснюватися на будь-якій товарній біржі за умови наявності приміщення для проведення торгів площею не менше чим 100 кв. м., обладнаної електронним табло або іншими засобами оперативного висвітлення біржової інформації. У теж час, як показує аналіз практики, багато товарних бірж використовують як торгівельний зал офісні приміщення, що не відповідають підходам, що склалися у світовій практиці, з урахуванням чого, становить інтерес досвід інших країн. [7, с.65 ]

Таким чином, біржові торги являють собою досить формалізовану процедуру з виконання певних юридичних дій як з боку організатора біржових торгів — товарної біржі, так і з боку учасників біржової торгівлі. При цьому між товарною біржею й членами товарної біржі виникають правовідносини, у яких обидві сторони наділяються певними правами й обов'язками. Невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, як на етапі підготовки, так й у процесі проведення торгів, є підставою застосування санкцій до винної сторони в порядку, установленому Правилами біржової торгівлі.

Торгово – біржова діяльність, як вид господарської діяльності, впорядковується особливим набором правових способів і методів, специфіка яких визначається сферою суспільного виробництва, у якій складаються відносини, що виникають у ході здійснення такої діяльності. Розглядаючи засоби як специфічні прийоми й механізми впливу норм права на регульовані відносини, варто виділити таку категорію як принципи управління діяльністю товарної біржі. Принципи торгово-біржової діяльності — це керівні засади, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин учасників біржової торгівлі й товарної біржі. [ 12, с.80 ]

Насамперед, для торгово– біржової діяльності мають значення загальні принципи господарювання, закріплені в ст. 6 ГК України, зокрема:

— забезпечення економічного різноманіття й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

— вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

— заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Певну конкретизацію щодо торгово-біржової діяльності дані принципи одержують у відповідних нормах ГК України й Закону. Так, ч. 8 ст. 279 ГК України й ст. 2 Закону передбачають, що товарна біржа здійснює свою діяльність на принципах самоврядування й господарської самостійності, рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення торгів, застосування вільних (ринкових) цін. Дані принципи відображають сутність господарсько– правового регулювання цього виду діяльності й визначають характер правового регулювання відносин, які складаються в ході здійснення торгово– біржової діяльності.

Прояв у формулюваннях принципів елементів конкуренції, щодо статусу різних категорій учасників біржової торгівлі, питань ціноутворення, порядку проведення біржових торгів як форми біржової торгівлі, що впливає на всі аспекти торгово – біржової діяльності, значно підсилюючи ефективність правового впливу. [ 3, с.144]

Принципи самоврядування й господарської самостійності товарної біржі знаходять своє вираження в співвідношенні двох методів управління. Так, у літературі традиційно виділяють два види управління діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних методів: державне — здійснюється відповідними органами держави, і недержавне, котре здійснюється недержавними організаціями й безпосередньо біржовими органами.

Певні прояви такого підходу знайшли своє вираження в постанові Кабінету Міністрів України № 425 від 1 квітня 1996 p., відповідно до якої в Україні була створена Державна комісія з питань організації біржового сільськогосподарського ринку. Комісія є колегіальним органом, основними завданнями якого є координація роботи центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового сільськогосподарського ринку в Україні, сприяння формуванню загальнонаціонального й регіонального товарно-фінансового обороту. [7,66 ]

Регулюючий вплив зазначених принципів і методів торгово – біржової діяльності спрямований на вдосконалення біржової торгівлі, вирішення проблем товарного обміну, адаптацію товарного ринку до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління й механізмів біржової торгівлі. Маючи великий регулюючий потенціал, принципи торгово-біржової діяльності дозволяють домогтися в умовах твердої конкуренції високого рівня погодженості й координації дій всіх господарюючих суб'єктів приймаючу участь у біржовій торгівлі. [10, с.43 ]

1.3 Поняття та види біржових угод

Біржова угода - це взаємна згода про передачу прав і обов'язків щодо біржового товару, яка досягається учасниками торгів у процесі біржового торгу, яка реєструється на біржі у встановленому порядку і відображається у біржовому договорі (контракті). Укладаючи угоди на біржі, необхідно врахувати наступні її сторони:

1)організаційна, вказує на порядок дій і перераховує документи, які необхідні для укладання угоди;

2)економічна, вказує на ціль угоди, її ефективність та ризик, які необхідно врахувати при укладанні угоди;

3)правова, встановлює права і обов'язки сторін угоди і їхню матеріальну відповідальність;

4) етична, відображає суспільне ставлення до угоди, рівень довіри до угоди з біржовим товаром і бажання конкретно взятого (індивідуального) інвестора вкласти свої кошти у нього.

Під час укладання угоди, як правило, оголошуються: назва товару, його кількість і ціна, базис поставки, вид контракту. Решта умов угоди можуть бути комерційною таємницею.

В біржовій практиці розрізняють два основні типи угод: угоди з реальнимтоваром і угоди без реального товару, тобто угоди з правами на товар.

При укладанні угоди з реальним товаром продавець зобов'язаний мати товар у наявності і представити його до поставки у відповідний. термін, передбачений у біржовому контракті. [11, с.87 ]

Такі угоди поділяються на кеш-угоду (або спот) і на форвард-угоду. Кеш-угода - це угода з наявним товаром. У цьому випадку продавець повинен поставити свій товар на біржовий склад і отримати спеціальне складське свідоцтво - варрант. До покупця варрант перейде після укладення угоди, за ним він отримає товар з біржового складу. За даного виду угоди термін поставки товару зі складу покупцю визначається біржовими правилами від 1 до 15 днів.

Найпростішим видом угод з реальним товаром є угоди з терміновою поставкою (з коротким терміном поставки). Метою укладання такої угоди є передача товару продавцем покупцю на умовах передбачених у контракті. Підставою для оплати за контрактом є акт прийняггя-здавання зазначеного у контракті товару за кількістю та якістю, підписаний покупцем і продавцем, або письмова згода покупця на передоплату. При укладанні таких угод важливим є розподіл витрат на зберігання, страхування та постачання товару у більшості випадків, якщо інше не передбачено у контракті, витрати на зберігання товару та вартість його страхування до моменту продажу відносять на рахунок продавця, а після моменту продажу - на рахунок покупця.

Другим різновидом угод з реальним товаром є форвардні угоди.

Форвардна угода - це передача прав і обов 'язків щодо реального товару з відстроченим терміном його поставки. Така угода оформляється форвардним біржовим контрактом. Суть форвардної угоди полягає в істотній різниці у часі між укладанням угоди та її виконанням (поставкою товару). Об'єктом таких угод може бути як товар що вже є у наявності, так і той, що буде виготовлений до певної дати, передбаченої договором. [8, с.65 ]

Метою укладання таких угод є можливість для товаровиробника одержати передплату та використати її для виробництва продукції. Тривалість періоду між моментом укладання форвардної угоди й поставкою встановлюється кожною біржею самостійно, в залежності від асортименту товарів. В основному цей термін становить три, шість, дев'ять місяців. Виконання форвардного контракту настає з моменту його укладання з боку покупця, який (якщо інше не передбачено у контракті) сплачує продавцеві передоплату, яка перераховується на рахунок продавця впродовж трьох банківських днів. Продавець не менше ніж за п'ять днів до обумовленого контрактом терміну передачі товару повідомляє біржу про свою готовність передати товар покупцеві, та подає необхідні документи про обсяги та якість товару і довідку про виконання проавансованої покупцем частини контракту.

Різновидністю форвардних біржових угод, що покликані знизити рівень ризику контрагентів біржової торгівлі, є:

Угода з заставою - це договір, за яким у момент його укладання одна сторона договору виплачує іншій обумовлену ними суму, як гарантією виконання своїх зобов 'язань. Угоди з заставою захищають інтереси як продавця так і покупця. Тому поділяються на:

-угоди з заставою на купівлю;

- угоди з заставою на продаж.

Угода з премією - це договір (контракт), за яким одна із його сторін на підставі особливої заяви, до певного дня, за встановлену винагороду (премію) отримує право вимагати від другої сторони або виконання зобов'язань за договором, або цілком відмовитись від угоди. Угода з премією не змінює змісту форвардної угоди, а лише знижує рівень ризику для контрагентів, які здійснюють біржову торгівлю. На біржах можуть вводитись деякі обмеження щодо угод з премією, приклад, право вибору, що має відношення до виконання угоди (виконання угоди або відмова від неї), може належати тільки покупцю. Якщо такі обмеження не вводяться, то право вибору може належати обом сторонам договору. [ 11, с.88 ]

Розрізняють насупні підвиди угод з премією:

Прості угоди з премією - за такої угоди сторона-платник премії отримує право відступного, тобто контрагент за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання договору, якщо він стає для нього невигідним, або втрачає певну суму, коли договір виконано. Цей вид угод з премією в залежності від того, хто є платником премії (продавець чи покупець), бувають двох видів:

- угоди з умовним продажем;

- угоди з умовною купівлею.

За угоди з умовним продажем продавець готовий сплатити премію за те, що на момент надходження товару знайдеться більш вигідний покупець і ціна зросте. За таких умов продавець вважає, що йому вигідніше сплатити премію за умовний продаж свого товару першому покупцю продати товар більш вигідному споживачу.

Угода з умовною купівлею укладається в інтересах покупця, коли він впевнений, чи буде йому потрібен замовлений товар, чи він зможе знайти вигіднішого постачальника аналогічного товару. Позиція покупця цьому випадку полягає у наступному: він сплачує премію, але в даного начальника товар не купує; якщо він знаходить вигіднішого постачальника, товар купує у нього, але сплачує за нього більше, ніж він вартує, на величину премії.

Премія у таких випадках обумовлюється як сума відокремлена від вартості угоди, або така, що в ній враховується.

Угоди з премією на купівлю і продаж суттєво відрізняються від угод зі заставою на купівлю і продаж. Головна відмінність полягає у тому, що угоди з заставою є "твердими угодами", застава виступає гарантом їх виконання, а угода з премією відноситься до умовних угод: їх можна ви-конувати або не виконувати.

Угоди з премією укладаються досить рідко, оскільки виникають ускладнення із застосуванням штрафних санкцій за невиконання умов контракту з боку покупця. [7, с.23 ]

Подвійні угоди з премією - договори, у яких платник премії отримує право вибору між позицією покупця та позицією продавця та право (якщо на це є згода обох сторін) відмовитися від угоди.

Оскільки права платника премії, за таких угод, збільшуються удвічі у порівнянні з його правами за простої угоди, розмір премії також збільшується удвічі.

Складні угоди з премією - це договори, які поєднують у собі дві протилежні за змістом угоди з премією, що укладаються однією брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі.

Залежно, від того, чи є брокерська фірма, яка укладає складну угоду з премією, платником чи одержувачем, угода може мати подвійний зміст: у першому випадку право відмовитись від угоди належить даній брокерській фірмі; у другому - її контрагенту.

Кратні угоди з премією - це договори, за яких одна зі сторін отримує право (за певну премію на користь іншої сторони) збільшити на певну величину обсяг товару, що належить, згідно змісту угоди, до передачі або отримання:

Кратні угоди поділяються на:

-угоди на вибір покупця;

- угоди на вибір продавця.

Дані види угод є поєднанням "твердої угоди" з умовою, оскільки певна мінімальна кількість товарів обов'язково повинна бути передана або ж отримана.

Кратність полягає у тому, що більша частина продукції, яку уповноважена сторона може оголосити об'єктом виконання, повинна бути кратною обов'язковому (твердому) мінімуму, тобто перевищувати його у два, три, чотири і т. д. разів в межах максимуму, передбаченого договором (контрактом).

Бартерна угода - це погоджений, оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений угодою, тобто це угода за якої товар обмінюється на товар або на товар з частковою грошовою виплатою. Умовою еквівалентності товарообміну є обмін товарів за світовими або договірними цінами. На біржах подібні угоди не повинні домінувати, але в процесі проведення торгів доводиться враховувати вимоги продавців щодо зустрічного придбання необхідної їм продукції. [5, с. 12 ]

Бартерні угоди різко знижують пропускну здатність біржі, порушують механізм аукціонних торгів, призводять до суттєвих розбіжностей у цінах на одні і ті ж самі товари, а тому суперечать суті біржової торгівлі.

Залежно від специфіки укладання та реалізації біржові угоди поділяються на:

Угоди з умовою, за умовами якої брокер повинен виконати певні доручення клієнта (наприклад, доручення продати реальний товар водночас із купівлею іншого реального товару). При цьому брокер має право відмовити клієнту, але якщо він прийняв дане доручення і не виконав його, то втрачає право на винагороду.

Угода з кредитом - угода брокера і клієнта, за якої брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати клієнтові товар, який його цікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де отримує кредит на її здійснення. За цей кредит брокер купує товар, який цікавить клієнта, та отримує товар запропонований клієнтом на початку. Одержаний товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит. Отже, угоди з кредитом дають змогу здійснювати суто бартерні операції на законній підставі.

Розвиток біржової торгівлі призвів до використання на біржах угод без реального товару, які на сьогоднішній день поділяються на ф'ючерсні та опціонні. Основна відмінність їх полягає у тому, що об'єктом купівлі-продажу є не реальний товар, а лише контракт на нього протягом певного періоду. [8, с.65 ]

біржа торгівля ф'ючерсний ринок


РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВИЛ І ТЕХНОЛОГІЇ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

2.1 Правила біржової торгівлі та специфіка їх дотримання

Правила здійснення біржових операцій називають Регламентом біржі, у склад якого входить захист комерційних інтересів усіх учасників біржових торгів, створення умов для ефективної і чесної праці.

В основних розділах біржових правил повідомляється про:

1.Порядок проведення біржових торгів. У даному розділі правил Регламентуються місце проведення торгів, торгові сесії і години праці.

Біржовими сесіями називаються торги в офіційно відведений адміністрацією біржі час, упродовж якого учасники біржових торгів мають право укладати угоди.

Графік торгів складається з врахуванням режиму роботи інших бірж, які торгують аналогічними товарами. Це дає змогу учасникам торгів використовувати інформацію про ціни на інших ринках, проводити арбітражні операції.

2.Види біржових угод. Біржі визначають характер угод, які можуть укладатися на даній біржі. Так, наприклад, на біржах України укладаються угоди з реальним товаром, цінними паперами і ф'ючерсними контрактами. Біржі визначають стандартні контракти для кожного виду угод, обсяги угод, стандартні дані поставок.

3.Біржова інформація. Точна, своєчасна, повна інформація про укладені угоди дає можливість проаналізувати стан ринку, прийняти правильне рішення.

Біржова інформація поділяється на поточну і вільну. Поточна інформація – це інформація про останні угоди, які були укладені на біржі. Подібна інформація потрібна для швидкої оцінки зміни ситуації на ринку в поточний момент. На багатьох біржах ця інформація виводиться на електронних табло у вигляді біжучого рядка. [ 6, с.34]

Учасники торгів через комп'ютер одержують наступну інформацію:

– поточну ціну попиту;

– поточну ціну пропозиції;

– найвищу ціну поточного дня;

– ціну закриття попереднього дня;

– відмінність на даний момент останньої ціни і ціни відкриття;

– доходність на даний момент;

– обсяг зарезервованих в торговельній системі засобів;

– обсяг укладених на даний момент угод.

Вільна інформація відображає кінцеві результати біржового дня. За результатами торгів учасники торгів щоденно отримують інформацію про ціни угод – останню, мінімальну, максимальну; ціни заявок – максимальну купівлі, мінімальну продажу; ціни котирування на продаж і купівлю; середньозважену ціну; прибутковість до погашення; кількість укладених угод.

4.Порядок взаємних розрахунків членів біржі та інших учасників біржової торгівлі. Він визначається взаємними правами і обов'язками учасників торгів, забезпеченням захисту 'їхніх інтересів.

Системи розрахунків досить різноманітні, їхні відмінності пов'язані як з національними особливостями правил розрахунків, так і з особливостями організації розрахунків на конкретній біржі. [ 14, с.123]

Наприклад, у США розрахунки здійснюються через національну клірингову корпорацію. Нормальний строк поставки в США складає п'ять робочих днів після укладення угоди.

На сучасних українських біржах оплата біржових контрактів проводиться через біржу до виконання контракту, як продавцем так і покупцем. Підставою для перерахування вартості контракту продавцю є акт прийняття– здавання, зазначеного у контракті товару, підписаний покупцем та продавцем, або письмова згода покупця на передплату.

У випадку ненадання біржі акта прийняття– здавання у визначені контрактом строки, кошти, що надійшли від платника, повертаються йому біржею протягом 2-х робочих днів.

При надходженні заяви від продавця про порушення покупцем умов контракту біржа може затримати на своєму рахунку гарантійний внесок та прийняти рішення протягом п'яти робочих днів про порядок вирішення суперечки. У випадку невиконання контракту винуватець сплачує штраф у встановленому Біржовим комітетом (Радою біржі) розмірі на користь біржі та сторони, що потерпіла. [13, с.45 ]

Керівники біржі несуть відповідальність за будь-яке порушення Правил біржової торгівлі відповідно до Положень про структурні підрозділи біржі та Посадових інструкцій.

До учасників– членів бірж можуть застосовуватися санкції у випадку:

-відмови від письмового оформлення біржової угоди;

– надання недостовірної інформації;

– невиконання біржового контракту;

– несплати оформленого біржового контракту;

– перешкоджання веденню торгів;

– неявка на торги, коли заявка подана.

Види санкцій:

– попередження;

– позбавлення права участі у торгах (на певний час або назавжди);

– відмова у реєстрації;

– штраф;

– призупинення або позбавлення членства на біржі.

Біржовими Правилами забороняються наступні дії учасників– членів біржі: приховування, притримування членом біржі від відкритого ринку будь– якого розпорядження (доручення) на угоду чи її частину на свою користь чи на користь іншої особи;

– торгівля із самим собою без зміни права власності;

– торгівля брокером за власний рахунок до виконання розпорядження клієнта;

– порушення почерговості виконання замовлень клієнтів, що мають рівні умови придбання товару. [11, с.87 ]

2.2 Організація торгівельного процесу в біржовій операційній залі

Процес біржової торгівлі передбачає велику кількість операцій, зміст і порядок виконання яких залежать від багатьох чинників – спеціалізації біржі, її форми, особливостей біржового товару, рівня стандартизації, якості товару, досвіду організації біржових торгів тощо. Ці операції регламентуються Правилами біржової торгівлі.

Біржовий процес поєднує п'ять операцій, що виконуються в такій послідовності:

– вивчення попиту і пропозицій товару за межами біржі і вихід брокера на біржу;

– узгодження умов угоди між брокером– продавцем і брокером-покупцем, укладання біржової угоди у процесі біржового торгу;

– оформлення та реєстрація біржової угоди, біржового контракту та розрахунок з біржею;

розрахунок клієнта з брокером за здійсненою біржовою угодою;

– поставка та одержання товару, розрахунок за нього між клієнтами брокерів. [ 6, с.45 ]

Біржові операції виконуються по– різному і в певній послідовності, деякі з них оформляються відповідними документами, що має важливе значення. Від ретельного оформлення документів брокерами та їх клієнтами залежить успіх усієї операції.

Підготовка біржових торгів починається з представлення в інформаційно– довідковий відділ біржі офіційних письмових заяв за встановленою формою на продаж чи купівлю товару. Заяви складаються брокерськими фірмами, конторами, представленими на біржі.

Усі своєчасно подані заяви реєструються і вводяться в банк даних біржі. Подані заяви приймаються біржею тільки в тому випадку, коли вони складені за встановленою формою і містять усю необхідну інформацію. У разі відсутності в заяві повної необхідної інформації вона не приймається біржею. Заяви, не представлені в певний строк, до найближчих торгів не допускаються.

Прийом товарів та їх розміщення обумовлюються правилами біржової торгівлі. Члени біржі пропонують свій товар після його безпосереднього огляду брокерами на підприємствах або на підставі представлених зразків чи опису. Товар заноситься в книгу обліку і в карточку брокера "ями" тільки у випадку гарантованої кількості товару на складах біржі, про що робиться відповідна помітка. У Правилах біржової торгівлі також затверджується перелік товарів, які котируються на біржі. При відкритій біржі і обмеженій кількості учасників торгів переважає бартерний обмін. [6, с.47 ]

Організація біржового залу – давно відпрацьована схема і практично однакова для всіх типів бірж світу. Як раніше, так і тепер біржа є перш за все тим місцем, куди учасники ринку звертаються для здійснення тих чи інших комерційних операцій.

Існує дві групи робочих органів біржі: периферійні і центральні. Периферійні служби здійснюють обслуговування клієнтури на місцях. Центральні служби біржі знаходяться безпосередньо в головній будівлі. Для цих служб спільними є операційна зала, головні офіси брокерських фірм, реєстраційне бюро, інформаційна служба.

Біржові угоди щодо кожного товару відбуваються в окремих операційних залах. Інколи операційна зала поділена на спеціалізовані секції, де укладаються угоди на визначені товари і їх групи. В операційній залі торгівля ведеться, як мінімум, за чотирма секціями. Такий порядок є характерним для бірж США. Наприклад, на Чиказькій товарній біржі в операційній залі знаходяться чотири секції, торгівля в яких ведеться спотовими і ф'ючерсними контрактами: на сільськогосподарську продукцію, іноземну валюту, облігації і дивіденди по акціях. [13,с. 46 ]

Секції операційного залу сплановані так, щоб максимально полегшити учасникам торгівлі техніку укладення угод. На біржах США спеціалізовані секції називаються пітами ("ямами"). Це припіднята восьмикутна платформа із сходинками вниз до рівня операційної зали. Таке розташування дозволяє всім покупцям і продавцям бачити один одного.

На європейських біржах місце ведення операцій іноді організовується у формі кільця (рингу), навколо якого розташовуються учасники торгівлі (Лондонська біржа металів). Біржове кільце – це не повністю замкнута кругова арена з підвищеними кількома рядами (наприклад, глядацький зал у цирку). Такий принцип побудови біржового кільця дає можливість добре бачити учасників торгу ведучому, своєчасно фіксувати їх реакцію при появі біржового товару, що виставляється на продаж і ціни на нього. На сьогодні в українських бірж поки що немає спеціально побудованих залів для проведення біржових торгів.

В центрі чи збоку кільця або ями є підвищення на якому знаходяться працівники біржі, які реєструють біржові угоди і ціни.

Головні офіси брокерських фірм часто знаходяться не в головній будівлі біржі, а в самостійних будівлях. В цьому випадку в приміщенні біржі у них, як правило, є визначені службові майданчики, які займають співробітники брокерських і комісійних домів.

V біржовому кільці ("ямі") торгівля здійснюється у встановлений час, який називається біржовою сесією, за чітко встановленими правилами. Біржова сесія обмежена часом, її початок і кінець чітко зафіксовані і, як правило, зазначаються дзвінками. [5, с.23 ]

Встановлений час біржової сесії– не просто організаційний момент. Він має важливе значення. Для кожного товару на біржі встановлюється свій графік, враховуючи режим роботи інших бірж (національних та іноземних), що торгують даним товаром.

Самі торги на біржах проводяться два рази на день. Всередині сесії часто виділяють періоди по 30– 40 хв., між якими існує 5– 10 хвилин перерви.

На даний час у світі існує три методи ведення біржових торгів:

– публічний, за яким угоди укладаються шляхом викриків, що іноді дублюються жестами;

– торгівля "шепотінням", використовується тільки в практиці деяких бірж Японії, Південно-Західної Азії;

– електронно-біржові торги.

В біржовій практиці публічна торгівля заснована на принципах подвійного аукціону.

В торговий зал біржі допускаються тільки уповноважені представники: зареєстровані брокери, службовці біржі, уповноважені відвідувачі, представники преси. Брокери повинні бути зареєстрованими в реєстраційному комітеті біржі членами біржі, які вирішили їх найняти. Реєстрація означатиме право на торгівлю в торгових секціях – "ямах" і отримання комісійних за укладення угод. Кожному члену тут дозволяється мати двох брокерів у кожній товарній секції.

Всі торги товарами можуть проводитись лише учасниками, зареєстрованими на біржі, які укладають угоди купівлі– продажу товарів від імені клієнтів або за свій власний рахунок на біржі. [11, с.87 ]

Всі ціни на товари встановлюються угодою між брокерами в товарній секції. Біржа не повинна контролювати або маніпулювати цінами.

За три дні до торгової сесії продавець або покупець дає брокеру замовлення. Брокер перевіряє всю інформацію, подану в замовленні. Він вимагає перевірки фінансового стану клієнта та перевірки товару за стандартами якості. Якщо брокер дає згоду представляти клієнта, то клієнт дає брокерові доручення в письмовій формі на право дії від імені клієнта біржі. Крім того, клієнт переводить на банківський рахунок (в розрахунковій палаті біржі) гарантійний внесок (або "маржу"), який становить не менше 3% оціненої вартості товару за повною сукупною ціною купівлі або продажу через біржу. Цей відсоток погоджується між клієнтом та брокером. Не пізніше, ніж за день до початку торгів, брокер отримує від клієнта підтвердження (копію платіжного доручення) про перерахунок грошей. Продавець пропонує розмір ціни і обговорює з брокером мінімальну ціну продажу. Покупець пропонує ціну за якою він зможе купити товар, а також максимальний її рівень. Клієнт повинен розробити альтернативні умови контракту. [ 11, с.87 ]

Процес проведення і завершення торгів у біржовому колі проходить так.

У визначений час торгів гофброкер (маклер), роль якого полягає у сприянні ефективним торгам у товарній секції розпочинає торги у такій послідовності:

1)запрошує брокерів підійти у центр;

2)брокер дає одну копію карточки-замовлення на продаж гофброкеру, який вписує туди наступну інформацію:

– номер торгів (№ 1, № 2 в той день і в даному товарному колі);

– символ товарної секції;

3)брокер оголошує свою пропозицію продати в такому порядку

– товар та сорт;

– запропонована ціна за одиницю;

– кількість, місце поставки, дата поставки та інші умови контракту;

4)брокери, які зацікавлені в даній покупці, можуть задавати питання безпосередньо продавцю;

5)брокери можуть вигукнути ціну, за якою вони б купили товар, і їх ціна може бути вищою або нижчою від запропонованої;

6)якщо брокер хоче купити товар за оголошеною ціною, він підіймає витягнуту руку долонею до себе і кричить: "Купую". Гофброкер на подіумі підіймає витягнуту руку долонею до покупця і кричить: "Продано". Покупець підходить до подіума, записує дані про себе і ставить підпис на двох копіях картки-замовлення. З цього моменту контракт між двома брокерами стає юридичним зобов'язанням;

7)одна копія картки подається оператору для вводу в комп'ютер. Інша залишається у брокера– продавця для обліку "продано". Брокер– покупець повинен зафіксувати цю угоду у своєму записнику (номер контракту, час, товарна яма, брокер– продавець, товар, ціна, кількість);

8) якщо немає відповіді з боку брокерів в ямі, тоді гофброкер запитує: "Чи є пропозиція купити?" і фіксує на картці найвищу запропоновану ціну. У брокера– продавця є час обдумати пропозиції; якщо він не зацікавлений, то дає знати гофброкеру, який закриває торги щодо даного контракту і запрошує наступного продавця; час для кожного брокера контролюється гофброкером (3– 6 хвилин);

9)кожні 25 хвилин звучить гонг. Угода, яка перебуває в процесі укладення, повинна відбутися. Потім оголошується перерва (5 хвилин) (торги, як правило, йдуть з 11 до 13 години).

Підтвердження контрактів відбувається в розрахунковій палаті (з 14 до 17 години). Розрахункова палата та брокери повинні підтвердити торги, які провели в "ямах". Брокер-продавець та брокер-покупець за допомогою службовця розрахункової (клірингової) палати остаточно погоджуються з даним повним контрактом. Контракт підписується брокерами, скріплюється печатками і реєструється на біржі. [ 14, с.123 ]


2.3 Порядок виставлення товарів на торги та їх зняття

На біржі існують особливі правила виставлення та зняття товарів з біржових торгів. Ці правила вводяться для того, щоб обмежити позабіржовий оборот.

Біржа має прибуток з кожної укладеної угоди, тому вона зацікавлена у розширенні чисельності учасників торгів і збільшенні кількості угод. Порядок виставлення та зняття товарів з біржових торгів наступний:

– не пізніше, ніж за два дні до початку торгів, брокерські контори подають в Інформаційно-довідковий відділ заявку, тобто пропозицію на продаж товару;

– при виставленні товару на торги його вартість вказують без урахування суми податку з продажу;

–інформація про товари, які виставляються на наступні торги, оприлюднюються на стенді за 24 години до їх початку. Інформація про товари, які виставляються, не на найближчі торги, котирується кожні три дні;

– товари, інформація про які не була подана у встановлений строк Інформаційно– довідковим відділом, до найближчих торгів не допускаються;

– зміна інформації, яка вказана в заявці, здійснюється у торговій залі бірлсі відразу ж після закінчення обговорення пропозиції або протягом трьох годин після закінчення торгів (маклеру повідомляється ціна, з якої почнуться торги на наступний біржовий день);

– заявка на продаж: товару вилучається з інформаційного табло без згоди брокера після 10– ти торгів за участю вказаного в ній товару;

– за день до початку торгів або при вході до торгової зали біржі кожний брокер отримує інформаційний листок, який має перелік видів товарів, що виставлені на торги, у даний біржовий день із вказаними ціною та кількістю пропозицій, номерами брокерських контор, місцями знаходження, умовами розрахунків та строків поставки товарів за кожним пунктом;

– брокер, який виявив, що в інформаційному листку неправильно вказаний його товар, повинен до початку торгів повідомити про це маклера, який обслуговує торги, і внести необхідну поправку. [6, с.34 ]

Якщо помилки припустився маклер, тоді брокер повинен повідомити про це відповідальному члену Біржового комітету, який знаходиться в торговій залі.

Досить часто бувають випадки, коли брокер або відвідувач, отримавши на біржі інформацію, укладають угоди не на біржі, а за її межами При цьому брокер, запропонувавши товар на продаж, несподівано знімає свою продукцію або взагалі зникає з торгів. Тому є випадки коли встановлюються більш жорсткі правила зняття товару з торгів. Наприклад, забороняється знімати біржовий товар до закінчення третіх біржових торгів, а також змінювати вказану в заявці інформацію до закінчення перших торгів.

Брокер може змінити інформацію про товар, вказану в заявці, лише в торгівельній залі після закінчення обговорення продукції. У відповідній товарній секції брокер повідомляє маклеру (або помічнику) ціну, з якої розпочнуться торги на наступний день.

Але якщо продавець товару не з'явився протягом кількох торгів і товар не проданий, то вже без згоди брокера заявка на продаж цього товару вилучається з інформаційного каналу. Кожна біржа має свої правила торгів. [6, 35 ]

2.4 Особливості біржової мови жестів та жаргону

У процесі формування правил ведення біржових торгів і правил поведінки на них сформувалась також особлива мова – біржова мова жестів.

Біржові жести – це система умовних знаків (сигналів), поширених у біржовій практиці. Суть їх полягає в змінені положень долонь і пальців брокера, торканні підборіддя і лоба, щоб у такий спосіб позначити вид, ціну та кількість товару, призначеного для купівлі-продажу. Є жести, характерні для окремих бірж, але є й універсальні, загальновживані.

Перш за все, на біржі неможливо обійтись без цифр, адже необхідно назвати ціну і кількість товару. Будь– яку цифру можна показати за допомогою п'яти пальців.

Цифри від одного до п'яти позначають за допомогою пальців, піднятих вертикально, а від шести до дев'яти – витягнутих горизонтально, десятки – торканням пальців лоба, а сотні – торканням лоба кулаком.

Як уже відмічалось, біржова торгівля відбувається у формі публічних торгів за принципом: останній, хто позитивно відповідає на пропозицію, вважається стороною угоди. Маклер виголошує пропозицію вщіювідно до списку номера брокерської контори, що внесла заявку. В цей час брокер, чию пропозицію було виголошено, піднімає вверх праву руку. Якщо він цього не зробить, товар знімається з торгів, а брокер платить штраф "за неявку на торги". [ 4, с.12 ]

Потім маклер тричі з невеликими паузами повторює названу ним суму. Відповідно брокер в цей час повинен або знижувати ціну (якщо він покупець), або піднімати (якщо він продавець). Для цього брокер– покупець повинен піднімати вверх ліву руку і, повернувши до себе долоню, показати свою ціну. Брокер– покупець піднімає праву руку, лодонею від себе і показує пальцями свою ціну. Після кожної зміни пропозиції маклер починає трьохразове повторення нової запропонованої ціни. Останній брокер, який позитивно відповів на пропозицію, вважається стороною угоди. У цьому випадку він знову піднімає ліву руку відкрито, направленою до себе долонею, і голосно, щоб було чути маклеру, називає номер своєї брокерської контори.

Часто на біржах під час торгів брокери в основному викрикують свою інформацію. Наприклад, якщо маклер прочитав позицію, представлену брокером, а на неї ніхто не відреагував, тоді брокер може знизити ну. Для цього він викрикує, наприклад, "знижую на 200". Якщо знову немає бажаючих, тоді брокер-продавець робить маклеру знак знизити ціну ще раз. [5, с.22 ]

Якщо ціна зафіксована, тоді брокер показує зігнутою в лікті горизонтально розміщеною рукою долонею вниз. Брокер також може підняти ціну. Це робиться підняттям великого пальця вверх.

Крім жестів на біржі є і спеціальній жаргон, використовуючи який одним словом можна описати доволі складний стан ринку, угоди охарактеризувати брокерів, дилерів, джобберів, трейдерів.

Особливе місце в біржовому жаргоні відводиться термінам, які характеризують рух цін, стан попиту і пропозиції на біржі. В роботі бірж процес встановлення ціни – один із найважливіших. Він потребує оперативної реакції і підбору слів, висловів, жестів. Використовувати жаргонні слова і вислови досить зручно, хоча б тому, що економиться час для вираження своїх думок і дій на біржі.

У світовій практиці біржової торгівлі використовують насгупні жаргонізми:

Бовтанка – безперервні однотипні операції купівлі–цінностей, що здійснюються спекулянтами, які суттєво не впливають на кон'юнктуру ринку, що склалася; незаконна спроба брокера зібрати для себе додаткові суми комісійних шляхом прискореної купівлі– продажу цінних паперів за вказівкою клієнта. [6, с. 36 ]

Брокер на узбіччі – член старої Нью– Йоркської напівофіційної фондової біржі, яка тепер носить назву Американська фондова біржа.

В сторону – в США будь-яка ціна угоди або котирування, що не відповідає поточному рівню цін на ринку.

Бик – біржовий спекулянт, що грає на підвищенні.

В ящику – повідомлення дилера клієнту про одержання від контрагента телеграфного повідомлення про те, що фактична поставка цінних паперів за попередньою угодою виконана.

Повітряна яма – нестійка ситуація, пов'язана із "раптовим" або "надзвичайним" падінням курсу фондових цінностей, що виходять за межі допустимого відхилення, передбаченого структурою певного портфеля. [ 11, с.87 ]


РОЗДІЛ 3 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БІРЖОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАКОРДОНОМ

3.1 Регулювання ф’ючерсної торгівлі в США

У США реальний державний контроль та нагляд за біржовою торгівлею встановлюється з 1933 p. Саме тоді запроваджуються державні Комісії з контролю за ф'ючерсними та фондовими ринками, приймається Закон "Про товарні біржі". Сьогодні законодавство США включає Закон "Про ф'ючерсні контракти на зерно" (1922), Закон "Про товарні біржі" (1936), Закон "Про Комісії з ф'ючерсної торгівлі товарами" (1974), Закон "Про ф'ючерсну торгівлю" (1976, 1982, 1986, 1989, 1991 pp.). Автори вказаної монографії всебічно дослідили повноваження Комісії з ф'ючерсної торгівлі, які включають реєстрацію або виключення зі списків учасників ф'ючерсної торгівлі, вироблення та публікацію правил біржової ф'ючерсної торгівлі та відповідних змін до них, контроль за нормальним функціонуванням ринку, дотриманням умов контрактів, забезпечення фінансової відповідальності учасників торгівлі тощо. [ 9. с. 76 ]

Ф'ючерсні ринки США близько п'ятидесяти років з моменту заснування практично не регулювалися державою. Кожна біржа встановлювала свої правила. Так було до Громадянської війни між Південними та Північними штатами. Після війни ціни та сировинні товари різко впали. В цьому виробники звинуватили біржових спекулянтів. У результаті уряд штату Іллінойс у 1867 р. заборонив ф'ючерсні угоди. У цьому ж році за укладання таких угод, які, не зважаючи на заборону, продовжували існувати в Чиказькій торговельній палаті, було заарештовано сім її членів. Невдовзі біржовиків було звільнено з-під варти, а через рік цей закон було скасовано.

З того часу до Першої світової війни всі спроби ввести законодавчі обмеження щодо здійснення ф'ючерсних операцій успіхом не увінчалися. Однак уряд не полишав надій на створення відповідного законодавчого акту. Першим кроком був Закон "Про ф'ючерсну торгівлю бавовною" від 1916 p., другим - Закон "Про ф'ючерсну торгівлю" від 1921 p., який, після визнання його неконституційним, у 1922 р. було перероблено на Закон "Про зернову ф'ючерсну торгівлю". Уже в цьому законі було дано визначення контрактного ринку (офіційної назви ф'ючерсного ринку), засновано Адміністрацію по зернових ф'ючерсних контрактах в рамках департамента сільського господарства. Цим законом було дозволено Адміністрації спостерігати за торгами не лише Чиказької, але й інших дев'яти існуючих тоді біржах, збирати дані про активність ринку, перевіряти книги та рахунки членів біржі. [ 9, с.77 ]

З 1974 p. Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі підпорядковується Конгресу. Вона складається з 5 членів, які призначаються Президентом та затверджуються Конгресом на 5 років. Комісія здійснює реєстрацію різних категорій учасників ф'ючерсної торгівлі:

1) ф'ючерсні комісійні торговці або брокерські будинки (futures commission merchants) - це фізичні особи або організації, які приймають замовлення клієнтів та ведуть їх рахунки. До цих учасників ф'ючерсного ринку застосовується широкий спектр норм регулювання ведення рахунків, реклами, контролю за службовцями, фінансового стану (наприклад розмір нетто-капіталу таких учасників має становити 100 тис. дол. або 4% від суми депозитів клієнтів);

2) брокери у торговій залі - це особи, які безпосередньо укладають ф'ючерсні контракти в залі від імені інших учасників. Комісія заставляє їх детально фіксувати всі параметри укладених угод з метою не допустити отримання ними особистої вигоди із наказів клієнтів;

3) асоційовані особи - це категорії службовців, пов'язані з процедурою прийняття наказів клієнтів: виконавці рахунків (account executives), асистенти з продажу (sales assistans), керівники відділів (brand managers);

4) брокери-консультанти (commodity trading advisor) - це особи, які надають консультації щодо купівлі ф'ючерсних контрактів за плату, за частку у прибутку, або іншу винагороду;

5) оператор товарного пулу (commodity pool operator) - це брокер- консультант, який збирає кошти клієнтів та управляє ними. Його дії контролюються досить жорстко;

6) брокери-приймальники замовлень (introducing brokers) - це незалежні агенти, які ведуть справи з одним або кількома брокерськими домами. [7, с.65 ]

Комісія з товарної ф'ючерсної торгівлі займається проблемами регулювання торговельної практики. Для цього вона змушує біржі детально розробляти правила біржової торгівлі та погоджує їх. Правила є досить складними, вони регламентують поведінку на біржі всіх зазначених вище учасників торгівлі. Найбільше обмежень стосується роботи брокерів у торговій залі.

Розглянемо їх більш детально, оскільки цей аспект українським законодавством ще не досить чітко визначений. Основними моментами державного регулювання діяльності брокерів у торговельній залі є:

- контроль за тим, щоб не відбувалося укладення угод брокером для себе в той час, коли у нього є наказ клієнта;

- контроль за тим, щоб брокер не ставав протилежною стороною угоди. Це може бути лише за згодою клієнта і за правилами біржі;

- заборона попередньої змови про угоду;

-заборона об'єднання наказів за межами біржі;

- контроль за тим, щоб брокер не розкривав інформацію щодо купівлі або продажу;

- контроль за розподілом замовлень згідно правил біржі. [ 13, с.45 ]

З 1982 р. Комісія ввела правила, що вимагають від бірж встановити ліміти відкритих позицій для ф'ючерсних контрактів. Ліміти відкритих позицій не застосовуються до хеджерів.

Регулювання торгівлі дилерів (за власний рахунок) спрямовано на недопущення маніпулювання ринком, створення об'єднань торговців. Саме цій меті служить процедура контролю за кількістю відкритих позицій.

Починаючи з 1990 р. у біржовому законодавстві США відбуваються суттєві зміни, різко зростає кількість регулятивних механізмів. У 1992 р. було прийнято Закон "Про практику ф'ючерсної торгівлі", який суттєво уточнив уже діючий про товарні біржі. Згідно з цим законом забороняється "подвійна торгівля", тобто брокери не можуть бути торговцями за свій рахунок. Комісія може зробити виняток лише за умови укладання спредових угод та різкого падіння обсягів торгівлі, нижче рівня восьми тисяч контрактів. Закон вимагає, щоб до керівництва біржі та складу її комітетів входили до 20% не членів біржі та 10% виробників відповідних біржових товарів, торговельних фірм, експортерів та імпортерів тощо. Підвищено максимальні розміри штрафів до 1 млн. дол.

Сама Комісія з питань товарної ф'ючерсної торгівлі є незалежним федеральним органом, який знаходиться у Вашингтоні, регіональні офіси - у Нью-Йорку, Чикаго, Канзас-Сіті та Лос-Анжелесі, субрегіональний офіс - у Міннеаполісі, тобто у містах розташування ф'ючерсних бірж. Комісія має відділи порушень, економічного аналізу, торгівлі та ринків, офіси виконавчого директора, голови та генерального радника. [11, с.87 ]

Офіс голови виконує багаточисельні функції, зокрема координацію підготовки та розподілу документів з політики, а також контроль за потоком інформації, яка надходить у Комісію. Тут розміщується бібліотека, підтримується зв'язок з Департаментом сільського господарства, Казначейством США, Федеральною резервною системою, Комісією з цінних паперів та іншими державними органами.

Офіс виконавчого директора надає різні послуги відносно бюджету, персоналу, внутрішнього аудиту. Керує відділом адміністративного права, який розглядає скарги клієнтів на біржовиків.

Офіс генерального радника є головним юридичним радником Комісії, займається експертизою нормативної, законодавчої та адміністративної інформації, дає трактування біржового законодавства. Представляє Комісію перед судом присяжних.

Відділ з порушень проводить розслідування та приймає рішення щодо покарання в адміністративному порядку або через судові інстанції.

Відділ економічного аналізу здійснює моніторинг ф'ючерсних ринків, аналізує позиції потужних трейдерів, звіти про їх активність. Спостерігає за процесом ціноутворення ф'ючерсних цін. Займається роз'яснювальною роботою, виробленням програм навчання, публікацією статей та аналітичних матеріалів. [ 8, с.65 ]

Відділ торгівлі та ринків переглядає правила біржової торгівлі, реєструє нові ф'ючерсні та опціонні контракти та нові ф'ючерсні біржі.

Крім державного регулювання, ф'ючерсні ринки саморегулюються Національною асоціацією ф'ючерсної торгівлі. Ця саморегулювальна організація взяла на себе захист інтересів прав клієнтів від маніпуляцій на ринку, відбір професійних спеціалістів для ф'ючерсної торгівлі, контроль за дотриманням ними фінансових вимог щодо укладання угод та клірингових процедур. Вона патронується Національною Асоціацією дилерів по торгівлі цінними паперами, її члени приймають участь у всіх секторах ф'ючерсного бізнесу, включаючи торговельні фірми, банки тощо. [ 8, с.67 ]

3.2 Державне регулювання ф'ючерсного ринку у Європі та Азії

У Великобританії, на відміну від Європи, основними принципами діяльності бірж були самоуправління та самоконтроль. Кожна біржа мала свої правила регулювання. Неодноразові спроби встановити державний контроль чи запровадити регульовану біржову торгівлю впродовж значного періоду були безуспішними.

До кризи 1987 р. в Англії держава практично не втручалася у діяльність товарних бірж. Функції спостереження за їх діяльністю виконував Банк Англії, який міг за певних обставин рекомендувати конкретній біржі вжити відповідних заходів для нормалізації стану, наприклад, підвищити розмір депозиту або обмежити торгівлю ліквідацією ф'ючерсних позицій. [ 9, с.75 ]

У 1986 р. у цій країні після прийняття спеціального законодавчого акту (Financial Services Act) було створено Раду з цінних паперів та інвестицій (Securities and Investment Board) і Управління з цінних паперів та ф'ючерсів (Securities and Futures Authority), завданням яких стало постійне спостереження за товарними і фондовими біржами. Головною метою існування цього контрольного державного органу стало забезпечення захисту інтересів інвесторів, вироблення єдиних стандартів біржової торгівлі, заохочення торгівлі як традиційної, так і електронної, без торговельних сесій. Саме до таких торгів перейшла Лондонська фондова біржа (LSE) в кінці 2000 р. Була вироблена система обміну ф'ючерсних угод за часом їх укладення.

Сучасне біржове законодавство дозволило створення саморегулювальних організацій, що й сприяло утворенню Асоціації ф'ючерсних брокерів та дилерів. Правила цієї організації стосуються порядку ведення операцій, процедури збирання та переказу депозитів, встановлення фінансових вимог до учасників ринку. [13, с. 45 ]

Більш жорстким стало останнім часом регулювання ф'ючерсних ринків у Франції. Чинна там Комісія з ф'ючерсних товарних бірж зобов'язала біржі та їх членів надавати клієнтам більшу за обсягом інформацію про ринки та рух цін. Підвищено розмір мінімального капіталу зареєстрованих членів бірж до 500 тис. евро.

У Німеччині ф'ючерсна торгівля базується на Торговельному Кодексі й Законі "Про біржі та біржові угоди", прийнятому у новій редакції в 1989 р. Укладання строкових угод стало можливим лише у 1990 p., коли була відкрита Німецька строкова біржа. До того часу, ще від кризи 1931 p., укладання строкових контрактів було заборонено. І лише останнє десятиліття ХХ-го ст. стало переломним для німецької ф'ючерсної торгівлі. Саме Німецька ф'ючерсна біржа, об'єднавшись з швейцарською та бельгійською, створила EUREX -найбільший сучасний ф'ючерсний майданчик світу. [ 14, с.125 ]

У Швейцарії біржове законодавство, яке виробляли кантони, об'єднувало риси двох моделей правового регулювання біржової торгівлі. Кантони Базеля та Женеви мали закони, характерні для континентального (німецького) права, тобто регулювалися єдиним законодавчим актом. Кантон Цюріх донедавна притримувався романського права, тобто мав кодифіковані акти в галузі громадянського, торговельного та судового права і особливий статус біржових маклерів. У 1995 р. прийнято Федеральний закон про біржі та фондову торгівлю, тобто обрано першу модель державного регулювання біржової торгівлі. Створена єдина електронна Швейцарська біржа. Наглядові функції передані Об'єднаній банківській комісії.

В Японії ф'ючерсні ринки створені досить давно і є фрагментарними структурами з високим рівнем держаного регулювання. Органами регулювання діяльності ф'ючерсних бірж виступають Міністерство фінансів, Міністерство зовнішньої торгівлі та промисловості, Міністерство сільського та лісового господарства та рибальства. Асоціації біржовиків мають досить вузькі повноваження. На японському ф'ючерсному ринку є окремі режими регулювання стосовно товарних та фінансових ф'ючерсів, оскільки контролюються різними відповідними міністерствами, які практично не мають конструктивних зв'язків між собою, тому будь-які узгодження тривають досить довго та мають політичний підтекст. [7, с.68 ]

Товарні ф'ючерсні ринки регулюються Законом про товарні біржі, ринок фінансових ф'ючерсів - Фінансовим кодексом Японії. На японських ф'ючерсних ринках практикується найвищий у світі рівень маржі (до 30% вартості контрактів), високими також є фіксовані розміри комісійних. 16 японських бірж поки що продовжують залишатися "провінційними" та периферійними ринками світової ф'ючерсної торгівлі.

У Сінгапурі ф'ючерсна біржова торгівля регулюється Міністерством фінансів. Всі її учасники повинні мати ліцензію. Торгівля без ліцензії є досить небезпечною, оскільки порушники можуть отримати штраф від ЗО тисяч сінгапурських доларів або тюремне ув'язнення до 3 років. Значними є покарання й за порушення правил торгівлі. [ 11, с. 90 ]


ВИСНОВКИ

Роблячи висновки по даній курсовій роботі, слід зазначити, що поставлена мета досягнена в повному обсязі – досліджені основні поняття і засади правового регулювання біржової діяльності та торгівлі в Україні та проаналізовані міжнародний досвід у сфері біржових торгів і ф’ючерсний ринок. Досліджені роботи деяких вчених, які працювали в напрямку теми моєї роботи : Бердникова Т.П., Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р., Сохацька О.М., Кононенко І.В., Дудяк Р., Бігуль С.О., Улибин К.А., Андрюшина И.С., Харисова Н.Л., Іванов К.А.

Вивчаючи питання правового регулювання біржової діяльності та біржових торгів в Україні, можна зробити висновок, що національне законодавство нашої держави майже в повністю регулює поставлене проблемне питання, але існує іряд недоліків як колізії в праві, прогалини в законодавстві, недосконалість податкового законодавства в сфері біржової діяльності та ін.

Одним із важливих питань даної роботи є правова характеристика регулювання біржової діяльності закордоном, у таких країнах як США, Німеччина, Франція та ін. Якщо урахувати, що у світовій практиці об’єми біржових операцій перевищують об’єми небіржових угод, то можливо припустити, що перспективи розвитку біржового ринку в Україні великі. Питання лише у тому, як швидко вони зможуть реалізуватися, в частковості це залежить від рішення проблеми інформаційного обміну між біржею і підприємствами галузі. Хотілось би вірити, що біржова торгівля отримає розвиток у нашій країні і з часом зможе стати реальним регулятором цін на товарних ринках країни.

Роблячи загальний висновок по курсовій роботі, слід зазначити, що біржова діяльність в Україні знаходиться на стадії розвитку, тому що законодавство не повністю відповідає міжнародному законодавстві, але якщо притримуватись даних темпів, то Україна вийде на достатній рівень для конкурентоспроможності на біржовому світовому ринку.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. iз змiнами та доп. – К.: Преса України, 2010. – 23 с.

2. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2009. –64с.

3. Цивільний процесуальний кодекс України. – К.: Атака, 2009. – 144 с.

4.Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 01.01.2011р. //Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №123

5.Закон України “Про товарну біржу” від 26 січня 1993 року N 2932-XII//Голос України. – 1993. – № 234

6. «Типові правила біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією» затверджено наказом Міністерства сільського господарства та продовольства України, Міністерством економіки України і Міністерством фінансів України №103/44/62 від 3 квітня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – № 345

7.Положення про регулювання діяльності фондових бірж та торгівельно-інформаційних систем затверджено наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 15 січня 1997 року N 9.// Урядовий кур’єр. – 1997. № 565

8. Бердникова Т.П. Рынок ценных бумаг и биржевое дело. М.: ИНФРА-М, 2009. 65 с.

9. Кузнецова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. К.: Юрінком Інтер, 2007.76 с.

10. Сохацька О.М. Ф'ючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні. Тернопіль: Екон. думка, 1999. 43с.

11.Кононенко І.В. Основи біржового права: Навчальний посібник.-К.Кондор, 2007р.-87 с.

12.Дудяк Р.,Бігуль С. Організація біржової діяльності: основи теорії і практики: Науковий посібник.-Львів,2008. 76с.

13. Брокерам и их клиентам / Улыбин К.А., Андрюшина И.С., Харисова Н.Л. и др. – М., 1991. 45 с.

14. Иванов К. А. – Карманная книжка брокера – М., МГУ, 1991. 123 с.

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ

ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ [можно без регистрации]

Ваше имя:

Комментарий