Професіограма судді місцевого суду

Поняття місцевих судів, кваліфікаційні вимоги до посади судді. Професійні та функціональні обов’зкі та повноваження суддів. Соціальний, реконструктивний, комунікативний аспекти професіограми судді, його організаційна та засвідчувальна діяльність.

1. Вимоги до професії

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п'ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Правові основи зайняття та звільнення суддівської посади закладено Конституцією і законами України «Про статус суддів», «Про судоустрій України», «Про Вищу раду юстиції», «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України». В цих нормативно-правових актах сформульовано перелік вимог, що ставляться до кандидатів на посади суддів, передбачені обмеження щодо допуску певних категорій осіб до здійснення судової влади, визначена компетенція відповідних органів щодо формування суддівського корпусу, розроблено процедуру оцінки професійно-важливих якостей судді, за якими можна дати відповідь про професійну придатність особи до професії судді.

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані суддями і займають штатну суддівську посаду в одному з судів, передбачених Законом Украіни «Про судоустрій України».

Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції. Статус суддів судів загальної юрисдикції визначається Законом України «Про статус суддів».

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Необхідною умовою для зайняття посади судді будь-якого суду, є складання кваліфікаційного екзамену. Ця умова не поширюється на осіб, які мають відповідний стаж роботи на посаді судді, давність якого не перевищує 11 років. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду. Добір кандидатів у судді здійснюється за результатами складання кваліфікаційного екзамену. При доборі кандидатів забезпечується рівність їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та інших обставин. Кожен громадянин України, який відповідає названим вимогам, має право скласти кваліфікаційний екзамен та звернутися до відповідної кваліфікаційної комісії суддів із заявою про рекомендацію його на посаду судді.

Кваліфікаційні екзамени на посаду судді приймаються відповідними кваліфікаційними комісіями суддів. Якщо особа, яка претендує на посаду судді, не склала кваліфікаційного екзамену, повторне його складання допускається не раніш як через рік. Результати складеного кваліфікаційного екзамену дійсні протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням кваліфікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Кваліфікаційна комісія суддів проводить кваліфікаційний екзамен і, з урахуванням його результатів, дає висновок про рекомендацію на посаду судді. Кваліфікаційна комісія рекомендує на посади суддів кандидатів, які виявили найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщення вакантних посад. Особи, які склали екзамен, але не рекомендовані на посаду судді за браком вакантних посад, мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кандидати на нові вакантні посади суддів протягом трьох років, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву. Після закінчення строку повноважень суддя, крім суддів

Судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстроково. Судді, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються на посаду судді строком на п'ять років Президентом України. Порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України визначається Законом України "Про порядок брання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України".

Якщо було прийнято позитивне рішення щодо кандидата, який претендує на посаду судді вперше, Вища рада юстиції готує на підставі статті 29 Закону “Про Вищу раду юстиції” подання Президенту України про призначення на посаду судді строком на п’ять років. До подання додаються:

рекомендація кваліфікаційної комісії; особовий листок з обліку кадрів та автобіографія кандидата на посаду судді; копії дипломів про освіту, науковий ступінь чи вчене звання; примірник реферату з питань правознавства, підготовлений кандидатом на посаду судді; рецензія на реферат; копія декларації про доходи за останній рік.

Президент України приймає рішення щодо кандидата на посаду судді на підставі рекомендації відповідної кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої Ради юстиції (п. 1 ст. 61 Закону „Про судоустрій України”). Дане рішення оформлюється Указом Президента України.

Вперше призначений суддя в урочистій обстановці приймає присягу такого змісту: "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим". Присяга складається перед Президентом України.

2. Функції професії

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Справи суди розглядають згідно з цивільно-процесуальним законом в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, а у випадках, встановлених ЦПК – колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Професійні обов’зкі суддів обумовлені їх статусом. До них належать: обов’язок дотримувати Конституції та законів України при здійсненні правосуддя; забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків та інші обов’язкі, закріплені у статтях 5 і 6 Закону України “Про статус суддів”.

Функціональні обов’зкі суддів містяться у Законі України “Про судоустрій”. Вони в свою чергу поділяються на : 1)судові; 2) організаційно-розпорядчі; 3) аналітичні; 4) методичні та 5) контрольні.

Процесуальні повноваження суддів закріплені у процесуальному законодавстві.

Таким чином під повноваженнями судді слід розуміті вид та міру службової поведінки носія судової влади,яка спрямована на реалізацію функції судової влади, і має формальне визначення у відповідному рішенні судді.

Суддя місцевого суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії та організаційні заходи з метою забезпечення розгляду справи;

3) контроль відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, постановлених під його головуванням;

4) інші передбачені законом повноваження.

Всі функціональні повноваження судді можна розділити на три групи:

а) Відкриття провадження у цивільній справі. Згідно з цивільним законодавством суддя на цій стадії діє одноособово. Суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому ЦПК. Питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі суддя вирішує не пізніше десяти днів з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків.

Процесуальне завдання, що вирішується суддею в цій стадії процесу, – це перевірка підстав для прийняття заяви. Не додержання передбаченого законом подання позову, є ухвала судді: (а) про залишення позовної заяви без руху; (б) повернення заяви; (в) відмову у відкритті провадження у справі. Після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.

б) Підготовка справи до судового розгляду. Підготовка цивільних справ до судового розгляду можлива лише після відкриття провадження по справі. Підготовка справи до судового розгляду здійснюється шляхом проведення заходів процесуального та адміністративного характеру, які повинен здійснити суддя та інші працівники суду при призначенні судового слухання справи, та безпосередньо перед судовим засіданням й без яких судовий процес не може відбутися. Суддя в своїй ухвалі про відкриття провадження у цивільній справі повинен вказати розумний строк (але не більше двох місяців), протягом якого можливо вчинити всі необхідні адміністративні та процесуальні заходи, що забезпечать оперативний судовий розгляд справи, та будуть сприяти постановленню справедливого рішення.

в)Судовий розгляд.Судовий процес повинен відбутися відповідно до встановленої законом процедури. Тому суддя зобов'язаний добре знати вимоги процесуального закону щодо процедури судового розгляду та суворо її дотримуватись при розгляді цивільної справи. Прийняття суддею процесуальних заходів щодо підготовки справи до слухання оформлюється ухвалою суду.

Попереднє судове засідання проводиться суддею за участю сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, і є обов'язковим для кожної справи, за винятком випадків, встановлених ЦПК. Таким чином, в попередньому судовому засіданні суддя визначає предмет доказування по справі, тобто з'ясовує перелік юридичних фактів, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, без встановлення яких неможливо вірне вирішення правового конфлікту.

Судовий розгляд цивільної справи по суті – основна центральна стадія цивільного процесу, на яку покладено здійснення найбільш загальних для цивільного процесу цілей та завдань, а також специфічних для цієї стадії процесу завдань: розгляд та вирішення по суті цивільної справи з винесенням законного та обґрунтованого рішення.

Веде судове засідання суддя, який забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками цивільного процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, також покладено обов'язок підтримання належного порядку в судовому засіданні. До особи, яка порушує порядок, можуть бути застосовані головуючим заходи процесуального примусу: попередження або видалення із залу судового засідання (ст.92 ЦПК).

Судовий розгляд цивільних справ здійснюється в суворому порядку, визначеному цивільним процесуальним кодексом. Ця стадія процесу складається з: підготовчої частини; розгляд справи по суті; судові дебати; постановлення та оголошення рішення.

Судове рішення – основний акт судової влади, яким цивільна справа вирішується по суті. Інші питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, різні клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладання розгляду справи, про зупинення або закриття провадження в справі, залишення заяви без розгляду вирішуються мотивованими ухвалами. Закінчується судовий розгляд цивільної справи по суті шляхом ухвалення рішення іменем України.

3. Аспекти професіограми

Суддя – одна з найскладніших юридичних професій. У діяльності судді реалізується велика кількість спеціальних якостей і навичок, що органічно входять до структури особи судді й визначають його творчий потенціал та індивідуальний стиль діяльності.

При дослідженні процесу реалізації повноважень судді крім об'єктивних чинників, необхідно брати до уваги й суб'єктивний аспект: адже реалізує їх людина, яка наділена відповідними соціальними і психофізіологічними характеристиками, що суттєво впливають на процес ухвалення рішення. Правосуб'єктність судді досліджується як реальне правове явище, що має самостійний зміст і структуру. Як структурні елементи правосуб'єктності судді вирізняються соціальна, психофізіологічна, професійна й моральна компетентність. Не викликає сумнівів необхідність соціально-психологічного аналізу професійної діяльності судді (розробка професіограми суддівської діяльності), що є фундаментом, який визначає зміст його правосуб'єктності. Фундаментом організації підбору й розміщення суддівських кадрів, повинен стати науково-практичний аналіз їх професіональної діяльності через систему вимог, що ставляться до судді, включаючи його особистісні якості, особливості процесів мислення, знань, умінь і навичок. Це дозволить сконструювати професіограму суддівської діяльності, що створить передумови для наукового підходу до проблеми формування суддівського корпусу.

Сутність професіограми полягає в соціально-психологічному аналізі професійної діяльності, на підставі якого вирізняється комплекс необхідних здібностей, якостей і рис особистості, що становлять зміст соціопсихограми. Основними аспектами професіограми судді є соціальна, реконструктивна, комунікативна, організаційна, засвідчувальна.

Соціальний аспект . Суддя повинен не тільки правильно, згідно із законом розглядати і вирішувати кримінальну чи громадську справу, а й максимально використовувати судову практику ведення процесів з метою запобігання злочинних проявів та інших порушень законності.Суддя реалізує ідеї, закладені в законодавстві. Одночасно він виконує виховну функцію. Для судді з великим досвідом роботи характерні принциповість, високий рівень відповідальності за власну діяльність,прийняті рішення. Він постійно перебуває в центрі уваги учасників судового процесу. Будь-яке його зауваження привертає увагу й високо оцінюється присутніми. Досвідченого суддю відрізняють також витримка і неупередженість.

Реконструктивний аспект . Це поточний і завершуючий аналіз зібраної по справі інформації, результатом якого є винесення справедли­вого вироку чи рішення, що відповідає чинному законодавству. У реконструктивній діяльності судці реалізуються загальний і спеціальний інтелект, пам'ять, уява, аналітичне і синтетичне мислення, інтуїція. Мислення судді повинно бути об'єктивним, всебічним, конкретним і певним; інтуїція та уява беруть участь тільки в оцінюванні інформації на початкових етапах дослідження доказів.

Комунікативний аспект . Передбачає спілкування з людьми під час судового процесу, яке здійснюється в межах кримінально-процесуального регулювання; суддя є основним його організатором. При цьому реалізуються такі особисті якості судді, як чуйність, емоційна врівноваженість, вміння слухати, говорити. Характер його роботи зумовлює повсякденні відносини з багатьма людьми різного рівня освіти, складу розуму, віку, способу життя, характеру тощо. І до кожного з них потрібний відповідний підхід, розуміння. Тут особливо важливі такі якості судді, як чуйність, врівнова¬женість, такт, вміння вислухати і у той же час допомогти людині зрозуміти сутність питання, чесно і правдиво висловитися по справі.

Організаційна діяльність . Це керування процесом судового розгляду головою суду в межах процесуального закону. Як свідчать дослід­ження, у цій діяльності виокремлюють два аспекти: самоорганізованість судді та керування всіма особами, які діють у сфері судового процесу. При цьому реалізуються такі особисті якості судді, як воля, зібраність, цілеспрямованість, наполегливістьу встановленні істини в поєднанні з правовою культурою у вирішальній мірі визначають належну поведінку учасників процесу, високий рівень організації відправлення правосуддя.

Засвідчувальна діяльність . Завершує професіограму судді й спрямована на подання добутої під час процесу інформації у спеціально передбачених законом формах (наприклад, протокол, вирок, визначення). У такій діяльності реалізуються загальна і спеціальна культура письмової мови судці, його професійні навички щодо склацання цокументів у письмовій формі.

Існує необхідності вивчення особистості судді і визначення впливу якостей останньої на виконання покладених на нього функцій для того, щоб встановити такі властивості, які є професіонально корисними і які актуалізують успішність професійної діяльності. Використовуючи концепцію функціональної динамічної структури особистості, запропоновану К.К. Платоновим, описана оптимальна структура особистості судді. Структуру даного поняття утворюють соціальна, психофізіологічна, професійна, моральна компетентність, а його зміст — професіонально необхідні якості і здібності особистості, якісний склад яких обумовлюється змістом професійної діяльності. Під професійно необхідними якостями розуміють: активність, ініціативність, наполегливість, організованість, уміння планувати робочий час; стійка увага, відповідальність, нервово-психічна стійкісь; здатність підтримувати емоційні контакти з учасниками спілкування.

Рівень професійної підготовки суддівського корпусу є найважливішим елементом, що впливає на оперативність і правильність судових рішень.

Суддя повинен відповідати моральними якостям, оскільки культура поведінки у суді торкається не тільки судового розгляду, але й всіх сторін судової діяльності. До моральних якостей слід віднести - високий рівень правосвідомості, соціальної відповідальності; честність, совісність, сумлінність, дисциплінованість; домінування соціально значущих мотивів у сфері професійної діяльності, доброзичливість, витриманість, тактичність, ввічливість у відносинах з людьми, самоконтроль над емоціями; дотримання морально-етичних та правових норм во взаємовідносинах працівників у колективі суду тощо. Вимоги до суддів повинні постійно підвищуватися.

У Кодексі професійної етики суддів, який носить рекомендувальний характер, такі вимоги щодо здійснення професійної діяльності судді:

Суддя повинен бути прикладом законослухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя повинен старанно і неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Суддя у визначеному законом порядку надає засобам масової інформації можливість одержувати відомості, виключаючи при цьому порушення прав і свобод громадян, приниження їх честі й гідності, а також авторитету суду та статусу судді. Суддя має утримуватися від образливого ставлення до учасників процесу, будь-яких дій або висловлювань, що можуть призвести до втрати віри у високий статус представника судової влади, гідність і честь професійних суддів, народних засідателів та присяжних при здійсненні правосуддя.

Суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя. Він не вправі використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб. Суддя не має права розголошувати інформацію, що стала йому відома у зв’язку з розглядом справи в закритому судовому засіданні. Він не може робити публічні заяви, коментувати в засобах масової інформації справи, які перебувають у провадженні суду, та піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили. Суддя повинен здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом, і виявляти при цьому тактовність, ввічливість, витримку й повагу до учасників судового процесу та інших осіб, не допускати тяганину, затримку розгляду справ або безпідставне ухилення від виконання інших процесуальних дій передбачених законами України. Суддя при здійсненні правосуддя не повинен допускати проявів учасниками процесу чи іншими особами неповаги до людини за ознаками раси, статі, національності, релігії, політичних поглядів, соціально-економічного становища, фізичних вад тощо.


Висновки

Робота судді надзвичайно складна, багатогранна і відповідальна. Від рішення суду залежить її кінцевий результат, а то і доля людини. Соціальна значимість діяльності суду виявляється також і у її впливі на активізацію профілактики правопорушень. Особливість професії судді з позиції етичних вимог полягає у наявності морального права вирішувати долю інших людей. Для збереження довіри з боку громадян суддя повинен додержуватися моральних вимог, що панують у суспільстві. Тільки моральний самоконтроль судді, дотримання ним етичних вимог дозволяє виключити негативну оцінку діяльності суду, сумніви у безсторонності.

Україною враховано міжнародні напрацювання і на законодавчому рівні закріплена вимога безсторонності та незалежності судового розгляду (напр. п.1 ст.6 Закону “Про судоустрій України”), чим сформована і відповідна загальна характеристика судді. Але на сьогодні не вирішена проблема закріплення конкретних шляхів досягнення такого становища, тобто відображення етичних вимог до суддів, які б слугували своєрідним орієнтиром належної поведінки. Існуючого положення (п.4 ст.6 Закону України “Про статус суддів”) щодо не допущення “вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності” недостатньо.


Список літератури

1. Васильев В.Я. Юридическая психология. – М.: Юрид. лит., 1991.

2.Кодекс професійної етики судді//ska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34?id=&pf3511

3. Лазарев В.В. Теория государства и права: Учеб. – М., 1996.

4. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учеб. – Х., 2000.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України / Маляренко В. Т. – К., 2002

ОТКРЫТЬ САМ ДОКУМЕНТ В НОВОМ ОКНЕ